Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни - страница 66

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 

Хотя американские институционалисты не развернули комплексный анализ развития экономических институтов, они указали путь, выделив три важных переменных: а) напряженность между силами поддержания существующих организационных моделей по сравнению с силами, ведущими к изменениям; б) конфликт между денежной ценностью порождаемой рыночной экономикой и более широкими, более гуманными ценностями и взглядами с другой; в) взаимосвязь между экономическими и политическими институтами, в частности, стремление к объединению политической и экономической власти.

Следует еще раз отметить, что позиция американских институционалистов по существу, а в определенных аспектах и полностью, совпадает с подходом институционального развития К. Маркса, который хотя и характеризуется большей полнотой, но не свободен от ошибочных суждений по вопросу форм институтов будущего общества.

Основные выводы

Форма присвоения в той или иной определенности есть результативное отношение всей системы общественного производства, всей совокупности общественных отношений по производству. Данное отношение не является экономической или иной основой системы общественного производства, оно есть глубинная социально-экономическая суть этой системы, оно не есть часть системы или элемент целого, оно есть само целое, взятое в его сущности. В этом смысле, все отношения по производству общественной жизни человека есть отношения конкретной, исторически сложившейся формы присвоения. В этом смысле различные формы собственности являются лишь функциями формы присвоения, что эта форма присвоения конституируется всей системой отношений и институтов. Современный этап общественного развития требует непосредственно-общественного способа производства, сущностью которого является непосредственно-общественная форма трудового присвоения в рамках сохранения правовых основ частной собственности, рыночной формы производства. Планомерность есть форма непосредственно-общественного способа производства и как таковая есть сознательное подчинение экономических отношений рыночной формы производства эффективному использованию ограниченных ресурсов в целях максимального удовлетворения потребностей всех членов общества на базе присвоения производительной силы общества в зависимости от трудовоговклада путем соответствующей их институционализации. При такой системе общественного производства форма производства остается рыночной, сохраняются правовые основы частной формы собственности, рыночная формы движения прав собственности всех субъектов общественного производства, в том числе прав собственности государств.

Институт собственности изначально возникает как институт частной собственности и иным не может быть по определению. Различные формы коллективной, государственной собственности являются формами института собственности как частной собственности. Развившееся многообразие форм собственности характеризует развившуюся структуру института собственности, которая отражает развившуюся структуру общественного производства. Тотальное огосударствление собственности является возвратом к неразвитой форме частной собственности, возрождением отношений господства и подчинения, подавлением, так называемых, естественных прав человека. Поэтому реформы в Украине, продвигающие системную трансформацию общества, должны быть направлены, прежде всего, на институционализацию отношений распределения власти, институционализацию отношений распределения национального продукта в соответствии с сущностью нового способа производства, без устранения правовых основ частной собственности и рыночной формы производства.

РЕЗЮМЕ

Розглянуто теоретико-методологічні засади інституціоналізації відносин привласнення з позицій цілісності суспільного виробництва. Обгрунтовано, що одиничністю, яка виражає соціально-системне ставлення і в одночас сутність суспільного виробництва в цілому є форма привласнення. Обгрунтовується, що на сучасному етапі створені матеріальні і ідеальні, об'єктивні і суб'єктивні, внутрішні та зовнішні передумови суспільного виробництва в Україні для становлення безпосередньо-суспільної трудової форми привласнення при збереженні ринку та форми капіталу. Основним внутрішнім джерелом інституційного розвитку України в даному напрямку є три види протиріч у їх взаємодії, зокрема, протиріччя між соціумом і відносинами привласнення, так як вони санкціоновані існуючими інституційною і правовою системами, які освячені Законами України. Зовнішніми джерелом інституційного розвитку є протиріччя в системі міжнародного спілкування України.

Ключові слова: інститути, інституціональна система, власність, форма власності, форма привласнення, теоретична модель Адама Сміта, теоретична модель Маркса, ортодоксальний інституціоналізм, неоінституціоналізм, протиріччя між потребами і обмеженими ресурсами, соціальні протиріччя, суперечності ринкової моделі.

РЕЗЮМЕ

Рассмотрены теоретико-методологические основы институционализации отношений присвоения с позиций целостности общественного производства. Обосновано, что единичностью, выражающей социально-системное отношение и сущность общественного производства в целом, является форма присвоения. Обосновывается, что на современном этапе созданы материальные и идеальные, объективные и субъективные, внутренние и внешние предпосылки общественного производства в Украине для становления непосредственно-общественной трудовой формы присвоения при сохранении рынка, формы капитала. Основным внутренним источником институционального развития Украины в данном направлении является противоречия трех видов в их взаимодействии, в том числе, противоречие между социумом и отношениями присвоения так как они санкционированы сложившейся институциональной и правовой системами, освященных Законами Украины. Внешними источником институционального развития являются противоречия в системе международного общения Украины.

Ключевые слова: институты, институциональная система, собственность, форма собственности, форма присвоения, теоретическая модель Адама Смита, теоретическая модель Маркса, ортодоксальный институционализм, неоинституционализм, противоречия между потребностями и ограниченными ресурсами, социальные противоречия, противоречия собственно рыночной модели.

SUMMARY

The theoretical and methodological foundations of assignment relations institutionalization are considered from the standpoint of the public production integrity. It has been proved that the unit expressing the ratio of social system and the nature of social production as a whole is the form of appropriation. It is justified that at the present stage set up material and ideal, objective and subjective, internal and external preconditions of social production in Ukraine for the establishment of direct-labor appropriation forms of the public while preserving the market and forms of capital. The main domestic source of institutional development of Ukraine in this direction are the three species of contradictions in their interaction, including the contradiction between the society and the relations of assignment as they are authorized by the existing institutional and legal systems hallowed by laws of Ukraine. The external source of institutional development is contradictions in the system of international communication of Ukraine. Keywords: institutions, institutional system, property, ownership, appropriation form, Adam Smith theoretical model, Marx's theoretical model, orthodox institutionalism, neoinstitutionalism, contradictions between the needs and limited resources, social contradictions, contradictions of market model.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Гэлбрэйт Дж. К. Новое индустриальное общество. І Дж. К. Гэлбрэйт. - М.: Прогресс, 1969. - 478 с.

2. Маркс К. Экономическо-философские рукописи 1844 года. І К. Маркс, Ф. Энгельс. Соч. - 2-изд. - Т.42- С. 41-174.

Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. Т.1. Процесс производства капитала І Маркс К., Энгельс Ф. Соч. - 2-изд. Т. 23. - 907 с. Маркс К. Экономические рукописи 1857-1859 годов. І К. Маркс, Ф. Энгельс. Соч. -2-изд. Т. 46, ч.1. - 560 с. Маркс К. Немецкая идеология. І К. Маркс, Ф. Энгельс. Соч. - 2-изд. Т.3. - С. 75-44. Маркс К. Нищета философии. І К. Маркс, Ф. Энгельс. Соч., 2 изд., Т. 4.- С. 3-149.

3. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. І А. Смит. В 2 т.- М.: Наука, 1993. - 570 с.

4. Шумпетер Й. А. Теория экономического развития. І Й.А. Шумпетер. - М.: Прогресс, 1982.- 401 с.

5. Шкредов В. П. Метод исследования собственности в «Капитале» К. Маркса. І В. П. Шкредов. - Издательство Московского Университета,

1973. - 262 с.

6. Хайек Ф.А. Индивидуализм и экономический порядок. І Ф.А. Хайек - М.: Изограф, 2001.-256 с.

7. North D. The Rise and Fall of the Manorial System: A Theoretical Model. І Douglass C. North and Robert Paul Thomas ІІ Journal of Economic History. - 1971. - pp. 777-803.

8. Maine H. Ancient Law: Its Connection with the Early History of Society and Its Relation to Modern Ideas. І Henry Sumner Maine. -London: Oxford University Press, 1931. - 141 p.

9. Adams H. Relation of the State to Industrial Action and Jurisprudence. І Henry Carter Adams. - New York: Columbia University Press, 1954.-85 p.

10. Ely R. Property and Contract in Their Relations to the Distribution of Wealth. І Richard T. Ely. - Port Washington, N. Y.: Kennikat Press, 1971. -

937 p.

11. Gruchy A. Modern Economic Thought: The American Contribution. І Allen G. Gruchy.- New York: Prentice Hall, 1947.-670 p.

УДК 342.9:5.08

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОСАДОВИХ ОСІБ ЗА ПЕРЕКРУЧУВАННЯ АБО ПРИХОВУВАННЯ ДАНИХ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГОКАДАСТРУ

ШуруповаК.В., к.ю.н., доцент кафедри філософії і соціальних наук ДВНЗ «Криворізький національний університет» '

Постановка проблеми. Найважливішим елементом правового забезпечення раціонального використання та охорони земель, захисту прав та законних інтересів власників землі, землекористувачів є застосування правових засобів впливу, спрямованих на усунення порушень земельного законодавства і припинення їх проявів у майбутньому, відновлення порушеного права та притягнення винних у вчиненні земельних правопорушень до юридичної відповідальності. За порушення земельного законодавства винні особи можуть бути притягнені до дисциплінарної, цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Згідно із ст. 211 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за такі порушення: 1) укладення угод з порушенням земельного законодавства; 2) самовільне зайняття земельних ділянок; 3) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; 4) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; 5) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; 6) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов' язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; 7) знищення межових знаків; 8) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; 9) не проведення рекультивації порушених земель; 10) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; 11) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару Грунту; 12) самовільне відхилення від проектів землеустрою; 13) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; 14) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок; 15) порушення строку видачі держаного акта на право власності на земельну ділянку [1, ст. 211].

При цьому Глава 7 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за наступними підставами: ст. 52 Псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель; ст. 53 Порушення правил використання земель; ст. 53-1 Самовільне зайняття земельної ділянки; ст. 53-2 Перекручування або приховування даних державного земельного кадастру; ст. 53-3 зняття та перенесення Ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу; ст. 54 порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або не приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; ст. 55 Самовільне відхилення від проектів землеустрою; ст. 56 знищення межових знаків.

Ми підтримуємо позицію Городецької І.А. про те, що вказані нормативні акти по-різному формулюють однакові протиправні дії, але «між КУпАП і ЗК України існують розбіжності як у переліках порушень земельного законодавства, так і у формулюванні самих складів правопорушень».

Отже, ця сфера права потребує узгодження, але, оскільки метою нашого дослідження є відповідальність посадових осіб державних органів за порушення законодавства про інформацію, особливу цікавість для нас представляють питання перекручення даних державного земельного кадастру, а також приховування інформації про стан земель, розміри, кількість земельних ділянок, наявність земель запасу або резервного фонду. Оскільки в системі адміністративно-правової відповідальності не приділяється достатньо уваги розробці цього напряму, а прийнятий Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-УІ розширює коло суспільних відносин щодо використання даних державного земельного кадастру, дослідження заявленого питання має особливу актуальність.

Ступінь розробленості проблеми. Визначивши необхідність дослідження теми адміністративної відповідальності посадових осіб за перекручування або приховування даних державного земельного кадастру, ми окреслимо позиції авторів, що проводять науковий пошук у визначеному напрямі.

Проблеми розвитку кадастру висвітлено в працях українських науковців: Л. Я. Новаковського [4], А. Г. Мартина [3], Г. К. Лоїка, М. Г. Ступеня [1; 6], А. М. Третяка та ін., які визначають необхідність запровадження європейських стандартів до формування даних державного земельного кадастру в Україні із застосуванням ГІС-технологій.

Проте, незважаючи на наявність поглядів щодо правового регулювання державного земельного кадастру в Україні, серед дослідників немає єдиної позиції щодо визначення адміністративної відповідальності посадових осіб за перекручування або приховування даних державного земельного кадастру. Відсутність останньої і обумовлює необхідність розроблення цієї тематики.

Мета публікації. Метою дослідження є розкриття проблеми адміністративної відповідальності посадових осіб щодо перекручування або приховування даних державного земельного кадастру. В рамках основної мети ми прагнемо розглянути питання адміністративної відповідальності за земельні правопорушення і визначити склад правопорушення за перекручування або приховування даних державного земельного кадастру.

Результати дослідження.

В процесі нашого дослідження ми розкриємо питання адміністративної відповідальності посадових осіб за перекручування або приховування даних державного земельного кадастру. При цьому, по-перше, зауважимо, що визначена підстава адміністративної відповідальності належить до особливого типу відповідальності - відповідальності у галузі земельних відносин.

Визначення такої відповідальності надається різними дослідниками.

Бондарчук Н.В. визначає адміністративну відповідальність в галузі земельних відносин як застосування уповноваженими на те державними органами санкцій, передбачених адміністративно-правовою нормою, до осіб, які порушили вимоги земельного законодавства.

Мілімко Л. пропонує наступне визначення: адміністративна відповідальність у сфері земельних відносин - це специфічне реагування держави, спрямоване на захист земельних відносин шляхом виконання суб' єктом, який вчинив адміністративний проступок, примусово застосованих до нього заходів впливу спеціально уповноваженими органами чи посадовими особами за процедурою, визначеною КУпАП чи іншими законодавчими актами [3, с. 38].

Ми пропонуємо визначити адміністративну відповідальність в галузі земельних відносин як вид юридичної відповідальності, підставою для якої є адміністративне правопорушення у галузі земельних відносин, за яке застосовується адміністративне стягнення посадовою особою державного органу з метою захисту охоронюваного законом земельного інтересу за процесуальним порядком, встановленим адміністративним законодавством та іншими законами України.

Основою настання відповідальності є склад правопорушення. Для вказаної підстави адміністративної відповідальності особливо важливим є виділення складу правопорушення.

Відповідно до коментаря Земельного Кодексу України Калюжний Р.А, Комзюк А.Т., Погрібний О.О. розкривають об'єкт правопорушення - це суспільні відносини у сфері землеустрою, державного управління земельними ресурсами, державного контролю за використанням та охороною земель, моніторингу земель та земельного оподаткування.

Такий же об'єкт виділяє і Городецька І.А. Копейчиков В.В. вказує, що об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, земельного, фінансового  права,  за порушення яких  накладаються адміністративні  стягнення.   Битяк Ю.П.  під  об'єктом адміністративного

© Шурупова К.В., 2013правопорушення розуміє «те, на що воно посягає». Крім цього, Битяк Ю.П. виділяє загальний і родовий об'єкт адміністративного правопорушення. [5, с. 18-20]

Загальний об'єкт становить вся сукупність суспільних відносин, які охороняє законодавство про адміністративні правопорушення.

Родовий об'єкт — це група однорідних або тотожних суспільних відносин, які охороняє комплекс адміністративно-правових норм. Адміністративно-правовими засобами охороняються суспільні відносини, які регулюють норми різних галузей права: адміністративного, фінансового, цивільного, трудового, екологічного тощо. Тому родові об'єкти проступків можуть бути, наприклад, у цивільних, трудових та інших правопорушеннях. Залежно від родового об'єкта, адміністративні правопорушення згруповано в главах Особливої частини розділу II

КпАП.

Таким чином, можемо виділити родовий об'єкт правопорушення - це сукупність суспільних відносин з перекручення даних державного земельного кадастру, а також приховування інформації про стан земель, розміри, кількість земельних ділянок, наявність земель запасу або резервного фонду, які регулюють норми земельного та адміністративного права.

Об'єктивна сторона: складається з вчинення таких дій, як перекручення даних державного земельного кадастру та приховування інформації про наявність земель запасу або резервного фонду.

В цьому ракурсі доцільним буде окреслення системи державного земельного кадастру. Відповідно до З.У. «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-УІ Державний земельний кадастр визначається як єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: ^ регулюванні земельних відносин; ^ управлінні земельними ресурсами;

^ організації раціонального використання та охорони земель; ^ здійсненні землеустрою; ^ проведенні оцінки землі;

^ формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; ^ справлянні плати за землю.

Ковалишин О.Ф, Черевко З.Ю. визначають, що Закон України «Про державний земельний кадастр» [5] визначив нові підходи до формування системи відомостей. Однак із тим залишилася низка невирішених питань, які вимагають прийняття нових нормативних документів. Серед таких вони виділяють наступні:

- не дотримується єдиний підхід до визначення термінів, які повинні узгоджуватися з такими, що вже містяться у відповідних нормативно-правових документах. Таке різночитання може призвести до різного бачення і процесуального виконання законодавчих норм на практиці;

- геоінформаційна система відомостей про землю потребує на державному рівні єдиних програмних підходів до формування геопросторового простору;

- у законі не визначено складових кадастру: кадастрове зонування, бонітування Грунтів, економічна оцінка земель, грошова оцінка земельних ділянок, кадастрові зйомки, облік кількості і якості земель, що знижує ефективність державного управління землекористуванням та землевпорядкування сільських територій;

- немає єдиного підходу до ідентифікації земельної ділянки у державному земельному кадастрі та реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відбуватиметься дублювання даних державної реєстрації земельних ділянок у кадастрі за кадастровим номером земельної ділянки та їх же реєстрації за реєстраційним номером у державному реєстрі речових прав;

- не розкрито механізму узагальнення даних про земельні ділянки при обліку земель. Цю складову кадастру необхідно вдосконалити, виходячи з проблем ведення обліку сьогодні, або запропонувати новий порядок;

- випущено питання регулювання економічного стимулювання до раціонального використання земель, охорони Грунтів.

Таким чином, можемо зробити висновок про те, щоб система Державного земельного кадастру стала справді діючою і ефективною у використанні, необхідним є її суттєве доопрацювання. Об'єктивна сторона правопорушення може бути виражена з сукупності таких дій: 1) перекручення даних державного земельного кадастру, 2) приховування інформації про наявність земель запасу або резервного фонду.

Визначимо суб' єкта правопорушення. За тлумаченням Калюжного Р.А, Комзюка А.Т., Погрібного О.О. суб'єктом правопорушення є посадова особа. Питання щодо терміну посадова особа було з' ясовано нами раніше, тому наголосимо лише на тому, що, як вже зазначалося, обов'язок ведення земельного кадастру та надання інформації щодо наявності земель запасу або резервного фонду покладено на посадових осіб уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Але слід зазначити, що із створенням державного підприємства Центр Державного земельного кадастру коло суб' єктів правопорушення є розширеним за рахунок посадових осіб -розпорядників інформації визначеного підприємства, оскільки до складу пріоритетів діяльності Центру ДЗК відносяться реалізація наступних заходів та вирішення наступних завдань:

1. Забезпечення видачі державних актів, які знаходяться в територіальних органах Держземагентства, згідно порядку, затвердженого постановами КМУ №749 та №1021 (із змінами) з використанням перехідної реєстраційної системи (ПРС);

Для виконання завдань голови Держземагенства, спрямованих на видачу державних актів на право власності на земельні ділянки у найкоротші терміни, впровадження єдиного засобу автоматизації процесів реєстрації правовстановлюючих документів та договорів оренди у відповідності до вимог постанови КМУ №791 Центром ДЗК розроблено та впроваджено у використання Перехідну Кадастрово-Реєстраційну систему (ПРС).

На підставі підготовлених територіальними органами Держземагентства реєстрів державних актів та договорів оренди, які підлягають державній реєстрації регіональними філіями Центру ДЗК провадиться робота по створенню реєстрів земельних ділянок на підставі внесення відомостей про земельні ділянки до ПРС.

Фахівцями Центру ДЗК провадиться аналіз та усунення зауважень з боку користувачів ПРС, готуються відповідні інструкції, забезпечено підтримку користувачів системи як з боку територіальних органів так і з боку регіональних філій.

2. Супровід побудови та адміністрування АС ДЗК;

Враховуючи прийняття 7 липня 2011 року Верховною Радою України Закону України «Про Державний земельний кадастр», статтею 6 якого передбачено, що адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, Центром ДЗК розроблено план-графік заходів з реалізації вищевказаної цілі.

3. Лідерство на загальнодержавному ринку землепорядних робіт;

3.1 Збільшення обсягу виконання землевпорядних та земле оціночних робіт не менше ніж на 25 % у порівнянні з минулим роком

3.2 Покращення матеріально-технічної бази філій

3.3 Виконання робіт за кошти бюджетів різних рівнів

Таким чином, можемо казати про розширення кола суб' єктів відповідальності за перекручення даних державного земельного кадастру, а також приховування інформації про стан земель, розміри, кількість земельних ділянок, наявність земель запасу або резервногофонду. До суб'єктів правопорушення належать: посадові особи Центра Державного земельного кадастру, Державного земельного агентства, їх територіальні органи.

Аналізуючи суб' єктивну сторону правопорушення дослідники однозначні у своїй позиції - це вина тільки у формі умислу (Калюжний Р.А, Комзюк А.Т., Погрібний О.О, Городецька І.А.). [5, с. 12-18]

Законодавство про адміністративну відповідальність не дає поняття вини, але вказує на неї як на обов' язкову ознаку адміністративного проступку в ст. 9 КУпАП і дає визначення умисних та необережних проступків. У адміністративному праві вину визначають як психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння і його наслідків, яке проявляється у формі умислу чи необережності.

Яфонкін А., досліджуючи поняття, ознаки та склад корупційного адміністративного правопорушення, визначає термін винність. Винність передбачає наявність у особи відповідного власного психічного ставлення до відповідного вчинку і його наслідків. Законодавець вважав за необхідне вказати на форми вини, які мають юридичне значення. Це умисел (вина у формі умислу) і необережність (вина у формі необережності). Умисел може бути прямим чи непрямим (евентуальним).

Ми підтримуємо позиції вказаних дослідників і вважаємо, що суб' єктивна сторона у такого виду правопорушеннях можлива лише у формі умислу.

Таким чином, можемо казати про вину у формі умислу у правопорушенні щодо перекручення даних державного земельного кадастру, а також приховування інформації про стан земель, розміри, кількість земельних ділянок, наявність земель запасу або резервного фонду лише у тому випадку, якщо посадова особа, що здійснила протиправне діяння, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала його шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) чи свідомо допускала настання цих наслідків (побічний умисел).

Конструктивною ознакою складу в деяких випадках є і підлягає встановленню мета правопорушення. Яфонкін А. визначає мету правопорушення як уявний образ результату, до якого прагне винний, його уявлення про ті бажані наслідки, які повинні настати в результаті вчинення проступку. Як конструктивна ознака складу мета називається тільки в тих ситуаціях, коли діяння відбувається умисно.

Мельник М.І. звертає увагу також на мотив правопорушення. Він зауважує, що мотив також є факультативним елементом суб' єктивної сторони складу адміністративного правопорушення і визначається як спонука до правопорушення. Як кваліфікуюча ознака мотив не вказується у статтях Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення, але враховується при індивідуалізації адміністративної відповідальності.

Отже, при притягненні посадової особи до відповідальності за правопорушення щодо перекручення даних державного земельного кадастру, а також приховування інформації про стан земель, розміри, кількість земельних ділянок, наявність земель запасу або резервного фонду, особливої важливості набуває встановлення мети і мотиву правопорушення для чіткішого встановлення міри відповідальності.

Висвітлюючи питання про міру відповідальності, приходимо до висновку, що серед всіх заходів адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері земельних відносин застосовується згідно з КпАП України тільки штраф. Самойлович А.А. визначає, що штраф є грошовим стягненням, яке впливає на майнові інтереси правопорушника та стягується у власність держави. Він є як найпоширенішим адміністративним стягненням, так і фінансовою санкцією. Отже, наслідки застосування відповідних заходів містяться у обмеженнях переважно матеріального характеру. Штраф накладається в установленому порядку державними органами й органами місцевого самоврядування. Розміри штрафів залежать від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 


Похожие статьи

Р М Дупай - Проблеми та перспективи іноземного інвестування в економіку україні

Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни