Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни - страница 67

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 

Мірошніченко О. С. підкреслює, що ст. 148 ЗК України передбачає конфіскацію земельної ділянки із зазначенням лише того, що вона може мати місце виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Проте безпосередньо ЗК України не встановлено підстави, розмір та порядок конфіскації земельних ділянок, отже не конкретизовано, про яку конфіскацію йде мова: адміністративне стягнення, кримінальне покарання чи захід цивільної відповідальності. Аналіз ЗК України та КпАП України дозволяє виявити розбіжності як у переліках порушень земельного законодавства, за які наступає адміністративна відповідальність, так і у формулюванні самих складів правопорушень. Наприклад, КпАП не передбачає адміністративну відповідальність за приховування від обліку, реєстрації та перекручення даних про стан земель, натомість він містить статтю, якою передбачена відповідальність за приховування або перекручення даних земельного кадастру [5, с. 13].

На думку Гоштинара С. Л., необхідно встановити в Кодексі України про адміністративні правопорушення адміністративну відповідальність відносно власників земельних ділянок, землекористувачів, в тому числі орендарів, за ненадання відомостей про якісні і кількісні зміни земельної ділянки відповідним органам з метою забезпечення принципу достовірності земельно-реєстраційної системи. Вказане положення прямо відноситься і до вдосконалення системи ведення державного земельного кадастру з погляду забезпечення принципу актуальності кадастрових відомостей. Як показує практика, багато господарюючих суб' єктів не подають відомості про наявність і використання земель і не ведуть статистичну звітність. Даний склад правопорушення повинен стосуватися і посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, від рішення яких багато в чому залежить юридична доля земельної ділянки [6, с. 151-152].

Отже, врахування мети і мотиву правопорушення не є обов' язковим, але застосування такого комплексного підходу дасть змогу визначити підстави вчинення правопорушення у сфері приховування та перекручування даних державного земельного кадастру і допоможе розробити як профілактичні заходи щодо попередження таких правопорушень у майбутньому, так і буде основою майбутнього удосконалення законодавства щодо адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення у сфері доступу до інформації.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, проаналізувавши проблеми адміністративної відповідальності посадових осіб за перекручування або приховування даних державного земельного кадастру, ми можемо зробити наступні висновки:

1. Адміністративна відповідальність посадових осіб за перекручування або приховування даних державного земельного кадастру належить до особливого типу відповідальності - відповідальності у галузі земельних відносин. Ми пропонуємо визначити адміністративну відповідальність в галузі земельних відносин як вид юридичної відповідальності, підставою для якої є адміністративне правопорушення у галузі земельних відносин, за яке застосовується адміністративне стягнення посадовою особою державного органу з метою захисту охоронюваного законом земельного інтересу за процесуальним порядком, встановленим адміністративним законодавством та іншими законами України.

2. Склад правопорушення щодо перекручування або приховування даних державного земельного кадастру включає всі чотири елементи: об' єкт, об' єктивна сторона, суб' єкт, суб' єктивна сторона.

3. Об'єкт правопорушення поділяється на загальний і родовий. Родовий об'єкт правопорушення - це сукупність суспільних відносин з перекручення даних державного земельного кадастру, а також приховування інформації про стан земель, розміри, кількість земельних ділянок, наявність земель запасу або резервного фонду, які регулюють норми земельного та адміністративного права.

4. Об'єктивна сторона правопорушення може бути виражена з сукупності таких дій: 1) перекручення даних державного земельного кадастру, 2) приховування інформації про наявність земель запасу або резервного фонду.

5. Суб'єктом правопорушення є посадова особа. Коло суб' єктів адміністративної відповідальності за приховування або перекручування даних державного земельного кадастру розширене. До суб' єктів правопорушення належать: посадові особи Центра Державного земельного кадастру, Державного земельного агентства, їх територіальні органи.

6. Суб' єктивна сторона у такого виду правопорушеннях можлива лише у формі умислу.

7. Врахування мети і мотиву правопорушення є необов' язковим при кваліфікації правопорушень у сфері приховування або перекручування даних державного земельного кадастру. Можливість їх врахування при визначені адміністративних стягнень буде позитивним кроком на шляху удосконалення системи адміністративної відповідальності посадових осіб у сфері доступу до інформації.

Перспективи майбутніх досліджень бачимо в розгляді питання про адміністративну відповідальність юридичних осіб за порушенняземельного законодавства.

РЕЗЮМЕ

У дослідженні автор розглядає питання адміністративної відповідальності посадових осіб за перекручування або приховування даних державного земельного кадастру, визначає поняття адміністративної відповідальності у сфері земельних правопорушень, визначає склад правопорушення. Визначальною рисою наукового пошуку автора є його прагнення окреслити всі аспекти адміністративної відповідальності у сфері порушення доступу до інформації в процесі перекручування або приховування даних державного земельного кадастру. Особлива увага приділена питанню відповідальності юридичної особи за земельні правопорушення.

Ключові слова: доступ до інформації, адміністративна відповідальність посадових осіб, приховування даних, перекручування даних, державний земельний кадастр.

РЕЗЮМЕ

В исследовании автор рассматривает вопрос административной ответственности должностных лиц за перекручивание или укрывательство данных государственного земельного кадастра, определяет понятие административной ответственности в сфере земельных правонарушений, определяет состав правонарушения. Определяющей чертой научного поиска автора является его стремление очертить все аспекты административной ответственности в сфере нарушения доступа к информации в процессе перекручивания или укрывательства данных государственного земельного кадастра. Особенное внимание уделено вопросу ответственности юридического лица за земельные правонарушения.

Ключевые слова: доступ к информации, административная ответственность должностных лиц, укрывательства данных, перекручивания

данных, государственный земельный кадастр.

SUMMARY

In research an author examines the question of administrative responsibility of public servants for twisting or concealment of data of the state landed cadastre, the concept of administrative responsibility determines in the field of the landed offences, composition of offence determines. The qualificatory line of scientific search of author is his aspiration to outline all aspects of administrative responsibility in the field of violation of access to information in the process of twisting or concealment of data of the state landed cadastre. The special attention is spared to the question of responsibility of legal entity for the landed offences.

Keywords: access to information, administrative responsibility of public servants, concealment of data, twisting of data, state landed cadastre.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р.ІІ Відомості Верховної Ради України. - 2002. -№ 3-4. - Ст. 27.

2. Семчик В. І. До питання про механізм реалізації права на землю громадянами та юридичними особами І В. І. Семчик ІІ Право України. -

2009. - № 9. - С. 6-10.

3. Мілімко Л. Особливості адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері земельних відносин І Л. Мілімко ІІ Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 1. - С. 28-38.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. ІІ Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - Додаток до № 51.

- Ст. 1152.

5. Мірошніченко О. С. Адміністративно-правові засоби охорони земельних відносин в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право; фінансове право; інформаційне право» І О. С. Мірошніченко. - Харків, 2005. - 20 с.

6. Гоштинар C. Л. Правове регулювання ведення державного земельного кадастру в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 І Гоштинар С. Л. - Київ, 2008. - 199 с.

7. Про Державний земельний кадастр: Закон України від 7 липня 2011 р. ІІ Голос України. - 2011. - 6 серпня. - № 145.

НАУКОВЕ ЖИТТЯ

XIX МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ СЕМІНАР "ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ І ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ"

З 25 по 27 січня 2013 р. у м. Донецьку та м. Святогірську пройшов XIX Міжнародний науково-практичний семінар "Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект". Семінар був проведений Регіональним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень в м. Донецьку, економічним факультетом, кафедрами "Міжнародна економіка" та "Прикладна економіка та бізнес-адміністрування" Донецького національного університету разом з Донецькою обласною державною адміністрацією, за підтримки Інституту економіки промисловості НАН України та Центром економічної освіти й консалтингу "Зовнішконсалт", а також Донецької торгово-промислової палати.

У роботі семінару взяли участь учені й фахівці України, близького й далекого зарубіжжя. Учасники семінару представляли наукові й освітні школи України (міст Києва, Донецька, Львова, Дніпропетровська, Тернополя, Луганська, Одеси, й інших) і наступних країн: Китаю, Польщі, США, Палестини, Росії, Білорусії, Болгарії, Нігерії, Туреччини, Анголи й ін.

Всього в роботі семінару взяли участь близько 100 осіб, представлено більше 250 доповідей.

На семінарі обговорювалися проблеми:

- підвищення інвестиційної привабливості підприємств і регіонів, пошук шляхів рішення проблем, пов'язаних з діяльністю іноземних інвесторів на ринку України, сучасні методи розробки й аналізу інвестиційних проектів;

Проректор з міжнародних зв'язків Донецького національного університету, к.е.н.,

доцент Іванов С.М.

- розробка стратегії підвищення конкурентоспроможності продукції й представлення її на внутрішні й зовнішні ринки з метою імпортозаміщення; структурні перетворення в галузях господарського комплексу України з метою підвищення їх конкурентоспроможності на зовнішніх ринках;

Єрмолаєва А.В. проголошує заслужений економіст України, перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень (м. Київ), к.е.н., с.н.с.

Я.А. Жаліло

- проблеми створення міжнародних транспортних коридорів і відповідної інфраструктури;

- реструктуризація галузей господарського комплексу України з урахуванням закордонного

досвіду;

- розробка стратегії підвищення конкурентоспроможності продукції України й виходу її на внутрішні й зовнішні ринки з метою імпортозаміщення;

Вишневський В.П., заступник директора Інституту економіки промисловості НАН України, академік НАН України, д.е.н., професор

- проблеми функціонування спеціальних економічних зон, територій пріоритетного розвитку й технопарків й інших інноваційних структур у регіонах країни й галузях господарського комплексу; транскордонне співробітництво та формування євро регіонів; проблеми профілактики можливих корупційних проявів на територіях з особливим митним і податковим режимом;

Бардакова Г.В., начальник управління зовнішньоекономічних відносин Головного управління регіонального розвитку, залучення інвестицій і зовнішньоекономічних відносин Донецької обласної державної адміністрації, к.е.н., доцент

- структурні перетворення в економіці України в умовах Євроатлантичної інтеграції; державні й митні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні;

- нові методи інтерактивного навчання й наукового аналізу, реалізація нових освітніх програм;

- маркетингова стратегія підприємств регіонів України на зовнішніх ринках.

Чижиков Г.Д., президент Донецької торгово-промислової палати, д.е.н., професор

Організаційний комітет семінару поставив перед собою завдання:

- обмін практичним досвідом підприємців та результатами наукових досліджень українських і закордонних економістів щодо розширення зовнішньоекономічних зв'язків, розвитку інтеграційних, інвестиційних й інноваційних процесів;

- розробка рекомендацій та їх передача керівним органам регіонів України, управлінням зовнішніх економічних зв'язків областей, Торгово-промисловим палатам, Уряду України, Адміністрації Президента України, Верховної Ради й посольствам іноземних держав з питань реалізації Програм соціально-економічного розвитку України й науково-технічного розвитку Донецького й іншого регіонів на період до 2020 року в сфері пріоритетних напрямків залучення іноземних інвестицій і розширення практики ведення зовнішньоекономічної діяльності.

У ході розробки національної стратегії розвитку, що забезпечувала б глобальну інтеграцію України у світові економічні структури, необхідно повною мірою враховувати особливості процесу глобалізації і її суперечливий характер. Так, з одного боку, глобалізація небачено розширює можливості окремих країн щодо використання й оптимальної комбінації різноманітних ресурсів, їх більше глибокої й всебічної участі в системі міжнародного розподілу праці, з іншого боку - глобальні процеси значно загострюють конкурентну боротьбу, приводять до маніпулювання величезними фінансовими й інвестиційними ресурсами, які являють реальну загрозу для країн з низькими й середніми доходами.

Азарова Т.В, консультант Управління організаційного забезпечення діяльності Ради та її органів виконавчого апарату Донецької обласної ради

Лук'янович М.В., заступник завідувача кафедрою світової економіки й міжнародних валютно-фінансових відносин Фінансового університету при Уряді Російської

Федерації, д.політ.н., професор

Сучасна зовнішньоекономічна стратегія України може врахувати погоджене рішення наступних ключових проблем:

1. Узгодження й збалансування векторів інтеграції в ЄС і СНД з метою усунення розбіжностей між інструментами підтримки взаємовигідного економічного співробітництва. Національні економічні інтереси України з в:

- мінімізації втрат від розробки, дублювання й постійного корегування умов поглиблення економічного співробітництва в зазначених напрямках;

- конкретизації й інституціоналізації відносин із країнами ЄС і СНД, ОЧЕС та ГУАМ;

- збалансуванні присутності на внутрішньому ринку російських і світових транснаціональних компаній;

- стимулюванні розвитку науково-технологічних анклавів, розвитку технічної кооперації із країнами ЄС і СНД, ОЧЕС та ГУАМ, розширенні проектів у сфері інфраструктури;

- посиленні дієздатності організаційних структур, відповідальних за зовнішньоекономічне співробітництво.__

Саркісян А., координатор центру міжнародного співробітництва та проектів Господарської академії імені Д.А. Ценова, доцент, доктор, Болгарія

2. Забезпечення динамічного зростання економіки як бази для посилення здатності національних виробників протистояти зовнішньому конкурентному тиску. Пріоритетами формування конкурентоспроможності виступають:

- забезпечення більш високого, ніж у країнах ЄС і СНД рівня реального зростання ВВП;

- послідовне підвищення продуктивності праці у всіх галузях економіки та видах економічної діяльності;

- стимулювання ефективного використання внутрішніх сировинних, трудових і фінансових ресурсів для економічного зростання економіки;

- зниження рівня збитковості вітчизняних підприємств;

- мінімізація тіньової економіки шляхом стимулювання до легалізації господарської діяльності;

- забезпечення стабільності, прозорості й ефективності державних фінансів, особливо в сферах оподатковування й бюджету;

- підвищення платоспроможності як суб'єктів господарювання, так і населення з метою активізації внутрішнього ринку;

- стимулювання розвитку внутрішнього ринку, реалізація цілеспрямованої політики цінового збалансування, впровадження уніфікованих загальноприйнятих інструментів і методів регулювання попиту та пропозиції для формування сприятливої кон'юнктури, впровадження моніторингу щодо конкуренції між іноземними та національними виробниками;

- збалансована підтримка інноваційних виробництв, стимулювання поглиблення взаємозв'язку наукових досліджень і виробництва;

- реструктуризація національного ринку праці в напрямки збільшення частки конкурентноздатної й мобільної робочої сили й зосередження високопродуктивних робочих місць в Україні;

Маміствалов Д., другий секретар посольства Держави Ізраїль в Україні, Держава

Ізраїль

- підвищення ділової активності дрібного й середнього бізнесу.м. Курськ, Російська Федерація

3. Встановлення критеріїв паритетного співробітництва відповідно до європейським і світовим стандартам виробництва, рівня і якості життя. Головними економічним інтересами

є:

- обґрунтування й приведення у відповідність технічних, технологічних, фінансових, соціальних параметрів України до світових аналогів, які забезпечують стратегічні позиції на внутрішніх і зовнішніх ринках;

Новрузов А., представник українського державного центру міжнародної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України в Азербайджані, Туреччині та

Ірані, Азербайджан

- визначення більш ефективної й стратегічно орієнтованої галузевої структури економіки;

- розробка спеціалізованих регіональних програм розвитку з урахуванням інтенсивності співробітництва з відповідними регіональними економічними союзами;

- систематизація й моніторинг можливих ризиків і погроз для національних виробників;

- удосконалення внутрішнього середовища з метою підвищення мотивації напрямку в Україну ресурсних потоків, розміщення високопродуктивних робочих місць і стратегічного входження в промислово-технологічні ланцюги євразійського розподілу праці;

- запобігання відтоку українських ресурсів за кордон і скорочення прибутків національних виробників внаслідок випереджального зростання імпорту продукції з високим змістом доданої вартості.

4. Стимулювання внутрішньої консолідації суб'єктів підприємництва і їх орієнтації на підвищення конкурентоспроможності.

Таким чином, у сучасній системі розвитку міжнародних економічних відносин пріоритетними національними інтересами для України є формування таких умов функціонування національної економіки і її суб'єктів, які б дозволили забезпечити гідне місце країни в регіональному розподілу праці. Із цією метою необхідно вже найближчим часом реалізувати завдання, орієнтовані на:

1. Оволодіння європейських стандартів виробництва, рівня і якості життя на основі високоефективної національної економіки, конкурентноздатної стосовно здачі країн.

2. Освоєння високого рівня ефективності суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці й зміцнення економічного потенціалу України спочатку до рівня найближчих сусідів по економічному співробітництву, а, зрештою, і до високорозвинених країн ЄС. Необхідне досягнення Копенгагенських критеріїв і приведення у відповідність інституціональної основи розвитку національної економіки державам-членам ЄС.

Дергачова В.В., завідувач кафедри менеджменту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», д.е.н., професор

3. Забезпечення стабільного й динамічного розвитку економіки, прискорення детінізації економічних відносин на основі узгодження економічних інтересів між суб'єктами економіки, і орієнтація їх на підвищення можливостей протистояння зростанню конкурентного тиску внаслідок приєднання України до СОТ.

4. Упорядкування угоди про СНД, узгодження євроінтеграційного напрямку України й нових форм реалізації економічного співробітництва в межах СНД і країнами ЄС у напрямки підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Тарасова Т.Ф., професор кафедри економіки, доктор економічних наук, Бєлгородський університет кооперації, економіки і права, Російська Федерація

5. Забезпечення суб'єктам української економіки високоефективних, транспарентних умов функціонування на внутрішньому ринку, недопущення дискримінації їх інтересів у відношенні з нерезидентами й забезпечення їх можливостей щодо конкурентного змагання на зовнішніх ринках країн СНД й Євросоюзу.

6. Переорієнтація національних виробників на внутрішні ресурсні джерела з метою оптимізації взаємозалежності щодо країн-партнерів СНД і міжнародних організацій;

економічних відносин Вірменського державного економічного університету, к.е.н., Вірменія

7. Удосконалення нормативно-правової бази для впровадження стратегії підвищення конкурентоспроможності національної економіки України за рахунок освоєння інноваційного типу розвитку.

8. Забезпечення динамічного росту економіки як бази для посилення здатності національних виробників протистояти зовнішньому конкурентному тиску.

9. Установлення критеріїв паритетного співробітництва відповідно до європейським і світовим стандартам виробництва, рівня і якості життя.

10. Ревізія існуючої практики залучення ПІІ в Україну.

Україна стратегічно зацікавлена в надходженні ефективних і сумлінних іноземних інвестицій, які повинні запобігти погрозі консервації низького технологічного рівня промисловості України, пов'язаного з її сучасної спеціалізації в міжнародному розподілу праці. З огляду на на це, необхідно досягти якісних змін в оздоровленні інвестиційного клімату, а також терміново почати формування національного правового середовища із внесенням відповідних уточнень до нормативних актів, які будуть регулювати поводження ТНК на національному ринку.

У реалізації цих пріоритетів ключова роль повинна приділятися цілеспрямованої орієнтації суб'єктів української економіки на підвищення їх прибутковості й ефективності фінансово-господарської діяльності переважно, чим рахунок розвитку внутрішніх джерел розвитку, розширення можливостей внутрішнього середовища щодо підвищення конкурентоспроможності національної продукції й досягнення на цій основі структурної перебудови, політичної й соціально-економічної стабільності в суспільстві.

У цілому це відповідає концепції регіонально-секторальної інтеграції економіки нашої держави, що забезпечує зм'якшення зовнішніх факторів і наслідків глобалізації для вітчизняної економіки.

Радвановський З., проректор університету імені Яна Євангеліста Пуркіне в Усті-на-

Лабі, Чеська Республіка

Актуальним напрямком дослідження проблем глобалізації, зокрема в області збереження певного рівня керованості національних економік є формування методології дослідження соціально-економічних наслідків глобальних трансформацій. Приймаючи також в увагу, що в сучасному світі ще відбуваються процеси утворення суверенних держав, можна зробити наступні висновки:

• глобалізація не носить універсально позитивного характеру для країн світового співтовариства через економічні, соціальні, культурні й політичні відмінності між промислово розвиненими країнами й слабо розвиненими країнами.

• незважаючи на високі темпи економічного росту, периферійним країнам важко перебороти розрив між розвитком національних економік, оскільки вони не володіють достатніми фінансовими й технологічними ресурсами.

Досягти сталості національної економіки в умовах глобалізації слаборозвиненим країнам можливо шляхом співробітництва з інтеграційними об'єднаннями, тобто шляхом визнання й використання досягнень тієї ж глобалізації.

Необхідно розробити модель зовнішньоекономічної діяльності, що передбачала б, по-перше, скорочення імпорту в тих сферах економіки, де вітчизняні товаровиробники можуть вирішити проблему задоволення попиту не гірше закордонних за умови, що вони одержують відповідні ресурси, у тому числі валютні. На шляху реалізації такого роду імпортозаміщуючого виробництва усередині країни лежать як проблеми зовнішньоекономічної політики, так і проблеми, які важко вирішити усередині власної економіки. Незважаючи на це, орієнтація на розвиток імпортозаміщуючого виробництва може стати однієї з найважливіших передумов переходу до дійсно рівноправного світового співробітництва. _

Засадко В.В., старший науковий співробітник Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в місті Львові, к.е.н.

По-друге, необхідно не тільки обмеження імпорту в певних сферах економіки, але й розвиток інших, насамперед перехід до цілеспрямованого імпорту оснащення, необхідного для розвитку загальних стратегічних проектів і програм, орієнтованих на постіндустріальні технології. Такого роду оснащення повинне не стільки стати засобом для виробництва готових виробів, скільки орієнтуватися на заповнення такого вакууму, що утворився в Україні за постсоціалістичної економіки між видобутком, переробкою й виробництвом базисних видів оснащення (у важкій промисловості, машинобудуванні), а також у фундаментальному й прикладному наукомісткому дослідженнях.

Незалежно від методологічних й аксіоматичних концепцій конкурентноздатність тримає піраміду соціально-економічних потреб суспільства, відображає національний економічний розвиток і дає можливість знаходити оптимальні рішення в сфері соціальної політики.

Каунаського технологічного університету, Литва

У світі є три основних центри з вивчення конкурентоспроможності країн. Перший з них - це Інститут стратегії та конкурентоспроможності при Гарвардському університеті (США), два інші центри розташовані у Швейцарії. Один з них - це Всесвітній економічний форум у Давосі, а інший - Міжнародний інститут розвитку менеджменту (Лозанна). Всесвітній економічний форум оприлюднив висновки та рейтинги, що ґрунтуються на показниках 2004-2005 рр. по 117 країнах світу. Перші п'ять місць посіли Фінляндія, США, Швеція, Данія і Тайвань. Україна у цій ієрархії посіла 84 місце поряд з Молдовою та Грузією.

Як показує ретельний статистичний аналіз у 2006 та 2007 рр. ситуація суттєво не змінилась. Значно погіршились показники двох з чотирьох складових загального індексу конкурентоспроможності, а саме - макроекономічна ситуація та бізнес-середовище. Найбільш проблемними чинниками для розвитку сталого конкурентного середовища, що має сприяти національному бізнесу та активізації міжнародного співробітництва у 2007 році підприємці визнали: податкові закони - 18%, корупцію - 20%, доступ до фінансів - 15%, рівень оподаткування - 13%, політичну нестабільність - 8%, інфляцію - 5% та бюрократизм урядовців і неадекватність інфраструктури, зокрема, недосконалість регулятивної політики -

5%.

Амерханов А.М., президент Таганрозької міжрайонної торгово-промислової палати

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 


Похожие статьи

Р М Дупай - Проблеми та перспективи іноземного інвестування в економіку україні

Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни