Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни - страница 9

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 

У сприянні зайнятості жінок служба зайнятості області проводить відповідну роботу: підбір підходящої роботи на наявні вакансії на ринку праці, зокрема, на дотаційні робочі місця, організація професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, оплачуваних громадських робіт, здійснюють організаційно-методичні та практичні заходи по залученню безробітних жінок до розвитку підприємницької діяльності, профорієнтаційні послуги тощо.

З кожним роком зростає чисельність жінок, які бажають одержати нову професію, оволодіти новою спеціальністю або підвищити свою кваліфікацію. Протягом року понад 1,4 тис. жінок проходили навчання за направленням служби зайнятості за професіями, які мають попит на ринку праці області.

Особливу увагу служба зайнятості Закарпаття приділяє зайнятості жінок, які мають дітей віком до 6 років, та одиноких матерів з дітьми віком до 14 років. Упродовж 2012 року до обласної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні звернулось 1,1 тис. жінок такої категорії, з них були працевлаштовані 325, в т. ч. 28 жінок на заброньовані робочі місця.

Така ситуація пояснюється кільком причинами. Перша та, що жіноча робоча сила зазвичай є дешевшою за чоловічу, а тому працедавцям вигідніше її використовувати. По-друге, низька оплата праці нині часто робить найману працю економічно невигідною. Тому жінки, які мають сім'ю і годувальника, часто віддають перевагу веденню домашнього господарства та вихованню дітей. Водночас чимало жінок (не лише одинокі матері) несуть основну відповідальність за забезпечення сім'ї, а тому не можуть дозволити собі залишатися безробітними навіть на незначний час, що змушує їх погоджуватися на першу-ліпшу пропозицію.

Питання тендерної рівності на ринку праці постійно перебувають у полі зору фахівців служби зайнятості краю. Сприяючи працевлаштуванню, підвищенню кваліфікації та профнавчанню незайнятих громадян, вони проводять інформаційно-просвітницьку роботу з працедавцями щодо ліквідації різних форм дискримінації за ознаками статі під час прийому на роботу. Звичними тсатли семінари та тренінги для незайнятого населення і представників кадрових служб підприємств, установ та організацій з питань забезпечення рівних прав і можливостей усіх членів суспільства.

Хоча гендерна нерівність здебільшого негативно впливає н жінок, чоловіки також зазнають певних проявів дискримінації в суспільстві. Тому тендерний розвиток не можна розуміти виключно як боротьбу за права жінок. Він означає досягнення однакових можливостей для всебічного розвитку та повної реалізації потенціалу кожного члена суспільства.

З метою реалізації державної політики щодо дотримання рівних конституційних прав громадян України та подолання Тендерних проблем працівники базових центрів зайнятості області, працюючи із різними категоріями населення, здійснюють цілеспрямовані дії у формуванні Тендерної культури населення шляхом інформаційно-просвітницькій діяльності. Послуги служби зайнятості населення надаються всім клієнтам, незалежно від раси, статі, соціального походження, політичних, релігійних переконань.

Власне на цих важливих моментах і зосереджують увагу безробітних і працедавців фахівці служби зайнятості Закарпаття під час різних заходів - семінарів, круглих столів, тренінгів ( працівники центрів зайнятості провели 207 семінарів на тему: „Жінка і праця", в яких взяли участь 3,1 тис. безробітних жінок). На цих семінарах їм пропонувалося обговорити причини, що заважають їм реалізувати себе у суспільстві та підвищити власну самооцінку, розглядались питання ставлення жінок до працевлаштування та можливості щодо реалізації власного потенціалу.

Упродовж 2012 року центри зайнятості Закарпаття надавали соціальні послуги 16,8 тис безробітних жінок і 14,7 тис. безробітних чоловіків. Із них стали до праці 10,6 тис. представниць, як вважається «слабкої статі» і 9,5 тис. - «сильної». Торік пройшли професійне навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації 2,8 тис. жінок і 2,1 тис. чоловіків. До громадських робіт залучено 16,8 тис. жінок і 14,7 тис чоловіків ( див. рис. 2)

Жінки Чоловіки

Працевлаштовано зг допомогою Закарпатсько'ҐОЦЗ

Охоплено п рофесі йним навчанням

■ Залучено до громадських робіт

Усього{ графи 2+3+4)

Рис. 2 Надання соціальних послуг службою зайнятості Закарпатської області у 2012 р. (осіб)

Джерело: складено автором 4,5,6

Ці дані ще раз свідчать, що жінки більш вмотивовані до праці, використовують усі можливості для власного працевлаштування, беруть активну участь у заходах, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності на ринку праці.

Зовсім мало жінок працюють у найбільш оплачуваних сферах економіки (високотехнологічних галузях промисловості, фінансовому секторі тощо) або обіймають керівні посади. Сьогодні працедавці охоче приймають діяльність, пов'язану з веденням документації. Як підсумовує Головне управління статистики у Закарпатській області, у загальній кількості працівників сфери державного управління жінки становлять 63,8%. Однак чим категорія посади вища, тим їх чисельність менша. Власне, жінок найменше там, де приймають відповідальні рішення і відповідно вища оплата праці. Натомість їх найбільше на передовій управлінській вертикалі -серед очільників місцевих рад, зарплата котрих найскромніша, а прямих контактів із проблемами населення виникає найбільше. У сільські, селищні, районні та міські ради вибори проводять не надто багато жінок, значно менше 50%. У депутатському корпусі корпусі обласних представницьких органів кількість депутаток не перевищує 10%, а до Верховної Ради України останнього скликання увійшла ще менша кількість.

Для ознайомлення клієнтів із політикою гендерної рівності в усіх центрах зайнятості області створені інформаційні куточки з матеріалами. Завжди можна отримати індивідуальну консультацію у спеціаліста з гендерних питань стосовно законодавчої бази, дізнатися про свої права та можливості і отримати психологічну підтримку.

Спеціалісти служби зайнятості сподіваються на те, що гендерна політика, спрямована на рівноправність жінок та чоловіків у сфері зайнятості, підтримка ініціативи безробітних жінок щодо професійного навчання або самозайнятості дозволить покращити їх соціальне становище.

Існує дискримінація за ознакою статі в різних сферах політичного, соціо-економічного, культурного життя суспільства. Прикладом такого явища може бути незначний рівень представництва жінок у Верховній Раді України (менше 8% у 2012 році) та на рівні ухвалення стратегічних політичних, фінансово-економічних управлінських рішень. Іншими прикладами щодо дискримінаційної диспропорції в різних сферах життя можуть слугувати такі факти:

- середньомісячна заробітна плата жінок у 2012 році становила 1 974, а чоловіків - 2 538 грн; середньомісячний дохід жінок становить пересічно 77,8% від середньомісячного доходу чоловіків;

- жінки складають 38% усіх підприємців, які займаються індивідуальною діяльністю, та очолюють 26% малих, 15% середніх і 12% великих підприємств. Серед бізнесових керівників у промисловості налічується лише 2% жінок;

- бідність сімей із дітьми призводить до зменшення народжуваності та збільшення рівня захворюваності жінок (89,3% випадків безпліддя стосуються саме жінок; рак молочної залози - друга за кількістю причина смерті серед жінок);

- кількість чоловіків, які взяли відпустку для догляду за дитиною віком до трьох років, становить лише 2%;

- жінки витрачають значно більше часу, ніж чоловіки, на неоплачувану працю у спільному домашньому господарстві, догляд за дітьми тощо;

- середня очікувана тривалість життя чоловіків є на 12 років меншою, ніж у жінок (відповідно 62 та 74 роки), а шанси у хлопців дожити до 60 років - удвічі менші, ніж у дівчат. Так, центри зайнятості беруть активну участь в реалізації державної політики рівних прав та можливостей чоловіків і жінок. Оскільки в сучасних ринкових відносинах жінкам проблематично на рівних з чоловіками конкурувати на ринку праці. За допомогою служби зайнятості соціально незахищені жінки працевлаштовуються на заброньовані та дотаційні робочі місця підприємств та організацій.

Загалом не можна вважати, Закарпаттю характерне відверте потурання прав жінок на ринку праці, позаяк наведені статистичні дані не підтверджують цього. Виняток становлять хіба що, що відомості щодо рівня оплати праці. Виконуючи однаковий, а іноді й більший порівняно з чоловіками обсяг роботи, жінки отримують меншу заробітну плату.

Отже, можемо зробити висновок, що незважаючи на державні програми, зусилля громадських організацій та певні гендерні зрушення в сфері зайнятості, важливою проблемою залишається забезпечення реальної рівності прав і можливостей жінок та чоловіків на ринку праці.

Висновки Конституція України, нормативно-правові акти забезпечують рівність жінок і чоловіків, надаючи їм однакові можливості у громадсько-політичній і культурній діяльності, здобутті освіти та професійній підготовці, праці й винагороді за неї. Передбачено спеціальні заходи щодо створення умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством тощо. Їхня мета -запобігти тендерній дискримінації на ринку праці, а також сформувати серед безробітних краян мотивацію до активного пошуку роботи, відповідальності за власні дії, допомогти їм стати більш упевненими в подоланні тимчасових труднощів [8]. Та нажаль, вітчизняне законодавство створює лише певні правові передумови рівноправ'я, на практиці ж багато питань залишаються невирішеними.

Гендерна професійна сегрегація має значний вплив як на чоловічу, так і на жіночу частину населення. У певному розумінні можна стверджувати, що на ринку праці є своєрідна рівність, оскільки як чоловіки, так і жінки зазнають негативного впливу тендерної професійної сегрегації. Проте така рівність має негативний відтінок для представників обох статей. Синергія цих впливів відбивається на сучасному стані зайнятості населення, соціально-економічному та демографічному стані населення як Закарпатської області, так і України загалом. Гендерна професійна сегрегація посилюється ще й стереотипом щодо «традиційно жіночих та чоловічих» видів трудової діяльності. Законодавчі акти, які гарантують рівноправність чоловіків та жінок, не можуть забезпечити подолання цієї сегрегації, а тому важливим тут є не стільки її усунення, скільки запобігання проявам дискримінації.

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, ВИПЛ, 2013

Ліквідація нерівності стосовно однієї статі неможлива без вивчення проблем іншої, а ґендерний розвиток - це зміни в становищі, як жінки, так і чоловіка в історичній зумовленості їхніх ролей[9].

Гендерна нерівність у сфері зайнятості в Україні зумовлює потребу в проведенні тендерної політики, яка має бути спрямована на подолання гендерної професійної сегрегації. При вирішенні цієї проблеми потрібно виходити із сучасних економічних і соціальних умов.

Політику спрямовану на зменшення чи ліквідацію сегрегації, називають «Політикою десегрегації». Для коригування професійної сегрегації необхідними є:

- політика компенсаційних дій;

- рівномірний розподіл частки оплачуваної та неоплачуваної роботи;

- вжиття заходів, що допомагають чоловікам і жінкам узгоджувати трудову діяльність із роботою в домогосподарстві та із сімейними обов'язками.

Отже, можна впевнено сказати, що в нашому суспільстві гендерні аспекти відіграють важливу роль у сфері праці та зайнятості молоді. Система гендерної нерівності обмежує можливості повною мірою реалізувати свій трудовий потенціал як жінкам, так і чоловікам. Тому необхідно застосувати всі можливі заходи для викорінення такого негативного явища суспільства, як гендерна нерівність в сфері зайнятості.

РЕЗЮМЕ

Проаналізовано гендерний аспект ринку праці Закарпатської області та досліджено явище гендерної професійної сегрегації. На основі проведеного дослідження визначено наслідки впливу гендерної професійної сегрегації на зайнятість населення та його соціально-економічний і демографічний стан. Окреслено основні засади політики десегрегації

Ключові слова: гендерна нерівність, гендерна професійна сегрегація, гендерна дискримінація, гендерні стереотипи

РЕЗЮМЕ

Проанализированы гендерный аспект рынка труда Закарпатской области и исследовано явление гендерной профессиональной сегрегации. На основе проведенного исследования определены последствия влияния гендерной профессиональной сегрегации на занятость населения и его социально-экономическое и демографическое состояние. Определены основные принципы политики десегрегации Ключевые слова: гендерное неравенство, гендерная профессиональная сегрегация, гендерная дискриминация, гендерные стереотипы

SUMMARY

Gender dimension of the labor market Zakarpattya region has been analyzed and tne phenomenon of gender occupational segregation has been studied. Effects of occupational gender segregation in employment and the social-economic and demographic state was determined on tne basis of tne research. Fundamentals of desegregatiob policies have been outlined

Keywords: gender inequality, gender occupational segregation, gender discrimination, gender stereotypes СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Ворона M. В. Гендерна складова ринку праці: сеграційний аспект/ M. В. Ворона// Економіка ринку праці та проблеми зайнятості.-Вип.1.-К.:Ринок праці та зайнятість населення, 2012.-с. 12-15.

2. Грішанова О. Гендерні особливості конкурентоспроможності громадян українського ринку праці// Україна: аспекти праці.- 2001.-№4.

3. Вілкова О. Ю., Василенко Я. В. Гендерні стереотипии у сфері професійної зайнятості/ О. Ю. Вілкова, Я. В. Василенко//Ринок праці та зайнятість населення, 2007.-№3.

4. Головне управління статистики в Закарпатській області [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: http://www.stat.uz.ua/

5. Міністерство праці та соціальної політики України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mlsp.kmu.gov.ua/

6. Офіційний сайт державної служби [Електронний ресурс]. - Режим доступу: - http://www.dcz.gov.ua/

7. Гендерний інформаційно-аналітичний центр «Крона» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: -http://www.krona.org.ua/

8. Іванчук О. С. Проблеми гендерної рівності і ринок праці/ О. С. Іванчук//Ринок праці та зайнятості населення.-2011.-№3.

9. Кислий О. Проблеми гендерних досліджень та суміжних дисциплінах/ О. Кислий// Демографічні дослідження.-Вип.22.-К.:Інститут економіки НАН України, 2000.- с.162-176

УДК 334.722. 368

СТРАХОВЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО В УКРАЇНІ: МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ

ДмитриченкоЛ.І., д.е.н., професор, Донецький національний університет '

Постановка проблеми. Ринкова економіка базується на суспільному поділі праці і відокремленні товаровиробників, наслідком чого є розвиток підприємницької діяльності. В сучасних умовах млявого розгортання ринкових відносин в Україні відповідно мляво розвивається підприємницька діяльність, одною з форм якої є страхове підприємництво.

Не дивлячись на досить тривалу історію вітчизняних страхових відносин, ринок страхових послуг і страхове підприємництво як таке не дістали відповідного теоретичного обґрунтування. Наслідком цього є суперечності процесу формування цивілізованої страхової системи в Україні. Втім, практика сучасних розвинутих країн (насамперед - Великої Британії, Німеччини, США, Японії) доводить, що страхове підприємництво вельми активно розвивається й являється міцним підґрунтям розв'язання низки ризикових проблем, а також прибутковою справою для власників страхового бізнесу.

Таким чином, для сучасної української бізнесової сфери важливим є цивілізоване функціонування підприємств страхової діяльності, що обумовлює актуальність наукового обґрунтування механізмів впливу на її розвиток, зокрема - механізму державного регулювання розвитком страхового підприємництва.

Аналіз останніх публікацій. Щодо аналізу публікацій з означеної теми, то необхідно наголосити на вельми обмеженому колі вчених, хто у вітчизняній науці досліджував і на сучасному етапі досліджує проблему страхового підприємництва в цілому й проблему його державного регулювання зокрема.

Так, славнозвісний український вчений В. Д. Базилевич розпочав наукову розробку проблеми страхового підприємництва ще з кінця минулого століття. Відома низка його робіт, у яких розглядаються питання щодо формування страхового ринку в Україні, щодо антимонопольних заходів держави і створення конкурентного середовища на страховому ринку України [1-2]. В теперішні часи вчений обґрунтовує сучасну парадигму страхування, уточнює сутність і протиріччя страхових відносин і страхового підприємництва [3].

О.Р.Квасовський і М.В.Стецько досліджують фінансові аспекти страхового бізнесу, зокрема - проблему оподаткування страхових компаній [4].

У змістовній монографії Г.Г. Козоріза також розкрито фінансові аспекти страхових підприємств, зокрема - процес формування капіталу й механізм капіталізації страхового ринку [5].

© Дмитриченко Л.І., 2Ol3

О. В. Козьменко і А. О.Бойко проаналізували сучасний стан і перспективи розвитку ринку перестрахування в Україні [6].

Отже, більшість вчених акцентують увагу на аналізі сутності страхового бізнесу, особливостей функціонування суб' єктів страхового підприємництва, на фінансових аспектах їхньої діяльності. Зрозуміло, що все це має досліджуватись, але необхідно вивчати й організаційні форми страхових підприємств, а також механізми впливу держави на їхній розвиток, точніше - механізми державного регулювання страхового підприємництва.

Необхідно зауважити, що останнім часом вельми активно досліджує проблеми розвитку страхового бізнесу в Україні представник львівської школи економічної науки - Т.В.Яворська, у наукових працях якої аналізується не тільки сутність страхового бізнесу, особливості його розвитку в різних країнах, стан і механізми функціонування в Україні. але й механізми регулювання діяльності страхових підприємств, зокрема - механізм державного регулювання страхового підприємництва [7-8].

Виділення невирішених проблем і ціль дослідження. Оскільки предметом нашого наукового інтересу завжди були механізми державного регулювання економіки, спробуємо визначити наше ставлення до розв' язання проблеми державного регулювання страхового підприємництва в Україні.

Викладення основного матеріалу. Філософське осмислення страхової діяльності, страхового бізнесу й страхового підприємництва, а також механізмів їх розвитку передбачає чітке визначення низки названих категорій, а також низки суміжним з ними понять. Отже понятійний апарат теорії державного регулювання страхового підприємництва потребує окремого дослідження, що виходить за межі даної статті.

Для пропозицій щодо розробки механізму державного регулювання страхового підприємництва в Україні, перш за все, необхідно визначити чинники, що гальмують його розвиток, визначити роль і значення даного виду підприємництва, а також проаналізувати існуючий механізм державного регулювання страхової діяльності.

Чинниками, що гальмують розвиток страхової діяльності є наступні:

- значна недовіра громадян і економічних суб'єктів до страхової діяльності й страхової системи як такої;

- мала прибутковість страхової накопичувальної послуги;

- складність, незрозумілість і непрозорість механізмів вилучення грошей у разі виникнення страхової події ;

- непрозорість діяльності самих суб' єктів страхового підприємництва тощо.

Необхідно зауважити, що суттєвим гальмом розвитку страхового підприємництва, на наш погляд, є психологічний чинник. Для більшості громадян нашої країни страхування вважається одним із засобів вилучення грошей. Такому розумінню механізму страхування є серйозна підстава. Справа в тому, що, з одного боку, в механізмах виплати страхових сум мають місце значні суперечності, обумовлені низкою причин об' єктивного й суб' єктивного характеру. Серед них - недосконалість законодавчої бази страхової діяльності, безвідповідальність страхувальників, шахрайство в страховій сфері, формування тіньових каналів невиплати страхових сум, інфляційні процеси, що суттєво знецінюють страхові доходи тощо. З іншого боку, страхувальникам складно працювати, оскільки нестабільність відносин щодо різних форм страхування гальмує позитивну динаміку доходів. До цього слід додати низькі доходи громадян, що обумовлює небажання страхування та економію на страхових внесках. До речі, саме в страховій діяльності існує чимало механізмів шахрайства, що спонукає теоретиків і практичних робітників страхового поля досліджувати й пропонувати низку механізмів протидії таким негараздам, а за одне й механізмів протидії тіньовій економіці [9, с. 171-179].

Проте, роль і значення страхової діяльності в цілому й страхового підприємництва як такого зростає, що обумовлено низкою причин, а саме:

- наявністю широкого спектра страхових подій;

- зростанням кількості страхових подій;

- наявністю широкого спектру чинників внутрішніх і зовнішніх небезпек;

- зростанням ризиків природних і техногенних катастроф;

- активізацією ризиків, притаманних господарській діяльності економічних суб' єктів;

- розвитком процесу монополізації, поглинання й злиття фірм, загрозами економічній безпеці підприємств різних форм власності й різних розмірів;

- наявністю низки загроз життю й економічній діяльності кожного громадянина.

Звернемо увагу на функції страхового підприємництва і функції його державного регулювання (на наш погляд, вони часто й густо збігаються).

Передусім необхідно виділити цільову функцію державного регулювання страхового підприємництва. Вона міститься у формулюванні стратегічних цілей, пріоритетних напрямків і програм розвитку страхової діяльності в країні. До речі, визначення стратегії розвитку є функцією не лише держави, але й інших суб' єктів страхової діяльності.

Важливою є також стимулююча функція, що спонукає до розвитку страхових відносин. З боку держави вона може реалізуватися через систему податків, на підґрунті законодавчої діяльності держави. Щодо суб' єктів страхового бізнесу, то вони можуть привертати до активізації страхування, використовуючи певні пільги й схеми страхування й виплати страхових сум.

Звичайно, держава має виконувати важливішу функцію - законотворчу. Особливе значення має прозорість і чіткість законів, що регламентують страхові відносини.

Не принижуючи інформаційну функцію держави, наголосимо, що насамперед з боку суб' єктів страхового підприємництва важливою є функція інформаційного забезпечення учасників страхового процесу.

Щодо такої функції як попереджувальна, то її має виконувати насамперед держава. Ця функція спрямована на виявлення та запобігання загрозам у процесі розвитку страхового підприємництва. Зазначимо, що на наш погляд, з боку суб' єктів страхового бізнесу ця функція проявляється як двоїста: запобігання страховим випадкам, в одному разі, зумовлює економію коштів громадян і економічних суб'єктів, а в іншому разі, після залучення коштів, запобігання загрозам страхових випадків економить кошти суб'єктів страхового бізнесу.

На останнє наголосимо й на такій функції як соціальна. Уявляється, що саме соціальна функція має бути провідною функцією всієї системи страхових відносин. Вона має забезпечити соціальний захист та надавати соціальні гарантії учасникам страхового ринку.

Отже, сучасне ринкове господарство не може обійтися й нормально функціонувати без розвитку страхових відносин й страхового підприємництва. Роль і значення страхового підприємництва зростають в ринковій економіці внаслідок її нестабільності й наявності фінансово-економічних криз. За таких умов зростає роль держави як провідного інституту регулювання відносин страхової діяльності. Насамперед держава має створити економічну й правову базу поширення страхового підприємництва й страхового ринку та створити цілісну страхову систему з дієвими механізмами, які б спонукали, з одного боку, до бажання застрахуватися від будь-яких негативних наслідків, а з іншого боку, до чесної й прозорої системи страхових виплат. На наш погляд, у такому контексті активізується законодавча й контрольна функція держави щодо простеження каналів руху страхових коштів, каналів їх формування й використання. Щодо такої оцінки ролі держави в розвитку страхової справи в Україні, то її підтримують фахівці: «Велике значення у становленні та стратегічному розвитку страхового ринку має стан його державного регулювання» [10, с. 139].

Останнім часом з державним регулюванням страхового підприємництва багато вчених зв' язують розвиток економіки країни в цілому. Ми б додали, що такий зв'язок двоїстий. З одного боку, розвиток підприємницької діяльності взагалі обумовлює розвиток економіки країни, що потребує розвитку страхового підприємництва. З іншого боку, розвиток страхового підприємництва обумовлює більш надійні гарантії підприємцям і таким чином сприяє економічному розвитку країни. Така точка зору набуває розповсюдження в економічній літературі. Можна відзначити як системне дослідження названої проблеми представниками львівської школи економічної науки, зокрема

Т. В. Яворською, що підготувала монографію з державного регулювання страхового підприємництва в Україні [8]. В названій науковій праці досліджено сутність державного регулювання страхового підприємництва, основні елементи механізму державного регулювання, систематизовано історичний досвід державного регулювання підприємництва в сфері страхових відносин у зарубіжних країнах, а також в Україні. На такому підґрунті автор висловлює точку зору щодо напрямів удосконалення механізму державного регулювання страхового підприємництва, спрямований на підвищення ефективності страхового нагляду, на забезпечення економічної безпеки страхових підприємницьких структур, а також на мінімізацію тіньового страхового підприємництва.

Наголосимо, що механізми державного впливу на розвиток страхового підприємництва, або механізми його регулювання залежать не лише від провідної цільової функції відповідного регулювання. Існують і так звані проміжні функції, які обумовлені конкретною дійсністю й конкретною ситуацією, що має місце в конкретній сфері підприємницької діяльності. Йдеться про те, що для сучасної України (крім провідної цілі - забезпечення економічної безпеки країни) має значення реалізація такої цілі, як забезпечення платоспроможності економічних суб' єктів, створення таких умов, за яких економічні суб' єкти не тільки будуть мати потребу у страхуванні з приводу певних ризиків, але й будуть мати кошти для сплати страхового внеску.

Таке бачення цільового орієнтиру державного стимулювання розвитку страхового підприємництва обумовлює, насамперед, державне регулювання розвитку національної економіки в широкому його розумінні. Отже механізм державного регулювання страхового підприємництва є органічною складовою загального механізму державного регулювання економіки. Тільки на підґрунті комплексного розвитку продуктивних сил країни, на підґрунті зміцнення матеріальної бази економічних суб' єктів і громадян країни можливо розв' язати проблему розвитку страхового підприємництва.

Проте, зміцнення матеріального підґрунтя економічних суб' єктів, на наш погляд, є хоча й основною, але недостатньою умовою розвитку страхових відносин і страхового підприємництва. Необхідно створювати інституціональну базу страхового бізнесу. Йдеться про нормативні акти, що регулюють відповідну сферу діяльності. Нажаль, українське законодавство ще вельми далеке від досконалості, про що йдеться і в економічній, і в юридичній літературі. Зокрема вчені й практики наголошують на існуванні низки суперечностей в законодавстві щодо страхового підприємництва. До того ж, в національній економічній і правовій літературі вельми мало досліджень з відповідної проблеми.

Щодо національних інституціональних суб' єктів регулювання страхового підприємництва, то не дивлячись на їх розвинену структуру (в ній представлені і Верховна Рада, і Президент, і Кабінет Міністрів, і низка органів відповідної компетентності, включаючи Податкову службу, Митну службу, Генеральну прокуратуру тощо), визнати їхню роботу в напрямі активізації страхового бізнесу позитивною й ефективною неможливо. І це не є проблемою суто роботи названих структур. Які б цілі й наміри щодо розвитку цієї сфери підприємництва дані інституції не мали, одного їхнього бажання недостатньо. І в даній ситуації не допомагають навіть міжнародні інституціональні суб' єкти, зокрема Міжнародна асоціація органів нагляду за страховою діяльністю, створена у 1994 році. Отже, питання все-таки у зміцненні платоспроможності економічних суб' єктів і громадян України, здатних до внесення коштів у страхові організації й страхові фонди.

Необхідно зауважити, що в умовах ринкової економіки спиратися лише на державне регулювання страхового бізнесу й ринку страхових послуг уявляється обмеженим. Ринкова економіка передбачає активне сполучання державних і ринкових регуляторів економічних процесів, яким є процес розвитку страхових відносин. Зауважимо, що обидва механізми (і механізм державного регулювання, і ринковий регулюючий механізм) мають як позитивні риси, здатні активізувати страхову діяльність, так і недоліки, що можуть визвати певні гальма у розвитку страхового підприємництва. Отже необхідно сполучати обидва механізми, застосовуючи чинники, що сприятимуть активізації страхового бізнесу. Висновки.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 


Похожие статьи

Р М Дупай - Проблеми та перспективи іноземного інвестування в економіку україні

Р М Дупай - Оцінка ролі іноземних інвестицій в процесі структурної модернізації економіки україни