Ю К Зайцев, О В Буряк - Бюджетна політика в україні як відбиття протиріч у системі цілеполагання - страница 2

Страницы:
1  2 

Однією із найвагоміших причин таких ентропійних процесів є, на нашу думку, неадекватна економічна і, зокрема, бюджетна політика держави. Підтвердженням такого висновку може слу­жити рівень витрат на науку, освіту, НДКДР основних суб' єктів економічної діяльності та динаміка чисельності виконавців НДДКР у наукових структурах України (табл. 5).

Наведені статистичні дані свідчать не тільки про негативну динаміку долі витрат у країні на НДДКР у ВВП протягом усього трансформаційного періоду, але й про негативні тенденції став­лення серед вітчизняних та зарубіжних інвесторів до цієї ризико-вої сфери економічної діяльності. За цих умов лише рішучі зміни у системі цілеполагання в економічній і, зокрема, бюджетній, по­датковій та соціальній політиці, можуть стримати ці негативні тенденції, зупинити, а, згодом, можливо, й подолати їх.

Однією з причин, що сприяли розвитку протиріч у системі цілеполагання стала, поряд із названими вище, так звана «гол­ландська хвороба» (Dutch disease) наших політиків, підприєм­ців, та, власне, й суспільства. Суть цього явища визначається у науковій літературі як «процес деіндустріалізації економіки країни після винайдення та активного використання природнихресурсів» [15]. Термін увійшов у науковий обіг у 1960-х р.р. для характеристики трансформації економіки Нідерландів після від­криття в 1959 р. газового родовища Слохтерен із промислови­ми запасами у 2,5 трлн куб. м та активного розвитку газової промисловості. На думку вчених, «голландська хвороба» веде до падіння конкурентоспроможності обробляючої промисло­вості, збільшення імпорту та переливу капіталу в третинний сектор.

Таблиця 5

ДИНАМІКА ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ НАУКОВОЇ

ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ( %) [14]

Рік

Індекс чисельності виконавців наукових та на науково-технічних робіт

Індекс реального обсягу фінансування НДДКР

Частка фінансування НДДКР у ВВП

1990

100,0

100,0

3,10

1991

94,2

71,9

2,44

1992

79,4

40,9

1,54

1993

70,9

31,2

1,37

1994

66,3

23,7

1,35

1995

57,4

18,5

1,20

1996

51,1

16,1

1,16

1997

45,5

19,0

1,41

1998

42,9

16,2

1,23

1999

40,3

16,1

1,22

2000

38,6

16,3

1,17

2001

36,2

18,3

1,20

2002

34,3

18,9

1,18

В Україні поки що величезних покладів енергоносіїв не знай­дено, тому «голландська хвороба» має певні специфічні форми прояву і пов' язана, насамперед, із фактичною орієнтацією на роз­виток експортноорієнтованих галузей металургійного і хімічного комплексу. Однак суть такої орієнтації у значній мірі тотожна су­ті класичної «голландської хвороби», оскільки формує системуцілеполагання в економічній політиці держави, орієнтовану на розвиток ресурсних галузей і галузей первинної переробки цих ресурсів. Така політика, звичайно, нічого спільного з інновацій­ною економікою не має, вона не може перетворити ці традиційні галузі на локомотив системної трансформації технологічного способу виробництва, забезпечити кардинальну зміну місця та ролі людини у виробництві, у системі прийняття рішень, у відно­синах власності, стале зростання не тільки потреб, а й доходів більшості членів суспільства.

Однією із форм прояву «голландської хвороби» можна вважа­ти й політику роздержавлення та приватизації, результати якої жодним чином не впливають на збільшення можливостей бю­джету щодо забезпечення інноваційної спрямованості функціо­нування економіки, оскільки кошти від приватизації або миттєво проїдаються суспільством, або й щезають без сліду, як це сталося у випадку із повторним продажем «Криворіжсталі».

Аналіз стану, тенденцій і протиріч формування цілеполагання в економічній і, зокрема, бюджетній політиці дозволяє зробити певні висновки, які характеризують не лише прорахунки, але й потенційні зміни цієї політики.

По-перше, це відсутність цілісної концепції та моделі еконо­мічної політики, у яких були б сформульовані стратегічні цілі си­стемної трансформації економічної та соціальної систем, фінан­сової, бюджетної, податкової складових, які визначають прин­ципи, спрямованість та можливості використання тих чи інших інструментів і важелів у процесі реалізації цих стратегічних ці­лей. Зокрема, як зазначають спеціалісти, «...У процесі здійсню­ваної в Україні фінансової реструктуризації необхідно було не тільки створити нові фінансові інституції та замінити засади функ­ціонування окремих сфер і ланок фінансової системи, а й сфор­мувати новий фінансовий світогляд, який створив би передумови для використання досягнень сучасного фінансового менеджмен­ту» [16], адже, за виразом одного із сучасних неокласиків Д. Сток-мена (США), «фінансова політика має бути скоріше інструмен­том стимулювання, а не перерозподілу доходів».

По-друге, намагання держави за допомогою бюджету розв' я-зувати питання, пов' язані лише зі стриманням процесів соціаль­ної депривації суперечить реальним потребам розвитку національ­ного господарства, оскільки в умовах обмеженості фінансових ресурсів підприємств і банків, млявості процесу зростання обся­гів іноземних інвестицій, відсутності сталого та зростаючого ін­тересу з боку національного та іноземного капіталу до такої ри­зикової сфери діяльності, як інноваційні проекти, роль та доля держави тут повинна не лише не зменшуватись, але й постійно та динамічно зростати до певного періоду, коли перспективність та­кого напрямку не стане очевидною для більшості суб'єктів еко­номічної діяльності. До того ж, як це вірно підкреслюють дослід­ники проблеми, «у результаті тривалої політики соціального захисту потреба в ньому не тільки не зменшувалася, а й постійно зростала і продовжує зростати. Проте не може ж держава нескін­ченно захищати своїх громадян — це нонсенс. За таких умов ста­білізувати бюджет дуже важко, а скоріше, і взагалі не неможли­во. Тому результативність подібної бюджетної політики можна оцінити тільки негативно» [17].

Література

1. Панарин А. С. Философия политики. — М.: Новая школа, 1996. — С. 6.

2. Зайцев Ю. К. Економічна політика: методологія, теорія, практи­ка. — Чернівці: Рута, 1998. — С. 9—10.

3. Социальное управление. Словарь-справочник. — М.: Моск. ун-т, 1994. — С. 178—179.

4. Дікон Боб та ін. Глобальна соціальна політика /Міжнародні орга­нізації й майбутнє соціального добробуту. — К.: Основи, 1999. — С. 16.

5. Прокопишак К. В. Соціальна політика: суть та напрями розвитку // Економіка АПК. — 1999. — № 12. — С. 67.

6. Зайцев Ю. К. Соціальна політика у сучасному ринковому госпо­дарстві // Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Моно­графія /За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук'яненка. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 96.

7. Єгоров Ю. І., Жукович І. А., Рижкова Ю. О. Європейське іннова­ційне табло: система індикаторів інноваційного розвитку // Статистика України. — 2006. — № 1. — С. 71.

8. Там само. — С. 72.

9. Там само. — 73.

10. Мау В. Экономическая политика 2006 года: на пути к инвестици­онному росту // Вопросы экономики. — 2007. — № 2. — С. 8.

11. Саліхова О. Б. Зовнішня торгівля високотехнологічними товара­ми: проблеми методології та практики статистичного обліку в Україні // Статистика України. — 2006. — № 3. — С. 20.

12. Статистичний щорічник України за 2004 рік (За ред. О. Г. Осаву-ленка — К.: Консультант, 2005. — С. 108.

13. Там само. — С. 352.

14. Шовкун І. Інституційна модель наукової системи України в трансформаційній економіці // Економіка України. — 2004. — № 12. —

С. 64.

15. Пилипенко И. В. Конкурентоспособность стран и регионов в ми­ровом хозяйстве: теория, опыт малых стран Западной и Северной Евро­пы. — Смоленск: Ойкумена, 2005. — С. 439.

16. Федосов В., Опарін В., Льовочкін С. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями: Монографія /За наук. ред. В. Федосо­ва. К.: КНЕУ, 2002. — С. 27—28.

17. Там само. — С. 113.

Стаття надійшла до редакції 4.06.2008.

УДК 336.76:338.49

В. Л. Смагін,

доцент кафедри політекономії обліково-економічних факультетів, ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана

ІНФРАСТРУКТУРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ В ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Проаналізовано сутність інфраструктури фінансового ринку, а також еволюція її формування в трансформаційній економіці. Запропоновано класифікацію суб'єктів інфраструктури з відповідним аналізом роботи провідних інституцій на ринку купівлі-продажу фінансових активів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ринок, фінансовий ринок, інфраструктура фінан­сового ринку, інституції, банк, депозитарій, біржа.

Становлення сучасних ефективних контурів повноцінної рин­кової економіки зумовлює необхідність створення адекватної су­часної ринкової інфраструктури і формування відповідної ціле­спрямованої економічної політики в цьому напрямку. Адже діє­вість фінансового ринку в Україні забезпечується розгалуженіс­тю його інфраструктури через відповідні інституції [1, с. 145].

Різні аспекти сутності економічних відносин, що складаються в процесі формування та функціонування фінансового ринку в трансформаційному суспільстві знайшли відображення в працях вітчизняних економістів Л. Алексеєнко, О. Барановського, С. Ро-

© В. Л. Смагін, 2008 17

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Ю К Зайцев, О В Буряк - Бюджетна політика в україні як відбиття протиріч у системі цілеполагання