Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект - страница 111

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 

Зазначені автори здійснили вагомий внесок у дослідження проблем розвитку людських ресурсів на внутрішньому та міжнародному ринку праці. Одночасно недостатньо дослідженими залишаються питання формування міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів під впливом глобалізації, що визначає актуальність теми дослідження, її теоретико-методологічне та науково-практичне значення.

Метою статті є розробка науково-методичний підходів   щодо визначення ефективності організаційної системи управління людськими ресурсами, використання якого дозволяє отримувати економетричні співвідношення, що описують залежність конкуренції від рівня розвитку країн. Виклад основного матеріалу дослідження.

В умовах глобалізації економіки суттєво змінюється характер факторів конкурентоспроможності країни, їх співвідношення та взаємозв'язок. Внутрішня структура економічної системи стає гнучкою й легко адаптується до факторів зовнішнього середовища, при цьому сама система націлена на формування перспективних конкурентних переваг, обумовлених новими технологічними укладами, новими ринками, розвитком людських ресурсів. Визначено, що особливість оцінки міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів полягає в тому, що вона носить комплексний, системний характер (всі сторони досліджуваного явища аналізуються в їх взаємозв'язку, при цьому враховуються як економічні, так і інші фактори, що впливають на конкурентоспроможність) [1].

Для оцінювання факторів формування конкурентоспроможності країни в цілому й можливості впливу національних органів влади на його складові доцільно використовувати модель «національного ромба», запропоновану М. Портером. Розвиток конкурентоспроможності країни здійснюється за такими чотирма стадіями (рівнями): конкуренція на основі факторів проведення -конкуренція на основі інвестицій - конкуренція на основі нововведень - конкуренція на основі багатства. Перші три стадії забезпечують економічне зростання, остання обумовлює застій        і спад [2].

Коефіцієнт демографічного навантаження є узагальненим показником, що характеризує кількісну характеристику вікової структури населення і показує навантаження на суспільство непродуктивним населенням. Відомо, що до числа факторів, що визначають конкурентоспроможність у широкому сенсі, входять продуктивність і рівень інноваційності національної економіки, які в свою чергу залежать від обсягів капітальних вкладень, якості людського капіталу, інституційного середовища і політики держави. Це так звані структурні чинники конкурентоспроможності.

Всі перераховані чинники залежать від:

A) рівня розвитку людського потенціалу, який визначається:

1) рівнем очікуваної тривалості життя;

2) рівнем освіти;

3) рівнем доходу, який, в свою чергу, визначається рівнем ВВП на душу населення;

Б) демографічних тенденцій, які у більшому ступені залежать від демографічного навантаження;

B) рівня безробіття, яке деякою мірою характеризує використання рівня розвитку людського потенціалу.

На підставі статистичних даних і вводячи в фіктивні змінні, отримуємо наступну модель, що описує вплив зазначених вище факторів на рівень У конкуренції країни:[3]

У = 1,138 +4,469X1 - 0,090X2 - 0,238X3 - 0,22171 + 0,04872, (Аа)

де        X1 - індекс розвитку людського потенціалу;

X 2 - показник розвитку демографічних тенденцій, які у більшому ступені залежать від демографічного навантаження (загальна чисельність населення, млн., або середньорічний приріст населення, %, або коефіцієнт народжуваності - число народжень на одну жінку);

X 3 - рівень безробіття;

7 1 і 7 2 - фіктивні змінні, які характеризують рівень розвитку даної країни, причому

|1, якщо країна має високий потенціал;   ^   |1, якщо країна має середній потенціал; [ 0, в іншому випадку [ 0, в іншому випадку

Тоді рівняння (Аа) дозволяє виписати три рівняння для кожної окремо взятої країни: А) для країн, які мають дуже високий рівень потенціалу, воно має вид:

У = 1,138 +4,469X1-0,090X2-0,238X3;

© Шилець О.С., 2013

Б) для країн, які мають високий рівень потенціалу, воно має вид:

У = 0,917 +4,469X1-0,090X2-0,238X3;

В) для країн, які мають середній рівень потенціалу, воно має вид:

У = 1,86 +4,469X1-0,090X2-0,238X3.

Таблиця 1.

Результати розрахунку параметрів моделі конкурентоспроможності країни

Множинний Я

 

0,841

 

Я-квадрат

 

0,709

 

Нормований Я-квадрат

 

0,683

 

Стандартна помилка

 

0,331

 

Спостереження

 

63

 

 

 

88

Значущість Б

Регресія

5

15,146

4,05Е-14

Залишок

57

6,228

 

Разом

62

21,374

 

 

Коефіцієнти

Помилка

г-статистика

Р-Значення

У-перетин

1,138

0,989

1,150

0,2543

Змінна Х1

4,469

1,156

3,863

0,0002

Змінна Х2

-0,090

0,689

-0,130

0,0496

Змінна Х3

-0,238

0,554

-0,429

0,0532

Змінна 21

-0,221

0,168

-1,308

0,0195

Змінна 22

0,048

0,334

0,142

0,0887

У розглянутих моделях вважалося, що швидкість росту конкуренції для всіх країн однакова. Насправді це не зовсім так. Для країн з дуже високим рівнем конкуренції, напевно, вона вища, ніж для країн з високим і середнім рівнем потенціалу. Проведені дослідження показали, що швидкість росту для країн, що мають дуже високий рівень потенціалу, відрізняється від швидкості росту всіх інших країн.

У ситуації з країнами, що мають високий рівень потенціалу, і з країнами, що мають середній рівень потенціалу, справа йде зовсім по-іншому, а саме, їх швидкості росту не відрізняються одна від одної.

Рівняння, що описує залежність рівня конкуренції в загальному випадку має вигляд (див. табл. 2.):

У = -1,9488 +0,8512X1 -0,6741X2 - 0,4688X3 + 5,833321 + 5,723422 +7,5506X1 23

де

2 3 - фіктивна змінна, яка характеризує залежність швидкості росту конкуренції від потенціалу, причому

[1, якщо країна має дуже високий потенціалу; 23 = [0, в іншому випадку

Таблиця 2.

ВИВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ

Регресійна статистика

Множинний Я

 

0,8750

 

 

Я-квадрат

 

0,7656

 

 

Нормований Я-квадрат

 

0,7405

 

 

Стандартна помилка

 

0,2990

 

 

Спостереження

 

63

 

 

Дисперсійний аналіз

 

аг

88

Значущість Б

Регресія

6

16,3655

5,91239Е-16

Залишок

56

5,00905

 

 

Разом

62

21,3745

 

 

 

 

Коефіцієнти

Помилка

г-статистика

Р-Значення

У-перетин

-1,9488

1,2250

-1,5908

0,1173

Змінна X 1

0,8512

1,4340

0,5936

0,0552

Змінна X 2

-0,6741

0,6437

-1,0473

0,0495

Змінна X 3

-0,4688

0,5059

-0,9266

0,0581

Змінна 21

5,8333

1,6472

3,54134

0,0008

Змінна 22

5,7234

1,5671

3,6523

0,0006

Змінна X123

7,5506

2,0454

3,6914

0,0005

ПPOБЛEMЫ PASB^ra BИEШИEЭKOИOMИЧECKИX CBЯЗEЙ И ПPИBЛEЧEИИЯ ИИOCTPAИИЫX ИИBECTИЦИЙ:

PEГИOИAЛЬИЫЙ ACПEKT

Таким чином, остаточно маємо два економетричних співвідношення, які описують залежність конкуренції від рівня розвитку країн:

- для країн, які мають дуже високий рівень потенціалу, воно має вид:

Y = -1,9488 + 8,4018X1 - 0,6741X2 - 0,4688X3

- для країн, які мають високий рівень потенціалу, воно має вид:

Y = 3,8845 +0,8512X1 - 0,6741X2 - 0,4688X3

- для країн, які мають середній рівень потенціалу, воно має вид:

Y = 3,7746 +0,8512X1 - 0,6741X2 - 0,4688X3 + 5,7234Z2

Конкурентоспроможність людських ресурсів необхідно розглядати в системі конкурентоспроможності підприємства та країни в

цілому.

У сучасних умовах конкурентоспроможність країни є показником стану й перспектив розвитку господарської системи, визначає характер її участі в міжнародному поділі праці, виступає гарантом економічної безпеки й у загальному вигляді являє собою здатність країни в умовах вільної конкуренції виробляти товари й послуги, що задовольняють вимоги світового ринку, реалізація яких збільшує добробут населення. Поглиблення фінансово-економічних зв' язків, відкритість національних економік, їхнє взаємодоповнення та зближення обумовлюють стратегічний орієнтир розвитку України - «увійти» у світове господарство не в якості сировинного придатка, а на правах економічно розвиненої країни з високим рівнем технологічного розвитку, сильними фінансовими інститутами, розвинутими інфраструктурою та інформаційним сектором.

Особливої актуальності та значимості набуває завдання підвищення рівня конкурентоспроможності України в цілому й господарюючих суб' єктів зокрема, що вимагає безлічі досліджень щодо вказаної проблематики, виявлення особливостей конкуренції в сучасних економічних умовах, а також аналізу передумов та обмежень формування конкурентних переваг України.

Таким чином, практичне використання методичних підходів та рекомендаций щодо дослідження діяльності конкурентів та розробляння стратегії конкуренції дозволять забезпечити необхідний рівень конкурентоспроможності, зберігати й нарощувати конкурентні переваги, забезпечувати конкурентоспроможну систему управління людськими ресурсами для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

В результаті проведеного дослідження запропоновано кількісний інструментарій оцінки загальної конкурентоспроможності працівника відповідно до наявних вимог роботодавця.

На основі аналізу зарубіжного досвіду формування конкурентоспроможності людських ресурсів у системі світового ринку праці зроблено висновок, що одним з найважливіших завдань розвитку країн в умовах глобалізації є перехід на переважно інтенсивний шлях економічного зростання, що висуватиме підвищені вимоги щодо наявності висококваліфікованих фахівців і спонукатиме розвиток міжнародних міграційних процесів в сегменті висококваліфікованої робочої сили.

Доведено, що основним компонентом державної політики, спрямованої на забезпечення високого рівня міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів, має стати формування відповідної інституціональної підтримки.

ДЖEPEЛA:

1. Антонюк В. П. Науково-методологічні засади державної політики формування та ефективного використання людського капіталу України / В.П. Антонюк // Регіональні проблеми людського та соціального розвитку: тези доп. і повід. Mіжнар. наук.-практ конф. (Донецьк, 4-5 листоп. 2008р.): в 2 т. / Гн-т економіки пром-сті; Редкол: О.І. Амоша (відп. ред.) та ін. - Донецьк, 2008. - Т.1. - С. 145-150.

2. Портер M. Mеждyнародная конкуренция / M. Портер; пер. с англ. / под ред. и с предисл. В.Д. Щетинина. - M.: Mеждyнар. отношения, 1999. - 896с.

3. Economist intelligence Unit (EIU). - 2010. PEHOME

У статті розглянуті науково-методичні підходи до визначення показників міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів,

використання яких дозволяє отримувати економетричні співвідношення, що описують залежність конкуренції від рівня розвитку країн.

Ключові слова: міжнародна конкурентоспроможність, людські ресурси, глобалізація, міжнародна конкурентоспроможність людських

ресурсів, система світового ринку праці, конкурентні відносини, професійний розвиток, міжнародні конкурентні переваги, глобальна

конкуренція.

PE3OOME

В статье рассмотренные научно-методические подходы к определению показателей международной конкурентоспособности человеческих ресурсов, использование которых позволяет получать эконометрические соотношения описывающие зависимость конкуренции от уровня развития стран. Ключевые слова: международная конкурентоспособность, человеческие ресурсы, глобализация, международная конкурентоспособность человеческих ресурсов,  система мирового рынка труда,  конкурентные отношения,  профессиональное развитие, международные конкурентные преимущества, глобальная конкуренция.

SUMMARY

In article rassmotrennue Scientific and Methodological Approaches to determining competitiveness indicators mezhdunarodnoy chelovecheskyh resources, using kotorbih pozvoljaet Receive эkonometrycheskye ratio dependence opysbivayuschye competition from urovnja development countries.

Keywords: international competitiveness, human resources, globalization, international competitiveness of human resources, the system global labor market, competitive relationships, professional development, international competitive advantages and global competition.

ЭKOЛOГO-ЭKOИOMИЧECKAЯ ЭФФEKTИBИOCTЬ AKKЛИMATИЗAЦИИ TAtmEMA TEПЛOBOДНЫX B^IOB

Шумак B.B., к.б.н., доцент, заведующий кафедрой промышленного производства и переработки рыбной продукции, УО «Полесский государственный университет», г.Пинск, Белорусь 1

Водоемы антропогенного происхождения, а в частности водоемы-охладители, имеют реконструированные ихтиокомплексы. Они не в состоянии самостоятельно сформировать высокопродуктивные экосистемы. Для повышения эффективности функционирования экосистем водоемов комплексного назначения требуется обоснованный подбор новых ценных и экологически необходимых видов, даже не свойственных данным климатическим зонам обитания. Акклиматизация новых видов гидробионтов значительно повышает продуктивность водных угодий за счет включения в общий круговорот энергии малоиспользуемых или неиспользуемых кормовых ресурсов.

В Республике Беларусь достаточно мало разработок по акклиматизации теплолюбивых видов новых объектов рыбоводства, а

© Шумак B.B., 2013также, других гидробионтов. Исследования такого направления весьма востребованы, так как при решении проблем ресурсосбережения они позволяют использовать потери тепловой энергии отработанных вод теплоэнергетики и промышленности. В экосистемах водоемов умеренных широт, используемых в качестве охладителей, всегда случается нарушение экологического равновесия, что приводит к снижению продуктивности данных водоемов. В результате происходит не полное использование органического вещества продуцируемого автотрофами водоема. Созданные водоемы-охладители имеют реконструированные ихтиокомплексы, они не в состоянии самостоятельно сформировать высокопродуктивные экосистемы. Кормовая база водоема повышается при целенаправленном формировании ее структуры на основании эколого-экономических разработок по акклиматизации гидробионтов. Для повышения эффективности функционирования экосистем водоемов комплексного назначения требуется обоснованный подбор новых ценных и экологически необходимых видов, даже не свойственных данным климатическим зонам обитания. Хотя акклиматизация новых видов гидробионтов не восстанавливает полностью равновесие экосистем водоемов-охладителей, но значительно повышает их продуктивность за счет включения в общий круговорот энергии малоиспользуемых или неиспользуемых кормовых ресурсов. Особое значение приобретает биологический механизм возвращения вещества в круговорот. Вещество и энергия участвуют в производстве продукции, и при отсутствии изъятия товарной продукции в виде готового к потреблению продукта способствуют повышению функциональности водной экосистемы водоема-охладителя. В случае организации рационального использовании биологических ресурсов водоема, в условиях развитого промышленного лова при достаточно полном изъятии прироста товарной рыбной продукции, возможно получение долгосрочного благоприятного эффекта. В результате обеспечивается повышение функциональной ценности водной экосистемы водоема-охладителя. Эффект имеет экономическую и экологическую составляющие.

Целью данной работы является эколого-экономическое обоснование необходимости широкого внедрения научных разработок в области акклиматизации новых видов гидробионтов для обеспечения максимальной отдачи затраченных средств.

Методологический подход подразумевает как количественные, так и качественные аспекты оценки проведения акклиматизации. Разработке подлежит теоретическая основа прогнозирования желательных изменений в экосистемах при планировании рационального использования и повышения продуктивности уже существующих экосистем. Количественные закономерности изучаются и описываются продукционной гидробиологией. Работы ученых нашей республики, а также других стран, послужили источниками данных. Другая часть необходимого материала собрана автором в процессе проведения работ. На основе балансового метода проводится исследование потоков вещества и энергии конкретного водоема. Системно-структурный подход позволяет изучить структурные характеристики водной экосистемы как единого целого. Определение количественных показателей, их динамики в течение нескольких лет дает возможность составить представление об антропогенном влиянии на перестройку взаимодействия и взаимовлияния факторов в ходе реализации мероприятий по акклиматизации.

Качественная перестройка водной экосистемы отражается в переходе отдельных составляющих ее биоценозов, популяций в новое состояние в результате накопления количественных изменений. Эффективность использования трофического потенциала водоема будет функционально улучшена на достаточно весомую величину за счет потребления малоиспользуемых или неиспользуемых кормовых ресурсов водоема. Эффективность потребления энергии кормовой базы водоемов комплексного назначения возрастает при выверенном подборе биологических видов для акклиматизации и рыбоводства.

В качестве примера можем обратиться к изучению акклиматизации тепловодных видов канального сома и японской пресноводной креветки в условиях водоема-охладителя Березовской ГРЭС, озере Белое.

Институтом Зоологии АН Республики Беларусь в 1982 г. в водоеме-охладителе озере Белое акклиматизирована субтропическая японская пресноводная креветкаМаегоЬгаяИшт nipponen.se (ОвНаап) [2, С.20].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 


Похожие статьи

Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект