Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект - страница 18

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 

754,31

І      883,39 І І 720,73

Обсяг торгів на ринці цінних паперів

2006 2007 2008 2009 2010 2011

Рис. 4. Порівняльні дані ринку цінних паперів і розміру ВВП,млрд. грн. Серед випущених фінансових інструментів найбільший обсяг займають акції (43,61%) і цінні папери ІСІ (35,42%). Інші види випущених цінних паперів представлені на рис. 5.

2000

1500

1000

0

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2000

000

ВВП

500

0,49

облігації підприємств цінні папері ІСІ облігації міських займів опціони

20,48

Рис. 5. Обсяг різних видів цінних паперів, випущених в 2011 р.

Похідні цінні папери на вітчизняному фондовому ринку поки ще займають незначну частину. Емітенти й інвестори не використають у повному ступені всі можливі інструменти для залучення й розміщення вільних засобів.

Протягом 2011 р. порівняно з даними 2010 р. обсяг біржових контрактів збільшився майже в 2 рази (на 104,55 млрд. грн.) і склав 235,84 млрд. грн. В 2010 р. відбулося значне збільшення обсягів біржових контрактів на організаторів торгівлі (в 3,64 рази) у порівнянні з 2009 р., тоді як в 2009 р. у порівнянні з 2008 р. обсяги торгів скоротилися на 4,62%. Ця ситуація відображена на рис. 6.

2СЮ6 2О07 2008 20О9 2О10 2011

Рис. 6. Обсяг біржових контрактів на організаторах торгівлі за період з 2006 по 2011 рр., млрд. грн. Найбільший обсяг торгів по фінансових інструментах на організаторах торгівлі протягом періоду зафіксоване з: державними облігаціями України - 99,13 млрд. грн. (42,03% від загального обсягу виконаних біржових контрактів) акціями на суму 79,43 млрд. грн. (або 33,68%).

Збільшення активності на біржовому ринку в 2010-2011 р. привело до збільшення в 2,5 рази обсягів організованого фондового ринку, при цьому обсяг біржових торгів на організаторах торгів на вторинному ринку становить 75,94% від загального обсягу біржових контрактів протягом розглянутого періоду.

Збільшення обсягів торгівлі пояснюється збільшенням фінансових активів, які інвестуються в цінні папери українських емітентів як вітчизняними, так і закордонними інвесторами, а також - збільшення вартості цінних паперів, з якими полягали контракти.

Провідну позицію в організації торгів займає ПФТС, що щорічно збільшує свою частину в торгівлі цінними паперами в Україні. Також свою частку збільшує й Українська біржа. Детальна інформація про діл бірж у торгівлі цінними паперами представлена на рис. 7.

КМФБ

Рис. 7. Частка організаторів торгівлі в обсязі торгів, 2006-2011 рр.,%

Протягом останніх шести років на організаційно оформленому фондовому ринку України спостерігається консолідація торгівлі цінними паперами, оскільки близько 95% усього обсягу торгів зосереджено на трьох біржах: ПФТС, Перспектива, Українська біржа.

При цьому за останнім даними НБУ, частка операцій із цінними паперами, які вільно обертаються на біржовому фондовому ринку, не перевищує 8,5% від його загального обороту. Незважаючи на деяке збільшення частки операцій із цінними паперами, які здійснюються на біржовому ринку, фондовий ринок залишається надзвичайно закритим: приблизно 90,0% всіх операцій на ньомуздійснюються в так називаному "частці" режимі.

Протягом останнього років найбільше число договорів виконується по акціях, державним облігаціям і векселям (рис. 8).

4,52

акції

державні облігації векселя

інвестиційні сертифікати ощадні сертифікати облігації підприємств

Рис. 8. Структура виконаних договорів торговцями цінних паперів (по видах фінансового інструмента), 200б-2011 рр., %

Треба зазначити, що країни, які мають фондові ринки, що розвиваються становлять неоднорідну групу. Єдине, що їх поєднує -це високе значення волатильності фондових ринків та їх залежність від зовнішніх фінансових ресурсів. Чим більш зрілими є ринки, що формуються, тим вони стійкіші до кризових явищ і тим менший рівень ризикового капіталу вони відчувають у довгостроковій перспективі. Відповідно, меншим є спад таких ринків у період значних скорочень попиту з боку міжнародних інвесторів на цінні папери, що на них обертаються.

В статті був досліджений фондовий ринок з питання застосування на ньому статистичного аналізу. Результатом цього є наступні висновки:

1. Фондовий ринок України вже створений і починає функціонувати.

2. Основними проблемами фондового ринку є невисока ліквідність, низька капіталізація й невеликий набір фінансових

інструментів.

3. Для збільшення кількості інвесторів і обсягу інвестицій треба подолати ряд проблем, таких як фіскальна, технологічна і проблема довіри.

4. Український фондовий ринок має майже саму високу в світі волатильність, і на ньому використовування ARCH і GARCH моделей при прогнозуванні цін приймає рішуче значення для стабільного і прибуткового функціонування.

5. Апарат аналізу, що досліджується представляє собою обґрунтовану теорію по вивченню руху цін на біржових ринках.

6. Застосування окремих моделей для роботи на українському фондовому ринку є обґрунтованим і дозволяє отримувати підвищений прибуток, відносно безризикових вкладень, як у короткостроковій, так і в середньостроковій перспективі.

Стабілізація макроекономічної ситуації в країні й сприятливі зовнішні фактори спричинили зріст інтересу інвесторів до гривневих інструментів на фондовому ринку. Притік в країну валютних надходжень, зниження банківських ставок і зменшення державних запозичень особливо стимулювали зріст інтересу до корпоративних облігацій з боку інституційних інвесторів. Додатковим стимулом інвестування стала низька доходність державних цінних паперів, яка з урахуванням інфляції виявилась негативною. Цей факт заставив інвесторів шукати більш привабливі інвестиційні інструменти.

CT^OK ДЖEPEЛ:

1. Рейтинги ПФТС [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pfts.com/uk/ratings/

2. Звіт Державної комісії цінних паперів і фондового ринку за перше півріччя 2011 року // www.ssmsc.gov.ua.

3. Оценка показателей деятельности финансовых рынков [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://economist.lacruax.com/

4. Рейтинги фондових ринків [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rbc.ua/ukr/indices

5. Финансовые показатели деятельности рынков [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mmt.com.ua

PE3IOME

В статті був досліджений стан світового фондового ринку та визначення місця українського ринку цінних паперів на ньому.

Kлючoвi слова: світовий фондовий ринок, цінні папери, ощадні сертифікати, акції, облігації, грошова маса.

PE3IOME

В статье исследовано состояние мирового фондового рынка и определено место украинского рынка ценных бумаг на нем. Kлючевые слова: мировой фондовый рынок, ценные бумаги, сберегательные сертификаты, акции, облигации, денежная масса.

SUMMARY

In the article the state of the global stock market and the place Ukrainian securities market for it. Key words: the global stock market, securities, savings certificates are stocks, bonds, money supply.

ИEГATИBИI ACTEKra PO3B^^ TA ИAПPЯMИ ПIДBИЩEННЯ EФEKTИBИOCTI PEГУЛЮBAИИЯ POЗДPIБИOЇ

TOPГIBЛI B PEOO^X УKPAїНИ

Ііасії.іьців TX., д.е.н., заступник директора Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Львові, Добуш 3.O., аспірант Львівської комерційної академії 1

Вступ. За період незалежності більшість макроекономічних індикаторів розвитку роздрібної торгівлі в регіонах нашої держави покращувалися. В окремі періоди темпи зростання сповільнювалися, змінювалися структурні характеристики динаміки, спостерігалися й протилежні тенденції. Натомість в останні роки намітилися тенденції, що не можуть бути розціненими як позитивні. Це низькі фінансова стійкість, ліквідність та платоспроможність, невисокі показники фінансово-економічної ефективності господарювання, невисокі оборотність товарних запасів та ресурсна забезпеченість, значна частка збиткових підприємств; низька інноваційна активність; наявність істотних диференціацій та деформацій у споживанні товарів, розвитку і ефективності торгівлі у міських і сільських поселеннях, за регіонами та між обласними центрами і решту територіями, часткою товарів, виготовлених на території України; наявність істотного тіньового сектора. Вказані аспекти підсилюються й негативними тенденціями розвитку роздрібної торгівлі, а саме - зменшенням кількості підприємств та об'єктів роздрібної торгівлі, у т.ч. на одиницю населення; зменшенням торгової площі і кількості зайнятих на ринках; збільшенням частки збиткових підприємств та рівня зносу основних засобів; концентрацією торгівлі в мережах і витісненням дрібних магазинів, посиленням монополізації галузі; посиленням диференціації розвитку та зростанням нерівномірності розміщення об' єктів торгівлі.

Вказане має негативним наслідком погіршення інвестиційної привабливості більшості регіонів та територій України, а, відтак, потребує

© Bасильцiв TX., Добуш 3.O., 2013

ббпошуку напрямів підвищення ефективності регулювання роздрібної торгівлі.

Постановка завдання. Вказані чинники стримують не лише позитивні тенденції активізації господарської діяльності у вітчизняній роздрібній торгівлі, але й перешкоджають розвитку національного господарства, що проявляється у зменшенні обсягів ВНП, послабленні ролі торгівлі у раціоналізації та підвищенні ефективності господарських зв'язків, економічному відтворенні, скороченні надходжень до центрального та місцевих бюджетів, зменшенні кількості робочих місць, зниженні зайнятості та звуженні джерел збільшення доходів населення, погіршенні якості життя населення на субрегіональному рівні, обмеженні каналів продажу вітчизняних та товарів місцевого виробництва, погіршенні конкурентного середовища, інвестиційної привабливості територій сільських поселень, малих міст та районів, консервуванні процесів просторово-структурних диспропорцій розміщення продуктивних сил та розвитку вітчизняної економіки, стримуванні розвитку сфери послуг та системи банківського кредитування.

Основний матеріал. За результатами аналізу фінансово-економічної ефективності як компоненти розвитку роздрібної торгівлі України (табл. 1) можна зробити висновки про її не надто високий рівень. Зокрема, низькою залишається доходовіддача операційних витрат підприємств роздрібної торгівлі (в межах від 1,01 до 1,03 грн/грн), що унеможливлює істотне покращення інших результуючих показників фінансово-економічної ефективності галузі; невисокою (крім показника 2010 р.) є рентабельність операційної діяльності; від'ємними були значення у 2008 - 2009 рр. показників фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування (-28,1 і -7,2 млрд грн) та чистого прибутку підприємств (-34,1 і -13,9 млрд грн); зростає частка збиткових підприємств роздрібної торгівлі (сягнувши у 2010 р. 37,7 %); нижчими за прийнятні протягом всього аналізованого періоду були середні коефіцієнти загальної ліквідності та автономії (концентрації власного капіталу). Ці характеристики засвідчують нестійкий фінансово-економічний стан галузі.

Разом з тим, є підстави стверджувати й про позитивні тенденції щодо фінансово-економічної ефективності господарювання у сфері вітчизняної роздрібної торгівлі. Так, стабільно зростає роздрібний товарооборот на одну особу наявного населення - показник становив у 2010 р. 6123 грн, що на 22,9 % більше, ніж у 2009 р. та у понад 10 разів - ніж у 2000 р.

Роздрібний товарооборот в розрахунку на 1 м. кв. торгової площі зріс у 2010 р. відносно 2000 р. у понад 8 разів та проти 2009 р. - на 15,6 %. Позитивною є й динаміка роздрібного товарообороту в розрахунку на одного працівника. Значення цього показника становило у 2010 р. 547,9 тис. грн/ос. та збільшилося порівняно з показником 2000 р. у 6,8 разів та порівняно з 2009 р. - на 20,6 %.

До переваг розвитку роздрібної торгівлі України можна додати і дещо вищі показники ефективності господарювання порівняно з іншими сектора торговельних та нематеріальних послуг. Втім, значення одного з найбільш важливих індикаторів ефективності господарської діяльності в торгівлі - коефіцієнта оборотності товарних запасів - ще не досягло оптимального рівня, що є негативним. Так, коефіцієнт у 2010 р. відносно 2009 р. збільшився (на 4,7 %), проте за такої оборотності термін одного повного оберту товарних запасів галузі становить 40 днів, що не може бути прийнятним. Крім того, значення цього показника для 2010 р. залишається меншим за значення показника у 2007 та 2008 рр.

Таблиця 1

Окремі показники фінансово-економічної ефективності роздрібної торгівлі України у 2000, 2006 - 2010 рр. (складено за

[1,с. 51,68,96,106,112,131,145,149;2,с.17,82])

Показники

Роки

Темпи зростання / абсолютні відхилення, %

 

2000

2006

2007

2008

2009

2010

2010 до 2009

2010 до 2000

Роздрібний товарооборот на одну особу населення, грн

585

2777

3832

5338

5015

6123

122,9

10,5 р.

Роздрібний товарооборот на один м. кв. торгової площі, тис. грн

4,1

19,0

23,8

30,5

28,8

33,3

115,6

8,1 р.

Роздрібний товарооборот у розрахунку на одного працівника, тис. грн/ос.

81,0

246,8

349,5

464,9

454,5

547,9

120,6

6,8 р.

Середній коефіцієнт оборотності товарних запасів, рази

 

 

10,1

9,6

8,6

9,0

104,7

 

Доходовіддача операційних витрат, грн/грн

1,01

1,02

1,03

1,02

1,03

1,01

98,1

100,0

Рентабельність операційної діяльності, %

1,0

12,7

13,1

-0,2

4,5

9,5

8,5 в.п.

5,0 в.п.

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, млрд грн

1,2

10,3

16,8

-28,1

-7,2

15,6

13,1 р.

3,2 р.

Чистий прибуток (збиток), млрд грн

0,8

4,9

10,7

-34,1

-13,9

7,4

х

9,3 р.

Частка збиткових підприємств, %

36,3

30,6

29,3

34,1

36,3

37,7

1,4 в.п.

1,4 в.п.

Середній коефіцієнт загальної ліквідності

1,01

1,04

1,07

1,02

1,02

1,04

0,03

0,02

Умовний коефіцієнт автономії (концентрації власного капіталу)

0,12

0,14

0,16

0,08

0,09

0,1

-0,02

0,01

Попри низку позитивних зрушень необхідно констатувати про погіршення важливих структурних характеристик розвитку роздрібної торгівлі України. Йдеться про значне посилення диференціації в регіональному та субрегіональному аспектах, в міських та сільських поселеннях, за асортиментною структурою роздрібного товарообороту, за показниками розвитку магазинної і ринкової торгівлі.

Так, як показано на рис. 1, різниця в обсягах роздрібного товарообороту на одну особу наявного населення становила у 2011 р. майже 5 разів (4,8 р.), забезпеченість населення об'єктами торгівлі у міських поселеннях краща на понад третину (36,4 %), а торговою площею - у понад 3 рази (3,4 р.), середня торгова площа магазинів у сільських поселеннях поступається міським у 3,0 рази, а забезпеченість населення аптеками та аптечними пунктами - у 2,0 рази.

Очевидно, що вказані тенденції мають негативним наслідком погіршення розвитку внутрішнього споживчого ринку та, відповідно, якості життя населення. Звідси, нижча інвестиційна привабливість сільських поселень, посилення їх периферійності та депресивності.

Зауважимо, що охарактеризовані диференціації продовжують посилюватися, адже темпи зростання кількості об' єктів торгівлі та торгових площ у міських поселеннях збільшуються (для прикладу, у 2011 р. відносно 2010 р. становили 100,4 % та 103,0 % відповідно), тоді як у сільських поселеннях - зменшуються (на 5 % до попереднього року).

В Україні спостерігаються й істотні асиметрії у розвитку роздрібної торгівлі у регіональному вимірі. Так, оборот роздрібної торгівлі у Донецькій області (максимальне значення) становив у 2011 р. 55,0 млрд грн, тоді як у Чернівецькій області (мінімальне значення) - 8,0 млрд грн, тобто різниця становила у 8 рази. У розрахунку на одну особу спостерігається дещо менша, втім також істотна диференціація - 2,2 рази (між найбільшим значенням в Одеській області (7,4 тис. грн/ос.) та найменшим - в Сумській області (3,3 тис. грн/ос.).

Істотно різниться рівень забезпеченості підприємств роздрібної торгівлі персоналом. Якщо у Дніпропетровській області (найбільше значення) середньооблікова чисельність працівників становила у 2011 р. 49,0 тис. ос., то у Чернівецькій області (найменше значення) - 4,3 тис. ос. або у 11,4 рази менше.

Нерівномірним є й розвиток мережі об' єктів роздрібної торгівлі за територією України. Зокрема, диференціація за кількістю продовольчих універсамів і супермаркетів становила 11 разів (між Дніпропетровською (180 об'єктів) та Чернівецькою (18 об'єктів) областями), гіпермаркетів - 8,5 рази (між Донецькою (19 об'єктів) та Житомирською, Кіровоградською, Луганською, Тернопільською і Чернігівською (по 2 об' єкти) областями), магазинів самообслуговування - 10,7 рази (між Дніпропетровською (673 об' єкти) та Херсонською

(63 об'єкти) областями), роздрібних магазинів з чисельністю працюючих понад 100 ос. - 13,7 разів (між Дніпропетровською (41 об'єкт) та Тернопільською (3 об' єкти) областями).

25 20 15 10 5 0

 

21.6

 

15

 

 

8.2

 

11

 

 

7 1

 

 

 

 

 

4

Н                                                                   1   А А Л

 

 

 

2.4 0.7

 

2         1.004 0.95          1.03 0.95

Роздрібний     Забезпеченість   Забезпеченість Середня торгова Забезпеченість        Індекс Індекс товарооборот на   на 10 тис. ос.     на 10 тис. ос. площа населення        зростання зростання

одну особу, тис.     об'єктами        торговою      магазинів, у 10    аптеками та        кількості      торгової площі грн торгівлі, од.    площею, тис. м.        м.кв аптечними    об'єктів торгівлі (до попер. року),

кв. пунктами (на 10 (до попер. року), %

тис. ос.), од. %

Показники

У міських поселеннях □ У сільських поселеннях

Рис. 1. Порівняння основних характеристик розвитку роздрібної торгівлі у міських та сільських поселеннях України у 2011 р.

(складено за [2,с.9-19,131-166; 3,с.44-48,50-54,82-91])

Дещо рівномірнішими за регіонами нашої держави є забезпеченість населення України об' єктами торгівлі та торговою площею (у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення).

Так, у 2011 р. диференціація становила: за кількістю об' єктів торгівлі - 1,7 рази (між Кіровоградською (найбільше значення (19 об' єктів) та Тернопільською і Чернівецькою областями (11 об' єктів)), за кількістю магазинів - 1,9 рази (між Чернігівською (найбільше значення (15 об' єктів) та Луганською, Харківською, Тернопільською і Чернівецькою областями (8 об' єктів)), за торговою площею - 1,1 рази (між Дніпропетровською (найбільше значення (2189 м. кв.) та Тернопільською областями (1121 м. кв.)). Причому кількість регіонів України, в яких спостерігалося вище за середнє значення забезпеченості населення об' єктами торгівлі, становила 11 (у т. ч. за магазинами -13), втім, за забезпеченістю торговою площею - лише 6. Це підтверджує наявність регіональних диференціацій розвитку вітчизняної роздрібної торгівлі як одного з проявів недостатньо ефективного регулювання розвитку роздрібної торгівлі в Україні.

Крім висвітлених вище недоліків системи державного регулювання роздрібної торгівлі (що носять більшою мірою кількісний характер) визначимо й такі її вади більш якісного характеру, як [4,с.8,12;5,с.7-8;6,с.38-53]:

1) непропорційність зростання вартісного обсягу роздрібного товарообороту фізичному, темпи зростання якого менші. Значною мірою до цього призвела надмірна споживча активність населення внаслідок використання механізмів споживчого кредитування, що призвело до здорожчання частини товарів, зокрема довготривалого користування;

2) деформації в структурі споживання товарів, обумовлені передусім диференціацією за доходами у регіональному та субрегіональному аспектах. Так, більшою є частка в структурі роздрібного товарообороту обсягів продажу дорожчих товарів, зокрема серед продовольчих - м' яса, непродовольчих - транспортних засобів, бензину, дизельного палива, у регіонах з вищим рівнем доходу на одиницю населення, і навпаки. Відтак, виникає проблема різної купівельної спроможності населення між регіонами держави та між обласними центрами і рештою територій країни, що стримує збалансований розвиток торгівлі і призводить до посилення соціальної напруги;

3) все ще недостатня товарна насиченість споживчого ринку, забезпеченість населення об' єктами торгівлі та торговими площами, а, відтак, - задоволеність споживачів якісними параметрами споживання і обслуговування. Йдеться про неповний асортимент товарів, представлених у більшості об' єктах торгівлі (за виключенням лише великих супер- та гіпермаркетів), обмежений мірою лояльності керівництва торговельного підприємства до окремих торгових марок або виключною орієнтацією на певний цільовий сегмент споживача (у переважній більшості це споживач з середнім та нижче середнього рівнем доходу). Не зважаючи на те, що в загальному спостерігається збільшення торгових площ, посилюється їх концентрація в обласних центрах, що призводить до зменшення як кількості об' єктів торгівлі, так і торгових площ в районах, сільських поселеннях, периферійних територіях держави. Це призводить й до нерівномірності розміщення товарних ресурсів розселенню населення;

4) невисокий рівень розвитку інтернет-торгівлі, а також мала частка безготівкової форми розрахунку за товари в роздрібній торгівлі. Ці аспекти виступають перешкодами значного підвищення ефективності роздрібної торгівлі, адже продаж товарів через мережу інтернет дозволяє істотно знизити його витратомісткість внаслідок зменшення витрат на зберігання і складування товарів, оплату праці продавців, консультантів та касирів, утримування та обслуговування торгової зали, силову безпеку підприємства. Збільшення частки безготівкової форми розрахунку забезпечує вищу оперативність обслуговування покупців, пришвидшує обіг грошових коштів, приводить до зменшення інкасаторських та витрат на безпеку, сприяє детінізації економіки;

5) істотне зростання конкурентних переваг торговельних об' єктів нових форматів (супер- і гіпермаркетів) та продовольчо-речових ринків над традиційними магазинами «біля дому», що призводить до концентрації торгівлі в мережах, укрупнення торговельних об'єктів, витіснення дрібних магазинів та посилення монополізації сфери роздрібного товарообігу із вже згадуваними негативними наслідками;

6) висока витратомісткість та складність створення нових і розвитку діючих об' єктів торгівлі внаслідок високого рівня монополізації галузі, недостатньо ефективного і прозорого регуляторного середовища. Йдеться про отримання суб'єктами господарювання дозволів на будівництво чи реконструкцію об' єктів торгівлі, викуп чи отримання в користування земельних ділянок або приміщень, відкриття об' єктів торгівлі, отримання ліцензій, патентів тощо.

Виявлені негативні аспекти щодо стану і тенденцій розвитку роздрібної торгівлі в Україні (обумовлені у тому числі недостатньо ефективним державним регулюванням аналізованої сфери) виступають істотними та чисельними перешкодами на шляху економічного і соціального зростання національного господарства (рис. 2).

Негативні аспекти

Стану розвитку роздрібної торгівлі

• Низькі фінансова стійкість, ліквідність та платоспромож­ність підприємств галузі;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 


Похожие статьи

Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект