Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект - страница 19

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 

• невисокі показники фінан­сово-економічної ефективності господарювання (доходовіддачі операційних витрат, рентабельності, фінансового результату та прибутку), значна частка збиткових підприємств;

• невисока оборотність товарних запасів;

• невисока ресурсна забезпе­ченість (персоналом, фінан­совими ресурсами, товарними запасами у розрахунку на 1 м.кв. торгової площі) суб'єктів торгівлі;

• низька інноваційна активність підприємств;

• наявність істотних диференціацій та деформацій у споживанні товарів, розвитку і ефективності торгівлі у (1) міських і сільських поселеннях, (2) за регіонами та між обласними центрами і решту територіями, (3) часткою товарів, виготовлених на території України;

• невисокий рівень розвитку інтернет-торгівлі та мала частка безготівкової форми розрахунку;

• наявність істотного тіньового сектора

Тенденцій розвитку роздрібної торгівлі

• Зменшення кількості підприємств та об'єктів роздрібної торгівлі, у т.ч. на одиницю населення;

• зменшення торгової площі і кількості зайнятих на ринках

• збільшення частки збиткових підприємств та рівня зносу основних засобів;

• концентрація торгівлі в мережах, витіснення дрібних магазинів, посилення монополізації галузі;

• посилення диференціації розвитку та ефективності торгівлі у міських і сільських поселеннях;

• збільшення регіональних асиметрій розвитку та ефективності торгівлі;

• істотне зменшення частки непродовольчих товарів, виготовлених на території України;

• зростання нерівномірності розміщення товарних ресурсів та об' єктів торгівлі розселенню населення;

Напрями впливу на характеристики розвитку

національного господарства

• Зменшення обсягів ВНП;

• послаблення ролі торгівлі у раціоналізації та підвищенні ефективності господарських

зв' язків, економічному відтворенні;

• скорочення надходжень до центрального та місцевих бюд­жетів, що обмежує як соціальні, так і бюджетні і фінансово-кредитні можливості держави та регіональних органів влади;

• зменшення кількості робочих місць, зниження зайнятості та звуження джерел збільшення доходів населення; погіршення якості життя населення на субрегіональному рівні;

• обмеження каналів продажу вітчизняних та товарів місцевого виробництва;

• посилення монополізації сфери розподілу товарів та погіршення конкурентного середовища для всіх секторів матеріального виробництва;

• погіршення інвестиційної при­вабливості територій сільських поселень, малих міст та районів;

• консервування процесів просторово-структурних диспропорцій розміщення продуктивних сил та розвитку вітчизняної економіки;

• стримування розвитку сфери послуг та системи банківського кредитування

Рис. 2. Узагальнення негативних наслідків недостатньо ефективного регулювання роздрібної торгівлі в Україні та їх впливу на

розвиток національного господарства (складено автором)

Зокрема, наявність негативних аспектів та тенденцій розвитку роздрібної торгівлі виступає чинником дестабілізації макроекономічної стабільності, фінансового сектора (а саме - бюджетного, грошово-кредитного, валютного, банківського сегментів), виробничого та інвестиційного середовища, негативно впливає на ефективність зовнішньої торгівлі держави, порушує багато соціальних, демографічних та продовольчих проблем.

Передусім зменшення кількості підприємств і об' єктів торгівлі, їх недостатньо належні фінансово-економічний стан та ефективність господарювання призводять до зменшення обсягів ВНП, послаблення ролі торгівлі у раціоналізації та підвищенні ефективності господарських зв' язків, економічному відтворенні, скорочення надходжень до центрального та місцевих бюджетів.

Це обмежує соціальні, бюджетні та фінансово-кредитні можливості органів державного управління та регіональних органів влади. Негативні аспекти розвитку вітчизняної внутрішньої торгівлі перешкоджають й збільшенню кількості робочих місць, розширенню джерел збільшення доходів населення, призводять до погіршення якості життя населення, зокрема на субрегіональному рівні, обмеження каналів продажу вітчизняних та товарів місцевого виробництва, посилення монополізації сфери розподілу товарів та погіршення конкурентного середовища для всіх секторів матеріального виробництва, погіршення інвестиційної привабливості територій сільських поселень, малих міст та районів, а, відтак, і консервування процесів просторово-структурних диспропорцій розміщення продуктивних сил та розвитку вітчизняної економіки, стримування розвитку сфери послуг та системи банківського кредитування.

Розвиток та реалізація ресурсного потенціалу роздрібної торгівлі України залежать від значної кількості чинників, що можуть бути ідентифікованими за: умовами функціонування суб' єктів торгівлі, етапами розвитку роздрібної торгівлі як виду економічної діяльності, середовищем та функціональними напрямами впливу, складовими етапами торгово-технологічного процесу, системними перешкодами розвитку торгівлі як сектора економіки, характером та масштабами наслідків недостатньо ефективного управління, походженням та можливістю попередження органами державного управління і регулювання.

За результатами компаративного аналізу групування регіонів України (з використанням кластерного аналізу за ресурснимзабезпеченням та ефективністю торгівлі) визначено, що найбільш раціонально використовується ресурсний потенціал роздрібної торгівлі у м. Севастополь, Київській, Закарпатській, Кіровоградській, Миколаївській, Черкаській та Чернівецькій областях. У цих регіонах спостерігаються вищі позиції за ефективністю торгівлі, ніж за ресурсним забезпеченням. До регіонів з низькою ефективністю використання ресурсного забезпечення відносяться Вінницька та Хмельницька області. У решті регіонах України спостерігається більш збалансований розвиток роздрібної торгівлі.

З використанням регресійного аналізу визначено, що найбільш істотними ресурсними чинниками позитивного впливу на фінансово-економічну ефективність роздрібної торгівлі є обсяг обороту роздрібної торгівлі (коефіцієнт регресії становить 2,28) та кількість зайнятих економічною діяльністю (3,59). Істотно негативно впливають на ефективність функціонування суб'єктів роздрібної торгівлі такі чинники: обсяг товарних запасів підприємств торгівлі в днях торгівлі (коефіцієнт регресії становить -0,51), середньооблікова кількість штатних працівників (-1,33), чисельність наявного населення (-4,бб) та наявного доходу на одну особу наявного населення (-0,бб). Отримані результати підтверджують невисоку ефективність вітчизняної роздрібної торгівлі.

З використанням DEA-аналізу визначено, що найменш ефективно використовується ресурсний потенціал розвитку роздрібної торгівлі у Закарпатській, Рівненській, Дніпропетровській, Одеській, Волинській, Тернопільській, Сумській, Черкаській, Луганській та Вінницькій областях.

Недоліками інституційно-правового забезпечення розвитку роздрібної торгівлі в Україні залишаються відсутність Закону України «Про торгівлю» та узгоджених з його положеннями і цільовими орієнтирами державної і регіональних стратегій розвитку внутрішньої торгівлі, недостатність чіткої владної вертикалі з регулювання сфери торгівлі та справедливого державного контролю за недопущенням монополізації ринків і концентрації ресурсів, прав діяльності, плановим розвитком торгової мережі з дотриманням генеральних планів розвитку територій.

На усунення цих домінантних недоліків державного регулювання має передусім спрямовуватися більш ефективна державна політика сприяння розвитку роздрібної торгівлі в Україні.

Крім того, більш ефективна державна політика, спрямована на подальший розвиток роздрібної торгівлі в Україні, має спрямовуватися й на покращення фахово-професійних та соціально-психологічних чинників, адже недостатнім є забезпечення підприємств торгівлі висококваліфікованими кадрами, низькою - активність щодо розвитку та підвищення професійно-кваліфікаційного рівня, високою - плинність кадрів, малими - частка працюючої молоді та розмір середньомісячної заробітної плати. Ці чинники перешкоджають задоволеності умовами праці та хорошому психологічному клімату у колективах підприємств роздрібної торгівлі регіонів України.

Подальші наукові дослідження повинні бути спрямовані на удосконалення системи державного регулювання розвитку роздрібної торгівлі в регіонах України.

CT^OK ИCTOЧИИKOB

1. Діяльність суб' єктів господарювання. Статистичний збірник за 2010 рік. - Державна служба статистики України. - К.: ДП "Інформаційно-аналітичне агентство", 2011. - 454 с.

2. Роздрібна торгівля України у 2000 - 2010 рр. - Державна служба статистики України. - К.: Державна служба статистики України, 2011. -

191 с.

3. Мережа роздрібної торгівлі та ресторанного господарства підприємств на 1 січня 2012 р. - Державна служба статистики України. - К.: Державна служба статистики України, 2012. - 124 с.

4. Юр'єва П. Б. Науково-організаційні засади розвитку торговельної сфери України : Автореф. дис. на здобуття наук. ст. к.е.н.: 08.00.03 / Національний ун-т ДПС України. - Ірпінь, 2010. - 24 с.

5. Бєляєва М. В. Економічний механізм регулювання підприємницької діяльності в торгівлі : Автореф. дис. на здобуття наук. ст. к.е.н.: 08.00.04 / Харківський держ. ун-т харчування та торгівлі. - Харків, 2010. - 19 с.

6. Внутрішня торгівля: регіональні аспекти розвитку [Текст] : Монографія / за ред. О. О Шубіна, Я. А. Гончарука. - Донецьк-Львів:

ДонНУЕТ, 2007. - 404 с.

PE3OME

Виявлено негативні аспекти розвитку роздрібної торгівлі в регіонах України. Обґрунтовано пріоритети їх усунення, запропоновано напрями підвищення ефективності регулювання роздрібної торгівлі в регіонах України. ключові слова: роздрібна торгівля, регіони України, пріоритети розвитку. PE3OME

Обнаружены негативные аспекты развития розничной торговли в регионах Украины. Обоснованно приоритеты их устранения, предложены направления повышения эффективности регуляции розничной торговли в регионах Украины. Kлючевые слова: розничная торговля, регионы Украины, приоритеты развития.

SUMMARY

The negative aspects of development of retail business in the regions of Ukraine are found out. Priorities of their removal, directions of increase of efficiency of adjusting of retail business are offered in the regions of Ukraineare grounded. Keywords: retail business, regions of Ukraine, priorities of development.

МЕТОДЫ СТРАТЕГИЧЕСКОГО ПЛАНИРОВАНИЯ И ПРИНЯТИЯ РЕШЕНИЙ ДЛЯ ЭНЕРГЕТИЧЕСКИХ ПРЕДПРИЯТИЙ В

УСЛОВИЯХ НЕОПРЕДЕЛЕНОСТИ

Володько О.В., доцент, кандидат экономических наук, доцент Полесского государственного университета, г. Пинск, Белорусь Володько Л.П., доцент, кандидат экономических наук, доцент Полесского государственного университета, г. Пинск, Белорусь 1

Для государств, имеющих дефицит собственных энергоресурсов, к которым относится и Республика Беларусь, оптимальное развитие и функционирование топливно-энергетического комплекса - одно из приоритетных направлений деятельности законодательной и исполнительной власти, всех производителей и потребителей топливно-энергетических ресурсов для обеспечения конкурентоспособности продукции на мировом рынке.

Для преодоления экономикой страны последствий мирового финансового кризиса необходимо максимально эффективно использовать имеющийся технический, технологический и кадровый потенциал топливно-энергетического комплекса (ТЭК). Приоритетом энергетической политики Республики Беларусь наряду с устойчивым обеспечением страны энергоносителями является создание условий и реализация мер для функционирования и развития экономики при максимально эффективном использовании топлива и энергии.

При этом необходимо учитывать, что управлению организацией жизненно необходим стратегический аспект развития, состоящий в определении долгосрочных целей ее развития и средств достижения этих целей с учетом неопределенности развития рынка, на котором функционирует предприятие. Неспособность определить, вовремя сменить и следовать правильной стратегии своего развития в

© Boлoдькo O.B., Boлoдькo Л.П., 2013равной степени чревато непредсказуемыми последствиями как для организации, стоящей на пороге финансового краха, так и для успешно функционирующей организации.

Таким образом, рост нестабильности условий предпринимательской деятельности, специфические условия функционирования предприятий ТЭК объективно требует учета факторов неопределенности в предпринимательской деятельности. Необходимость адаптации белорусских энергетических предприятий к сложным условиям реформирования экономики обусловила активизацию интереса к разработке стратегий достижения высокой конкурентоспособности предприятий, так как без выявления перспектив и предвидения будущих тенденций развития практически невозможно принимать эффективные управленческие решения в условиях рыночной экономики.

Главными отличительными особенностями энергетической отрасли следует считать:

- постоянство производства и потребления;

- зависимость объемов производства энергии исключительно от потребителей и невозможность наращивания объемов производства по желанию и инициативе энергетиков;

- необходимость оценивать объемы производства и потребления энергии не только в расчете на год, но и часовые величины энергетических нагрузок;

- необходимость бесперебойности энергоснабжения потребителей, являющейся жизненно важным условием работы всего национального хозяйства;

- планирование энергопотребления на каждые сутки и каждый час в течение года [4. 5, 6]. Стабильность функционирования ТЭК полностью зависит от ее целевых функций. Целевая функция - это:

1) бесперебойность - постоянство обеспечения энергией всех отраслей национальной экономики;

2) сбалансированность - производиться должно столько, сколько потребляется;

3) качество - соблюдение необходимых энергетических параметров (напряжение, частота, давление, температура и т.д.);

4) экономичность - максимальная прибыльность при минимальных затратах;

5) соблюдение интересов трудового коллектива.

Эффективное управление производственно-хозяйственной деятельностью - это обеспечение социально-экономической стабильности при разумном государственном регулировании и организационно-правовом обеспечении рыночных отношений.

Стратегическое управление основывается на активном формировании будущего положения предприятия, базирующегося на системном анализе текущего состояния, динамике функционирования и положения предприятия на рынке, с использованием методов разработки и обоснования стратегии предприятия с учётом изменения ситуации во внешней среде функционирования.

Концепция и проблемы стратегического управления находятся на стадии активного исследования, а методы и инструменты постоянно совершенствуются. Понимание сущности концепции стратегического менеджмента позволяет найти адекватные и эффективные пути и направления управления предприятием в условиях динамичной, изменчивой и неопределённой среды.

Основными направлениями деятельности в области стратегического менеджмента являются:

-проведение стратегического анализа и оценка внешней среды;

-разработка и формирование иерархии целей и задач предприятия;

-определение альтернативных долгосрочных стратегий развития предприятия;

-поиск и указание способов практической реализации выбранной стратегии развития;

-создание системы управления, постоянно обеспечивающей соответствия между непрерывно изменяющейся внешней средой и деятельностью предприятия.

Основными задачами анализа являются:

-формирование информационной базы, позволяющей выявить тенденции изменения макро- и микро среды; -формирование  альтернативных  сценариев  развития  будущего,  при  сочетании  возможностей  и угроз  -  от крайне оптимистического, до крайне пессимистического;

-выявление главных экономических характеристик отрасли, определение движущих сил, перспектив развития отрасли; -определение ключевых факторов успеха.

В настоящее время особое значение приобретают скорость и качество управленческих решений, которые определяют как стратегическое направление развития и основные цели деятельности предприятия, так и тактические и оперативные вопросы, связанные с управлением предприятием. Усиление конкуренции на внутренних и международных рынках приводит к тому, что управленческие ошибки руководства и недостаточное внимание к стратегическим аспектам ведут к возникновению кризисов различной природы.

Управленческая деятельность в условиях конкуренции предполагает использование рационального подхода и применение современного инструментария в принятии решений, что обеспечивает своевременность принятия управленческих решений на предприятии и таким образом позволяет предотвращать управленческие промахи либо снижать риски негативных последствий в случае их неизбежного характера.

На эффективность поиска оптимальных решений значительное влияние оказывают методы, используемые для анализа и описания имеющейся в задаче неопределенности, при этом важно то, насколько адекватно эти методы отражают реальную ситуацию. Метод принятия управленческого решения - это система операций, приемов научного исследования и изложения материала, отбора и обработки данных, оценки полученных результатов, используемая при принятии управленческих решений.

Важной особенностью среды функционирования предприятия является наличие рыночной неопределённости, а эффективность использования информации зависит от способности применяемых средств анализа учитывать этот фактор. Качество стратегических управленческих решений определяется полнотой и достоверностью информации, что обуславливает её важность и ценность как фактора, оказывающего непосредственное влияние на деятельность предприятия, и требует внедрения эффективных технологий хранения, обработки и анализа информации. Наличие в сложной многоуровневой иерархической системе управления одновременно различных видов неопределенности делает необходимым использование для принятия решений теории нечетких множеств, которая позволяет адекватно учесть имеющиеся виды неопределенности.

В 1970 году Беллман и Заде опубликовали статью "Decision - Making in Fuzzy Environment", которая послужила отправной точкой для большинства работ по нечеткой теории принятия решений. Категории нечеткости и связанные с ними модели и методы очень важны, так как с их появлением стало возможным подвергать количественному анализу те явления, которые раньше могли быть учтены только на качественном уровне. [1, 2, 3, 7].

Открытость систем, взаимодействие с внешней средой ставят целый ряд проблем при конструировании соответствующих моделей. Эти проблемы связанны с неопределенностями, неизбежными при описании состояний внешнего мира. Источниками неопределенности, такого представления, являются: невозможность точного измерения реальных величин; невозможность полного и четкого описания многих физических объектов и ситуаций; принципиальное ограничение по точности, большие погрешности; недостаточность размерности модели, не позволяющие отразить все значимые свойства мира. Все это позволяет считать отношение моделирования нечетким. В результате приходим к использованию в качестве состоянии моделей нечетких множеств в исходных пространствах, а в качестве действий или операторов - нечетких преобразований над этими пространствами.

Таким образом, теория нечетких множеств успешно применяется в области анализа сложных систем, так как получение выводов о поведении сложной экономической системы, в которой человек играет активную роль, требует отказа от высоких стандартов точности и строгости, которые характерны для простых систем.

Стратегическое планирование - это одна из функций управления, которая представляет собой процесс выбора целей организации и путей их достижения. Стратегическое планирование обеспечивает основу для всех управленческих решений. Поэтому,большинство предприятий и организаций ориентированы на выработку стратегических планов развития.

Стратегия развития Брестской энергосистемы на 2011 - 2015 годы с перспективой до 2020 года определяется исходя из концепции энергетической безопасности и повышения энергетической независимости Республики Беларусь, утвержденной Указом Президента Республики Беларусь от 17 сентября 2007 №433, а также из Стратегии развития энергетического потенциала Республики Беларусь, утвержденной Постановлением Совета Министров Республики Беларусь от 09.08.2010 №1180.

Стратегия развития Брестской энергосистемы на 2011 - 2015 годы с перспективой до 2020 года разработана с целью оптимального развития и функционирования, совершенствования организационных, экономических, технических и технологических условий для эффективного обеспечения потребителей тепловой и электрической энергии, повышения конкурентоспособности продукции, повышения уровня энергетической безопасности страны.

Предлагаемая стратегия направлена на снижение уровня использования природного газа, как доминирующего вида топлива в электро и теплоэнергетике за счёт вовлечения в топливно-энергетический баланс местных видов топлива, вторичных энергоресурсов, возобновляемых источников энергии, обновления основных производственных фондов для достижения к 2020 году уровня износа не более 37%, повышения надёжности и эффективности энергоснабжения.

Основной целью стратегии является инновационное и опережающее развитие энергоисточников, электрических и тепловых сетей РУП „Брестэнерго", обеспечивающее производство конкурентоспособной продукции на уровне мировых стандартов при безусловном надежном и эффективном энергообеспечении всех отраслей экономики и населения.

Одной из важнейших задач ближайшего периода является создание новых организационных основ для эффективного развития и функционирования энергетики в условиях рыночных отношений. Приоритетами стратегии являются:

-повышение уровня энергетической безопасности страны;

-полное, надежное обеспечение населения и экономики республики энергоресурсами; -снижение удельных затрат на производство, транспорт и потребление энергоресурсов; -максимально целесообразное использование собственных энергоресурсов;

-повышение финансовой устойчивости, эффективности функционирования и развития РУП „Брестэнерго". Достижение поставленных целей должно базироваться на:

-ускоренном развитии и обновлении генерирующих источников, электрических и тепловых сетей РУП „Брестэнерго"; -внедрении энергоэффективных технологий;

-развитии энергетических источников на местных видах топлива и возобновляемых источниках энергии;

- модернизации автоматизированных систем управления и связи;

- совершенствовании сбытовой деятельности, ценовой и тарифной политики;

- проведении активной инвестиционной политики.

Эффективность работы РУП будет полностью зависеть от работы каждого филиала. Для того, чтобы повысить эффективность структурных подразделений необходимо создать мини стратегию в соответствии с нуждами предприятия и развития региона в целом, при достижении которой будет осуществляться общая стратегия РУП „Брестэнерго".

При разработке мини стратегий предлагаем использовать метод нечетких множеств, который позволит рационализировать принятие решения на основе суждения экспертов. Для успешного функционирования предприятия необходимо наличие стратегии (мини стратегии) устойчивого развития относительно поставленных целей. Формирование любой стратегии начинается с определения целей стратегического развития предприятия (таблица 1). Таблица 1

_Примеры стратегических целей_

I Финансовые цели I Стратегические цели I

- увеличение темпов роста оборотов

- увеличение качества продукции

- увеличение дивидендов

- уменьшение затрат по сравнению с главными конкурентами

-увеличение рентабельности

- увеличение доли рынка

- увеличение потоков денежных средств

- увеличение репутации среди потребителей

- увеличение цены акции

- улучшение обслуживания потребителей

- увеличение темпов роста прибыльности

- расширение возможностей роста

-увеличение доходов на капитал

 

Выбрав предпочтительные цели, можно построить дерево целей и альтернатив. Такое дерево состоит из 3-х уровней: 1) Цель (в нашем случае это стратегия); 2) Критерии (10 критериев: эффективность управления, движение персонала, состояние основных фондов, состояние оборотных фондов, внедрение инноваций, платежеспособность, финансовая независимость, рентабельность, продолжительность оборота, прибыль); 3) Альтернативы (массив стратегии, из которых необходимо выбрать оптимальную) (Рисунок 1).

СТРАТЕГИЯ

СИСТЕМА УПРАВЛЕНИЯ

 

ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПРОИЗВОДСТВА

 

ФИНАНСОВАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ

 

ДЕЛОВАЯ АКТИВНОСТЬ

_

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

со

§

и X К С І в

и I С со и с л:

и о

С2

§

§15 їв

с

С

М я

и 5

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 


Похожие статьи

Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект