Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект - страница 22

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 

Что касается иностранных инвестиций, то их размер за период с 2009 по 2012 гг. как по учреждениям, предоставляющим услуги в области здравоохранения и социальной помощи, так и по учреждениям, занимающимся предоставлением коммунальных и индивидуальных услуг, деятельности в сфере культуры и спорта, увеличился на 10,9 млн. долл. США (или на 8,11%) и на 153,5 млн. долл. США (или на 25,26%) соответственно [9].

Таким образом, существует необходимость внедрения инвестиционных механизмов развития рекреаций, которые позволят повысить приток инвестиций в отрасль и, тем самым, будут способствовать ее развитию.

Рекреационная деятельность требует инвестиций в рекреационную сферу на качественно новом, инновационном уровне, поэтому можно говорить о необходимости внедрения инновационно-инвестиционных механизмов развития рекреационного сектора экономики Украины.

В качестве инновационной деятельности в рекреационном комплексе необходимы инновации, которые будут не только удовлетворять рекреационным потребностям населения, но и будут способствовать решению проблем освоения природных ресурсов и сохранения их качества, сохранения нетронутых уникальных природных ресурсов и других проблем.

© Воробьева В.В., 2013

Для оптимизации процесса привлечения средств в рекреационный комплекс рассмотрена задача линейного программирования, целевой функцией которой выбраны суммарные затраты на оплату процентов за кредит. С целью упрощения задачи сгруппированы кредиты по трем видам: краткосрочные, средне и долгосрочные, каждой из которых приписаны средние сроки предоставления кредитов -

Тк,   к = 1,3 . Неизвестными задачи являются объемы кредитных ресурсов к-го вида (К к ), привлеченных в у-м финансовом ресурсе

(банке). Продолжительность периода оценки последствий венчурной деятельности в рекреационном секторе принята равной величине Т. При этих допущениях суммарные затраты на оплату процентов за кредит (РКЫ) представлены следующим соотношением:

ркя = ІІ[{(1+укя]к)Тк 1}КАТІ] (1)

где УКЫ^ - величина процента за пользование кредитом к-го вида в у-м банке; В - количество банков, привлекаемых для формирования рекреационного фонда. В представлении использованы формулу сложного процента, что позволяет оценить долю средств

{(1 + УКЯ ^ ) к 1} , которую придется заплатить за пользование кредитом. Здесь также учитывается объем К^ кредита вида к, полученного в банке у, а также количество обновлений кредитных договоров ( Т / ), если их срок Тк меньше период анализа Т.

При выборе источников кредитования необходимо учесть также наличие максимальных ограничений (Ву) по объемам кредитования одного заемщика у-й кредитным учреждением и потребность в кредитных ресурсах:

I Ку

< В      , (2)

К к > 0       . (4)

На основе указанных положений построена модель формирования источников финансирования инвестиционных проектов как следующую задачу линейного программирования (1) - (4) относительно объемов привлеченных кредитов.

Описанные выше этапы моделирования позволяют планировать деятельность фонда с учетом структуры портфеля инвестиций рекреационного фонда и региональных особенностей его кредитования. При этом модель формирования инвестиционного портфеля, дополняется моделью оценки эффективности источников финансирования.

Переменными данной модели служат рекомендации (ЯКІ) о включении г-го проекта в инвестиционный портфель и объемы привлеченных кредитов. Ее целевая функция представляет прогноз прибыли (РР) рекреационного фонда, который формируется за счет реализации венчурных проектов инвестиционного портфеля с учетом их успеваемости иР и изъятием затрат (РКЯ) на оплату процентов за кредит, а также возмещение самих заимствований:

т 3 В

РР = Т - У иР $РУ ЯК  РКЯ УУК.к     ггтх . (5)

і=1 к=1 у=1

В ограничения модели включено:

- условия превышения среднегодовой доходности проекта над минимально допустимой и непревышения затрат проекта над максимально допустимыми в зависимости от стадии финансирования:

УОзРу. (1 + МЯТ(иРг)) ) г - як, > 0,

2Рг ЯКг < Ы2Р(иР1)     I = 1, т,

- условия покрытия собственными и заемными средствами финансовых потребностей инвестиционного портфеля:

(6) (7)

12Р1 ЯКг <+ ЦК.к. (8)

1=1 к=1 у=1

Построенная таким образом модель позволяет учесть целесообразность привлечения заемных средств в формирование конкретного рекреационного фонда и прогнозировать среднюю доходность его деятельности.

Кроме этого, наиболее успешной деятельность рекреационного комплекса Украины будет при правильном и рациональном использовании организационно- экономического механизма развития рекреационного комплекса, который представляет собой совокупность организационных, экономических и правовых мероприятий по обеспечению эффективного использования рекреационного потенциала Украины и его последующее формирование.

Современные механизмы регулирования развития рекреационного комплекса включают методы нормативно- правового, финансово- кредитного, структурно- инвестиционного, социально- экономического, управленческого характера, межрегиональное, международное сотрудничество и прямое государственное участие с целью развития объектов экономики и социальной сферы.

Механизмы управления развитием рекреационной деятельности должны учитывать выделенную структуру рекреационных ресурсов. Предусмотренные ими организационные, экономические и правовые меры должны быть не только дифференцированы применительно к каждому виду ресурсов, но и быть интегрированы с учетом их взаимодействия при достижении эффективности, которая проявляется при лечении, оздоровлении и отдыхе в условиях курортной местности.

При разработке механизмов управления рекреационной деятельностью необходимо учитывать стратегические цели, которые содержатся в основополагающих документах, в частности в Стратегии развития АРК на период до 2017 года «Крым - территория успеха» [10], Программе социально- экономического, экологического и культурного развития Севастополя на 2006-2015 годы, Государственной программе социально- экономического развития АРК на период до2017 года и других документах.

Таким образом, проанализировав существующее положение и теоретических основ механизмов регулирования развития рекреационного сектора экономики, можно сделать вывод о том, что рекреационная составляющая экономики Украины нуждается в усовершенствовании. Модернизацию рекреационного сектора экономики необходимо реализовать путем ряда мероприятий, которые будут способствовать созданию привлекательного экономического климата для рекреаторов и рекреантов.

Выводы. В Украине рекреационный сектор экономики развивается менее быстрыми темпами в сравнении с другими секторами непроизводственной сферы.  Основная из причин такого положения рекреационного комплекса - слабая инновационно- инвестиционная

к=1

і=1

Вактивность в формировании и использовании рекреационного потенциала Украины. Повышение этой активности во многом определяется уровнем разработки рекреационного законодательства, системой стандартизации, лицензирования и сертификации рекреационной деятельности, уровнем экологических норм и стандартов, созданием кадастров рекреационных ресурсов и служб их учета и охраны, зонированием рекреационных территорий.

На сегодняшний день требуются большие инвестиции в рекреационный комплекс, которые должны осуществляться через качественно новые, инновационные механизмы. Одним из таких механизмов может служить предложенная модель, которая позволит учесть целесообразность привлечения заемных средств в формирование конкретного рекреационного фонда и прогнозировать среднюю доходность его деятельности.

Кроме того, для развития рекреационного сектора экономики Украины необходимо внедрение механизмов регулирования развития рекреационных ресурсов, главными их которых можно выделить инновационно-инвестиционные и организационно-экономические механизмы развития рекреационного комплекса. Именно их внедрение будет способствовать развитию данной сферы.

CT^OK ИCTOЧИИKOB:

1. Рекреация: социально-экономические и правовые аспекты: монография/ ред.: В.К. Мамутов, А.И. Амоша. - К. : Наукова думка, 1992. - 144 с.

2. Гудзь П. В. Економічні проблеми розвитку курортно-рекреаційних територій/ П. В. Гудзь. - Донецьк: Юго-Восток, 2001. - 270 с.

3. Казачковская Г. В. Повышение эффективности управления курортно-рекреационным комплексом/ Г. В. Казачковская// Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. - Т. 2. - С. 222-22б.

4. Кобанець Л. О. Концепція управління розвитком рекреаційної діяльності: монографія/ Л. О. Кабанець; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. - Донецьк, 2007. - 192 с.

5. Кобанец Л. А. Привлекательность рекреационного потенциала Украины/ Л. А. Кобанец// Экономика Крыма. - 2003. - №б. - С. б5-б9.

6. Мацола В. І. Рекреаційно-туристичний комплекс України/ В. І. Мацола. - Львів: ІРД НАН України, 1997. - 259 с.

7. Шмагина В. В. Рекреация и туризм в системе современных приоритетов социально-экономического развития/ В. В. Шмагина, С. К. Xаричкoв; Ин-т проблем рынка и экон.-эколог. исслед. НАН Украины. - Одесса, 2000. - 70 с.

8. Статистичний бюллетень «Санаторно-курортне лікування, організований відпочинок та туризм в Україні» // І.В. Калачова. - Київ: Державна служба статистики України, 2011. - 91 с.

9. Государственная служба статистики Украины [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.ukrstat.gov.ua/

10. Проект стратегии развития Автономной Республики Крым на период до2017 года «Крым- территория успеха» [Электронный ресурс] / Крым- инвестиции в будущее. - Режим доступа: http://invest-crimea.gov.ua/show_content.php?alias=infoset.

PE3OME

У статті розглянуто сучасний стан рекреаційного сектору економіки України, запропоновано заходи, які сприятимуть удосконаленню розвитку рекреаційного комплексу, а також визначено механізми регулювання розвитку рекреаційних ресурсів України. Kлючoвi слова: рекреаційний сектор економіки, рекреаційні ресурси, механізми регулювання. PE3OME

В статье рассмотрено современное состояние рекреационного сектора экономики Украины, предложены мероприятия, которые будут способствовать усовершенствованию развития рекреационного комплекса, а также определены механизмы регулирования развития рекреационных ресурсов Украины.

Kлючевые слова: рекреационный сектор экономики, рекреационные ресурсы, механизмы регулирования.

SUMMARY

The current state of recreational sector of economy of Ukraine is considered in the article, actions which will promote improvement of development of recreational complex are offered, and mechanisms of regulation of development of recreational resources of Ukraine are defined. Key-words: recreational sector of economy, recreational resources, regulation mechanisms.

PEГIOИAЛЬИI ACTEKra ФOPMУBAИИЯ IИTИTУЦIЙИOГO CEPEДOBИЩA

Гавриленко C.M., к.е.н., доцент кафедри "Розвиток і розміщення продуктивних сил" Донецького національного університету, ^лод M.A., к.е.н., старший науковий співробітник Інституту економіки промисловості НАН України1

Динамізм і глибина змін, що відбуваються в світогосподарській системі протягом останніх років, потребують аналізу і переосмислення багатьох фундаментальних і прикладних соціально-економічних проблем, серед яких важливе місце посідають проблеми регіонального розвитку.

На початку ХХІ століття економіка України і її регіонів характеризується нестійкою динамікою і дотепер залишається орієнтованою в основному на традиційні базові галузі, що не дозволяє забезпечити перехід на новий якісний рівень розвитку і забезпечити інноваційну спрямованість змін в економіці, підвищення її конкурентоспроможності, створити передумови ля позитивних структурних зрушень. Світова фінансово-економічна криза і неоднозначні підсумки здійснюваних реформ, з одного боку, ускладнили і без того нестійке соціально-економічне становище регіонів, а з іншого, - надали регіонам додаткові можливості трансформації їх економіки в інноваційно орієнтовані, конкурентоспроможні економічні системи. Щоб ці можливості реалізувати, регіонам необхідно актуалізувати свої стратегічні цілі, сформувати необхідні інституційні умови, мобілізувати потенціал для переходу до нового типу розвитку.

Невизначене внутрішнє і зовнішнє середовище, що характеризується швидкими змінами, висуває сьогодні нові завдання управління розвитком регіонів, які не можуть бути вирішені на основі традиційних підходів або прямого запозичення зарубіжного досвіду. Перехід до нової якості регіонального розвитку потребує не стільки оптимізації ресурсів і мобілізації наявного потенціалу, скільки системної трансформації інституційної структури економіки.

Проблеми ефективного розвитку регіонів, забезпечення їх конкурентоспроможності в сучасних умовах привертають значну увагу дослідників і фахівців. Аналіз особливостей і закономірностей регіонального розвитку, узагальнення науково-методичних засад соціально-економічного розвитку регіонів віддзеркалено в працях представників різних українських наукових шкіл регіональної економіки: О.Алимова, Є.Бойка, А.Бутенка, З.Герасимчука, М.Козоріза, В.Симоненка, В.Степанова, А. Федоріщевої, С.Харічкова, Л.Чернюка та інших.

В рамках інституційної парадигми результати досліджень висвітлюються в роботах таких відомих учених, як М.Вебер, Т.Веблен,

0. 81льямсон, Т.Егертсон, Р.Коуз, Д.Норт, М.Туган-Барановський, Дж.Ходжсон, Й.Шумпетер та інші. Аналізу інституційного середовища в перехідній економіці присвячені також дослідження А.Аслунда, Л.Бальцеровича, Р.Капелюшнікова, С.Кірдіної, Я.Корнаї, Я.Кузьмінова, Ю.Латова, А.Нестеренка, Р.Нуреєва, А.Олейника, В.Полтеровича, В.Радаєва, В.Тамбовцева, А.Шастітка.

Серед вітчизняних учених дослідженню різних аспектів інституційного середовища присвятили свої праці С.Архієреєв, Д.Богиня,

1. Булєєв, М.Брик, Н.Брюховецька, З.Варналій, Т.Гайдай, А.Гальчинський, В.Геєць, А.Гриценко, В.Дементьєв, М.Долішній, С.Злупко,

© Гавриленко C.M., Coлoд M.A.,2013

Б.Кульчицький, В.Кредісов, М.Крупка, В.Лагутін, В.Липов, І.Малий, Ю.Пачковський, О.Прутська, Р.Пустовійт, С.Реверчук, В.Сизоненко, О.Стефанишин, В.Тарасевич, О.Чаусовський, А.Чухно.

Втім, незважаючи на вагомий доробок в цій сфері ряд найважливіших питань, а саме таких, які пов'язані з впливом інституціональних умов на розвиток регіонів, залишається відкритим. Існуючі науково-теоретичні і практичні розробки не повною мірою враховують складну соціально-економічну динаміку останніх років, зростання нестабільності і загальної нестійкості розвитку, наявність розривів в інституційному просторі, внаслідок чого проблеми інституційної трансформації лише порівняно недавно стали об'єктом аналізу.

Актуальність дослідження сучасного стану і перспектив розвитку регіонів в період масштабних економічних і інституційних перетворень обумовлює мету статті - аналіз тенденцій і специфіки інституційної трансформації економіки України і її окремих регіонів в умовах необхідності подолання кризових явищ і переходу до нової якості соціально-економічного розвитку.

В сучасних умовах інституційне середовище може розглядатися як системна основа, що відбиває специфіку умов функціонування економічних суб' єктів як в країні в цілому, так і в окремому регіоні.

Світовий досвід економічного розвитку свідчить про те, що наявність ефективних і добре функціонуючих інституцій створює необхідну основу для економічного зростання, в тому числі і на регіональному рівні. В той же час вади інституційного середовища призводять до значних негативних наслідків. Наприклад, за висновками фахівців Світового банку, щорічно лише на хабарі витрачається близько 1 трильйона доларів США на рік, що відповідає трьом відсоткам глобального ВВП [1].

Значний інтерес в контексті підвищення уваги останніми роками до питань формування ефективного інституційного середовища становлять дослідження інституційних чинників забезпечення економічного розвитку, які проводяться Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ) в рамках оцінки конкурентоспроможності країн світу. Методологія, яка сьогодні використовується Всесвітнім економічним форумом для оцінювання конкурентоспроможності країн, базується на розрахунках Індексу глобальної конкурентоспроможності (ІГК). Індекс глобальної конкурентоспроможності був розроблений для оцінки потенціалу зростання країн у середньостроковій та довгостроковій перспективі, з огляду на поточний рівень розвитку і є головним індексом ВЕФ для визначення національної конкурентоспроможності.

Однією з важливих складових ІГК за методологією ВЕФ є якість інституційного середовища. При цьому ВЕФ виходить з того, що інституціональне середовище формує базу, у межах якої приватні підприємці, підприємства та уряди взаємодіють один з одним з метою отримання доходу та розвитку економіки, таким чином суттєво впливаючи на темпи економічного зростання, капіталізацію підприємств та конкурентоспроможність країни в цілому і її окремих регіонів. Якість інституціонального середовища впливає на спосіб, у який різні соціально-економічні системи розподіляють видатки та переваги від реалізації стратегій і програм розвитку, а також є важливим чинником прийняття рішень щодо організації виробництва, напрямків і обсягів інвестицій.

У загальному рейтингу Індексу глобальної конкурентоспроможності 2012 Україна посіла 73-е місце серед 144 країн, піднявшись на дев'ять позицій у порівнянні з минулим роком. Сусідами України стали Словаччина й Уругвай [2]. В той же час саме інституційні характеристики лишаються найслабшим місцем конкурентоспроможності української економіки. У Звіті про глобальну конкурентоспроможність за 2012 рік Всесвітнього економічного форуму за даною складовою Україна посіла лише 132-е місце з 144 країн світу - на одну позицію нижче порівняно з минулим роком. Такий результат є одним із найнижчих не лише відносно країн ЄС та інших розвинених економік, а й порівняно з сусідніми країнами - колишніми радянськими республіками. За рівнем розвитку інституційного середовища Україна поступається всім країнам СНД, за винятком Росії та Киргизії, які посіли в рейтингу 2012 року133-є і 137-е місця відповідно.

У відповідності з методологією ВЕФ вплив інституційного середовища на економіку значною мірою залежить від того, на якому етапі економічного розвитку перебуває країна. ВЕФ виділяє три стадії економічного розвитку країн: перша - факторна орієнтованість, друга - орієнтованість на ефективність, третя - орієнтованість на інновації. Країни, економіка яких перебуває між двома з цих трьох стадій, вважають країнами у стані переходу. Концепція стадій економічного розвитку інтегрована до ІГК у такий спосіб, що найбільша питома вага надається тому субіндексу і його складовим, які є відносно важливішими для певної стадії економічного розвитку країни. Тобто, важливість кожної зі складових залежить від стадії розвитку економіки країни. На першій стадії економічного розвитку (факторної орієнтованості) економічне зростання залежить від базових факторів, які об' єднані у чотири складові: державні й приватні інституції; інфраструктура; макроекономічне середовище; охорона здоров' я та початкова освіта. У 2012 році Україна з групи країн, що перебувають у стані переходу, перейшла до другої групи країн, економіки яких орієнтовані на ефективність. Це означає, що на даному етапі її економічне зростання залежить переважно від складових - підсилювачів ефективності (ефективного ринку товарів та послуг; функціонуючого належним чином ринку праці; розвиненості фінансового ринку; здатності впроваджувати наявні технології; обсягу внутрішнього й зовнішнього ринків). Проте після переходу на новий рівень чимало проблем України за складовими базового рівня, у тому числі за інституціями, залишаються невирішеними. Внаслідок цього Україна не зможе скористатися перевагами країн, економіка яких перебуває на етапі розвитку факторної орієнтованості. Також країна не здатна реалізувати повною мірою власний потенціал з метою підвищення конкурентоспроможності, адже законсервовані на попередньому етапі проблеми потребуватимуть додаткових ресурсів і часу.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 


Похожие статьи

Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект