Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект - страница 23

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 

За методологією ВЕФ, оцінка інституційного середовища визначається на основі комплексного показника, який складається з двох компонент, що входять до нього з різною питомою вагою: державні інституції (0,75%) і приватні інституції (0,25%). Питома вага першої компоненти вища, оскільки вона, у свою чергу, складається з п' яти комплексних показників, які характеризують якість взаємодії держави та інших учасників ринку (право власності, етика і корупція, зловживання впливом, ефективність уряду, безпека). Друга компонента -приватні інституції - складається з двох комплексних показників: корпоративна етика і звітність.

У 2012 році порівняно з 2011 роком за компонентою «державні інституції» рівень України підвищився на дві позиції і відповідає 129-му місцю у загальному рейтингу. Поліпшення за даною компонентою в 2012 році відбувалося за рахунок показників безпеки, оцінка за якими у середньому вдвічі вища, ніж за іншими чотирма показниками. Саме на показники безпеки припадає найбільший прогрес в ІГК за 2012 рік за складовою інституцій. Порівняно з результатами ІГК за 2011 рік рівень України підвищився також за показником можливості втрати бізнесу від злочинності й насильства на 35 позицій (42-е місце); за показником втрати бізнесу через загрозу тероризму — на 22 позиції (36-е місце); за показником організованої злочинності — на 24 позиції (94-е місце). Таке поліпшення у рейтингу за показниками безпеки можна пояснити, насамперед, підготовкою і проведенням в Україні Чемпіонату Європи з футболу «Євро-2012».

Порівняно з 2011 роком оцінки нецільового використання бюджетних коштів зросли на 9 позицій (117-е місце). Поліпшилась оцінка незалежності судової влади в порівнянні з 2011 роком - на 10 позицій, 124-е місце.

Найбільш проблемними залишаються питання, пов' язані із захистом права власності (136-е місце). За цим показником Україна втратила дві позиції, хоча і без того мала досить низький результат. Погіршення ситуації з правом власності пояснюється чинниками, які в Україні протягом багатьох років майже не змінюються. Це - залежність судової влади, корупція, фаворитизм у рішеннях чиновників, недосконале законодавство, недостатньо надійна робота міліції. Порівняно з 2011 роком найбільше погіршилися оцінки у показника «фаворитизм у рішеннях чиновників». За даним показником Україна втратила 24 позиції (119-е місце), це свідчить про те, що через постійне зволікання з проведенням системної адміністративної реформи українські чиновники можуть маніпулювати системою, отримуючи певні вигоди і ставлячи власні інтереси вище інтересів держави.

У 2012 році суттєво погіршилися показники оцінки ефективності уряду. Можна зазначити, що якщо інституційне середовище в цілому є одним з найслабших місць конкурентоспроможності України, то ефективність уряду - одне з найслабших місць у складовій інституцій. За показником «прозорість політики держорганів» порівняно з минулим роком рейтинг України знизився на сім позицій (123-є місце), а за показником «ефективність правової системи у врегулюванні суперечок» - на п' ять позицій, до одного з найнижчих, 141-го місця. Такі низькі оцінки за показником «ефективність уряду» можна пояснити низкою причин. Неефективне регуляторне середовище. формалізм, складні бюрократичні процедури, надмірне регулювання чинять суттєві перешкоди для бізнесу. З одного боку, складні регуляторні процедури, часта зміна правил і порядку їх застосування створюють важкі для ведення бізнесу умови. З іншого боку, значнаконцентрація повноважень у чиновників сприяє корупції. Структура діючої адміністративної системи суттєво не відрізняється від тієї, що працювала за радянських часів. Дії чиновників є недостатньо підзвітними для бізнесу і суспільства. Непрозоре отримання посад, відсутність адекватної системи оцінки ефективності роботи чиновників загалом сприяють свавіллю й підвищують важливість особистих політичних зв' язків. Механізм зворотнього зв' язку працює неефективно. Дієві важелі впливу громадян, що є важливими для підтримки ефективності системи стримування й противаг, на практиці відсутні.

Відповідно до результатів опитувань представників вітчизняного бізнесу, корупція входить до складу трьох найбільш проблемних факторів ведення бізнесу: У п' ятірці основних проблем для бізнесу, крім корупції, також переважають фактори інституційного характеру: неефективність роботи чиновників, нестабільність державної політики, недосконала податкова політика, нестабільність місцевої і державної влади.

У 2012 році у компоненті «приватні інституції» найбільше погіршилися позиції за показником ефективного корпоративного управління: порівняно з 2011 роком цей показник в Україні змістився вниз на сім пунктів (113-е місце з 144 країн). Також погіршився показник захисту прав міноритарних акціонерів до досить низької, 141-ї позиції із 144 країн. Втрату позицій за даною компонентою частково можна пояснити повільними процесами, пов' язаними із законодавчими реформами у зазначеній системі. Наприклад, ухвалений у 2008 році Закон України «Про акціонерні товариства» остаточно набув чинності лише у квітні 2011 року, тому вплив цього Закону на захист прав акціонерів бізнес повною мірою ще не відчув.

Особливої уваги заслуговують дослідження національної конкурентоспроможності в регіональному розрізі, які проводить у партнерстві із Всесвітнім економічним форумом Фонд «Ефективне управління». За підсумками розрахунку Індексу конкурентоспроможності регіонів України у 2012 році [3], перша п'ятірка лідерів виглядає таким чином: місто Київ, Харківська, Дніпропетровська, Донецька й Київська області. Протягом 2012 року у порівнянні з показниками 2011 року Харківська область випередила у рейтингу Дніпропетровську, а Донецька - Київську область. Серед п' яти регіонів з найгіршими показниками наприкінці рейтингу знаходяться Херсонська, Кіровоградська, Житомирська, Чернігівська й Тернопільська області. Серед змін, які відбулися у рейтингу у порівнянні з 2011 роком можна відзначити, з одного боку, підвищення на п' ять позицій Рівненської і Чернівецької областей, і на три позиції - АР Крим, з іншого, втрату семи позицій Луганською, і трьох позицій - Миколаївською областями. Як і в 2011 році, до першої десятки входять переважно великі промислові регіони і два міста-регіони, а замикають рейтинг найбільші сільськогосподарські області. Лідерами національного рейтингу є регіони, що отримали найвищі бали за показником «підсилювачі ефективності», до якого входять такі складові конкурентоспроможності як вища освіта й професійна підготовка, ефективність ринку товарів і праці, рівень розвитку фінансового ринку, технологічна готовність і розмір ринку. Такі високі показники відповідають другій стадії розвитку економіки і пріоритетному значенню для даної стадії визначеної групи факторів при розрахунку Індексу конкурентоспроможності. Також у регіонів у першій десятці - найкращі позиції і за показником «базові вимоги», однак переважно через вищі оцінки інфраструктури.

Регіони України залишаються неоднаково результативними за індексом конкурентоспроможності і в цілому, і за його окремими складовими. Проте якщо у 2011 році загальна оцінка лідера національного рейтингу (місто Київ) відповідала 62-му місцю, яке у глобальному рейтингу посідає Іран, а аутсайдера (Херсонська область) - 117-му (Малаві), то згідно з результатами 2012 року - це 53-е (Мексика) і 99-е місце (Габон).

Оцінка вітчизняного інституційного середовища у регіональному розрізі свідчить про суттєві відмінності у показниках. Різниця між кращим регіоном (Волинь; 4,04 бала) і найгіршим (Київ; 3,32 бала) за складовою якості інституційного середовища у цілому дорівнює 0,72 бала. У глобальному вимірюванні результат Волині відповідає результату Словенії (4,05 бала; 58-е місце) і Польщі (4,11 бала; 55-е місце), у той час як результат Києва за цією складовою дорівнює позиціям таких економічно слаборозвинених країн як Пакистан (3,34 бала; 115-е місце) і Нігерія (3,33 бала; 117-е місце). Неоднорідність позицій регіонів за оцінкою інституційного середовища переважно зумовлена станом державних інституцій, де найгіршими є показники права власності й зловживання впливом, а найкращі позиції і найменший розрив спостерігаються за показником безпеки. Розбіжності між результатами найкращого і найгіршого регіонів за компонентою «державні інституції» дорівнює 0,91 бала (Чернівецька область - 4,09 бала; місто Київ - 3,18 бала). У глобальному вимірюванні рівень розвитку державних інституцій у найкращому за цими показниками регіоні - Чернівецькій області - відповідає результату Польщі (4,04 бала; 56-е місце у глобальному рейтингу). У найгіршого регіону за даною складовою - міста Києва - у глобальному вимірюванні результат відповідає позиції Нікарагуа (3,20 бала; 117-е місце), Непалу (3,16 бала; 119-е місце), Колумбії (3,14 бала; 122-е місце). Низькі оцінки державних інституцій частково пояснюються складними відносинами бізнесу і держави в Україні, що характеризуються як «переважно конфліктні».

Серед важливих для регіонів проблем на сьогодні лишаються не розв'язаними питання щодо права власності, причому для деяких регіонів вони є вкрай проблемними. Найгірше оцінюють цей показник у Києві (3,48 бала; останнє, 27-е місце в регіональному рейтингу); найкращі результати — у Закарпатті (4,33 бала). Різниця показників права власності між найкращим і найгіршим регіонами відносно невелика (0,85 бала). У глобальному рейтингу результат Закарпаття відповідає позиції Словенії (4,38 бала; 52-е місце), а результат Києва відповідає рівню таких країн як Таїланд і Камерун (3,50 і 3,56 бала, що від- повідає 100-му і 96-му місцям у рейтингу ІГК за 2012 рік). У всіх регіонах середній бал за показником права власності є вищим, ніж за показником «охорона інтелектуальної власності», а розрив між найкращим і найгіршим регіонами, навпаки, є вищим за показником інтелектуальної власності - 0,99 бала. Найкраща ситуація щодо охорони інтелектуальної власності — на Волині (3,51 бала), що у глобальному рейтингу конкурентоспроможності відповідає позиції Македонії (3,51 бала; 73-є місце), найгірша ситуація — в Одеській області (2,72 бала), що у глобальному рейтингу відповідає позиції Домініканської Республіки (2,74 бала; 119-е місце).

Найбільший розрив серед регіонів спостерігається за показниками «корупція» і «зловживання впливом». Різниця в оцінках корупції між найкращим і найгіршим регіонами становить 1,27 бала. За результатами 2012 року, найгірші показники корупції - у Києві (27-е місце серед регіонів; 2,55 бала), що у рамках глобального рейтингу відповідає показникам таких економічно слаборозвинених країн як Зімбабве (2,85 бала) або Уганда (2,51 бала). У Чернівецькій області рівень корупції як найменш загрозливий (1-е місце серед 27 регіонів; 3,82 бала). Це відповідає показникам таких країн як Іспанія (3,72 бала), Туреччина (3,74), Польща (3,78 бала). З

За категорією «зловживання впливом» найнижчий серед регіонів результат — 2,1 бала. Дана категорія, у свою чергу, формується на основі двох інших показників: незалежності судової системи і фаворитизму у рішеннях чиновників. Саме вони є найбільш проблемними як для окремих регіонів, так і для України в цілому. Ситуація, пов' язана із судами і фаворитизмом у рішеннях чиновників, найменш загрозлива у Чернівецькій, Волинській і Рівненській областях (перші три позиції у рейтингу ІГК за 2012 рік: 3,41; 3,39; 3,28 бала відповідно). Найгірші результати у регіонів з великими містами: у Києві, Одеській і Харківській областях (останні три місця в Індексі конкурентоспроможності регіонів). Позиція Києва за показником зловживання впливом відповідає одній із найнижчих позицій у глобальному рейтингу за 2012 рік - Аргентині (2,07 бала, 140-е місце з 144 країн). Низькі бали за даними показниками - це сигнал про те, що судова реформа є вкрай нагальною, а ухвалені нещодавно поправки до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не дали поки що належного результату.

За показником «ефективність уряду» найвищі оцінки отримали регіони Західної України: Чернівецька (1-е місце; 3,94 бала), Рівненська (2-е місце; 3,89 бала), Волинська області (3-є місце; 3,86 бала). Найгірший результат — у місті Києві (27-е місце; 3,05 бала), Одеській (26-е місце; 3,22 бала) і Львівській областях (25-е місце; 3,27 бала). Низьку ефективність уряду у вказаних регіонах можна пояснити також тим, що у представників бізнесу є можливість порівнювати наявну ситуацію у своїх регіонах з ситуацією щодо приватних інституцій у Дніпропетровській області (3,99 бала), найгірше - у Івано-Франківській області (3,61 бала). Саме за цим показником Україна має один із найбільших розривів з глобальними лідерами. Різниця показників між кращим регіоном і кращим глобальним результатом (Нова Зеландія, 6,4 бала) становить 2,4 бала, що відповідає 75-й позиції глобального рейтингу.

Для Донецької області найбільш позитивні зміни в національному рейтингу 2012 року відбулися за складовими рівня розвитку бізнесу (1-е місце), рівня розвитку фінансового ринку (2-е місце), розміру ринку (3-є місце) та інновацій (3-є місце). Водночас регіон

ПPOБЛEMЫ PASB^ra BИEШИEЭKOИOMИЧECKИX CBЯЗEЙ И ПPИBЛEЧEИИЯ ИИOCTPAИИЫX ИИBECTИЦИЙ:

PEГИOИAЛЬИЫЙ ACПEKT

перебуває на 20-му місці за складовою охорони здоров' я і початкової освіти, за якою порівняно з минулим роком область втратила ще чотири позиції. Викликає занепокоєність також втрата Донецькою областю позицій за оцінкою інституційного середовища (13-е місце у 2012 році, 11-е місце у 2011 році) та інновацій (3-є місце у 2012 році, у 2011 році - 2-е місце).

Таким чином, майже у всіх лідерів національного рейтингу відзначено проблеми, пов' язані з якістю інституційного середовища, що свідчить про збереження чималих масштабів бюрократії, корупції та надмірного регулювання при великих обсягах економічної діяльності та фінансових потоків. Перші три місця за складовою інституцій здобули Волинська, Чернівецька і Закарпатська області, отримавши відносно високі бали щодо більшості показників. Проте і ці регіони мають суттєві проблеми з оцінюванням незалежності судової системи, ефективності правової системи при врегулюванні спорів і оскарженні регуляторних актів, рівня захисту міноритарних акціонерів, а також корпоративної етики. За усіма перерахованими показниками найкращі оцінки регіонів України перебувають на рівні від 90-го до 100-го місць у рейтингу країн світу, що не можна вважати задовільним результатом.

Проведений аналіз свідчить про суттєве підвищення ролі інституційних умов в забезпеченні ефективності і конкурентоспроможності економічних систем різного рівня, підтверджує здатність інституційних чинників сприяти або перешкоджати позитивним змінам в економіці.

В світлі цього можна зазначити, що в процесі формування нової сучасної моделі розвитку регіону доцільно спиратися на основні положення інституційної теорії. Ефективність інституційного середовища безпосередньо впливає на підсумкову конкурентоспроможність регіону. Підвищення якості інституційного середовища відповідає як стратегічним цілям регіону в цілому, так і інтересам діючих на території регіону економічних суб'єктів, оскільки дозволяє значною мірою підвищити ефективність господарської діяльності, сприяє зростанню капіталізації реального сектору економіки регіону, формує основу для підвищення рівня життя населення регіону і створення фундаменту сталого економічного зростання.

CT^OK ИCTOЧИИKOB;

1. Kaufmann D. Legal Corruption / Kaufmann Daniel and Pedro Vicente // Economics and Politics.- 2011. - №23, - P. 195-219.

2. The Global Competitiveness Report 2011-2012. [Електронний ресурс] .- Режим доступу: http://www3.weforum.org/docs/WEF_GCR_Report_20ll-l2.pdf

3. Отчет о конкурентоспособности регионов Украины 2012 . - Фонд «Эффективное управление» «Печатный Дом «Коло», 2012. -

204 с.

PE3OME

Проаналізовано основні тенденції розвитку інституційного середовища в Україні, визначено регіональні особливості і проблеми формування інституційних умов економічного зростання.

Kлючoвi слова: інституційне середовище, регіон, конкурентоспроможність, тенденції, стале зростання PE3OME

Проанализированы основные тенденции развития институционной среды в Украине, определены региональные особенности и проблемы формирования институционных условий экономического роста.

Kлючевые слова: институционная среда, регион, конкурентоспособность, тенденции, устойчивый рост

SUMMARY

Basic of the institutional environment trends in Ukraine are analysed, regional features and problems of the forming of institutional conditions of the economy growing are determined.

Keywords: institutional environment, region, competitiveness, trends, permanent growth

PECУPCИOE OБECПEЧEИИE MEЖДУИAPOДИOЙ KOИKУPEИTOCПOCOБИOCTИ ИAЦИOИAЛЬИOЙ ЭKOИOMИKИ B

УCЛOBИЯX ГЛOБAЛИЗAЦИИ

Гавриш O.A., д.т.н., профессор, декан факультета менеджмента и маркетинга, зав. кафедрой международной экономики Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт»,

Дергачева B.B., д.э.н., профессор, зав. кафедрой менеджмента Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт» 1

Bступление. Современный мир развивается очень дифференцированно, в рамках локально-региональных образований. Карта экономического развития носит точечно-периодический характер, зависящий от множества факторов. Основной контекст, с позиции которого сейчас необходимо рассматривать способность и возможность страны или группы стран конкурировать в экономическом развитии, это среда международной конкурентоспособности - глобализация и истоки национальной конкурентоспособности - ресурсное обеспечение. Рассмотрим именно эти аспекты международной конкурентоспособности национальной экономики.

Глобализация меняет понятие конкуренции, особенно конкуренции основанной на ресурсной составляющей. В современном мире понятие «ресурсное обеспечение» перестало обозначать буквальное наличие или отсутствие ресурсной базы экономического роста в масштабах национальных экономик. Ресурсным обеспечением конкурентоспособности стран (особенно развитых) все в большей степени становятся нематериальные активы. Но для национальной экономики (и ряда других экономик, не имеющих развитого сектора высоких технологий, информационно-телекоммуникационных, банковских, туристических или другого вида услуг - что было бы основой бюджетоформирующих поступлений) эта составляющая экономического роста по-прежнему основывается на национальном богатстве, то есть активах экономики. Поэтому необходимо учитывать условия ограниченности и региональной неравномерности распределения ресурсов. Все это обусловило необходимость пересмотра подхода к мониторингу экономического развития, которое в современных условиях для нашей страны возможно только на основании устойчивой конкурентной позиции страны в ресурсном обеспечении своего роста.

Oснoвная часть. Способы эмиссии ресурсов (или активов экономики) и формы их обменов развиваются намного быстрее, чем на это успевают реагировать институты национального и международного регулирования в контексте международных сопоставлений. Поэтому в формате международной конкурентоспособности ориентация национального развития на валовые показатели становится неадекватной. Формула устойчивого национального развития в современных условиях конкуренции требует переориентации на показатели стоимости, качества и паритета национальных активов, т. е. ресурсной базы экономики. B условиях открытого рынка необходим переход от экономики вала к экономике активов, что меняет само понятие конкуренции. От доминирующего положения на рынке по показателям выпуска продукции необходимо переходить к доминирующему положению на рынке по показателям активов. Поэтому в условиях глобализации все более актуальными становятся ориентиры на сопоставимость и симметрию ресурсных возможностей национальных экономик.

Различие взглядов на национальное богатство обусловило диспропорции экономического развития еще в предкризисных условиях. В развитых странах национальным богатством считают ресурсную базу - активы экономики (учет и отчетность ведется по счетам

© Гавриш O.A., Дергачева B.B., 2013активов в составе финансовых балансов). Целью их экономической политики является увеличение активов и национального кредита. В Украине и на всем постсоветском пространстве национальное богатство ассоциируется с эксплуатацией активов (учет и отчетность ведется по динамике ВВП). Целью экономической политики является увеличение ВВП и прибавочной стоимости.

По этой причине у нас разные системы национальных счетов (СНС) и статистики. Переходя на международные стандарты отчетности в 1993 г., мы не обратили внимания на то, что они были созданы в середине 1960-х (с последующими модификациями) для применения в странах распадающейся колониальной системы. Их ориентация на рост ВВП дает ориентиры для размещения избыточного трансграничного капитала метрополий. Но сами развитые страны сохранили свои собственные СНС, ориентированные на рост стоимости и качества национальных активов.

Различное понимание того, что является источником конкурентоспособного экономического роста - активы или эксплуатация активов послужило причиной и различного подхода к их воспроизводству. В развитых странах пересчет стоимости производственных активов (включая интеллектуальные ресурсы) на протяжении многих десятилетий ведется с опережением инфляции. Это воспроизводит капитал для создания новых технологий и переоснащения рабочих мест, что служит основой для эффективного использования самого главного богатства любой страны - труда ее граждан. В Украине традиционно принято индексировать стоимость зарплат, пенсий и пособий - т. е. делать переоценку трудовых активов экономики при сдерживании амортизации и воспроизводства активов основного капитала. В результате рост зарплат сталкивается с обесценением и технической деградацией рабочих мест, экономика теряет конкурентоспособность и вновь накапливает воспроизводственные и социальные дефициты.

Таким образом, традиционные ориентиры экономики Украины на валовые показатели текущего экономического цикла не позволяют заметить тех трансформаций, которые происходят в структуре и стоимости национальных активов, имеющие к тому же еще и плохую «наследственность» - те стартовые условия, с которыми Украина вошла в независимость. Это был осколок советского хозяйственного механизма, утратившего привычные связи, имевшего большой промышленный потенциал, но с «просевшими» от недоамортизации активами.

Таблица 1 - Динамика роста ВВП и активов экономики за 2002-2011 гг. [1-3]

Показатели

2002

2003

2004

2005

200б

2007

2008

2009

2010

2011

Номинальный ВВП

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(в фактических

225810

2б7344

345113

441452

544153

720731

94805б

913345

10825б9

131бб00

ценах), млн. грн

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Номинальный ВВП в USD, млн. дол

-

-

б4928

8б309

107753

142719

179382

117152

13б420

1б5239

Индекс

потребительских цен

99,4

108,2

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 


Похожие статьи

Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект