Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект - страница 30

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 

Восстанавливаемая для предприятия стоимость химической энергии сухой белковой кормовой добавки на основе вермикультуры: (0,28.0,32) х 0,62 х (0,33.0,70) = (0,096.0,139) ~ (0,10.0,14), т.е. (10,0.14,0)% от себестоимости продукции. Это означает, что работы по возвращению энергии новой кормовой добавки на основе вермикультуры экономят себестоимость в 10.14 раз больше, чем её экономят все работы по традиционному энергосбережению (1,0% при 10%-ном энергосбережении) [9].

Впервые Lawrence и Millar в 194з г. было показано, что дождевые черви содержат достаточные количества белка, который может использоваться в качестве корма для животных или источника кормового белка. В последующие годы были проведены полные исследования тканей дождевых червей, которые подтвердили это заключение. Первые успешные опыты по кормлению животных были осуществлены на цыплятах и поросятах-сосунках.

Некоторые виды дождевых червей-эпигеиков, таких как Eisenia foetida, Perionyx excavatus, Eudrilus eugeniae и Dendrobaena veneta, используются для переработки ряда органических отходов, таких как ОСВ, навоз животных, пищевые отходы и органические промышленные отходы в вермикомпосты, и могут также применяться в качестве источников кормового белка.

В настоящее время эта технология широко используется во многих странах с целью получения из низкоценных органических отходов двух видов высокоценных хозяйственно полезных продуктов: высокогумусированного органического удобрения (вермикомпоста или биогумуса) и белково-витаминной кормовой добавки из биомассы дождевых червей.

Многочисленные исследования компонентов тканей различных видов дождевых червей показали, что общий состав тканей дождевых червей существенно не отличается от таковых для многих тканей позвоночных животных. Спектр незаменимых аминокислот в тканях дождевого червя является сравнимым с таковым из других в настоящее время используемых источников. По содержанию незаменимых аминокислот они соответствуют кормам для животных, птицы или рыбы, которые рекомендованы комиссиями ФАО и ВОЗ, особенно с точки зрения содержания лизина и комбинаций метионин+цистеин и фениаланин+тирозин, которые все являются очень важными компонентами животных кормов. Кроме того, ткани дождевого червя содержат длинноцепочечные жирные кислоты (многие из них животные, не имеют рубца, не могут синтезировать) и соответствующее количество минеральных веществ. Они также содержат ряд витаминов, богаты никотиновой кислотой и являются ценными компонентами для хороших кормов.

Многие виды дождевых червей можно выращивать на различных органических отходах, превращая их в биомассу червей, причем последняя может составлять до 10% от исходной массы отходов. Черви могут быть отделены от субстрата механическим способом и переработаны в сухие вермикорма для животных, которые затем будут использованы как белково-витаминная кормовая добавка.

Различные методы обработки дождевых червей на корм для животных были разработаны многими авторами. Из биомассы дождевых червей получают пастообразный продукт или сухую муку, которые являются приемлемыми для различного использования в качестве корма для различных животных. В итоге получают хороший белковый продукт, который может использоваться в качестве белково-витаминного премикса для животных.

Первые испытания по кормлению рыбы дождевыми червями были проведены Tacon с сотр. Было показано, что рост форели при кормлении только дождевыми червями видов E. foetida, Allolobophora longa и Lumbricus terrestris L. был сравним с таковым для рыбы, которую кормили коммерческим белковым препаратом. Рыба, которую кормили замороженными дождевыми червями A. longa и L. terrestris, росла так же или даже лучше рыбы, которую кормили коммерческими кормами для форели. На полной диете из сублимированного порошка дождевых червей E. foetida форель росла менее активно. При этом использование массы червей, бланшированой в кипящей воде до замораживания, стимулировало рост рыбы. Возможно, замораживание удаляло слизь, которую этот вид червей выделяет для защиты от хищных птиц и млекопитающих. Однако мука из высушенных дождевых червей, полученная из червей E. foetida, которые не подвергались бланшировке в кипящей воде, могла заменять рыбную муку от 3 до 30%, что не влияло на скорость роста форели. Было показано, что тиляпия выращивалась лучше при использовании корма, содержащего белок дождевого червя вида P. excavatus или E. eugeniae, чем корма с добавлением рыбной муки [10].

По итогам исследований на базе аквариальной лаборатории УО «Полесский государственный университет», при кормлении тиляпии два раза в неделю использовали дождевого червя в качестве корма, в опытном образце наблюдался прирост на 10% выше по сравнению с контрольным образцом при прочих равных условиях содержания.

В космической программе вермикультура много лет используется как компонент замкнутой экологической системы космического аппарата для рециклинга органических отходов. Дождевые черви являются удобным объектом для космических экспериментов благодаря небольшим размерам, короткому циклу индивидуального развития, высокой плодовитости, а также высокому уровню биоконверсии органических отходов в удобрение и животный белок. В условиях продолжительных космических экспедиций дождевые черви могут использоваться для утилизации и рециклинга органических отходов жизнедеятельности космонавтов, пищевых отходов, биомассы отмерших водорослей, целлюлозы и других органических компонентов замкнутой системы космического аппарата. Получаемый в результате жизнедеятельности червей вермикомпост в дальнейшем может быть использован как полноценный искусственный грунт для выращивания растительной продукции, а также выращивания растений, необходимых для проведения наблюдений за их состоянием в условиях действия комплекса факторов космического полета [10] .

Очевидно, что для решения многих экологических, экономических проблем в кратчайшие сроки необходимо повсеместное внедрение вермикультуры в хозяйственный оборот. Приостановка действия закона убывающего плодородия, очистка окружающей среды,экономия ресурсов, качественный белок, медицинские препараты, экологизация производств - все это вермикультура в состоянии дать человечеству, не прибегая к многоступенчатым химическим синтезам.

CT^OK ИCTOЧИИKOB:

1. Грязнова П. А. «Применение вермитехнологии для переработки листового опада

Городских систем»\ Материалы XVII международной экологической студенческой конференции «Экология России и сопредельных территорий» , Новосибирск 2012, 169 с.

2. Режим доступа: http://www.npp-bioteh.ru/node/21

3. Игонин А., доктор медицинских наук, профессор Приусадебное Хозяйство №3, 1990 г., с. 71-72.

4. Мэтью Р. Вернер\Центр Агроэкоглогии и устойчивых пищевых систем, Университет штата Калифорния, Санта-Круз

3. Титов И.Н., Усоев В.М. «Вермикультура как возобновляемый источник животного белка из органических отходов» Вестник Томского государственного университета. Биология. 2012. № 2 (18), материалы Международной молодежной научной школе «Пищевые технологии и биотехнологии» (Томск, 18-22 июня 2012 г.) С. 74-80

6. Спевак Н.В., Спевак В.Я., Тимралиев В.Ю., Ибрашов Э. А. Технология и комплекс оборудования для производства вермикомпоста. \Вестник саратовского госагроуниверситета им Н.И.Вавилова , №9, 2010, 100 с.

7. Пчеленок О.А., Дмитровская Т. А. «Вермикультивирование как ресурсосберегающая технология в сельскохозяйственном производстве»\ «Современные наукоемкие технологии» №4, 2007 г.

8. Таран Д.О., Саксонов М.Н., Бархатова О.А., Плеханов С.Е. «Изменение токсичности почв, загрязненных ароматическими соединениями, в присутствии вермикультуры и гуминовых веществ.» \Научно-практический журнал "Вестник иргсха". Выпуск з1, 1з6 с.

9. Дубровин А.В., Харатян Г.А., Гусев В.А., Голубев А.В., «Перспективная ресурсосберегающая технология собственного производства экономичного комбикорма в хозяйствах»\ журнал " Енергетика i автоматика", № 2, 2012г.

10. Титов. И.Н., Усоев В.М. «Вермикультура как возобновляемый источник животного белка из органических отходов» Вестник Томского государственного университета. Биология. 2012. № 2 (18), материалы Международной молодежной научной школы «Пищевые технологии и биотехнологии» (Томск, 18-22 июня 2012 г.)

PE3IOME

Роль дощових черв'яків у агроекосистемах, вермікультівірованіе: історія розвитку, сучасний стан та перспективи. В огляді розглядається екологічність та економічність даної біотехнології. Особливу увагу приділено питанням отримання вермикомпосту та вирощування біомаси дощових черв'яків і одержання повноцінного білка.

Юпочові слова: дощові черв'яки, вермікультури, переробка відходів, вермикомност, біомаса дощових черв'яків. PE3IOME

Роль дождевых червей в агроэкосистемах, Вермикультивирование: история развития, современное состояние и перспективы. В обзоре рассматривается экологичность и экономичность данной биотехнологии. Особое внимание уделено вопросам получения вермикомпоста и выращивания биомассы дождевых червей и получение полноценного белка.

Kлючевые слова: дождевые черви, вермикультура, переработка отходов, вермикомност, биомасса дождевых червей.

SUMMARY

The role of earthworms in agroecosystems, Vermiculture: history of development, current status and prospects. In the review ecological compatibility and profitability of the yielded biotechnology is considered. Particular attention is paid to get vermicompost and biomass growth of earthworms and receive complete protein.

Keywords: earthworms, vermiculture, processing of a waste, vermicompost, biomass of earthworms.

СУТНІСТЬ СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН В УПРАВЛІННІ ПРОМИСЛОВИМ ПІДПРИЄМСТВОМ Гончар В.В., к.е.н., доцент, ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет», г.. Мариуполь 1 Вступ

Доцільність урахування впливу стратегічних змін при організації та плануванні діяльності промислових підприємств обумовлена рухливістю зовнішнього середовища та швидкими змінами усередині підприємства. Сучасний стан вимагає виваженого управління стратегічними змінами. Проблематика планування і впровадження змін набуває стратегічної важливості для промислових підприємств.

Промисловий сектор видіграє значну роль в економіці країни. Однією з вагомих галузей цього сектору - є металургійна. На неї припадає вагома частина всього виробництва в країні - 37% в структурі промисловості у 2011 році.

Довгострокове економічне зростання промислового сектору економіки повинно будуватися на основі поетапного впровадження системи управління стратегічними змінами, що має стати важливим напрямом забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на зовнішньому та внутрішньому ринках, подолання наслідків фінансово-економічної кризи, сприяння структурно-технологічній перебудові економіки, забезпеченню її розвитку в процесі змін.

Постановка завдання

Серед наукових праць щодо розробки методики впровадження стратегічних змін на підприємствах можна виділити роботи таких вчених, як Брукінга Є., Бауліної Т. В., Віханського О., Дональдсона Дж., Джорджа Дж. М., Друкера П., Єрмошенка М. М., Грязьнової А. Г., Козаченка С.В., Котлера Ф., Немцова В. Д., Панченка Є.Г., Пилипенка А. А., Прокопенка І. І, Садєкова А.А.., Уотермана Р., Ушанова Ю., Чендлера Алф., Шапіра В. Д., Шумпетера Дж., Широкової Г. В., Янга С., Харрінгтона Дж., Ярошенка Ф.та ін.

Але питання дослідження доцільності та ефективності впровадження стратегічних змін залишається невирішеним.

Мета досліджень - розкриття теоретико-методологичних засад та формування наукових підходів до впровадження стратегічних змін на промисловому підприємстві.

Результати

Для того, щоб зрозуміти сучасні підходи до управління стратегічними змінами необхідно спершу розкрити їх сутність і визначити місце в стратегічному управлінні. В літературі по стратегічному управлінню найчастіше зустрічаються три терміни: зміна; нововведення; перетворення.

Розглянемо сутність терміну «зміни» в різних інтерпретаціях (табл. 1.):

© Гончар B. B. 2013

Інтерпретація терміну «зміни»_

Автор

Тлумачення

літературне

Ожегова

Поправка, зміна, змінююча щось-небудь колишнє

Ушакова

Піддати корінній зміні щось-небудь

Малій академічний словник

Зміна, поправка, переробка, внесена до чогось-либо. і змінююча колишнє

філософське

Філософський словник

перетворення на щось інше. Характеризується напрямом, інтенсивністю, швидкістю і тривалістю. Арістотель провів відмінність між чотирма типами змін: місця, якості, кількості, субстанції.

соціологічне

Соціологічний

Процес руху і взаємодії предметів і явищ, переходу від одного стану до іншого, появи у них нових властивостей, функцій і стосунків.

організаційне

Губер, Мілер, Глік

Зміни в організації означають зміни в тому, як організація функціонує, хто її лідери, яку форму вона приймає і як вона розподіляє свої ресурси

Ван не Вен, Пул

Зміни-це імперичне спостереження різниці у формі, якості або стані якого-небуть організаційного елемента протягом часа

Барнет

Зміни- це перетворення організації між двома моментами часу

Отже більшість тлумачень говорить, що зміни - процес руху. В економічному словнику немає відокремленого тлумачення цього поняття, воно використовується у випадках коли проходить рух у часі (екстраполяція), пространстві (ефект масштабу), систем управління, методів праці і т.п. «Зміна - це постійний/ступінчастий процес перекладу організації на новий ступінь з використанням існуючих ідей і концепцій. Нововведення - процес вироблення нових ідей і концепцій і застосування їх в умовах цієї організації. Перетворення - це процес швидкої фундаментальної зміни в методах роботи організації, викликаний умовами обстановки, що різко міняються».

Практика діяльності промислових підприємств доводить наявність великих труднощів у процесі пристосування їх до зміни зовнішнього та проміжного середовища, зміни потерпають різні складові підприємства. Успішність проведення змін неможлива без перетворень самої системи управління.

В еволюції теорії стратегічного управління можна виділити низку етапів. Російський вчений В. Каталько виокремлює чотири етапи розвитку стратегічного управління [1]:

Етап 1. 1960-ті - перша половина 1970 рр. (І. Ансофф, К. Єндрюс, К. Крістенсен). Нові фактори загострення конкуренції, високі темпи економічного росту, конгломератна диверсифікація, наявність незайнятих ринкових ніш

Етап 2. Кінець 1970-х -1980-ті рр. (М. Портер, Ч. Хофер, Г. Мінцберг, Р. Фрімен). Зростання міжнародної конкуренції, деконгломерація, заповнення ринкових ніш.

Етап 3. Кінець 1980-х - 1990-ті роки (Б. Вернерфельт, Д. Колінз, Р. Грант). Глобалізація світової економіки, зростання значущості нематеріальних активів, відсутність незайнятих ніш, спеціалізація підприємств.

Етап 4. Початок 2000-х рр.- теперішній час (Х. Такеучі, І. Нонака, Г. Чезборо). Розвиток когнітивної економіки, поглиблення глобалізації, впровадження мереж і інших форм між фірмових організацій.

Дослідження етапів розвитку теорії стратегічного управління надало можливості виокремити в залежності від рівня змін головні завдання керівництва промислових підприємств в системі управління (рис.1) :

Етап 1

Рівень змін невисокий

Етап 2

Рівень змін середній

Етап 3 Рівень змін

високий

Етап 4 Рівень змін дуже

високий

_5^_

Синтез управління зовнішніми факторами і внутрішніми

ресурсами підприємства

Рис. 1.Завдання керівництва на етапах розвитку стратегічного управління

Реалії сьогодення доводять, що ефективний розвиток промислового підприємства неможливий без впровадження системи управління стратегічними змінами. Проведення необхідних змін сприяє тому, що на підприємстві створюються умови, необхідні для здійснення вибраної стратегії.

Це обумовлює підвищену увагу, що приділяється стратегічним змінам підприємства: для того, щоб ефективно функціонувати, необхідно постійно пристосовуватися до змін, що відбуваються. У нестабільних динамічних умовах, в яких важко спрогнозувати можливі тенденції розвитку умов діяльності підприємства, його успіх на ринку визначається саме якістю і вчасністю проведення змін, а не ефективністю стратегічного планування.

Стратегічні зміни посідають центральне місце в реалізації стратегій підприємства і складають його концептуальну основу. Під стратегічними змінами розуміється ключ до здійснення стратегії [6, с 126], серцевина виконання стратегії [24, с. 366], процес переведення організації на новий рівень [13, с.58], головні носії нової якості в ході розвитку підприємства [5, с.279] (табл. 2).

Таблиця 2

Узагальнення поняття «стратегічні зміни»_

Автор

Визначення стратегічних змін

Ансофф I. [2, с. 96].

Організаційні зміни - це не самоціль, а засіб досягнення цілей та стратегій фірми. Організаційні зміни орієнтують на визначення послідовності дій щодо впровадження змін з урахуванням зменшення рівня опору та часу досягнення стратегічних цілей.

Василенко В.О., Ткаченко Т.1.

[3, с. 279].

Стратегічні зміни - це основний конструктивний зміст будь- якої стратегії. Саме стратегічні зміни є головними носіями нової якості в ході розвитку організації, і саме стратегічні зміни являють собою ключовий об'єкт управління в процесі реалізації як кожної спеціалізованої стратегії, так і корпоративної стратегії в цілому.

В1ханський О.С. [4, с. 113].

Стратегічні зміни - це зміни, які проводяться у процесі виконання стратегії. Стратегічні зміни - це ключ до здійснення стратегії.

Зуб А. Т. [5, с.58].

Стратегічні зміни - це поступовий або ступінчатий процес переведення організації на новий рівень з використанням існуючих ідей і концепцій.

Немцов В.Д., Довгань Л.С [6, с. 366].

Зміни фактично є серцевиною виконання стратегії. Саме тому, зміна, що проводиться в процесі виконання стратегії, називається стратегічною зміною.

Джон Л. Томпсон [7, с. 23].

Стратегічні зміни стосуються змін, які мають місце протягом часу відносно стратегій та цілей організації. Об'єкти змін завжди з'являються тоді, коли менеджер бачить шляхи поліпшення стратегії або необхідність привести у відповідність існуючу стратегію новим ринковим умовам

Стратегічні зміни організації, адекватні змінам її зовнішнього конкурентного середовища, - це об'єктивна необхідність. Актуальність таких змін пов'язана з об'єктивними сучасними тенденціями, які визначають довгострокову перспективу розвитку ринку.

Стратегічні зміни - цей основний конструктивний зміст будь-якої стратегії. Саме стратегічні зміни є головними носіями нової якості в ході розвитку підприємства, і саме стратегічні зміни є ключовим об'єктом управління в процесі реалізації як кожної спеціалізованої стратегії, так і корпоративної стратегії в цілому.

Усі зміни стратегії мають два якісно різних рівня.

Зміни першого рівня здійснюються в процесі реалізації цієї конкретної стратегії, залишаючись в її межах.

До змін другого рівня відносяться перетворення, які за своєю суттю означають : стався принциповий перегляд початкової стратегії, розроблений проект нової стратегії і починається процес реалізації оновленої стратегії, що має свій якісно новий, системний і конкретний зміст.

Стратегічні зміни переводять організацію з одного її стратегічного стану в інший стратегічний стан. Розвиток організації при цьому полягає в зміні якості її діяльності в результаті ланцюжка таких послідовних переходів. Ефективний стратегічний розвиток організації характеризується тим, що в ході постійного процесу переходу від одного стану до іншого відбувається неухильне зростання її якості.

Для реалізації стратегії необхідно, щоб зміни були здійснені в усіх відповідних областях і аспектах діяльності цієї організації. Традиційно до основних сфер стратегічних змін відносять наступні:

- інформування і мотивація персоналу;

- лідерство і стиль менеджменту;

- базові цінності і корпоративна культура;

- організаційна і інші структури;

- фінансування і інше ресурсне забезпечення;

- компетенція і навички робітника [8].

Отже, у сучасних умовах стратегічне управління - це не тільки розробка певного набору управлінських рішень, але і постійна їх адаптація до дійсності, що змінюється. Вони повинні мати стратегічну гнучкість, а головною вимогою до керівників стає вміння стратегічно мислити.

Головними завданнями стратегічного менеджменту є не тільки довголіття підприємства, скільки своєчасна трансформація (об'єднання, поглинання, виокремлення, розділ) підприємства. Успіх базується на доданих цінностях підприємства, менеджменту на основі всебічного бачення.

Проведення змін на промислових підприємствах буде ефективним тоді, коли вони проведені своєчасно. Дослідження надало можливості виокремити сукупність чинників, які повинні бути притаманні підприємству для успішного запровадження системи управління стратегічними змінами:

• наявність у підприємства дієвої системи моніторингу, що сприяє своєчасному виявленню можливостей і загроз у зовнішньому середовищі;

• високій рівень гнучкості організаційної структури і процесів, забезпечуваний за рахунок просування нових співробітників у вищі ешелони управління;

• максимально можлива автономія структурних підрозділів (підприємств, які входять до складу об' єднань) при інтенсивній латеральній комунікації;

• оптимізація терміну дії заходів, пов' язаних із плануванням і впровадженням змін;

• створення фінансових резервів;

• впровадження системи бюджетування на підприємстві;

• управління знаннями;

• високій рівень креативності організації, виділення бізнесу для експериментів з ризикованими ідеями, високій рівень стимулювання творчо обдарованих співробітників незалежно від їх статусу в організації.

В разі функціонування у сприятливих стабільних умовах стратегічного клімату більший успіх матиме використання в практиці діяльності підприємства адаптивних методів управління стратегічними змінами, аналітичної стратегії проведення змін або стратегії, заснованої на дії, та стилю співробітництва, оскільки саме вони сприятимуть реалізації стратегічних змін з найменшим опором і найбільшою ефективністю.

Висновок

Умови сучасного динамічного бізнес-середовища потребують нових форм управління. Ефективний розвиток промислового підприємства неможливий без впровадження системи управління стратегічними змінами. У реалізації стратегії основна роль належить стр-тегическим змінам. Проведення необхідних змін сприяє тому, що на підприємстві створюються умови, необхідні для здійснення вибраної стратегії. Зміни на підприємстві є постійний процес, без якого неможлива його конкурентоздатність. Стратегічні зміни на промисловому підприємстві можуть бути обумовлені низкою причин і повинні бути заплановані групою стратегічного розвитку при розробці стратегії розвитку підприємства. Стратегічні зміни повинні бути обгрунтовані на основі аналізу ситуації та ринкових умов діяльності підприємства і його готовності до їх впровадження. Проведення змін на промислових підприємствах буде ефективним тоді, коли вони проведені своєчасно. Економічна сутність та розуміння стратегічних змін організації дозволить керівництву та персоналу більш ефективно сприйняти зміни та впровадити їх в свою діяльність.

В плані подальших досліджень методи економічної діагностики оцінки ефективності впровадження стратегічних змін.

ПPOБЛEMЫ PASB^ra BИEШИEЭKOИOMИЧECKИX CBЯЗEЙ И ПPИBЛEЧEИИЯ ИИOCTPAИИЫX ИИBECTИЦИЙ:

PEГИOИAЛЬИЫЙ ACПEKT

ClfflCOK ИCTOЧИИKOB

1. Каталько В. С. Эволюция теории стратегического управления: монография / В. С. Каталько; С.-Петерб.гос.ун-т, факультет менеджмента. - СПб.: Издат.дом С.-Петерб.гос.ун-та, 2006.- з48 с.

2. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф. - СПб.: Питер Ком, 1999. - 416 с.

3. Василенко В.О. Стратегічне управління підприємством: навч. посібник / В.О. Василенко, Т.І. Ткаченко . - К. : Центр навчальної літератури, 2004.- 400 с.

4. Виханский О. С. Стратегическое управление : учебник / О. С. Виханский.- 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Гардарики,2000.- 296 с.

3. Зуб А. Т. Стратегический менеджмент: теория и практика : учеб. пособие/ А. Т. Зуб.- М.: Аспект пресс, 2002.- 41з с.

6. Немцов В.Д. Стратегічний менеджмент : навч. посібник / В.Д. Немцов, Л.Є. Довгань. - К.: ТОВ "УВПК "ЕксОб", 2001. - 360 с.

7. Томпсон А. А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учебник для вузов/ Пер. с англ. под ред. Л. Г. Зайцева, М. И. Соколовой. - М: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.- з76 с.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 


Похожие статьи

Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект