Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект - страница 47

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 

Присоединение России к Всемирной торговой организации

Вступление России во Всемирную торговую организацию постоянно откладывалось из-за необходимости подготовки к членству в ВТО и снижения потерь от присоединения. Осложнил вступление ВТО и начавшийся в мире финансовый кризис, заставивший множество стран задуматься не о свободной торговле, а, наоборот, о жёстком регулировании своих экономик.

Приведение законодательства в соответствие с нормами ВТО - основная задача для России. Уже в 2001 году Правительством РФ был утвержден «План мероприятий по приведению законодательства Российской Федерации в соответствие с нормами и правилами ВТО». Основные изменения были связаны с регулированием внешнеторговой деятельности. В 2004 году вступил в силу новый Федеральный закон «Об основах регулирования внешнеторговой деятельности». Были внесены существенные изменения в Закон «О валютном регулированиии валютном контроле», что позволило значительно упросить процедуры, связанные с валютными операциями. Для совершенствования механизма введения, применения, пересмотра и отмены специальных защитных, антидемпинговых и компенсационных мер был принят Закон «О специальных защитных, антидемпинговых и компенсационных мерах при импорте товаров». Он привел законодательство в соответствие с Соглашениями ВТО по специальным защитным мерам, субсидиям и компенсационным мерам.

В 2003 году была принята новая редакция Таможенного кодекса РФ. В связи с образованием Таможенного союза между Республикой Беларусь, Республикой Казахстан и Россией в 2009 году этот кодекс был заменен единым Таможенным кодексом Таможенного союза.

В период с 2005 по 2008 год был внесен ряд изменений в Закон РФ «О таможенном тарифе», направленных на унификацию тарифов по товарной номенклатуре и по группам стран-импортеров, а также на сокращение перечня товаров, к которым применяются квоты на импорт продукции. С 2009 года был утвержден закон о едином таможенном тарифе Таможенного союза. Начиная с 2005 года в законы был внесен ряд поправок, регулирующих лицензирование импорта товаров. Кроме того, были приняты Федеральные законы:184-ФЗ от 27 декабря 2002 года «О техническом регулировании», 94-ФЗ от 21 июля 2005 года «О размещении заказов на поставку товаров, выполнение работ, оказание услуг для государственных и муниципальных учреждений», № 116-ФЗ 22 июля 2005 года «Об особых экономических зонах в Российской Федерации», №135-ФЗ от 26 июня 2006 года «О защите конкуренции».

Тем не менее, не во всех случаях разработаны необходимые нормативные акты, которые должны поддерживать применение законов как на федеральном уровне, так и на уровне субъектов федерации. Так, законы, связанные с защитой интеллектуальной собственности, еще в советское время в основных своих положениях соответствовали международным требованиям, но на территории РФ масштабы нарушений в этой области настолько велики, что фактически эти законы не исполняются, так как у государства отсутствуют ресурсы для приведения их в исполнение.

Обязательства России, принятые в рамках переговорного процесса

В результате Соглашения о присоединении к ВТО Россия приняла на себя ряд обязательств по дальнейшей либерализации правил международной торговли и ускорению интеграции в мировую экономику. Разработанная система обязательств создает предсказуемую и прозрачную среду для ведения международной торговли и осуществления иностранных инвестиций.

Все законы, нормативные правовые акты и судебные решения, связанные с торговлей товарами, услугами, правами интеллектуальной собственности, принятые или изданные в Российской Федерации либо уполномоченным органом Таможенного союза, будут незамедлительно публиковаться в соответствии с требованиями Соглашения ВТО. Российская Федерация будет на регулярной основе осуществлять обновление информации в открытых источниках (включая веб-сайты, содержащие сведения о принимаемых мерах) и сделает их доступными для членов ВТО, физических лиц и предприятий.

В процессе присоединения к ВТО Россия заключила более 30 двухсторонних договоров о доступе на рынки услуг и почти 60 договоров о доступе на рынки товаров. После вступления в ВТО юридически обязательные максимальные пошлины в Российской Федерации в среднем составят 7,8%, в то время как действующие пошлины в 2011 году составляли 10% в среднем по всем товарам. (6)

Россия согласилась снизить пошлины по многим товарам. В частности, средние максимальные пошлины после окончания периодов, отведенных на исполнение обязательств, составят:

• 14,9% по молочной продукции (текущая ставка — 19,8%)

• 10,0% по злакам (текущая ставка — 15,1%)

• 7,1% по масличным семенам и плодам, жирам и маслам (текущая ставка — 9,0%)

• 5,2% по химической продукции (текущий тариф — 6,5%)

• 12,0% по автомобилям (текущий тариф — 15,5%)

• 6,2% по электрическим машинам и оборудованию (текущий тариф — 8,4%)

• 8,0% по древесине и бумаге (текущий тариф — 13,4%).

Максимальные пошлины на продукцию информационных технологий (текущая средняя ставка — 5,4%) будут зафиксированы на нулевом уровне. (7)

После присоединения к системе ВТО Россия будет применять Единую систему тарифных преференций (ЕСП) Таможенного союза для развивающихся и наименее развитых стран в соответствии с правилами ВТО. Согласно этой схеме товары развивающихся стран облагаются ввозной пошлиной в размере 75% от общей ставки пошлин. Товары наименее развитых стран облагаются нулевой пошлиной.

Проблемы и последствия присоединения России к ВТО

У России нет эффективных механизмов для оказания помощи отечественному бизнесу в спорах с конкурентами в рамках ВТО. Современная мировая торговля построена так, что нередко в конкуренции побеждает не тот, кто производит и предлагает на рынке более качественный продукт, а тот, кто лучше защитил свои права. Поэтому ускорение процесса самоорганизации производителей после присоединения к ВТО - важнейшая задача, не решив которой невозможно обеспечить эффективную защиту как отдельных производителей, так и национальной экономики в целом.

Именно поддерживаемые государством ассоциации производителей, охватывающие большую часть рынка соответствующих товаров, могут и должны выступать по нормам ВТО в качестве инициаторов антидемпинговых и иных защитных мер по отношению к зарубежным конкурентам. Создание таких ассоциаций требует соответствующей бизнес-культуры, которая в России крайне слаба и неразвита. Поэтому необходимыми элементами политики, обеспечивающей подготовку страны к полноценному членству в ВТО, должны быть подготовка высококвалифицированных юристов, создание конкурентоспособных юридических фирм, которые будут эффективно защищать интересы российских производителей в международных судах и органах ВТО.

Значительное сокращение рабочих мест (до 40%) и резкий рост безработицы в таких регионах, как Татарстан, Москва и Санкт-Петербург и др. Хуже всего будет тем регионам, где вытесняемые импортом предприятия являются бюджетообразующими. По подсчетам некоторых аналитиков вступление в ВТО принесет России 30 млн. безработных и 40 тыс. закрытых предприятий.(8) Прежде всего пострадает сельское хозяйство и машиностроение. Если в 2008 году пропорции зарубежной и российской техники были 70% на 30%, сейчас этот показатель выровнялся, а на условиях ВТО к 2020 году соотношение станет 80% на 20%. Россия станет еще более зависимой от импортного продовольствия. Без повышения импортных пошлин вытеснить импорт с российского продовольственного рынка будет очень сложно. Вступление в ВТО может привести к гибели достаточно конкурентоспособной металлургической промышленности России вследствие снижения на 30% таможенных тарифов на металлургическую продукцию.

Если брать финансовую отрасль, то она сама по себе от вступления в ВТО не пострадает. Однако есть риски, связанные с реальным сектором, от которого в немалой степени зависит и финансово-банковская и страховая система. Страховой рынок может быть полностью захвачен иностранными страховщиками, имеющими значительно больший капитал, чем отечественные, и развитую инфраструктуру.

К рубежу 2020 года прямые потери бюджета от снижения импортных и экспортных ставок будут составлять, в среднем 0,3 трлн. руб. в год. Налоговый эффект и потери вследствие снижения социальных выплат - еще 0,2 трлн. руб. В итоге консолидированный бюджет может недополучить в 2020 году около 2%, или до 0,5 трлн. руб. (9)

Таким образом, последствия для экономики России от участия в деятельности Всемирной торговой организации весьма неоднозначны и противоречивы.

Заключение

Анализ последствий для экономики страны, связанных со вступлением в ВТО, указывает как на экономические потери, так и наполучаемые выгоды. Потери экономики связаны, в первую очередь, с частичной либерализацией таможенных тарифов. Положительными последствиями присоединения к ВТО являются улучшение доступа российских экспортеров на зарубежные рынки и рост объема прямых инвестиций в либерализируемые сектора услуг.

Для усиления положительного влияния от вступления России в ВТО необходимо увеличивать потенциал российского несырьевого экспорта путем снижения барьеров, препятствующих выходу отечественных компаний на зарубежные рынки, и принятия мер поддержки экспорта, не запрещенных в рамках ВТО. К таким мерам относятся как снижение административной нагрузки на экспортный бизнес, так и инвестиции в экспортную инфраструктуру. Не менее важны и меры, связанные с улучшением бизнес-климата в стране, устранение коррупции и административных барьеров со стороны надзорных и контролирующих органов. Это позволит не только сделать либерализуемые сферы экономики более привлекательными для прямых иностранных инвестиций, но и смягчить отрицательные последствия вступления в ВТО.

Кроме того, есть множество вопросов технического характера, таких как разработка технических регламентов, санитарных норм, адаптация возможных мер поддержки к правилам ВТО, разработка новых инструментов, не противоречащих правилам ВТО - для этого требуются как определенное время, так и подготовка соответствующих специалистов - чиновников, управленцев, юристов. Только реализация государством указанных мероприятий может обеспечить относительно безболезненное развитие экономики России после присоединения к ВТО.

CT^OK ИCTOЧИИKOB

1. http://www.liveinternet.ru/community/d-z/post233993840/

2. http://www.wto.org

3. http://www.economy.gov.ru/minec/about/structure/deptorg/doc20120822 03

4. http://economics.lb.ua/state/2011/09/08/113912_ukraina_v_vto_bolshe_poteryala_ch.html http://wto-inform.ru/upload/brochure/brochure_wto.pdf

З. http://wto-inform.ru/upload/brochure/brochure_wto.pdf

6. http://go.mail.ru/search?q

7. http://nnm.ru/blogs/Dmitry68/posledstviya-vstupleniya-rossii-v-vto-v-detalyah/

8. http://wto-inform.ru/upload/brochure/brochure wto.pdf - Бабкин К.А., Кузнецов А.В., Корчевой Е.А., Пронин В.В., Самохвалов В.А. Последствия присоединения России к Всемирной торговой организации ВТО // Информ. - С. 24-26.

9. Федеральный закон № 16З-ФЗ от 8 декабря 2003 года «О специальных защитных, антидемпинговых и компенсационных мерах при импорте товаров»

10. Федеральный закон № 61-ФЗ от 28 мая 2003 года «Таможенный кодекс Российской Федерации»

11. Постановление Правительства РФ № 761 от 28 сентября 2009 года «Об обеспечении гармонизации российских санитарно-эпидемиологических требований, ветеринарно-санитарных и фитосанитарных мер с международными стандартами»

12. Медведков М. Ю. Есть ли жизнь после ВТО // Московский Комсомолец. - 2012. - 1 авг. - № 26003.

13. Communication from Slovenia, Bulgaria, Czech Republic, Poland and Slovak Republic. Note on Assessment of Trade in Services in Certain Transition Economies // World Trade Organization, Trade in Services Council Special Session. 2000.

14. Wysokinska Z. Competitiveness of the Polish Textile and Clothing Sector within the European Integration Process and the Liberalisation Procedures of GATT/WTO Agreement (ATC) // Fibres & Testiles in Eastern Europe. October / December 2004. Vol. 12, No. 4 (48).

1З. Zashev P. The Impact of World Trade Organization Membership on the Bulgarian Economy // Pan European Institute Turku School of

Economics/Working Paper. 2006.

16. http://www.wto.ru/ru/newsmain.asp - Россия и ВТО - русская версия официального сайта ВТО на русском языке

17. http://www.rgwto.com - Официальный сайт рабочей группы Российского союза промышленников и предпринимателей по присоединению России в ВТО

18. http://valdaiclub.com/economy/41820.html - Russia and WTO: Is the World Bank's optimism justified?

19. http://indrus.in/articles/2012/04/11/wto_membership_to_modernise_russian_economy_putin_1З442.html - WTO membership to modernise Russian economy

20. http://indrus.in/articles/2012/03/29/world bank paints a rosy picture for russias post-wto economy 1З209.Іігт1 - World Bank paints a rosy picture for Russia's post-WTO economy

PE3OOME

Для того щоб приєднання до Світової організації торгівлі дозволило отримати Росії максимальні вигоди при мінімальних втратах, дії уряду повинні включати в себе як заходи, націлені на швидку і безболісну реструктуризацію неконкурентоспроможних галузей російської економіки, так і заходи, реалізація яких посилить позитивний вплив членства у Світовій організації торгівлі.

Юіючові слова: Світова Організація Торгівлі, міжнародна торгівля, митні збори, імпортні квоти, права інтелектуальної власності PE3OOME

Для того чтобы присоединение к Всемирной торговой организации позволило получить России максимальные выгоды при минимальных потерях, действия правительства должны включать в себя как меры, нацеленные на быструю и безболезненную реструктуризацию неконкурентоспособных отраслей российской экономики, так и меры, реализация которых усилит положительное влияние членства во Всемирной торговой организации.

Ютючевые слова: Всемирная Торговая Организация, международная торговля, таможенные пошлины, импортные квоты, права интеллектуальной собственности

SUMMARY

In order to join the World Trade Organization has brought Russia the maximum benefits with minimum losses, the government should include both measures aimed at quick and painless restructuring of uncompetitive sectors of the Russian economy and measures, whose implementation will strengthen the positive effect of membership in the World Trade Organization.

Keywords: World Trade Organization, international trade, tariffs, import quotas, intellectual property rights

СУТНІСТЬ ТА ПРИРОДА МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Клафас В.В., аспірант кафедри «Міжнародна економіка», Донецький національний університет 1

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що сучасне конкурентне ринкове середовище викликає необхідність формування підходів щодо управління конкурентоспроможністю підприємства. Однак сам процес формування конкурентоспроможності є складним і об'єднує елементи як внутрішнього, так і зовнішнього оточення підприємства, важливим є визначення чинників, які впливають

© Плафас B.B., 2G13на управління конкурентоспроможністю. Тому на сучасному етапі розвитку ринку об'єктивна необхідність пошуку і реалізації заходів, які сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності підприємства робить дослідження актуальним.

Ступень вивченності проблеми дослідження. Проблеми конкурентоспроможності широко розглядаються в наукових працях вітчизняних та іноземних вчених. Зокрема загальні аспекти конкурентоспроможності досліджують Зав'ялов П.С., Лозовський Л.Ш., Поршнєв А.Г., Райзберг Б.А., Кіперман Г.Я. Комплексно вивчають конкурентоспроможність підприємства Фатхутдінов Р.А., Градова А.П., Градов А.П. На окремих аспектах конкурентоспроможності підприємства зосереджують увагу Пахомов Ю.М., Лук'яненко Д.Г., Губський Б.В., Круглов М.І. Важливе місце серед дослідників питань конкурентоспроможності у Європі займають Швейцарська організація "European managment forum" та інші.

Ціллю дослідження є визначення сутності та особливостей конкурентоспроможності, а також чинників, які формують конкурентоспроможність підприємства з метою підвищення ефективності управління конкурентоспроможністю продукції і підприємства і формування його конкурентних переваг.

Виклад основного матеріалу дослідження. Конкуренція є основою функціонування ринкової економіки. Відповідно до законів конкуренції відбувається ефективний перерозподіл ресурсів в народному господарстві, задовольняються потреби населення і організацій, підвищується ефективність функціонування підприємств. З іншого боку, механізм конкуренції проводить жорсткий природний відбір, в ході якого виживають сильні підприємства.

Найбільш відомим є визначення конкуренції, сформульоване професором М. Портером. Він визначає конкуренцію як динамічний процес, що розвивається, безупинно мінливий ландшафт, на якому з'являються нові товари, нові шляхи маркетингу, нові виробничі процеси й нові ринкові сегменти [7, С. 17]. Тобто, конкуренція є важливим атрибутом ринкової економіки. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції.

Беззаперечним є факт, що в ринковій економіці конкуренція - важлива рушійна сила розвитку ринкової системи. Але конкуренція призводить і до певних негативних наслідків: надмірні витрати на рекламу, банкрутство багатьох дрібних, середніх та навіть іноді частини великих товаровиробників, фінансові махінації з метою поглинання конкурентних фірм і значні витрати, що супроводжують цей процес, зловживання економічною владою з боку гігантських монополій.

В сучасних умовах, посилення процесів глобалізації, а отже і конкуренція на національних та світових ринках, рівень конкурентоспроможності товарів, підприємств, галузей та країн демонструє готовність на відповідному рівні задовольняти потреби покупця та конкурувати з опонентами.

Конкурентоспроможність (КС) - це здатність конкурувати, певна властивість товару, підприємства, галузі чи країни, що дозволяє протистояти конкурентам, тобто вести конкуренцію.

Різні науковці виробили свої підходи до визначення поняття конкурентоспроможності підприємства. У свою чергу, Азоєв Г.Л., Челенков А.П. стверджують, що конкурентоспроможність фірми - це можливість фірми ефективно розпоряджатись власними й залученими ресурсами в умовах конкурентного ринку. Виробництво та реалізація конкурентоспроможних товарів - обов'язкова умова конкурентоспроможності фірми [2, С. 36]. Це є поведінковий підхід до визначення поняття конкурентоспроможності підприємства.

Разом з поведінковим трактуванням набуло поширення трактування структурне. При структурному підході акцент зміщується з самої боротьби компаній один з одним на аналіз структури ринку, тих умов, які панують на ньому. Його прихильниками є такі вчені, як Пахомов Ю.М., Лук'яненко Д.Г., Губський Б.В. Вони дотримуються думки, що конкурентоспроможність - це обумовлені економічними, соціальними і політичними факторами позиції країни або товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках. В умовах відкритої економіки вона може визначатися і як здатність країни (фірми) протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку і ринках третіх країн [6, С. 45].

Третій підхід до визначення конкуренції є функціональним. Він описує роль, яку конкуренція грає в економіці. Фатхутдінов Р.А. визначає конкурентоспроможність, як здатність фірми випускати конкурентоздатну продукцію, її перевага стосовно інших підприємств даної галузі усередині країни й за її межами [8, С. 100].

Таким чином, можна визначити основні відмінності між підходами трактування поняття «конкурентоспроможності», які демонструє таблиця 1.

Таблиця 1.

Поведінкове трактування конкурентоспроможності

Боротьба підприємства за «гроші» покупця шляхом задоволення його потреб.

Структурне трактування конкурентоспроможності

Аналіз структури ринку для визначення ступеню свободи продавця й покупця на ринку (форми ринку) і способу виходу з нього.

Функціональне трактування конкурентоспроможності

Порівняльна перевага по відношенню до інших фірм даної галузі всередині країни та за її межам.

Аналіз існуючих визначень поняття "конкурентоспроможності підприємства" дозволив дійти висновку, що незважаючи на певні відмінності у трактуванні майже усі науковці вказують на подвійний характер поняття конкурентоспроможності підприємства. Перша частина слова вказує на те, що поняття розглядається саме в системі конкурентних відносин, друга - на обов' язкову наявність стійкості, яка є первинною якістю будь-якої системи і об' єднує такі властивості як міцність та стійкість до зовнішніх чинників, захищеність, стабільність, надійність тощо.

Конкурентоспроможність - багатопланова економічна категорія, що може розглядатися на декількох рівнях:

- конкурентоспроможність країни;

- конкурентоспроможність галузі;

- конкурентоспроможність підприємства;

- конкурентоспроможність товару.

Конкурентоспроможність країни — це сукупність властивостей, притаманних національній економіці, які визначають здатність країни конкурувати з іншими країнами. Рівень конкурентоспроможності країни визначається за різними методиками. Провідними міжнародними організаціями, які займаються ранжуванням країн за рівнем конкурентоспроможності є Світовий економічний форум (World Economic Forum) та Інститут розвитку менеджменту (The International Institute for Management Development (IMD)) .

Конкурентоспроможність регіону - це здатність регіональної системи до визначення та ефективного використання своїх конкурентних переваг, на умовах самостійності й самофінансування і в межах існуючого законодавства, з метою забезпечення сталого зростання показників економічної діяльності в розрахунку на душу населення та раціонального розміщення продуктивних сил.

Конкурентоспроможність галузі - спроможність певної галузі національної економіки перевершити конкурентів аналогічної галузі іншої країни в заданих умовах і в певний період у рівні продуктивності факторів виробництва, високих темпах економічного зростання, які були б стійкі в середньостроковій перспективі. Центрами регіональної конкурентоспроможності є кластери. Сутність кластерної стратегії полягає в забезпеченні виробничо-комерційної діяльності й удосконаленні професійних і особистих взаємовідносин, що набувають характеру взаємозалежного ділового співробітництва.

Конкурентоспроможність підприємства - здатність підприємства створювати, виробляти і продавати товари та послуги, цінові й нецінові якості яких більш привабливі, ніж в аналогічної продукції конкурентів.

Під конкурентноспроможністю товару розуміється комплекс споживчих, цінових і якісних характеристик товару, що визначають його успіх як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Конкурентоспроможність товару можна визначити тільки впорівнянні з товарами-аналогами. [5, С. 128-129]

Між усіма цими рівнями конкурентоспроможності існує досить тісний внутрішній і зовнішній зв'язок і взаємозалежність, які демонструє рисунок 1.

Рис. 1. Схема зв'язку та взаємозалежності між рівнями конкурентоспроможності (КС)

Конкурентоспроможність країни і галузева конкурентоспроможність в остаточному підсумку залежить від здатності конкретного товаровиробника випускати конкурентноздатний товар. Конкурентоздатність галузі є суммарним показником підприємств галузі. В свою чергу, конкурентоспроможність підприємства обумовлюється конкурентоздатністю товара, який воно випускає, та залежить від конкурентоспроможності країни.

Конкурентоспроможність підприємства і конкурентоспроможність продукції визначаються різними чинниками. Зауважимо, що продукція - це один із чинників конкурентоспроможності підприємства. Враховуючи це, проаналізуємо, які чинники впливають на формування конкурентоспроможності як підприємства, так і його продукції. Це дасть можливість у подальшому розробити ефективніші методи формування і управління конкурентоспроможністю.

Конкурентоспроможність підприємства залежить від об'єкта порівняння, а також факторів, які використовуються для оцінки конкурентоспроможності. Залежно від доходу споживачів, конкурентоспроможність формується за конкретними видами об'єктів: середньої якості - для споживачів з низьким доходом (капіталом), високої якості - для масового споживача із середнім доходом, дуже високої (престижної) - для споживачів з високим доходом. Конкурентоспроможність об'єкта визначається стосовно конкретного ринку або конкретної групи споживачів, сформованої за визначеними ознаками стратегічної сегментації ринку.

На думку закордонних дослідників, конкурентоспроможність підприємства виражається через багаторівневу ієрархію факторів, де верхній рівень - частка ринку -залежить від досягнутої конкурентоспроможності продукції, другий рівень визначає її потенційну конкурентоспроможність, третій і четвертий - якість управління, останній, п' ятий рівень - характеризує досягнуті економічні результати [1].

Чинники конкурентоспроможності для окремого підприємства, з одного боку, можна поділяти на економічні, управлінські, технологічні. Економічні можна деталізувати як фінансові, маркетингові тощо. З іншого боку, за сферами управління, на нашу думку, потрібно виділяти виробничі, маркетингові (зокрема збутові, чинники, сформовані маркетинговими комунікаціями, цінові, асортименті), кадрові, фінансові, у сфері постачання тощо.

Виробничі чинники конкурентоспроможності - це ті технологічні особливості, які дають конкурентні переваги порівняно з конкурентами у якості, собівартості продукції, термінах її виготовлення. Залежно від особливостей галузі, в якій працює підприємство, частина цих чинників може бути непідконтрольна підприємству, їх поява або відсутність спричинятися об' єктивними умовами.

Маркетингові чинники конкурентоспроможності формуються і підтримуються маркетинговими службами підприємства. Їх наявність повністю залежить від політики підприємства та якості роботи маркетологів. Маркетингові чинники можна класифікувати за видами маркетингової діяльності, за складовими комплексу маркетингу тощо.

Конкурентоспроможність персоналу є дуже важливим показником, тому що лише у разі правильного планування та управління можна одержати максимальний прибуток і уникнути банкрутства. Кадрові чинники пов' язані із двома умовами - кадровою політикою підприємства та наявністю персоналу відповідної кваліфікації [3].

Фінансові чинники конкурентоспроможності, на нашу думку, мають особливе значення. На нашу думку, їх наявність є передумовою для виникнення усіх інших внутрішніх елементів конкурентоспроможності підприємства. Вони визначаються, з одного боку, нормами рентабельності і прибутковості продукції та інвестованого капіталу, а з іншого, - наявністю початкових і поточних інвестицій та фінансовою політикою підприємства.

Чинники конкурентоспроможності у сфері постачання здебільшого мають тимчасовий характер. Вони визначаються можливістю отримати вчасно необхідні сировину і матеріали за низькими цінами, з відтермінуванням платежів тощо. Однак такі самі умови постачання, переважно, можуть отримати і конкуренти. Рідше, підприємства мають можливість підписати ексклюзивні угоди на купівлю товарно-матеріальних цінностей або послуги на вигідних умовах, які створюють довгострокові конкурентні переваги для них.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 


Похожие статьи

Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект