Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект - страница 52

1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 





Average monthly earnings, Euro








Openness index, ratio








Unemployment rate, %








Tax burden, %








The importance of wages is also emphasized in scientific literature (Leitao, 2010; Rupliene, et al., 2008, Bevan et al., 2004; Egger, Radulescu,

2011; Czapor, 2000; Artige, Necolini, 2005, Capital Markets Consultative Group, 2003; Fung et al. 2005; Campos, Kinoshita, 2008; Stankeviciene,

Lakstutiene, 2012; Agiomirgianakis et al., 2006). Rapid development of Lithuanian economy allowed to increase average monthly earnings and income of the population at the same time; thus the average monthly earnings in Lithuania in 2011 was more than twice higher as compared to 2000 (in 2011 it amounted 592.3 Euro and in 2000 it was 262.4 Euro) (Table 3 and 4). However, the increasing imbalance of labor supply and demand can be observed. Activity of economy in Lithuanian is increasingly turned to the most advanced areas (production of green energy, creation of higher value-added, etc.); this enables the country to increase its competitiveness and encourage foreign investment. However, part of labor force remains behind. Current high rate of unemployment is more structural: professional inadequacy of labor demand and supply evidences through the lack of skilled workers, as many skilled professionals emigrate for a better life abroad. Although the average unemployment rates during the analyzed period in Lithuania were high (about 11.5%), but the economic downturn conditioned increase of the unemployment rate which reached one of the highest points (17.8%) in 2010 (it was 15.4% in 2011).

Summing up the economic and investment climate in Lithuania, it can be observed contrasting trends: as key macroeconomic factors that affect raising of FDI gross domestic product and size of the market may be indicated, however in Lithuania, investment flows increased even with declining population. Therefore, as the main factors, it can be identified a stable economic and political environments related to growth of economy and entry to the European Union; this is clearly reflected by the growing investments. All of this has led to growing openness level of the economy and rising salaries, which in Lithuania according to skills of labor force is disproportionately low as compared other European Union countries.

The main foreign investor's countries in Lithuania

FDI is considered as one of the factors of economic development, which can accelerate development of certain industries. However, development of industrial sectors is not equal; certain sectors attract more interest from foreign investors, others less. Separate industries in Lithuania are not equally attractive to foreign investors as well. Considerable part of accumulated FDI in Lithuania comes from Poland, Germany, Denmark and Sweden (Table 5). In 2003, German bank NORD/LB privatized Zemes ukio bank, Ferains und Westbank AG opened its agency office in Vilnius; other largest German investors included such companies as Siemens AG, Berlin-Chemie AG, ERGO Europe Beteilungsgesellschaft, NORD LB, Rhurgas AG, G.Schneider & Eternit Management Holding, PPS Pipeline Systems, etc. Sweden was the second largest investor in Lithuania in 2006; the main company was Telia, which together with the Finnish group established the consortium Amber TeleHoldings and invested in Telecom. Partek Insulation, Finfund, NEFCO and ERBD (Swedish, Finnish and the UK companies) invested in Lithuania as well. These countries get in four of major investors during the period of 2005-2011 as well.

Table 5. Foreign investor's countries in Lithuania according to cumulated FDI (%), 2005-2011









































































Other Countries*
















* Countries that invested < 5%

Polish investments in the economy of Lithuania were 1.99% on the average during the period of 2000-2005; however, investment flow has increased rapidly from 2006. One of the main reasons was that Polish concern PKN Orlen acquired "Mazeikiu nafta" (AB Orlen Lietuva). Polish companies also invested actively in Lithuania in 2010 and concluded three of the four biggest contracts: Polish Trakcja Polska merged with Lithuanian "Tiltra Group", Lotos Petrobaltic acquired all shares of "Geonafta", Mieszko bought "Vilniaus pergale". From Germany, Lithuania raised 10.1% of investment on the average per year during the period of 2005-2011. One of the biggest deals have been concluded with the company Deka Immobilien, which bought shopping center "BIG" in Vilnius in 2007 and shopping and entertainment center "Akropolis" in Kaunas in 2008. FDI raised from Denmark averaged to 11.1% during the analysis period, and investment flows have remained relatively stable. Among the biggest investors are well known Danish companies Carlsberg, Danfoss, Nordisk Wavin, CEO Royal Unibrew, DFDS LISCO, AB Nordic Sugar; however


most of Danish companies operating in Lithuania are small and medium-sized. Notably increased activeness of Russian investors may be observed since 2002, when Eoliant Trading Limited, daughter enterprise of Russian fertilizer company Eurochem, acquired block of shares of fertilizer company AB "Lifosa" and oil company Yukos signed the shareholders' and investment's agreements according to which Yukos got 26.85% of "Mazeikiu Nafta" (AB Orlen Lietuva) shares. Russian investments amounted only about 1.49% of gross FDI on the average up to 2002 and investment flows increased until 2005, as investors from Russia increased their activity in Lithuania and used the country as a link to the European market: they bought real estate, expanded production; Russian investments reached 24.61% of the total FDI in 2005. Such a sudden rise is associated with an sale of "Mazeikiu nafta" shares to Russian investors. However, major Russian investors in Lithuania lack for investment projects that would meet their business extent. Analysis of the main countries investing to Lithuania evidenced an interesting trend related to FDI from the USA and UK. Until joining the EU (2004), substantial part of investment in Lithuania was raised from the USA, 8.81% per year on the average. However, the situation changed after joining the EU and from the USA was raised 2.7% of FDI per year on the average. This decrease in investment flows from the USA was conditioned by concern "Williams" which sold "Mazeikiu nafta" and withdrew from the market and more large companies did not come to Lithuania. A similar trend was seen with the United Kingdom: investments from this country amounted to 5.87% of total FDI per year during the period of 2000 - 2004 and only 1.63% per year during the period of 2005 - 2011.

It can be noticed that the industries that raise biggest investment flows (~ 10-30% of total FDI) are financial intermediation, manufacturing, real estate, lease and other related business activities, wholesale and retail trade sectors. Other industries, such as construction, mining and quarrying, accommodation and food services sectors, raise a very small part of FDI. During the analyzed period, the main FDI flows came to manufacturing (mainly to sectors of refined petroleum products, chemical products, food products): 31.5% of total FD per year on the average. A.Lakstutiene and D.Binkiene (2012) found that in Lithuania, biggest part of the FDI go to the manufacturing industry (about 3000 million Euro on the average), the lowest part - to the wholesale and retail trade (about 1000 million Euro on the average); however according to the generated biggest part of GDP, the manufacturing industry generated approximately 10% of GDP, and in the second place was wholesale and retail trade (about 5%). Thus, it can be concluded that FDI flows do not necessarily create economic value for the country. Moreover, the correlation analysis of these authors evidenced that the strongest relationship in Lithuania is between FDI and financial intermediation sector; however the largest FDI flows are directed to the manufacturing sector, and only then to financial services.

In summary it can be stated, that different studies disclose different results and therefore unambiguous recommendations cannot be proposed, because it depends on the specifics of each country in both political and economic terms.


1. While the scientific literature emphasizes market size as one of the most important factors when raising FDI, in Lithuania, FDI flows increased during the analyzed period despite the declining population (which means decreasing size of the market). Therefore, it can be stated that in Lithuania, the greatest impact to growth of FDI was made by the increasing GDP, which was conditioned by the membership in the EU.

2. As key factors, it can be identified stable economic and political environments during 2005-2011 related to the economic growth and joining the EU; this is clearly reflected by the growing investment. All of this has resulted in the growing openness level of economy, rising exports and increasing resident's income as well.

3. In Lithuania, a considerable part of accumulated FDI comes from Poland, Germany, Denmark, Sweden; these countries are among the four largest investors after Lithuania joined the EU. According to industry sectors, manufacturing, real estate, lease and related business activities, financial intermediation, wholesale and retail trade sectors can be distinguished as they attract between 10 and 30 percent of all FDI.


1. Agiomirgianakis, G., Asterijon, D. and Papathoma, K. (2006). The determinants of foreign direct investment: a panel data study for the OECD countries // Research Division of the Federal Reserve Bank of St. Louis. - http://ideas.repec.org/p/cty/dpaper/0306.html [2012 06 30].

2. Anyanwu, J. C. (2012). Why Does Foreign Direct Investment Go Where It Goes?: New Evidence From African Countries // Annals of Economics and Finance. No.13 (2). - http://www.aeconf.net/Articles/Nov2012/aef130207.pdf [2012 07 21].

3. Artige, L., Nicolini, R. (2005). Evidence in the determinants of Foreign Direct Investment: The Case of Three European Regions // CREPP Working paper. - http://www2.ulg.ac.be/crepp/papers/crepp-wp200607.pdf [2012 07 07].

4. Benassy-Quere, A., Coupet, M., Mayer, T. (2007). Institutional determinants of foreign direct investment // The Worl Econom. No. 30(5). -http://econ.sciences-po.fr/sites/default/files/file/tmayer/institutions pub.pdf [2012 07 02].

5. Bevan, A., Estrin, S., Meyer, K. (2004). Foreign investment location and institutional development in transition economies // International Business Review No. 13. - http://www.klausmeyer.co.uk/publications/2004_bevan_meyer_estrin_IBR.pdf [2012 06 22].

6. Brenkeviciute, R. (2010). Tiesioginiu uzsienio investiciju poveikio salies ekonomikai analize // Mokslas - Lietuvos ateitis, No. 2 (2). -http://www.mla.vgtu.lt/index.php/mla/article/download/mla.2010.028/81 [2012 09 28 ].

7. Campos, F. N., Kinoshita, Y. (2008). Foreign direct investment and structural reforms: Evidence from Eastern Europe and Latin America // International Monetary Fund Working paper No. 26. - http://www.imf.org/external/pubs/ft/wp/2008/wp0826.pdf [2012 07 03].

8. Czapor, B. A. (2000). Foreign direct investment in an economy in transition: an exploratory study of the Polish investment climate. -http://www.collectionscanada.gc.ca/obi/s4/f2/dsk1/tape2/PQDD 0016/MQ57766.pdf [2012 06 28].

9. Egger, P., Radulescu, D.M. (2011). Labor Taxation and Foreign Direct Investment // The Scandinavian Journal of Economics No. 113(3). -http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=1915848 [2012 07 04].

10. Eurostat (2012). - http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/statistics/search_database [2012 06 18].

11. Foreign direct investment in emerging market countries (2003). Report of the Working Group of the Capital Markets Consultative Group. -http://www.imf.org/external/np/cmcg/2003/eng/091803.pdf [2012 06 18].

12. Fung, K. C., Garcia - Herrero, A., Iizaka, H. ir Siu, A. (2005). Hard or Soft? Institutional Reforms and Infrastructure Spending as Determinants of Foreign Direct Investment in China // Santa Cruz Center for International Economics. -http://escholarship.org/uc/item/9377h519#page-1 [2012 07 03].

13. Jurgelis, M. (2011). Tiesiogines uzsienio investicijos toliau auga. -http://www.dnb.lt/files/Apzvalgos/bre weekly/dnb komentaras 2011 10 03 tui.pdf [2012 08 11].

14. Kahai, S. K. (2011). Traditional And Non-Traditional Determinants Of Foreign Direct Investment In Developing Countries // Journal Of Applied Business Research. No 1. - http://journals.cluteonline.com/index.php/JABR/article/view/2194/2171 [2012 06 06].

15. Lakstutiene, A., Binkiene, D. (2012). Tiesioginiu uzsienio investiciju pasiskirstymo pagal ekonomines veiklos rusis bei BVP sukuriama dali Baltijos salyse tyrimas // Apskaitos ir finansu mokslas ir studijos: problemos ir perspektyvos. No. 1(8).

16. Lankauskiene, T., Tvaronaviciene, M. (2011). Interrelation of countries' developmental level and foreign direct investments performance // Journal of Business Economics and Management. No. 12(3).

17. Leitao, N., C. (2010). Localization Factors and Inward Foreign Direct Investment in Greece // Theoretical and Applied Economics. No. 6(547). - http://store.ectap.ro/articole/472.pdf [2012 06 11].

18. Lietuvos statistikos departamentas. 2012. -http://www.stat.gov.lt/lt/pages/view/?id=1563 [2012 06 18].

19. Rupliene, D., Montvilaite, K., Grigaliuniene, Z. (2008). Tiesiogines uzsienio investicijas lemiantys veiksniai // Ekonomika ir vadyba: aktualijos ir perspektyvos. No. 3 (12).

20. Stankeviciene, J., Lakstutiene, A. (20l2). Tiesioginiu uzsienio investiciju pritraukima lemianciu veiksniu ir ju kitimo tendenciju tyrimas Baltijos salyse ІІ Vadybos mokslas ir studijos - kaimo verslu ir ju infrastrukturos pletrai. No. 4(33).

21. Tomasevic V.; Mackevicius J. (20l0). Materialiuju investiciju analize ir ju itakos vertinimas ІІ Verslo ir teises aktualijos, t. 5.

22. Trumpai apie BP7, Europos Komisija. (2007). Liuksemburgas: Europos Bendriju oficialiuju leidiniu biuras. -http:ІІec■europa■euІresearchІfp7ІpdfІfp7-inbrief lt.pdf [20l2 06 l8].

23. Tvaronaviciene, M., Kalasinskaite, K. (2003). Tiesiogines uzsienio investicijos і Lietuvos uki: tendenciju ir efektyvumo ivertinimas ІІ Verslas: teorija ir praktika. No.3 (2).


Foreign direct investments are distinguished as one of the most effective tools to encourage the economic growth of a country. Lithuanian own sources of capital are not abundant, therefore FDI is considered as important stimulant of productivity and thus essential condition for economic growth. Lithuania creates investment strategies and encourages coming of foreign capital. Current economic environment in a country is characterized by economic factors related to country's economic activity, its development and trends, therefore in this paper, the investment climate in Lithuania is analyzed and experiences and features of raising foreign capital in a small country is disclosed. The main factors distinguished in Lithuania are stable economic and political environment, related to economic growth and joining the European Union; this is clearly reflected by the increasing investments.

Key words: economic growth, investment environment, macroeconomic factors, foreign direct investment. PE^ME

В целях поощрения экономического роста страны в качестве одного из наиболее эффективных инструментов выделяются прямые иностранные инвестиции. Литва не имеет обильных собственных источников капитала, поэтому ПИИ считается важным фактором, способствующим производительности и развивающим экономический рост. Литва создает инвестиционные стратегии и поощряет приход иностранного капитала. Экономическую среду государства характеризуют экономические факторы, связанные с деятельностью хозяйства страны, ее развитием и направлением, поэтому в статье анализируется инвестиционный климат в Литве и раскрывается опыт и особенности небольшой страны в сфере привлечения иностранного капитала. В качестве основных факторов в Литве выделены стабильная экономическая и политическая обстановка, связанная с экономическим ростом и вступлением в Европейский Союз, что явно показывает рост инвестиций.

Kлючeвыe слова: экономический рост, инвестиционный климат, макроэкономические показатели, прямые иностранные инвестиции. PE3IOME

Прагнучи заохочувати зростання економіки країни, як один із самих ефективних засобів - виділяють прямі іноземні інвестиції в країну (ПІІ). Литва не виділяється своїми численними ресурсами капіталу, тому ПІІ вважаються важливою вимогою, яка заохочує продуктивність і тим самим економічне зростання. Литва створює інвестиційні стратегії і заохочує залучення іноземного капіталу в господарство країни. Економічне середовище, яке утворилося в країні характеризується економічними факторами, пов'язаними з господарською діяльністю країни, її розвитком і напрямками, тому в статті аналізується інвестиційний клімат в Литві та розкривається досвід та особливості малої країни, що залучає іноземний капітал. Основними факторами в Литві виділяють стабільне економічне та політичне середовище, яке пов' язане зі зростанням економіки і вступом до Європейського Союзу, що і наочно відображають зростаючі інвестиції. ключові слова: ріст економіки, інвестиційне середовище, макроекономічні фактори, прямі іноземні інвестиції.


Кучко В.А., к.э.н., доцент кафедры РРПС, экономический факультет ДонНУ 1

Постановка проблеми. Аналізуючи фактори швидких темпів економічного розвитку провідних країн світу, можна прийти до висновку, що одним з гальмуючих факторів в Україні є те, що існуюче інституційне середовище не забезпечує сучасних тенденцій. Як правило, у провідних країнах нові інститути виникають тоді, коли з'являються нові можливості одержання прибутку, більшою мірою, викликані науково-технічним прогресом. Саме розуміння ключового фактору економічного та соціального зростання - постійна інституційна трансформація як усвідомлено регульований процес якісної перебудови норм і правил поведінки економічних суб'єктів відповідно до потреб економічної та соціальної модернізації - є крапкою відліку, як сучасного економічного мислення, так й економічної політики.

Аналіз наукових досліджень і публікацій. Питання про значення інститутів та їх вплив на економічне зростання висвітлені в працях багатьох вчених. Зокрема, Д. Норт, один з відомих представників інституціоналізму, визначає інститути, як "правила гри в суспільстві, або, висловлюючись більш формально, створені людиною обмежувальні рамки, які організовують взаємовідносини між людьми" [1, с. 17]. Дослідженню теоретичних основ інституціоналізму, змісту і значення інститутів для економіки присвячені праці А. Шоттера [2], Т. Веблена [3], Р. Коуза [4], Д. Коммонса [5] та інших.

Метою статті є узагальнення, систематизація та вибір напрямків формування стратегії інституційних умов для ефективного використання регіональних ресурсів.

Виклад основного матеріалу. Вітчизняна практика інституційної трансформації економічних відносин за принципом трансплантації інституційних моделей розвинених країн доводить, що механічне використання ефективних інституційних конструкцій не завжди приводить до бажаних результатів. Необхідним для України є використання адаптивної моделі державної та регіональної інституційної політики, що спрямована на впровадження оригінального інституційного порядку, який був би адаптований до традицій, культури та менталітету українського народу, з одного боку, і забезпечував одержання вигід і практичну користь від науково-технічного прогресу людства, з іншого, будучи при цьому оптимальною системою «правил гри», що сприяє появі та розвитку конкурентних переваг вітчизняної економіки.

Особливістю інституційного середовища регіонів сучасної України є хронічне нагромадження інституційних проблем: подвійна функціональність формальних інститутів із привілеями груп зі «спеціальними правами», посилення ролі неформальних інститутів з домінуванням у господарських взаємодіях економічних агентів, і слабкість механізмів, які забезпечують дієвість формальних інститутів, що викликає явище інституційного хаосу, який можна ідентифікувати як номінальну наявність широкого кола інститутів ринкового порядку й слабкої їхньої здатності до самозабезпечення [6, с. 44]. Як відзначав ще засновник американського інституціоналізму Торстейн Веблен, ослаблення регулюючої ролі інституційного середовища щодо будь-якої частини суспільства, що, у свою чергу, здобуває тим самим волю, призводить до формування інститутів, які гальмують економічний та соціальний розвиток [3, с. 204-213]. Слідством дисфункційності створених ринкових інститутів є зростаючий розмір тіньового ринку, нагромадження неплатежів по заробітній платі, безробіття, падіння реальних доходів громадян, скорочення «середнього» класу на тлі зростаючої кількості населення, що перебуває за рисою бідності, трудова

© Kучко B.A., 2013



еміграція та ін.



Забезпечення ефективності функціонування економіки регіону як середовища відтворення ресурсів та результативності



інституційних змін










Забезпечення обґрунтованої, звішеної, довгострокової інституційної









ЕТАПИ ^^^)



Інформаційне забезпечення для розробки стратегії




Проведення комплексної оцінки зміни інституційних умов у







Розробка стратегії інституційних умов для ефективного



використання регіональних ресурсів




Реалізація стратегії інституційних умов для ефективного



використання регіональних ресурсів


Рис. 1 - Місія, мета та етапи формування стратегії інституційних умов в регіоні

Одною з причин інституційного хаосу в Україні стала відсутність науково обґрунтованої, зваженої, довгострокової політики й відповідного впровадження інституційних змін, скоректованих згідно з локальними, регіональними і національними інституційними потребами суспільно-господарського розвитку.

Сучасна українська економіка характеризується подальшим поглибленням трансформаційних процесів і поступовим удосконаленням інституційного середовища в умовах сформованої відносної політичної та макроекономічної стабільності. Однак, на регіональному рівні та рівні господарюючих суб'єктів простежується недостатня динаміка та низька ефективність інституційних змін, що перешкоджають поліпшенню механізмів координації використання регіональних ресурсів та економічної активності. У цьому зв'язку формування інституційних умов для підвищення ефективності використання регіональних ресурсів є досить актуальним завданням.

Для підвищення ефективності впливу зміни інституційних умов і зменшення протиріч між суб'єктами господарювання повинна розроблятися відповідна стратегія. Наявність такої стратегії дозволяє підвищити ефективність функціонування регіональної економічної системи, а разом із цим й ефективність використання економічних ресурсів на даній території. Основним інструментом, що забезпечує такий стан, є регіональна економічна політика. Основне завдання такої політики складається в забезпеченні стійкого функціонування регіональної економічної системи та середовища відтворення регіональних ресурсів.

Для визначення стратегічних напрямків формування інституційних умов слід зупинитися на сутності інститутів та визначити їх значення для економіки. В економічній літературі можна знайти різноманітні визначення інституту. Наприклад, Дуглас Норт, визначає інститути, як "правила, механізми, що забезпечують їх виконання, і норми поведінки, які структурують повторювані взаємодії між людьми" [7, с. 73], "формальні правила, неформальні обмеження, і способи забезпечення дій обмежень" [8, с. 307], або ж "придумані людьми обмеження, які структурують взаємодії людей. Їх складають формальні обмеження (правила, закони, конституції), неформальні обмеження (соціальні норми, умовності та прийняті для себе кодекси поведінки) і механізми примусу їх до виконання. В сукупності вони визначають структуру стимулів у суспільствах і їх економіках "[9, с. 344]. А. Шоттер визначає інститут як «набір правил, які обмежують поведінку людей і визначають соціальний результат від діяльності людей» [2, с. 117].

Дані визначення дозволяють краще зрозуміти значення інститутів. Отже, інституціональні умови являють собою сукупність норм, правил та інструментів державного впливу, які мають забезпечити формування сприятливого економічного середовища для ефективного розвитку суспільного виробництва. Крім того, під умовами інституційного середовища в загальному вигляді можна такожрозуміти структуру власності, рівень концентрації виробництва і структуру суб'єктів господарювання, характер адміністративного управління.

1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 

Похожие статьи

Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект