Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект - страница 53

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 

Підвищення ефективності використання регіональних ресурсів досягається за допомогою узгодження мір з розробки та реалізації стратегії формування інституційних умов та реалізації відповідної регіональної політики. При цьому істотно зростає значимість проведених експериментів і зміни інституційних умов в регіоні, які впливають на його економічний та соціальний розвиток.

Отже, перспективи функціонування регіону як економічної системи у певній мірі пов'язані з можливостями формування та реалізації відповідної стратегії інституційних умов для ефективного використання регіональних ресурсів, місія, мета та етапи якої зображено на рис. 1.

Стратегія формування інституціональних умов для ефективного використання регіональних ресурсів являє собою досить складну систему, ефективність якої залежить як від внутрішніх тенденцій її формування і реалізації, так і від засобів взаємодії з зовнішнім середовищем.

Першим кроком в розробці стратегії є формулювання її місії. Місія являє собою забезпечення ефективності функціонування економіки регіону як середовища відтворення ресурсів та результативності впроваджених інституційних змін. Місія, як правило, носить загальний та довгостроковий характер і, за необхідністю, може змінюватися. Реалізація місії забезпечується за рахунок визначення головної мети стратегії формування інституційних умов для ефективного використання регіональних ресурсів.

Головною метою стратегії інституційних умов ефективного використання регіональних ресурсів запропоновано вважати забезпечення обґрунтованої, зваженої, довгострокової інституційної політики.

Виділимо основні домінанти стратегії, серед яких: відносини власності, ощадливе використання природних ресурсів, раціональне використання трудових ресурсів, ефективне використання матеріальних ресурсів в регіоні.

Формування відповідної стратегії повинне припускати рішення низки завдань, пов'язаних з розробкою її концепції, обґрунтуванням методики формування стратегії, визначенням домінант інституційних змін у регіоні, розробкою середньо - і довгострокових етапів її реалізації, визначенням критеріїв ефективного використання регіональних ресурсів.

Отже, наступним кроком у розробці зазначеної стратегії є визначення завдань її формування. Серед яких виділено: зменшення утворення відходів, зниження викидів до атмосфери, збільшення продуктивності праці, подовження терміну служби матеріальних ресурсів. Визначення завдань стратегії забезпечується через формування комплексу заходів, спрямованих на досягнення цілей формування та впровадження інституційних умов в регіоні. Завдання повинні бути зрозумілими, реальними, конкретними та гнучкими.

Можна виділити основні етапи стратегії інституційних умов для ефективного використання регіональних ресурсів. На першому етапі відбувається збір відповідного інформаційного забезпечення. На другому етапі - комплексна оцінка зміни інституційних умов у регіоні. На третьому етапі - сама розробка стратегії. На четвертому етапі - відбувається її реалізація.

Для експериментальної перевірки впливу інституційних умов на процес використання ресурсів Донецького регіону було запропоновано використовувати комплексний підхід, заснований на методах математичної статистики, що дозволив кількісно визначити характер використання ресурсів під впливом зміни інституційних умов. Запропонована модель показала, чи доцільно введення та зміна інституційних умов, а також дозволяє аналізувати загальні зміни у регіоні і характер впливу інституційного чинника. Результати проведеного аналізу розвитку Донецького регіону у період з 2000 р. по 2010 р. побудованої моделі у період передбачуваної дії інституційних умов дозволили довести, що найбільш істотний вплив вони справили на показники «Валова додана вартість» і «Доходи бюджету».

На підставі проведеної методики оцінки впливу інституційних умов на економіку Донецького регіону, при формуванні стратегії інституційних умов для ефективного використання регіональних ресурсів потрібно враховувати наступні припущення.

Якщо інституційні умови впливають на основні економічні показники розвитку регіону, то вони впливають на всі показники, а також на ефективність використання регіональних ресурсів. Ефективність використання регіональних ресурсів проявляється через динаміку основних показників розвитку регіону.

За результатами проведеного аналізу впровадження інституційних умов не впливало на показники діяльності видобувної промисловості, тому що галузь більш орієнтована на внутрішній ринок.

Слід звернути увагу на той факт, що через короткий період дії інституційних факторів не були отримані результати стійкого впливу на всі основні показники. Отже, необхідно продовжити період дії проведення експериментів [10, с. 147].

Слід звернути увагу, оцінка та прогнозування можливих результатів реалізації інституційних умов, стратегія формування інституційних умов для ефективного використання регіональних ресурсів повинні бути пов'язані з державною регіональною політикою. Метою цієї політики є забезпечення ефективного розвитку окремих територій з урахуванням таких факторів, як раціональне використання різноманітних економічних можливостей, територіальний поділ праці та взаємна економічна кооперація. Відповідно до цієї мети завданнями державної політики регіонального розвитку є реконструкція старих промислових регіонів, стимулювання розвитку експортних виробництв, прискорений розвиток необхідної регіональної інфраструктури. Реалізація цих завдань тісно пов'язана з державною та приватною інвестиційною діяльністю у спеціальному режимі господарювання.

Отже, при формуванні стратегії інституційних умов для ефективного використання регіональних ресурсів у Донецькому регіоні необхідно:

1. Використовувати комплексний підхід, розроблений для оцінки наслідків зміни інституційних умов і контролю впливу інституційних чинників на динаміку основних економічних показників регіону.

2. Застосовувати рішення про зміну інституційних умов за результатами комплексного аналізу, як на державному, так і на регіональному рівні.

3. Активізувати виробництво у регіоні, тому що фактори виробництва та регіональні ресурси Донецької області використовуються не на повну потужність.

При визначенні напрямків стратегії формування інституціональних умов для ефективного використання регіональних ресурсів необхідно застосовувати адаптаційне управління. Як правило, інституційні трансформації розглядаються як результат стійкої взаємозалежної діяльності суб'єктів самих різних рівнів: макро-, мікро-. Прагнучи реалізувати свою мету та інтереси, вони використовують доступні ресурси та вносять свою лепту у формування нових або збереження старих прав і правил гри. Особлива увага приділяється ролі в інституційних змінах суб'єктам мікро- рівня. Адаптаційне управління оцінюється з погляду його впливу на хід і перспективи інституційних трансформацій.

Будь-які перетворення у економічному середовищі припускають зміну інституційного простору, що у значній мірі визначає спектр можливого вибору (формального та неформального) цілей господарських суб'єктів, а також способів (і витрат) досягнення цих цілей. В процесі реалізації цих цілей (або змушеної відмови від їхньої реалізації) суб'єкти господарювання вступають у певні взаємодії, доступними їм способами впливаючи на правила гри, що формуються, які можуть як відповідати офіційно проголошеним, так і відхилятися від них. Нові правила гри можуть розширювати волю та доступний їм вибір у розпорядженні своїми ресурсами в процесі господарської діяльності, виборі цілей і засобів їхнього досягнення, а можуть - і звужувати їх; вони можуть створювати можливості для одних суб'єктів і блокувати їх для інших. По-різному реагуючи на нову ситуацію, - підтримуючи інституційні зміни або протидіючи їм, оцінюючи їх як тимчасові або як стійкі, як легітимні або нелегітимні, - різні господарські суб'єкти вносять свій внесок у кінцеві результати інституційних перетворень. У цьому складному клубку зіткнення безлічі різних інтересів, переплетення інноваційних та інерційних механізмів, що є присутніми у будь-яких мінливих суспільних системах, поступово кристалізуються нові правила гри, відтворюються або частково видозмінюються старі правила. І саме ці - уцілілі, скоректовані й неформально сформовані - правила гри (як нові, так і старі) цементують новий інституційний простір, що, у свою чергу, впливає на спектр можливого вибору цілей і моделей поводження по їхньому досягненню в

ПPOБЛEMЫ PASBroTM BИEШИEЭKOИOMИЧECKИX CBЯЗEЙ И ПPИBЛEЧEИИЯ ИИOCTPAИИЫX ИИBECTИЦИЙ:

PEГИOИAЛЬИЫЙ ACПEKT

наступний момент часу.

Слід брати до уваги, що господарському механізму властива інерційність, що передбачає збереження у перехідній економіці старих економічних форм та їхнього характеру (наприклад, структура виробництва, діючі міжгалузеві й внутрішньогалузеві зв'язки, відносини форм власності та ін.) протягом певного хронологічного періоду часу. Однак, наявність інерційності не позначає, що економічна система буде жорстко належати вже існуючої тенденції. Різноманітні умови й інституційні фактори більш-менш впливають на систему і є «індикаторами» відхилень від тенденції.

Рисами сучасного інституційного простору є нестабільність, мінливість «правил гри», їхня непрозорість, домінування неформальних «правил гри» над формальними. Ця важлива риса сучасного інституційного простору в дійсності акумулює ряд часток його особливостей. Перша пов'язана із внутрішньою непогодженістю й нестабільністю офіційних правил гри, обумовленою як незавершеністю переходу до інституційно-правового простору західного зразка, так і з відступами від спочатку заявлених «правил гри».

Друга особливість зводиться до великої ролі особистого компонента, що вносить елемент невизначеності та неформальності до офіційних правил гри й, стійко відтворюючись, стає важливим атрибутом сучасного інституційного простору. Домінування неформальних правил гри - одна із сутнісних особливостей сучасного інституційного простору, важливий фактор й обмежник трансформації української економіки не тільки в найближчій, але й у довгостроковій перспективі.

Виділені особливості сучасного інституційного простору свідчать про те, що в їхньому формуванні беруть участь господарські суб'єкти. Прагнучи реалізувати мету своєї діяльності, вони використовують доступні їм ресурси й вносять свою лепту у формування нових або збереження старих прав і правил гри. Це пов'язане з тим, що проголошувані владою нові норми умови - лише один з елементів інституту. Навіть якщо ці норми й будуть охоронятися владою (державний контроль за дотриманням правових норм - також важливий елемент інститутів), вони завжди залишають суб'єктам господарювання певну волю вибору дій - як у рамках цих умов, так і при виході за їхні рамки. Тому у реальних інституційних змінах велику роль грають неформальні норми та правила, що відображають особливості й специфіку управління і функціонування суб'єктів господарювання.

Зовсім очевидно, що, незважаючи на незавершеність інституційних перетворень, нестабільність і непрозорість офіційних правил гри, для великої частини суб'єктів господарювання, сучасний інституційний простір істотно відрізняється.

Варто враховувати той факт, що інституційні зміни носять імовірнісний характер. Поле можливостей у кожен даний момент часу, зрозуміло, обмежено. Але разом з тим воно ніколи не позбавляє суб'єктів господарювання можливостей вибору. У зв'язку із цим виявлення реальних інституційних змін, оцінка можливих і ймовірних перспектив у цій області повинна базуватися на міцному емпіричному базисі.

Безпосереднім фактором інституційних змін є складні трансформаційні процеси, які концентрують підсумки різноманітної, але й взаємозалежної діяльності безлічі господарських суб'єктів. Прикладами таких багато суб'єктних процесів можуть служити хід приватизації, розвиток підприємництва, поширення безробіття, поляризація доходів, зростання трудових витрат.

У цьому змісті успіх зміни умов залежить від адекватного розуміння закономірностей процесів, що протікають в економіці регіону. А для цього необхідно зрозуміти, які суб'єкти вносять свою лепту у їхнє протікання, які інтереси й потреби цих суб'єктів, у яких умовах вони діють, з якими суб'єктами й за якими правилами найчастіше взаємодіють при досягненні цілей їхньої діяльності.

Таким чином, суб'єкти господарювання регіону можуть впливати на зміну інституційних факторів і перетворення, що відбуваються, через адаптаційне поводження, тобто вибір і реалізацію доступних цим суб'єктам способів адаптації до умов, що змінилися.

У результаті інституційні зміни реалізуються приблизно за наступною схемою. У ході цільової зміни умов державні органи влади розробляють нові правила гри, наділяють їх у правову форму та контролюють виконання формальних правових норм. Групи, що включаються до масової інноваційної та підприємницької діяльності (підприємці, менеджери, чиновники, професіонали економічної і юридичної сфер та ін.), реалізують відкривають новими правилами гри можливості, частково закріплюють, а частково й коректують проектовані правила гри у напрямку власних інтересів. Тим самим вони роблять вплив не тільки на реалізацію встановлених інституційних умов, але й на сам процес формування нових правил гри. Своєю інноваційною діяльністю ці групи змінюють умови господарювання. Намагаючись пристосуватися до нових умов, з різним успіхом апробують різні способи поведінки. Найменш ефективні з них відмітаються, а найбільш ефективні - згодом знаходять все більше число прихильників, поступово стають стійким і масовим елементом нової реальності, указуючи на трансформацію колишнього інституційного простору.

Успіх адаптації до нових умов, з одного боку, свідчить про успішність освоєння суб'єктами господарювання нового інституційного простору, а з іншого, - є запорукою стабільності та подальшого поглиблення процесу інституціоналізації правил гри. Тому для визначення потенціалу інституційних змін, що у теперішній час відбуваються в українській економіці, необхідно насамперед розробка стратегії формування інституційних умов для ефективного використання регіональних ресурсів для успішної адаптації суб'єктів господарювання до нових «правил гри».

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 


Похожие статьи

Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект