Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект - страница 56

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 

Secondly, enterprises is the main body in forming innovative countries, namely, innovative countries for enterprises refer to how enterprises as a whole in new economy environment properly determine the overall innovative strategy to ensure vitality and competitiveness according to their own practical situation, surrounding condition and their status home and abroad[16].

Lastly, during the process of forming innovative countries, on the one hand, construction of innovation mechanism (including incentive, competition, evaluation and monitoring mechanism )should be strengthened to ensure its effective operation; on the other hand, innovation environment should be strengthened, including both soft environment such as innovation policy, law and rule, and culture, and hard environment such as information networks and scientific research infrastructure; it is also required to participate in forming exterior environment for international competition and cooperation, thus providing guarantee for propelling formation of innovative countries. Suggestions and Countermeasure:

1) Further innovation scientific research mechanism.

Innovation in scientific research mechanism is not merely that scientific research institutions simply enter into or transform into enterprises, but also that they should be reorganized in classification based on economic features of industrial technology and organizational characteristics. This is because, since Schumpeter (1912) first put forward innovation theory, the model of technological innovation has experienced the development of linear model, synchronized coupling model and correlated model one after another and develops towards model of systematic view [17]. The characteristics of modern innovation make resources in the possession of a single enterprise insufficient to meet the demand of innovation and its trans-regional features enable the technological cooperation, technological coalition as well as virtual organization to appear successively with collaborative and network-type innovation as the mainstream model, because each individual enterprise is not competent enough to afford the complexity of innovation. Consequently, the completion of an innovation needs recombination of various factors—main body, capability and process, which require some research institutions to develop and provide general technology and shared technology through reorganization in scientific and research institutions.

2) Innovate scientific and technological management system

Management mode should be earnestly transformed, direct management into indirect management, "administration---controlled management" into "rule---service management", which affords more space for the market mechanism to play. Scientific and technological plan and management system should also be reformed, specifically, to implement separated management mode of plan, project and fund as well as project and subject inviting and bidding system, select and support superior and important bidding subject, strengthen cohesion, matching and integration of scientific and technological plan and bring the overall effect of the plan into full play.

3) Establish investment institution that promotes technological innovation

The way of China finance science and technology input still follows the way of appropriating financial funds under the planned economy, and equalitarianism of "balanced investing model" is very popular, in addition, technological innovation activities of many places and departments are segmented, so the whole performance of China finance science and technology input is greatly undermined. Input in sectors where there ought to be no input, and input from government that exceeds enterprises' duties will result in dislocation in appropriation of finance science and technology input and have no due macroscopic pilot and regulation of technological innovation activities. Therefore, there is necessity to improve finance science and technology input policy that facilitates technological innovation. State finance science and technology input includes direct input and indirect input.

4) Strengthen and improve protection system of intellectual property right

In market economy where enterprises face huge challenges and surviving pressure, technological innovation level becomes one of the key factors that affect and decide the survival and development of enterprises. Technological innovation that proceeds smoothly requires construction of effective institution of intellectual property right. Otherwise, innovator would not benefit satisfactorily from his own achievements and it may result in the horrible "reverse elimination".

Therefore, it is required to build effective protection system of intellectual property right: universally popularize laws relating to intellectual property right; make uniform and scientific law to ensure that there are laws to abide by, and that the laws are strictly observed; overcome disadvantages of loose and not unified legal system in existence; improve and meliorate the way of protection, lower patent grants charges and standard of patents' annual fees and reduce the cost of protege.

5) Construct communication and coordination mechanism between government and each innovative main body

The national innovation system is not equal to simple cooperation of industry, learning and research. Innovation performance doesn't only depend on individual performances of enterprises, universities and research institutions, but also on their correlation. There is a need to construct communication and coordination mechanism between government and each innovation main body. Besides, governmental institutions should more understand factors that influence national innovation system as well as the function of itself in the system, build public forums to discuss common problems affecting the development of national innovation system between governmental institutions, between central government and local governments, as well as among government, industry and academe. In view of balance among different fields, it is necessary to consider the complexity of national innovation system and increase governmental transparency in the process of deciding preferential investment domain.

REFERENCES:

1. Schultz.Continuous Improvement of Economic Value of Institution and People [M].Shanghai:Shanghai Sanlian Bookstore,1991:253-254.

2. North.Structure and Change in Economic History'M]. Shanghai:Shanghai Sanlian Bookstore,1994:226-227.

3. Schotter, A. The Economic Theory of Social Institutions [M]. Cambridge University Press.1981:123-124.

4. Wang Dingding. The General Theory of Institutional Innovation [J]. Economic Research Journal,1992 (5) .

5. Buchanan. Freedom, Market and State——Political Economics in 1980s [M]. [M].Shanghai: Shanghai Sanlian Bookstore, 1989:123-125.

6. Schunpeter. Theory of Economic Development[M].Beijing: The Commercial Press,1990:72—82.

7. Schunpeter. Capitalism, Socialism and Democracy[M].Beijing:The Commercial Press,1979:134-136.

8. Lin Gang, Liu Yuanchun and Zhang Yu.North and Marx:On Comparison of Social Development and Evolutionary Power of Institution [J]. Journals of Renmin University of China,2000 (3) .

9. Ruttan.Theory of Induced Institutional Change [M]. [M].Shanghai: Shanghai Sanlian Bookstore 1991:123-125.

10. Commons.Institutional Economics [M].Beijing: The Commercial Press,1962:87—89.

11. Mokyr,Joel.Twentyfive Centuries of TechnologicalChange: An Historical Survey[M].Harwood Academic Publishers,1990:2-4.

12. Tudor Rickards and Susan Moger. Creative leaders:A Decade of Contributions from Creativity and Innovation Management Journal[J].Creativity and Innovation Management, Volume 15. Number1 2006, 4-18.

13. Lawrence H. Leith. China' s Changing Economy [J].Monthly]Abor Review,June 2006, 56-57.

14. Gerard M.Crawler and Eoin 0'sullivan.The"celtitiger"and a Knowledge Economy [J].Industry&Higher Education, August 2006, 225-229.

15. Min Basadur and Garry A.Gelade. The Role of Knowledge Management in the Innovation Process [J].Creativity and Innovation Managemen,Volume 15 Number1 2006, 45-62.

16. Pamela passman, Betsy Brady and Bill Guidera. Technology Innovation and Development—Using the Bayh-Dole Act to Advance Development Goals[J].Industry&Higher Education, December 2005, 416-422.

17. Fabrizio Cesaroni, Alberto Di Minin and Andrea Piccaluga.Exploration and Exploitation Strategies  in Industrial R&D[J].Creativity and

Innovation Management, Volume 14 Number 3. 2005, 222-232.

PE'HOME

В статье систематически излагается исторический ход развития и эволюция институтов, показывается сильная корреляция между институтами и формированием инновационных стран, а затем анализируются функции институтов в этих странах путем построения математической модели влияния института инноваций на производительность инновационных стран. Теоретический анализ и эмпирические исследования доказывают, что институт инноваций является гарантией формирования инновационных стран. Опираясь на опыт развитых стран для справки, Китай должен выбрать модель по более низкой стоимости эксплуатации, обеспечивая тем самым благоприятные условия для покупки научных изобретений и технологических инноваций.

Kлючевые слова: инновационные страны; инновационные институты, технологические инновации; институционно-инновационная

модель.

PE'HOME

У статті систематично викладається історичний хід розвитку та еволюція інститутів, показується сильна кореляція між інститутами і формуванням інноваційних країн, аналізуються функції інститутів в цих країнах шляхом побудови математичної моделі впливу інституту інновацій на продуктивність інноваційних країн.Теоретичний аналіз та емпіричні дослідження доводять, що інститут інновацій є гарантією формування інноваційних країн. Спираючись на досвід розвинених країн для довідки, Китай повинен вибрати модель з нижчою вартістю експлуатації, забезпечуючи тим самим сприятливі умови для покупки наукових винаходів і технологічних інновацій. Kлючові слова: інноваційні країни; інноваційні інститути, технологічні інновації; інституційно-інноваційна модель.

SUMMARY

This paper systematically expounds the historical course of development and evolution of institution, demonstrates the strong correlation between institution and formation of innovative countries, and then analyzes the function of institution in these countries through building the influence model of institution innovation on the performance of innovative countries. The theoretical analysis and empirical study prove that institution innovation is the profound guarantee for forming innovative countries. Based on the experience of developed countries' development for reference, our country should opt for an institution model at lower operation cost, thereby providing a favorable environment to buoy up scientific invention and technological innovation.

Keywords: innovative countries; institution innovation; technological innovation; influence model on performance

БEИЧMAPKIИГ IИИOBAЦIЙИOГO TA TEXИOЛOГIЧИOГO POЗBИTKУ KИTAЮ TA УKPAЇИИ I MOЖЛИBOCTI FX

CПIBPOБITИИЦTBA

Лещишена В.П., аспірант, Хмельницький національний університет 1

Постановка проблеми. Розвиток зовнішньоекономічних зв' язків України з Китаєм виступає пріоритетним напрямком зовнішньої політики нашої країни. На даний час в Китаї виробляється 34% інноваційної продукції в світі, за останні 30 років щорічне зростання ВВП Китаю склало 9,7%, реальне споживання жителів збільшилося більш ніж у 4 рази. Для Китаю головною ціллю виступає реалізація стратегії інноваційного розвитку на основі нової моделі економічного зростання, факторами якої виступають інновації, науково-технологічний прогрес та знання. Для України досвід Китаю та співробітництво з цією державою дуже важливе у зв' язку з теперішньою ситуацією, коли на перший план виходять питання інноваційного та антикризового розвитку.

Aналіз останніх досліджень економістів. Проблемам інноваційного та науково-технічного розвитку країн присвячено багато досліджень як зарубіжних вчених вчених: П. Друкер, Я. Бергер, так і таких українських дослідників, як Гончарова Н., Філіпенко А., Ілляшенко С., Андрощук Г., Пахомов Ю. та інші.

Mета статті. Здійснити бенчмаркінг інноваційного та технологічного розвитку Китаю та України і дослідити можливості їх співробітництва.

Виклад матеріалу. У 2006 р. Держрада КНР ухвалила "Основи державного плану середньострокового і довгострокового розвитку науки і техніки на 2006-2020 рр.", згідно з яким Китай до 2020 р. повинен стати інноваційною державою (тобто частку витрат на НДДКР передбачається довести до 2,5% ВВП, а внесок науково-технічного прогресу у зростання економіки повинен досягти 60%). До 2020 р. Китай має намір збільшити ВВП вчетверо порівняно з величиною ВВП у 2000 р., і важлива роль у досягненні цієї мети відводиться розвитку власних високих технологій. Хоча криза може внести свої корективи, цей намір виглядає реалістично (у 1980-2000 рр., наприклад, план чотириразового зростання ВВП був перевищений в півтора рази, а за три квартали 2009 р. ВВП Китаю зріс більш ніж на 7%, що є найвищим в світі показником) [1].

За даними доповіді американського дослідницького інституту ITIF (The Information Technology & Innovation Foundation), що спеціалізується на інноваційних стратегіях, Китай в кінці 1-го десятиліття XXI ст. займає лідируючу позицію за темпами розвитку передових технологій [2].

Щодо пріоритетів інноваційного розвитку України, то вони викладені в Законі України «Про пріоритетні напрями інноваційної

© Лещишена В.П., 2013діяльності в Україні». Зокрема цей закон визначає, що стратегічними пріоритетними напрямами на 2011-2021 роки є:

1) освоєння нових технологій транспортування енергії, впровадження енергоефективних, ресурсозберігаючих технологій, освоєння альтернативних джерел енергії;

2) освоєння нових технологій високотехнологічного розвитку транспортної системи, ракетно-космічної галузі, авіа- і суднобудування, озброєння та військової техніки;

3) освоєння нових технологій виробництва матеріалів, їх оброблення і з'єднання, створення індустрії наноматеріалів та нанотехнологій;

4) технологічне оновлення та розвиток агропромислового комплексу;

5) впровадження нових технологій та обладнання для якісного медичного обслуговування, лікування, фармацевтики;

6) широке застосування технологій більш чистого виробництва та охорони навколишнього природного середовища;

7) розвиток сучасних інформаційних, комунікаційних технологій, робототехніки [3].

На даний час цим двом країнам ще потрібно розвивати науку та технології, щоб стати інноваційними державами. В 2011 р. Україна, за даними Всесвітнього економічного форуму, знаходиться на переході від 1 стадії (факторної) до 2 стадії (ефективної), а Китай, який протягом останніх років досяг значних успіхів у розвитку інноваційної сфери, знаходиться на 2 стадії (ефективній). Деякі вчені висловлюють припущення, що Китай не зможе перейти на інноваційну стадію і самостійно подолати розрив з країнами-лідерами інноваційного розвитку, такими як країни ЄС, США та Японія. Саме тому необхідна координація зусиль по формуванню інноваційних економічних систем двох країн шляхом об'єднання науково-технічних та інноваційних можливостей України та Китаю завдяки розвитку двостороннього взаємодоповнюючого співробітництва.

Українсько-китайське стратегічне партнерство в сфері науки, техніки та інновацій має сприяти підвищенню рівня віддачі сукупного науково-технічного потенціалу та досягненню синергетичного ефекту від взаємодії обох держав у цій галузі. Для досягнення максимального ефекту від кооперації спочатку необхідно оцінити сучасні позиції РФ і КНР в галузі науки та інновацій у світовій економіці.

Порівняємо бали та місце України і Китаю згідно з субіндексами 12 стовпа Глобального індексу конкурентоспроможності -

інновації.

Таблиця 1.

Показники інноваційної спроможності країни

Місце (з 142 країн) і бали

 

Україна

Китай

Глобальний індекс конкурентоспроможності

82 (4,0)

26 (4,9)

Інноваційні фактори

74 (3,11)

29 (3,92)

Спроможність до інновацій

42 (3,4)

23 (4,2)

Якість науково-дослідних установ

72 (3,6)

38 (4,3)

Витрати компаній на НДДКР

3,0 (75)

23 (4,2)

Співробітництво університетів та промисловості в наукових дослідженнях

70 (3,6)

29 (4,5)

Урядові закупки високотехнологічної продукції

3,1 (112)

16 (4,4)

Наявність науковців та інженерів

51 (4,3)

33 (4,6)

Кількість патентів на винаходи на мільйон жителів країни

71 (0,3)

46 (2,0)

Аналізуючи дані Глобального індексу конкурентоспроможності, зокрема його 12 стовпа - інновації, можна зробити висновок, що Україна за загальним індексом конкурентоспроможності займає 82 місце зі 142 країн, а Китай - 26 місце. Для України найнижче значення має субіндекс «урядові закупки високотехнологічної продукції», за яким вона знаходиться на 112 місцю, а найвищі показники -«спроможність до інновацій» - 42 місце та наявність науковців та інженерів - 51 місце. Щодо Китаю, то найнижче значення має показник кількість патентів на винаходи на мільйон жителів країни, за яким Китай займає 46 місце, а найвище значення - урядові закупки високотехнологічної продукції - 16 місце. Результати досліджень Всесвітнього економічного форуму дозволяють зробити висновок, що значення субіндексів інновацій для України та Китаю знаходяться не нижче середнього рівня серед інших країн..

Низькі показники України в порівняння з Китаєм свідчать про те, що китайські компанії активніше виробляють власну інноваційну продукцію і використовують новаторські підходи у виробництві, більше коштів вкладають в дослідження і розробки, інтенсивніше співпрацюють з місцевими університетами в проведенні НДДКР, а уряд КНР, приймаючи рішення про закупівлі високотехнологічної продукції, орієнтується не тільки на її ціну, але і на її технічні характеристики і інноваційність.

На жаль, рейтинги ВЕФ багато в чому спираються не на статистичну інформацію, а на дані опитувань топ-менеджерів, тобто на суб'єктивну думку бізнесу щодо рівня інноваційності економіки.

Таблиця 2.

Позиції України та Китаю в рейтингу розвитку економіки знань в 2012 р. [5]

Показники економіки знань

Україна

 

Китай

 

 

Місце

Бали

Місце

Бали

Індекс економіки знань

56

5,73

84

4,37

Індекс економічного режиму

93

3,95

97

3,79

Індекс інновацій

59

5,76

54

5,99

Індекс освіти

21

8,26

95

3,93

Індекс інформаційно-комунікаційних технологій

77

4,96

94

3,79

Але в епоху глобалізації процвітають не просто інноваційні держави, а країни з так званої «економікою знань». Знання стають одним із ключових джерел економічного зростання, соціального розвитку та конкурентоспроможності. Оцінити, чи є у країни передумови для побудови економіки, заснованої на знаннях, визначити її сильні і слабкі сторони, а також порівняти її рівень з іншими державами дозволяє Індекс економіки знань (ІЕЗ) - інтегральний показник, який розраховується як середнє арифметичне 12 критеріїв, об'єднаних в 4 групи.

Як показує порівняння позицій двох країн у рейтингу ІЕЗ, в України в даний час є більш сприятливі умови для ефективного використання знань з метою прискорення економічного розвитку. Сьогодні для України першочерговим завданням є якнайшвидше реформування економічного режиму (93 місце), а також розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (77 місце), які створять сприятливі умови для стимулювання процесів використання знань та розвитку підприємництва.

У той же час Україна займає досить високі позиції в рейтингу Індексу освіти (21 місце, КНР - 95), що свідчить про наявність високого рівня інтелектуального потенціалу. Також індекс економіки знань України вищий, ніж у КНР (56 місце в України, 84 місце у Китаю), що дає змогу говорити про можливість співробітництва цих двох держав для забезпечення їх високого конкурентного статусу.

В своїй доповіді «Інноваційна стратегія Китаю» Wang Jinzhen, віце-голова Ради Китаю по просуванню міжнародної торгівлі визначив такі основні завдання країни у сфері інновацій:

Пошук шляхів стрибкоподібного розвитку в ключових сферах;

Прорив у кореневих технологіях;

Проведення фундаментальних наукових досліджень з довгостроковою перспективою;

Пріоритетними сферами виступають енергетика, збереження водних ресурсів, охорона навколишнього середовища [б]. На думку професора Річарда Лі^уа, провідного світового експерта з інновацій, засновника і президента CAMOT, в умовах нестабільності світової економіки, прагнення Китаю стати інноваційним лідером до 2020 року є важливим фактором глобального розвитку

[7].

Деякі спостерігачі зазначають, що китайська економіка залежить від іноземних технологій і прямих іноземних інвестицій. Китай шукає основу для інновацій і реалізації стратегії підтримки та модернізації своєї економіки. Китай має 12,3% світового обсягу R & D-витрат у 2010 році, поступаючись тільки США. Китай має 200 300 патентних заявок в 2008 році, займає третє місце після Японії та США. Однак аварія високошвидкісного потягу в Веньчжоу в липні поставила інноваційну стратегію Китаю під питання. The Wall Street Journal назвав інновації Китаю «паперовим тигром». Очевидно, що це перебільшення західних ЗМІ. Якщо подивитися на життєвий цикл продукту, є певний ризик, коли технологія тільки починає застосовуватися.

Ведеться серйозна і тривала дискусія про те, що Китай отримує технології, жертвуючи своїм ринком. Багато хто вважає, що стратегія Китаю відіграла значну роль у розвитку економіки і створення технологічних можливостей, у той час як деякі критики вважають, що Китай зазнав невдачі у доступі до ключових технологій (core technology).

Розглянемо інноваційну активність українських підприємств.

Таблиця 3

Динаміка інноваційної активності українських підприємств, 2000-2011 рр. [8]

 

Питома вага підприємств,що займалися інноваціями

 

У тому числі за напрямами

 

 

Загальна сума витрат

Дослідження і розробки

у тому числі

придбання інших зовнішніх знань

Підготовка виробництва для впровадження інновацій3

Придбання машин обладнання та програмного забезпечення 4

 

 

 

 

 

Внутрішні НДР

Зовнішні НДР

 

 

 

Інші витрати

% млн.грн.

2000

18,0

17б0,1

2бб,2

X

X

72,8

1б3,9

1074,5

182,7

2001

1б,5

1979,4

171,4

X

X

125,0

183,8

1249,4

249,8

2002

18,0

3018,3

270,1

X

X

149,7

325,2

18б5,б

407,7

2003

15,1

3059,8

312,9

X

X

95,9

527,3

1873,7

250,0

2004

13,7

4534,б

445,3

X

X

143,5

808,5

2717,5

419,8

2005

11,9

5751,б

б12,3

X

X

243,4

991,7

3149,б

754,б

200б

11,2

б1б0,0

992,9

X

X

159,5

954,7

3489,2

5б3,7

2007

14,2

10850,9

98б,5

793,б

192,9

328,4

X

7471,1

20б4,9

2008

13,0

11994,2

1243,б

958,8

284,8

421,8

X

7бб4,8

2бб4,0

2009

12,8

7949,9

84б,7

б33,3

213,4

115,9

X

4974,7

2012,б

2010

13,8

8045,5

99б,4

818,5

177,9

141,б

X

5051,7

1855,8

2011

1б,2

14333,9

1079,9

833,3

24б,б

324,7

X

10489,1

2440,

З таблиці 3 видно, що питома вага підприємств, що займалися інноваціями зростає з 2009 року з 12,8% до 16,2% в 2011 р. При цьому зросла і величина загальних витрат - з 7949,9 млн. грн.. в 2009 до 14 333,9 млн. грн. в 2011, при цьому основна частина цих витрат припадає на придбання машин, обладнання та програмного забезпечення - 10489,1 млн. грн., а на дослідження та розробки - менше 10% від загальної суми - 1079,9 млн. грн..

Далі розглянемо джерела фінансування інновацій на українських підприємствах.

Таблиця 4

Джерела фінансування інновацій на українських підприємствах [8]

 

Загальна сума витрат

У тому числі за рахунок коштів

 

 

власних

державного бюджету

іноземних інвесторів         інші джерела

 

млн.грн.

2000

1757,1

1399,3

7,7

133,1

217,0

2001

1971,4

1б54,0

55,8

58,5

203,1

2002

3013,8

2141,8

45,5

2б4,1

5б2,4

2003

3059,8

2148,4

93,0

130,0

б88,4

2004

4534,б

3501,5

б3,4

112,4

857,3

2005

5751,б

5045,4

28,1

157,9

520,2

200б

б1б0,0

5211,4

114,4

17б,2

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 


Похожие статьи

Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект