Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект - страница 63

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 

Как свидетельствуют исследования, на практике, в основном, при реализации механизмов межсекторного партнерства, принимают участие две стороны и оно реализуется посредством инструментов общественно-государственного, государственно-частного или общественно-частного партнерства.

В Украине разработана и существует достаточно сильная законодательная база, регулирующая взаимодействие органов власти и общества. Законодательно утверждены следующие механизмы и инструменты регулирования взаимодействия власти и общества:

проведение консультаций с общественными объединениями по важным вопросам государственной и общественной жизни, разработки социальных проектов;

создание Общественных советов, консультативных, совещательных и других вспомогательных органов при органах государственной власти, органах местного самоуправления, в работе которых принимают участие представители общественных объединений;

формирование и реализация социального заказа;

осуществление общественной экспертизы деятельности органов исполнительной власти;

организация социального диалога;

реализация партнерства "Открытое Правительство".

Для развития института и экономического механизма регулирования общественно-государственного партнерства в Украине необходима реализация следующих стратегических направлений организации системы взаимодействий:

развитие системы общественного контроля, экспертизы, общественного участия в принятии государственных решений по взаимодействию;

содействие в осуществлении взаимного контроля деятельности органов местного самоуправления и некоммерческого сектора, а также общего общественно - государственного контроля в социальном секторе экономики;

использование разных инструментов прямого финансирования деятельности социальноориентированных НКО на всех уровнях, обеспечение налогового равноправия НКО и бюджетных учреждений;

обеспечение прозрачности механизмов финансирования прямых (субсидии, субвенции, гранты, ссуды, размещения социального заказа) и непрямых (налоговые льготы) инструментов поддержки социальноориентированных некоммерческих организаций (НКО);

финансирование деятельности НКО, направленной на разработку, создание и продвижение инновационных социальных технологий;

создание специальных льгот для производителей социальных услуг, а также специальных стимулов для органов власти разных уровней с целью привлечения НКО к производству и предоставлению социальных услуг;

развитие социального предпринимательства и конкуренции в области предоставления социальных услуг; популяризация социальнопроектной и волонтерской деятельности;

проведение целеустремленной политики по подготовке кадров для работы с негосударственными некоммерческими организациями - обучение государственных служащих навыкам и практике работы в партнерстве с некоммерческим сектором.

В настоящее время развитие бизнеса напрямую связано с улучшением условий жизни людей - не только сотрудников, но и жителей территорий присутствия компаний, что мотивирует бизнес к необходимости системной социальной ответственности (табл. 1.). Лучшей реализацией системного подхода к социальной ответственности являются крупные социальные проекты в партнерстве с местными органами власти и общественными организациями.

\ Взаимодействие бизнеса и некоммерческих организаций (НКО) - третий механизм межсекторного партнерства, который в Украине, как показали исследования развит наименее всего, что в основном обусловленно отсутствием доверия этих секторов общества друг к другу, и низким уровнем информированности о их деятельности.

К наиболее эффективным механизмам взаимодействия бизнеса и НКО для решения социальных проблем относятся традиционная благотворительность, эндаумент и социальное предпринимательство. Новым механизмом благотворительности для Украины и широко используемым во многих странах является механизм эндаумент-фондов. Эндаумент-фонд (англ. endowment) - целевой фонд, предназначенный для использования в финансировании некоммерческих организации образования, медицины, культуры. Социальное предпринимательство - это предпринимательская деятельность, основанная на принципах самоокупаемости, инновационности и устойчивости, нацеленная на смягчение (или решение) острых социальных проблем.

Как показали исследования, взаимодействие бизнеса и НКО в Украине регулируется в основном уставами НКО и стратегиями развития корпоративной социальной ответственности бизнес-компаний при полном отсутствии законодательства о взаимодействии между обществом и бизнесом.

Таблица 1.

Партнеры

Бизнес

Власть

ДТЭК:

ПАО «ДТЭК Павлоградуголь», ПАО         «ДТЭК Шахта Комсомолец Донбасса», ООО   «Востокэнерго», ПАО «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», ООО «Моспинскиое УПП», ПАО    «Днепрэнерго», ПАО «Западенерго»

Органы местного самоуправления

Метинвест:

МК «Азовсталь»,  ММК им. Ильича, Авдеевский коксохимический завод, Харцызский трубный завод, Енакиевский металлургический завод, ГЗК

Городские     и районные

администрации

(г. Мариуполь,

г. Харцызск,

г. Енакиево,

г. Макеевка,

г. Авдеевка,

г. Дзержинск,

г. Кривой Рог,

г. Краснодон)

ОАО «Мобильные телесистемы» (МТС-Украина),

ДТЭК

Министерство здравоохранения Украины

ОАО «МТС-Украина»

Министерство образования и науки, молодежи и спорта Украины

ОАО «МТС-Украина», группа

«Вимм-Билль-Данн

Украина»,

ЗАО «Киевская Инвестиционная Группа», ООО    «МЕТРО    Кеш энд Керри Украина»

Министерство образования и науки, молодежи и спорта Украины

Группа компаний «НИКО»

Министерство здравоохранения Украины

Примеры реализации механизмов ГЧП в Украине

Социальные проекты

Здравоохранение; энергоэффективность; образование; культура; спорт

Развитие социальной инфраструктуры; культура и спорт, образование

Форма регулирования взаимодействия

Декларация социального партнерства

Соглашения о социально-

«Мобильная медицина»

«Профессионалы будущего»

«Межкорпоративный Университет»

«Точка Жизни»

экономическом сотрудничестве

Меморандум взаимопонимании

Меморандум

При этом, несмотря на отличие характера деятельности, возможностей и представлений о самой природе социальных проблем, субъекты взаимодействия четко осознают необходимость сотрудничества по ряду социальных вопросов.

Инициаторы - органы власти, НКО, бизнес^

о

В стратегическом развитии региона заинтересованы все социальные субъекты и институты, которые находятся на его территории. Поэтому межсекторное партнерство следует рассматривать как универсальную форму взаимодействия субъектов взаимоотношений в любом из направлений реализации социальной политики. При этом под межсекторным партнерством на уровне региона следует понимать добровольные и открытые коалиции представителей разных секторов экономики - органов местной государственной администрации, органов территориального местного самоуправления, бизнеса и общественных организаций, которые совместно разрабатывают и реализуют деятельность, направленную на решение экономических, социальных, экологических проблем в пределах определенной территории и развитие местного содружества.

На региональном уровне для регулирования взаимодействия партнеров необходимо создание органа межсекторного партнерства со статусом совещательного органа при главе администрации региона, которые существуют практически во всех развитых странах. В состав органа межсекторного партнерства должны входить представители всех заинтересованных сторон в стратегическом развитии региона: депутаты местного совета, представители администрации региона, представители некоммерческих организаций, бизнеса. На рис. 1. представлена логико-структурная схема реализации организационного механизма взаимодействия партнеров на региональном уровне.

Может быть предложена следующая модель организационно-экономического механизма деятельности органа межсекторного партнерства по реализации значимого социогуманитарного проекта:

предложения от всех субъектов направляются в орган межсекторного партнерства;

орган межсекторного партнерства проводит экспертизу предложений при участии представителей всех социальных партнеров;

эксперты готовят проект решения по данному предложению и посылают его в соответствующий отдел администрации региона для исполнения. В случае отклонения проекта инициатором предоставляется официальный отказ и объясняются его причины;

согласованный и одобренный проект решения, отдел администирации региона отсылает опять в орган межсекторного партнерства, где он проходит следующие этапы экспертирования;

на заседании органа межсекторного партнерства при участии инициаторов принимается окончательный вариант проекта и направляется на подпись главе администрации региона;

глава администрации региона утверждает окончательный проект решения и направляет для выполнения в профильный отдел администрации;

профильный отдел администрации региона разрабатывает план мероприятий по реализации проекта, включает его в общую программу социально-экономического развития региона и привлекает к его реализации инициаторов проекта;

выполнение проекта осуществляется совместно органами власти и социальными партнерами, которые инициировали проект;

орган межсекторного партнерства следит за ходом реализации проекта, осуществляет мониторинг процесса выполнения решения администрации региона.

Для создания и функционирования регионального органа межсекторного партнерства необходима разработка нормативно-правовых актов.

Таким образом, в настоящее время в социально-политическом пространстве Украины происходит активный поиск экономических механизмов гармонизации социальных отношений. Внимание к процессам гармонизации вызвано появлением новых субъектов социальной жизни, которые активно формируются, - коммерческих и некоммерческих организаций. С активизацией сотрудничества власти, бизнеса и общества в решении социогуманитарных проблем стало возможным говорить о новом социальном явлении - межсекторном взаимодействии.

Эффективному взаимодействию власти, бизнеса и общества препятствуют такие факторы: отсутствие практики диалога; взаимные подозрения и недоверие партнеров; недостаточная информированность о деятельности и мотивах других секторов относительно благотворительности и социальных инвестиций; отсутствие прозрачности в организации бизнеса; отсутствие прозрачного и понятного бизнесу механизма принятия управленческих решений; отсутствие профессиональных управленцев, которые умеют управлять нематериальными активами (доверием, репутацией, минимизацией рисков и использованием возможностей заинтересованных сторон, построением информационных сетей и коммуникаций с заинтересованными сторонами); неустойчивые «правила игры» между властью, бизнесом и обществом; отсутствие обратной связи с общественными организациями; отсутствие методик взаимодействия.

Исследование механизмов регулирования взаимодействия государства, бизнеса и общества позволяет сделать следующие выводы:

социальная ответственность всех секторов общества представляется объективной необходимостью для самосохранения и устойчивого развития современного общества;

цель межсекторного партнерства заключается в налаживании конструктивных отношений между тремя субъектами -государственными структурами, коммерческими предприятиями и некоммерческими организациями;

межсекторное партнерство выступает доминирующей формой организации и реализации социогуманитарных проектов;

сотрудничество секторов необходимо для всего общества, поскольку ни государство, ни бизнес, ни общество не могут в одиночку преодолеть существующие социальные проблемы;

межсекторное взаимодействие, создавая правила, нормы, процедуры и механизмы для решения социальных проблем, делает любой социальный процесс предусмотренным, управляемым, обеспеченным механизмами согласования интересов и целей, а также способствует минимизации экономических, социальных и политических рисков;

становление эффективных механизмов регулирования межсекторного взаимодействия способствует большей гибкости региональной системы социального развития, повышает ее чувствительность к изменяющимся условиям на основе согласования интересов всех секторов общества и гармонизации социальных отношений для достижения общественного согласия;

в стране заложены основы нормативно-правовой базы, которые характеризуют статус и условия деятельности организаций разных секторов экономики, принципы взаимодействия между ними;

анализ законодательной базы, которая регулирует межсекторное взаимодействие в Украине, показывает, что процесс ее формирования не завершен, находится в состоянии развития;

в Украине накапливается опыт достижения компромиссов между всеми субъектами социальных отношений как в реализации социальных проектов, так и в преодолении кризисных ситуаций;

на практике, в основном, в межсекторном партнерстве принимают участие две стороны и оно имеет вид: общественно-государственного, государственно-частного и общественно-частного;

бизнес только начинает включаться в процессы межсекторного партнерства: стремится разработать индивидуальные и общие подходы к социальной ответственности, внедрить международные принципы прозрачности, экологической безопасности, поддержки общества;

НКО в большинстве случаев имеют стратегию действий, ведут учет расходов и являются экспертами в социальном секторе, могут выступать партнерами власти и бизнеса в решении социальных проблем, но уровень восприятия их роли еще недостаточно высокий;

практика межсекторного партнерства пока не носит обязательный характер для всех структур, которые значительно различаются отношением к нему и мерой включенности в процесс социального взаимодействия;

имеет место бессистемное использование потенциала взаимодействия государственных структур, коммерческих и общественных объединений;

необходим современный научно-методический аппарат для исследования современного состояния межсекторного взаимодействия, обоснования его роли в процессе гармонизации социальных отношений, а также организационно-экономический механизм принятия решений по взаимодействию, который предложен в статье;своевременным является разработка инструментария учета проектов по межсекторному взаимодействию на национальном и региональном уровнях и его внедрение в практику статистических органов Украины.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. АО "Систем Кэпитал Менеджмент" [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.scm.com.ua.

2. ОАО "Мобильные телесистемы Украина" [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.mts.com.ua.

3. Группа компаний "НИКО" [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.niko.ua.

4. ООО "МЕТРО Кеш энд Керри Украина" [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.metro.ua.

5. ЗАО "Киевская Инвестиционная Группа" [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.kig-ua.com.

УДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА РЕГІОНУ В УМОВАХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Мігущенко Ю.В., к.е.н., старший науковий співробітник Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Львові,

Поповіченко Ю.А., аспірант МАУП 1

Вступ. Проблема зміцнення економічної безпеки малого підприємництва особливо актуалізується в умовах трансформації економіки та посилення дії системних ризиків підприємницької діяльності. Проте окремим аспектом проблеми, яка досліджується, є необхідність реалізації додаткових заходів в межах державної політики посилення економічної безпеки малого підприємництва в умовах фінансових чи економічних криз. Такий висновок є об'єктивним та походить з того, що в умовах фінансово-економічної нестабільності посилюється дія дестабілізуючих чинників впливу та перешкод діяльності суб'єктів первинної ланки економіки і розвитку підприємництва, значно обмежуються можливості (передусім фінансові) органів державного управління як головного суб'єкта реалізації заходів з удосконалення системи безпеки сектора малого підприємництва, створюються додаткові труднощі функціонування грошово-кредитної та банківської систем, що сповільнює стан фінансових потоків, економічний розвиток, його збалансованість та знижує рівень стійкості економіки до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів.

Більше того, в умовах загострення фінансових відносин, зниження рівня економічної ефективності первинної ланки економіки, зменшення кількості робочих місць, стає очевидним, що створення економіко-правового бізнес-середовища, за якого більшість малих підприємств можуть сформувати належний рівень власної економічної безпеки та прогнозувати і нівелювати ризики фінансової кризи, є життєво необхідним для кожної держави.

Постановка завдання. Для забезпечення зміцнення економічної безпеки малого підприємництва в регіонах України необхідно реалізувати заходи, спрямовані на удосконалення інституційно-правового забезпечення економічної безпеки сектора малого підприємництва.

Основний матеріал. Зауважимо, що політика сприяння посиленню фінансової безпеки як головного складника економічної безпеки малого підприємництва в умовах кризи має передусім реалізовуватися на макрорівні ієрархії управління економікою. При цьому потрібно додати, що за кожним з напрямів посилення фінансового складника безпеки підприємництва необхідно розробити та реалізувати заходи, які передбачають зміни до відповідного законодавчого забезпечення, а також створення чи активізації діяльності організацій фінансово-кредитного ринку та підтримки і сприяння розвитку підприємництва. Вважаємо також, що головними суб'єктами реалізації заходів зі зміцнення фінансової безпеки підприємництва є органи державного управління, державні та недержавні установи фінансово-кредитного сприяння суб' єктам підприємництва, асоціативні підприємницькі об' єднання та організації, підприємства та організації фінансово-кредитного, страхового ринку, суб'єкти підприємницької діяльності, представники ЗМІ, громадськість.

Крім того, подальший розвиток сформованої в Україні системи інституціонального гарантування безпеки малого підприємництва доцільно здійснювати за напрямами в межах трьох підсистем відповідної державної політики - інформаційної, прийняття рішень та мотиваційної. Стосовно потреби у мінімізації впливу ризиків фінансово-економічної кризи, то з вказаних у попередніх структурних частинах роботи важливо реалізувати такі заходи: розвиток мережі інформаційно-аналітичних центрів безпеки підприємництва; удосконалення нормативно-правової бази зміцнення економічної безпеки підприємництва за найбільш незабезпеченими її функціональними складовими (дозвільна система, захист конкуренції, права власності та інтересів інвесторів); внесення коректив у систему оподаткування малого бізнесу; розвиток галузевих, територіальних мереж страхових, гарантійних фондів, кредитної кооперації, а також сприяння розвитку мережі базових інноваційно-технологічних центрів передачі технологій та зміцнення інноваційної компоненти економічної безпеки підприємництва.

З іншого боку, вивчення теоретичних засад фінансової безпеки підприємництва, обумовлює потребу у покращенні таких параметрів цього функціонального складника безпеки, як рівень захищеності юридичних прав кредиторів і позичальників, зниження рівня відсоткової ставки за кредитами комерційних банків, підвищення середніх умовних показників ліквідності і фінансової стійкості, зниження рівня податкового навантаження та рівня інфляції, підвищення рівня „щільності страхування", збільшення рівня капіталізації вітчизняних підприємств.

Додамо до вказаного, що важливим базисом обгрунтування пріоритетів та програмно-цільових заходів зміцнення економічної безпеки малого підприємницького сектора економіки в умовах фінансово-економічної кризи є вивчення світового досвіду реалізації державної політики в аналізованій сфері. Так, найбільш вагомими заходами, реалізованими під час фінансово-економічної кризи багатьма країнами були:

- зниження рівня податкового навантаження на суб'єкти підприємництва (ставка податку на прибуток в Чехії була знижена з 21% до 20%, у Нідерландах - з 23% до 20%, в Росії - з 24% до 20%; верхня ставка прибуткового податку була знижена у Великобританії з 45% до 40%, а нижня - з 15% до 13,5%; крім того, було знижено ставку оподаткування ПДВ майже у всіх країнах ЄС);

- зменшення обсягів дефіциту та видатків державного бюджету (так, уряд Чехії зменшив соціальні виплати, у тому числі на 4% заробітну плату в бюджетній сфері);

- забезпечення максимальної відповідальності дій органів державного управління, з тим, щоб не створювати в економіці неправильних стимулів, викривлення мотивації підприємств і населення, підриву довгострокових перспектив розвитку з метою активізації використання всіх наявних інструментів економічної та соціальної політики задля недопущення незворотних руйнівних процесів в економіці, підриву довгострокових перспектив розвитку країни, забезпечуючи при цьому і вирішення стратегічних завдань (досвід Російської Федерації);

- стимулювання споживчого попиту населення, надання фінансової допомоги домашнім господарствам та здійснення державних інвестицій в інфраструктуру та ключові галузі, такі, наприклад, як автомобілебудування (досвід країн Німеччини, Великобританії, Франції, Італії);

- розширення пільгового кредитування малого бізнесу за рахунок державних коштів; субсидіювання частини або навіть усіх

© Мігущенко Ю.В., Поповіченко Ю.А., 2013відсотків за кредитами, насамперед іпотечними (досвід країн ЄС);

- здійснення державного інвестування у будівельний комплекс країни передусім на підтримку соціального житла (досвід Великобританії, Франції);

- надання податкових пільг суб' єктам підприємницької діяльності, а також суттєвої підтримки фінансовому сектору (включаючи так звану рекапіталізацію банків) з метою гарантування міжбанківського кредитування (досвід Франції);

- збільшення мита на товари розкошу (досвід Великобританії).

Крім того, доцільно наголосити, що окремі країни світу, які не володіють більшим порівняно з Україною економічним та ресурсним потенціалом, змогли створити суттєво краще економіко-правове середовище для функціонування і розвитку підприємництва (що одночасно посприяло певному нівелюванню негативного впливу на підприємницький сектор фінансово-економічної кризи та є наглядним прикладом для України). Так, високими є місця в рейтингу (за рівнем сприятливості підприємницького середовища) Світового Банку таких країн, як:

- Грузія (легкість ведення підприємництва - 11-те місце, у тому числі за характеристиками: реєстрація власності - 2-ге місце; реєстрація підприємства - 5-те місце; отримання дозволу на будівництво - 7-ме місце);

- Естонія (легкість ведення підприємництва - 24-те місце, у тому числі за характеристиками: реєстрація власності - 13-те місце; реєстрація підприємства - 37-ме місце; отримання дозволу на будівництво - 20-те місце; міжнародна торгівля - 3-тє місце);

- Азербайджан (легкість ведення підприємництва - 38-ме місце, у тому числі за характеристиками: реєстрація власності - 9-те місце; реєстрація підприємства - 17-те місце; кредитування - 15-те місце; захист інтересів інвестора - 20-те місце).

Разом з тим, враховуючи об' єктивну обмеженість як фінансових, так і організаційних ресурсів держави, зрозуміло, що в умовах посилення фінансових чи економічних криз необхідно передусім реалізувати заходи, спрямовані на нівелювання найбільш типових та суттєвих ризиків для критичної маси суб' єктів підприємництва, якими є: стрімке зростання вартості кредитних ресурсів; втрати внаслідок девальвації національної валюти; ускладнення системи платіжних розрахунків між підприємствами; структурна деформація зовнішніх ринків; кризове погіршення інноваційного потенціалу; зниження якості дебіторської заборгованості; зниження ринкової вартості підприємства; критичне зменшення попиту та обсягів діяльності і як наслідок - погіршення ефективності діяльності, ліквідності і фінансової стійкості суб' єктів первинної ланки економіки.

Враховуючи вказане актуалізується потреба у реалізації заходів, спрямованих на покращення рівня доступності малих підприємств та зниження вартості фінансово-кредитних ресурсів, мінімізації фінансових ризиків і сприяння збільшенню обсягів та економічної ефективності діяльності вітчизняних економічних агентів первинної ланки економіки. Вважаємо, що пріоритетними напрямами посилення фінансового складника економічної безпеки сектора малого підприємництва в умовах фінансово-економічної кризи необхідно визначити: удосконалення фіскальної політики, підвищення рівня доступності суб' єктів господарювання до фінансових ресурсів та іноземних інвестицій, мінімізацію валютних ризиків підприємств, удосконалення системи фінансово-кредитного сприяння суб' єктам підприємництва, розвиток системи страхування ризиків (рис. 1).

Зазначимо, що закономірними діями представників державного управління в умовах виникнення труднощів та перешкод діяльності суб' єктів підприємництва є зниження рівня оподаткування та іншого прямого чи опосередкованого втручання у діяльність підприємств. Відповідно оптимізація та навіть зниження рівня податного навантаження на суб' єкти підприємництва використані багатьма країнами після настання світової фінансово-економічної кризи.

Напрями зміцнення фінансової безпеки підприємництва

Удоскона­лення фіскальної політики

Підвищення рівня доступності фінансових ресурсів, сприяння зовнішнім інвестиціям

Мінімізація валютних ризиків

Удосконалення

системи

фінансово-

кредитного сприяння та його нормативно-

правового забезпечення

Розвиток системи страхування

ризиків

Рис. 1. Пріоритетні напрями посилення фінансового складника економічної безпеки сектора малого підприємництва в

умовах фінансово-економічної кризи

Щодо України, то в умовах надмірного податкового тиску частина малих підприємств або обсягів їх господарської діяльності об' єктивно переходить у тіньовий сектор ринку, що викривлює ринкове конкурентне середовище, створює конкурентні переваги тіньовому сектору порівняно з суб' єктами, які здійснюють легальну підприємницьку діяльність, часто призводить до розвитку неформальних суспільних та економічних відносин між органами державного управління, контролюючими структурами, бізнесом та навіть до криміналізації підприємницького середовища.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 


Похожие статьи

Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект