Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект - страница 65

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 

Співпраця з угорськими та словацькими партнерами дозволяє представникам ділових кіл і владі Закарпаття знаходити сучасні підходи до розвитку промислової та транспортно-логістичної інфраструктури області, в тому числі у контексті активізації зовнішньоекономічних зв' язків у транскордонних регіонах, до складу яких вона входить. Так, одним з пріоритетних інвестиційних проектів для Закарпатської області є подальша реалізація інвестиційного проекту зі створення індустріального парку з елементами логістики, «Берег-Карпати», що передбачає будівництво інженерних мереж та виробничих потужностей у формі української частини дзеркальних транскордонних індустріальних парків з елементами логістики на українсько-угорському кордоні поблизу с. Дейда Берегівського району. Орієнтовна вартість цього проекту становить 8-10 млн. дол. США. [7]

Метою створення цього індустріального парку з елементами логістики на українсько-угорському кордоні, є формування міжнародної промислової, економічно-торгової, транспортно-логістичної зони на підприємницькій основі зі складськими територіями біля Шенгенського кордону. Цей індустріальний парк планується розмістити на території 200 га Закарпатської області (і ще 200 га на території області Саболч-Сатмар-Берег в Угорщині), безпосередньо біля дороги державного значення Е-81, Е-58, яка перебуває у доволі хорошому стані, та на відстані 300 метрів від ділянки залізничної колії з найближчою станцією у м. Берегово (4,5 км.). Крім того, на відстані 80 км з обох боків кордону (угорського та українського) знаходяться два міжнародні аеропорти: «Ужгород» та «Дебрецен». [8]

Поряд із цим, в районі майбутнього розташування цього індустріального парку наявні значні водні ресурси, а також проходить газопровід високого тиску та високовольтної лінії електропередач. На відстані 7 км розміщений міжнародний пункт перетину кордону «Лужанка», через який до 2015 року проходитиме гілка пан-європейського транспортного коридору № 5, яка з'єднуватиме міста Ніредьгаза та Київ. Успішному розвитку індустріального парку «Берег-Карпати» сприятиме висока концентрація безробітних людських ресурсів у транскордонному регіоні його потенційного створення, а також безпосередня близькість до найважливіших ринків Центральної та Західної Європи. У 2013-2015 роках планується провести комунікації та побудувати індустріальний інкубатор площею біля 5 тис. м2, який дозволить промисловим компаніям розпочати свою діяльність на території транскордонного індустріального парку. В майбутньому ці компанії матимуть можливість розмістити власне виробництво у новозбудованих промислових площах на території біля 300 га по обидва боки кордону. [9]

Крім того, на відстані 50 км від потенційного місця розташування індустріального парку «Берег-Карпати», група компаній «Атолл-холдинг», яка свого часу інвестувала кошти у відкриття на території Закарпаття автомобільного заводу «Єврокар», сьогодні планує створити на площі 100 га індустріальний парк «Соломонове» (в с. Соломонове, поблизу українсько-словацького кордону, поряд з місцем розташуванням вищезгаданого заводу). Його ефективній роботі, на думку ініціаторів проекту, сприятиме вигідне географічне розташування, безпосередня близькість до 4-х держав-членів ЄС, розвинуте транспортне сполучення, використання транзитних можливостей регіону, розвиток прикордонної інфраструктури, наявність висококваліфікованого кадрового потенціалу, доступ до дешевих природно-сировинних та енергетичнихресурсів. Поблизу проходить автомобільна дорого державного значення, доступ до європейської сітки автострад. На відстані до 1 км. від потенційного місця розташування індустріального парку розташовані пункти пропуску державного кордону з Угорщиною та Словаччиною, а також офіси міжнародних транспортних компаній. У недалекому майбутньому очікується транзит через територію індустріального парку вантажів міжнародним транспортним коридором № З. Неподалік проходять також залізничні колії, широка та європейського стандарту з найближчими залізничними станціями у м. Чоп (Україна) - на відділі 2 км від потенційного місця розташування індустріального парку та Чієрна над Тисов (Словаччина) - 3 км. На відстані 2З км знаходиться міжнародний аеропорт «Ужгород», який має постійне сполучення з Києвом і Будапештом. Крім того, в районі розташування майбутнього індустріального парку проходить газова магістраль і лінії електропередач з потужністю, достатньою для проведення будівельних робіт. До того ж, у радіусі 2З км. від с. Соломонове мешкає 200 тис. осіб, що має забезпечувати індустріальний парк достатнім обсягом трудових ресурсів. В перспективі його діяльність покликана сприяти задоволенню зростаючого попиту на промислову нерухомість, зумовленого перенесенням виробництв із Західної та Центральної Європи в Україну і далі на схід. Розташування індустріального парку на території спеціальної економічної зони «Закарпаття» по сусідству із заводом з виробництва автомобілів «SKODA» і «VOLKSWAGEN» ЗАТ «Єврокар», визначає потенційну орієнтацію на підприємства автомобілебудівної та автоагрегатної промисловості. [10]

Сприятливі можливості для створення транскордонних індустріальних і технологічних парків є також у Львівській області. Адже існуючий промисловий та інноваційний потенціал українсько-польського транскордонного регіону є одним із найбільших у транскордонному просторі між Україною та ЄС. До того ж на території Львівщини свого часу було реалізовано цілу низку ініціатив, пов' язаних з розвитком інвестиційного та інноваційного співробітництва з польськими партнерами в межах СЕЗ «Яворів» і технологічного парку, розташованого на території цієї спеціальної економічної зони.

На жаль, протягом останніх років, через непослідовну політику щодо функціонування в Україні СЕЗ, значну частину напрацьованого потенціалу було втрачено, однак в сучасних умовах, зокрема після прийняття Закону України «Про індустріальні парки», його можна відновити.

Насамперед це стосується надання статусу транскордонного технологічному парку «Яворів», який працює на вітчизняному ринку інноваційних послуг з 1998 року. В 2007 році відбулася державна реєстрація цього технологічного парку в рамках Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків». Технопарк отримав екстериторіальний статус і сьогодні може виконувати проекти по всій території України. Технологічний парк «Яворів» займається впровадженням науково-технічних розробок у виробництво та виведенням їх на ринок через середні та малі підприємства. Також він надає послуги, пов' язані із забезпеченням правового, маркетингового, комерційного та експертного супроводу інноваційного та інвестиційного процесу, координації діяльності наукових, виробничих і фінансових інституцій в сфері розробки та впровадження інвестиційних та інноваційних проектів, створює інвестиційно-привабливі території для залучення іноземних інвестицій. У стратегічній перспективі технологічний парк «Яворів» позиціонує себе як інтегровану інноваційну структуру, орієнтовану на потреби та можливості Західного регіону України і покликану комерціалізувати результати науково-технічної діяльності у нові види промислової продукції, засоби та предмети праці, технології і способи організації виробництва. Саме в цьому ініціатори його створення вбачають перспективу створення ефективного економічного середовища в Україні на основі формування мережі малих та середніх підприємницьких структур в різних галузях господарського комплексу, які зможуть швидко та дієво реагувати на зміну кон' юнктури ринку, в т. ч. ринку нових технологій, а також на умови та потреби різних регіонів. [11]

Надання технологічному парку «Яворів» статусу транскордонного дозволить більш активно залучати до його роботи польських партнерів, насамперед тих, що розташовані на території сусіднього Ряшівського воєводства Польщі. Це дасть змогу повніше використовувати інноваційний потенціал польських партнерів у розвитку зовнішньоекономічних зв' язків у межах українсько-польського транскордонного регіону, в тому числі на основі реалізації інноваційно-інвестиційний проектів, що реалізовуватимуться за фінансової підтримки ЄС.

В Яворівському районі Львівщини планується також створення індустріального парку на території колишніх гірничо-хімічних підприємств у м. Новий Розділ та на Яворівському полігоні [12], які в перспективі також можуть набути транскордонного статусу, виконуючи функції адаптації на вітчизняний ґрунт польського досвіду впровадження інноваційних технологій у легкій промисловості, сферах агробізнесу та виробництва будівельних матеріалів, розвитку підприємництва на сільських територіях тощо.

Не менш перспективною є ідея створення на території Львівщини індустріального парку «Рясне-2», який планується розмістити у північно-західній частині Львова, на території рясненської промислової зони. Ця ідея отримала своє організаційне оформлення у вигляді відповідного рішення сесії Львівської міської ради у вересні 2012 року. Метою створення Львівського індустріального парку «Рясне-2» є залучення інвестицій в економіку міста, забезпечення сприятливих умов для функціонування та розвитку вітчизняних промислових підприємств, покращення інвестиційного іміджу регіону, забезпечення економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності його території, створення нових робочих місць, збільшення надходжень до міського та державного бюджетів, розвиток сучасної виробничої та ринкової інфраструктури. За попередньою оцінкою фахівців, при реалізації проекту створення Львівського індустріального парку «Рясне-2» на території рясненської промислової зони може бути створено до 12 тис. робочих місць, не враховуючи постачальників послуг та сировини для забезпечення повноцінного функціонування її об' єктів. Ця кількість робочих місць дозволить залучати до міського бюджету близько 38 млн грн. щорічно (лише надходження від орендної плати за землю очікується в розмірі близько 2 млн грн. на рік). [13]

Окрему увагу слід приділити перспективі формування в українсько-польському транскордонному регіоні наукового парку. Не зважаючи на те, що Закону України «Про наукові парки», прийнятий у 2009 р., так само, як і закони «Про індустріальні парки» та «Спеціальний режим інноваційної та інвестиційної діяльності технологічних парків», не оперує категорією «транскордонні парки» і передбачає низку складних реєстраційних процедур, все ж декларовані ним функції наукових парків можуть мати значний позитивний вплив на розвиток співпраці у межах транскордонних регіонів.

Так, в українсько-польському транскордонному регіоні можуть бути сформовані транскордонні наукові парки, ґрунтовані на об' єднанні інтелектуального та інноваційного потенціалу таких потужних наукових центрів, як Львів і Ряшів (Львівська область України і Підкарпатське воєводство Польщі), а також Луцьк і Люблін (Волинська область України і Люблінське воєводство Польщі).

Вказані транскордонні наукові парки можуть на основі залучення студентів, випускників, аспірантів, науковців та працівників вищих навчальних закладів і наукових установ, що входять до їхнього складу, здійснювати інформаційно-методичне, правове та консалтингове забезпечення підприємств, що працюють в українсько-польському транскордонному регіоні, сприяти розвитку та підтримці малого інноваційного підприємництва, здійснювати організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів, необхідних для розроблення і реалізації проектів наукового парку і транскордонної співпраці в українсько-польському транскордонному регіоні, стимулювати активізацію міжнародного співробітництва у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, а також залучення іноземних інвестицій, здійснювати у межах транскордонного простору іншу діяльність, передбачену Законом України «Про наукові парки» [14].

Прикладом та зразком для наслідування при формуванні двох вищезазначених транскордонних наукових парків може слугувати досвід Підкарпатського науково-технологічного парку «Аерополіс», місією якого є стимулювання багатофункціонального розвитку Підкарпатського воєводства, що ґрунтується на ідеї інноваційності і трансферу технологій через синергетичне використання регіонального науково-дослідного, господарського, а також інфраструктурного потенціалів. Загальна площа Прикарпатського науково-технологічного парку «Аерополіс» становить близько 118 га і складається з трьох зон: Приаеропортової, площею близько 70 га, розташованої по сусідству з аеропортом Жешув-Ясьонка; зони високої економічної активності - близько 47 га на терені гміни Глодів Малопольські;, а також зони території Жешувської політехніки, будинку Академічного преінкубатора загальною площею близько 1000м2. На території «Аерополіса» створюються високоінтелектуальні робочі місця для 1380 осіб, а декларований рівень інвестицій перевищує 640 млн. злотих (1,7 млрд грн.). [1З] Цей науково-технологічний парк в перспективі міг би навіть розглядатися в ролі одного з засновників та майбутніх активних учасниківтранскордонного наукового парку «Львів-Ряшів», здійснюючи передаючу свого багатого адміністративно-управлінського досвіду на основі використання значного науково-інтелектуального потенціалу української сторони.

Аналогічний транскордонний науковий парк може бути створений і в українсько-румунському транскордонному регіоні шляхом об'єднання відповідних ресурсів науково-освітніх центрів міст Чернівці (з українського боку) та Сучава і Ботошани (з румунського). Відстань між цими містами є меншою за 100 км. (що майже удвічі ближче ніж з Луцька до Любліна та у півтори рази - ніж зі Львова до Ряшева), а кількість науково-освітніх закладів фактично не поступається вищезазначеним містам. В одних лише Чернівцях функціонує більше десяти вищих навчальних закладів, найбільш відомими серед яких є Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Буковинський державний медичний університет, Буковинська державна фінансова академія, Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Чернівецький факультет Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» і Чернівецький православний богословський інститут, а також дві наукові установи НАН України: Інститут термоелектрики та Чернівецьке відділення Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича.

Водночас, для максимальної реалізації потенціалу створення на українсько-угорському, українсько-словацькому, українсько-румунському та українсько-польському кордонах транскордонних промислових зон, технологічних та індустріальних, а також наукових парків, центрів трансферу технологій, інноваційно-інвестиційних об' єднань тощо, необхідно насамперед ознайомитись з правовим середовищем цих утворень у сусідніх країнах ЄС.

Особливо актуальним у цьому відношенні є визначення статусу вказаних утворень з погляду розвитку транскордонного співробітництва. Зокрема, в контексті їх належного організаційно-управлінського та фінансового забезпечення, особливого значення набувають взаємовідносини з митними та фіскальними органами кожної з країн (передусім у разі розташування індустріального чи технологічного парку по обидва боки кордону). З цієї точки зору пріоритетною формою організації може стати вільна митна зона. І хоча сьогодні в країнах ЄС цей статус не є достатньо поширеним, все ж для постсоціалістичних країн, що знаходяться на зовнішніх кордонах цього об' єднання, його використання для роботи транскордонних індустріальних і технологічних парків та промислових зон має очевидні переваги.

У транскордонних індустріальних парках і промислових зонах, які створюватимуться за участю прикордонних територій держав ЄС та України можна запропонувати спрощену процедуру прикордонного та митного контролю. В цьому разі догляд пасажирів і вантажів здійснюватиметься за окремими правилами, які передбачатимуть максимальну економію часу при перетині кордону. Так, для фізичних осіб доцільно запровадити мінімальну перевірку, яка полягатиме у встановленні особи та її права на перетин кордону, а для автотранспортних засобів - контроль відповідності встановленим критеріям, що діятимуть у кожному транскордонному регіоні.

Свого часу подібний механізм використовувався в процесі адаптації господарських комплексів колишніх соціалістичних країн Східної Європи до особливостей економічного устрою ЄС. Зокрема, приблизно так функціонували Сентготхардський промисловий парк між Угорщиною та Австрією, а також транскордонний технопарк «Гмюнд - Чеське Велєніце», розташований на кордоні між Австрією та Чехією.

Більше того, в рамках процесу розширення ЄС, Австрією спільно з Чехією, Словаччиною та Угорщиною було реалізовано проект «Знищення кордонів у свідомості», ключове місце в якому відводилось дев'ять технопаркам: Доберсберг, Дрозендорф, Ретц, Хоенау, Брюк ам Ляйта, Гмюнд, Літшау, Лаа та Вайтра. Завдяки їх діяльності відбувалася розбудова економічних, соціальних та культурних зв' язків у межах австро-угорського, австро-чеського та австро-словацького транскордонних регіонів. Наприклад, функціонування уже згаданого транскордонного технопарку «Гмюнд - Чеське Велєніце», загальна площа якого складає 830 тис. м2 (330 тис. м2 на території Австрії та 500 тис. м2 у Чехії), концентрувалась на розбудові економічного співробітництва австрійських та чеських фірм шляхом поєднання переваг відносно дешевої чеської робочої сили та авторитету австрійської якості готової продукції, що зробило вказаний технопарк досить привабливим для європейських інвесторів. Фінансування проекту здійснювалось одночасно австрійською та чеською сторонами, а кожна з країн забезпечувала будівництво необхідних споруд та інженерних комунікацій на своїй території. Крім цього, земельні ділянки з обох сторін кордону для реалізації проекту виділялися безкоштовно. За даними фахівців, австрійською стороною інвестовано в цей проект 86 млн. євро, а чеською - 72 млн. євро. Зараз у технопарку розташовано фірми, що працюють у галузях машинобудування, телекомунікації, програмного забезпечення, дерево- та металообробки, автомобілебудування. [16]

У країнах ЄС також дедалі частіше застосовуються різноманітні моделі індустріальних і бізнес-парків та промислових зон у якості важливого інструменту стимулювання підприємницької активності, особливо у сфері венчурного бізнесу та управлінських інновацій.

Водночас, слід акцентувати увагу на тих відмінностях, які можуть відіграти визначальну роль у процесі формування транскордонних утворень, орієнтованих на розвиток економіки прикордонних територій шляхом трансферу технологій і згаданим досвідом розвинених країн ЄС, орієнтованим, насамперед, на досягнення високих темпів економічного зростання на інноваційній основі.

У таких державах, як Німеччина, Великобританія, Франція, дещо меншою мірою в сусідніх з Україною Польщі, Угорщині та Словаччині, створення індустріальних, технологічних і промислових парків відбувалося на основі залучення приватного капіталу насамперед у сферу науково-дослідницької діяльності, пов' язаної з випуском високотехнологічної товарів. Натомість для транскордонних регіонів, сформованих на зовнішніх кордонах ЄС, пріоритетними є інвестиції, що вкладаються у виробництво товарів широкого вжитку, дозволяючи знижувати рівень безробіття, скорочувати чисельність трудових мігрантів, а також чинять позитивний вплив на економічний розвиток прикордонних територій, що мають ознаки депресивності.

Часто у постсоціалістичних країнах, що прагнули вступити до ЄС, формування індустріальних парків і промислових зон супроводжувалося значними організаційними труднощами. Керівники органів місцевого самоврядування прикордонних територій лише через деякий час усвідомлювали, що ці утворення не означають автоматичного залучення значних обсягів іноземних інвестицій. Їхній досвід дозволив сформувати приблизний перелік передумов, необхідних для ефективного функціонування транскордонних технологічних та індустріальних парків, промислових зон тощо. Насамперед, це стосується виділення достатньої кількості земельних ділянок, обладнаних всією необхідною інфраструктурою, розробки та популяризації в середовищі потенційних інвесторів низки економічно привабливих інвестиційних пропозицій (проектів), належного маркетингового супроводу інвестиційної діяльності в межах транскордонного індустріального парку чи промислової зони тощо.

При цьому земельна ділянка, що передбачена для створення транскордонного індустріального парку чи промислової зони, повинна мати таке розташування та організаційно-правове забезпечення, які дадуть змогу учасникам цього парку (зони) реалізовувати в її межах інвестиційні проекти, пов' язані з веденням будівництва промислових об' єктів, а також викуповувати ці ділянки чи здавати їх в оренду, тобто, розпоряджатися ними в інтересах власного бізнесу.

Основними об' єктами інфраструктури транскордонних індустріальних парків і промислових зон, які створюються приймаючою стороною з кожного боку кордону є автомобільні шляхи сполучення, водо- та газогони, лінії електропередач і телекомунікацій тощо. Для транскордонних наукових і технологічних парків важливе значення має також вільний доступ до мережі Інтернет і науково-освітніх центрів регіону.

Діяльність мережі транскордонних індустріальних, технологічних і наукових парків, а також промислових зон, які пропонується створити в межах транскордонних регіонів, сформованих на кордоні між Україною та сусідніми з нею державами ЄС, повинна орієнтуватися на стимулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах цих транскордонних регіонів, насамперед шляхом реалізації відповідних інноваційно-інвестиційних проектів і забезпечення трансферу технологій з ЄС в Україну. При цьому до основних критеріїв створення вищеокреслених транскордонних утворень слід віднести локалізацію підприємств обробної промисловості в місцях, наближених до сировинних ресурсів і робочої сили, зниження витрат на транспортно-логістичні послуги та функціонування об' єктів інфраструктури, оптимізацію податкових і митних платежів.

У транскордонних індустріальних парках і промислових зонах, які будуть створюватися в межах українсько-польського, українсько-словацького, українсько-угорського та українсько-румунського транскордонних регіонів, доцільно запроваджувати ті види спеціалізаціїсуб' єктів виробничої діяльності, що максимально відповідатимуть специфіці промислового потенціалу відповідного транскордонного регіону.

Так, на території Закарпатської області, яка багата значними покладами корисних копалин, може здійснюватися переробка матеріалів мінерального походження для потреб будівельної промисловості регіону, а також для використання на хімічних та фармацевтичних підприємствах сусідніх Угорщини, Словаччини і Польщі. Крім того, на Закарпатті можуть ефективно функціонувати індустріальні парки, орієнтовані на використання місцевої робочої сили для роботи на автомобілебудівних підприємствах, створених за участі угорського та словацького капіталу у співпраці з машинобудівними корпораціями інших країн ЄС.

В українсько-польському транскордонному регіоні, крім автомобілебудівної спеціалізації транскордонних індустріальних парків і промислових зон, активно може розвиватися також транскордонне підприємництво у харчовій і переробній промисловості, а також сфері агробізнесу, що зумовлено сприятливими умовами сільських територій лісостепової та поліської зон Львівської і Волинської областей.

В українсько-румунському транскордонному регіоні, а також гірських районах українсько-польського, українсько-словацького та українсько-угорського транскордонних регіонів є всі передумови для розвитку промислових зон, орієнтованих на ефективне функціонування підприємств деревообробної та меблевої промисловості, яка є традиційно важливою для прикордонних територій кожної з цих країн.

Водночас, слід акцентувати увагу на тому, що функціонування транскордонних індустріальних парків і промислових зон не лише дають змогу використовувати додаткові ефекти від їхнього створення по обидва боки кордону. Вони також розподіляють економічні ризики на всіх учасників проекту, що має обов' язково враховуватися органами місцевого самоврядування прикордонних територій України та сусідніх із нею держав. Адже промислові підприємства, розташовані на території транскордонних індустріальних парків можуть спричинити зростання навантаження на природні ресурси прикордонних територій, погіршувати стан довкілля, погіршувати стан автодорожної інфраструктури внаслідок збільшення вантажопотоків тощо. Це може тягнути за собою зростання невдоволення з боку місцевого населення, загострювати його стосунки з учасниками вказаних індустріальних парків і промислових зон, створювати соціальну напругу в регіонах їхньої локалізації.

Таким чином постійна і взаємовигідна співпраця менеджменту транскордонних індустріальних парків і промислових зон з представниками місцевих громад і керівниками органів місцевого самоврядування, на території яких ці утворення розташовані, є важливою передумовою їх успішного функціонування. Крім того, ефективна діяльність та перспектива розвитку транскордонних індустріальних, технологічних і наукових парків, промислових зон, інвестиційних центрів тощо, значною мірою залежить від їх спроможності об' єднуватися у транскордонні інноваційно-виробничі мережі, що виступають основою для формування стабільної та прогнозованої інвестиційної політики у транскордонних регіонах, а також створюють сприятливі передумови для започаткування роботи та розвитку транскордонних кластерів.

ClfflCOK ДЖEPEЛ:

1. Сальник О.М. Використання досвіду функціонування технологічних парків країн-членів ЄС в Україні / О.М. Сальник [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ape/2009_10/20-28.pdf

2. Кривоус В.Б. Зони високих технологій в системі інноваційного розвитку ЄС та України / В.Б. Кривоус [Електронний ресурс]. -Режим доступу : http://econindustry.org/arhiv/mag/2006/vip 02 33/st 33 18.pdf.

3. В. Каськів: індустріальні парки залучать в Україну 8 мільярдів доларів інвестицій [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.unn.com.ua/ua/exclusive/913622-v.kaskiv:-industrialni-parki-zaluchat-v-ukrayinu-8-milyardiv-dolariv-investitsiy.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 


Похожие статьи

Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект