Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект - страница 7

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 

Освещение проблем равенства в сочетании с критикой архаичных порядков, социального неравенства, подчиненного положения женщины выступало ведущей компонентой осмысления самобытного характера социально-политических порядков в развитии казахского общества. Свидетельством формирования женского вопроса являлось не только отражение женских проблем в общественном сознании, но и стремление решить их на практике. Женский вопрос выступал темой широких полемик, наглядно отражал неудовлетворенность передовой общественности социально-экономическим положением казахской женщины в семье и обществе.

Произведения устного творчества отражают сокровенные идеи казахского народа о равноправном браке по обоюдному согласию. В народных представлениях демократические элементы еще не были представлены в виде четко сформулированных положений и формул.

В уникальном памятнике исторической мысли «Жеты-Жаргы», составленном в конце XVII в. и действовавшем до середины XIX в., нашли отражение всеобъемлющие идеи казахского народа о почтении к женщине, о почитании родителей детьми, об обоюдной ответственности мужа и жены за сохранение семьи.

Казахские бии выработали своеобразную этико-социальную платформу идеальной женщины, которую отличали скромность и деликатность, великодушие и щедрость, тактичность и независимость суждений. Они значительно опередили свое время, предсказав, что женщины призваны управлять обществом и государством.

Важно отметить, что в фольклорных преданих и социальных трактатах казахских биев возможно найти ответы на ряд насущных вопросов современности. Многие положения исторической мысли периода XV в.- первой половины XIX в. служат ключом к пониманию сущности равноправия женщин в Казахстане. Объективный и взвешенный анализ накопленного в этот период идейного потенциала способствует выявлению и усвоению общечеловеческих ценностей.

Историческая мысль Казахстана не стояла на месте, она развивалась и совершенствовалась не без влияния мировых компонентов. Огромное влияние на развитие казахского общества оказала идеология Просвещения, которая сыграла исключительную роль в духовном развитии практически всех народов мира. Во взглядах на общество просветители стояли на позициях распространенной теории естественного права. Женский вопрос у казахских просветителей предстал в виде особой проблематики, практическое решение которой рассматривалось как условие цивилизации общества в целом.

Масштабные потрясения начала ХХ века наложили своеобразный отпечаток на развитие Казахстана. Передовые представители национальной интеллигенции активизировали действия по созданию независимой и самостоятельной государственности казахского народа. В этот период трактовка женского вопроса характеризуется обновлением идейного и теоретического содержания. Социальные мыслители провозгласили насущную необходимость искоренения ранних браков, утверждения равноправия женщин.

Демократические взгляды передовых общественных деятелей Казахстана на социальный и правовой статус женщин отличались критическим характером по отношению к политике официальных властных структур. В их публицистических произведениях, речах представлена негативная оценка действовавшего законодательства в области гражданского и политического равноправия, содержатся конкретные предложения по уравнению прав женщин и мужчин. Прогрессивные отечественные деятели в полной мере осознавали, что демократическое устройство казахского общества невозможно без равноправия женщин.

Особо следует отметить, что в начале ХХ века дискуссии по проблемам равноправия женщин нашли наиболее полное отражение в трудах представителей либерального направления в исторической мысли Казахстана. Они отмечали, что у женщин есть особые интересы. Им принадлежит заслуга выделения женщин в отдельную группу казахского общества. Либеральные мыслители сформулировали вывод, что казахское общество строится исключительно на мужских ценностях.

Важным моментом в развитии исторической мысли в Казахстане явилось обращение отечественных мыслителей к изучению общественных стереотипов о роли мужчины и женщины. В начале ХХ в. равноправие женщин было признано самостоятельной ценностью, частью формирования правового государства.

На рубеже XIX-XX веков в структуре исторической мысли Казахстана обозначились такие направления, как консерватизм, либерализм, вобравшие в себя соответствующие элементы западноевропейских учений. Отечественные мыслители выработали к ним собственное аналитическое отношение с учетом особенностей развития казахского общества. Комбинированное сочетание идей, подходов, концепций по проблемам равноправия женщин стало характерной чертой исторической мысли Казахстана.

Необходимо отметить, что как консерватизм, так и либерализм не представлены в чистом виде. Причисление отечественных мыслителей к тому или иному идейному течению носит условный характер. Консервативная идеология в конце XIX века вступила в период своего кризиса, на первый план вышли либеральные идеи.

В исторической мысли особое место занимают социалистические идеи. Весь ХХ век, начиная с октября 1917 года, прошел под знаком большевистской идеологии. В острые переломные моменты истории, когда общество в силу ряда обстоятельств готово к принятию наиболее крайних идей, как правило, рождается радикализм Его идеология претендует на универсальность, всеобщность, владение абсолютной истиной. Приверженцы гарантируют незамедлительное решение противоречивых, глубинных социально-экономических проблем простыми методами и средствами.

Новый этап в развитии исторической мысли Казахстана характеризуется переосмыслением ее исходных теоретико-методологических установок, поиском новых концепций для модернизации роли женщин в семье и обществе. Система современных представлений, идей, взглядов на роль женщин и мужчин в казахстанском обществе формировалась на протяжении столетий и имеет глубокие социокультурные корни. Она в значительной мере детерминирует социальный статус женщины, влияет на ценностные ориентации общества.

В мировом пространстве повсеместно усиливается внимание к проблемам равноправия женщин. И становится все очевиднее, что без знания исторического наследия невозможна научная прогностика в области гуманитарных наук. Познавательный потенциал исторической мысли играет значительную роль в научной разработке глобальных проблем современности.

Заметное повышение интереса к проблемам равноправия женщин обусловлено рядом факторов, в числе которых ускорениеисторического развития, активное участие женщин в политических процессах, настоятельная необходимость повсеместного утверждения принципа равных прав и равных возможностей мужчин и женщин на основе исторически апробированных ценностей человеческой цивилизации, единых мировых стандартов в области прав и свобод человека.

Выбор тех или иных путей социального и политического равенства женщин и мужчин сегодня наиболее осознано и непосредственно связан с глубоким переосмыслением исторической мысли, с новыми трактовками и оценками основных идей и концепций прошлого. Историческая ретроспектива все более утверждается как необходимый момент для выявления, выработки и обоснования передовых учений о путях достижения реального равенства женщин и мужчин.

Всеобъемлющий характер проблем равноправия женщин никогда не проявлялся столь отчетливо, как в современную эпоху. Это обстоятельство существенным образом сказывается на возросшем интересе к исторической мысли, к духовному опыту предшествующих эпох и поколений.

Представители различных теоретических и идейно-политических направлений черпают из исторических концепций и учений прошлого суждения и аргументы для обоснования своих воззрений на равенство мужчин и женщин. Достижения исторической мысли широко применяются в многочисленных интерпретациях принципов гендерного равенства.

Историческая мысль Казахстана с XV в. по наши дни вместила в себя огромное количество воззрений отдельных деятелей, намерений социальных групп, устремлений политических сил в их консолидации или же, напротив, противостоянии и столкновении. Проблемы равноправия женщин волновали мыслителей разных исторических эпох, различных мировоззренческих убеждений. Их ответы на вопрос о принципах и путях достижения равноправия женщин в значительной степени зависели от исторических традиций казахского общества, социально-политической ментальности народа, специфики его общественной психологии.

Исторические идеи, концепции, учения по проблемам равноправия женщин складывались под совокупным воздействием природных, экономических, социальных, политических условий в Казахстане. Они претерпевали эволюцию от эпохи к эпохе, но во многом сохраняли и укрепляли свою качественную определенность.

В комплексе историческая мысль иллюстрирует: во-первых, многообразие форм протеста женщин против их семейного и социального угнетения; во-вторых, диалектику женского вопроса; в-третьих, истоки зарождения женского движения; в-четвертых, переход от постановки проблемы равноправия женщин к анализу основных его критериев; в-пятых, появление официальных документов о путях достижения гендерного равенства.

PE3IOME

У статті представлена ідея, що історична думка виступає як найважливіше джерело і невід'ємна частина сучасного наукового знання про рівноправність жінок, а також у якості обов'язкової передумови її поступального розвитку. Досліджується розвиток історичної думки Казахстану під впливом ідей закордонних авторів, але з урахуванням особливостей розвитку казахського суспільства. Підкреслюється значна роль історичної думки в розробці принципів гендерної рівності та вирішення глобальних проблем сучасності, а також затверджується її значення для виявлення і обгрунтування передових навчань про шляхи досягнення реальної рівності жінок і чоловіків. Ключові слова: історична думка, рівноправність жінок, «жіноче питання», тендерна рівність, права і свободи людини, концепції, вчення. PE3IOME

В статье представлена идея, что историческая мысль выступает как важнейший источник и неотъемлемая часть современного научного знания о равноправии женщин, а также в качестве обязательной предпосылки его поступательного развития. Исследуется развитие исторической мысли Казахстана под влиянием идей иностранных авторов, но с учетом особенностей развития казахского общества. Подчеркивается значительная роль исторической мысли в разработке принципов гендерного равенства и решения глобальных проблем современности, а также утверждается ее значение для выявления, выработки и обоснования передовых учений о путях достижения реального равенства женщин и мужчин.

Ключевые слова: историческая мысль, равноправие женщин, «женский вопрос», гендерное равенство, права и свободы человека, концепции, учения.

SUMMARY The paper presents the idea that historical thought emerges as the most important source and an integral part of modern scientific knowledge on equality of women, as well as a mandatory precondition to its sustainable development. The article investigates the development of historical thought of Kazakhstan under the influence of foreign authors, but with the features of the development of Kazakhstan society. It emphasizes the significant role of historical thought in the development of gender equality and addressing the global challenges of our time. The historical thought is important for the identification, development and study of modern concepts on how to achieve real equality between women and men. Keywords: historical thought, equality for women, "women's issue", gender equality, human rights and freedom, concepts, doctrine.

ПEPCПEKTИBИ PO3B^^ MEДИЧИOГO CTPAXУBAИИЯ B УKPAЇИI: BИKOPИCTAИИЯ ЗAPУБIЖИOГO ДOCBIДУ

Балтачеєва И.A., д.е.н., доцент, професор кафедри управління персоналом і економіки праці Донецького національного університету 1

Постановка проблеми та її зв 'язок із важливими науковими і практичними завданнями. Показники стану здоров'я населення в України залишаються вкрай низькими та незадовільними. Це пов' язано із складною економічною та політичною ситуацією у державі, недостатнім фінансуванням охорони здоров' я, яке не створює умов для здійснення якісної медичної допомоги в необхідних обсягах, особливо для соціально незахищених верств населення. Недосконала з економічної та управлінської точки зору модель системи охорони здоров' я, успадкована від колишнього СРСР, у нових економічних умовах виявилась неефективною та обумовила зменшення доступності медичної допомоги для широких верств населення.

Одним з напрямів вирішення зазначених проблем є реформування економічних основ системи охорони здоров' я, яке має бути спрямованим на створення прозорих фінансово-економічних механізмів цільового накопичення та адресного використання коштів, які є необхідними для реалізації в повному обсязі конституційних прав громадян на охорону здоров' я, медичну допомогу і медичне страхування. Відсутність в Україні визначеного законодавством і нормативно-правовими актами чіткого переліку медичної допомоги, яка має надаватися у державних і комунальних закладах охорони здоров' я безкоштовно на кожному рівні її надання та при відповідному стані фінансування цих закладів; низька ефективність функціонування української галузі охорони здоров' я; невідповідність бюджетного фінансування через недосконалість процесу фінансового забезпечення системи охорони здоров' я; неможливість ефективного управління обмеженими ресурсами в умовах системи постатейного фінансування громадських лікувально-профілактичних закладів; існування «тіньового» (нерегламентованого) джерела оплати медичних послуг, значні особисті витрати громадян на медичні послуги (незважаючи на конституційні гарантії безоплатності медичної допомоги, значна частина медичних послуг стала по суті платною); наявність потреби у контролі за якістю медичних послуг; відсутність ефективної системи взаємозв' язку між кількістю та якістю медичної допомоги, оплатою праці медичного персоналу, фінансуванням медичних закладів та інституту незалежних експертів, які б забезпечували прозорість та ефективність функціонування медичної галузі свідчать про необхідність кардинальних змін, які мають забезпечити доступність медичних послуг, їх функціональність. Аргументом на користь здійснення даного заходу є також те, що «безкоштовна» або бюджетна медицина на 60% збільшує кількість звернень порівняно з необхідною, паралельно із збільшенням кількості лікарів збільшується кількість обстежень і

© Балтачеева И. A., 2013вартість медичних послуг. Крім того, недоліками існуючої медичної системи є: географічна та соціальна нерівність в отриманні медичної допомоги; обмежені можливості достатнього розвитку суспільної охорони здоров'я, профілактичної медицини і санітарної освіти; байдуже ставлення до хворих групи підвищеного ризику, які потребують тривалого перебування в стаціонарі; істотні витрати на утримання персоналу страхових організацій.

Одним з найбільш реальних позабюджетних джерел фінансування є медичне страхування. Проте потрібно говорити не стільки про введення медичного страхування, скільки про повноцінну реформу системи охорони здоров'я України із законодавчим закріпленням програм фінансування медичних послуг за кошти бюджету, обов'язкового і добровільного медичного страхування. Разом з тим необхідно враховувати той факт, що впровадження медичного страхування в Україні має деякі обмеження, наприклад, недовіру громадян і низький рівень доходу, що обмежує можливості додаткових відрахувань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Комплексні дослідження соціальних проблем проводяться такими українськими ученими, як Борецька Н., Вінер М., Гнибіденко І., Кичко І., Кір'ян Т., Надточий Б., Новіков В., Новікова О., Палій О., Сирота І., Яценко В. та ін. В той же час накопичені наукові досягнення потребують подальшого поглиблення і пошуку шляхів удосконалення системи соціального захисту відповідно до сучасного етапу соціально-економічного розвитку України і потреб населення.

Метою статті є обгрунтування напрямів системної трансформації соціального страхування в Україні через упровадження обов' язкового і добровільного медичного страхування.

Виклад основного матеріалу дослідження. Медичне страхування надає допомогу громадянам при настанні ризиків, пов'язаних із хворобою і неможливістю продовження роботи. Мета медичного страхування - гарантувати громадянам при виникненні страхового випадку отримання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансувати заходи щодо профілактики захворювань. У зв' язку з цим працівнику може бути компенсований трудовий дохід і оплата медичного лікування.

Об'єктом медичного страхування є страховий ризик, пов'язаний із витратами на надання медичної допомоги при виникненні в окремих громадян страхового випадку (захворювання, травми, отруєння).

Суб'єктами страхових відносин є громадяни, страхувальники, страховики, медичні організації.

Медичне страхування може здійснюватися у двох формах: обов'язкове і добровільне.

Світова практика підтверджує, що основою страхової медицини є обов' язкове медичне страхування (ОМС) - державне соціальне страхування, яке забезпечує всім громадянам рівні можливості в отриманні медичної та лікарської допомоги, що надається за рахунок коштів обов'язкового медичного страхування в обсязі та на умовах, відповідних програмам ОМС.

Медичне страхування, яке здійснюється в обов' язковій формі, набуває риси соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством, обов' язкова форма страхування координується державними структурами. Страхові платежі, які сплачуються громадянами і юридичними особами, мають форму податку.

В обов'язковому державному медичному страхуванні має бути передбачено три види виплат:

компенсація заробітку, втраченого у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю;

компенсація витрат, пов' язаних із лікуванням і реабілітацією;

компенсація витрат, пов'язаних із профілактикою і ранньою діагностикою захворювань (регулярні медичні огляди для застрахованих), що сприятиме покращенню якості і тривалості життя населення, економії державних коштів.

На сьогоднішній день обов'язкове медичне страхування впроваджене в більшості країн. Величину внесків на медичне страхування в різних країнах наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Розміри внесків на обов'язкове медичне страхування, % до заробітної плати

Країни

Внески роботодавців

Внески працівників

Усього

Албанія

1,7

1,7

3,4

Грузія

3,0

1,0

4,0

Естонія

10,0

3,0

13,0

Казахстан

3,0

-

3,0

Китай

7,0

-

7,0

Литва

3,0

-

3,0

Македонія

8,6

-

8,6

Німеччина

6,4

6,4

12,8

Росія

3,6

-

3,6

Румунія

7,0

7,0

14,0

Словаччина

9,0

4,5

13,5

Словенія

6,4

6,4

12,8

Угорщина

19,5

4,0

23,5

Хорватія

8,0

8,0

16,0

Чехія

9,0

4,5

13,5

Добровільне медичне страхування (ДМС) забезпечує громадянам отримання додаткових медичних або інших послуг понад встановлені програмами ОМС. Добровільне медичне страхування є доповненням до обов'язкового. Його мета - забезпечити тому, хто застрахований, гарантії повної або часткової компенсації додаткових витрат, пов'язаних із зверненням до медичної установи за послугою, яка надається згідно програмі добровільного медичного страхування. Поява добровільної форми медичного страхування обумовлена тим, що обсяг послуг і умови надання медичної допомоги за програмами ОМС обмежені. В європейських країнах з коштів обов'язкового медичного страхування і загальних податкових надходжень фінансують не менше 75% всіх витрат на охорону здоров'я; добровільне медичне страхування та прямі платежі населення складають лише невелику частину [1]. Частка ДМС в загальному обсязі бюджетного фінансування системи охорони здоров' я України складає близько 2%, в той час як у європейських країнах вона коливається від 5 до 20%

[2].

Накопичений багаторічний світовий досвід у галузі медичного страхування свідчить про високу ефективність різних моделей і систем медичного страхування та страхування здоров' я. До теперішнього часу сформовано три основні види фінансування охорони здоров'я: державне, через обов'язкове і добровільне медичне страхування, змішане. Ці види у відособленому виді практично не використовуються в жодній державі, проте у деяких державах вони є домінуючими. Наприклад, у Великій Британії, Ірландії, Шотландії, Італії, Данії домінує державна система фінансування. У таких країнах, як Німеччина, Франція, Австрія, Бельгія, Нідерланди, Швеція та Японія домінує система обов'язкового медичного страхування, в той час, як у США - змішана форма фінансування медичної допомоги, де близько 90% американців використовують послуги приватних страхових компаній.

Однією з перших країн, де було впроваджено медичне страхування, є Німеччина, де воно було створено ще у 1881 р.

Основним принципом німецької системи медичного страхування є те, що уряд не бере на себе відповідальність за фінансування охорони здоров'я (за виключенням деяких її сегментів), а лише створює умови для того, щоб необхідні фонди було створено працівниками і роботодавцями, а також здійснює контроль за функціонуванням всієї системи медичного страхування. У Німеччині діє децентралізована система медичного страхування. Їм займається біля 1200 страхових кас (страхових фондів), які побудовано за професійним (шахтарі, фермери, моряки тощо) і територіальним принципами. Територіальні страхові каси беруть на себе страхування тих категорій, які неохоплені страхуванням на підприємствах. Усі ці види кас входять до системи медичного страхування, що управляється державою.

Головна функція уряду по відношенню до медичного страхування - забезпечення відповідності діяльності страхових кас нормам законодавства, зокрема, забезпечення виконання страхових програм. У зв'язку з цим держава надає медичному страхуванню обов'язковий характер і визначає його основні умови - базові ставки страхових внесків, суму фінансування та організації медичної допомоги, надає недержавним органам (страховим компаніям та асоціаціям лікарів) значні функції в управлінні системою з наділенням їх правом представляти інтереси застрахованих та інтереси медичних працівників.

У Франції медичне страхування було впроваджено у 1910 р. спочатку у вигляді фондів взаємодопомоги, а починаючи з 1929 р. ці фонди було перетворено у страхові компанії. У теперішній час у Франції існує єдина ієрархія страхових кас, діє вертикальна система медичного страхування: Національна страхова організація (національна каса страхування найманих працівників), яка контролюється Міністерством соціального забезпечення, має 129 місцевих відділень, кожне з яких відповідає за страхування в окремому регіоні та не конкурує одне з одним. Місцеві відділення мають певну автономію, але в цілому підлягають адміністративному контролю з центру.

У США існує система медичного страхування, яка базується на поєднанні центрального страхового фонду з мережею місцевих незалежних страхових організацій. Кошти акумулюються у центральному фонді, який не несе адміністративних функцій, а потім розподіляються між страховими організаціями на основі законодавчо затвердженої форми розрахунків. Ця система діє у США в межах програм «Медікер» і «Медікейт». Ці системи охоплюють більше 20% населення, групове страхування за місцем роботи охоплює 58% населення і добровільне медичне страхування не за місцем роботи - 2%. Біля 15% населення не мають доступу до медичного страхування, це - малозабезпечені, безробітні, безпритульні та члени сімей працівників підприємств, які не мають системи медичного страхування. Наявність роботи не гарантує отримання медичної страховки. Найбільш широко медичним страхуванням охоплені робітники промисловості, державні службовці, члени профспілки, робітники, які працюють цілий робочий день. Втрата робочого місця автоматично призводить до втрати медичної страховки.

Таким чином, у США медичне страхування тісно пов' язане з трудовою діяльністю. У США витрачають на охорону здоров' я 11,5% валового прибутку (більше, ніж будь-яка країна у світі), в той же час більш, ніж 15% американців не мають фінансового захисту від великих витрат на медичну допомогу у зв'язку з відсутністю у них страхових медичних полісів.

Виплати з медичного страхування можуть бути періодичними і разовими.

Періодичні виплати покривають страхові події, що мають випадковий характер. До них належать допомоги з хвороби, догляду за хворим родичем, вагітності та пологів. Періодичні виплати - допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю - залежать від заробітку застрахованого. Звичайно при призначенні допомоги розглядається середній заробіток за період, який безпосередньо передує хворобі.

У країнах ЄС при призначенні допомоги з непрацездатності є «термін очікування». Це один або декілька перших днів хвороби, протягом яких працівнику зберігається заробітна плата за рахунок коштів роботодавця. Якщо після цього періоду хвороба продовжується, то компенсація заробітку відбувається за рахунок коштів медичного страхування.

Інформацію про умови медичного страхування в деяких країнах ЄС наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Умови медичного страхування в деяких країнах ЄС [3]

Країни

Розмір допомоги, % від зарплати

Кількість днів очікування

Максимальна тривалість виплати

Бельгія

100

1

1 рік

Греція

50

3

360 днів

Італія

50

3

180 днів за рік

Іспанія

60

3

12 місяців

Люксембург

100

-

52 тижня

Німеччина

80-100

-

78 тижнів за 3 роки

Португалія

65

3

3 роки

Швеція

90

-

необмежено

Разові виплати - це виплати у зв' язку з народженням дитини або пов' язані із смертю родича. Розмір разових допомог є фіксованим. У зарубіжній практиці, крім державного, існує коротко- і довгострокове недержавне медичне страхування.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 


Похожие статьи

Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект