Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект - страница 86

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 

© Пекун B. B., 2013

Вторая особенность сельскохозяйственного производства заключается в определяющей роли земли как фактора производства. Как известно, в сельском хозяйстве результат производства зависит от различных естественных характеристик земли. Однако, земли различны по своим качественным параметрам, таким как плодородие, рельеф, тип почвы, расположение участков и т. д. Качественное состояние почв определяется не только их типом, но и гранулометрическим составом. В целом по Республике Беларусь на пахотных землях преобладают земли супесчаного гранулометрического состава (48,5 %), из которых половина подстилается суглинками и глинами с глубины 1 м. Самым низким уровнем плодородия обладают песчаные почвы, занимающие пятую часть пахотных земель страны (20,1 %), а в Брестской и Гомельской областях - почти половину их площади [5]. При моделировании экономики сельского хозяйства региона важное внимание необходимо уделить и таким его особенностям как наличие большого числа хозяйствующих субъектов с различными условиями производства, сезонность самого производства, обусловленную погодно-климатическими условиями. Сельское хозяйство региона в целом есть не что иное, как совокупность сельскохозяйственных производств субъектов данного региона. При этом учет данных факторов усложняется при прогнозировании развития сельского хозяйства на уровне региона, что обусловлено значительными размерами территорий, а также удаленностью сельскохозяйственных участков. Это приводит к необходимости моделировать динамику весьма сложных производственных структур, в которых все выше названные аспекты весьма существенны. В связи с решающей ролью земли в сельском хозяйстве выделяют два основных пути расширенного воспроизводства: экстенсивный и интенсивный.

Несмотря на незначительное увеличение площадей сельскохозяйственных угодий, в целом для Республики Беларусь характерны тенденции сокращения площадей по различным причинам, таким как исключение земель из оборота в связи с ростом городов, строительством дорог, эрозией, загрязнением радионуклидами, зарастанием кустарниками или мелколесьем и другими факторами.

Помимо земельных ресурсов важную роль в сельскохозяйственном производстве играют трудовые ресурсы. Повышение эффективности сельскохозяйственного производства в значительной степени зависит от обеспеченности отрасли кадрами, способными вести производство на современной научно-технологической и организационно-экономической основе. В связи с этим основой программы развития села на 2011-2015 гг. служат программные мероприятия, направленные на дальнейшее развитие аграрной экономики, укрепление эффективности сельскохозяйственного производства [6]. Несмотря на то, что отраслевая структура занятости сельского населения постоянно меняется, она имеет устойчивую тенденцию к сокращению абсолютной численности и доли занятых в сельскохозяйственном производстве. При этом рост численности работников сельского хозяйства с высшим образованием, а также прошедших курсы повышения квалификации, свидетельствует о повышении качественного состава работников. Также для аграрной отрасли характерно широкое использование лиц, выходящих за пределы трудового возраста, а также наименьшая доля молодежи [7].

В целях наилучшего использования земельных и материальных ресурсов, а также под влиянием различных погодно-климатических факторов в сельском хозяйстве необходимо добиваться различного сочетания отраслей растениеводства и животноводства. Это ведет к целенаправленной специализации отдельных сельскохозяйственных производств. Следует также отметить, что на специализацию сельскохозяйственного производства существенное влияние оказывают и экономические факторы такие, как расстояние до перерабатывающих производств, развитость транспортных сетей, обеспеченность трудовыми ресурсами, необходимость решения продовольственной проблемы и др. При этом влияние как экономических, так и природно-климатических условий определяет не только специализацию производства, но и его размещение. Таким образом, специализация сельскохозяйственного производства в значительной степени обусловлена естественными факторами производства.

Еще одна не менее важная черта сельскохозяйственного производства - его сезонность. Сезонность производства обусловлена несовпадением периода производства и рабочего периода. Так процесс производства в сельском хозяйстве включает период времени, когда процесс совершается под воздействием труда человека и когда он происходит под воздействием естественных факторов. Сезонность оказывает существенное влияние на организацию производства, использование техники и других ресурсов предприятия и оказывает влияние на эффективность отрасли в целом.

Немаловажной особенностью сельскохозяйственного производства является также характер использования основных производственных фондов, а также их состав и структура, что, прежде всего, определяется специализацией сельскохозяйственного производства. Так на предприятиях, специализирующихся на выращивании крупного рогатого скота или свиней, основной удельный вес в структуре основных производственных фондов занимают животноводческие постройки, а в хозяйствах растениеводческой отрасли -сельскохозяйственные машины и т. д. Можно выделить такие особенности использования машин в сельскохозяйственном производстве, как напряженность работы в весенне-летний и осенне-зимний периоды работы, срочности их использования, что обусловлено проведением технологических операций в строго установленные оптимальные сроки. Для использования сельскохозяйственных машин также характерно большая рассредоточенность мест работы, наличие широкого спектра выполняемых работ, что предопределяет количественный и качественный состав машинно-тракторного парка. Использование машин определяется биологическим характером производства, что обусловлено воздействием машин с почвой, растениями, что в свою очередь обуславливает высокие требования к экологической безопасности поскольку сельскохозяйственное производство с одной стороны оказывает непосредственное влияние на экологическую обстановку, а с другой - находится под влиянием природно-климатических факторов, которые находятся в непосредственной взаимосвязи с экологической обстановкой [8].

В. А. Кардаш и Э. О. Рапопорт отмечают также роль биологических процессов в формировании производственных результатов сельскохозяйственного производства - урожайности культур и продуктивности скота. Данные процессы определяются законами биологии, химии и физики и протекают благодаря проведению различного рода зоо- и агромероприятий, требующих определенных затрат, что порождает класс частных задач управления экономикой сельскохозяйственного производства [9].

При планировании сельскохозяйственного производства следует учитывать также, что отдельные его параметры, такие как, структура посевных площадей, структура и поголовье стада, состав технических средств практически невозможно скорректировать в оперативном порядке. Формирование структуры посевных площадей и поголовья скота следует осуществлять постепенно по мере функционирования самого производства. Решения, касающиеся этих вопросов, рассматриваются как инертные и называются стратегическими [10].

В то же время в процессе осуществления сельскохозяйственного производства приходится принимать и другие решения, которые определят объемы сельскохозяйственных работ необходимых для обеспечения самого процесса производства. Такие решения определяют объем и состав работ необходимых в растениеводстве в соответствие с текущими погодными условиями, объемы технологических работ в животноводстве и т. д. Такие решения В. А. Кардаш определяет как тактические.

Следует отметить также, что значительная часть продукции сельскохозяйственного производства идет на потребление в самой отрасли. Данное обстоятельство также необходимо учитывать при моделировании процесса управления производства сельскохозяйственной продукции. Наиболее правильный и полный учет особенностей сельскохозяйственного производства позволит организовать производственный процесс наилучшим образом, что приведет к увлечению его эффективности, а следовательно и к решению проблемы продовольственной безопасности.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Гусаков, В. Г. Система принципов обеспечения продовольственной безопасности / В. Г. Гусаков // Доклады национальной академии наук, Т. 54 фнварь-февраль 2010.

2. В. Гусаков, продовольственная безопасность, мировые выховы и необходимость совершенствования хозяйственного механизма //аграрная экономика № 10- 2011 - с. 2-8

3. Прогноз изменения окружающей природной среды Беларуси на 2010-2020 гг. /Национальная академия наук Беларуси, Министерство природных ресурсов и охраны окружающей среды Республики Беларусь;  под ред.  В.  Ф. Логинова. - Минск:

ПPOБЛEMЫ PA3B!TM BИEШИEЭKOИOMИЧECKИX CBЯЗEЙ И ПPИBЛEЧEИИЯ ИИOCTPAИИЫX ИИBECTИЦИЙ:

PEГИOИAЛЬИЫЙ ACПEKT

Минсктиппроект, 2004. - 180 с.;

4. Ковалев, М. Динамика развития базовых сельхозпредприятий Республики Беларусь / М. Ковалев, Е. Тарасенко // Аграрная экономика. - 2009. - № 9. - с. 37-41;

5. В. И. Кудашов. Устойчивое и эффективное функционирование предприятий.

6. Гусаков, В. Г. Основные положения разрабатываемой концепции государственной программы развития агропромышленного комплекса на 2011-2015 гг. /В. Г. Гусаков //Эконом. Бюллетень НИЭИ Мин-ва экономики Респ. Беларусь. - 2009. - № 12. - с. 60-67;

7. Маркусенко, Л. Н. /Оценка занятости в сельском хозяйстве Беларуси /Л. Н. Маркусенко, О. А. Пашкевич, Н. А. Пашкевич //Экономический бюллетень НИЭИ Мни-ва экономики РБ. - 2010. - № 6. - с. 22 - 33;

8. В. Н. Хабардит, Н. В. Степанов, М. В. Чубарева, Особенности использования машин в сельском хозяйстве как факторы развития их технического обслуживания.

9. Кардаш, В. А. Моделирование экономических процессов в сельском хозяйстве /В. А. Кардаш, Э. О. Рапопорт. - Изд. «Наука» Сиб. отделение, Новосибирск, 1979. - 188 с.;

10. Кардаш, В. А. Экономика оптимального погодного риска в АПК (теория и методы) /В. А. Кардаш. - М.: Агропромиздат, 1989. - 167 с.

PE3OME

Сільськогосподарське виробництво є однією з найважливіших галузей економіки, від якої безпосередньо залежить стан продовольчої безпеки країни. Однак, як і будь-яка інша галузь, сільське господарство має ряд особливостей, що визначають господарські процеси в цій галузі. У зв'язку з цим в даній статті були проаналізовані найбільш важливі особливості агропромислового комплексу, виділяються різними вченими-економістами. Облік даних особливостей дозволить ефективно організувати виробничі процеси в сільському господарстві. Ключові слова: сільськогосподарське виробництво, природний фактор, земельні ресурси, трудові ресурси, сезонність виробництва PE3OME

Сельскохозяйственное производство является одной из важнейших отраслей экономики, от которой напрямую зависит состояние продовольственной безопасности страны. Однако, как и любая другая отрасль, сельское хозяйство имеет ряд особенностей, определяющих хозяйственные процессы в этой области. В связи с этим в данной статье были проанализированы наиболее важные особенности агропромышленного комплекса, выделяемые различными учеными-экономистами. Учет данных особенностей позволит эффективно организовать производственные процессы в сельском хозяйстве.

Ключевые слова: сельскохозяйственное производство, природный фактор, земельные ресурсы, трудовые ресурсы, сезонность производства

SUMMARY

Agricultural production is one of the most important sectors of the economy, which depends on the state of food security in the country. However, like any other industry, agriculture has a number of features that define the business processes in the field. Therefore, this article analyzed the most important features of the agricultural sector, highlights the various scientists and economists. Accounting data features will effectively organize production processes in agriculture.

Keywords: agriculture, natural factors, land, labor, the seasonality of production

AИAЛIЗ POЗBИTKУ CBITOBOTO ФIИAИCOBOГO PИИKУ B УMOBAX ГЛOБAЛIЗAЦIЇ

Пилипенко B.B., cт.виклaдaч кафедри „Міждународна економика"ДонНУ 1

Актуальність теми. Однією з головних відзнак сучасного етапу розвитку світової цивілізації є глобалізація всіх сфер суспільного життя людини - культурної, інформаційної, економічної. Наслідки економічної глобалізації - поглиблення інтеграційних процесів, зростання ступеню інтернаціоналізації господарських систем, все більш тісний взаємозв' язок і взаємозалежність окремих національних економік та їх перетворення у єдиний світовий економічний простір - на сьогоднішній день є найважливішими факторами розвитку світової економіки.

Однією з складових частин глобалізації економіки та одним з найвищих етапів глобалізації як такої є глобалізація світового фінансового простору.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В українській економічній літературі проблемам міжнародної економічної інтеграції та глобалізації, тенденціям та шляхам розвитку національних та міжнародних фінансових ринків присвячені роботи В.Г.Андрійчука, О.Барановського, О.Г.Білоруса, І.В.Бураковського, А.С.Гальчинського, В.М.Гейця, А.Даниленка, Л.Л.Кістерського, Д.Г.Лук'яненка, В.Є.Новицького, В.М. Опаріна, Ю.М.Пахомова, О.В.Плотнікова, А. М. Поручника, О.І.Рогача, М. Савлука, А.С.Філіпенка, О.І.Шниркова, у працях яких особлива увага приділяється питанням впливу процесу глобалізації на розвиток світової економіки і його фінансової складової зокрема.

Метою статті є узагальнення особливостей, тенденцій та перспектив розвитку як глобального світового, так і окремих національних фінансових ринків.

Виклад основного матеріалу дослідження. Світовий досвід економічного розвитку свідчить, що висока якість фінансових активів та інфраструктури підвищує ефективність ринку і тим самим стимулює економічний розвиток. Добре відрегульований фінансовий ринок, по-перше, знижує загальний ризик, який міжнародні інвестори пов' язують з конкретною країною; по-друге, це незамінний інструмент залучення до процесу економічного розвитку сумарного обсягу заощаджень населення. По-третє, високорозвинутий фінансовий ринок підвищує динамічність економічної системи, що дуже важливо для схвалення населенням рішення про участь у розвитку фінансового ринку.[1]

2011 рік на міжнародних фінансових ринках став роком різких змін, роком злетів та падінь, роком зміни ринкового менталітету на міжнародних фінансових ринках, різких змін у світовій економічній ситуації.

Для того, щоб комплексно проаналізувати тенденцію розвитку світового фінансового ринку, цілком раціонально буде розглядати кожен сегмент ринку окремо. Це надасть змогу виділити не тільки загальні, а й специфічні тренди змін у світовому фінансовому просторі. Почнемо аналіз з валютного ринку.

Аналіз статистичних даних розвитку валютного ринку дає змогу зробити висновок про те, що об' єм трансакцій на міжнародному валютному ринку з 1998 по 2011 рік збільшився на 160%. Детально розглянемо динаміку такого зростання у таблиці 1. [7]

Статистика ілюструє активне зростання показників глобального середньодобового зовнішньоторговельного обігу міжнародного валютного ринку з 2001 року по 2011 рік.

За вказане десятиліття обсяги збільшились у 3,3 рази, що свідчить про велику швидкість глобалізацій них процесів у світовому валютному просторі та активне залучення до міжнародних валютних відносин нових суб' єктів. [9]

© Пилипенко B.B., 2013

Глобальний середньодобовий зовнішньоторговельний обіг міжнародного валютного ринку млрд. дол. США та %.

Показники

Всього

В тому числі:

 

 

Операції дилерів

Операції інших фінансових установ

Операції не фінансових установ

1998

Сума

1526

961

299

266

 

%

100

63

20

17

2001

Сума

1239

719

346

174

 

%

100

58

28

14

2004

Сума

1928

1018

634

276

 

%

100

53

33

14

2007

Сума

3324

1392

1339

593

 

%

100

42

40

18

2010

Сума

3981

1548

1900

533

 

%

100

39

48

13

2011

Сума

4127

1568

2104

455

 

%

100

38

51

11

Такий приплив капіталу, обумовлений саме прискоренням темпів фінансової глобалізації та виводом капіталу з реального сектору економіки збільшивши рівень ризику структурних кризових явищ. Також не можливо не зазначити комерційну складову діяльності суб'єктів, що діють на валютному ринку. Бажання отримати більший прибуток стимулює активність учасників ринку та провокує збільшення обсягів торгів валютними цінностями.

Більш наглядно динаміку ілюструє графік змін об'ємів середньодобового обігу міжнародного валютного ринку (Рис.1). [5] На рисунку зображено динаміку змін середньодобового обігу світового валютного ринку з 1998 по 2011 рік. Мінімальний показник середньдобового обігу було зафіксовано у 2001 році, він склав 1239 млрд.дол. США.З 2001 року спостерігається стрімке зростання обіга на валютному ринку.

міжнародного валютного рігяку (млрд. дол. США)

Рис. 1 Динаміка показників середньодобового обігу світового валютного ринку у період з 1998 по 2011 рік.

Це зростання пояснюється всеохоплюючими процесами глобалізації, зростанням інфляційних процессів. Не можливо не брати до уваги пердкризового стану ринку у 2007 році, першої хвилі світового фінансового колапсу та його наслідків. Саме це стало причиною зниження темпів зростання показників середньодобового обігу на валютному світовому ринку, зниження цього показнику у 2008 році у 1,5 рази.

Хоча світова криза істотно вплинула на розвиток економіки вцілому, а зокрема на валютний ринок та спровокувала вилучення фінансових ресурсів з реального сектору економіки, спостерігаємо досить повільне зростання показнику обсягу у 2011 році. Він дорівнює 4127 млрд дол США у порівнянні з 2010 роком - 3981 млрд дол США. Така динаміка є результатом впливу наслідків першої хвилі світової кризи та станом очікування другої хвилі кризи. [6]

Розглянемо середньодобовий зовнішньоторговельний обіг міжнародного валютного ринку у розрізі валют. Він представлений на рисунку 2. Одразу треба зробити зауваження, щоб уникнути плутанини в інтерпретації даних, що в одній і тій самі ж трансакції на світовому валютному ринку задіяні мінімум дві валюти, тому статистичні дані подані з урахуванням подвійного обліку однієї і тієї ж валюти. [5]

інші;

45,20%

37,10%

Рис. 2. Обіг світового валютного ринку у розрізі валют у 2007 році.

У 2007 передкризовому році найбільшу частку обігу на глобальному світовому валютному ринку займав долар США, вона складала 85,6%. Друга позиція з показником у 37,1% належить евро. Японська йена та фунт стерлінгів мають частки у загальному обігувалютного ринку, що дорівнюють 17,2% та 14,9% відповідно.

Це свідчить про те, що основною валютою світової економіки на кінець був долар США, також суб'єкти ринку віддавали значну перевагу валюті ЄС, великобританському фунту стерлінгів, як одній з найдорожчих валют, та японській йені, як валюті, що має усі передумови для того, щоб стати резервною. [7]

У порівнянні з показниками 2007 року у 2011 році (Рис. 3), можна зробити висновок про те, що набір основних валют, що складають обіг цього ринку не змінився.

Рис.3. Обіг світового валютного ринку у розрізі валют у 2011 році.

Крім того, показники часток цих валют також значно не мінились. Коливання показників не перевищує 2%. Долар США продовжує виконувати роль основної валюти. Фінансова криза, безумовно, негативно вплинула на стабільність американської валюти, але збільшення верхнього ліміту державного боргу на 900 мільярдів доларів у липні 2011 року дещо зміцнило долар, врятувало валюту від краху та допомогла впевненіше триматися у світовому економічному просторі. [9]

Хоча істотних змін в структурі обігу ринку у розрізі валют не спостерігається, збільшення часток японської йени та фунту стерлінгів є проявами змін, що починаються у світовій фінансовій архітектурі. [6]

Увагу провідних економістів та аналітиків світу привертає світовий ринок деривативів, тобто похідних фінансових інструментів. Використання похідних цінних паперів у розвинутих країнах вже давно засвідчило свою ефективність. На думку експертів, виникнення і розвиток ринку деривативів є найважливішою подією економічного життя останніх 30 років. [7]

Напередодні фінансової кризи, світовий ринок деривативів нестримно поширювався. Згідно з даними Банку міжнародних розрахунків, обсяги ринку похідних цінних паперів у 2007 році перевищували на 125% зростання ринку у порівнянні з показниками 2008 року. Водночас аналітики відзначають, що саме похідні фінансові інструменти стали причиною світової фінансової кризи, що значною мірою зумовлено їх внутрішніми недоліками.

Розглянемо динаміку валової ринкової вартості деривативів за усіма валютами ( в млрд доларів США) у період фінансової кризи (Рис. 4.) Бачимо тенденцію до зниження показників лише у грудні 2009 під час апогею першої хвилі кризи до 2,07 млрд. дол. США. Після того, як світова економіка переживає ряд антикризових заходів та її стан стабілізується показники валової капіталізації ринку зростають у січні 2011 року та складають 2,544 млрд дол. США. Це викликане дією антикризових заходів, що стимулюють ділову активність на ринку деривативів з приводу хеджування ризиків у майбутньому. З того моменту різких змін показників не спостерігається. Розвиток світового ринку деривативів характеризується стабільністю. [9]

Рис. 4. Динаміка валової ринкової вартості деривативів у розрізі валют (млрд. доларів США).

Динамічний ряд показників валової ринкової вартості деривативів за типами та терміном угод представлено у таблиці 2. Аналіз таких статистичних даних дасть змогу з'ясувати, яким типам контрактів віддають перевагу суб'єкти ринку під час світової кризи.

Отже, найбільш розповсюдженими є форварди та свопи строком до 1 року. Ринкова ситуація у наш час досить не стабільна, бо криза змусила внести кореневі зміни світової до фінансової архітектури світу. Висока волатильність ринку та економічна неточність довгострокових прогнозів спонукає суб'єктів ринку хеджувати активи на коротких строк. [6]

Основною тенденцією розвитку ринку в останній рік є зростання показників валової ринкової вартості договорів за всіма типами та строками дії. Наростання другої хвилі кризи у кінці 2011 року стало причиною таких змін. [5]

Золото та інші дорогоцінні метали - класичні товари на світовому ринку. Вкладання капотів у такі цінні товари вважається вдалим та надійним інвестуванням. Але ринок золота теж має свої особливості розвитку. Та для того, щоб інвестування було якомога вдалішим та прибутковим необхідно аналізувати тренди розвитку ринку, адже на цьому ринку також є економічні спади та підйоми.

PEГИOИAЛЬИЫЙ ACnEKT

Таблиця 2.

Динаміка валової ринкової вартості деривативів за терміном

 

01/ 2009

12/ 2009

01/ 2010

12/ 2010

01/ 2011

12/ 2011

01/ 2012

Форварди та свопи

43,490

48,273

41,983

47,704

З3,341

53,785

58,997

Менше 1 року

31,172

33,558

25,943

31,619

39,290

40,123

43,204

Від 1 до 5 років

6,176

7,623

8,373

8,139

9,564

11,002

11,896

Більше 5 років

6,142

7,093

7,666

7,947

4,487

2,660

3,897

Опціони

10,555

9,543

11,170

10,092

11,3З8

12,065

16,023

Менше 1 року

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 


Похожие статьи

Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект