Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект - страница 91

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 

Особливо негативними наслідки корупції є для економіки, де вона набуває характеристики загроз національній безпеці, тому що сприяє виникненню і поширенню таких негативних економічних явищ і процесів:

- розширює тіньову економіку, що сприяє розвитку організованої злочинності, призводить до зниження податкових надходжень до державного бюджету, відпливу капіталу за кордон, ускладнює можливість держави ефективно виконувати свої економічні, політичні і соціальні функції;

- порушує механізм ринкової конкуренції, оскільки у виграші опиняється не той, хто конкурентноздатний, а той, хто зміг отримати переваги за хабарі, і таким чином сприяє посиленню монополістичних тенденцій, зниженню ефективності економіки і дискредитації ідей вільної конкуренції;

- гальмує процес появи і зміцнення ефективних приватних власників, в першу чергу, через порушення приватизації;

- призводить до неефективного розподілу державних ресурсів, особливо державних замовлень і виділенні кредитів, перешкоджаючи тим самим ефективній реалізації урядових програм;

- підриває довіру економічних агентів ринку до здатності влади встановлювати і дотримувати чесні «правила гри» на ринку, що приводить до погіршення інвестиційного клімату;

- приводить до несправедливого розподілу доходів, збагачуючи суб'єктів корупційних відносин за рахунок решти членів суспільства;

- сприяє підвищенню цін на товари і послуги за рахунок так званих корупційних «накладних витрат», внаслідок чого страждає споживач;

- зменшує ефективність функціонування недержавних організацій, що призводить до зниження ефективності економіки в цілому.

Втім, як і будь - яке соціально - економічне явище, корупція має також позитивні наслідки. Вважається, що корупція в умовах недосконалості інституційного базису економічної діяльності сприяє розвитку бізнесу, виконуючи "змащення" бар'єрів і перешкод сучасного бізнесу та повільно змінюваним, незавершеним і недосконалим законодавством. Дискусійність такого твердження є очевидною, тому що можливість порушення чинного законодавства за допомогою корупційних механізмів набуває ознак загальновизнаної норми не лише для ведення бізнесу, а й для суспільних взаємовідносин взагалі .

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Объемы коррупции в мире [електронний ресурс] - Режим доступу: http://search.worldbank.org/all?qterm=briberv&os=10

2. Сыдыкова Л.Ч. Теоретические и методологические аспекты определения коррупции [електронний ресурс] / Л.Ч. Сыдыкова// Международная        конференция        «Проблемы        борьбы        с коррупцией в        Кыргызстане»        -        Режим доступу:

www.transparency.org.ru/CENTER/DOC/article_19.doc.

3. Nye J. Corruption and Political Development: A Cost-Benefit Analysis / Nye J. // American Political Science Review. - 1967. -№ 61 (June). - 19 p.

4. Dieter Schneider. Verhutung und Bekampfung von Korruption / Dieter Schneider // Die offentliche Verwaltung - Juli 1997 - Heft 14. - 610

p.

5. Камлик, М. I. Корупція в Україні / М. І. Камлик, Є. В. Невмержицький. - К. : Знання, КОО, 1998. - 179 с.

6. Коміссарчук Ю.А., Деякі аспекти генезису поняття корупції/ Ю.А. Коміссарчук, М.В.Кириченко, В.В.Мельник - Науковий вісник №1 Львівського державного університету внутрішніх справ. - Серія юридична. - №1 - 2009 р. - с. 25-30.

7. Корупція як одна з найактуальніших проблем сучасності [електронний ре6сурс] - Режим доступу: www.kyiv-obl. gov.ua/Docs/KBN-2.doc.

8. Корупція сьогодні, або чому ми її не поборемо [електронний ре6сурс] - Режим доступу: http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=article&sid=1693

9. Костюк В.С., Андрющенко А.М., Борейко І.П. Економічна теорія [навчальний посібник] ЦУЛ, 2009. - 282 с.

10. Економічна безпека України та виклики сьогодення. Збірник матеріалів ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції 28 травня 2010 року. Частина І - К.: УДУФМТ, 2010. - 240 с.

11. Голованова, Є.І. Правові основи боротьби з корупцією в Росії в XVI-XIX ст.ст.: Історико-правове дослідження: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. - М., 2002. - 25 с.

12. Мельниченко А. А. Корупція як іманентна складова деформованих управлінських відносин: постановка проблеми [електронний ре6сурс] - Режим доступу: http://visnyk-psp.kpi.ua/uk/2010-3/10%20-%203(7)%20-%207.pdf.

13. Broadman H. G. Seeds of corruption. Do Market Institutions Matter ? / Harry G. Broadman and Francesca Recanatini. World Bank Policy Research [ Електронний ресурс] . - Working Paper № 2368. - 2000. - 47 р. - Режим доступу: http://siteresources. worldbank.org/INTWBIGOVANTCOR/Resources/wps2368.pdf

14. Комітет по боротьбі з корупцією та захисті прав [електронний ре6сурс] - Режим доступу: http://komitet.in.ua/?p=588

15. Бондаренко К.: Корупція в судах веде до браку легітимності багатьох процесів в України [електронний ре6сурс] - Режим доступу: http://uapolicy.org/uk/article/148/

PE'HOME

Стаття присвячена проблемам економічної мотивації суб' єктів корупції. Розглянуто корупцію як спосіб взаємодії суб' єктів на корупційному ринку а також подано класифікацію корупційних дій в залежності від виду корупції. Визначено основні корупційні загрози економічному розвитку України.

Kлючoвi слова: корупція, корупційний ринок, економічна корупція. PE'HOME

Статья посвящена проблемам экономической мотивации субъектов коррупции. Рассмотрена коррупция как способ взаимодействия субъектов на коррупционном рынке, а также представлена классификация коррупционных действий в зависимости от вида коррупции. Определены основные коррупционные угрозы экономическому развитию Украины. Ключевые слова: коррупция, коррупционный рынок, экономическая коррупция.

SUMMARY

This article is devoted to the problems of economic motivation corruption subjects. Consider corruption as a way of interaction of the corruption market and provides a classification of corruption depending on the type of corruption. The main corruption threats of economic development of Ukraine are examined.

Keywords: corruption, corrupt market, economic corruption

POЛЬ ^^Лт TOPГIBЛI TA PУXУ KAПITAЛIB B KPmOBffl TPAИCMICIЇ: PEГIOИAЛЬИИЙ TA ГЛOБAЛЬИИЙ BEKTOPИ

Pезнiкoва ttB, к.е.н, доцент кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Шшкша M.M., к.е.н, асистент кафедри світового господарства і міжнародних кономічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка1

Постановка проблеми. Послідовний розвиток форм міжнародної регіональної економічної інтеграції забезпечує найбільш повне, найраціональніше використання економічного потенціалу країн та підвищення темпів їх розвитку. Водночас вирішуються важливі питання соціальної політики шляхом об' єктивно зумовленого зниження цін на основні товари й послуги та створення нових робочих місць і завдяки концентрації зусиль країн-учасниць на пріоритетних програмах соціально-економічного розвитку. Проте регіональна інтеграція несе в собі і певну загрозу. Дослідження валютних криз дає можливість констатувати, що поширення кризових тенденцій носить саме регіональний аспект, а можливість виникнення внутрішньої - «домашньої» кризи - збільшується за умови виникнення у регіоні кризових потрясінь. Типові приклади регіональних валютних криз - криза ЄМС, криза мексиканського песо та азійська криза - охоплювали не лише країну походження кризи, але й країни спільного географічного регіону, які фіксували національну валюту чи до американського долара, чи німецької марки. Поширення валютних криз у межах регіону пояснюються виникненням негативних зовнішніх економічних ефектів: ефекту конкурентної девальвації з метою утримання місця на ринку регіону, текіла ефекту, ефекту мусону, ефекту великого сусіда, ефекту доміно та ін. Усвідомлення цього зумовлює розкриття можливих шляхів трансмісії валютних потрясінь крізь призму механізму міжнародної координації та кооперації.

AraM3 останніх досліджень i публжацш. Дискусії серед економістів стосовно природи валютної нестабільності тривають давно. Пояснюючи природу виникнення валютних потрясінь, якими зокрема відрізнялися дев' яності роки минулого століття, вчені запропонували власні підходи для вивчення цього явища. Концептуалізація валютних криз пов' язана з іменами видатних економістів, серед яких М. Бордо, А. Веласко, Р. Глік, Д. Даймонд, С. Едвардс, Г. Кальво, Г. Камінскі, Ч. Кіндлебергер, П. Кругман, Р. Манделл, Г. Мінскі, М. Обстфельд, К. Рейнхарт, Е. Роуз, М. Фрідмен та інші.

Bидiлення невирштеної частини загальної проблеми. Не зважаючи на значну кількість теоретичних досліджень з даної теми, недостатньо розробленими залишаються питання щодо ролі каналів торгівлі та фінансів у поширенні регіональних та глобальних валютних криз, що й обумовлює головну мєту даного дослідження. Інтрарегіональний характер торгівлі диктує специфічність поширення валютних криз, в першу чергу, на регіональному, а не глобальному рівні. І саме тому стан/динаміка торгівлі, а не подібність макроекономічних показників країн, розглядатиметься нами як основна причина виникнення негативних зовнішніх ефектів, що впливають на розповсюдження криз на регіональному рівні. Підкреслимо: ми розділяємо зазначену точку зору по відношенню до країн з нерозвиненим фінансовим сектором економіки, незначним капіталообміном, де торгівля/експорт товарів продовжує виступати основним каналом збагачення країни. Наш аналіз зосереджується на аналізі теоретичних моделей валютних криз, і, в першу чергу, на підході «відмови від зобов' язань»

© Pезнiкoва &B, Шдикша M.M., 2G13

М.Обстфельда [1], який покликаний пояснити можливі зміни щодо доцільності утримання фіксованого валютного курсу. Виходячи з нелінійної поведінки уряду, у останнього завжди є причина відмовитися від фіксованого обмінного курсу та причина захищати його, і між цими двома мотивами існує протиріччя.

Виклад основного матеріалу. У спробі пояснити факт взаємопов'язаності кризових проявів, в іноземній літературі із зазначеної проблематики широко використовується термін «конкуруючих девальвацій» [2-5], який підкреслює важливість торгівлі як двосторонньої, так і за участю третіх країн у поширенні кризових тенденцій в світі. Так, девальвація, що відбувається в певній країні, стає надзвичайно «дорогою» (з точки зору втрати конкурентоспроможності виробництва (продукції)) для інших країн, що мають на меті утримання зайнятих позицій. За цих обставин, рішення про проведення девальвації в другій країні виступає рішенням у більшій мірі політичним, ефект від якого, на думку уряду, має бути корисним. Отже, це свідчить про те, що емпіричним змістом даного типу моделей є акцент на високому рівні торгівлі серед синхронізованих девальверів. Але, так само, як і думка про так зване добровільне інфікування, яка належить А. Лахірі та К. Вегу [6], це пояснення не відповідає твердженню про те, що центральні банки намагаються зробити все, аби, перш за все, уникнути девальвації і найчастіше - шляхом захисту використання активних процентних ставок. Інша група моделей ігнорує роль торгівлі товарами та послугами і підкреслює роль торгівлі фінансовими активами, частково - через наявність асиметричної інформації.

Г. Кальво та Е. Мендоза [7] запропонували модель, у якій накопичення та відтворення специфічної для кожної країни інформації щодо фіксованих цін на ті чи інші активи провокують підвищення можливості виникнення стадної поведінки, навіть за умови тотальної раціональності інвесторів, що діють на ринку. У даній моделі розглядаються раціональні гравці ринку та асиметрична інформація, яка і спричиняє заворушення на валютних ринках. Автори також зосереджують увагу на важливості ролі, яку відіграють інвестори, які займають позиції крос-цін, перестраховуючись від макроекономічного ризику. Таким чином, в даній моделі припускається, що основним каналом поширення кризових явищ у глобалізованому світі виступає «глобальна диверсифікація фінансових портфелів». Г. Кальво та Е. Мендоза наполягають на тому, що країни з більш орієнтованою міжнародною торгівлею, фінансовими активами та більш ліквідними ринками мають бути вразливішими до процесів поширення криз. Малі, надзвичайно неліквідні ринки виступають не досить представленими у міжнародних портфелях і, таким чином, автоматично усувають можливість свого інфікування в разі виникнення криз в будь-якому регіоні світу.

Заслуговує на увагу думка Г. Кальво щодо важливості ліквідності при аналізі зв' язків, що складаються у фінансовому секторі. Інвестори, які працюють за принципом використання кредиту, який отримується під фіксований процент для збільшення прибутку на власний капітал в ситуації підвищеного попиту змушені продавати (непоінформованій стороні) свої активи. Саме через асиметричність інформації, яка отримується, активи можуть бути вигідно продані лише за так званими «гарячими» цінами. За цієї ситуації можливими виступають декілька варіантів поведінки: менеджер, що працює за принципом закритого портфеля, змушений підвищувати ліквідність в очікуванні майбутніх виплат. В будь-якому випадку, його стратегія буде полягати в тому, аби не продавати активи, ціни на які вже колапсували, а інші активи, що містяться в його портфелі. Проте, не дивлячись на це, саме діючи таким чином, інвестор прискорює падіння цін і на інші активи, що провокує справжні хвилювання на ринках цінних паперів та на ринках валюти.

Ще одним потенційно важливим каналом поширення кризових тенденцій є спільний кредитор і, зокрема, комерційні банки. Так, на початку 1980 років комерційні банки США відігравали роль головних позичальників для країн Латинської Америки, схожу на ту, яку комерційні банки Японії відігравали протягом Азійської кризи 1997 р. Така поведінка зарубіжних банків, як відкликання позик чи припинення кредитування може посилити первинну кризу (ту, яка лише починає виникати) у країні її зародження. У такому випадку потреба ребалансування граничного ризику банківського портфеля та рекапіталізації згідно первинних втрат може спричинити помітну переорієнтацію в політиці надання кредитів комерційними банками у тих країнах, яким банком вже було надано позики. На нашу думку, щойно інвестор опиняється в ситуації підвищеної чи граничної ризикованості та зазначає виникнення кризових тенденцій в певній країні, він почне ухилятися від співпраці з іншими країнами, що мають будь-які спільні характеристики з країною, що вже зазнала кризи. Так, наприклад, якщо у країні виникнення кризи існує великий дефіцит платіжного балансу та відносно негнучкий валютний курс, то інші країни з подібними характеристиками відчують на собі подібний тиск, опиняючись вразливими перед кризовими явищами.

Вчені Б. Айхенгрін, А. Роуз та Ч. Віплош констатують незаперечний факт того, що торговельні зв' язки можуть пояснити низку прикладів інфікування у 20 індустріально розвинених країнах [8]. До схожих висновків доходять і Р. Глік та А. Роуз [3], розглядаючи макроекономічні показники як розвинених, так і країн, що розвиваються. На наш погляд, така одностайність думок може бути пояснена, по-перше, тим, що торгівля товарами та послугами дещо переважала над торгівлею фінансовими активами у період після Другої світової війни і, по-друге, через те, що саме торгівлі товарами та послугами надавалося більше уваги у дослідженнях проблематики поширення криз. Внутрішньорегіональна спрямованість торгівлі також може пояснити, чому саме трансмісія валютних криз найчастіше носить регіональний, а не глобальний характер. Втім, окремі дослідники [9] заперечують важливість торговельних зв'язків при спробі пояснення поширення кризових явищ.

На основі статистичного матеріалу МВФ нами пропонується проаналізувати стан двосторонніх торговельних зв' язків між країною походження кризи та країнами, на які поширилися прояви валютної нестабільності на прикладі кризи ЄМС, текіла, азійської та російської криз за рік до початку регіонального потрясіння. Дані свідчать про сумнівність категоричної позиції вчених Р. Гліка та А. Роуз щодо безвиняткової важливості міжкраїнових торговельних зв' язків у поширенні регіональних криз. Незадовго до початку так званої текіла кризи, лише 1,7% загального експорту Аргентини припадало на Мексику. Подібним чином Бразилія, ціни на акції якої впали більше ніж на 20% лише за тиждень після російської кризи, не вела активну торгівлю з Росією, адже лише 0,2% її експорту призначалось для російських ринків [10]. Ця порівняно незначна двостороння торгівля між країнами, що перебували у кризі та інфікованими країнами гостро суперечить ситуації, яка продемонстрована при розгляді криз, не викликали миттєвих міжнародних наслідків. Так, понад 30% аргентинського експорту припадало на Бразилію, і навіть упродовж тижня після оголошеної девальвації ціни на акції в Аргентині зросли понад 12% [10]. Навіть показник близько 13% - частка експорту Уругваю на аргентинському ринку - перевищує показники для країн, що відчули на собі швидке поширення кризи [10]. Таким чином, торговельні зв'язки в меншій мірі виступають причинами трансмісії кризових наслідків на економіку Уругваю з боку Аргентини. На нашу думку, причина полягає в ідиосинкретичності тісних фінансових зв' язків між двома зазначеними країнами. Зокрема, протягом тривалого часу саме уругвайським банкам надавалася перевага з боку аргентинських вкладників, які вважали, що заощадження, які зберігаються в Уругваї та деноміновані в доларах США, є найнебезпечнішими та найдоходнішими. Так, коли у грудні 2001 р. Аргентина у черговий раз зазнала кризи, більшість депозитів було переказано саме до Уругваю, і це - вже особливість ментальна, а ніж та, що може бути пояснена економетричними моделями чи здоровим глуздом. Коли аргентинські посадові особи офіційно проголосили про замороження банківських депозитів у грудні 2001 р., аргентинські фізичні та юридичні особи зробили спробу масового вилучення депозитів, що знаходилися саме в уругвайських банках, тим самим викликавши у останніх побоювання щодо можливої ізольованості від міжнародних резервів.

Особливої уваги заслуговує запропонована Г. Камінські та К. Рейнхарт [5] спроба довести важливість конкуренції не лише при визначенні особливостей позиціювання країни на зовнішніх ринках, але й при рішенні описаної ще П. Кругманом та М. Обстфельдом дилеми, яка, рано чи пізно, постає перед урядом кожної країни: девальвувати чи ні заради збереження існуючих позицій (цінової привабливості) на зовнішніх ринках товарів та послуг. Для цього вченими було визначено спільну третю країну відповідно для країн Азії та Латинської Америки: США постійно фігурували у торгівлі з країнами Латинської Америки (не лише як країна-позичальник банківських кредитів), а Японія - у торгівлі в азійському регіоні. Варто зазначити, що всі п' ять країн азійського регіону, що стали учасниками кризових подій упродовж 1997 року (Таїланд, Індонезія, Корея, Малайзія, Філіппіни), об' єднує той факт, що кожна з них вела активний експорт з Сянганем та Сінгапуром. Розглядаючи наявність третьої країни як необхідну умову для спостереження ефекту конкурентної девальвації, варто зазначити, що якщо певна країна, яка, наприклад, експортує до США вовну, оголошує девальвацію власної валюти, не є очевидним та обов' язковим, що це спричинить будь-які негативні наслідки для тієї країни, яка експортує до США аналогічний товар. Проте, у цьому випадку, саме структура торгівлі відіграє ключову роль у визначенні важливості місця, яке посідає торгівля із третьою країною. Феноменважливості тристоронніх торговельних зв'язків можна ілюстративно розглянути на прикладі деяких азійських країн. Так, Таїланд експортує значну кількість своїх товарів до подібних собі так званих «третіх країн» як Малайзія, і в меншій мірі - до Кореї, на відміну від Індонезії та Філіппін, де зазначена особливість не мала місця. Тристороння торгівля також не пояснює «ефекту текіли» в Аргентині та Бразилії, експортна структура яких має мало спільного з мексиканським експортом, не кажучи вже про які-небудь тісні торговельні зв'язки між трійкою таких країн, як Росія, Гонконг та Бразилія.

Про важливість спільного позичальника та фінансових зв'язків зазначають Дж. Френкель та С. Шмуклер, Г. Камінскі та Р. Лайонс [11; 12]. На прикладі «текіла» криз вони підкреслюють негативні наслідки, які були викликані діяльністю спільних фондів, заснованих у США. Саме фонди поширювали шокові ефекти шляхом продажу своїх активів із одної країни, коли ціни в ній розпочинали знижуватися, у іншу. Саме тому було підтримано думку про значущість ролі комерційних банків у трансмісії кризових тенденцій, включаючи несподівані призупинення капіталопотоків через повільне або миттєве відкликання кредитів. У свою чергу, А. Моді [9] пов'язує інфікування із розвитком у США високодоходних ринків облігацій.

Висновки. Проаналізувавши окремі історичні епізоди перенесення криз із країни на інші країни - так званого інфікування - що вже відбулося, чи лише могло відбутися, можна зробити такі узагальнення:

• від ступеня того, наскільки країна інтегрована до світового ринку капіталу залежить рівень її вразливості перед розгортанням швидких та агресивних за своєю дією кризових явищ;

• ступінь відкритості чи закритості певної країни на ринку товарів та послуг хоча і може претендувати на серйозність впливу кризових подій, не є визначальним;

• досвід країн, які були залучені до регіонального поширення валютних криз, свідчить про те, що втеча капіталу виступала ендемічною проблемою для країн, які намагались відвернути можливість виникнення кризи шляхом впровадження фінансових обмежень;

• крім того, пропозиція дотримання фінансової автаркії не може виступати довгостроковим рішенням запобігання поширення швидких та агресивних криз. Навпаки, в країнах, що вже лібералізували свій фінансовий сектор та капіталопотоки, використання цього методу є не лише непривабливим, але й неможливим у застосуванні;

• поєднання двох типів проблем - інфікування з-за кордону та поточні зростаючі проблеми всередині країни, яка інтегрована в світовий ринок капіталів за невиправданої економічної політики можуть призвести до відтоку капіталопотоків та закінчитися так званою швидкопризупиненою (швидковирішеною) проблемою, що носитиме найзгубніший характер;

• певні обмеження в русі капіталів можуть носити рекомендаційний характер при розгляді країни, в якій боргові зобов' язання є короткостроковими та деномінованими в зарубіжній валюті. Але в цьому випадку прийняття подібного рішення є політично важким у плані реалізації та може спричинити багато побічних ефектів. Один з виходів - залучення капітальних потоків довгострокового характеру. Але контроль над капіталом важко назвати вирішенням проблеми в середньо- та довгостроковій перспективі, і лише виважена політика та використання інституційних механізмів, які надали б державним та приватним учасникам ринку право прогресивного розвитку, зроблять можливим утворення найстабільнішого фінансового середовища для оперування на ньому як ринків країн розвинених та і таких, що розвиваються;

• за умов відсутності додаткових конкурентних переваг від проведення девальвації (тобто якщо вона передбачається більшістю учасників ринку), розвиненість міжкраїнових торговельних зв' язків підвищує ризик виникнення валютних криз самовідтворювального характеру і посилює нестабільність у регіоні, збільшуючи багатоваріантність станів рівноваги;

• координація та кооперація зменшує, проте не усуває ризик одночасного (паралельного) виникнення валютних криз в обох країнах і зменшує регіональну нестабільність, обмежуючи сукупність багаторівневих станів рівноваги. З одного боку, координація поліпшує добробут країни, з іншого, робить її більш залежною від стану базових макроекономічних показників іншої країни через існування ризику кризового поширення: економічний спад хоча б в одній країні піддає сумніву доцільність подальших координаційних зв' язків.

Поширення валютних криз відбувається внаслідок втрати доцільності регіональної координації за умови економічного падіння у одній із країн. У цьому полягає неоднозначність координаційного ефекту на розвиток регіональних потрясінь. З одного боку, координація як така покликана зменшити в межах регіону можливість розгортання одночасних спекулятивних атак, пов' язаних із розвитком зовнішніх торговельних зв' язків. З іншого, координація провокує виникнення нового каналу поширення валютних потрясінь з огляду на те, що доцільність (економічна обгрунтованість) розвитку координаційних зв'язків між країнами залежить від стану їх базових макроекономічних показників.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Obstfeld M. Models of Currency Crises with Self-Fulfilling Features [Electronic resource] / M. Obstfeld // NBER Working Paper № 5285. -1997. - Mode of access: http://www.nber.org/papers/w5285.pdf.

2. Forbes K. Contagion in Latin America: Definitions, Measurement, and Policy Implications [Electronic resource] / K. Forbes, R. Rigobon // NBER Working Paper № 7885. - 2000. - Mode of access: http://www.nber.org/papers/w7885.pdf.

3. Glick R. Contagion and Trade: Why are Currency Crises Regional? / R. Glick, A. Rose // Journal of International Money and Finance. -

1999. - Vol. 18 (Issue 4). - P. 603-617.

4. Choueiri N. Has the Nature of Currency Crisis Changed? A Quarter of a Century of Crises in Argentina [Electronic resource] / N. Choueiri, G. Kaminsky // IMF Working Paper WP/99/152. - 1999. - Mode of access: http://www.imf.org/external/pubs/ft/wp/1999/wp99152.pdf.

5. Kaminsky G. On Crises, Contagion, and Confusion [Electronic resource] / G. Kaminsky, C. Reinhart // Journal of International Economics. -

2000. - Vol. 51 (1). - Mode of access: http://download.thelancet.com/flatcontentassets/H1N1-flu/preparedness/preparedness-14.pdf.

6. Lahiri A. Delaying the Inevitable: Optimal Interest Rate Defense and Balance of Payments Crises [Electronic resource] / A. Lahiri, C. A. Vegh // Journal of Political Economy. - 2003. - Vol. 111. - Mode of access: http://ssrn.com/abstract=384224.

7. Calvo G. Rational Contagion and the Globalisation of Securities Markets / G. Calvo, E. Mendoza // Journal of International Economics. -2000. - Vol. 51 (1). - P. 79-113.

8. Eichengreen B. Contagious Currency Crises [Electronic resource] / B. Eichengreen, A. Rose, C. Wyplosz // NBER Working Paper № 5681. -1996. - Mode of access: http://www.nber.org/papers/w5681.pdf.

9. Mody A. What is an Emerging Market? [Electronic resource] / A. Mody // IMF Working Paper WP/04/177. - 2004. - Mode of access: http://ssrn.com/abstract=879002.

10. IMF Data and Statistics [Electronic resource] / International Monetary Fund. - Mode of access: http://www.imf.org/external/data.htm.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115 


Похожие статьи

Т С Медведкин - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект