Н А Мамонтова - Бюджетування як передумова ефективного управління фінансами підприємства - страница 1

Фінансова система України. Частина 2.

Мамонтова Н.А.,

к.е.н., доцент Національного університету „Острозька академія"

БЮДЖЕТУВАННЯ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВА

У статті досліджуються основні теоретичні аспекти здійснення бюджетування на підприємствах, а також окрес­люються перспективні шляхи його застосування в Україні.

Ihe article investigates the main theoretical aspects оf budgeting in enterprises and also outlines longterm ways of its use in Ukraine.

Актуальність дослідження. Діяльність будь-якого підпри­ємства пов'язана із чинниками ризику та невизначеністю май­бутнього. Зовнішнє середовище характеризується мінливістю і здатністю породжувати нестандартні ситуації, що можуть по-різному впливати на результати діяльності господарюючо­го суб'єкта. Саме тому важливо докладати зусиль щодо перед­бачення майбутніх подій, незважаючи на важкість виконання цього завдання, яке досягається шляхом планування. Воно буває різних видів, проте, першочерговим, на нашу думку, є фінансове планування, адже саме останнє дозволяє управляти формуванням, розподілом, перерозподілом та використанням фінансових ресурсів на підприємстві, забезпечуючи безпере­бійну діяльність та передбачаючи можливі фінансові усклад­нення з метою їх усунення.

Велику роль у системі фінансового планування відіграє бюджетування, відсутність якого призводить до різних нега­тивних наслідків, зокрема, незлагодженості руху грошових по­токів. Саме бюджетування покликане допомагати керівникам ефективно управляти підприємством, приймати своєчасні та обґрунтовані рішення щодо надходження та використання фі­нансових ресурсів.

Аналіз публікацій. У науковій літературі багато описано про необхідність та роль планування. Бюджетування у системі фінансового планування підприємства досліджували низка як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, серед яких С. Ковтун, І.

© Мамонтова НА., 2008

Бланк, В. Савчук, Ч.Ф. Лі, Д.І. Фінерті, І. Мейтленд, С. Росе, Р. Вестерфілд, Б. Джордан та ін. Праці цих науковців сформу­вали вагоме теоретичне і практичне підґрунтя для здійснення подальших досліджень у сфері розробки фінансових планів.

Метою статті є дослідження теоретичних аспектів здійснен­ня бюджетування на підприємстві та надання практичних ре­комендацій щодо застосування цього методу на підприємствах України.

Виклад основного матеріалу. Вітчизняні підприємства в пері­од зміни власності з державної на колективну і приватну не при­діляли належної уваги плануванню, а окремі взагалі відмовились від нього, оскільки воно втратило елемент директивності.

Процес фінансового планування на підприємстві передба­чає складання різних видів фінансових планів, зокрема пер­спективних, поточних (бізнес-планів) та оперативних. Деякі вчені [5, с.105, 521] розглядають лише довгострокові та корот­кострокові фінансові плани.

Поряд з тим, у практиці фінансового планування зарубіж­них фірм набуло поширення складання бюджету руху грошо­вих коштів. Це дозволяє спрогнозувати потреби підприємства у основних активах і товарно-матеріальних запасах, період здійснення платежів до бюджету, погашення заборгованості кредиторам і банкам, виплати дивідендів тощо. Уся ця інфор­мація наводиться у бюджеті руху грошових коштів, який по­казує проектовані прибутки і видатки підприємства протягом визначеного періоду. Варто зазначити, що залежно від специфі­ки діяльності підприємства, його галузевої приналежності, тер­міновості отримання або здійснення платежів, бюджети руху грошових коштів складаються на місяць, рік, що використову­ється для планування, та щоденно або щотижнево, що дає змо­гу здійснювати поточний контроль за грошовими коштами.

Бюджетування виступає одним із методів фінансового пла­нування, який враховує та контролює надходження та видатки всіх рівнів управління і дає змогу аналізувати як отримані фі­нансові показники, так і прогнозовані.

Бюджет є фінансовим планом, який охоплює всі сторони діяльності підприємства, дозволяє співставити всі понесені витрати та отримані результати на майбутній період часу [3, с. 18].

Основною метою розробки плану надходження і витрат гро­шових коштів є прогнозування у часі валового і чистого грошо­вих потоків підприємства і забезпечення постійної платоспро­можності на всіх етапах планового періоду [1, с. 414].

Варто зазначити, що при складанні бюджету менеджеру слід використовувати хоча б 3 варіанти розвитку підприємства: пе­симістичний, найбільш ймовірний та оптимістичний.

Кожне підприємство має свою власну специфіку діяльнос­ті, яка безпосередньо впливає на рух грошових коштів. У про­цесі здійснення бюджетування необхідно спроектувати цикл руху грошових коштів, а також створити можливості для по­повнення оборотного капіталу та ефективного управління ін­вестиціями.

У цьому випадку високим є значення ліквідності, оскіль­ки менеджери завжди повинні бути готовими оплачувати зобов'язання компанії та використовувати несподівані мож­ливості. Тому у короткостроковому фінансовому плануванні необхідно зрівноважувати вимоги до ліквідності з втратами від того, що не використані можливості вигідного вкладення обо­ротних коштів [6, с. 483].

На нашу думку, саме бюджетування покликане забезпечити фінансовими ресурсами підприємство, тобто спланувати опти­мальні потоки грошових коштів, які забезпечать безперебійну діяльність підприємства в довгостроковому періоді, оскільки всі бюджети повинні бути збалансованими.

У розвинутих країнах складання бюджетів є досить поши­реним явищем на підприємствах, проте не варто копіювати все те, що є за кордоном, зважаючи на дещо відмінні економічні умови, які там присутні. Необхідно адаптувати здобутки зару­біжних корпорацій до вітчизняних умов господарювання.

Звичайно, система планування за часів адміністративної економіки суттєво відрізнялась від ринкової. Досі існують дис­кусії серед вчених щодо віднесення української економіки до ринкового типу і більшість з них характеризують її як транзи­тивну (перехідну). Саме тому через цю особливість на сучасно­му етапі необхідно створити вітчизняну систему фінансового планування, яка б враховувала позитивний досвід, сформова­ний у попередній період, та використати зарубіжний досвід корпорацій, який ґрунтується на багаторічних результатах фі­нансового планування в ринкових умовах.

На окремих підприємствах України впроваджено бюджету­вання, проте лише частково і воно, на жаль, поки що не стало масовим явищем у нашій теперешній дійсності. Тільки деякі великі підприємства повністю у своїй діяльності використову­ють бюджетування, що дозволяє їм ефективно управляти сво­їми фінансами.

Інформаційною базою для бюджетування є дані бухгалтер­ського та управлінського обліку. Воно повинне враховувати головні цілі діяльності підприємства, до яких належать макси-мізація прибутку чи вартості фірми.

Основними методичними підходами до складання бюджету є:

1) бюджетування через нарощення, що передбачає коригу­вання фактичних показників попереднього періоду з врахуван­ням стратегічних цілей та обмежуючих чинників. Цей спосіб є дешевим, але характеризується відсутністю аналізу ефектив­ності затрат і автоматичним перенесенням досягнутих резуль­татів на наступний період;

2) бюджетування „з нуля", яке вимагає обґрунтування кож­них запланованих витрат і вибору найбільш вигідного напряму використання ресурсів. Перевага цього методу в тому що він дає можливість визначити проблеми і вирішити їх ще на стадії планування, а недоліком є висока вартість, оскільки цей спосіб вимагає суттєвих витрат коштів і часу [3, с. 61].

Для успішного втілення бюджету в життя необхідно розро­бити організаційну та фінансову структуру підприємства, які дають змогу визначити обсяг повноважень між структурними підрозділами та граничну величину коштів, які надходитимуть до них і ними витрачатимуться.

Існують різні види бюджетів, зокрема з погляду послідов­ності підготовки документів для складання основного бюдже­ту виділяють дві закінчені складові бюджетування: підготовка операційного та фінансового бюджету [3, с. 195-196].

До операційних бюджетів належать:

1) бюджет продажів;

2) бюджет виробництва;

3) бюджет виробничих запасів;

4) бюджет прямих витрат на матеріали;

5) бюджет інших прямих витрат;

6) бюджет виробничих накладних витрат;

7) бюджет прямих витрат на оплату праці;

8) бюджет комерційних витрат;

9) бюджет управлінських витрат;

10) бюджет доходів та витрат (прогнозний звіт про прибут­ки і збитки).

До фінансових бюджетів належать:

1) бюджет капітальних вкладень;

2) прогноз звіту про рух грошових коштів;

3) прогноз балансу [3, с. 196].

На нашу думку, варто складати загальний бюджет, який би об'єднував показники з усіх деталізованих бюджетів. На окре­мих підприємствах це й проводиться, але у формі фінансового плану. Деякі науковці подають практичні приклади застосу­вання процесу бюджетування на підприємствах. Зокрема, воно проходить такі етапи [4]:

1) розгляд вихідного балансу підприємства;

2) прогноз обсягів збуту і цін кожного виду товарів за мі­сяцями і загалом за рік, також відображається поквартально відсоток продажу та передоплати і залишки кожного виду про­дукції включно до кінця 1 місяця наступного року;

3) планування вартості прямих матеріалів (визначається вартість матеріалів в розрахунку на одиницю продукції, їх за­лишки за місяцями, частки оплати в кожному місяці до наступ­ного року);

4) розрахунок накладних витрат (змінних накладних витрат на одиницю продукції та постійних за місяць, розподіл за про­дукцією амортизації обладнання, ремонту, інших витрат);

5) визначення затрат на реалізацію та управління (зміню­ються витрати на одиницю реалізованої продукції за кожним видом та постійні за місяць, також наводиться річний відсоток за кредит, ставки податків та обов'язкових платежів, планована закупка обладнання за місяцями, планована сума дивідендів);

6) прогноз виручки (від реалізації кожного виду товарів за місяцями і загалом за рік, складається сумарний графік надхо­дження грошових коштів);

7) розробка плану виробництва продукції (у розрізі кожно­го виду продукції за місяцями і за рік, визначення очікуваних обсягів збуту, запасів продукції на кінець місяців, необхідний обсяг виробництва продукції);

8) складання плану споживання основних матеріалів (для кожного виду товару та визначення графіка сумарних платежів за матеріали);

9) складання плану оплати основного персоналу (за окре­мим видом товару і за місяцями та з річним підсумком);

10) розробка бюджету накладних витрат (постійних і змін­них за кожним видом продукції);

11) складання бюджету кінцевих запасів продукції (в роз­різі кожного виду на кінець року);

12) розрахунок очікуваних витрат на реалізацію та управ­ління (за окремими видами продукції з врахуванням фактич­них і планових витрат);

13) розбиття платежів за податками та обов'язковими пла­тежами за місяцями і в цілому за рік;

14) планування сплати ПДВ;

15) складання прогнозного звіту про прибутки за місяцями і за рік;

16) складання бюджету грошових коштів;

17) зведення прогнозного балансу.

Наведені етапи ілюструють західну методику здійснення бюджетування і яскраво показують, що за основу беруться по­казники прогнозу реалізації продукції у наступних періодах, виходячи з яких починає плануватися виробнича програма.

В Україні ж навпаки, прогноз фінансових показників здій­снюється на основі змін виробничих потужностей, а не внаслі­док оцінки майбутнього рівня попиту на продукцію підприєм­ства чи вивчення очікувань споживачів.

З метою полегшення виконання бюджетів, а також своєчас­ного аналізу відхилень, необхідно застосовувати певні методи їх контролю.

І. Мейтленд [2, с. 108-109] зазначає, що існують легко засто­совувані методи контролю, регулярні та ті, які здійснюються з найнижчого рівня. До першої групи належить безпосередня перевірка менеджером первинних документів щодо здійснен­ня операцій. Поряд з тим необхідно визначити періодичність проведення перевірок, залежно від конкретного стану справ на підприємстві. Також варто чітко визначити обов'язки кожно­го працівника на найнижчому рівні організації підприємства, оскільки саме там отримуються доходи та здійснюються ви­трати. Кожен підлеглий повинен вести облік фінансових даних або з повнотою передавати їх в систему обліку компанії.

Також автор зазначає, що доходи і витрати слід розглядати стосовно їх видів, сум та термінів і при заповненні виконання бюджету необхідно дотримуватись певної періодичності, беру­чи дані з першоджерела або інших документів підприємства [2, с. 121].

Висновки. Основним призначенням бюджетування на під­приємстві є забезпечення його діяльності необхідними фінан­совими ресурсами, тобто планування оптимальних грошових потоків підприємства, які забезпечуватимуть безперебійну ді­яльність у довгостроковому періоді.

Основними напрямами впровадження та поліпшення бю­джетування на підприємствах України є:

1) створення вітчизняної системи фінансового планування, яка б враховувала минулий позитивний досвід його здійснення в інших країнах та особливості транзитивної економіки;

2) обґрунтування показників бюджетів на основі прогнозів обсягів продажу компаній, вивчення очікувань споживачів;

3) складання загального бюджету, який би об'єднував по­казники з усіх деталізованих бюджетів;

4) розширення інформаційної бази для здійснення фінансо­вого планування;

5) широке застосування математичних моделей при скла­данні прогнозів, а також обов'язковий аналіз чутливості за­гальних показників прогнозованого балансу;

6) використання достатньо потужних програмних продук­тів, що дозволяють швидко моделювати велику кількість мож­ливих значень балансових та інших звітів;

7) впровадження системи бюджетного управління на під­приємстві, що містить комплекс технологій для здійснення фінансового планування, фіксації доходів та витрат внаслідок здійснення діяльності, а також дозволяє отримувати однаково складену звітність від усіх структурних підрозділів, оцінювати і планувати основні фінансові показники.

Література

1. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. - 528 с.

2. Мейтленд Иаин. Бюджетирование для нефинансовых мене­джеров / Пер. с англ. под редакцией СЛ. Каныгина. - Днепропе­тровск: Баланс-Клуб, 2002. - 204 с.

3. Ковтун С. Бюджетування на сучасному підприємстві, або як ефективно управляти фінансами. - X.: Фактор, 2005. - 336 с.

4. Савчук В.П. Практическая энциклопедия. Финансовый ме­неджмент. - Издательский дом. „Максимум", 2005. - 884 с.

5. С. Росс и др. Основы корпоративных финансов / Пер. с англ. - М.: Лаборатория Базовых знаний, 2001. - 720 с.

6. Ченг Ф. Ли, Джозеф И. Финнерти. Финансы корпораций: теория, методы и практика. Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 2000.-XVIII, 686 с.

Похожие статьи

Н А Мамонтова - Бюджетування як передумова ефективного управління фінансами підприємства

Н А Мамонтова - Стратегічні орієнтири підвищення рівня капіталізації компаній з урахуванням глобальних викликів