О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства - страница 10

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

2005

61

-

58

119

2006

61

-

101

162

2007

63

-

85

148

2008

64

-

89

153

2009

65

-

93

158

2010

67

-

79

146

2011

65

-

67

132

2012

45

-

59

104

Разом

2174

697

1957

4828

За роки плідної роботи професорсько-викладацького складу кафедрою підготовлено майже 5 тисяч фахівців (табл. 1) для сфери

матеріально-технічного забезпечення, управління матеріальними ресурсами і маркетингу.

130

Рис. 1 Динаміка випуску студентів кафедрою «Маркетинг» ДонНУ протягом 1971-2012 рр., осіб

Так, за напрямом підготовки «Маркетинг» щорічно випускається більше 100 фахівців за денною і заочною формами навчання. Навіть, після зниження випуску зі 120 до 94 чол. в 1999 році, пов'язаного з припиненням набору на вечірнє відділення, кафедрі вдалосяшвидко стабілізувати ситуацію в наступні роки завдяки збільшенню показників набору. Вже в 2000 р. випуск фахівців кафедри «Маркетинг» склав 131 чол.; у 2001 р. - 154 чол.; в 2002 р. - 149 чол., в 2006 р. - 162 чол., у тому числі за денною формою навчання 60, 69, 71 і 61 чол. відповідно (рис. 1).

На сьогоднішній день кафедра «Маркетинг» економічного факультету Донецького національного університету здійснює підготовку економістів-маркетологів найвищого 4-го рівня акредитації за напрямом підготовки (спеціальністю) 8.03050701 «Маркетинг» як на денній, так і на заочній формах навчання.

Впродовж сорока років кафедру очолює професор, академік АЕН України, Заслужений працівник освіти України Бєлявцев Михайло Іванович. В даний час навчально-виховну і науково-дослідну роботу на кафедрі здійснюють доктори економічних наук, професори Гриценко С.І., Омельченко В.Я., Петенко І.В.; кандидати економічних наук, доценти Баєв К.А., Боєнко О.Ю., Воробйов В.М., Гаджиєв О.Г., Іваненко Л.М., Калиниченко М.П., Кузнєцов В.Г., Леонова Г.Д., Марченко А.О., Ніколайчук В.Є., Подольський Р.Ю., Прозорова І.В., Таранич А.В.; доцент Шестопалова Л.В.; старші викладачі Беспята М.М., Попова В.Г.; асистенти Алтухова І.М., Божко О.В., Какодєй А.О., Козарук А.Я., Лисичний Д.М., Свиридко С.В., Святелик Н.П. Крім того, 26 штатних викладачів є випускниками кафедри «Маркетинг».

Викладачі кафедри постійно підвищують кваліфікацію, що є важливим чинником вдосконалення робочих програм і підвищення ефективності навчального процесу. При цьому використовуються різні форми підвищення кваліфікації: стажування в провідних вітчизняних та закордонних вузах, стажування за міжнародною програмою «Таеій», участь в міжнародних конференціях різних рівнів, стажування на підприємствах і в організаціях відповідно до угоди про співпрацю, надання консультативних послуг підприємствам області.

Викладачі кафедри займаються дослідженням пріоритетних проблем підвищення ефективності розвитку підприємництва і бізнесу в умовах ринкової економіки. На кафедрі було розроблено багато науково-дослідних тем, в тому числі: держбюджетні «Проблеми маркетингу і логістики в транзитивній економіці», «Маркетинг і логістика в управлінні комерційною діяльністю підприємств: галузевий і регіональний аспект» і госпдоговірна «Розробка методики розрахунку нормативів запасів матеріально-технічних ресурсів на залізничному транспорті». Щорічно за результатами своїх досліджень викладачами видається понад 150 наукових робіт, серед яких монографії, підручники і навчальні посібники. Тільки за 2004-2011 навчальний рік кафедрою видано 9 навчальних посібників з грифом МОН України.

Розвиток різних форм власності і господарювання, поступовий перехід до ринково-економічних відносин зумовлюють необхідність формування сучасних підходів до підготовки фахівців якісно нового рівня для сфери підприємництва, що дозволяє особистості формуватися в процесі діяльності, усвідомлювати своє соціальне призначення, свою індивідуальність, опановувати нові знання і навички.

Здійснюється робота щодо введення нових форм навчання в вузівську практику, особливість якої полягає не тільки в самостійному процесі набуття знань і вмінь, але і в можливості бачити і формувати пізнавальні завдання, ставити цілі, висувати і обґрунтовувати гіпотези, планувати освітню діяльність, оцінювати проміжні результати. Освітня діяльність кафедри спрямована на визнання пріоритету особистості в професійній підготовці, індивідуалізації навчання сучасних фахівців-маркетологів.

Виходячи з цього, колектив кафедри забезпечує високий науковий потенціал викладання і можливість практичної апробації всіх структурних елементів діяльності через високу кваліфікацію педагогічних працівників, створення відповідних матеріальних умов навчання. Саме тому великого значення набуває система співпраці викладача і студента в процесі вузівської підготовки.

Розвитку індивідуальних здібностей студентів сприяє й система контролю знань, аналіз якості їх підготовки. З цією метою кафедрою «Маркетинг» впроваджується положення про внутрішній поточний контроль знань (атестацію). Також формою контролю за рівнем підготовки фахівців є проведення різних конкурсів (на кращу курсову або дипломну роботу, реферат, наукову роботу і т.п.), предметних студентських олімпіад.

Кафедрою проводиться робота по залученню талановитої молоді до навчання в аспірантурі, створення навчальних комплексів «молодший спеціаліст - бакалавр - магістр», надання працюючим фахівцям другої вищої освіти, магістерської підготовки. Концепція діяльності кафедри «Маркетинг» базується на державній та регіональній програмі вдосконалення професійної підготовки фахівців, розвитку науки і техніки. Виходячи з цього, на основі вивчення досвіду світової вищої школи визначено функціональні пріоритети кафедри в освітній діяльності.

Таким чином, метою освітньої діяльності кафедри є випуск фахівців якісно нового рівня, здатних у нових соціальних умовах постійно підвищувати свій освітній рівень, поглиблювати професійні знання, творчо осмислювати будь-який вид діяльності і самостійно опановувати нові знання.

Метою концепції підготовки фахівців кафедри «Маркетинг» є докорінне поліпшення якості фахівців економічного профілю, підвищення рейтингу конкурентоспроможності на ринку праці. Основою цього є об'єднання гуманітарної, правової та фахової підготовки, посилення науково-дослідної роботи, набуття та закріплення практичних навичок для подальшої професійної діяльності.

Цикл вибіркових дисциплін навчальної програми складено відповідно до вимог, що диктуються особливостями розвитку національної і регіональної економіки, з урахуванням запитів підприємств-замовників на фахівців-маркетологів. Цикл дисциплін вільного вибору сформовано таким чином, щоб студенти мали можливість вибору одного із запланованих блоків відповідно до майбутньої спеціалізації та наукових інтересів.

Навчальні плани спеціальності «Маркетинг» передбачають самостійну роботу студентів під контролем викладача, на яку відводиться третина загального часу, встановленого для вивчення кожної дисципліни. З цією метою для студентів розроблено графіки консультацій з кожної навчальної дисципліни, а також з курсового та дипломного проектування.

Кафедра впроваджує наступні форми організації самостійної роботи:

- складання студентом індивідуального плану самостійного вивчення проблемної теми, яка вимагає чіткого формування завдань;

- моделювання студентом процесу його самостійної роботи, виходячи зі змісту запропонованої конкретної проблемної ситуації і різних варіантів її рішення;

- робота з навчальною і науковою літературою, довідниками, каталогами, Інтернет-джерелами;

- практична самостійна робота студентів на підприємстві, в організації за замовленою проблемою.

Важливу роль відіграє контроль якості самостійної роботи студентів, який здійснюється викладачами щотижня під час консультацій, семінарських і практичних занять, а також засідань наукових центрів, проведення студентських наукових конференцій.

Велику роль у підвищенні якості підготовки фахівців відіграє впровадження в навчальний процес інтерактивних форм і методів навчання, таких як аналіз проблемних ситуацій, проведення ділових ігор, диспутів, мікроконференцій. Кафедра маркетингу однією з перших почала впроваджувати методи активного навчання як при читанні окремих курсів, так і при захисті студентами звітів з проходження практики. Критерієм ефективності використання таких методів служить реальність імітаційних ситуацій, базою для яких є конкретні дані про діяльність виробничих, постачальницько-збутових, посередницьких організацій і підприємств, а також підприємств сфери послуг.

Розроблена і втілюється в життя концепція комп'ютеризації навчального процесу; навчальні плани передбачають виконання лабораторних робіт з застосуванням ПОМ за професійно орієнтованими дисциплінами і дисциплінами самостійного вибору студентів. Усі магістерські та дипломні роботи студентів спеціальності виконуються з використанням комп'ютерів, багато з них - з використанням прикладних програм. Продовжується робота з підвищення рівня комп'ютеризації навчального процесу на кафедрі.

Курсові, дипломні та магістерські роботи виконуються на основі реальних даних організацій і підприємств м. Донецька і Донецької області. Однією з головних особливостей підготовки фахівців у вищій школі є її зв'язок з конкретними завданнями майбутньої практичної діяльності. Найважливішим елементом у здійсненні цього зв'язку є виробнича практика як невід'ємна частина підготовки спеціаліста. Виробнича практика дозволяє студентам отримати практичні навички і знання за фахом, сприяє перевірці та закріпленню отриманихтеоретичних знань. Навчальними планами кафедри передбачено проведення практики на третьому і п'ятому курсах. За результатами практики проводиться студентська науково-практична конференція, зібрані студентами під час практики матеріали використовуються у проведенні навчальних занять, а також для написання курсових, дипломних і магістерських робіт.

Особливе значення має підсумковий контроль виробничої та переддипломної практики. Під час практики студенти виконують індивідуальні завдання, а результати власних досліджень захищають разом зі звітами по практиці. Студентам спеціальності «Маркетинг» викладають цілий ряд нових курсів, які було запропоновано кафедрою і розглянуто УМК Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України: «Промисловий маркетинг», «Міжнародний маркетинг», «Інфраструктура товарного ринку», «Біржова справа», «Контрактна діяльність», «Управління якістю», «Мікрологістика», «Конкурентний маркетинг», «Митний маркетинг», «Поведінка споживачів» тощо.

З метою інтенсифікації підготовки фахівців відкрито філії кафедри «Маркетинг» на промислових і комерційних підприємствах, формується і зміцнюється база для практичного навчання студентів та виконання ними реальних курсових, дипломних і магістерських робіт.

Науково-дослідна робота студентів здійснюється за підтримки викладачів кафедри та сприяє формуванню здібностей щодо оперативного реагування на зміни ринку, прийняття нестандартних рішень, самостійної і творчої діяльності. Реалізація такого підходу дозволила студентам кафедри протягом 2003-2010 рр. самостійно та у співавторстві опублікувати 16 статей у фахових виданнях, 564 тези доповідей; взяти участь у другому турі 14 всеукраїнських олімпіад із спеціальності, 21 конкурсі студентських наукових робіт, 4 конкурсах НАН України, у роботі 124 всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій; отримати більш ніж 150 грамот та дипломів різних рівнів.

Слід зазначити, що кафедра «Маркетинг» постійно розширює зв'язки з провідними вищими навчальними закладами і науково-дослідними інститутами України, СНД та Європи. Серед них: Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана, Харківський національний економічний університет, Московська академія народного господарства, Санкт-Петербурзький університет економіки і фінансів, Московський інститут товароруху і кон'юнктури ринку та багато інших.

На сучасному етапі розвитку системи освіти в Україні у зв'язку з переходом вищої освіти на принципи Болонської декларації, роботу кафедри спрямовано на досягнення відповідності світовим та європейським освітнім стандартів, що, в свою чергу, вимагає високого професіоналізму, моральної стійкості, ерудиції та інтелігентності професорсько-викладацького складу у справі виховання сучасних фахівців з маркетингу для ринкової економіки. Кафедра постійно працює над тим, щоб докорінно змінити принцип підготовки майбутнього фахівця - піти від схеми, коли «викладач вчить студента», до формули «студент навчається у викладача».

Висновки та пропозиції. В умовах становлення світового інформаційного суспільства та глибоких економічних трансформацій висуваються нові вимоги до маркетингової освіти, що вимагає від національних ВНЗ пошуку шляхів її вдосконалення завдяки поєднанню кращих традицій вітчизняної вищої освіти з різного роду інноваціями. До останніх можемо віднести інноваційні методики викладання дисциплін, новітні форми контролю знань студентів, використання інноваційних форм комунікації викладача і студента (наприклад, внутрішніх інформаційних мереж) тощо. Однак ще багато актуальних проблем маркетингової освіти залишаються поза увагою наукової спільноти. Їх дослідження знайдуть своє відображення у наступних публікаціях.

РЕЗЮМЕ

У статті наголошено на зміні вимог до підготовки фахівців з маркетингу під впливом формування інформаційної економіки. Здійснено пошук шляхів вдосконалення маркетинг-освіти на основі узагальнення досвіду вітчизняних ВНЗ 3-4 рівнів акредитації.

Ключові слова: маркетингова освіта, ВНЗ 3-4 рівнів акредитації, інформаційне суспільство, інформаційна економіка, Болонська декларація

РЕЗЮМЕ

В статье акцентируется внимание на изменении требований к подготовке специалистов по маркетингу под влиянием формирования информационной экономики. Осуществлен поиск путей повышения маркетингового образования на основе обобщения опыта отечественных ВУЗов 3-4 уровней аккредитации.

Ключевые слова: маркетинговое образование, ВУЗ 3-4 уровней аккредитации, информационное общество, информационная экономика, Болонская декларация

SUMMARY

The changing requirements for marketing education influenced the formation of the information economy have been highlighted. The ways to improve the marketing education have been described on the basis of summarizing the experience of domestic institutions of higher education. Keywords: marketing education, institution of higher education, the information society, the information economy, the Bologna Declaration

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст. - К.: Шк. світ, 2001. - 21 с.

2. Лилик І.В. Маркетинг-освіта: пошук шляхів вдосконалення / І.В. Лилик // Маркетинг в Україні. - 2004. - № 4. - С. 9-10.

3. Дніпропетровськ: початок діалогу про маркетинг в освіті // Маркетинг в Україні. - 2005. - № 1. - С. 4-5.

УДК 635-05 (477)

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ РИНКУ ОВОЧЕВОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ

Близький Р.С., к.е.н., доцент кафедри прикладної економіки Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського '

Вступ. Ринок овочів є системою взаємовідносин, що формується під дією внутрішнього споживання, залежністю від кон' юнктури зовнішніх ринків продовольства, а також розвинутістю ринкової інфраструктури. Овочі є традиційним продуктом в раціоні харчування населення, а якщо врахувати високу питому вагу жителів міст, то це гарантує велику ємність вітчизняного овочевого ринку. Сприятливим для економічного розвитку овочівництва слід вважати різноманітність продукції. Економічна поведінка суб' єктів галузі залежить від чинників мікро- та макроекономічного середовища. У звязку з цим, важливе значення має ретроспективний аналіз формування ринку овочів.

Методологічні та методичні питання розвитку ринку овочевої продукції досліджено у наукових працях Г. Атамась, Н. Васько, А.Іляшенко, О.Коноваленко, Ю.Мельника, В.Писаренка, В.Рудь, П.Саблука, О.Тітаренко, Н.Федорчук, А.Юрченко, та інших. Разом з цим, досліджені питання не можуть претендувати на завершеність вирішення проблем ринку овочів, особливо тих, що стосуються історичного формування і функціонування ринку як системи взаємовідносин.

Проте доцільно дослідити становлення ринку овочевої продукції в Україні, починаючи із стародавніх часів, що надасть можливість усвідомити та структуризувати його розвиток у часі.

© Близький Р.С., 2O12

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Г.Атамась визначає, що важливість науково економічного забезпечення ефективного розвитку регіонального овочевого ринку зумовлена рядом чинників, серед яких найбільш важливими виступають, з одного боку, соціальна значущість для життєдіяльності нації овочевої продукції, що подовжує людині життя та робить його повноцінним і високопродуктивним, а з другого боку - перспективи масштабних економічних здобутків овочівництва в ринкових умовах [1, с. 12].

Як зазначають О.Коноваленко та Н.Біжко позитивним моментом формування ринку сільськогосподарської овочевої продукції в Україні є те, що відбуваються активні процеси створення ринкової інфраструктури, включаючи розширення діючих і створення нових оптових продовольчих ринків і баз, ярмарок, агропромислових фірм і комбінатів [2].

Система оптових ринків продукції овочівництва вирішує завдання [3, с.76]: цілорічного безперебійного забезпечення населення високоякісними овочами; забезпечення стійкого виходу сільськогосподарських товаровиробників на конкурентоспроможний немонополізований ринок; зустрічного продажу овочевої продукції переробного призначення; спрощення і прискорення процесу руху овочів до кінцевого споживача, взаєморозрахунків і платежів.

В.Рудь визначає, що під ринком овочевої продукції слід розуміти систему установ, методів і ресурсів, головним завданням якої є координація та управління виробництвом, сферами переробки та зберігання овочевої продукції на основі обмінних процесів з метою задоволення споживчих потреб громадян [4, с.6]. Процеси формування та функціонування овочевого ринку мають свої особливості. Це -високі витрати праці при виробництві овочевої продукції, досить широкий набір окремих овочевих культур, які мають свої технологічні відмінності, тобто відсутність монокультури; низька ступінь зберігання продукції; розпорошеність та неефективність формування пропозиції (через зміну форм власності); спонтанний, позбавлений зовнішнього цілеспрямованого впливу характер формування овочевого ринку, який має незавершений характер; просторова локалізація обмінних процесів; обмеженість просування продукції по території країни; низький рівень товарності галузі у системі сільськогосподарського ринку.

Мета статті - здійснення ретроспективного аналізу та визначення напрямів розвитку ринку овочевої продукції в Україні на основі його потенціалу.

Результати. Овочеві культури відомі людині дуже давно. Спочатку вживали дикі рослини, а з розвитком землеробства (близько 10—15 тис. років тому) деякі з них були окультурені. За архівними даними, на території нашої країни овочі вирощували ще до утворення Київської Русі. Понад 1500 років тому слов'яни вирощували їх у долинах між Дніпром і Дністром.

Овочівництво як галузь розвивалося досить повільно. Лише з другої половини XIX ст., з розвитком промислового капіталізму, будівництвом міст, промислових центрів, залізниць, воно набуває промислового значення. У цей час овочівництво розвивалося навколо великих міст і мало комерційний характер. З овочевих культур вирощували капусту, цибулю, часник, столову моркву, столові буряки, огірки, кавуни, диню, горох, боби, квасолю, щавель, хрін та ін.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. інтенсивно зростають площі під овочевими культурами в районі Донбасу і на півдні України, Високі врожаї овочів вирощують на зрошуваних землях. Овочівництво стає товарним і високорентабельним.

Закритий грунт в Україні почали використовувати з середини XVIII ст. У спорудах закритого грунту вирощували сіянці і розсаду для одержання більш ранньої овочевої продукції. Найбільш стародавній тип закритого грунту — парники. Пізніше в парниках крім сіянців і розсади почали вирощувати огірки і зеленні культури (цибулю на перо, зелень петрушки, щавель тощо). За даними С. В. Країнського, в 1907 р. під Києвом у селах Куренівці і Приорці було понад 60 тис. парникових рам. Основним типом парників був котлованний на біологічному паливі (кінському гною).

З середини XIX ст. в поміщицьких господарствах з' являється більш удосконалений вид закритого грунту — односхилі теплиці. Як правило, вони були стелажними на боровому обігріві, використовували їх для вирощування сіянців, розсади, огірків, зеленних культур і квітів у зимово-весняний період. Наприкінці XIX — на початку XX ст. набувають поширення двосхилі грунтові і стелажні теплиці, в яких крім розсади, огірків і зеленних культур вирощують помідори, перець, баклажани, ранню і цвітну капусту [5].

Отже, овочівництво в Україні почало розвиватися давно, ще до утворення Київської Русі. Як уже зазначалося, промислового значення воно почало набувати з середини XVIII ст. Виробництвом товарної овочевої продукції займалися переважно монастирі та поміщицькі господарства. Людей, які очолювали виробництво овочів, називали городниками, а садів — садівниками. Городниками при монастирях і великих поміщицьких господарствах були достатньо освічені професіонали, які досконало знали не тільки агротехніку вирощування овочевих і баштанних культур, але й парникове господарство.

Розвиток наукового овочівництва в Україні починається на початку XX ст. Так, у 1918 р. в ботанічній секції сільськогосподарських справ (м. Харків) уперше почали науково-дослідні роботи з овочевими культурами. Потім ці роботи проводились в Інституті прикладної ботаніки (з 1928 р.) і в Українському науково-дослідному інституті соціалістичного землеробства (з 1930 р.). Після об'єднання Українського науково-дослідного інституту соціалістичного землеробства і Українського науково-дослідного інституту захисту рослин у 1947 р. почав діяльність Український науково-дослідний інститут овочівництва і картоплярства. До 1969 р. в інституті велися дослідження з питань овочівництва, баштанництва і картоплярства. З 1968 р. він мав назву Український Науково-дослідний інститут овочівництва і баштанництва, а з 1992 р. це Інститут овочівництва і баштанництва [6].

У першій половині XX ст. в розвитку овочівництва відбулися докорінні зміни: почалася організація великих товарних господарств, розширювалося парниково-тепличне господарство, створювалося вітчизняне насінництво овочевих і баштанних культур. Почалась підготовка, агрономічних кадрів. Розвивається овочівництво у поліських районах. У 1940 р. площа під овочевими культурами досягала 486 тис. га, а валовий збір овочів — 5 млн. 436 тис. т.

Великої шкоди овочівництву завдала Велика Вітчизняна війна. На тимчасово окупованій території повністю було зруйноване парниково-тепличне господарство, втрачені кращі сорти, занепало насінництво. Валове виробництво овочевої продукції знизилось у два рази і в 1945 р. становило 2,835 млн. т.

Після закінчення війни були розроблені відповідні заходи щодо відновлення і розвитку овочівництва, визначені завдання щодо впровадження у виробництво механізації і Хімізації та прогресивних технологій вирощування овочів. Почалося будівництво гідропонних теплиць. Все це сприяло відновленню галузі, і вже в 1955 р. виробництво овочів в Україні досягло 4 млн. 677 тис. т. В 1970 р. валове виробництво овочів перевищило довоєнний рівень на 321 тис. т [7].

У 1970 р. Радою Міністрів України були вжиті заходи щодо розширення асортименту і поліпшення якості овочевих культур. Біля великих міст і промислових центрів було організовано спеціалізовані господарства для вирощування овочів і картоплі, збільшено площу під овочевими культурами на зрошуваних землях. При цьому значно поліпшилася селекційно-насінницька робота. Українськими селекціонерами створено і районовано близько 200 високопродуктивних сортів та гібридів овочевих і баштанних культур (більшість з них у колишньому Українському Науково-дослідному інституті овочівництва і баштанництва — (УНДІОБ). Було створено республіканське об'єднання «Укрсортнасіннєовоч», яке налагодило виробництво насіння. Розроблялися і впроваджувалися у виробництво інтенсивні технології вирощування овочевих культур з мінімальними затратами праці. У структурі посівних площ овочевих культур найбільшу питому вагу останнім часом мають помідори — 23,8 %, капуста — 19 й огірки — 16,8 %. Цибуля ріпчаста займає 10,2 %, столові буряки — 6,7, морква — 6,5 %. На частку інших овочевих культур (перець, баклажани, горох, квасоля, кукурудза, салат, кріп тощо) припадає 17%.

Слід зазначити, що розміщення овочевих культур на території України залежить від їх біологічних особливостей і природно-кліматичних умов окремих регіонів. Так, для теплолюбних культур найкращі умови створилися у південних районах. Саме тут розміщені основні посіви баштанних культур і баклажанів, понад 80 % перцю солодких сортів близько 75 % помідорів. У Лісостепу найбільше вирощують огірків (33,4 %) і цибулі (16,9 %). Великі площі займають тут і помідори (21,3 % загальної площі овочевих культур). Полісся і західні області України є районами достатнього зволоження, тому тут найбільш сприятливі умови для вирощування капусти, огірків, столових коренеплодів. У структурі посівних площ ці культури займають відповідно 27, 30 і 14,6 %.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах