О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства - страница 11

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

Зеленні овочеві культури вирощують в усіх зонах України. Виробництво їх концентрується переважно поблизу великих міст і промислових центрів. [8].

З розпадом СРСР зруйнувалася централізована система імпорту, система закупівель продукції у вітчизняних виробників і розподіл продукції. Диференціація населення за рівнем доходів призвела до того, що для найбільш забезпечених покупців споживання плодів і овочів наблизилося до споживчого рівеня європейських країн. Поряд з цим, певна частка громадян змушена відмовляти собі в придбанні повноцінного асортименту внаслідок низької платоспроможності.

О. М. Тітаренко зазначає, що овочепродуктовий підкомплекс охоплює сфери виробництва, переробки, зберігання та реалізації овочів. Свого часу цей підкомплекс певною мірою забезпечував потреби населення республіки у свіжих і перероблених овочах, а також давав можливість частково експортувати овочеву продукцію [9]. Проте при переході до ринку, в період економічної дестабілізації, ситуація різко змінилася. Були порушені не тільки міжгосподарські економічні зв'язки у державі, а й з колишніми республіками СРСР.

Порушення господарських зв'язків, системи заготівель, незадовільне матеріально-технічне забезпечення, різке подорожчання енергоресурсів, монопольні ціни на засоби виробництва, необгрунтовано високі податки, правова незахищеність господарств, недостатня державна підтримка призвели до помітного спаду виробництва в громадському секторі.

Основним виробником овочів в Україні за останні 15 років стали дрібнотоварні господарства, частка яких у структурі виробництва овочів зросла порівняно з 1990 р. у 4,2 раза і склала 89% від загального валового збору овочів, а надходження овочевої продукції від крупнотоварних сільськогосподарських підприємств зменшилося на 85,5%. Це спричинило зміну ролі сільськогосподарських підприємств і господарств населення в задоволенні потреб споживачів, насиченні ринку овочевою продукцією.

Таким чином, проведення ретроспективного аналізу дозволяє визначити основні періоди становлення ринку овочевої продукції в Україні (табл.1).

Таким чином, з таблиці видно, що відбувається повернення до великотоварного спеціалізованого виробництва, яке здатне виробляти продукцію з високим рівнем рентабельності та застосовувати комплексну механізацію. Це сприяє усуненню деяких проблем виробництва, але поряд з цим висуває нові проблеми перевиробництва, які призводять до дисбалансу ринку овочевої продукції, що потребує створення відповідної ринкової інфраструктури та державного регулювання.

Шляхом розвитку овочівництва є його інтенсифікація, рівень якої за останні роки значно знизився. В умовах ринкової економіки при підвищенні рівня інтенсивності дуже важливо раціонально використовувати всі виробничі ресурси з урахуванням науково-обгрунтованих норм, що дозволить високоефективно вести овочівництво. Ці нормативи можна використовувати при розробці бізнес-планів господарств, обґрунтуванні потреб у кредитах для розвитку овочівництва.

Одним з найбільш дієвих факторів інтенсифікації овочівництва є використання перспективних сортів (гібридів) овочевих культур, економічна ефективність яких повинна бути всебічно обґрунтована. За нашою участю розроблено методику визначення економічної ефективності використання нових сортів (гібридів), яка пройшла виробничу перевірку і прийнята до використання. В основу методики покладено урахування приросту врожайності, якості продукції (за різними показниками, в т.ч. за маркетинговою привабливістю) та застосування сучасної технології виробництва.

Внутрішній ринок овочів і баштанних культур неоднорідний, його структура значно відрізняється по окремих культурах. Сільськогосподарські підприємства найбільше продавали томатів, огірків, капусти, буряків столових та моркви.

На перспективу в Україні протягом тривалого періоду в розвитку овочівництва збережеться переважання особистих господарств населення, існує потреба значного підвищення ролі крупнотоварних сільськогосподарських підприємств інтенсивного типу.

Таблиця 1 - Періодизація становлення та розвитку ринку овочевої продукції в Україні

Період

Процеси

Суб'єкти, об'єкти

Розташування сировинної бази

Близько 10-15 тис.років потому

Вживання диких рослин. Початок окультурення деяких з них.

Домогосподарства з орієнтацією на натуральний обмін.

Долини    між    Дніпром та Дністром.

Середина ХУЛІ ст.

Виникнення овочівництва закритого грунту

Домогосподарства та поміщицькі маєтки

Передмісття              м.Санкт-Петербургу,   Москви, Києва, Вільно

2-га половина ХІХ ст.

Набуття промислового та комерційного значення

Домогосподарства, започаткування спеціалізації.

Монастирі, поміщицькі господарства.

Передмісття   велииких міст, промислових   та залізничних вузлів.

Кінець     ХІХ -початок ХХ ст.

Набуття               товарності та

високорентабельності.

Започаткування зрошення.

Домогосподарства із спеціалізацією

Угіддя в районі Донбасу та на півдні України

Початок ХХ ст.

Розвиток наукового овочівництва

Виникнення спеціалізованих наукових установ

Великі міста

Перша половина ХХ ст.

Початок розвитку парникоко-тепличного господарства. Розвиток насінництва.

Великі товарні господарства

Розвиток у поліських районах. Передмісття.

40-50 - ті роки ХХ ст.

Руйнація основних овочевницьких господарств.

Зникнення парниково-тепличних господарств. Занепад насінництва. Втрата ефективних сортів.

 

50-ті роки ХХ ст.

Відновлення овочівництва. Впровадження механізації, хімізації, прогресивних технологій.

Великотоварні спеціалізовані господарства.

Райони,   що  примикають до великих міст.

70-ті роки ХХ ст.

Впровадження гідропонних технологій. Зростання обсягів зрошуванного овочівництва. Розширення асортименту продукції та поліпшення якості. Посилення селекційно-насіннєвої роботи.

Спеціалізовані господарства.

Великі  міста  та промислові центри    південних районів, лісостепу,   Полісся, західних районів.

90-ті роки ХХ ст.

Спад виробництва. Руйнація централізованої системи імпорту овочів, системи закупівель у виробників та розподілу продукції.

Дрібнотоварні, приватні домогосподарства.

Приміські домогосподарства. Сільські домогосподарства.

Початок ХХІ ст.

Початок відновлення виробництва.

Становлення фермерських дрібних та середніх підприємств.

Приміські домогосподарства. Сільські домогосподарства.

Сучасність 2010 -ті роки ХХІ ст.

Зростання виробництва. Створення великотоварних спеціалізованих підприємств. Започатківання органічного землеробства.

Сільськогосподарські холдинги. Великотоварні спеціалізовані господарства.

Сільськогосподарчі райони.

Прогнозується створення виробничих кооперативів на засадах довгострокової оренди. Такі господарства зможуть більш ефективно використовувати техніку та нові технології, високопродуктивні сорти і гібриди овочевих культур. Зі зростанням посівних площ, зайнятих під овочевими культурами, суттєво підвищується норма прибутку, різко скорочуються строки окупності капітальних вкладень.

Оскільки сьогодні 60-70% овочевої продукції виробляється в особистих селянських та фермерських господарствах тому відсутність чіткої схеми реалізації "виробник - оптова торгівля - роздрібна торгівля - споживач" негативно впливає на цінову ситуацію на ринку овочевої продукції та не дає можливості виробнику отримати достатній дохід з вирощеної продукції

Крім того, світова фінансова криза тягне зменшення обсягів виробництва. Відповідно, за кордоном скорочується попит на сировину. Лише експорт овочів та зерна дає змогу Україні поки що тримати позитивний зовнішньоторговельний баланс у галузі сільгосппродукції. Але українські товари витісняють із внутрішнього ринку. Недавно питома вага продуктів харчування вітчизняного виробництва на ньому становила 92%, нині - 76% [10].

В Європі, де найбільшими спеціалізованими виробниками овочевої продукції є Голландія і Бельгія, котрі поставляють на замовлення насіннєвий матеріал та городину у всі країни, регулювання ринку полягає в істотній фінансовій підтримці з боку держав, що є пріоритетом розвитку плодоовочевої галузі. В Україні спостерігається кардинально інша політика уряду. Наприклад, за кордоном дотують гектар обробленої ріллі, а не вирощування конкретної овочевої продукції. Господарі самі вирішують, які овочі вирощувати, й орієнтуються на замовлення, а не на очікувані дотації.

На ринку свіжих плодів і овочів відбувається переорієнтування споживачів на продукцію вітчизняного виробництва, що зумовлено також і зростанням пропозиції, перш за все тепличної (томати, огірки, зелень). Останніми роками все більший попит має екологічно безпечна продукція. Основними мотивами придбання такої плодоовочевої продукції є потреба у захисті дітей, різні захворювання, харчова цінність [11].

В овочівництві України розрізняють три основні напрями: велике товарне овочівництво відкритого грунту, товарне овочівництво закритого грунту (потребує значних матеріальних затрат на створення технічної бази) і присадибне (для власних потреб). Товарне овочівництво зосереджується переважно поблизу великих міст, промислових центрів і переробних підприємств.

Серед овочевих культур є група баштанних культур (кавуни, диня, гарбузи), які характеризуються підвищеною вимогливістю до тепла і пониженою до вологості. В Україні баштанні культури вирощують в основному у південних і південно-східних районах (Херсонська, Запорізька, Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська, Кіровоградська, Донецька, Луганська, Харківська області та , Крим)

[12].

Основними чинниками, що впливають на посилення позицій вітчизняної галузі, є реструктуризація власності підприємств, що продовжується, консолідація капіталу і збільшення масштабів бізнесу. Постійне зростання цін на сировину сприяє зміні в розміщенні компаній-виробників на ринку овочевої продукції.

Висновки. Таким чином, ринок овочевої продукції із стародавніх часів є однією з важливих ланок ринку продовольства. Останні роки він не корелюється з попитом населення і відповідно до цього постає питання забезпечення рівновагу між попитом та пропозицією. У цьому плані формування ринку овочів слід розглядати як одну з основних ланок складових ринку сільгосппродукції.

Проте, ефективність функціонування ринку залежить від економічних відносин, раціонального поєднання виробництва, переробки, зберігання і реалізації овочів. Вивчення потенціалу споживчого попиту (різниця між вартістю продукції при раціональних і фактичних нормах споживання) овочевої продукції показало, що вона займає третю позицію після м' яса і м' ясопродуктів та молока і молокопродуктів. Тенденція до зниження споживання овочів пояснюється зменшенням урожайності, трансформуванням форм власності, порушенням міжгалузевих і міжгосподарських фінансово-економічних зв' язків тощо. Для ефективного функціонування овочепродуктового підкомплексу необхідно зосередити увагу на підвищенні якості та безпеки овочевої продукції, розширенні їх асортименту та забезпеченні цінового паритету.

Овочева галузь не може функціонувати без добре розвинутої переробної промисловості, яка зазнала деяких труднощів під час переходу до ринкової економіки. Скорочення виробництва овочів, нестабільна законодавча та податкова бази, неплатоспроможність підприємств і населення, застаріла техніка та технології, розрив між виробниками овочевої продукції та переробними підприємствами призвело до нестабільної роботи та занепаду овочепереробних підприємств, що і складає основу для подальших досліджень.

РЕЗЮМЕ

В статті здійснено ретроспективний аналіз ринку овочевої продукції в Україні та визначено основні напрями розвитку на основі його потенціалу. Виділено фактори впливу на ефективність функціонування ринку. Ключові слова: ретроспективний аналіз, ринок овочевої продукції, інтенсифікація

РЕЗЮМЕ

В статье осуществлен ретроспективный анализ рынка овощной продукции в Украине и определены основные направления развития на основе его потенциала. Выделены факторы влияния на эффективность функционирования рынка. Ключевые слова: ретроспективный анализ, рынок овощной продукции, интенсификация

SUMMARY

In the article have been analysed a retrospective views of vegetable products market in Ukraine. The main ways of market development on the basis of his potential have been proposed. The factors of influence on efficiency of market functioning have been selected. Keywords: retrospective analysis, market of vegetable products, intensification

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1.     Атамась, Г. Формування і функціонування регіонального ринку овочевої продукції : дис... канд. екон. наук. [Текст] / Г.П.Атамась.

0. . 2005. — 212 с.

1. Коноваленко, О. Перспективи формування ринку овочевої продукції [Електронний ресурс] / О.Д.Коноваленко, Н.С.Біжко // Режим доступу: http://intkonf.org/ktn-konovalenko-od-bizhko-ns-perspektivi-formuvannya-rinku-ovochevoyi-produktsiyi/ - Заголовок з екрану.

2. Островський, П. Аграрний маркетинг [Текст] / П.І.Островський / Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 224 с.

3. Рудь, В. Формування та ефективність функціонування регіонального ринку овочевої продукції [Текст] / В.П.Рудь //Дис... канд.

екон.наук. — Х., 2006. — 20 с.

4. Розвиток овочівництва в Україні [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ovochivniztvo.in.ua/news/2010-11-06-8 - Заголовок з екрану.

5. Розвиток наукових основ овочівництва [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ovochivniztvo.in.ua/news/2010-11-06-17 -Заголовок з екрану.

6. Розвиток овочівництва [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ovochivniztvo.in.ua/news/2010-11-06-9 - Заголовок з екрану.

7. Розвиток овочівництва з часом [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ovochivniztvo.in.ua/news/2010-11-06-10 - заголовок з екрану.

8. Тітаренко, О. Формування регіонального овочепродуктового підкомплексу в умовах переходу до ринкових відносин [Електронний ресурс] / О.М. Тітаренко // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/nd/2006-1/06tomtme.html - Заголовок з екрану.

9. Друженко В. Українські харчі витісняють із внутрішнього ринку // Газета УА.-№ 45.- 2008. - С.З.

10. Рудь, В. Значення овочевого ринку в продовольчій безпеці України [Електронний ресурс] / В.П.Рудь // Режим доступу: Ііхір:/Аіс1аи.е1и.иа/1іЬгагу.рІір?ріі1=1568 - Заголовок з екрану.

11. Овочівництво України [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ovochivniztvo.in.ua/news/2010-11-06-7 - Заголовок з екрану.

УДК 339.138

МАРКЕТИНГОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА: ОЦІНКА ТА НЕОБХІДНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ

Бобрицька Н.Д., асистент кафедри маркетингу ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана» ' Постановка проблеми

Сучасна теорія маркетингу використовує різні економічні прийоми, моделі, алгоритми та методи при плануванні і організації маркетингової діяльності підприємства. Разом з тим на практиці вітчизняні підприємства застосовують лише незначну частину економічного інструментарію. Знизити дисбаланс між теоретичними напрацюваннями в сфері маркетингу та їх практичним використанням можливо за допомогою відносно нової економічної категорії - маркетинговий потенціал. Попри підвищення його значимості в успішному розвитку підприємства, на сьогоднішній день маркетинговий потенціал підприємства залишається недооціненим і незадіяним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженням потенціалу підприємства займалися багато вітчизняних і зарубіжних вчених: Аткіна Н., Багрейв В., Балабанова Л., Бандурін А., Гончарук В., Котлер Ф., Лавренова Є., Марушков Р., Мерзлікина Г., Онищенко В., Попова Л., Попов Є., Рожков А., Сандей Є., Стріжов С., Ханжина В., Чернишова Г., Шаховська Л. та ін.. На сьогоднішній день створено певну теоретичну базу щодо питань сутності, складових частин, методик кількісної оцінки маркетингового потенціалу. В той же час, відсутня єдина думка щодо складових частин маркетингового потенціалу, його місця в структурі загального потенціалу підприємства, комплексний підхід до управління цією діяльністю. Також відсутня зрозуміла і ефективно функціонуюча на практиці, методика кількісної оцінки маркетингового потенціалу підприємства.

Таким чином об'єктивна необхідність подальшого розвитку теоретичних і методико-прикладних основ управління маркетинговим потенціалом підприємства з урахуванням ринкової ситуації в Україні обумовила актуальність даної теми дослідження. Формулювання цілей статті

Метою статті є оцінка маркетингового потенціалу як складової забезпечення ефективної діяльності підприємства. Для досягнення поставленої мети необхідно:

1      визначити сутність маркетингового потенціалу підприємства;

1 дослідити маркетинговий потенціал підприємства за основними класифікаційними ознаками;

2 оцінити маркетинговий потенціал підприємства, його ефективність та механізми функціонування. Виклад основного матеріалу.

Актуальність теми зумовлена необхідністю пристосування вітчизняних підприємств до нових вимог, правил та механізмів формування і функціонування на сучасному етапі розвитку економіки. Тому, необхідно дослідити та оцінити маркетинговий потенціал, його ефективність та механізми функціонування, з метою забезпечення конкурентоспроможності підприємства на ринку.

Маркетинговий потенціал - це сукупність внутрішніх можливостей та зовнішніх шансів задовольняти потреби споживачів та отримувати на цій основі максимальні економічні вигоди. Цим поняттям позначають здатність (можливості) підприємства ефективно виявляти, формувати та найповніше задовольняти потреби споживачів [1].

Введення маркетингового потенціалу в структуру загального потенціалу підприємства не є випадковим, оскільки в сучасних ринкових умовах йому відводиться особливе місце. Це пов'язано з прискореними темпами розвитку маркетингу в Україні і використанням у діяльності підприємств різних маркетингових інструментів.

Критеріїв, за якими можна визначати і оцінювати даний елемент економічного потенціалу - безліч. Як правило, всі вони пов'язані з товарною політикою, що проводиться на підприємстві. До них можуть відноситись наступні критерії: конкурентоспроможність товару, його життєвий цикл, обсяг збуту продукції і т. ін. Розглянемо класифікацію маркетингових потенціалів за різними критеріями (таблиця 1), запропоновану Балабановою Л.В. [2].

Таблиця 1

_Дослідження маркетингового потенціалу підприємства за основними класифікаційними ознаками_

Класифікаційна ознака

Вид маркетингового потенціалу

За ступенем реалізації

□ і          Досягнутий потенціал

□ □         Перспективний потенціал

За функціями маркетингу

Маркетинговий потенціал, який характеризує спроможність маркетингової системи виконувати свої функції

За критерієм життєвого циклу

□і          Оцінка маркетингового потенціалу у розрізі життєвого циклу виробу □ □         Оцінка маркетингового потенціалу у розрізі життєвого циклу організації

За методами дослідження

□і          Результативний підхід до оцінки маркетингового потенціалу

□ □         Діагностичний підхід до оцінки маркетингового потенціалу

□ □         Системний підхід до оцінки маркетингового потенціалу

За критеріями оцінки

□і          Маркетинговий потенціал загального управління організацією

□ □         Маркетинговий потенціал персоналу

□ □         Потенціал маркетингового інструментарію

□ □         Потенціал фінансово-матеріальних ресурсів

Така класифікація дозволяє навіть за відсутності кваліфікованих фахівців зробити оцінку маркетингового потенціалу підприємства. Щоб виявити резерви підвищення конкурентоспроможності підприємства слід зробити його діагностику за кожним елементом з класифікаційної таблиці.

На наш погляд, при практичній оцінці маркетингового потенціалу, головним і доступним в інформативному плані має бути критерій, що характеризує рівень реалізації продукції того чи іншого підприємства. Це пояснюється тим, що будь-який господарюючий суб'єкт може виробляти продукцію згідно з виробничими можливостями, тобто виробничої потужності, витрачаючи при цьому наявні

© Бобрицька Н.Д., 2012інформаційні, інноваційні, інвестиційні та інші ресурси. Однак, рівень збуту показує, наскільки продукція даного підприємства затребувана щодо його можливостей.

Порівнюючи його з економічним потенціалом, можна стверджувати, що маркетинговий потенціал також припускає використання різноманітних маркетингових ресурсів (рис. 1) і має інтегральний характер, тобто його можна представити у вигляді функції (1):

Пм = { (Па, Пв, Пк), (1) де Па - аналітичний потенціал підприємства, що може бути представленим

потенціалом маркетингових досліджень, потенціалом маркетингової інформаційної системи і потенціалом вибору (сегментації) цільового ринку;

Пв - виробничий потенціал підприємства, що може бути представленим потенціалом товарної політики, потенціалом цінової політики та потенціалом збутової політики підприємства;

Пк - комунікаційний потенціал підприємства, що може бути представленим потенціалом управління продажем, потенціалом рекламної діяльності, потенціалом збуту продукції та потенціалом формування загальної думки.

Виробничий потенціал

 

1^

Аналітичний потенціал

J

 

 

 

 

 

п

 

 

 

Рисунок 1. Різні аспекти маркетингового потенціалу Загалом, маркетинговий потенціал забезпечує ринкову відповідність товарів, а саме продукції, що виробляє підприємство. Це відображається на прибутку підприємства і збільшує інтегральну величину його потенціалу. Ринкова відповідність товарів безпосередньо залежить від того, наскільки продукція підприємства відповідає певним потребам. Тому відповідність продукту вимогам ринку визначають, виходячи безпосередньо з економічних показників. Індикаторами можуть виступати: об' єм збуту продукції, прибуток, покриття постійних витрат та ін.

Для оцінки маркетингового потенціалу можуть застосовуватися різні підходи:

- польові маркетингові дослідження, засновані на вивченні відповідності продукції, що випускається відповідно до потреб покупців. Основними показниками, застосованими для діагностування та прогнозування ринку з точки зору продукції та виробничої програми є наступні: аналіз активізації потреб; аналіз переваг; аналіз обмежень;

- лабораторні маркетингові дослідження, які дають можливість оцінити емоційний вплив товару на споживача. Саме ця оцінка дозволяє визначити привабливість продукту, його здатність викликати у споживача позитивні емоції чи відчуття.

Якщо говорити про вплив на економічний потенціал маркетингового потенціалу, необхідно визначити, як оцінюється останній на підприємстві.

В основному, маркетинговий потенціал визначається товаром і комплексом заходів, пов'язаних з ним. Найбільш суттєвими, з точки зору використання комплексу маркетингу, є наступні цілі підприємства: аналіз структури збуту, аналіз покриття витрат, прибуток та економія рівня собівартості, зростання підприємства та ін. Оцінка продуктів і програм можлива на базі різних критеріїв. Найчастіше в цій ролі використовуються показники обсягу збуту і покриття витрат. Аналіз структури збуту показує, перш за все, абсолютне і відносне значення продуктів і груп продуктів і відхилення від планових величин і показників за минулий період часу. Результати оцінки збуту дають інформацію про товар, який повинен бути виключений з виробничої програми, оскільки це знижує рівень маркетингового, а, отже, і економічного потенціалу підприємства в цілому. Для цього проводиться концентраційний аналіз, варіантом якого може бути так званий ABC-аналіз.

Згідно з ним, продукція досліджуваного підприємства поділяється на три класи за обраними критеріями (прикладом тому можуть бути збут, покриття витрат, прибуток, а також всі випущені товари) і розподіляється по частці кожного виду продукції в загальному обсязі збуту підприємства. Розподілені таким чином товари умовно складають три групи:

1 А - група найбільш пріоритетного товару;

2 В - група перехідних продуктів;

3 С - основні кандидати на вибування з виробничої програми підприємства.

Важливим в оцінці та аналізі маркетингового потенціалу є аналіз покриття постійних та змінних витрат. Цей метод належить до класичних методів аналізу виробничої програми. Він дозволяє визначити, яка з них принесе максимальний або достатній, виходячи з можливостей підприємства, дохід. Розмір покриття витрат можна розрахувати по різних об'єктах:

1) покриття витрат по продукту або групи продуктів;

2) покриття витрат у відсотках від нетто-доходу;

3) покриття витрат, що припадають на одну грошову одиницю прямих витрат, (тобто витрати, пов'язані прямо на збут).

В якості інструменту аналізу покриття витрат може бути використаний вище описаний ABC - аналіз, в якому замість відсотків на збут, указуються відсотки покриття витрат. У цьому випадку, можливо відмінність між ранжуванням продуктів за часткою покриття витрат від частки в обсязі збуту. Що стосується виробничої програми, то іноді має сенс виробляти товар з негативним покриттям витрат, наприклад, якщо в результаті зв'язків між продуктами приноситься прибуток в іншому місці.

Застосування наведених вище пропозицій, щодо використання маркетингового потенціалу, дозволить підприємству підвищити рівень своєї конкурентоспроможності, вдосконалити механізм господарювання, визначити напрямок економічної стратегії розвитку підприємства, даючи змогу знайти найбільш корисні об' єкти інвестицій капіталу та форми організації виробництва та ін.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах