О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства - страница 20

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

9. Менеджмент персоналу: Навч. посіб. І В. М. Данюк, В.М. Петюх, С.О. Цимбалюк та ін.; 3а заг. ред. В.М. Данюка, В.М. Петюха. - К.:

КНЕУ, 2004. - 398 с.

10. Москвичев С.Г. Мотивация, деятельность и управление І С.Г. Москвичев. - Киев; Сан-Франциско, 2003. - 492 с.

11. Xмiль Ф.І. Управління персоналом: Підручник. - К.: Aкaдемвидaв, 200б. - 488 с.

12. Цветаев В. М. Управление персоналом І В.М. Цветаев. - СПб.: Питер, 2001. - 192 с.

13. Шапиро С. A. Управление человеческими ресурсами І С.A. Шапиро. - М.: Гросс Медиа, 2005. - 304 с.

14. Шаульська Л.В. Стратегія розвитку трудового потенціалу України: Монографія І Л.В. Шаульська І HAH України. Ін-т економіки пром-сті. - Донецьк, 2005. - 502 с.

15. Шекшня С. "Как eto skazat' po-russki?". Гл. 1. Современные представления об управлении персоналом ІІ Управление персоналом. -2004. - № 1-2. - С. 70-79.

УДК 339.138

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО МАРКЕТИНГУ

Головко А. Я., аспірант кафедри міжнародного бізнесу Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Т.Г. Шевченка '

Актуальність дослідження та постановка проблеми. Глобальні виклики сучасності, прискорені темпи глобалізації, природні катаклізми та триваючі фінансові кризи зумовлюють необхідність перегляду ряду практичних питань, пов'язаних із маркетингом, зокрема, ролі новітніх інструментів маркетингу з урахуванням світового досвіду та національних особливостей країн. Особливо актуальним є посилення уваги до застосування технологій соціального маркетингу як механізму взаємодії державних та бізнесових структур на шляху вирішення соціальних проблем суспільства.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблематика формування теорії соціального маркетингу та виділення її сутнісних характеристик являлася дискусійною з моменту свого зародження. Зарубіжні науковці Дж. Д. Вайбе, П. Котлер, С. Леві, В. Лейзер, Р. Дж. Левідж, Г. Зальтман, А. Андреасен, а також російські дослідники маркетингу А.Панкрухін, Р.Ноздрьова, Г. Абрамішвілі, С.Захаров, В.Меліховський та інші досить переконливо виступають за винесення маркетингу за рамки суто економічної парадигми та підтримку соціального компоненту як його нової невід' ємної характеристики. В той же час, один із найбільш щирих та послідовних критиків соціального маркетингу, Девід Дж. Лак, вказує на суперечності, закладені в самій його суті, заперечуючи можливість розширення маркетингової концепції.

Аналіз поняття соціального маркетингу дедалі більше завойовує місце і в українських фахових виданнях. Однак, значення та роль застосування технологій соціального маркетингу в контексті сучасних глобалізаційних процесів стрімко змінюються, що потребує нових розробок і, зокрема, повернення до витоків цього поняття задля якісної оцінки його потенціалу та реальних перспектив його застосування.

Виділення невирішеної проблеми: місце соціального маркетингу серед сучасних інноваційних інструментів економіки.

Мета дослідження: Теоретичне узагальнення методологічних засад соціального маркетингу у контексті підвищення ролі соціально-орієнтованих ринкових концепцій.

Основні результати дослідження. Історія соціального маркетингу сповнена злетів та падінь, його розвиток як наукового підходу в теорії маркетингу - нелінійний та нелегкий, зокрема через опір науковців, що вбачають за маркетингом суто економічну діяльність. У зв'язку з цим виникає необхідність проведення додаткових досліджень витоків поняття соціального маркетингу, і, відповідно, причин та перспектив його розвитку.

Першим імпульсом до виникнення палких дискусій щодо правомірності поєднання понять соціального та маркетингового стала досить провокаційна праця Дж. Д. Вайбе «Продаж продуктів широкого вжитку та громадянства на телебаченні». В статті Вайбе зазначає, що ефективність радіо- та телереклами не вимагає додаткових доказів, а підтверджується вже тим, що американські бізнесмени витрачають на таку рекламу сотні мільйонів доларів. Такий яскравий та успішний досвід не міг не зацікавити соціологів, що одразу задалися питанням, чи не можна за допомогою такого беззаперечно дієвого каналу виховувати позитивні стереотипи поведінки суспільства в таких сферах, як громадянська відповідальність та участь у вирішенні суспільних проблем. Або, іншими словами, чи можна продавати братерство та раціональне мислення так само, як продається мило [1, с. 679].

Поняття соціального маркетингу у науковий обіг було введено американськими науковцями П. Котлером та С. Леві в їх спільній праці «Розширення концепції маркетингу». Ця стратегічна ініціатива надалі розвинулася П. Котлером та Г. Зальтманом у статті «Соціальний маркетинг» [2, с. 3-12]. Згадані вчені відчули потребу розширити сферу маркетингу, що переживав період відносної стагнації. Згодом до позиції вчених та ідеї розширення маркетингових горизонтів долучилися думки А. Андреасена, що назвав судження Котлера та Леві «гранатою, закинутою на територію концептуальних засад маркетингу» [3].

Керуючись ідеєю Вайбе, П. Котлер та С. Леві поставили під питання логіку виключення проблем соціального кола зі сфери застосування маркетингу, на що майже миттєво - та вкрай критично відреагував Дж. Лак. Між прибічниками двох протилежних точок зору спалахнула справжня наукова війна, що тривала більше п' яти років. З однієї сторони барикад опинилися прихильники традиційної концепції комерційного маркетингу на чолі з Дж. Лаком та Р.Бартелсом, з іншої - прибічники розширення концепції, зокрема П. Котлер, С. Леві, В. Лейзер, Р. Дж. Левідж, Г. Зальтман, А. Андреасен та інші.

За Дж. Лаком, сама семантика слова «маркетинг» пов' язує його із «маркетом» - ринком, на якому продаються та купуються товари. Поширення терміну «соціальний маркетинг» Дж. Лак називає хибною тенденцією, своєрідною епідемією, що стає на заваді розуміння дійсної суті маркетингу як науки. Він відмічає, що поняття «соціальний» - неспівставне з поняттям «маркетинг», оскільки воно не має однозначного трактування, являється надто нечітким та ненадійним. В той же час, поняття суспільного благополуччя також тяжіє до виключно суб' єктивного визначення та, в залежності від індивіда, сприймається по-різному. Іншими словами, як ступінь краси визначається споглядачем, так і набір компонентів, за допомогою яких досягається поняття благополуччя, унікальні для кожного суб' єкту [4, с. 70-71].

Лак наголошував на доречності формулювання чітких визначень, наводячи такі аргументи на свою користь:

3 претендувати на науковість, статус самостійної дисципліни, а отже й ефективність, соціальний маркетинг може лише після формування власної системи. Спершу необхідно уточнити його межі та структуру в рамках суспільних наук - а це можливо тільки за наявності чіткого формулювання означеного поняття;

4 проведення будь-яких порівнянь або паралелей між поняттями «соціальний маркетинг» та «маркетинг» можливо тільки за чіткого розуміння обох;

5 у світі обмежених ресурсів та розвитку суспільної свідомості існує необхідність поєднання соціальних цінностей із комерційним приватним інтересом. Цей факт підкреслює необхідність опори соціального маркетингу на виключно чітке та всебічно розроблене визначення;

6 прогрес залежить найбільшим чином від сектору бізнесу та молодого зростаючого покоління. Привернути їх увагу до соціального маркетингу можна тільки за допомогою прозорого, однозначного та загальноприйнятого формулювання його сутності [4, с. 70­71].

© Головко А.Я., 2O12

Пізніше він додавав, що безпідставне використання терміну «соціальний маркетинг» зводить його цінність нанівець, перетворюючи на інструмент пропаганди та пустих закликів. Щоправда, дещо обмежені погляди, яких дотримується Д. Лак та його прибічники, не стримали природній розвиток концепції маркетингу та його інтеграцію з соціальними цілями та цінностями.

Аргументи Лака не можна назвати надто переконливими, оскільки в багатьох галузях суспільних наук існує множина понять, які не чітко визначені за їх суттю та не сприймаються однозначно всім науковим товариством. Зокрема, немає єдиного загальноприйнятого визначення такого загальновживаного поняття, як лідерство. Проте, цей факт не свідчить про те, що поняття лідерства не існує. Більше того, навіть загальноприйняті категорії уточнюються та змінюються з плином історії та розвитком науки. З огляду на це доречно процитувати вислів американського маркетолога Сьюзан Джонс: «Маркетинг - продає, школа - навчає, церква - проповідує, політика -пропагує» [5, с. 47].

Аналіз літератури показує, що науковці, які наголошували на розширенні парадигми маркетингу та поширення його на некомерційний сектор, здобули переконливу перемогу вже наприкінці 1960-х років. Зазначимо, що риску під дискусіями підвів знаний дослідник В. Лазер, що, за визнанням П. Котлера, справив на нього величезний вплив: «Маркетинг не закінчується сам у собі. Маркетинг має слугувати не тільки бізнесу, але й цілям суспільства. Він має діяти узгоджено з інтересами широкого загалу» [6, с. 3].

Полеміку щодо проблеми розширення маркетингової концепції було завершено розробкою М. Котлера щодо ідеї трьох рівнів усвідомлення, через які проходять теорії. Відповідно, стосовно маркетингу, перший рівень усвідомлення зводить всі маркетингові операції до суто комерційного підґрунтя. На цьому рівні релевантними є поняття продавців, покупців, продуктів та послуг. Другий рівень усвідомлення передбачає дещо ширше сприйняття маркетингу, що включає взаємодію між організацією та клієнтом, проте виключає фінансові питання. На такому рівні можна розглядати, зокрема, музеї, що пропонують, фактично безкоштовно, задоволення прагнення до прекрасного, або поліції, що забезпечує (опосередковано продає) почуття безпеки. І, нарешті, третій рівень усвідомлення дозволяє розглядати маркетинг через призму усього суспільства, а не тільки безпосередніх споживачів продуктів компанії [7, с. 47].

Школа маркетингової думки, започаткована М. Котлером та Дж. Леві, наголосила на тому, що маркетингові техніки мають підґрунтя та являються повноцінним інструментом як для заохочення людей до покупки продуктів чи послуг, так і до сприйняття ідей та, як наслідок, впливу на їх поведінку.

Ідеї М.Котлера та Дж.Леві здобули широке визнання серед вчених та дослідників сфери маркетингу. Згідно опитування американської професури, проведеного у 1970-х роках, 95% опитаних підтримали перспективу розширення маркетингового поля, запропонованого новаторами. Результати опитування завершили дебати щодо правомірності застосування терміну «соціальний маркетинг», та надали імпульсу у подальших дослідженнях цього питання [3]. Як приклад можна навести дослідження, проведене Аделем Ель-Ансарі та Оскаром Крамером стосовно кампанії по плануванню народжуваності, що з державною підтримкою здійснювалася у штаті Луїзіана. Цілком природно розвиток соціального маркетингу співпав із поширенням таких ідей, як безпечне керування автомобілем, заклик до ведення здорового способу життя, і, про що власне йдеться у дослідженні, планування сім' ї. Луїзіанська модель, розглянута авторами, виявила себе як ефективна та успішна. Аналіз етапів її впровадження розкрив секрет та причину успіху моделі, що полягав у застосуванні новітніх технологій менеджменту, а також у прикладному застосуванні концепцій та інструментів маркетингу до проблем планування сім' ї. Дослідження в черговий раз підтверджувало, що формування та розкриття сутності соціального маркетингу відбулося на реальному підґрунті: на базі емпіричних даних у сфері сучасних вченим прикладів застосування маркетингових технік.

У 1971 році П. Котлер та Г. Зальтман, знову повертаючись до революційної праці Вайбе, порівняли соціальний маркетинг із соціальною рекламою та соціальними комунікаціями, і однозначно визнали за ним роль більш потужного та комплексного інструменту. Вчені підкреслили, що наразі не постає питання, чи використовувати соціальний маркетинг - натомість постає питання, як його використовувати. Відповідно, автори дали таке визначення соціальному маркетингу: розробка, реалізація і контроль програм створених, щоб впливати на сприйняття громадських ідей, які включають планування продукту, ціноутворення, комунікації, розподіл і маркетингові дослідження [2, с. 5]. Пізніше вони додали, що, безумовно, маркетинговий підхід не гарантує безумовного досягнення соціальних цілей та мінімальних видатків. Соціальний маркетинг скоріше забезпечує роль містка, посередника, що поєднує теоретичні надбання біхевіоризму з практичними механізмами імплементації соціальних ініціатив, що дозволяє ефективно розв' язувати соціальні питання в часи їх екстремальної актуальності [2, с. 5-12].

Цікаве питання стосовно тотожності понять соціальної пропаганди та соціального маркетингу підняв в одній із статей Н. О'Шонессі. Вчений припустився думки, що слова маркетинг та пропаганда є взаємозамінними, а отже ми маємо справу з семантичним парадоксом [10, с. 62-75]. Насправді ж, можливі випадки тотожності цих понять, хоча варто згадати сутність пропаганди, яка вбачає виключно спірність питань, що пропагуються. Питання, сутність яких прозора та однозначно трактується, заклики, що не містять прихованої маніпуляційної мети, пропагандистськими не являються. Для простого прикладу: віруючі, що йдуть на проповідь до церкви, завчасно знають, що вони там почують. І якщо у комерційному маркетингу можливі певні «темні сторони» продукту, що змушують маркетологів вдаватися до пропагандистських хитрощів, то соціальні маркетологи оперують виключно зрозумілими питаннями покращення життя індивідів. Така тематика не може передбачати прихованих мотивів. Її можна порівняти з процесом традиційного навчання, протягом якого не доцільно розглядати термін «пропаганда», адже протягом навчання кожний радше вчиться мислити і розуміти, аніж отримувати готові відповіді. Окрім пропаганди, не варто ототожнювати соціальний маркетинг і з іншими суміжними поняттями, такими як, наприклад, соціальна реклама або будь-який процес комунікації.

Початок 80-х ознаменувало закінчення дебатів щодо спірності існування концепції сячоціального маркетингу та його остаточне входження в загальну маркетингову парадигму. Жваво та наочно прокоментували позиції соціального маркетингу П. Блум та В. Новеллі. Вчені провели паралелі між маркетингом та спортом. Відповідно, соціальний маркетинг вчені порівняли із більш складним регбі, коли ж маркетинг традиційний - із звичний футболом. Вчені зазначили, що ці два види спорту, безумовно, мають багато спільного, проте кожний пропонує свої правила гри, обмеження та вимагає окремих навичок [9, с. 79-88].

Станом на 90-ті роки між комерційним та соціальним маркетингом вже чітко виокремилася концептуальна межа. Принципова відмінність соціального маркетингу від комерційного розкрилася через його специфічний продукт - соціальні ідеї, які є не приватним, а громадським товаром, але можуть поширюватися як продукти обміну ринковими способами. В той час, як головною метою комерційного маркетингу є здобування вигоди, отримання максимально можливого прибутку, соціальний маркетинг, навпаки, практично повністю залежний від інтересів цільових аудиторій. Така характеристика соціального маркетингу розширила потенційні зони його застосування до контролю забезпечення введення законів, здійснення політичного адміністрування, комплексних державних програм з охорони здоров' я тощо. Все більше обачливих менеджерів соціальних проектів та лідерів різноманітних ініціатив виражали зацікавленість та бажання здійснювати свою діяльність в рамках та на мові маркетингу.

Не зупинялася і наукова спільнота. Впродовж 1980-х - 2000-х років Г. Фокселл, В. Уілкі, Е. Мур, А. Андреасен та інші не раз підкреслювали, що соціальний маркетинг має потенціал для покращення стандартів життя індивідів та виховання здорової нації через запобігання ураження СНІДом, уникнення ризику дорожніх аварій, небажаної вагітності, відмову від куріння.

Із року в рік соціальний маркетинг поширювався дедалі на нові сфери: від контролю народжуваності до проблем підвищеного тиску, від вживання контрацептивів до висадки дерев, від роздільного збору сміття до всиновлення дітей-інвалідів, від підвищення уваги до доступу дівчат до вищої освіти в Азії до привертання уваги до проблем сімейного насилля в США.

На сьогоднішній день соціально-маркетингові кампанії проводяться практично у всіх сферах суспільного життя, зокрема у таких,

як:

7 охорона здоров' я (анти-тютюнові кампанії, проблеми безпеки, вживання наркотиків, алкоголю за кермом, СНІДу, правильного харчування, заняття спортом; проблеми імунітету, регулярного огляду молочних залоз, психічного здоров' я, натурального вигодовування немовлят, планування родини тощо);

8 захист навколишнього середовища (економне використання водних ресурсів, проблема забруднення повітря, зберігання енергії, захисту національних заповідників та лісів тощо);

9 освіта (загальна письменність, рівний доступ до освіти, забезпечення школами тощо);

10 економіка (стимулювання підвищення кваліфікації та розвитку навичок, керування увагою інвесторів, проблема відбудови старих міст тощо);

11 інші питання, зокрема проблеми насилля у сім' ї, захисту прав людини і громадянина, расизму тощо.

І хоча соціальний маркетинг не варто вважати панацеєю від всіх проблем, нині успішність реалізації проектів соціально-культурної та інших сфер багато в чому залежить від міри оволодіння інтегрованими маркетинговими технологіями просування, що є ефективним засобом, важливим інструментом соціальної комунікації між усіма суб'єктами соціального життя: бізнесом, органами влади, ЗМІ і громадськістю.

Висновки та пропозиції. Проблеми навколишнього середовища, енергетична криза та криза ресурсів, епідемії, проблеми молоді -все це радикальним чином вплинуло на появу соціально-орієнтованих ринкових концепцій, і, як наслідок, на управлінські установки менеджерів. Прийшло усвідомлення того, що довгострокові інтереси суспільства повинні враховуватися в тій же мірі, що й прибутки фірми та купівельні потреби реальних і потенційних споживачів. На підставі цього виникла концепція соціального маркетингу. Дана концепція маркетингу характерна для сучасного етапу становлення економіки, коли світ переходить до нової парадигми соціально-економічного розвитку і керується новітньою філософією підприємництва. Цілком чесним, наочним та зрозумілим шляхом соціальний маркетинг здатний заохочувати людей до ведення здорового способу життя. І цей інструмент є універсальним як для комерційних організацій, так і для організацій некомерційних, а також засобів масової інформації, освітніх закладів, державних установ.

РЕЗЮМЕ

У статті теоретично узагальнено та систематизовано методологічні засади визначення сутнісних характеристик соціального маркетингу, як новітньої      парадигми маркетингу, виокремлено різні аспекти становлення та сучасного розуміння соціального маркетингу як універсального інструменту, який можна застосовувати у будь-яких організаціях та при обмінних операціях різноманітного характеру. Показано взаємозв' язок успішності реалізації проектів та міри оволодіння сучасними маркетинговими технологіями. Ключові слова: інструменти маркетингу, соціальний маркетинг, соціальна реклама, соціальні кампанії

РЕЗЮМЕ

В статье теоретически обобщены и систематизированы методологические принципы определения сущностных характеристик социального маркетинга, как новейшей парадигмы маркетинга, выделены разные аспекты становления и современного понимания социального маркетинга как универсального инструмента, который можно применять в любых организациях и при обменных операциях разнообразного характера. Показана взаимосвязь успешности реализации проектов и меры овладения современными маркетинговыми технологиями. Ключевые слова: инструменты маркетинга, социальный маркетинг, социальная реклама, социальные кампании

SUMMARY

Methodological principles of determination of core features of social marketing as a new part of marketing paradigm are theoretically summarized in the article. Different aspects of development and contemporary understanding of social marketing as a generic activity applying to all types of organizations and exchange transactions are distinguished. The paper concludes the interrelation of success of project implementation and measure of capture of modern marketing technologies.

Key words: marketing tools, social marketing, social activities, social advertising

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Wiebe G.D., {{Merchandising commodities and citizenship in television", Public Opinion. Quarterly, № 15. 1951І1952

2. Kotler P., Zaltman G. «Social Marketing: An Approach to Planned Social Change» ІІ Journal of Marketing №35. 1971

3. Andreasen A. «Intersector Transfer of Marketing Knowledge», Georgetown University, Social Marketing Institute. 2000 ІІ http:Hwww.social-marketing.orgІpapersІintersectortransfer.html

4. David J. Luck. «Social Marketing; Confusion Compounded)), Journal of Marketing. 1974 ІІ

http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки.

5. Jones, Susan J., «Social Marketing - Dimensions of Power and Politics», European Journal of Marketing, №1б. 1982

6. Lazer, W., «Marketing's Changing Social Relationships». Journal of Marketing №33. 1971 http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки.

7. Kotler P., «A Generic Concept of Marketing», Journal of Marketing, №3б. 1972

8. El-Ansary, Adel. I; Kramer, O.E.Jr., «Social Marketing: The Family Planning Experience», Journal of Marketing, №37. 1973

9. Bloom P., Novelli W., «Problems and Challenges in Social Marketing», Journal of Marketing, №45. 1981

10. O'Shaughnessy N. «Social propaganda and social marketing: a critical difference?», European Journal of Marketing, №30. 199б

УДК 338.1

ГЕНЕЗИС ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

Гончар О.І., доцент кафедри економіки підприємства і підприємництва Хмельницького національного університету '

Підприємство, яке прагне до успіху та розвитку, в сучасних умовах господарювання, повинно вміти пристосовуватися до умов мінливого зовнішнього середовища, яке представлене сукупністю загроз та можливостей. Це вимагає від менеджменту компанії безперервного удосконалення усіх сфер діяльності: маркетингу, виробництва, фінансів, інноваційної та інвестиційної діяльності. Саме здатність до створення і використання таких удосконалень забезпечує ефективність управління реалізацією позитивних можливостей розвитку підприємства та мінімізує можливі негативні наслідки. Досягнення даних цілей реалізується лише за умови впровадження компетенцій, які зможуть адаптувати підприємство до зовнішнього середовища. Результатом такої адаптації повинно стати створення та функціонування управління, зорієнтованого на пошук і розвиток перспективних можливостей для суб' єкта господарювання. Аналіз практики показує, що сучасні підходи до управління потенціалом підприємства спрямовані на створення такого організаційного механізму, який би забезпечував конкурентні переваги підприємства у майбутньому.

Проблемам підвищення ефективності управління діяльністю підприємств присвячена значна кількість наукових праць зарубіжних та вітчизняних вчених-економістів: А. Бабо, А. І. Балабанова, Є. А. Бельтюкова, Л. А. Бернстайна, І. А. Бланка, Р. Брейлі, Л. О. Вдовенко,

© Гончар О.І., 2O12

A. Е. Воронкової, Н. О. Власової, В. М. Гриньової, А. Гроппелі, О. А. Дроздова, К. В. Ізмайлової, В. В. Ковальова, С. Майєрса, І. Ю. Мелушової, Е. В. Негашева, Е. Нікбахта, О. О. Орлова, А. М. Поддерьогіна, І. М. Рєпіної, Є. Г. Рясних, А. М. Турило, та ін. Зважаючи на вагомий науковий доробок вчених по даній проблематиці, недостатньо дослідженими залишаються питання щодо формування економічного механізму управління сукупним потенціалом промислових підприємств, яке б сприяло довгостроковому економічному розвитку суб'єктів господарювання. Відсутність дієвого комплексного підходу, реалізація якого дала б змогу забезпечити ефективний процес управління господарською діяльністю промислових підприємств, є однією з ключових причин гальмування стійкого підвищення ефективності господарської діяльності, прибутковості та економічного розвитку підприємств у довгостроковій перспективі, що обумовлює актуальність дослідження.

Метою статті є аналіз існуючих підходів щодо формування механізму управління потенціалом підприємства; виявлення основних принципів його побудови.

Систематизація основних положень теорії потенціалу підприємства з'явились наприкінці 60-х років ХХ століття. Багато авторів-дослідників сучасного стану цієї теорії вказують на те, що вона розвивалась у період монополії марксистської політекономії, яка орієнтувалася саме на аналіз та оцінку наявних факторів виробництва. Це сприяло розвитку «результативного підходу» до визначення суті потенціалу підприємства. Як правило, при досліджені терміну «потенціал», користуються визначеннями, наведеними у тлумачному словнику іноземної мови С. І. Ожегова та Великій Радянській Енциклопедії. Відповідно до того, який підхід дослідження обирали науковці - ресурсний чи результатний - і визначається потенціал підприємства, або як набір ресурсів, або як можливості досягати певного результату. С. І. Ожегов у тлумачному словнику іноземної мови зазначає, що «саме слово має подвійне значення: перше - це фізична характеристика - величина, що характеризує запас енергії тіла, що знаходиться в даній точці поля; друге - в переносному значенні -ступінь потужності (прихованих можливостей) у будь-якому відношенні» [1, с. 633]. У Великій Радянській Енциклопедії наводиться визначення терміну «потенціал» як «засоби, запаси, джерела, які є у розпорядженні і можуть бути мобілізовані, приведені у дію, використані для досягнення визначених цілей, здійснення плану; вирішення певної задачі; можливості окремої особи, суспільства, держави у визначеній галузі» [2, c. 428]. Термін «потенціал» походить з латинського «potentialis» і датується ХІУ століттям. Тлумачення даного терміна з англійської мови дещо відрізняється від вищенаведених визначеннь: «potential» - «1) як прикметник (ХІУстоліття): «існування можливості: здатний до розвитку дійсності (потенційної переваги), точно вираженої можливості»; 2) як підмет (1817 р.): дещо, що може розвиватися або здійснюватися; як перспектива: будь-яка різновидність функції, від якої інтенсифікується або досягається певний рівень сфери, яка легко може бути обчислена» [3]. На нашу думку, саме останнє тлумачення має розглядатись в основі теорії потенціалу підприємства, оскільки первинним фактором є існування реальних можливостей у суб' єкта господарювання, який виступає їхнім носієм. Саме трактування потенціалу підприємства визначає і подальший напрямок дослідження даної категорії.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах