О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства - страница 21

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

Існуюча система знань, крім визначення самої категорії «потенціал підприємства», представлена класифікацією, характеристикою, структурою, уявленням про процес формування та систему оцінки. Однак, в силу існування різних підходів дослідження цієї категорії відсутнє їхнє оформлення як єдиної теорії. Узагальнення даних знань визначається необхідністю удосконалення управління підприємством, його сукупним потенціалом, об' єктом якого виступають можливості суб' єкта господарювання.

Визначення категорії „потенціал" настільки різноманітне,  що заслуговує окремого дослідження.  Так Н.Т. Ігнатенко та

B. П. Руденко, досліджуючи це поняття в економічній науці, виділили такі ознаки його класифікації:

- «сукупність ресурсів;

- потужність виробництва;

- загальна ресурсна, економічна, природна характеристика регіону;

- можливість досягнення ефекту» [4, с. 7].

Дана класифікація релевантна і до категорії «потенціалу підприємства», у всіх його інтерпретаціях (виробничий, ринковий, економічний). Однак, на нашу думку, її слід уточнити, класифікувавши за такими ознаками:

1) як сукупність ресурсів:

- «сукупність ресурсів, які в процесі виробництва набирають форми факторів виробництва» [5, с. 17];

- «кількість і якість ресурсів, якими розпоряджається та чи інша господарська система» [6, c.14];

- «сукупність майнового потенціалу і фінансового стану економічного суб' єкту» [7, с. 12];

- [характеризується] «сукупністю ресурсів без врахування реальних взаємозв' язків, що утворюються в процесі виробництва» [6,

c.14];

- «засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв' язання певної задачі, тобто сукупність реальних нагромаджених ресурсів» [8, с. 7];

2) як потужність:

- «потенціал підприємства є аналогом виробничої потужності підприємства, об' єднання, і тому визначити його можна як „максимально можливий річний, добовий, часовий або віднесений до іншої часової одиниці випуск продукції або виконання робіт, які є кінцевим для об' єкта»; причому поняття «виробничий потенціал» носить переважно територіальний характер і розповсюджується на визначену територію» [9, c. 10-11];

-«виробничий потенціал» «відображає максимальну потужність сфери матеріального виробництва по виконанню робіт на основі збалансованого і гармонійного розвитку всіх його елементів, повного і найкращого використання всіх видів ресурсів» [10, c.15].

3) як сукупність можливостей:

- «як можливості системи ресурсів і компетенцій підприємства створювати результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнес-процесів» [11, c. 7-8];

- конкурентоздатний потенціал - це «сукупність виробничо-фінансових, інтелектуальних і трудових можливостей підприємства, які забезпечують йому стійкі конкурентні позиції на ринку» [12, c. 105];

- ринковий потенціал - це «можливість управління його (потенціалу - прим. авт.) ресурсами на певних етапах розвитку з метою ефективної взаємодії з ринком» [13, c. 4];

- «максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання (ситуаційно-ринкова складова) з урахування ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціально-культурних та інших обмежень» [8, с. 7].

4) як здатність досягати результатів:

- «обсяг робіт у приведених одиницях виміру витрат праці (нормо-години), який може бути виконаний протягом деякого періоду часу (наприклад, року) основними виробничими робітниками на базі наявних виробничих фондів при двох-, трьохзмінному режимі роботи і оптимальної організації праці виробництва» [8, с. 7];

- «потенціал виробництва може бути інтерпретовано як кількісну оцінку результативності виробничої системи» [14, c. 5];

- «сукупність ресурсів, які функціонують разом, що володіють здатністю виробляти визначений обсяг продукції» [6, c.15];

- «потенціал підприємства являє собою реальну або ймовірну здатність виконати цілеспрямовану роботу» [ 8 ,c. 13];

- «економічний потенціал - здатність підприємства забезпечувати довготривале функціонування і досягнення стратегічних цілей на основі використання системи наявних ресурсів» [15, с. 8];

5) як відносини: «під виробничим потенціалом підприємства слід розуміти відносини, що виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого виробничого результату при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів, наявному рівні техніки та технології, передових формах організації виробництва» [16].

Відповідно до ознак визначення, сформувались різні концепції дослідження потенціалу: трактування його як сукупності або як характеристики ресурсів - презентує ресурсну концепцію вивчення даної категорії, а як потужності, сукупності можливостей, здатності досягати результату та відносини - результатну.

Наявність різноманітних ознак підтверджують неоднозначність позиції щодо трактування категорії «потенціалу підприємства», оскільки одна і та сама категорія пов'язується з категоріями «ресурси», «можливості», «здатності», виступає як характеристика чи відносини. Якщо повернутися до етимологічного значення даного поняття, то лише категорія «можливість» автентична поняттю «потенціал», вона є його первинною базовою ланкою. Тому саме «існування можливості розвитку дійсності» є об' єктивною необхідністю використання ресурсів, застосування здатностей, а не навпаки. Ресурси, без можливості їхнього використання, не володіють здатністю до розвитку дійсності. Теорія потенціалу заснована на ресурсній концепції (яка в сучасних умовах є найбільш поширеною) ілюструє в презентаційному контексті фірму, яка отримує ті чи інші результати, однак, не дозволяє визначити завдяки яким процесам і чому. На недоцільність ототожнення даних категорій вказують ряд вчених, які визначають таку принципову позицію: «ресурси існують незалежно від суб' єктів господарювання, а потенціал окремого підприємства не відокремлюється від нього». Відповідно, потенціал не може бути лише характеристикою ресурсів, оскільки є більш ширшим поняттям. Потужність ресурсів є лише виробничою характеристикою, яка не дає уявлення про кінцевий результат господарювання за умов їхнього використання. Трактування потенціалу підприємства як здатності досягати тих чи інших результатів, звичайно, близьке до поняття використання можливостей, однак їхнє ототожнення є некоректним. Щодо розуміння потенціалу підприємства як сукупності відносин, то, на нашу думку, така позиція не визначає суті поняття, оскільки потенціал підприємства виступає предметом господарських відносин у процесі його реалізації, проте сам по собі не є відносинами.

Однак, при визначені категорії «потенціал підприємства», наголошуючи на первинності поняття «можливість», не варто відокремлювати їх від поняття «здатність». Під «здатністю підприємства розуміють його особливості, які є суб' єктивними умовами успішного здійснення певного виду діяльності» [17, с. 114], а «можливість - це засіб, умова, обставина необхідна для здійснення будь-чого»

[17, с.115].

У сучасній зарубіжній економічній літературі поняття «потенціал» трапляється рідко, натомість свого поширення набула тема створення здатностей найкращого використання конкурентних переваг [6, 8, 18], а концепція фірми, застосована на ресурсному підході, вважається такою, що має описовий характер і не дає можливості досліджувати бізнес-процеси. Місце категорії потенціал підприємства займає поняття «динамічні здатності» («Dynamic Capabilities))). Дана теорія гармонійно пов'язує поняття здатностей і можливостей фірми, і нашу думку, втілює в собі основи управління потенціалом підприємства, оскільки, по-перше, враховує мінливість зовнішнього середовища фірми, наголошуючи на існуванні можливостей, а також на необхідності розвитку компетенцій - здатностей - знаходити і використовувати дані можливості. «Динаміка: здатність відновлювати компетенції у відповідності із змінами зовнішнього бізнес-середовища. Здатності: ключова роль стратегічного менеджменту і адаптації, інтеграції та підтвердження організаційних та функціональних компетенцій для співставлення їх вимогам мінливого зовнішнього середовища. Динамічні здатності - можливості фірми інтегрувати, будувати та розпізнавати внутрішні та зовнішні компетенції відповідно до швидких змін зовнішнього середовища» [18; с. 322].

На нашу думку, дана концепція повністю співвідноситься з трактуванням потенціалу підприємства як реальної можливості, оскільки, відображає її суть - здатність до розвитку дійсності. Найбільш повним вважаємо визначення категорії «потенціал підприємства» як сукупність можливостей досягати відповідних результатів у своїй діяльності, обумовлених системою здатностей їхнього використання в умовах мінливого зовнішнього середовища, формувати перспективи розвитку.

Існуючі підходи до визначення головної мети діяльності підприємства

1. Період класичної економічної теорії

Головна мета діяльності підприємства спрямована на забезпечення отримання максимальної величини позитивного фінансового результату (прибутку)

2. Період теорії стійкого економічного зростання

Основна мета підприємства - забезпечення безкризового (антикризового) розвитку та поступового збільшення обсягів

3. Період сучасної економічної теорії Головна мета діяльності підприємства полягає у:

- максимізації добробуту власників підприємства за рахунок використання одержаного позитивного фінансового результату, який розглядають як ключову умову реалізації основної мети діяльності суб'єкта господарювання;

- максимальному зростанні ринкової вартості підприємства;

- максимізації величини доданої вартості;

- задоволенні потреб споживачів та вимог ринку;

- здійсненні внеску підприємства в економічний розвиток суспільства

Рис. 1. Ключові підходи до визначення головної мети діяльності підприємства

Особливістю визначення досліджуваної категорії є використання понять які характеризують одні і ті ж функціональні сфери діяльності підприємства. Так «потенціал підприємства» ототожнюють з поняттями «виробничий потенціал», «економічний потенціал», «стратегічний потенціал», «ринковий потенціал», які хоча і близькі за змістом, однак є неідентичними і, швидше, виступають функціональною ознакою класифікації видів потенціалу підприємства. Взаємодія даних категорій розглядається у процесі формування потенціалу підприємства, при вивченні його структури. Однак, на нашу думку, узгодження даних категорій є об'єктивною необхідністю дослідження поняття «потенціал підприємства» і його структурування, конкретизації підходів щодо формування механізму управління. Так, підхід до розгляду потенціалу підприємства як сукупності можливостей дозволяє вирішити дану проблему визначивши основні можливості, об' єктивне існування яких забезпечує життєдіяльність підприємства, та які сприяють реалізації стратегічних цілей.

Однак, слід зауважити, що швидкі та непередбачувані зміни бізнес середовища в сучасних умовах, впливають на формування головної мети та визначення стратегічних завдань господарської діяльності промислових підприємств. Адже, основну мету своєї діяльності кожне підприємство визначає відповідно до особливостей та пріоритетів господарської діяльності, з обов' язковим врахуванням основних факторів впливу зовнішнього середовища, які, у свою чергу, можуть викликати необхідність певного коригування попередньо сформованої мети діяльності суб'єкта господарювання. Формування головної мети діяльності підприємств, здійснюється з урахуванням їх галузевої приналежності, однак, стратегічна орієнтація комерційних суб' єктів господарювання на забезпечення стійкого зростання прибутку, спостерігається в переважній більшості випадків формулювання цілей їх бізнесу.

Дослідження економічної літератури за даною темою, дозволяє виділити три ключові підходи до визначення головної мети діяльності підприємства (рис. 1).

Ідея максимізації позитивного фінансового результату, як головної мети діяльності підприємства, була започаткована у вченнях представників класичної економічної теорії А. Сміта та А. Курно і практична актуальність її реалізації спостерігалася впродовж досить тривалого періоду часу. Необхідно зауважити, що однобічність формування мети підприємства, наприклад, її орієнтація виключно на максимізацію позитивного фінансового результату чи будь-якого іншого стратегічного показника (обсягу реалізації, частки ринку тощо) не може забезпечити успішної діяльності суб' єкта господарювання в довгостроковій перспективі. Оскільки досягнення подібних цілей відбувається впродовж короткострокового періоду часу, по закінченні якого, як правило, спостерігається різке зниження ефективності господарської діяльності підприємства, що може призвести до появи можливості загрози банкрутства суб' єкта господарювання. Таким чином, спрямованість стратегічної мети на максимізацію позитивного фінансового результату є безперспективною для тих промислових підприємств, діяльність яких орієнтована на забезпечення стійкого підвищення прибутковості та економічного розвитку суб' єкта господарювання в довгостроковій перспективі.

Теорія стійкого економічного зростання передбачала реалізацію мети, орієнтованої на безкризовий розвиток та поступове розширення обсягів діяльності підприємства, основним недоліком якої була відсутність можливості поєднання оптимальної реалізації потенціалу прибутковості суб' єкта господарювання при одночасній мінімізації рівня його підприємницького ризику. Оскільки, збільшення величини позитивного фінансового результату часто супроводжується підвищенням ступеня підприємницького ризику для підприємства.

Розвиток сучасної економічної теорії характеризується значним різноманіттям наукових підходів до формування головної мети підприємства, у змісті якої, переважно, в завуальованому вигляді згадується показник позитивного фінансового результату. Вважаємо, що в процесі формування головної мети діяльності підприємства, необхідно обов' язково враховувати умову забезпечення стійкого підвищення прибутковості, вдосконалення потенціалу та економічного розвитку підприємства в довгостроковому періоді, без реалізації якої успішність досягнення основної мети суб' єкта господарювання піддається значному сумніву та не може йти мова про розвиток його економічного потенціалу.

Іщенко Є. зауважує, що використання традиційних та відносних (дохід на одну акцію, прибуток на інвестований капітал, прибуток на акціонерний капітал) показників прибутку, пов' язане з наявністю низки обмежень їх практичного застосування в якості критеріїв оцінки ступеня реалізації мети суб'єкта господарювання. Для обґрунтування своєї позиції, вчений наводить наступні аргументи: 1) «в практичній діяльності менеджери підприємства можуть досить легко і просто маніпулювати показниками прибутку з метою отримання фальсифікованих результатів» не виходячи за рамки, дозволені чинним законодавством; 2) оприлюднені звітні дані по показниках прибутку можуть відображати доволі сумнівні результати господарського процесу підприємства; 3) прибутковість діяльності можна легко підвищити, якщо фінансування економічного зростання підприємства буде відбуватися за рахунок використання позичкових коштів, а не збільшення власного капіталу; 4) зростання величини позитивного фінансового результату може сприяти одночасному збільшенню дефіциту готівки на підприємстві; 5) показник прибутку не можна використовувати в якості об'єктивного критерію оцінки перспективності бізнесу, оскільки зазначеним показником оцінюють результати минулої діяльності підприємства, а не його майбутній потенціал. Швидке та стрімке зростання доходів може свідчити про можливість занепаду майбутньої діяльності підприємства.

В роботі [19, с. 90] наводиться цікава думка щодо можливості практичного застосування основних положень, відомої в менеджменті органічної теорії, яка передбачає порівняння підприємства з живим організмом, для яких основні цілі діяльності полягають у забезпеченні їхнього виживання та розвитку. У рамках даної теорії позитивний фінансовий результат порівнюють з киснем, наявність якого є необхідною умовою забезпечення життєдіяльності живого організму. Проте, головна мета діяльності даного організму не пов'язана з отриманням кисню, який розглядається як необмежений ресурс. На підставі цього зроблено висновок, що наявність та максимізація позитивного фінансового результату є, швидше, не метою діяльності підприємства, а умовою досягнення цілей його виживання, формування потенціалу та розвитку.

Досвід високорозвинутих країн свідчить про те, що здатність підприємств протистояти кризовим явищам в економіці, спроможність запровадити ефективну реструктуризацію у найвирішальніші періоди життєвого циклу є визначальними для підвищення рівня їх прибутковості, активізації та мобілізації усіх резервів і засобів антикризового управління.

Потреба у постійних змінах, пристосуванні до зовнішнього середовища та підвищенні антикризового потенціалу є головним стимулом сучасних машинобудівних підприємств за умов розширення інтеграційних процесів.

Для підприємств машинобудування формування і використання антикризового потенціалу є головним критерієм і напрямом їх розвитку. Процеси формування механізму управління потенціалом повинні ґрунтуватись на загальній концепції, виборі стратегії розвитку підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках (рис. 2).

Зокрема, при виході на нові ринки, підприємство повинно постійно контролювати дотримання стратегічних планів підвищення ефективності використання ресурсів, персоналу та потужностей основних виробничих фондів, забезпеченні конкурентоздатності продукції, послуг та, загалом, потенціалу.

Отже, існування яких можливостей необхідне для забезпечення життєдіяльності підприємства? Чи можливо існування підприємства без ринкових можливостей? Як правило, ні, оскільки відсутність попиту на товари чи послуги означатиме припинення існування такого суб'єкта господарювання. Чи можливе існування підприємства без стратегії? Можливо, оскільки стратегія виступає моделлю поведінки підприємства на ринку, тому, на нашу думку, стратегічний потенціал, по-перше, є похідною категорією ринкового, а по-друге, характеризує наявність можливостей застосування сучасних інструментів управління для забезпечення виживання і розвитку компанії. Саме ринкові можливості визначають необхідність існування виробництва, оскільки ринок дає відповідь на питання: який сукупний попит того чи іншого прибутку та рівень прибутковості? Сильні та слабкі сторони підприємства звичайно представлені його ресурсами і компетенціями, котрі в сукупності складають потенціал для використання ринкових шансів. Із сполучення специфічного для підприємства виробничого потенціалу з ринковим складається стратегічний потенціал успіху, котрий варто інтерпретувати в якості передумови успішної діяльності у віддаленій перспективі.

Можливість існування будь-якого підприємства визначається ринком, який породжує необхідність виробляти. Саме тому ринкові можливості в сукупності створюють можливість виробляти певний продукт чи послугу, за ціною, за правилами та умовами конкретної ніші ринку.

Загальна концепція управління потенціалом шдпрнємства

1. Вибір шсії та стратегії розвитку підприємства

=

к '-> ■-і

-■

в

_

-

_

1. Досягнення синергічного ефекту від використання ресурсів

3. Формування організа­ційної структури управ­ління та узгодження системи інтересів

4. Комплексна оцінка ефективності, якості та конкур енто спроможності

Підвищення

ефективності ДІЯЛЬНОСТІ підприємства

Формування потенціалу7 підприємства

Забезпечення розвитку потенціал}7 підприємства 5. Системний підхід до формування потенціалу підприємства

6. Оггпшізація процесів с іруктури зації потенціалу

7. Побудова механізму7 управління потенціалом підприємства

S. Інформаційне забезпечення

Рис. 2. Процеси формування організаційно-економічного механізму управління потенціалом підприємства

Чи можливе існування підприємства без фінансових можливостей? Ні, оскільки з одного боку вони виступають матеріально-майновим забезпеченням виробництва та подальшого просування продукції на ринок, з іншого - є самостійним джерелом можливостей, від стану і якості якого залежить існування підприємства. Похідними фінансового потенціалу є, наприклад, інвестиційний потенціал, який визначається, в першу чергу, фінансовими можливостями. Кожен із перелічених потенціалів: ринковий, виробничий чи фінансовий є видом економічного потенціалу, однак економічний потенціал більш ширше поняття, яке є сукупністю всіх вищеназваних, і є потенціалом вищого порядку. На нашу думку, саме ринковий, виробничий та фінансовий потенціали представляють собою основоутворюючі можливості, оскільки їхнє об'єктивне існування забезпечує сукупність взаємопов'язаних та взаємозалежних зовнішніх і внутрішніх передумов діяльності суб'єкта господарювання та породжує можливості нижчого порядку. Саме тому механізм управління потенціалом сучасного підприємства повинен базуватись на принципах системного та комплексного підходу щодо вибору вектору розвитку.

РЕЗЮМЕ

Проаналізовані існуючі підходи щодо визначення змісту категорії потенціал підприємства його місця в системі управління підприємством. Обгрунтовані рекомендації щодо формування механізму управління потенціалом підприємства; виявлення основних принципів його побудови.

Ключові слова: економічний потенціал, ресурси, здібності, можливості, компетенції, елементи, механізм управління, елементи, фактори

РЕЗЮМЕ

Проанализированы существующие подходы к определению содержания категории потенциал предприятия его места в системе управления предприятием. Обоснованные рекомендации по формированию механизма управления потенциалом предприятия, выявления основных принципов его построения.

Ключевые слова: экономический потенциал, ресурсы, способности, возможности, компетенции, элементы, механизм управления, элементы, факторы

SUMMARY

Existing approaches to the definition of categories of potential enterprise and its place in the enterprise management system. Recommendations about the formation mechanism of the enterprise potential and to identify the basic principles of its construction.

Keywords: economic potential, resources, abilities, capabilities, competencies, elements, management mechanism, elements, factors

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Одинцова Г. С. Некоторые аспекты структуризации потенциала предприятия / Г. С. Одинцова, Г. А. Селезнева // Економіка розвитку. - 2005. - № 2. - С. 74-75.

2. Попов Е. В. Рыночный потенциал предприятия / Е. В. Попов. - М. : Экономика, 2002. - 600 с.

3. Biogas. Thyssengas GmbH [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.thyssengas.com/web/cms/de/243248/thyssengas/presse/ (дата звернення: 14.06.2011).

4. Иванов Н. И. Экономические аспекты производственного потенциала. Теория и практика / Н. И. Иванов. - Донецк : ИЭПНАН

Украины, 2000. - 420 с.

5. Антипов К. А. Концепция развития ИСУ ФХД газотранспортного предприятия [Электронный ресурс] / Антипов К. А. : докл. на Междунар. технол. конгр. «Новые высокие технологи газовой, нефтяной промышленности, энергетики и связи», (CITOGIC'2004. — Астрахань). Режим доступа: — www/ekon.oglib.ru.

6. Лапин Е. В. Оценка экономического потенциала предприятия : монография / Е. В. Лапин. - Сумы : Унив. кн., 2004. - 3б0 с.

7. Слижиц М. И. Экономический потенциал производственных фондов в машиностроении / М. И. Слижиц. - М. : Машиностроение, 198б.

- 152 с.

8. Ускова С. И. Экономический потенциал как основа предпринимательской деятельности [Электронный ресурс] / С. И. Ускова. - Режим доступа: http://science-bsea.narod.ru/200б/ekonom 200б 2/uskova ekonom.htm.

9. Дзина М. А. Оценка потенциала предприятия как основа управления его конкурентоспособностью / М. А. Дзина // Ученые зап. Тавр. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Серия «Экономика». - 2007. - № 1, т. 20(59). - С. 55-59.

10. Іванов В. Б. Потенціал підприємства : наук.-метод. посіб. / В. Б. Іванов, О. М. Кохась, С. М. Хмелевський. - К. : Кондор, 2009. - 300 с.

11. Коробейников О. П. Интеграция стратегического и инновационного менеджмента / О. П. Коробейников, А. А. Трифилова // Менеджмент в России и за рубежом. — 2001. — № 4. - С. 25-3б.

12. Воронкова А. Е. Концепція управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства / А. М. Воронкова // Економіст.- 2007. - № 8. - С. 14-17.

13. Архипов В. М. Проектирование производственного потенциала объединений (теоретические аспекты) / В. М. Архипов. - Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. - 135 с.

14. Яцентюк В. А. Управление эффективностью экономического развития предприятия промышленной сферы [Электронный ресурс] / В. А. Яцентюк // Проблемы соврем. экономики. - 2007. - № 4. - Режим доступа: http://www.m-economy.ru/art.php3.artid=2324б.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах