О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства - страница 31

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

1. Лігоненко Л. Інноваційний вектор розвитку торгівлі в Україні І Л. Лігоненко, Г. Красневич ІІ Товари і ринки. - 2011. - № 1. - С. 7-14.

2. Бозуленко О.Я. Запровадження сучасних інноваційних технологій у діяльність роздрібних торговельних підприємств І О.Я.Бозуленко, О. Ю. Бозуленко ІІ Сталий розвиток економіки. - 2011. - № 3 (б). - С. 141 - 144.

3. Харук К.Б. Бізнес-планування інвестиційного проекту інноваційної діяльності торговельних підприємств І К.Б. Харук ІІ Торгівля, комерція, підприємництво: зб. наук. праць. - Вип. 10. - Львів: ЛКА, 2009. - С. 188-191.

4. Іжевський В.В. Економічна суть інновації та інноваційної діяльності підприємств І В.В. Іжевський ІІ Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - Вип. 20.3. - С. 121 - 127.

5. Онишко О.С. Економічна сутність інноваційної діяльності торговельних підприємств : зб. наук.-техн. праць І О. С. Онишко ІІ Наук. вісн. НЛТУ України. — Л.: РВВ НЛТУ України. — 2007. — Вип. 17.5. — С. 167—171.

6. Леви М. Основы розничной торговли І М. Леви, Б. Вейтц. - СПб.: Питер, 1999. - 325 с.

7. Уолтон С. Сделано в Америке: Как я создал Wal-Mart І С. Уолтон. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. - 338 с.

8. Фон Крог Г., Райх С. Все внимание нескольким инновационным идеям І Г. Фон Крог, С. Райх ІІ НВК-Россия. - 2010.

УДК 339.13:339.137.22

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ ЛОГИСТИКИ И ИННОВАЦИЙ

Иванова Д.П., аспирант кафедры коммерции и логистики Санкт-Петербургского государственного университета экономики и финансов '

Глобализация мировой экономической системы определяет возрастающую роль конкуренции на мировых и локальных рынках. Основным инструментом эффективной конкуренции в современных условиях являются инновации. Не случайно современный этап развития рыночных отношений называют инновационным. Инновации стали определяющим фактором достижения конкурентного преимущества по всем направлениям функциональной деятельности организаций и средством укрепления конкурентных позиций на рынке. Конкурентные преимущества являются результатом способности организации функционировать при меньших затратах, чем у конкурентов, или осуществлять деятельность по выпуску продукции или предоставлению услуг уникальным способом, что создает ценность для покупателей и формирует добавленную стоимость.

Правильно выбранное направление инновационной деятельности обеспечивает организации снижение затрат на выполнение работ, повышает производительность труда персонала, позволяет оптимизировать выполняемые работы, способствует организации производства новых товаров и услуг. Исходя из этого, актуальным становится мнение Мартина Кристофера о достижении конкурентного преимущества. В частности он выделяет три ключевых компонента, сочетание которых позволяет организации успешно функционировать [1]. Во-первых, это инновации. Создание инновационных продуктов позволяет решить многие существующие проблемы и предоставить значительные преимущества. Во-вторых, прочные взаимоотношения с клиентами. Необходимо, чтобы посредники хотели работать с организацией благодаря существенным экономическим преимуществам. В-третьих, эффективная цепочка поставок, обеспечивающая качественное обслуживание за меньшую плату. Каждый из трёх источников конкурентного преимущества требует не только чётко определённой стратегии, но и должен развиваться в соответствии с общим планом. В выделенных М. Кристофером ключевых компонентах конкурентоспособности прослеживается чёткая взаимосвязь инноваций и логистики и необходимость их совместного применения.

Инновационная логистика - это совокупность научных знаний, методов и навыков по оптимальному управлению потоковыми процессами с помощью внедрения прогрессивных инноваций в текущее и стратегическое управление рыночных и др. общественных структур. [2]

Инновации, новые идеи часто оказываются более ценными по сравнению с традиционными ресурсами бизнеса (финансы, оборудование, рабочая сила). Особенно ярко это проявляется на стадиях формирования и становления нового бизнеса. Инновационный тип конкурентного поведения должен отличаться от традиционных подходов оригинальностью и опираться на современные тенденции экономической науки.

Термин «инновация» можно трактовать как внедрение новых идей в различные сферы деятельности предприятия. При планировании стратегии развития логистики в организации в расчёт принимаются управленческие инновации в организации бизнеса. Таким образом, логистические инновации являются процессными и основаны на переориентации предприятия: с товаров на покупателей; с функций на процессы; со сделок на взаимоотношения; с запасов на информацию; оценочных показателей с прибыли на эффективность.

Переориентация с товаров на покупателей является объективным отражением индивидуализации спроса, что в свою очередь привело к появлению маркетинговой логистики. Маркетинговая логистика включает в себя планирование, внедрение и контроль над физическими потоками материалов и готовой продукции, начиная с пунктов происхождения и заканчивая пунктами назначения, в целях наиболее эффективного удовлетворения запросов потребителей [3]. То есть действия в цепи поставок не должны ограничиваться управлением физическим распределением. Ведь цепь поставок строится как с учетом потребностей конечных потребителей в готовой продукции, так и с учетом нижестоящих в цепи участников, ориентирующих свою управленческую систему на реализацию маркетинговой концепции. Таким образом, поставщику необходимо разработать «пакет предложения», экономическим обоснованием которого будет калькуляция издержек по видам деятельности. Это позволит наиболее точно выявить источник затрат и модифицировать набор предлагаемых услуг, учитывая запросы отдельных покупателей.

Следствием переориентации с товаров на покупателей во внутренней среде организации является переориентация с функций на процессы. Недостаток функционального подхода при формировании иерархической структуры предприятия заключается в том, что основное внимание уделяется использованию ресурсов, а не созданию продукта. Но только горизонтальная иерархия и горизонтальное сотрудничество в рамках всей организации способствует достижению результатов, которые удовлетворяли бы конечного потребителя.

Во внешней же среде организации бизнеса переориентация со сделок на взаимоотношения является следствием переориентации с товаров на потребителя. На ее основе формируются длительные, устойчивые хозяйственные связи. Чем дольше длится сотрудничество, тем выше вероятность того, что покупатель предпочтет иметь дело с данным поставщиком из множества других. Явными плюсами данного подхода являются: повышение качества продукции, сокращение издержек, согласование графиков производства и поставок и т.п.

Переориентация с запасов на информацию в цепи поставок проявляется в отношении как товарных, так и производственных запасов. Несогласование производства и потребления приводит к проблемам в части формирования запасов. С помощью маркетинговых исследований, мониторинга рынка данных проблем можно избежать. Наличие информации о колебаниях спроса снимает проблему поддержания товарных запасов, не менее важно это и для производителя.

Переориентация бизнеса с прибыли на эффективность вовсе не означает отказа от финансовых показателей. Ведь эффективность является средством получения прибыли. Дело в том, что существуют оценки работы, которые носят качественный характер. Например, удовлетворение покупателей, гибкость, приверженность работников.

Осуществление инновационного типа конкурентного поведения ведется на основе инновационных стратегий конкурентного поведения. Анализ взаимосвязи инноваций и конкурентоспособности предприятия проводится, исходя из возможностей отражения угроз со стороны прямых и потенциальных конкурентов, а также изменений внешней среды, способных ослабить конкурентную позицию организации.

Жизненный цикл является одним из ключевых моментов инноваций. Многие отождествляют жизненный цикл продукта с жизненным циклом инноваций. На наш взгляд, это не совсем точно, так как жизненный цикл инноваций начинается задолго до появления самого продукта. Логистические инновации являются процессными, следовательно, очень важна структура жизненного цикла процесса (рис. 1), который включает в себя научную и научно-техническую деятельность: фундаментальные и прикладные исследования, опытно-конструкторские работы (1-3 этапы); внедрение инноваций, выведение на рынок (4 этап); рост; зрелость; спад.

Фундаментальные, прикладные исследования и опытно-конструкторские работы в совокупности являются стадией разработки, на которой осуществляется работа по поиску идей, по разработке алгоритма необходимых операций. На этой же стадии осуществляется финансирование производителем всех необходимых затрат. Как видно из рисунка 1, данные три этапа жизненного цикла инноваций являются затратными для организации (денежные потоки отрицательны). Это связано с необходимостью расширения производства и вносимыми доработками. Инвестиции начинают окупаться лишь с началом этапа коммерциализации или выведения продукта на рынок.

© Иванова Д,П., 2012

Стадия реализации инноваций связана с внедрением их внутри хозяйствующего субъекта (либо с реализацией на рынке). На этой стадии отслеживается реакция рынка на нововведения, вносятся необходимые корректировки, также, если инновация продается, активно действует механизм ее продвижения и распространения.

Этапы роста, и зрелости показывают насыщение рынка данной инновацией и переходят к этапу падения, когда данная инновация перестает быть актуальной, ее объем продажи начинает резко уменьшаться вплоть до полного прекращения продажи. Это служит стимулом для развития новых инноваций.

прибыли

Рис. 1. Жизненный цикл инноваций [4]

В практике бизнеса жизненный цикл инновации играет принципиально важную роль при планировании производства и организации инновационного процесса. Это отражается в возможности руководителя анализировать хозяйственную деятельность как с позиции настоящего времени, так и в перспективе. При анализе инновации можно установить на какой стадии жизненного цикла она находится и в связи с этим спланировать дальнейшую деятельность.

Процесс разработки и реализации инновационной стратегии в организации состоит из пяти взаимосвязанных задач (рис.2).

Пересмотр при необходимости

Пересмотр

при необходим

ости

Изменение

при необходим

ости

Изменение

при необходим

ости

Возвращение к задачам 1-4 при

необходимости

I

А А А

Рис. 2. Пять задач разработки и реализации инновационной стратегии

Все пять задач, представленных на рисунке 2, должны решаться комплексно, а не по отдельности. Во-первых, существует взаимное влияние задач и повтор циклов исполнения. Во-вторых, стратегические задачи решаются одновременно с текущими задачами организации. В-третьих, на большое влияние на результат решения стратегических задач оказывают факторы как внутренней, так и внешней среды.

Рис. 3. Инновационный круг

Управление инновационными преобразованиями следует рассматривать как современный подход к организации инновационной деятельности во всех сферах промышленной, хозяйственной и административной деятельности. Как известно, все стадии инновационного процесса тесно взаимосвязаны и постоянно нуждаются в информации о результатах других этапов. Таким образом, прослеживается связь внедрения и применения логистических, коммерческих, маркетинговых и др. инноваций: выявление и учет потребностей производителейІпотребителей, их воплощение в процессе проведения НИОКР, а затем в производстве и сбыте продукции. Данное взаимодействие можно представить в виде инновационного круга (рис. 3) [5].

Подобно разработке и реализации стратегий, представленных на рисунке 2, инновационный круг показывает необходимость непрерывности процесса обмена информацией, в результате чего инновации становятся постоянными.

РЕЗЮМЕ

У статті зазначається необхідність взаємодії логістики та інновацій в організаціях для досягнення конкурентної переваги у сучасних умовах. Автор підкреслює актуальність постійного обліку життєвого циклу інновацій при розробці та реалізації інноваційної стратегії. Ключові слова: шноційна логістика, логістичні інновації, життєвий цикл інновацій.

РЕЗЮМЕ

В статье отмечается необходимость взаимодействия логистики и инноваций в организациях для достижения конкурентного преимущества в современных условиях. Автор подчёркивает актуальность постоянного учёта жизненного цикла процессных логистических инноваций при разработке и реализации инновационной стратегии.

Ключевые слова: инновационная логистика, логистические инновации, жизненный цикл инноваций.

SUMMARY

The article points out necessity of interaction between logistics and innovations in business which is required to gain competitive advantages in modern circumstances. Author highlights relevance of logistic innovation life cycle constant consideration during innovation strategy development and implementation.

Keywords: innovative logistic, logistic innovations, life cycle of innovations.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Мартин Кристофер, Хелен Пэк. Маркетинговая логистика. - М.: Издательский дом «Технологии», 2005. - 200 с.

2. Проценко И.О. Стратегическая логистика - М.: Издательский дом «МЕЛАП», 2005. - 3б8 с.

3. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент. - СПб.: Питер Ком, 1998. - с. 660.

4. Гершман М.А. Инновационный менеджмент: учеб. пособие І М.А. Гершман. - М.: Маркет ДС, 2010. - 200 с.

5. Бовин А. А. Управление инновациями в организации. - М.: Изд-во «Омега-Л», 2011. - 415 с.

УДК 658.8

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ РИЗИКІВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ МЕТАЛУРГІЙНОЇ ГАЛУЗІ

Какодєй А.О., асистент кафедри «Маркетинг» Донецького національного університету '

Постановка проблеми. З початку 19 століття концепція сталого розвитку є основою складовою екологічної політики багатьох держав. Взаємозв'язок екологічних проблем з господарською діяльністю економічних суб'єктів на сьогоднішній день є очевидним. Витрати на природоохоронні заходи ведуть до збільшення витрат виробництва, що, у свою чергу, вступає в протиріччя з однією із традиційних завдань економіки - зниженням собівартості продукції. Однак ігнорування природоохоронних цілей і економія на екологічних витратах веде до погіршення якості природного середовища і еколого - економічних втрат, найчастіше на планетарному рівні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням впливу промислових підприємств на навколишнє природне середовище та екологічним ризикам, що виникають при цьому, у сучасному науковому просторі приділяють увагу велика кількість науковців. Серед них

B. В.Лук'янова, Т.В. Головач, М.Г. Білопольський, Н.М. Маркова, О.В. Кленін, Р.О. Толжепніков, С.В. Трет'яков, Н.С. Біць, А.Ф. Завертаний, Ю.Ю. Кінєв. Метою статті є аналіз впливу виробничої діяльності металургійних підприємств на навколишнє середовище, виявлення факторів, що збільшують негативні наслідки функціонування промислових підприємств та підвищують екологічні ризики.

Результати дослідження. У контексті раціоналізації природокористування та екологізації промислового виробництва збереження природних ресурсів забезпечує скорочення питомої ваги витрат природної речовини в розрахунку на одиницю кінцевої продукції і зменшує негативні навантаження на навколишнє середовище, таким чином знижує екологічні ризики. Для цього необхідно створити економічний механізм регулювання екологічних ризиків і схему державного регулювання збереження екологічної рівноваги, що стимулює процеси вдосконалення технологій шляхом більш повної утилізації первинної сировини і відходів виробництва, що раніше не використовувалися.[1,

C. 1б]

Компанії, що мають за мету зменшення негативного впливу на навколишнє середовище та втілюють за для цього певні технології, використовують управління екологічними ризиками, проводять постійний моніторинг своєї діяльності отримують низку переваг та вигод, в порівнянні з тими, що нехтують питанням впливу на екологічний стан.

Серед переваг підприємств можна виділити наступні:

1. Зниження матеріальних витрат завдяки використанню вторинної сировини і раціонального споживання матеріалів;

2. Зниження енергоємності виробництва;

3. Збільшення обсягу ринку завдяки залученню до своїх товарів екологічно-орієнтованих споживачів;

4. Покращення іміджу підприємства в очах всіх контактних аудиторій;

5. Випередження серед конкурентів в галузі використання перспективних науково-дослідницьких розробок;

6. Зменшення штрафів за порушення екологічного законодавства, і т.д.

Металургійні підприємства завдають значної шкоди навколишньому середовищу у вигляді шкідливих викидів, а також відвалів металургійних шлаків.

Показники викидів в атмосферне повітря та динаміка утворення відходів виробництва в Україні за період з 2003 по 2010 р. представлено в таблицях 1.1, 1.2.

Починаючи з 1997 р. у сталеплавильному виробництві України переважно став киснево-конвертерний спосіб виплавки. У 2008 р. цим способом зроблено 56,6% сталі. Частка киснево-конвертерної сталі й електросталі в загальному обсязі збільшилась з 49,8% у 1995 р. до 65,7% у 2008 р., а мартенівської знизилася із 50,2 до 34,3% (у світі цей показник складає у середньому 3%).

© Какодєй А.О., 2O12

Таблиця 1.1

Динаміка викидів шкідливих речовин та двоокису вуглецю в атмосферне повітря по Україні у 2003-2010 рр. [2]

Рік

Обсяги шкідливих викидів

Крім того, викиди двоокису вуглецю

 

усього, тис. т

у тому числі

усього, млн. т.

у тому числі

 

 

стаціонарними джерелами

пересувними джерелами

 

стаціонарними джерелами

пересувними джерелам

2003

6191,3

4087,8

2103,5

 

 

 

2004

6325,9

4151,9

2174,0

126,9

126,9

 

2005

6615,6

4464,1

2151,5

152,0

152,0

 

2006

7027,6

4822,2

2205,4

178,8

178,8

 

2007

7380,0

4813,3

2566,7

218,1

184,0

34,1

2008

7210,3

4524,9

2685,4

209,4

174,2

35,2

2009

6442,9

3928,1

2514,8

185,2

152,8

32,4

2010

6678,0

4131,6

2546,4

198,2

165,0

33,2

При цьому питома вага напівфабрикатів зі сталі, отриманих із машин безперервного лиття заготівель, у загальному обсязі збільшилася з 30,7% у 1995 р. до 61,6% у 2008 р., та до 73,8% з 2009 р. Однак це набагато нижче, ніж у розвинених країнах, де він перевищує 95%.

Таблиця 1.2

Динаміка основних показників утворення та поводження з відходами І-Ш класів небезпеки по Україні (тис. т) [2]

Рік

Утво­рилось

Утилізовано

Знешкоджен о (знищено)

Видалено (захоронень)

Наявність на кінець року у спеціально відведених місцях чи об'єктах та на території підприємств

2003

2436,8

802,0

382,2

931,7

31304,0

2004

2420,3

689,4

150,7

1102,8

28349,0

2005

2411,8

811,3

123,5

948,5

21674,0

2006

2370,9

790,0

120,0

1057,0

20121,5

2007

2585,2

995,4

75,4

990,6

20131,8

2008

2301,2

894,8

56,3

1066,3

21017,2

2009

1230,3

794,4

47,3

333,2

20852,3

2010

1659,8

642,4

н/д

306,3

20587,7

Якість металопродукції та її конкурентоспроможність на зовнішніх і внутрішніх ринках багато в чому визначено станом основних фондів. Основні фонди металургійного комплексу зношені на 50,7% (по промисловості в цілому - на 55,2%). В 2007 р. коефіцієнт відновлення основних засобів дорівнював 12,9%, у 2008 р. - 10,6%, в 2009 р. він склав 12,79% (у цілому по промисловості - 7,9%). [3, С. 58­69]

У Донецькій області склалася вкрай несприятлива екологічна ситуація. Це обумовлено багаторічної інтенсивної експлуатацією ресурсів регіону, високою концентрацією підприємств металургійної промисловості, у поєднанні з недосконалими технологіями та експлуатацією застарілого устаткування. Наслідком багаторічного ігнорування питань модернізації та підвищення енергоефективності виробництва є постійний негативний вплив на навколишнє середовище. Майже 30% обсягу забруднених стічних вод, що кожного року скидають у водойми країни, припадає на Донецьку область. Річне скидання стічних вод у поверхневі водні об'єкти перевищує 1,5 млн. м3, з яких 40% - забруднені.

Обсяг накопичених на території Донецької області промислових відходів становить четверту частину від об'єму відходів, накопичених в Україну. [5, С. 12-15]

Донецька область займає перше місце серед областей України за обсягами викидів шкідливих речовин в атмосферу (33,3%), показник щільності викидів в 7,5 разів більше за середній по Україні, а обсяги викидів в розрахунку на особу перевищують в 3,4 рази середній показник по Україні. Надходження шкідливих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел забруднення в Україні та у Донецькій області представлено в таблиці 1.3. [4]

Таблиця 1.3

_Надходження шкідливих речовин в атмосферу_

 

Обсяги викидів у 2010р

Щільність викидів у розрахунку на км2\кг

Обсяги викидів у розрахунку на особу, кг

 

тис. т

у % до 2009р.

у % до підсумку

 

 

Україна

4115,6

104,8

100,0

6819,0

89,7

Донецька область

1370,3

105,4

33,3

51677,7

309,1

Головною причиною критичного стану природного середовища в Донецькій області є інтенсивне промислове виробництво в такий екологічно небезпечній галузі, як металургія. Тільки модернізація виробництва з впровадженням високоефективних технологій очищення промислових викидів, стічних вод та утилізацією відходів виробництва може гарантувати екологічну безпеку, збереження і відновлення природних ресурсів регіону.

Незважаючи на зростання виробництва, у 2008 р. викиди в атмосферу забруднюючих речовини на підприємствах металургійного виробництва й виробництва готових металевих виробів порівняно з попереднім 2007 роком зменшилися на 15,7% і склали 456,2 тис. т, або третю частину загальнообласних викидів стаціонарними джерелами. У 2009 році ця цифра склала 331, 75 тис. т, а у 2010 р. - 414,941 тис. т. Збільшення викидів 2010 року зумовлено частковим збільшенням обсягів виробництва у металургійній галузі Донецької області.

На підприємствах накопичуються значні обсяги шлаків, які можливо використовувати як сировину при виробництві на будівельних організаціями. Рівень використання відходів доменного та сталеплавильного виробництва складає 59%, а залізовмісних збільшився з 89 до 100%. [3, С. 58-69] У 2010 році показники утворення відходів в Донецькій області зросли до 221,812 тис. т, в той час як утворення відходів у металургійній галузі зазнало незначного зменшення і склало 138,139 тис. т.

Підприємствами чорної металургії області порушуються вимоги ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» щодо вживання заходів із зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин, забезпечення безперебійної ефективності роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення газів.

На підприємствах металургійної галузі Донецької області продовжує експлуатацію устаткування, яке не відповідає сучасним вимогам щодо забезпечення встановлених законодавством нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин в атмосфернеповітря. Продовжують експлуатацію мартенівські печі. На 5 з них пилогазоочисне устаткування працює неефективно, а 13 печей зовсім не мають очисних споруд. В мартенівському виробництві гостро стоїть проблема зменшення викидів оксидів азоту, але очистка викидів мартенівського виробництва від оксидів азоту на підприємствах Донецької області не здійснюється.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах