О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства - страница 32

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

Залишається гострою проблема зменшення викидів доменних печей, а саме будування споруд очищення викидів ливарних дворів, простору між конусами, підбункерних приміщень та скіпових ям на металургійних підприємствах. Ці питання частково вирішуються на ВАТ «МК Азовсталь» та ЗАТ «Донецьксталь - МЗ». Таким чином, на ВАТ «МК Азовсталь» очисними спорудами обладнано три доменні печі (50%), а на ЗАТ «Донецьксталь - МЗ» - дві доменні печі (100%). Зовсім не вирішені ці питання на ВАТ «Єнакіївський металургійний завод», на ВАТ «ММК ім. Ілліча». [6, С.117-119]

На підприємствах чорної металургії та коксохімії не вирішуються в повній мірі питання щодо використання доменного, коксового та конвертерних газів.

Виробництво агломерату є найбільш проблемним з точки зору забруднення атмосферного повітря викидами пилу, оксиду вуглецю, двооксиду сірки. Це виробництво є на ВАТ «ММК ім. Ілліча», ВАТ «МК Азовсталь» та на ВАТ «ЄМЗ». [6, С.117-119]

Основним споживачем свіжої води в області є чорна металургія, якою щорічно забирається близько 45% води, з яких велика частина - це морська вода. Найбільше зворотних вод (65%) і забруднених вод (49%) скидається металургійною промисловістю.

Протягом останніх 10 років забір води знизився на 500 млн.м3/рік, що свідчить про поступове підвищення ефективності використання водних ресурсів. Основним споживачем і забруднювачем Азовського моря в Донецькій області є ВАТ «МК Азовсталь». Скид забруднених вод, які не відповідають встановленим нормативам досягає 40% від загального обсягу вод, що скидаються.

Одним з показників економного використання та скорочення споживання свіжої води є потужність оборотних систем водопостачання. У Донецькій області фактична продуктивність всіх систем оборотного водопостачання на підприємствах становить близько 8 млрд.м3 на рік. У середньому по області економія води за рахунок застосування оборотних систем становить близько 87%. Відсоток економії води в металургійній галузі становить близько 76%. [7, С. 119-123]

Однією з найгостріших екологічних проблем є проблема поводження з відходами. В області накопичено 4 млрд. т відходів. Площа земель, зайнятих відходами, становить до 2% території області. Найбільша кількість відходів утворюється на підприємствах металургійного комплексу. Відповідно до законодавства про відходи, суб'єкти господарської діяльності в сфері поводження з відходами зобов'язані знижувати обсяги утворення відходів виробництва, здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи щодо максимізації утилізації відходів, використання їх як вторинної сировини. [7, С. 119-123]

Згідно даних Головного управління статистики в Донецькій області, внаслідок виробничої діяльності металургійних підприємств (металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів) на кінець 2010 року у спеціально відведених місцях та об'єктах на підприємствах накопичено 5851785,2 т відходів І-ІІІ класів небезпеки, що складає 92,4% від загальної кількості відходів області (табл. 1.4). Основна їх частина (88,2% загального обсягу) належить до ІІІ класу небезпеки, 11,7% - до ІІ класу. Відходів І класу небезпеки (надзвичайно небезпечні) утворилось 336,2т.

Впровадження технологій з переробки відходів, що утворюються і раніше накопичених відходів виробництва на підприємствах гірничо-металургійного комплексу дозволить істотно підвищити ефективність виробництва за рахунок зниження обсягу утворення і розміщення відходів та економії сировинних ресурсів.

Таблиця 1.4

Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класів небезпеки в Донецькій області у 2002-2010рр., тис. т [8]

з/п

Показники

2002 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009р.

2010р.

1

Утворилося

259,056

700,304

807,1

642,5

188,658

221,812

2

Утилізовано, оброблено (перероблено)

132,814

130,867

124,9

119,023

96,913

82,011

3

Наявність на кінець року у

 

 

 

 

 

 

 

сховищах організованого складування       та на території підприємств

2202,612

6347,570

6182,8

6515,193

6331,837

6335,456

 

 

 

 

 

 

 

 

Значний тиск, який компанії відчувають в силу зростаючої стурбованості проблемами навколишнього середовища і загрозою зміни кліматубуло відзначено серед ключових бізнес-ризиків, при цьому рейтинг ризику радикальної екологізації підвищився і посів 4 місце у 2009 році (в порівнянні з 9-ю позицією в 2008 році ). Однією з причин зміни сприйняття даного ризику є збільшення вартості енергетичних ресурсів. [9]

Енергозбереження - це всеохоплююча сфера діяльності, якою необхідно займатися на всіх рівнях управління економікою і, перш за все, на підприємствах, де безпосередньо споживаються паливно-енергетичні ресурси.

В Донецькій області здійснюється реалізація Програми енергозбереження, основними завданнями якої є впровадження заходів, спрямованих на економне та раціональне використання енергоресурсів. Щоквартально здійснювався і продовжує здійснюватись моніторинг виконання Програми.

На реалізацію енергозберігаючих заходів Програмою на 2006-2009 роки було передбачено фінансування у сумі 4,6 млн. грн. Фактично фінансування було виконано майже у повному обсязі - за 2006-2009 роки було витрачено 4,5 млн. грн. За рахунок впровадження енергозберігаючих заходів за 4 роки дії Програми в області зекономлено 6,13 млн. т. у. п., у тому числі природного газу - 4630 млн.м3, електроенергії - 1270 млн. Кв/г, вугілля - майже 300 тис. т, нафти та нафтопродуктів - 23,5 тис.т.

У вересні 2010 року прийнята нова Програма на 2010-2015 роки. Основним напрямком регіональної політики в області є реалізація потенціалу енергозбереження в базових галузях промисловості: чорної металургії, вугільної, машинобудівної, електроенергетиці, а також у житлово-комунальному господарстві.

На металургійних підприємствах області досить активно здійснюється впровадження енергозберігаючих заходів у рамках довгострокових програм технічного переоснащення, як у доменному, так і сталеливарному виробництві.

Так в доменному виробництві одним з найбільш ефективних заходів щодо скорочення використання природного газу та коксу при виробництві чавуну є технологія вдування пиловугільного палива.

На ЗАТ «Донецьксталь - МЗ» доменні печі вже оснащені такими установками. Використання пиловугільного палива, а також систем управління і контролю над технологічним процесом дозволило збільшити продуктивність печей на 44%, зменшити собівартість чавуну, скоротити витрати коксу на 20% і зменшити шкідливі викиди в атмосферу в 2 рази.

Також тривають роботи з оснащення установками вдування пиловугільного палива 5 доменних печей на ВАТ «ММК ім. Ілліча». Впровадження таких установок планується і на ВАТ «МК Азовсталь», та на ВАТ «Єнакіївський металургійний завод». У цілому використання цієї технології при виробництві чавуну дозволяє скоротити витрати природного газу на 90 м3 на 1 тонну, а також скоротити витрати коксу при виробництві чавуну на 20-25%.

Спад виробництва металопродукції прискорив процеси структурних змін в сталеливарному виробництві шляхом виведення з експлуатації мартенівських печей і збільшення частки сталі, виплавленої в конвертерах і в електродугових печах.

У 2006-2007 роках на «ММК ім. Ілліча», «МК Азовсталь», Єнакіївському та Донецькому електрометалургійних заводах введені в дію сучасні кисневі блоки, що дозволило знизити витрати електроенергії на 4-8%. Металургійні підприємства широко використовують доменний та коксовий газ для виробництва тепла та електроенергії для власних потреб. [10, C. 4-8]

Металургійні підприємства України за скоротили споживання природного газу на 34,4% до 4,2 млрд. м3.Скорочення споживання газу відбулося за рахунок проведення організаційних заходів - посилення режиму економії та контролю використання газу, а також максимального використання (у виробничих процесах) доменного і коксового газу. [11]

За даними Головного управління статистики у Донецькій області у 2009 році капітальні інвестиції на охорону навколишнього середовища склали 30З млн. грн., що склало З1% від загальнообласного обсягу. Головним джерелом інвестицій в основний капітал на охорону навколишнього природного середовища і запобігання виникненню екологічних ризиків є власні кошти підприємства, їх частка у 2009 році склала 99,3%. Слід відзначити, що різке зростання інвестицій власних коштів підприємств у природоохоронне будівництво відбувся в 200З році (з 72 млн. грн. у 2004р. до 397 млн. грн. у 200Зр.). На жаль, в 2006-2009 pp. подальше зростання обсягів фінансування природоохоронних заходів за рахунок власних коштів підприємств не спостерігалось.

Питома вага коштів державного фонду охорони навколишнього природного середовища, спрямованих на природоохоронне будівництво на території Донецької області, з 200З по 2010 роки не перевищувала 1%.

У 2010 році капітальні інвестиції на охорону навколишнього середовища склали 229 млн. грн., що склало майже 40% від загальнообласного обсягу, ці інвестиції на 100% складаються з власних коштів металургійних підприємств.

Першочерговим для оздоровлення екологічної ситуації в області є необхідність інвестування в природоохоронне будівництво в процесі модернізації металургійного виробництва. [7, C. 119-123]

Пріоритетним є фінансування за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища заходів, спрямованих на збереження існуючих і утворення нових територій природно-заповідного фонду, охорону і збільшення площі лісових насаджень, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Якщо в 2003 році на ці цілі було виділено 1,8 млн. грн., що становило менше 7% від загального, то у 2009 році - 17,496 млн. грн. або 21,6% фінансування з обласного фонду [З, C. 12-1З]

Уряд має виробити науково обґрунтовану інвестиційну стратегію. Зокрема, створити максимально пільгові умови для здійснення модернізації підприємств гірничо-металургійного комплексу. Йдеться про звільнення від сплати ввізного мита на устаткування та комплектуючі для модернізації підприємства металургійної промисловості. [3, С. З8-69]

Саме навколишнє середовище може стати новим двигуном зростання економіки і підвищення конкурентоспроможності. Світовий ринок «зеленого» бізнесу перевищує 1000 млрд. євро, а темпи його зростання складають 6% на рік. За даними доповіді Програми ООН з навколишнього середовища (PNUE), 3% активного населення землі займають «зелені» робочі місця в енергетиці, будівництві, сільському та лісовому господарствах, цементної, сталеливарної та інших галузях.

Щоб трансформувати економіку, необхідно розглядати її як філію екосистеми. Кризові ситуації є зручними моментами для перегляду основ розвитку. Серйозного перегляду потребують і масштаби управління політикою сталого розвитку. [12, С. 134-141]

Висновки. Виходячи зі негативного стану навколишнього середовища, погіршенню якого постійно сприяє виробництво металопродукції в умовах зношеності основних виробничих фондів, постає питання про необхідність введення механізмів, які могли б одночасно зменшити тиск на навколишнє середовище, покращити стан виробничих потужностей, сприяти зниженню витрат ресурсів та енергії, знизити екологічні ризики для підприємств металургійної галузі, що спричинить зменшення собівартості і покращення якості виробленої продукції. До головних факторів виникнення та збільшення екологічних ризиків металургійних підприємств слід віднести:

- Зношення основних виробничих фондів та застарілість технологій, що використовуються;

- Перевищення показників реальних викидів в атмосферне повітря, скидів у водні джерела та утворення відходів виробництва над нормативними показниками, що призводить до необхідності сплати штрафів та задоволення претензій з боку Державних екологічних інспекцій;

- Ціль на отримання максимального прибутку без врахування шкідливих наслідків для навколишнього середовища -відсутність довгострокових стратегічних планів, що включають поступове зниження антропогенної напруги;

- Відсутність фінансової підтримки у процесах модернізації виробництва та використанні новітніх технологій з боку державних, обласних та міських органів влади.

РЕЗЮМЕ

Статтю присвячено питанням впливу виробничої діяльності металургійних підприємств на стан навколишнього природного середовища Донецької області. Визначено фактори виникнення екологічних ризиків. Ключові слова: металургія, екологія, ризики, промислове виробництво

РЕЗЮМЕ

Статья посвящена вопросам влияния производственной деятельности металлургических предприятий на состояние окружающей природной среды Донецкой области. Определены факторы возникновения экологических рисков. Ключевые слова: металлургия, экология, риски, промышленное производство

SUMMARY

The article is devoted the impact of industrial activity of the metallurgical enterprises on the condition of the environment in Donetsk region.The main

factors of environmental risks are defined.

Keywords: Metallurgy, Environment, Risk, Manufacturing

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Лук'янова, В.В. Економічний ризик: Навч. Посіб. / В.В. Лук'янова Т.В. Головач - К.: Академвидав, 2007. - 464 с.

2. Динаміка основних показників утворення та поводження з відходами I-III класів небезпеки по Україні [Электронный ресурс] / Держкомстат України. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

3. Управління маркетинговим потенціалом металургійних підприємств: моногр. / М.Г. Білопольський, Н.М. Маркова, О.В. Кленін, Р.О. Толжепніков / НАН України, Ін.-т економіки пром-сті. - Донецьк, 2010. - 228 с.

4. Викиди шкідливих речовин та парникових газів у атмосферу від стаціонарних джерел забруднення у 2010 року [Електронний ресурс] [21.03.2011 р №64] / Державний комітет статистики України/ - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

З. Третьяков, С.В. Инвестиции в экологию - гарант экологическойбезопасноститерритории / С.В. Третьяков // Международный форум ECO.INN: инновационная модель экологическойсистемыпромышленногорегиона (Донецк, 3-4 июня 2010г.). - Донецк: Б.И., 2010. - С. 12-1З.

6. Биць, Н.С. Проблеми атмосферного повітря Донецької області / Н.С. Биць //Международный форум ECO.INN: инновационная модель экологическойсистемыпромышленногорегиона (Донецк, 3-4 июня 2010г.). - Донецк: Б.И., 2010. - С. 117-119.

7. Завертаный, А. Ф. ВодныересурсыДонецкойобласти/ А. Ф. Завертаный// Международный форум ECO.INN: инновационная модель экологическойсистемыпромышленногорегиона. (Донецк, 3-4 июня 2010г.). - Донецк: Б.И., 2010. - C. 119-123

8. Кинев, Ю.Ю. Оценкарисковфинансово-хозяйственнойдеятельностипредприятий на этапепринятияуправленческогорешения / Ю.Ю. Кинев // Маркетинг в России и за рубежом. - 2002. - №З. - С.73 - 83.

9. Десять основныхрисков для международногобизнеса[Исследование «ЭрнстэндЯнг» в областибизнес-рисков 2009]. - Oxford:Analytica, Ernst&Young 2009. - 30 с.

10. ЭнергоэффективностьДонецкогорегиона: опыт и перспективы // Энергосбережение. - 2009. - №8 (118). - С. 4-8.

11. Металлургисократилипотреблениегаза на 34% [Электронный ресурс]. - Режим доступа:http://ukrrudprom.ua/news/Metallurgi_sokratili_potreЫenie_gaza_na_34.htm.

12. Времяфинансового, экономического, экологического, социальногокризисов: ставки, противоречия, возможности // Социальные и гуманитарные науки: отечественная и зарубежнаялитература. Сер. 2:Экономика. РЖ. - М., 2010. - №2. -С. 134-141.

УДК 334.711

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Какуніна Г.А., аспірант, асистент кафедри «Економіка і маркетинг» ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» '

Сучасний стан і проблеми вітчизняної економіки пояснюються глобалізаційними процесами, які торкаються актуальних аспектів всебічного позитивного розвитку і ратифікації міжнародних соціальних стандартів на рівні як держави, регіонів так і промислового підприємства, тобто на мікрорівні, входження національних стандартів у міжнародний інтеграційний простір [1]. Системна оцінка рівня соціального розвитку промислового підприємства в сучасних умовах транзитивної економіки України є актуальною і практично значимою, оскільки, сталий розвиток промислового підприємства в тріаді соціо-еколого-економічного розвитку є запорукою ефективного функціонування економіки в цілому. Сталий розвиток потребує балансу між соціальними, екологічними, економічними і політичними аспектами. Асоціація ВІТС оприлюднила результати досліджень в яких була доказана залежність між фінансовими показниками компанії та ефективністю її управління соціальними і екологічними аспектами. Згідно результатів дослідження, корпорації, які активно управляють соціальними та екологічними питаннями, а також регулярно оцінюють свої показники в сфері КСВ (корпоративної соціальної відповідальності), показують більш високий рівень прибутку. Додатковий прибуток таких компаній у порівнянні з конкурентами коливається в межах від 3,3% до 7,7%. Більш того, дослідження доказало, що чим частіше компанія оцінює соціальні та екологічні показники своєї діяльності, тим менше волатильність її акцій [2].

Проблеми тріади соціо-еколого-економічного розвитку як на макро- так і на мікрорівні є взаємопов' язаними та їх розв' язання потребує системного підходу. Загального системного підходу до формування системи показників (індикаторів), визначення їх оптимальної кількості для отримання достовірної оцінки, інтегральної оцінки рівня соціального розвитку підприємства на сучасному етапі не сформовано. Питання, що розкривають основні аспекти управління соціальним розвитком на мікрорівні здебільшого знаходяться на початковому рівні дослідження, оскільки їм приділялося недостатньо уваги, хоча слід зазначити, що цей аспект має першорядне значення для держави та регіону відносно аналогічного показника макрорівня.

У такому контексті мета і прагнення промислового підприємства, що функціонує в умовах ринкової економіки повинні бути націлені на раціональне використання природних ресурсів, поліпшення якості продукції, умов праці, підвищення соціальних стандартів до рівня міжнародних, зменшення негативного впливу на оточуюче середовище, покращення соціального клімату колективу, підвищення свого іміджу шляхом участі у соціальних і благодійних програмах і таке ін. Здатність підприємства виконати поставлені завдання можна дослідити за допомогою оцінки рівня соціального розвитку.

Проблемам і питанням оцінки рівня соціального розвитку підприємства присвячені роботи О. М. Пшеничної, М.М. Бурмака, П. Поповича, Л.О. Омелянович, А.М. Гриненко, М.В. Боровик, Т.В. Калінеску та ін.

Питання розвитку підприємств висвітлені в наукових працях А. Амоші, Н. Цопа, І. Булєєва, В. Вишневського, О. Раєвневої, О. Мартякової, Т. Надтоки та ін. Але, необхідно констатувати, що значний вклад представників наукової спільноти в розробку дослідження теоретичних і практичних аспектів соціального розвитку і його оцінки за допомогою інтегрального індикатора на рівні промислового підприємства залишає невирішені питання, пов' язані з узагальнюючою оцінкою сталого розвитку на мікрорівні та окремих його складових, зокрема - соціального.

Метою даного дослідження є узагальнення та вдосконалення системи показників (кількісних та якісних параметрів (індикаторів)), що характеризують рівень соціального розвитку промислового підприємства.

В своїх наукових працях, присвячених питанням розвитку підприємств Н.В. Цопа під розвитком розуміє незворотній, направлений, закономірний процес, який призводить до виникнення нового стану системи, виступає головною умовою виживання та адаптації промислового підприємства до сучасних економічних умов [3]. В роботі Р.В. Фещур зазначено, що розвиток підприємства проявляється через поліпшення параметрів виробничих або бізнес-процесів чи управління ними, внаслідок чого підвищується ефективність діяльності підприємства у поточному році порівняно з базовим [4].

Під соціальний розвитком підприємства ми розуміємо такий тип змін на підприємстві, що визначається переходом соціальних відносин та процесів до якісно нового стану, при якому змінюється рівень задоволення існуючих соціальних потреб та (або) задовольняються нові. Соціальний розвиток підприємства є наслідком як цілеспрямованої діяльності людей - суб' єктів цього процесу, так і результатом непрямого впливу виробництва на соціальні групи підприємства, населення регіону, споживачів продукції підприємства.

Підставою для формування системи показників соціального розвитку промислового підприємства є узагальнення існуючих наукових досліджень в галузі управління соціальним розвитком на мікрорівні.

Отже, в науковому дослідженні щодо показників соціальної ефективності виробництва на мікрорівні І.Ф. Лісна [5] у якості показників, що характеризують соціальну ефективність діяльності підприємства пропонує наступні:

- гарантія зайнятості;

- інтелектуалізація праці, ступінь її творчого змісту;

- професійне зростання і просування по службі;

- збільшення доходів робітників;

- участь в управлінні підприємством;

- морально-психологічний клімат у колективі;

- збільшення вільного часу;

- підготовка і перепідготовка кадрів;

- загальноосвітній рівень знань робітників;

- культурний рівень робітників;

- стан здоров' я робітників і членів їх сімей;

- пільги членам сімей робітників;

- екологічна чистота виробництва.

Соціальний розвиток підприємства авторами П. Поповичем, Я. Поповичем [6] в науковій роботі, присвяченій операційному аналізу результатів відповідного аспекту розвитку на мікрорівні представлений наступною системою показників:

© Какуніна Г.А., 2012

- показники праці і охорони здоров'я (рівень травматизму; рівень професійних захворювань; рівень тимчасової непрацездатності);

- показники культурних і соціально-побутових умов (рівень забезпеченості житлом; забезпеченість харчуванням);

- загальні показники соціальної стабільності (рівень стабільності кадрів; рівень спортивної роботи; рівень освіти; рівень професійної підготовки);

- показники умов праці (режим праці та умови виробництва);

- рівень освіти і кваліфікації;

- показники стану виробничого середовища.

В дослідженні О.М. Пшеничної [7], присвяченому управлінню соціальний розвитком трудового колективу підприємства для відповідної оцінки надається наступна низка показників:

- умови, характер та зміст праці робітників (13 показників);

- структура колективу (9 показників);

- стимули праці (7 показників);

- задоволення соціально-побутових потреб працівників (7 показників);

- задоволення фізичних та духовних потреб працівників (10 показників);

- морально-психологічний клімат у колективі (11 показників);

- соціальна активність працівників (4 показника);

Є.Г. Левицька [8] у методичному підході до розробки програм соціально відповідального управління виділяє соціальну відповідальність перед:

- персоналом (коефіцієнти стабільності персоналу; матеріального стимулювання персоналу; професійного розвитку персоналу; професійної перспективності персоналу; співвідношення середньомісячної заробітної плати персоналу до середньогалузевого значення; соціального захисту персоналу; понаднормової роботи персоналу)

- споживачами (коефіцієнти незадоволеності споживачів якістю товарів та послуг; штрафних санкцій організації з захисту прав споживачів; росту цін на товари (послуги) підприємства; росту кількості товарів (послуг) неналежної якості; рівня обслуговування споживачів; культури обслуговування споживачів)

- інвесторами і партнерами (рентабельність; коефіцієнти фінансової залежності; кредиторської заборгованості; абсолютної ліквідності; авансованих ресурсів; оновлення бізнесу; якості взаємодії підприємства сфери послуг та ділових партнерів)

- суспільством (коефіцієнти сплати податків; розвитку соціальної інфраструктури; захисту навколишнього середовища; утилізації відходів; створення додаткових робочих місць; інвестицій на стратегічний розвиток регіону; працевлаштування людей з обмеженими фізичними здібностями).

У Стандарті ISO 26000 [9] соціальна відповідальність охоплено наступне коло проблем, а саме:

- права людини;

- практика праці;

- справедлива практика ділових відносин (ринкові відносини);

- відповідальність перед споживачем;

- організаційне управління;

- утягування суспільства.

Т.В. Якимчук [10] до показників соціальної ефективності відносить:

- фізичний розвиток населення;

- зменшення захворюваності;

- збільшення тривалості життя і періоду активної діяльності;

- покращення умов праці і відпочинку;

- підтримка екологічної рівноваги.

В науковому дослідженні Н.Б. Іваницької [11] щодо складових соціального розвитку машинобудівних підприємств у якості відповідних представлено наступне:

- удосконалення професійно-кваліфікаційного складу працівників;

- поліпшення умов праці;

- охорона здоров' я персоналу підприємства;

- забезпечення відпочинку;

- підвищення оплати праці;

- поліпшення життєвих і побутових умов працівників;

- організація культурних заходів;

- організація соціального страхування;

- допомога при кредитуванні персоналу;

- управління конфліктними ситуаціями;

- забезпечення самореалізації персоналу.

Т.В. Калінеску [12] в своєму науковому дослідженні щодо аналізу і оцінки соціально-економічного розвитку підприємств для оцінки соціального розвитку підприємства пропонує наступну низку показників:

- показники організації праці (чисельність робітників; коефіцієнт плинності кадрів; середня заробітна плата робітника; охват співробітників колективним договором);

- показники охорони праці (рівень травматизму на виробництві; рівень професійних захворювань; рівень витрат на охорону праці);

- показники освіти робітників (підготовка кадрів; підвищення кваліфікації робітників; рівень витрат на освіту);

- екологічні показники (обсяг відходів; питома вага сировини, що використовується вторинно; обсяги води, що використовується

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах