О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства - страница 33

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

вдруге);

- показники взаємодії підприємства зі спільнотою (взаємодія з органами влади відносно соціально-економічного розвитку територій; взаємодія з некомерційними організаціями відносно рішення суспільно значущих питань; участь у формуванні державної політики).

Показники соціальної результативності прописані у керівництві зі звітності в області стійкого розвитку GRI [13]. Система показників соціальної результативності представляє собою 4 блока: підходи до організації праці та гідна праця (зайнятість; взаємовідносини співробітників та менеджерів; охорона праці і виробнича безпека; навчання та освіта; рівні можливості та різноманітність); права людини (стратегія і управління; недопущення дискримінації; свобода об' єднань і колективних переговорів; дитячий труд; примусова праця; дисциплінарна практика; підходи до забезпечення безпеки; права малочисельних народів); суспільство (корупція; пожертви на політичну діяльність; конкуренція і ціноутворення); відповідальність за продукцію (здоров' я та безпека споживачів; продукція і послуги; реклама; повага до приватного життя).

Показники екологічної результативності розглядаються у звіті окремо, але, поділяючи думку більшості представників наукової спільноти, розглянемо ці дві складові в одному контексті соціального розвитку промислового підприємства. У керівництві з соціальної відповідальності чітко зазначено, що екологічна відповідальність не тільки передбачає виживання і процвітання; метою соціальної відповідальності також є забезпечення можливості майбутніх поколінь чоловіків та жінок задовольняти свої потреби в області розвитку.

Екологічні проблеми тісно пов'язані з забезпеченням прав людини, соціально-економічним розвитком суспільства та іншими ключовими аспектами, що відносяться до соціальної відповідальності [14]. Таким чином, екологічну результативність як складову соціального розвитку з позиції системи оцінки GRI можна представити низкою основних показників, а саме: сировина; енергія; вода; біорізноманітність; відходи; викиди; скиди; постачальники; продукція і послуги.

На макрорівні У.С. Савків [15] при визначенні інтегральної оцінки сталого розвитку регіону соціальний розвиток та охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів представляє наступним переліком показників:

- доходи в розрахунку на одну особу;

- рівень зайнятості населення;

- середня очікувана при народженні тривалість життя;

- площа сільськогосподарських угідь;

- обсяги викидів нестаціонарними джерелами в атмосферу;

- наявність промислових відходів в сховищах організованого складування на території підприємств.

У науковому виданні інституту прикладного системного аналізу НАН України і МОН України «Сталий розвиток регіонів України» зазначено, що по-перше, позбавлення соціального контексту забезпечення сталого розвитку, робить цей розвиток беззмістовним; по-друге, соціальна складова сталості розвитку відображає якість життя населення і зорієнтована на збереження стабільності соціальних і культурних систем, зокрема на скорочення числа руйнівних конфліктів між людьми. Дана концепція базується на благородній гуманній ідеї поліпшення якості життя нинішнього і майбутніх поколінь. Аутсайдерами рейтингу регіонів України за Індексом соціального виміру сталого розвитку виявилися такі області як Луганська (27 місто), Дніпропетровська (26 місто) та Донецька (25 місто), які демонструють відставання за більшістю показників - складників відповідного Індексу [16].

Слід зазначити, що на практиці питаннями соціального розвитку промислового підприємства здебільшого займаються великі корпорації. Так, у річному звіті ДТЕК зазначено, що концепція стійкого розвитку дозволяє гармонійно інтегрувати успішний бізнес з базовими загальнолюдськими цінностями та пріоритетами національної економіки [17]. Керівництво компанії пов'язує соціальний розвиток підприємства з такими основними аспектами як: соціальна політика: соціальне партнерство та управління персоналом (залучення, мотивація та утримання талановитих та ініціативних фахівців; створення сприятливих умов праці, що забезпечують охорону здоров'я всіх співробітників; постійне оновлення знань та розвиток навичок для виконання поточних та майбутніх бізнес-задач компанії; розвиток персоналу; співробітництво з ВУЗами; з 2009 року на підприємствах почалось впровадження нової системи оплати праці за методикою HAY GROUP, яка має значні переваги з попередньою; наявність соціальних гарантій, соціальних пільг, крім того компанія надає ряд пільг зверх визначеного законодавством переліку; з 2007 року проводиться зміна системи управління охороною праці у відповідністю з вимогами OHSAS 18001:2007; створена система аудитів безпеки поведінки; розроблено корпоративний стандарт спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту;), а також екологічна політика: сертифікація системи екологічного менеджменту на відповідність міжнародному стандарту ISO 14001:2004; охорона атмосферного повітря; охорона і раціональне використання водних ресурсів; розміщення відходів та рекультивація земель [17].

У Звіті про сталий розвиток Групи СКМ оцінка виконується з використанням показників GRI і принципам Глобального договору. Виділяють наступні блоки соціальної результативності: екологічна результативність, права людини, організація праці і гідна праця та взаємодія з суспільством [18].

На підставі аналізу наукових досліджень в області оцінки соціального розвитку розроблено найбільш прийнятну, з погляду автора, систему показників оцінки відповідної складової сталого розвитку на мікрорівні, що представлена на рис. 1.

Розглянемо більш детально перелік показників, запропонованих автором, що стосуються кожного аспекту соціального розвитку промислового підприємства в загальній системі оцінки.

При формуванні системи показників соціального розвитку промислового підприємства були враховані наступні якісні критерії: а) зіставність; б) актуальність і суттєвість; в) зрозумілість; г) достовірність і перевіряємість [19].

Перелік показників в контексті сприятливих та гідних умови праці щодо оцінки соціального розвитку на мікрорівні можна представити наступною низкою:

- рівень виконання програм підтримки працівників, що закінчують кар' єру;

- рівень механізації праці;

- відповідність санітарно-гігієнічних умов праці нормам;

- питома вага робітників, що працюють у комфортних умовах;

- величина виплат, компенсацій та пільг за роботу у некомфортних умовах праці, що припадає на 1-го робітника;

- співвідношення чоловіків/жінок у складі вищого керівництва та органів корпоративного управління (рівні можливості);

- режим праці та умови виробництва;

- сума витрат компанії на облаштування робочих місць сучасними технічними та інформаційними засобами;

- соціальний захист працівників компанії;

- наявність соціальних гарантій.

Система, показників оцінки соціального розвитку промислового підприємств а

Сггриятливі: гідні умови праці

Розвиток персоналу

Безпека та. охорона, праці

Організація та стимулювання праці

Відповідальність перед суспільством

Відповідальність перед споживачем

Культурні та соціально-

ПООУТОВІ УМОВИ

Екологічна результативність

Рис. 1 - Система показників соціального розвитку промислового підприємства

При формуванні показників окремих блоків було враховано наукову розробку О.В. Захарової, що представлена системою показників трудового потенціалу промислового підприємства [20].

Блок «Безпека та охорона праці» включає наступні показники:

- витрати на забезпечення здоров'я працівників;

- витрати на впровадження заходів з охорони здоров'я та зниження виробничого травматизму;

- втрати робочого часу через хвороби та травми;

- рівень виробничого травматизму, в т.ч. зі смертельними випадками;

- рівень профзахворювань;

- рівень тимчасової непрацездатності;

- показник частоти та тяжкості захворювань в розрахунку на 100 працівників;

- рівень відповідності системи управління охороною праці існуючим стандартам;

- витрати на впровадження розроблених корпоративних стандартів спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту. «Організація та стимулювання праці» характеризується наступною низкою показників:

- коефіцієнт плинності кадрів;

- коефіцієнт стабільності персоналу;

- коефіцієнт прийому;

- коефіцієнт вибуття;

- середньорічний коефіцієнт вибуття спеціалістів та практиків;

- витрати на стимулювання талановитих та ініціативних фахівців;

- співвідношення середньомісячної заробітної плати працівників до середньогалузевого значення;

- питома вага співробітників, охоплених колективними договорами;

- збільшення доходів працівників.

Блок «Розвиток персоналу» в контексті соціального розвитку промислового підприємства слід розглядати переліком наступних показників:

- вікова структура промислово-виробничого персоналу;

- середня кількість годин навчання на 1 - го співробітника за рік;

- загальноосвітній та культурний рівень працівників;

- відсоток підготовлених кадрів та тих, хто пройшов перепідготовку та підвищення кваліфікації;

- рівень професійного розвитку персоналу;

- рівень витрат на освіту;

- питома вага раціоналізаторів та винахідників серед загальної кількості працівників. «Відповідальність перед суспільством» представлено наступними показниками:

- створення нових робочих місць, в т.ч. для людей з обмеженими фізичними можливостями;

- кількість отриманих винагород, що мають відношення до соціальної, етичної чи екологічної результативності;

- сума сплачених податків;

- сума інвестицій на стратегічний розвиток підприємства, регіону, держави;

- сума пожертв на політичну діяльність;

- рівень участі і благодійних та соціальних програмах суспільства;

- сума пожертв на благодійність;

- коефіцієнт оновлення бізнесу та показники рентабельності.

«Культурні та соціально-побутові умови» характеризуються наступною низкою показників:

- питома вага працівників забезпечених житлом у загальній кількості працівників, що потребують житла;

- відсоток виконання запланованих культурних заходів;

- питома вага працівників, що отримали від компанії матеріальну допомогу при сплаті кредиту на житло;

- питома вага працівників, що отримали від компанії можливість відпочити у санаторно-курортній зоні;

- рівень витрат компанії на утримання власних баз відпочинку та оздоровлення працівників. «Відповідальність перед споживачем» автор пропонує охарактеризувати такими показниками, як:

- кількість і види випадків порушення нормативних актів в області поінформованості про властивості продукції та її маркування, включаючи будь-які штрафи, нараховані за такі порушення;

- кількість і види порушень нормативних актів, що мають відношення до реклами та маркетингу;

- кількість обгрунтованих скарг відносно порушень недоторканості приватного життя споживача;

- коефіцієнт незадоволеності споживачів якістю продукції (товарів чи послуг);

- коефіцієнт росту цін на продукцію (товари чи послуги);

- рівень та культура обслуговування споживачів.

«Екологічна результативність» в системі показників соціального розвитку промислового підприємства представлена наступним переліком:

- кількість використаної сировини, крім води;

- витрати енергії в процесі експлуатації основних видів продукції;

- річний забір поверхневих і підземних вод у відсотках до кількості щорічно відновлюваної воді, доступною з цих джерел;

- сума витрат на охорону навколишнього середовища (атмосферного повітря; утилізацію відходів; зниження викидів; рекультивацію земель та ін.);

- рівень відповідності екологічного менеджменту компанії міжнародним стандартам.

Таким чином, можна зробити висновок, на основі проведеного дослідження, що по-перше, єдиного підходу до формування системи показників соціального розвитку промислового підприємства серед науковців і на практиці не існує, по-друге, слід акцентувати увагу на те, що проблеми формування показників та створення систем їх оцінювання, адаптованих до національних екологічних та соціальних стандартів, національної та регіональної соціальної політики є надзвичайно важливими, але поки що достатньою мірою не досліджені.

Автором запропонована узагальнена система показників соціального розвитку промислового підприємства, що охоплює такі аспекти, як сприятливі, гідні умови праці; безпека та охорона праці; організація та стимулювання праці; розвиток персоналу; відповідальність перед суспільством та споживачами; культурні та соціально-побутові умови, а також екологічну результативність.

На наступному етапі наукового дослідження планується розв'язання проблем пов'язаних з побудовою інтегрального показника оцінки соціального розвитку промислового підприємства.

РЕЗЮМЕ

В статье проведен анализ литературных источников, касающихся отдельных вопросов социального развития промышленного предприятия в контексте формирования показателей социального развития на микроуровне. На основе обобщения научных работ и различных подходов отечественных ученых автором предложена система показателей социального развития промышленного предприятия. Ключевые слова: социальное развитие, система показателей, устойчивое развитие, экологическая результативность.

У статті проведено аналіз літературних джерел, що стосуються окремих питань соціального розвитку промислового підприємства в контексті формування показників соціального розвитку на мікрорівні. На основі узагальнення наукових праць і різних підходів вітчизняних вчених автором запропонована система показників соціального розвитку промислового підприємства. Ключові слова: соціальний розвиток, система показників, сталий розвиток, екологічна результативність. SUMMARY

The analysis of the literature relating to individual social development of industrial enterprises in the context of the formation of social development indicators at the micro level. According to the analysis of scientific works and the different approaches of domestic scientists author proposed a system of indicators of social development of the industrial enterprise.

Key words: social development, metrics, sustainable development, environmental performance

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Проблеми   соціально-економічного   розвитку   України   в   умовах   глобалізації   [Електронний   ресурс].   -   Режим доступу: http://www.lnu.edu.ua/faculty/ekonom/Form Rynk Econ/2009 19/10 %D0%9A%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%BA%D0%B0%20%D0%94% D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88.pdf

2. Михайлова Н. В. Социальная ответственность: международный стандарт ISO 26000. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.nacmedpalata.ru/files/reports/mihailova.ppt

3. Н.В. Цопа Синтез системы оценки развития промышленного предприятия [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc gum/venu/2010 1/29.pdf

4. Фещур Р.В. Групи показників (індикаторів) оцінювання рівня розвитку підприємств [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/10053/1/36.pdf

5. І. Ф. Лісна Показники соціальної ефективності виробництва на мікрорівні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://eprints.kname.edu.ua/1677/

6. Попович П., Попович Я. Операційний аналіз результатів соціального розвитку підприємства [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://library.tneu.edu.ua/files/EVD/site2 1/published/05ppysrp.pdf

7. Пшеничная Е.Н. Определение интегрального показателя для оценки уровны социального развития коллектива предприятия [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://eprints.kname.edu.ua/4170/

8. Левицька Є.Г. Методичний підхід до розробки програм соціально відповідального управління підприємства сфери послуг [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc gum/sre/2012 2/212.pdf

9. Окончательный проект. Международный стандарт. ISO/FDIS. 26000. TMB/WG/SR. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.nornik.ru/ upload/editor files/file1756.pdf

10. Якимчук Т.В. Соціально-економічна ефективність підприємства та її значення в сучасних умовах [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum/Vzhdtu_econ/2011_2_2Z41.pdf

11. Іваницька Н.Б. Складові соціального розвитку машинобудівних підприємств [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vlp.com.ua/node/4446

12. Калинеску Т. В., Недобега Е.А. Анализ и оценка уровня социально-экономического развития предприятия [Электронный ресурс]. -Режим доступа: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc Gum/Bi/2011 2 2/117-119.pdf

13. Руководство по отчетности в области устойчивого развития [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.omnesgroup.ru/standart.pdf

14. Руководство по социальной ответственности [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.csrjournal.com/lib/instruments/1693-rukovodstvo-po-socialnojj-otvetstvennosti-iso.html

15. Савків У. С. Інтегральна оцінка сталого розвитку регіону [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.business-inform.net/_.. ./kachka_pdf.

16. Сталий розвиток регіонів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://activity.wdc.org.ua/ukraine/Isd_ukr-2400dpi-10.pdf

17. Годовой отчет ДТЭК [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.dtek.com/ru/investor-relations/annual-reports

18. Звіт про сталий розвиток групи СКМ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.svb.org.ua/reports/zvit-pro-stalii-rozvitok-grupi-skm-2007-rik

19. Єфименко Т. І. Методичні підходи до формування системи показників соціальної відповідальності [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vetp/2009_26/09etiico.pdf

20. Захарова О.В., Островська А.О. Система показників трудового потенціалу промислового підприємства [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://library.donntu.edu.ua/fem/vip100-1/100-1_06.pdf

УДК 339.138

ПИТАННЯ ПРОСУВАННЯ ТА ПЕРСОНІФІКАЦІЇ МАРКЕТИНГУ КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ПОСЛУГ

Калініченко З.Д., доцент кафедри економіки і маркетингу Донецького національного технічного університету '

Постановка проблеми. Консалтингові фірми, як і виробничі підприємства, користуються концепцією стратегічного розвитку своєї компанії та технікою стратегічного маркетингу. Однак сприйняття стратегії лише як сфери застосування професійних знань останнім часом зникає серед консультантів. Все більшого поширення набуває погляд на стратегічний розвиток як на корисний для консультаційної організації довгостроковий напрямок діяльності.

Такий підхід обумовлений наступними змінами зовнішнього середовища:

- стрімким розвитком управлінського консалтингу за останні десять років;

- збільшенням кількості консультантів з питань оцінної, аудиторської, в цілому управлінської діяльності, що сприяло появі конкуренції у цій сфері;

- орієнтацією консультаційних фірм на ринок та споживача, використанням агресивного маркетингу послуг.

Таким чином, перед окремою консультаційною фірмою виникає проблема утримання своїх ринкових позицій, постійного пе­регляду ступеня своєї компетентності та відповідності набору послуг вимогам клієнтів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у розробку проблем просування та персоніфікації маркетингу консультаційних послуг зробили вітчизняні вчені В.І.Поляков, Т.Л.Приймак, В.Л.Корінєв та ін.

Консультування, як специфічний напрямок бізнесу, розглядається у дослідженнях водночас у двох якостях: професійної діяльності та ділової активності. Фахівці та науковці в єдності двох аспектів консалтингу вбачають власне специфіку консалтингової фірми.

© Калініченко З.Д., 2Ol2

Діяльність консультаційної фірми у сучасних дослідженнях визначається наявністю стандартизованої системи виробництва та надання послуг, а також використанням певних методологічних підходів у діагностиці.

Метою дослідження є виявлення основних завдань персоніфікації маркетингу консультаційних послуг, специфічних та проблемних питань, пов'заних з маркетингом консультаційних послуг.

Маркетинг консультаційних послуг значно відрізняється від маркетингу споживчих товарів або засобів виробництва, що пов'язано насамперед з особливостями товару «консалтингова послуга»[1].

Внаслідок неможливості наочно продемонструвати вид та якість консультаційної послуги споживач не має чітких критеріїв порівняння її з товарами-аналогами, головним завданням маркетингу є надання послузі «матеріального» вигляду.

При цьому консультант повинен продавати не послугу, а компетентність, кваліфікацію і досвід персоналу консалтингової фірми, підкреслюючи вигоди і переваги, які отримує користувач послуги.

Основні результати дослідження. Слід, в першу чергу зазначити, що складність оцінки товару полягає у розбіжності між собівартістю послуги, як її собі уявляє клієнт,та ціною, яку він має сплатити, адже клієнт, як правило, не враховує необхідності здобуття консультантом нових знань, необхідних для виконання поставленого завдання.

З іншої сторони, проблемою маркетингу консультаційної послуги є вірогідність зміни її якісної характеристики у процесі обслуговування клієнта.

Іноді в результаті ускладнень під час збору в організації клієнта інформації та опору її персоналу запропонованим змінам почат­ковий консультаційний продукт може трансформуватися, що дещо знижує його цінність. Успішність продажу консультаційних послуг значною мірою залежить від маркетингової кваліфікації консультанта.

На наш погляд, на сучасному етапі залишаються основними завданнями маркетингу консультаційних послуг вивчення та прогнозування ринку (клієнти, конкуренти, партнери), розробка методів пристосуванця до ринкових умов (просування товарів), визначення ефективної цінової політики.

Маркетинг консалтингових послуг — процес, покликаний допомогти клієнтам дізнатись про послуги, оцінити спроможність консультантів вирішувати управлінські проблеми, а клієнтів — купувати консультаційний продукт.

Специфічність консалтингового продукту визначає вибір інструментарію маркетингу, основними елементами якого мають бути відповідний комплекс маркетингових комунікацій (реклама, пропаганда), цінова політика, індивідуалізація послуг, управління попитом і пропозицією консалтингових послуг.

Про важливість маркетингу як складової успіху фірми може свідчити той факт, що лідери консалтингового бізнесу при підготовці своїх співробітників обов'язково навчають їх маркетингу, оскільки високопрофесійний маркетинг власних послуг є частиною іміджу фірми.

Більшість консультаційних фірм, організованих у формі партнерства, доручають роботу по заохоченню нових клієнтів окремим партнерам, а не корпоративним відділам маркетингу. Однією з причин такої політики є персоніфікація продажу консультаційної послуги.

Типовість рекламних текстів, які розробляються маркетинговими службами консультаційних фірм, призводить до того, що клієнти не в змозі відрізнити одну консультаційну фірму від іншої. Персоніфікація маркетингу консалтингової послуги сприяє ідентифікуванню клієнтом послуг конкретної консультаційної організації.

Результатом маркетингової діяльності є кількість і якість (інноваційний потенціал, профіль та місце фірми в галузі) клієнтів, з якими працюють консалтингові фірми.

Отже, аналіз видів послуг, а також частки інтелектуальних та індивідуальних робіт у їх загальному обсязі може характеризувати напрямок розвитку консалтингової фірми.

Сьогодні запорукою успіху є поєднання консультаційного професіоналізму та маркетингової кваліфікації спеціалістів. Ці поняття утворюють конкурентний статус консультаційної фірми.

Одним з основних маркетингових завдань консалтингових фірм с пошук нового продукту, який міг би зацікавити клієнта. Такий продукт користуватиметься попитом, якщо він міститиме нові оригінальні ідеї, які сприятимуть корпоративному відтворенню. Сьогодні схвалюються зусилля консультантів, спрямовані на генерацію конкурентоздатних ідей, оскільки саме вони визначають майбутній розквіт фірми. Стимулом для такої роботи може бути збільшення винагород та преміювання.

Сприяння з боку фірми персоніфікації маркетингу консультаційних послуг, підвищенню якості консультаційної послуги пояснюється жорсткою конкуренцією на консалтинговому ринку, де інтелектуальне лідерство продукту може бути забезпечене його фірмовою приналежністю.

Для побудування успішної маркетингової діяльності кожен консультант повинен з'ясувати такі моменти:

- що саме бажає отримати клієнт в результаті консультування;

- чи можливе підтвердження клієнтом у письмовій формі компетентності і професіоналізму консультанта, оскільки більшість нових клієнтів будуть керуватися відгуками попередніх споживачів даного консалтингового продукту.

Професіонали повинні регулярно зустрічатися зі своїми клієнтами для обговорення їх справ, відвідувати їх збори, проводити семінари та надавати дрібні послуги.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах