О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства - страница 35

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

Партнерські відносини - відносно новий аспект на сучасному етапі розвитку ринкової економіки в нашій країні, який важко сприймається практикою бізнесу та в багатьох випадках стає каменем спотикання. Достатньо багато експертів поділяють думку, відповідно до якої поведінку суб' єктів ринку слід розглядати не просто як раціональний вибір з безлічі можливих сценаріїв, а як змінну, обумовлену зазначеною безліччю сценаріїв, поряд зі розробленими процедурами прийняття рішень та умовами економічного оточення.

Логіка подальшого викладення матеріалу вимагає розкрити зміст категорій «виробник» і «споживач». Виробник - це підприємство, яке виготовляє продукцію, надає послуги та реалізує свою продукцію на ринку самостійно або за допомогою посередників. Споживач -підприємство чи посередницька організація, які споживають або використовують продукт діяльності виробника. Однією із особливостей споживачів продукції виробничо-технічного призначення, як зазначалося вище, є багатоасортиментний характер їх попиту.

Взаємодія між зазначеними суб' єктами промислового маркетингу носить суперечливий характер, яка виразно відбивається у механізмі залежності задоволення потреб від результатів цього процесу. При цьому надмірне посилення залежності задоволення потреб від результатів кожного з рівнів взаємодії слід вважати небажаним. Це штучно підсилює відособленість окремих господарських ланок, обмежує об' єкт ринкової активності учасників процесу, перешкоджає підвищенню ефективності окремих форм взаємодії.

Системний підхід забезпечує єдиний та цілісний розгляд досліджуваного явища у всіх аспектах, зв' язках і опосередкуваннях, націлює на всебічний розгляд самого процесу взаємодії як явища в його об' єктивній реальності. Для дослідження партнерських зв' язків між виробником і споживачем системний підхід виступає загальною методологією.

На первинному рівні аналіз партнерських відносин пов' язаний з розкриттям їх соціально-економічного змісту. Пізнання партнерських відносин на цьому рівні відбувається як сходження від абстрактного, від сутності, від найбільш загальних теоретичних висновків. Також на цьому рівні досліджуються, наприклад, такі економічні категорії, як вартість, необхідний і додатковий продукт, вартісні форми взаємовідносин.

Оптимальна взаємодія можлива при встановленні позитивних взаємин між маркетинговими суб' єктами, які займають різні рівні в системі економічних відносин і виконують різні функції.

Для вмілого творчого застосування досвіду взаємодії підприємств-виробників із споживачами слід переосмислювати діючу практику. Наприклад, позитивна практика партнерських взаємовідносин поступово накопичується і реально функціонує, зокрема, в промисловості Донецького регіону. Сучасна практика партнерства вимагає формування оптимуму між матеріально-речовою та реалізаційною складовими партнерських відносин.

Для раціональної та ефективної системи партнерських зв' язків між виробниками і споживачами продукції виробничо-технічного призначення необхідна така система, яка забезпечувала б існування наступних умов: відповідність асортименту та якості одержуваноїпродукції дійсним потребам виробництва у споживача; найменші витрати обігу (в тому числі витрати на транспортування, складування тощо); найменші запаси матеріальних ресурсів як у сфері виробництва, так і в сфері обігу.

Моніторинг взаємодії виробників і споживачів дозволяє побачити різноманітність і різний рівень ефективності. Це є показником одночасно незрілості ринкових відносин на ринку засобів виробництва та високих можливостей їх вдосконалення. Ефективність взаємин у наш час визначається у багатьох випадках суб'єктивним фактором власників і менеджерів конкретного промислового підприємства.

В цілому систему господарських зв'язків ринкової взаємодії не слід розуміти спрощено - як сукупність відносин на еквівалентній основі. На нашу думку, незважаючи на те, що такий методологічний підхід принципово є вірним, тут не враховується, що сама система господарських зв' язків є суспільним явищем. Ці відносини можна визначити як різнорівневі організаційно-економічні, що виникають між маркетинговими суб' єктами з приводу встановлення визначеності їх взаємодії, підтримання динамізму обмінних процесів, проведення коригувальних дій та фундаментальних змін для забезпечення необхідного стану аналізованої системи.

Нерозривний взаємозв' язок виробництва і споживання, виробників і споживачів визначає необхідність прямого узгодження дій економічних суб' єктів промислового маркетингу у виробництві та споживанні. Очевидно, що необхідно забезпечити пріоритет споживача у таких сферах його взаємодії з виробниками, як, наприклад, визнання споживчих властивостей продукту та витрат на його виробництво, визначення умов виробництва та впровадження нової техніки.

При цьому слід зазначити, що партнерство є такою системою взаємовідносин між підприємствами, яка забезпечує виробникам формування програми виробництва продукції безпосередньо за замовленнями споживачів та її реалізацію на взаємовигідних умовах.

До сфери партнерських відносин слід зараховувати не лише становлення надійних і довготривалих зв' язків з клієнтами, але й задоволення їх потреб у процесі придбання та використання товару/послуги на довгостроковій основі.

Підвищення ефективності партнерства досягається підприємствами-партнерами на основі:

узгодження якісних характеристик розширеного асортименту продукції, що дозволяє знизити матеріалоємність продукції, а також скоротити витрати на обробку матеріалів;

визначення конкретних обсягів і термінів постачання продукції або періодичності поставок, що скорочує нераціональні заміни матеріалів і знижує рівень виробничих запасів;

узгодження способів і засобів затарювання, навантаження, розвантаження та транспортування продукції, що дозволяє знизити транспортно-заготівельні витрати.

Крім цього, ефективність проявляється у спільній розробці та проведенні заходів щодо підвищення якості, розробки нових видів продукції та постачанню її в асортименті на замовлення споживачів.

Важливим є пошук методів, що дозволяють виміряти ефект від взаємодії найчастіше з тривалим тимчасовим лагом його отримання. Це особливо важливо в галузях з високою капіталомісткістю і тривалим періодом обороту капіталу. Під час взаємодії, як показує досвід, низка промислових підприємств передають свою продукцію окремим споживачам на реалізацію. У цьому випадку підприємство-виробник проводить попередню оцінку ступеня збалансованості своїх ресурсів з потребою по цій продукції.

Для оцінки можуть бути використані розрахункові показники, що характеризують рівень забезпеченості ресурсами і рівень реалізації продукції. Ці показники розраховуються за нижченаведеними формулами.

1. Рівень забезпеченості:

Р б = З + О *100

Гзаб   Р + Н,

з (1)

Р

Ррлз = З + О о (2) Продукція передається на реалізацію, якщо рівень забезпеченості стабільно дорівнює або перевищує 100%.

Процес взаємодії продуцентів і споживачів передбачає регулярні, стабільні взаємини між партнерами протягом усього терміну виконання поставлених завдань. На нашу думку, взаємодія партнерів - спосіб встановлення і розвитку саме виробничого співробітництва. Необхідна гармонізація інтересів виробника й споживача та нівелювання можливих негативних наслідків їх різної спрямованості, що забезпечує сталий розвиток партнерства в довгостроковому періоді. У ринкових умовах підприємства зосереджують свої зусилля на проблемах вдосконалення своєї продукції або ж на розробці організаційних ідей, пов' язаних з розвитком партнерських відносин, сфер відповідальності, систем управління, ініціативи тощо. Такий підхід дозволяє більш повно задовольняти запити споживачів, що в результаті призводить до збільшення попиту на продукцію, стимулює та регулює його, сприяє його підвищенню.

Взаємодія як процес системний, динамічний, багатофакторний, багатогранний, що включає перспективне планування продукту, розробку та проведення цінової політики, дозволяє виділити обставини, з якими пов' язана необхідність її вдосконалення у діяльності промислових підприємств.

Організація взаємодії - це встановлення порядку, структури та способу функціонування зв' язків між продуцентами і споживачами, які визначають певні партнерські взаємини між ними, їх виробничо-комерційне поведінку, взаємозв' язок, підпорядкованість і функції (обов' язки і права). При цьому взаємодія передбачає взаємопов' язану, злагоджену діяльність кожного маркетингового суб' єкта в заданому договірними відносинами ритмі.

Однак цей порядок може порушуватися, виникають окремі неполадки та відхилення від встановленого ходу партнерських відносин, з' являється необхідність в управлінні, тобто діяльності, яка відновлює порядок, порушені пропорції. Відзначимо, що відновлення не означає повну тотожність з тим, що було. Виробництво продуцента змінюється, змінюються ринкові зв' язки. Тому потрібні нові пропорції, часто й нові зв' язки. Все це і повинно бути здійснено управлінням, яке тісно переплітається з створюваної ним новою організацією взаємодії.

Отже, управління взаємодією зберігає і, більш того, вдосконалює його організацію. Тому організація - це переважно статика взаємодії, а управління - його динаміка. Але статика аж ніяк не означає відсутності руху. У більш широкому сенсі це безперервне циклічне повторення, жорсткий регламент, режим, повернення кожного разу у вихідне положення.

На практиці при просуванні товарних потоків виконуються численні функції, значення яких зростає в міру ускладнення характеристик самого товару. Ускладнення споживчої вартості товару призводить до розширення функцій в діяльності споживачів, які пов' язані з операціями по контрактно-інформаційному обслуговуванню процесів обміну, плавно переростає у функцію формування структур виробництва і споживання.

де: З - запаси на початок року;

О - обсяг постачання за рік;

Р - обсяг реалізованої продукції за рік;

- норматив запасу продукц ї. 2.     Р вень реал зац ї:

Взаємовідносини сторін в акті купівлі-продажу будуються на виконанні обов'язків, регламентованих правилами обміну так, що обов'язкам продавця кореспондуються відповідні права покупця і навпаки. Обов'язок продавця насамперед у тому, щоб передати покупцеві проданий товар, інакше кажучи, виконати поставку.

Таким чином, суб'єкти ринку вступають у взаємодію з приводу обміну. Вступаючи в контакт із середовищем, господарюючий суб'єкт отримує знання про конкретні дії на цьому ринку та складає для себе алгоритм реалізації прийнятого на цій основі рішення про взаємодію.

Пропозиція свого товару є ключовим моментом у системі взаємодії «виробник-споживач». Воно визначає спосіб, відповідно до якого продуцент пропонує доставити товар своїм партнерам-споживачам.

Взаємозв' язок виробника і споживача не може бути охарактеризований як одно-порядковий і прямолінійний, а, навпаки, є складною системою відносин, опосередкованих відносинами обміну та споживання. Розвиток діяльності виробника в тісному зв'язку з обміном, споживанням веде до кількісного та якісного зростання потреб, який, у свою чергу, виступає потужним стимулом нарощування виробництва. При цьому співвідношення потреб і виробництва розглядається в різних площинах, і в кожній площині кожна складова цього взаємозв' язку по черзі виступає первинною відносно одна до одної.

Особливість взаємодії виробника й споживача полягає в тому, що вона спирається на ефект кооперації, що виражається в наявності додаткової сили у порівнянні з сумою продуктивностей господарюючих суб' єктів. Тому велике підприємство-продуцент має додаткові виробничі можливості у порівнянні з більш дрібними підприємствами-споживачами, хоча і програє в мобільності.

Коопераційна взаємодія (партнерські зв'язки) характерна для підприємств, задіяних у ланцюжку продуктового потоку у напряму від виробника до кінцевого споживача. Складність і мультиваріантність виробничо-економічних відносин на ринку засобів виробництва дозволяє визнати модель коопераційної взаємодії як пріоритетну.

На коопераційну взаємодію учасників ринку засобів виробництва впливають наступні основні фактори: характеристика ринку, темпи зростання ринку, перешкоди для входу й виходу з ринку, рівень рентабельності, рівень стандартизації товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, вертикальна інтеграція, економія на масштабі.

Будь-яке промислове підприємство-виробник, отримуючи прибуток за рахунок своїх клієнтів, змушене витрачати все більше своїх коштів на задоволення зростаючих запитів, зберігаючи їх лояльність. Постійно зростаючі вимоги клієнтів щодо якості товарів промислового призначення, зокрема функціональних можливостей виробів, змушують виробників йти на скорочення прибутку, так як незадоволення вимог споживача може призвести до втрати останнього, а значить до погіршення фінансових результатів підприємства.

Організація продуктивної взаємодії повинна бути перш за все спрямована на утримання клієнтів, так як залучення нових клієнтів обходиться дорожче, ніж їх утримання. Утримання клієнтів для виробника обходиться значно дешевше, оскільки залучення нових пов' язане з додатковими витратами на «купівлю» їх уваги. Тому чим тривалішими є взаємини, тим вигідніше для виробника, і чим вище ці взаємини, тим вони вигідніші для підприємства. Взаємовідносини з клієнтами можуть знаходитися на стадії обізнаності, пізнання, розширення контактів, стадії прихильності до підприємства та, нарешті, на стадії руйнування цих відносин.

Вибір каналу взаємодії залежить від характеру товару, від особливостей споживача, а також від структури самого ринку, кількості та вартості угод. Так, якщо пріоритет у великій кількості угод, канал руху товарів повинен включати в себе кілька рівнів посередників. Якщо пріоритет в тому, щоб угод було мало, канал руху товарів повинен бути «коротким». Якщо вартість угод є великою, канал руху товарів має бути відносно прямим і «коротким», так як витрати, пов' язані з встановленням безпосереднього контакту з кожним споживачем, будуть менш значні для виробника. Якщо ж вартісний обсяг угод незначний, рекомендується використовувати більш довгі канали товароруху, щоб розподілити торгові витрати між великою кількістю суб' єктів ринку.

Підприємство-продуцент

Клієнт

Продукція, комплекс основних і додаткових послуг

Потреби споживачів

Канали збуту

Доступність виробника, економія часу на оформлення документів

Маркетингові комунікації

Обізнаність та знання продукції

Кваліфікація працівників

Режим роботи клієнтських відділів, оснащені робочі місця

Рис. 1. Структура партнерських відносин

Тому для промислового підприємства аналіз цільових ринків збуту має першорядне значення, оскільки саме їх купівельна спроможність визначає можливі фінансові потоки, а вимоги потенційних замовників до якості й конкурентоспроможності продукції визначають ті ніші, які можуть зайняти вироби вітчизняних підприємств. Необхідність відповідати ринковим умовам господарювання вимагає від промислового підприємства володіння здатністю швидко перебудовуватися на вимоги споживачів. Так, наприклад, багато видів раніше дефіцитної продукції не знаходять покупців через невідповідність ціни її споживчими властивостями.

При ринковій системі господарювання здатність швидко перебудуватися, організувати виробництво так, щоб економічно вигідно було випускати нові вироби високої якості, є головною умовою існування підприємств. Ця властивість прогресивного виробництва визначається як «гнучкість».

Окремі елементи партнерських відносин можна представити у вигляді схеми, яка враховує погляди та розуміння структури взаємодії в аспекті довгострокового співробітництва (рис. 1).

Перетворення ринку засобів виробництва в ринок замовлень припускає, що попит утворюється в потік оплачуваних замовлень, які здійснюють відомі споживачі. Пропозиція в цих умовах виконується не через планову систему запасів, а, як правило, безпосередньо в процесі виробництва. При цьому зменшуються запаси готової продукції та складські приміщення більше зайняті в як склади із сировиною, запас якої регулюють на виконання більш великого замовлення. Відносини між виробниками і оптовими торговими фірмами від разових угод переходять в торгові угоди у вигляді контрактів, в яких визначені асортиментні, кількісні, якісні, часові й цінові характеристики.

Формування якісно нових міжфірмових взаємовідносин вимагає застосування нових підходів до вибору партнерів у бізнесі, заснованих не лише на особистих зв' язках, але й на діловій репутації майбутнього партнера. На наш погляд, відносини «виробник-споживач» трансформуються з відносин, що будуються за принципом «довгої руки», в «мережеві відносини», тобто з відносин, при яких відбувається обмін обмеженою інформацією, необхідною для обґрунтування конкретного контракту, у відносини, засновані на ознайомленні партнерів з перспективами свого розвитку. Саме ступінь такого ознайомлення і визначає глибину партнерства.

Мережевий характер взаємовідносин і притаманна їм системна інтеграція є принципово новим напрямом партнерських відносин в ринковій економіці. Мережева форма як форма ринкової взаємодії маркетингових суб'єктів, що активно розвивається, є іншим механізмом координації, що відрізняється як від ієрархічного (внутрішньофірмового), так і від ринкового. Використовуючи раніше сформовані форми взаємодії, мережеві системи забезпечують більш суттєву гнучкість суб'єктам промислового маркетингу.

Мережева схема, відображаючи процес взаємодії, вписується в замкнутий контур управління ним, тобто може розглядатися як прототип локальних підсистем учасників партнерських відносин. Встановлення партнерських відносин нового типу в мережевих структурах базується не на ієрархії та жорстко вертикальному адмініструванні, а на принциповому рівноправ'ї засновників даної бізнес-організації, в якій всі ключові рішення приймаються одноголосно, самі засновники є кваліфікованими фахівцями певної галузі, з рівними частками участі та економічного інтересу у здійсненні інтегральної мети асоціації.

Мережева система відносин створює нові можливості в плані організації процесу партнерства, оскільки створюється гарантована цілеспрямована допомога партнерам у виборі необхідного обладнання, навчанні персоналу для його експлуатації, вирішенні транспортних проблем з доставки до споживача тощо.

Мережі збільшують технологічні та управлінські можливості виробників, формуючи систему довгострокових горизонтальних і вертикальних міжфірмових відносин, зміцнюючи їх становище на ринках, спрощуючи систему закупівель і збуту. Участь підприємств у мережах покращує координацію дій на ринку, дозволяє отримувати від партнерів додаткові послуги. При цьому виробники адаптують характеристики своєї продукції до потреб покупців, змінюють упаковку, графік поставки продукції тощо.

Таким чином, великі промислові підприємства, які мають мережу партнерів, щоб уникнути «збоїв в мережі» посилюють заходи з розвитку взаємин з ними: стає більш тіснішою інфраструктура між мережевими партнерами, а також забезпечується наявність комунікаційних каналів між партнерами.

РЕЗЮМЕ

Проведено обобщение теории и практики управления взаимодействием субъектов промышленного маркетинга, разработаны теоретические и практические рекомендации по совершенствованию системы сотрудничества промышленных предприятий с потребителями в условиях современного развития рынка средств производства. Разработана методология исследования и формирования хозяйственных связей в условиях рыночной ориентации промышленного предприятия, определены перспективы развития маркетинга партнерских взаимоотношений.

Ключевые слова: промышленный маркетинг, маркетинговое взаимодействие, рынок средств производства, промышленное предприятие.

РЕЗЮМЕ

Проведено узагальнення теорії та практики управління взаємодією суб'єктів промислового маркетингу, розроблено теоретичні й практичні рекомендації щодо вдосконалення системи співпраці промислових підприємств із споживачами в умовах сучасного розвитку ринку засобів виробництва. Розроблено методологію дослідження і формування господарських зв'язків в умовах ринкової орієнтації промислового підприємства, визначено перспективи розвитку маркетингу партнерських взаємовідносин.

Ключові слова: промисловий маркетинг, маркетингова взаємодія, ринок засобів виробництва, промислове підприємство.

SUMMARY

The theory and practice of management interaction entities industrial marketing are generalizated. Theoretical and practical recommendations to improve industrial cooperation with customers in the modern conditions of the production means are developed. The methodology of the study and the formation of economic relations in a market orientation industrial enterprises is work out. The prospects of marketing partnerships are defined. Key words: industrial marketing, marketing interaction, means of production market, industrial enterprise.

УДК 330.338

СУЧАСНА ПАРАДИГМА МАРКЕТИНГУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

Кирилова О. В., здобувач кафедри маркетингу ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» '

Постановка проблеми. Сучасна галузь туризму, як одна з тих, що динамічно розвивається, має істотний вплив на інші дотичні галузі економіки, рівень зайнятості та добробуту населення країн, що мають високі індекси конкурентоспроможності у галузі туризму. Особливо це є актуальним для держав, які за класифікацією Всесвітньої Туристичної Організації (англ. World Tourism Organization) відносяться до категорії „нових" ринків, серед яких також знаходиться і Україна. У контексті глобальних детермінантів та імперативів сталого розвитку, ускладнених економічними кризами та політичною нестабільністю, існує необхідність оновлення та удосконалення теоретико-методологічної бази дослідження проблематики розвитку сучасних методів маркетингу туристичних послуг.

Аналіз наукових досліджень і публікацій показує, що теоретико-методологічні та організаційні аспекти впливу глобалізації як на функціонування світової економіки в цілому, так і дослідження проблематики маркетингу туристичних послуг знаходились і знаходяться в нолі зору широкого кола зарубіжних дослідників - І. Валлерстайна (англ. Immanuel Maurice Wallerstein), Ф. Котлера (англ. Philip Kotler), К. Омае (англ.. Kenichi Ohmae), М. Портера (англ.. Michael E. Porter), Дж. К. Гелбрейт (англ.. John Kenneth Galbraith), Е. Райс (англ.. Al Ries), А. Томпсон, Дж. Траут (англ.. Jack Trout) та ін. та інших.

Проблеми розвитку туризму в Україні та світі, загальні та спеціальні питання його впливу на національну та світову економіку досліджуються у роботах І. Балабанова, В. Данильчука, А. Дуровича, В. Євдокименка, М. Кабушкіна, В. Квартальнова, Н. Коніщевої,

© Кирилова О.В., 2Ol2

Г. Папіряна, В. Сеніна, В. Сапрунової, Т. Ткаченко, В. Федорченка, І. Школи та ін..Загальною проблематикою генезису маркетингу займаються вітчизняні дослідники Т. Зайчук, Т. Окландер, В. Пилипенко, Е. Гансова, В. Казаков тощо.

Водночас питання впливу законів розвитку туризму на становлення моделі сталого розвитку вітчизняного туристичного ринку не знайшли широкого відображення в сучасній економічній літературі.

Мета статті. Дослідження теоретико-методологічних та прикладних аспектів міжнародних туристичних відносин в контексті імперативів сталого розвитку.

Виклад основного матеріалу досліджень. Значна кількість науковців та практиків поняття маркетингу туристичних послуг визначають як складну систему, що включає широкий комплекс програм по створенню, веденню і реалізації найбільш ефективної діяльності певного суб' єкта туристичних послуг на ринку. Цільова спрямованість маркетингу туристичних послуг залежить від типу суб' єкта цього ринку (туроператор, турагент) і проблем, які необхідно вирішити як в найближчій, так і в далекій перспективі. При цьому вона визначає вибір тих форм, методів і напрямків маркетингової діяльності, які підприємство вважає для себе пріоритетними.

Сучасний ринок туристичних послуг являє собою відкриту соціально-економічну систему з високим рівнем саморегуляції, основу якої складають високолокалізовані взаємовідносини, пов'язані із виробництвом, продажем і споживанням туристичних послуг або комплексного туристичного продукту в межах певної території, причому критерієм виділення меж регіонального ринку туристичних послуг виступає як місце купівлі пакету туристичного продукту, так і місце його споживання.

По-перше, туристичний ринок - це ринок послуг, а послуги:

а) абстрактні (турист під час придбання туристичного продукту має про нього здебільшого віртуальне уявлення, яке формується на контенті, отриманому від різноманітних джерел засобів масової комунікації);

б) втрачаються в часі (дохід від ненаданої у визначений конкретний період (сезон) туристичної послуги є втраченим безповоротно, тому величезну актуальність має здатність суб'єкта туристичних послуг (в цьому випадку мова йде про узгоджені дії щодо ціноутворення виробника туристичного продукту та його реалізатора).

По-друге, для туристичного ринку характерні значні сезонні коливання попиту. Причому ці коливання не однакові для різних видів туризму. Крім того, це диктує необхідність здійснення сезонної диференціації цін на туристські послуги.

По-третє, на туристичному ринку існує об'єктивна територіальна роз'єднаність споживача, продавця (посередника) і виробника. Це позначається не тільки територіальними особливостями певної держави, а й політичною міжнародною ситуацією (воєнні та дипломатичні конфлікти, процедура перетину державних кордонів тощо).

На нашу думку, дослідження проблематики розвитку маркетингу туристичних послуг потребує диференціації поняття «туристична діяльність», яка означає будь-які процеси, що відбуваються у галузі туризму, зокрема виробництво туристичних товарів та послуг, їх продаж, споживання тощо. Загалом, сучасний туристичний продукт - являє собою компіляцію генералізованих символічних продуктів, а механізми виробництва туристичних послуг призводять до постійного розширення сфер їх споживання, які представляють собою інноваційно-варіативний і безперервно оновлюваний набір туристичних послуг.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах