О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства - страница 37

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

Починаючи з 2003 до 2009 рр. збільшується кількість нових прогресивних технологічних процесів (лише у 2006 році відбулося їх різке зменшення), але, нажаль, це зростання ще не досягло рівня 1997 року і не набуло тенденцій сталого розвитку. Поряд із тим впродовж останніх трьох років (2008-2010 рр.) спостерігалась тенденція щодо зменшення кількості зразків нової техніки, яка пропонувалася ринку. Так, у 2007 році було реалізовано 881 зразок нової техніки, у той час, як у 2009-му - 648, а у 2010-му - 663. Дещо зміг перебороти цю тенденцію 2011 рік, впродовж якого було реалізовано майже 900 таких зразків.

Ще однією негативною тенденцією є те, що в Україні не заохочується і належним чином не мотивується використання і виробництво маловідходних та ресурсозберігаючих технологій, що також відображається в тренді на зменшення їх питомої ваги у кількості інноваційної продукції.

Загалом, починаючи з 2007 року у промисловому секторі економіки України почала простежуватися на перший погляд незрозуміла тенденція, коли, незважаючи на збільшення частки інноваційно-активних підприємств, спостерігається зменшення внеску результатів інноваційної діяльності у загальні обсяги реалізованої промислової продукції, що ми розглядали вище. Проте, таку тенденцію у промисловому секторі не можна вважати повністю негативною. Її поява може свідчити про те, що інноваційна продукція останніх років має вищу споживчу цінність і довший життєвий цикл. Відтак, потреба в оновленні продуктового ряду стає менш актуальною, що безпосередньо впливає на кількість нової продукції, що виводилася підприємствами на ринок у 2008-2010 рр.

Разом із тим, слід зазначити, що саме в цей період значно скоротився обсяг банківського кредитування промислового сектору економіки, особливо в розрізі середньострокового та довгострокового кредитування, якого і потребує науково-дослідні розробки. Поряд із цим збільшилася відсоткова ставка за позиками, що також зменшує рентабельність інновацій та збільшує комерційний ризик.

Відображення статистичних даних показує обернену залежність між кількістю промислових підприємств, що впроваджували інновації у 2002-2005 рр. і обсягами реалізованої ними за цей час продукції. Тобто зниження інноваційної активності не спричиняло негативного впливу на здатність підприємств випускати продукцію, що знаходила своїх споживачів. Проте це було характерним для економіки країни, яка ще не увійшла до СОТ, коли її товаровиробники були значною мірою захищеними засобами та інструментами державної митної політики. Але вже починаючи з 2005 року (підготовчий період до вступу в СОТ і входження до неї), вітчизняні підприємства почали підвищувати свою інноваційну активність, оскільки прихід конкурентоспроможної продукції на внутрішній ринок значно послабив конкурентні позиції власних товаровиробників, що дало поштовх не лише нарощуванню потужностей, але і зміщенню акцентів в бік інновацій.

Можна визначити ще одну цікаву тенденцію, що склалася в інноваційній діяльності України в цілому і, зокрема, промислових підприємств, це - збільшення серед інноваційно-активних підприємств частки інновацій, що припадають не на техніко-технологічні, а на

організаційні та маркетингові (табл.2).

Таблиця 2

_Розподіл підприємств і організацій за типами інновацій (у % до загальної кількості підприємств)_

Показники

Значення показника

 

2008

2010

Загальна кількість підприємств

100

100

Частка інноваційно-активних підприємств

18,0

21,0

з них, ті що:

-            здійснювали технологічні інновації

11,6

9,8

-            здійснювали продуктові інновації

7,5

5,8

-            впровадили нові процеси

8,4

7,6

-            реалізували маркетингові інновації

10,5

12,5

-            реалізували організаційні інновації

8,1

10,2

Джерело: складено автором на основі [2]

Причому організаційні і маркетингові інновації, які раніше були більш притаманними сфері послуг та торговельній діяльності, на сьогодні посідають чинне місце в діяльності промислових підприємств. Це стосується більшою мірою таких сфер діяльності підприємств, як аналіз ринку та конкурентів (маркетингові дослідження); організація просування продукції (рекламна кампанія, РЯ-діяльність та засоби стимулювання збуту); реалізація продукції (використання електронної комерції та мотивація персоналу); логістика. Проте, на промислових підприємствах чим далі спостерігається розрив між маркетинговою та інноваційною функцією, що також має негативний вплив на інноваційну активність та інноваційний розвиток підприємств.

Ми вважаємо, що для виживання в складних економічних умовах, особливо в момент загострення світової фінансової кризи необхідно пошук новий ідей, шляхів, методів роботи. Очевидно, що розвиток підприємства неможливий без активної інноваційної діяльності. В усьому світі саме інновації є тим засобом, за допомогою якого підприємство адаптується до змін у зовнішньому середовищі або й змінює його у власних інтересах, прагнучи досягти економічного лідерства. Інновації, особливо у промисловості, - суттєвий елемент підвищення ефективності економіки. Інноваційний розвиток промислових підприємств, пов'язаний зі значними труднощами, головними з яких є : недостатність джерел фінансування розроблення та впровадження інновацій.

Попередній досвід розвитку промислових підприємств України свідчить про те, що їхня інноваційна діяльність здійснюється переважно завдяки власним коштам, яких недостатньо навіть для підтримання звичайної діяльності на належному рівні, не кажучи вже про інноваційну сферу, що потребує значних початкових вкладень. Саме тому пошук нових підходів до фінансування інноваційної діяльності на всіх рівнях турбує не лише підприємців і науковців, але й політиків та провідних економістів.

Підприємства повинні вибрати таку інноваційну стратегію щоб в умовах ринку створити надійні конкурентні переваги. Розроблення стратегій має базуватися і на аналізі потенціалу підприємства, і на аналізі впливу зовнішнього середовища та проектах стратегічних планів виживання у цьому середовищі. Інноваційна стратегія має включати аналіз ринку, асортимент товару, ціноутворення, рекламу, просування товару, стимулювання збуту, маркетингові дослідження. На сучасному етапі стратегії промислових підприємств здебільшого пов'язані з пошуком нової конкурентоспроможної продукції та впровадженням нових технологій. Проблемою промислових підприємств є відсутність системної стратегічної інформації про споживачів, ринок, канали збуту. Саме тут на допомогу має прийти маркетинг. Відсутність маркетингових досліджень гальмує механізм виробництва нових видів продукції та розширення ринків її збуту.

Промислова інновація починається з ідеї і проходить фази дослідження, розробки та створення нових зразків продукції. В умовах реформування промислових підприємств важливим і актуальним є питання впровадження ефективного маркетингу. Маркетинг спрямований на те, щоб зачепити інтереси кожного і покупця і продавця. В загальному цілі маркетингу Ф. Котлер зводить до чотирьох напрямів: досягнення максимально можливого високого споживання, досягнення максимальної споживчої задоволеності, надання максимально широкого вибору, максимальне підвищення рівня життя. Отже, можна стверджувати про необхідність маркетингової інфраструктури для забезпечення кожного інноваційного кроку. Розвиток підприємств промисловості необхідно роздивлятись у маркетинговому аспекті, оскільки це дає можливість вирішувати поставлені задачі, використовуючи методи сучасного ринку, прогнозувати діяльність підприємства враховуючи фактори маркетингової середи, в умовах якої воно функціонує. П. Друкер зазначав, що будь-яка організація має дві головні функції: маркетинг і інновацію. Інноваційна діяльність - це складний та багатоаспектний процес, який можна розділити на три головні складові: інноваційну ініціативу, вивчення потреб ринку, спрямування виробництва на задоволення потреб ринку. Ефективність організації і функціонування цих трьох складових - визначають довгострокову конкурентоспроможність підприємства. Маркетинг посідає головне місце в системі взаємодії основних економічних категоріях інноваційного процесу.

Маркетингове забезпечення інноваційного процесу слід розуміти як комплексне використання принципів і методів маркетингу, що ставить метою створення на підприємствах промисловості сприятливих умов для пошуку продуктивних змін, їх здійснення й комерціалізацію.

Маркетингове забезпечення інноваційного процесу на промислових підприємствах доцільно здійснювати за кількома напрямами. Перший напрям - це формування та розвиток інноваційної орієнтації працівників підприємства. Вони повинні брати активну участь у процесі розробки і запровадження нововведень. Це досягається навчанням персоналу, стимулюванням творчої активності за допомогою різних конкурсів тощо. Другий етап маркетингового забезпечення інноваційної діяльності фірми - розроблення концепції нових товарів. Зарубіжні маркетологи вважають, що правильна розробка концепції нового товару підвищує його шанси на комерційний успіх. На цьому етапі формується система власних орієнтирів персоналу фірми стосовно концепції нового товару у значущій для споживача формі. Для ефективного розвитку легкої промисловості особливо важливо запроваджувати пошук нових ідей щодо асортименту товару, дизайнерських розробок. Велике значення має консультування маркетинговою службою працівників підприємства, котрі беруть участь в усіх зовнішніх акціях, які стосуються нових товарів. Саме служба маркетингу забезпечує широке інформування працівників для активізації їхніх інноваційних зусиль. Ця діяльність має здійснюватися в контакті з керівництвом служби маркетингу і інформаційними підрозділами. Наступний напрям - це своєчасне та достатнє інформаційне забезпечення. Інноваційна діяльність підприємства не може бути успішною без чіткої і гнучкої системи інформації щодо внутрішнього і зовнішнього ділового середовища. Завдяки такій інформації створюються передумови для швидкого реагування на всі мікро-і макрозміни, оперативного поновлення товарної номенклатури, асортименту і технологій. Головними джерелами такої інформації є дослідження споживачів, вивчення товарів, тенденцій розвитку основної продукції та технологій, які використовуються для її виробництва.

Інформаційна система для забезпечення інноваційних продуктових проектів підприємства складається з матеріалів щодо загального економічного стану підприємства, банку науково-технічних та патентних даних, а також результатів моніторингу зовнішнього маркетингового середовища. Рушійною силою маркетингової діяльності має бути не тільки виробництво товарів, а й уміле донесення до споживачів відповідної маркетингової інформації. Велику роль тут відіграє Інтернет. Завдяки Інтернету можна отримати вихід на більшу споживацьку аудиторію, можливість оперативної реакції на зміну ринкових умов, можливість інтерактивної взаємодії зі споживачем, зниження витрат на видання каталогів та рекламної продукції тощо. У маркетингової діяльності підприємств легкої промисловості Інтернетмає наступні основні переваги. По-перше він доступний різним по розмірам підприємствам, по-друге, електронний рекламний простір майже не обмежений. У всьому світі Інтернет розглядається як сформоване середовище для ведення бізнесу. На базі Інтернет-технологій можливо повністю автоматизувати оптову торгівлю. Постачальники отримують можливість виходу у мережу покупців, а покупці отримають змогу розширити кола потенційних постачальників. Ставши учасником системи, підприємство отримує можливість вирішувати свої головні маркетингові завдання. Це розширення ринків збуту, публікація каталогів для залучення споживачів.

Важливе значення за реалізації функції маркетингу має зворотний зв'язок зі споживачами. Отримана завдяки цьому інформація є основою для постійного вдосконалення системи менеджменту якості і має вирішальне значення для формування економічної стратегії підприємства. Водночас система якості повинна передбачати: забезпечення функції маркетингу всіма необхідними ресурсами та матеріальними засобами; здійснення заходів для запобігання помилкам у маркетингу; керівництво всіма маркетинговими умовами та чинниками; постійне поліпшення діяльності з маркетингу.

З метою убезпечення підприємств в контексті зростаючої конкуренції з боку зарубіжних компаній, має отримати пріоритет маркетингове забезпечення інноваційного розвитку промислових підприємств.

Особливості маркетингового забезпечення промислових підприємств дають підстави для розуміння того, що це комплекс заходів, спрямованих на:

- вивчення ринку та його цільових сегментів (маркетингові дослідження);

- формування товарного асортименту та забезпечення відповідного рівня якості продукції (товарна політика);

- управління витратами і прибутком підприємства за рахунок формування та корегування цін (цінова політика);

- організацію своєчасної і повної поставки виробленої продукції споживачу (дистрибутивна політика);

- створення відповідного комунікаційного простору щодо інформування споживачів про наявну та нову продукцію підприємства (комунікативна політика);

- забезпечення належного сервісного обслуговування на всіх етапах просування продукції від виробника до кінцевого споживача (сервісна політика); а також зворотного зв' язку на кожному етапі.

Необхідність захисту вітчизняного ринку від імпортної продукції, а також потреба в мінімізації витрат, пов' язаних з реалізацією маркетингових стратегій обумовлює актуальність інституціоналізації маркетингової діяльності підприємств, що знаходить своє відображення у встановлені партнерських відносин між ними. Такі заходи є ефективним інструментом у конкурентному протистоянні.

Роль маркетингу полягає у забезпеченні всього етапу інноваційної діяльності підприємств. Загалом маркетингове забезпечення підприємств має базуватись на наступних принципах:

- вивчення потреб ринку і попиту споживачів;

- створення умов для максимального пристосування підприємства до використання інноваційних можливостей;

- повне забезпечення всіх етапів інноваційного процесу.

Висновки. Одним з головних чинників, які визначають ринкову успішність підприємства у створенні і реалізації інновацій можна вважати чітке і належне маркетингове забезпечення. Дуже багато інновацій провалюється лише тому, що в їхньому плануванні не враховуються вимоги маркетингу.

РЕЗЮМЕ

Проаналізовано сучасний стан інноваційного розвитку промислових підприємств України. Визначені напрями підвищення інноваційної активності промислових підприємств. Висвітлено питання маркетингового забезпечення інноваційної діяльності підприємств легкої промисловості за умов ринкової економіки.

Ключові слова: промислові підприємства, інноваційна діяльність, інноваційна активність, маркетингове забезпечення, інноваційний розвиток.

РЕЗЮМЕ

Проаналізовано сучасний стан інноваційного розвитку промислових підприємств України. Визначені напрями підвищення інноваційної активності промислових підприємств. Висвітлено питання маркетингового забезпечення інноваційної діяльності підприємств легкої промисловості за умов ринкової економіки.

Ключові слова: промислові підприємства, інноваційна діяльність, інноваційна активність, маркетингове забезпечення, інноваційний

розвиток.

SYMMARY

Was analyzed the current state of innovative development of Ukrainian industrial enterprises. Were determined the trends of increasing innovation activity of industrial enterprises. Was elucidated the question about marketing support of light industry enterprises innovative activity in the market economy.

Keywords: industrial enterprises, innovation, innovative activity, marketing support, innovative development. СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Сучасний стан та перспективи інноваційного розвитку промислових підприємств [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http://11021.ucoz.ru/news/2011-06-12-2

2. Сайт державного комітету статистики України [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

УДК 658.8

АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ ЗАПАСНИХ ЧАСТИН НА МЕТАЛУРГІЙНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

КозарукА.Я., асистент кафедри маркетингу Донецького національного університету '

Підприємства металургійної галузі країни в останні роки постійно підсилюють свою увагу до проблеми управління виробничими запасами. Загальною причиною такого інтересу, безумовно, є підвищення культури вітчизняного корпоративного логістичного менеджменту.

Однак ріст мотивації дослідження можливостей залучення логістичного потенціалу управління такими запасами у більшому ступені визначається гострою потребою металургійних підприємств в адаптації до дефіциту фінансових ресурсів. Останній, як відомо, сьогодні обумовлюють негативні наслідки світової фінансової кризи, до числа яких належать ускладнення доступу до джерел фінансування інвестицій і відсутність належного попиту на продукцію металургійного виробництва на внутрішньому товарному ринку. Така ситуація створює тверді бюджетні обмеження на стан оборотних коштів, внаслідок чого актуалізується завдання обгрунтування системи управління виробничими запасами на металургійних підприємствах, а також запасами запасних частин для основного устаткування.

© Козарук А.Я., 2012

Таким чином, у сформованих умовах на металургійних підприємствах виникає необхідність удосконалення системи управління запасами запасних частин. Це положення й спонукало автора до вибору даної теми дослідження.

Метою дослідження є наукове обґрунтування рекомендацій з формування запасу запасних частин у логістичних системах металургійних підприємств.

Відповідно до обраної мети об'єктом дослідження виступають металургійні підприємства, що функціонують на вітчизняному промисловому ринку. Предметом дослідження є логістична система управління запасами запасних частин.

Серед вітчизняних і зарубіжних учених, які зробили внесок у справу розробки наукових засад логістики, варто виділити таких авторів, як Афанасьєв М.В., Бауерсокс Д.Д., Кальченко А.Г., Кіндій М.В., Клебанова Т.С., Клосс Д.Д., Конверс П., Костоглодов Д.Д., Крикавський Є.В., Миротин Л.Б., Окландер М.А., Павеллек Г., Саввіді 1.1., Сергєєв В.І., Стаханов В.Н., Шевальє Ж., Шемаєва Л.Г. та ін.

Вироблення політики управління запасами запасних частин сьогодні належить до числа найбільш вузьких місць у модернізації металургійного виробництва, зокрема й реорганізації логістичних систем металургійних підприємств у цілому. Проблема коїться у тім, що необґрунтоване зниження рівня запасів запасних частин супроводжується збільшенням збитку від аварійних відмов устаткування, обумовленого простоями, пов'язаними з відсутністю необхідних для ремонту запчастин.

Специфіка формування запасів запасних частин традиційно визначається досить високим проектним рівнем розмаїтості металургійного устаткування. Причому в ряді випадків строки виготовлення цих запасних частин характеризуються високою тривалістю, що ускладнює нормування їх запасів.

Однак існують і інші фактори, які перешкоджають металургійним підприємствам планомірно оптимізувати ці запаси:

- строк експлуатації частини основного устаткування в металургійному виробництві постійно продовжується, що не дозволяє використовувати для визначення тривалості працездатності окремих елементів устаткування нормативно-технічну або проектно-конструкторську документацію;

- постачальники закордонного устаткування, як правило, не розкривають інформацію про можливість заміни ряду запасних частин цього устаткування на вітчизняні комплектуючі, що обумовлює ріст рівня страхового запасу запчастин. [1]

Використання на металургійних підприємствах при управлінні запасами такого інструмента, як норматив обігових коштів, необхідних для формування економічно обґрунтованого запасу, а також велика номенклатура матеріалів, що становлять запаси, приводить до необхідності впровадження запропонованих методик нормування запасу запасних частин в існуючу на підприємствах систему управління, що у цей час тісно взаємозалежна з корпоративною інформаційною системою.

Це викликано тим, що визначення нормативу запасу запасних частин, потрібних для ремонту й технічного обслуговування устаткування, невіддільно від процесу планування потреби в запасних частинах і опирається на дані, сформовані в інформаційному середовищі підприємства.

Автоматизована система нормування запасів запасних частин являє собою систему управління базою даних, що є складовою частиною корпоративної інформаційної системи.

Метою створення автоматизованої системи є оперативний розрахунок нормативу запасних частин як у цілому по підприємству, так і в розрізі окремих груп устаткування й основних технологічних агрегатів. [2,4]

Система дозволяє розраховувати норму й норматив на будь-який часовий відрізок короткострокового періоду планування, а також визначити на середньострокову перспективу мінімальну величину запасів по найбільш відповідальних видах запасних частин, несвоєчасна заміна яких приведе до важких фінансових наслідків для підприємства.

Як було обґрунтовано вище, норматив запасу запасних частин, необхідних для забезпечення ремонтів і міжремонтного обслуговування устаткування, складається із двох частин:

- нормативу поточного запасу, створюваного для забезпечення планової потреби в запасних частинах на період між поставками;

- нормативу аварійного запасу, створюваного на випадок раптових виходів устаткування з ладу в період експлуатації.[3] Такий підхід до визначення нормативу запасних частин обумовлює порядок розрахунку й структуру бази даних (рис.1).

Норма й норматив

поточного запасу

Норма й норматив аварійного запасу

Загальний норматив обіговихкоштів,

вкладених в запасизапасних частин

Рис. 1. Логічна структура автоматизованої системи нормування запасів запасних частин

Основою розрахунку нормативу поточного запасу запасних частин є довідково-нормативна інформація про запасні частини й потреба в них, обумовлена на основі планованого графіка поточних і капітального ремонтів устаткування.

При розрахунку норми поточного запасу запасних частин і нормативу обігових коштів, вкладених у дану частину запасу, на основі вихідної інформації спочатку провадиться угрупування запчастин відповідно до номенклатурного довідника, а потім виконується АВС-аналіз даних укрупнених груп і ХУ2-аналіз для запасних частин групи А и групи В (рис.2).

1 н форлла ці я проза гіаснічастини, проїхвартостіта циклнпостачання

 

1 нфо р м а ці я п ро планованийвидатокзаіасних частин

Номенклатури й довідник

 

Річна планова потреба в забезпеченні запасними частинами

Гругіуваннязапасних частин по укрупненим группам згіднознаменклатур-ннгм довідником

АВС-аналіз груп чапаснихчастіш

ХТг-анадіз запаснихчасишгруп А та В

Розрахунок норм н норматнвупоточного ■запас^запЕїсні-іх частин

Рис. 2. Алгоритм розрахунку норм і нормативу поточного запасу запасних частин

Структура файлу вихідних даних про потребу в запасних частинах наведена в таблиці 1.

Таблиця 1

Структура файлу «Річна планова потреба в запасних частинах»

Найменування поля

Ім'я поля

Тип поля

Контроль при введенні

Номенклатурний номер

Номенклатурний номер

Числовий

Контроль даних по довіднику

Найменування запасної частини

Найменування

Текстовий

Контроль даних по довіднику

Код МВЗ

Код МВЗ

Числовий

Контроль даних по довіднику

Одиниця виміру

Од. вим.

Текстовий

Контроль даних по довіднику

Ціна

Ціна

Числовий

Контроль даних по довіднику

Кількість

Кількість

Числовий

Контроль на діапазон числових даних

Місяць планованого видатку

Місяць

Дата

Контроль формату даних на відповідність формату, що припускає

Потрібна дата поставки

Потрібна дата поставки

Дата

Контроль формату даних на відповідність формату, що припускає

Заповнення файлу вихідних даних здійснюється щомісяця відповідальними економістами підрозділу по технічному обслуговуванню й ремонту устаткування, а протягом місяця у випадку зміни планованої потреби повинне провадитися коректування вихідних даних для перерахування норм і нормативу.

Подання інформації про групування запасних частин по укрупнених групах, а також про проведення АВС-аналізу та ХУ2 -аналізу даних груп не є обов'язковим, і в необхідному випадку можуть бути сформовані звіти, структура яких наведена в таблицях 2-4.

Таблиця 2

Структура звіту «Угрупування запасних частин по укрупнених групах»

Найменування поля

Ім'я поля

Тип поля

Група запасних частин

Група

Текстовий

Номенклатурний номер

Номенклатурний номер

Числовий

Найменування запасної частини

Найменування

Текстовий

Кількість запасних частин

Кількість

Числовий

Сума

Сума, руб.

Числовий

 

Структура звіту «АВС-Аналіз запасних частин»

Таблиця

Найменування поля

Ім'я поля

Тип поля

Номенклатурний номер

Номенклатурний номер

Числовий

Найменування запасної частини

Найменування

Текстовий

Кількість запасних частин

Кількість

Числовий

Сума

Сума, руб.

Числовий

Питома вага в загальному видатку

Пит. вага в загальному видатку, %

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах