О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства - страница 51

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

По-перше, вишукувати нові концепції змін в туристичних продуктах і послугах, процесах, методах маркетингових дій і організації,

а саме:

- використовуючи діючі маркетингові методи, структури і контакти зі споживачами.

- знаходячи можливості комерціалізації результатів власних або чужих фундаментальних прикладних досліджень;

- використовуючи власний комунікаційний потенціал;

- використовуючи комунікаційний потенціал споживачів;

- досліджуючи і наслідуючи конкурентів.

По-друге, підвищуючи кваліфікацію власного персоналу.

По-третє, інвестувати в програмне забезпечення, розвиток каналів комунікації, в які вкладені результати інноваційної діяльності інших суб' єктів.

По-четверте, перебудовувати схему управління і свою ділову активність. По-п' яте, розробляти і впроваджувати нові методи маркетингу.

Основним фактором, який відрізняє інновації у наданні туристичних послуг від маркетингових інновацій, є наявність або відсутність в інновації маркетингового методу або власне послуги.

Інноваційні процеси у сфері послуг вторинні, але мають структуроутворююче значення, сприяючи інтенсифікації диверсифікаційних процесів розвитку. Форми територіальної організації туристичних ринків ієрархізовані залежно від ступеня концентрації інноваційних напрямків діяльності. Можна виділити локальні форми, які формуються та функціонують в межах національних економік, та інтернаціональні (глобальні) форми, які функціонують, обслуговуючи світогосподарські зв'язки. Функціонально туризм як суспільне явище тісно пов'язується з масовою культурою, яка задовольняє потреби індивіда щодо його рекреації (англ.. recreation) -відтворення та видозмінюється в залежності від стану розвитку глобального економічного простору.

Герберт Блюмер, досліджуючи теорії масової комунікації, розробив рамки, в яких аудиторію можна зобразити як нову форму колективності, уможливлену обставинами сучасних суспільств. Він назвав це явище «масою» і відмежував від інших соціальних форм -зокрема, групи, натовпу і публіки. Аудиторія не могла просто «відповісти» виробникам і відправникам мас-медійних повідомлень. Такий комунікативний зв' язок, зазвичай, неморальний, корисливий, без суспільної відповідальності [3, с. 357].

Висновки. На нашу думку, туристи складають не тільки особливі соціальні групи, а й окрему комунікаційну аудиторію, яку потрібно розглядати як ринок:

По-перше, її члени - це сукупність окремих індивідів-туристів.

По-друге, межі цієї аудиторії ґрунтуються переважно на економічних критеріях - фінансово-економічний стан туристів, культурно-освітній рівень тощо;

По-третє, члени аудиторії пов' язані одне з одним здебільшого комунікаційними каналами; По-четверте, об' єднання туристів в аудиторію є ситуативним.

Орієнтація на споживача однозначно потребує задоволення потреб туриста. Туристичний ринок - ринок особливого попиту. У питанні врегулювання проблематики просування та реалізації туристичного продукту особливе значення набуває поняття «франшизи туриста», суть якої полягає у завоюванні суб' єктом туристичних послуг (турагентом) позитивного ставлення туриста і завоювання позитивного іміджу. Варто зауважити на важливості саме іміджу, адже у більшості випадків він має трискладову природу - іміджу території (країни), в якій виробляється тур продукт, іміджу туроператора - виробника туристичного продукту та іміджу самого турагента -реалізатора туристичного продукту. Вплив інноваційної моделі маркетингу туристичних послуг розповсюджується від збільшення обсягів продажу та ринкового сегмента до змін продуктивності і ефективності діяльності. Важливими проявами на галузевому і національних рівнях є зміни міжнародної конкурентоздатності, розповсюдження знань про інновації на рівні суб' єкта туристичних послуг і збільшення обсягів знань, що циркулюють на рівні всієї галузі.

Таким чином, франшиза туриста, якої досягають суб' єкти туристичних послуг, є результатом культурної взаємодії та індивідуальної взаємодії. Вважається, що теорії маркетингу зосереджуються на поведінці споживачів, ринковому обміні між об' єктом та суб' єктом туристичних послуг. Оскільки суб' єкти туристичних послуг завжди стоять перед потребою постійно пристосовувати запропоновану продукцію до сезонного попиту туристів, який в значній мірі залежить не тільки від об' єктивних характеристик туристичного продукту та цінових факторів, але також і від його соціальних характеристик та іміджу, суб' єкт туристичних послуг може використовувати ці фактори для регулювання та коригування інформації про характер цього попиту. Як зазначає Пітер Е. Діксон на ринку товарів масового попиту для франшиза споживача ґрунтується на зручності і ціновому іміджі [4, с. 173]. Франшизу туристів для суб'єкта туристичних послуг - турагента можна оцінити за такими параметрами: розмір охопленої частини туристичного ринку, успіх в реалізації туристичних товарів у цільових ринкових сегментах, а також відносини з ключовими сегментами. Чим більше турист вірить в те, щосуб' єкт туристичних послуг забезпечить туристичному товару максимальну ефективність, тим більшою буде ймовірність позитивного вибору.

РЕЗЮМЕ

Емпіричний аналіз даних розширює і поглиблює розуміння сутності інновацій у сфері маркетингу туристичних послуг, що допомагає формуванню позитивного іміджу туристичного продукту і сприяє виникненню і поширенню нових комунікаційних технологій у сфері туристичних послуг.

Таким чином, трактування теорії інновації з позиції маркетингу туристичних послуг може слугувати базисом для побудови схем інформаційної активності як суб' єкта туристичних послуг, так і механізмом врегулювання проблем конкурентної раціональності прийняття рішень.

Ключові слова: інноваційний маркетинг, туристичні послуги, суб' єкти туристичної діяльності, конкурентна боротьба.

РЕЗЮМЕ

Эмпирический анализ данных расширяет и углубляет понимание сущности инноваций в сфере маркетинга туристических услуг, что помогает формированию положительного имиджа туристического продукта и способствует возникновению и распространению новых коммуникационных технологий в сфере туристических услуг.

Таким образом, трактовка теории инновации с позиции маркетинга туристических услуг может служить базисом для построения схем информационной активности как субъекта туристических услуг, так и механизмом урегулирования проблем конкурентной рациональности принятия решений.

Ключевые слова: инновационный маркетинг, туристические услуги, субъекты туристической деятельности, конкурентная борьба.

SUMMARY

Empirical analysis extends and deepens the understanding of innovation in marketing tourism that helps to create a positive image of the tourism product and contributes to the emergence and spread of new communication technologies in tourism services.

Thus, the interpretation of the theory of innovation from the perspective of marketing tourism can serve as a basis for building circuits informational activity as a business travel services and competitive mechanism of regulation of the rational decision-making. Keywords: innovative marketing, tourism services, tourism agents, competition.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф. Котлер, Г. Армстронг, Д. Сондерс, В. Вонг ; [Пер. с англ.]. - 2-е европ. изд. - М.; СПб.; К.: Издательский дом „Вильямс", 2002. - 944 с.

2. Руководство Осло. // Рекомендации по сбору и анализу данных по инновациям. - Третье издание. Совместная публикация ОЭСР и Евростата. - М. : Государственное учреждение «Центр исследований и статистики науки» (ЦИСН), 2006. - 191 с.

3. Мак-Квейл Д. Теорія масової комунікації / Д. Мак-Квейл ; [пер. з англ.. Ольга Возна, Галина Сташків]. - Львів : Літопис, 2010. - 538 с.

4. Питер Р. Диксон. Управление маркетингом / Питер Р. Диксон ; [пер. с англ. О. Н. Беленова]. - М. : ЗАО «Издательство БИНОМ»,

1998. - 560 с.

5. Норіцина Н. Маркетингова політика комунікацій : Курс лекцій / Н. I. Норіцина. - К. : МАУП, 2003. - 120 с.

6. Азарян О. М. Туристичний маркетинг: можливості та пріоритетні напрями розвитку [Текст] : монографія / О. Азарян, Ю. Каспаріане, О. Гщенко, Г. Ворошилова. - Донецьк : ДонНУЕТ, 2009. - 184 с.

УДК 330.131.7:504.058

МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ РОЗПОДІЛОМ РЕСУРСІВ В УМОВАХ ЛІКВІДАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНИХ РИЗИКІВ

Половян Н.С., к.е.н., доцент кафедри менеджмент Донецький національний університет '

Сучасні тенденції розвитку України вимагають переорієнтації принципів роботи підприємств на аналіз і оцінку багатообразних зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на ефективність їх діяльності. На Заході, навіть в стабільних умовах господарювання значна увага приділяється проблемі дослідження ризиків. У нашій країні нестабільність поточної ситуації веде до ускладнення цієї проблеми. В умовах наростаючої невизначеності і мінливого навколишнього середовища виникає необхідність вивчення економічних і екологічних ризиків, їх оцінки і регулювання, що витікає з функціонування самого ринкового механізму.

Загальні питання вивчення економічних ризиків розглянуті в теорії і перевірені на практиці такими ученими, як: I. Балабанов [1], П. Ваганов [2], Д. Вехрунг [4], Ст. Вітлінський [3], До. Маккрімонк [4], Ф. Найт [5], Д. Пікфорд [6], До. Редхед [7], М. Сидоров [10], Л. Тепман [8], С. Xьюїс [7], Э. Човушан [10], А. Шапкин [11], Д. Штефаніча [9] і іншими. Набагато менше уваги приділено екологічним ризикам, хоча це питання в екологічній ситуації яка склалася в світі стає все більш актуальним.

Сучасна екологічна ситуація в Україні складається таким чином, що за останні десять років середні темпи зростання утворення відходів майже в 1.12 разів перевищують темпи їх утилізації. Об'єми викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами збільшився більш ніж на 8600 тис. т. в 2011 році в порівнянні з 2003 роком. А капітальні інвестиції та поточні витрати на охорону навколишнього природного середовища збільшилися за останній рік всього на 2054 млн. грн. Витрати ж на капітальний ремонт засобів природоохоронного призначення за цей період знизилися на 56 млн. грн. Все це може привести до збільшення вірогідності виникнення екологічних ризиків в країні.

Під екологічним ризиком розуміється вірогідність настання цивільної відповідальності за нанесення збитку навколишньому середовищу, а також життю і здоров'ю третіх осіб. Він може виникнути в процесі будівництва і експлуатації виробничих об'єктів і є складовою частиною промислових ризиків. Найбільш вірогідними випадками, в результаті яких може наступити цивільна відповідальність, є аварії, наднормативні викиди і витоки шкідливих речовин на виробничих об'єктах, дія яких торкнулася навколишньої території.

Наслідки аварії можна розділити на найближчі і віддалені. Під найближчими наслідками розуміється безпосередній збиток у вигляді руйнування будівель і споруд, забруднення території, травм і загибелі людей і так далі Віддалені наслідки виникають у вигляді довготривалого забруднення ґрунту, водних і інших природних ресурсів і подальшої дії такого забруднення на здоров'ї людей. Вони проявляються у вигляді різних захворювань, причому часто через декілька років після аварії. Крім того, ознаками наявності віддалених наслідків є загальне зниження якості життя на території, аварією, що торкнулася, підвищення рівня смертності і частоти хронічних захворювань, зростання дитячої смертності.

Заходи щодо управління ризиком розрізняються між собою по співвідношенню окремих видів фінансування в загальній структурі витрат. Зниження ризиків може фінансуватися з власних коштів або собівартості підприємства. Фінансування заходів щодо зниження ризиків зменшує вірогідність несприятливих ситуацій або обмежує збиток у разі їх настання, проте якщо така ситуація виникла, всі збитки підприємство знову вимушене компенсувати зі своїх коштів .

© Половян Н.С., 2012

Збереження ризиків передбачає формування спеціальних фондів самострахування підприємства. У окремих передбачених законодавством випадках витрати на створення таких фондів можуть бути віднесені на собівартість, що, безумовно, вигідніше. Оскільки кошти при цьому залишаються під контролем підприємства, то доподійне фінансування ризиків зводиться, по суті, до зменшення розміру майбутнього прибутку, оскільки кошти, що направляються до фонду ризику, вилучаються з виробничого обороту і забезпечують меншу (але ненульову) прибутковість.

При настанні несприятливих ситуацій компенсація збитків здійснюється з накопичених фондів самострахування. Проте розмір цих фондів визначається з розрахунку на деякий розумний рівень ризику, який в більшості випадків не буде перевищено. Якщо ж збитки перевищать запланований рівень, то підприємству доведеться знаходити додаткові кошти для їх компенсації. Тому при самострахуванні необхідно дуже ретельно проводити первинну роботу по виявленню й оцінці ризиків, а також по розподілу фінансування між альтернативними варіантами збереження, зниження і передачі ризиків, що, безумовно, збільшує адміністративні витрати на роботу ризик-менеджерів, експертизу й інші витрати.

Для того, щоб досягти високої ефективності в процесі ліквідації наслідків виниклої ризикової ситуації необхідно організувати відповідний центр управління. Основними завданнями цього центру буде:

- розподіл і перерозподіл необхідних для ліквідації наслідків ресурсів між різними підрозділами;

- ефективна оцінка можливостей кожного підрозділу, яка безпосередньо залежить від ресурсів, що надаються (за умови однакового професійного рівня всіх підрозділів);

- забезпечення того, щоб сумарна ефективність всіх підрозділів була максимальною [12, 13]:

Як критерій ефективності можна розглядати темп виконання робіт або темп ліквідації наслідків, або величину, зворотну темпу наростання збитку від події, що відбулася.

Якщо в ліквідації наслідків несприятливої події приймають участь n підрозділів, то ефективність діяльності 7-го підрозділу

В, (ri )    i = 1, n; r

визначається функцією , де - кількість всіх видів ресурсів, отриманих i-м підрозділом [14].

В (r)

Функція ефективності , розглядається як функція переваги при розподілі ресурсів.

n

£ Рг(Гг)

i=1 за умови обмеженості розподілюваного ресурсу:

R

11     , де Я — ресурс, що розташовується. У окремому випадку, якщо ефективність діяльності всіх підрозділів відома центру управління і розподіляється відразу весь ресурс,

г0 ( Я)

то оптимальне рішення   0 задачі задовольняє умові [14]:

Щ0,) =А

дг 1 Я.

1 , де,    1 визначається з умови:

rj Л) = R.

01

і=1

Я1

Тут      1   забезпечує максимальні темпи ліквідації непередбаченої ситуації 1-м підрозділом. У лінійному випадку, коли

п п

п    . У Я г. тах У г = Я

В = Яг 11 1

1 1 1       максимальне      значення      ефективності       1=1 при       1=1 досягається при

Я0 = я = Я2 =... = Яп

012 п і Гі2=...=гп=Го, тобто коли ресурси розподіляються рівномірно між всіма підрозділами за умови, що

вони працюють усі з однаковою ефективністю [14].

У реальній ситуації підрозділи працюють з різною ефективністю, яка, як правило, невідома. Якщо при розподілі ресурсів керуватися тільки суб'єктивними оцінками ефективності своєї діяльності підрозділів, то отримати максимальну сумарну ефективність не вдасться, оскільки кожен підрозділ прохати максимально вигідну для себе кількість ресурсів. Отже, в цьому випадку при ухваленні рішення необхідно керуватися достовірнішою і об'єктивнішою інформацією про результати діяльності підрозділів.

У загальному випадку розподіл ресурсів між функціональними підрозділами можна представити таким чином [14]:

гі - ресурси, які необхідні і-му підрозділу і при яких досягається максимальна ефективність        тах   його діяльності, наприклад, максимальні темпи виконання робіт по ліквідації наслідків непередбаченої ситуації.

- заявка 7-го підрозділу на ресурси. Заявка не завжди відповідає дійсній потребі.

Рішення про розподіл ресурсів ухвалюється на підставі заявок { іі } Тут можливі декілька випадків.

Якщо   г_1 і , то проблем не виникає. В цьому випадку центр управління задовольняє всі заявки,

вважаючи, що гг=1г відповідає дійсності.

Коли з'являється дефіцит ресурсів (заявок подані більше, ніж є ресурсів), то виникає проблема ухваленні рішення [14]:

п

X і, > я

0 < і. < Я = 1

При цьому заявки підрозділів обмежені: г , тобто підрозділ може або відмовитися від ресурсу (іг = 0), або

заявити весь ресурс іг = Я = 1. В цьому випадку найчастіше використовується механізм пропорційного розподілу [12, 13]:

2 -

Г =Ж(2, ,2. ,...,2 ) =-г—Я,1 = 1,П

1 \       1 '      2 '        У      п / п У У

к=1

Таке положення схоже на ситуацію теорії ігор, коли кількість ресурсу, отримана кожним підрозділом, залежить як від його власної заявки, так і заявки інших підрозділів. При цьому правила гри визначає центр управління, який виступає як гравець. Розглянемо декілька варіантів розподілу ресурсів між підрозділами.

Якщо всі підрозділи подали заявки на максимальну кількість ресурсів, тоді рівноважні заявки =22=...=2п=1 В цьому випадку під рівновагою розуміється такий стан, відхилення від якого невигідно жодному підрозділу (рівновага Неша).

Якщо група з к підрозділів зробила заявку з умови досягнення максимальної ефективності кожним,  але  при цьому

* к     Я * к Я

У     >-Х  У     >-Х 

1=1       к тт   п 1=1       к тт п

1 до Я. А друга група з т підрозділів зробила заявки з умови: 1 , де к+т=п,

У2 +У- >-

1 11 1 Тоді в цьому випадку к підрозділів отримають свої ресурси, які відповідають їх максимальній ефективності. При

цьому невигідно відхилятися від своїх оптимальних заявок на ресурси. Друга група з т підрозділів отримає менше ресурсів, чим їм необхідно. Відхилятися від своїх заявок членам цієї групи також не вигідно, оскільки це веде лише до зменшення отримуваних ресурсів [14].

п

У   < я

Якщо ж всі заявки задовольняють умові 1 1 , то Уі:гі=-І, тобто кожен підрозділ отримує оптимальну для себе кількість

ресурсів, тобто г1=-1. Таким чином, спотворення інформації про необхідні ресурси підрозділу не вигідно, і воно вважає за краще повідомляти достовірну інформацію.

Ризик виникнення непередбаченої несприятливої ситуації може виникнути в декількох місцях одночасно. У такій ситуації механізм розподілу ресурсів між підрозділами декілька видозмінюється. При цьому всі функціональні підрозділи, що беруть участь в ліквідації наслідків виниклої ситуації розбивають на дві підмножини [14]:

ОиР и Р = 1, Є о Р = 0

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах