О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства - страница 56

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

2. Глухов В.В. Математические методы и модели для менеджмента: [учеб. пособ.], 3-е изд., стер. / В. В. Глухов, М. Д. Медников, С. Б. Коробко. - СПб.: Издательство «Лань», 2007. - 528 с.: ил., табл. - Библиогр.: с. 518. - ISBN 978-5-8114-0278-6.

3. Полшков Ю.Н. О математических методах оптимального управления товарными запасами // Вісник Донецького університету. Сєрія В. Економка i право. - 2010. - № 1. - С. 236-241.

4. Полшков Ю.Н. Развитие туризма, стохастическое моделирование и другие вопросы // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ. - Сборник научных трудов. - Стамбул-Донецк: ДонНУ, РФ НИСИ в г. Донецке. - 20І0. - С. 209-2І3.

5. Полшков Ю.Н. Об особенностях математического моделирования жизненного цикла товара // Вісник Донецького національного університету. Серія В. Економіка i право. Спецвипуск, том 2. - Донецьк: ДонНУ, 2011. - С. 214-219.

6. Полшков Ю.Н. Об инновационных проектах в санаторно-курортной зоне Азовского побережья и их математическом обеспечении // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. - Збірник наукових праць. - Маріуполь: ДВНЗ „ПДТУ". - 2011. - Т.

2. - С. 27-32.

7. Полшков Ю.Н. Теоретико-игровые подходы в математическом моделировании международной торговли // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. - Донецк: ДонНУ. - 2012. - Т. 1. - С. 309-314.

8. Солодовников А.С. Математика в экономике: учебник: В 2-х ч. Ч. І / А. С. Солодовников, В. А. Бабайцев, А. В. Браилов. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 224 с.: ил., табл. - Библиогр.: с. 219. - ISBN 5-279-01943-7.

9. Костевич Л.С. Математическое программирование: Информационные технологии оптимальных решений: [учеб. пособ.] / Л. С. Костевич. - Мн.: Новое знание, 2003. - 424 с.: ил., табл. - Библиогр.: с. 419. - ISBN 985-6516-83-8.

10. Стерлигова А.Н. Управление запасами в цепях поставок: учебник / А. Н. Стерлигова. М.: ИНФРА-М, 2008. - 430 с: ил., табл. -(Высшее образование). - Библиогр.: с. 420-426. - ISBN 978-5-16-003089-0.

11. Колемаев В.А. Математическая экономика: учебник для вузов / В. А. Колемаев. - [3-е стереотип. изд.]. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. -

399 с.: ил., табл. - Библиогр.: с. 394-396. - ISBN 5-238-00794-9.

12. Экономико-математические методы и модели: практика применения в курсовых и дипломных работах: [учеб. пособ.] / В.В. Христиановский, Т.В. Нескородева, Ю.Н. Полшков; под ред. В.В. Христиановского. - Донецк: ДонНУ, 2012. - 324 с.: ил., табл. - Библиогр.:

с. 302-308. - ISBN 978-966-639-518-7.

УДК 339.92.009.12

РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ КОМПЛЕКСІВ У ПІДВИЩЕННІ МІЖНАРОДНОЇ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ДЕРЖАВИ

Попова В.Г., к.е.н., доцент кафедри «Mаpкeтинг» Донецького національного університету

Міжнародна економічна інтеграція - це об'єктивна реальність сучасного етапу розвитку всієї системи світового господарства, яка не тільки сприяє економічному зближенню країн на основі розвитку сталих економічних зв'язків між ними, але й створює передумови для єдиних соціально-економічних утворень, через приведення до єдиних наднаціональних стандартів функціонування локальних економік, функціонування міжнародних конкурентних механізмів. Така стандартизація викликана об'єктивною необхідністю узгодження між країнами форм інтеграційного співробітництва, що спонукає національні уряди до співпраці на різних рівнях.

Слід зауважити, заходи щодо модернізації та перебудови міждержавних економіко-політичних стосунків неминуче впливають на формування економічного, правового, інформаційного, політичного простору і на внутрішньому рівні національних економік. А соціально-економічні утворення грають виконавчу роль з реалізації інтеграційних програм та механізмів з огляду на дотримання загального вектора розвитку світових інтеграційних та конкурентних процесів. У зв'язку з цим виникає закономірне питання відносно місця країн як у глобальній економічній системі, так і у глобальних інтеграційних стосунках. Розглядаючи це питання, неможливо не погодитись з думкою Л. Антонюк, І. Вітера, які спираючись на праці Б. Губського, А. Кредисова, О. Дерев'янко, Ф. Павленко, В. Якубовського, В. Сіденко, зробили важливий висновок відносно того, що єдиним об'єктивним критерієм майбутньої ролі і місця країн в глобальній економічній системі є міжнародна конкурентоспроможність їх національних систем, що створюється на трьох рівнях: мікрорівні (конкретні види продукції, підприємства), мезорівні (галузі, корпоративні об'єднання), макрорівні (народногосподарські комплекси), що буде сприяти інтенсифікації процесів з міжнародної економічної інтеграції на рівні країни, конкурентоспроможність якої з точки зору М. Портера ґрунтується на продуктивності використання ресурсів, постійному підвищенні національними фірмами продуктивності, розвитку ними якостей, необхідних для завоювання міцних конкурентних позицій в нових, технологічно складних, сферах.

МАКРОРШШЬ МІЖНАРОДНОЇ ШТЕГРАЦП

Макроріхень першого порядку

Повна політична і економічна інтеграція

Політичний союз

Економічний союз

Наддержавне економіко -політнчне управління

Макроріхень другого порядку

Економічний і валютний союз

Уніфікація фінансових систем

спільної валютної

ПОЛІТИКИ

Стандартизація у області економічних відносин

Макроріхень третього порядку

Загальний ринок

Об' ринків країк-учаснкыв

Вільне переміщення факторів виробництва

Спільна внутрішня та зовнішня торговельна штика_

Макроріхень четвертого порядку

Митний союз

митних gap'єрів

Відміна взаємних торгових обмежень

Введення єдиних митних тарифів ішш третіх країн

Макроріхень п'ятого порядку

Зона вільної торгівлі

'Відміна торгових обмежень між країнами-учасниками

'Митне

регулювання по відношенню до інших країн

Тарифна диференціація на імпортні товари

Макроріхень шостого порядку

Зона преференційної торгівлі ч

Взаємне зниження торгових тарифів на імпошта товаои

Збереження тарифів у торгівлі з іншими країнами

Уніфікація торгових законодавств

Рис. 1. Еволюція структури системи міжнародної інтеграції на макрорівні

© Попова В.Г., 2012

Така побудова, хоча і сприяє більш повному розумінню важливості підвищення конкурентоспроможності на різних структурних рівнях національної економіки для більш ефективної інтеграції держав у світову систему господарювання, все ж, може бути вдосконалена з точки зору врахування динаміки розвитку міжнародних інтеграційних процесів у контексті глобалізації. Логічним було б, підчас побудови рівнів врахувати, що сучасна структура світогосподарських зв'язків функціонує не тільки на рівні народногосподарських комплексів держав, але й на мегарівні міждержавних відносин, який розкривається через участь держав як у інтеграційних мегаоб'єднаннях, так і у процесах міжнародного економічного і політичного геоспівробітництва між такими об'єднаннями, як на рівні континентальних, так і міжконтинентальних стосунків. Це є важливою передумовою для повноцінної мегаінтеграції соціально-економічної системи до світового господарства через підвищення та формування конкурентоспроможності у міждержавних стосунках шляхом участі у різних мегаінтеграційних об'єднаннях, які на сучасному етапі розвитку системи світогосподарських зв'язків знаходяться тільки на початковому етапі свого становлення. Першим кроком, переходу до глобальної економіки, взаємної інтеграції соціально-економічних утворень можна вважати створення таких світових інститутів як ООН, СОТ і НАТО, які хоча і виконують різні функції у гуманітарній, економічній і оборонній сферах, все ж є відносно дієвими функціональними мегаутвореннями. Їх функціонування наближує головну ціль співіснування націй - створення єдиного економіко-політичного простору для розвитку світового співтовариства на засадах демократії, політичної та культурної самоідентичності та самодостатності.

Сучасні підходи щодо осмислення можливих етапів міжнародної інтеграції дають досить однозначне їх трактування. Воно логічно сформувалось під впливом об'єктивного розвитку світових процесів з міжнародної інтеграції, з урахуванням структурного і системного підходів щодо їх реалізації (рис. 1).

На макрорівні інтеграційні процеси проявляють себе з точки зору організаційної, політичної і економічної перебудови міжнародних стосунків за рахунок лібералізації торгівлі, зняття торгових і митних бар' єрів, формування єдиного економічного простору, модернізації міжнародних господарських механізмів, пристосуванні внутрішніх господарських комплексів до умов паритетного економічного співіснування.

Що стосується мезорівня інтеграції національних економік до світового господарства, то при виявлені його структурних компонентів пропонується виходити з того твердження, що структура економіки країни складається з територіальної, соціально-економічної і галузевої мезокомпонент. Дві останніх відносяться до функціонально-блочних структур системи економіки, а їх елементи одночасно функціонують у кожній з трьох структур. Це дозволяє розглядати мезорівень інтеграційної взаємодії національних економік як один з підрівнів інтеграції взагалі. При цьому, елементи які входять до його структури, виходячи з принципу побудови та функціонування складних відкритих систем також є системами, але більш низького порядку, які взаємодіють як між собою через елементи власної структури, так і з елементами структури систем більш високого та низького порядку, через шляхи розвитку загальної системи міжнародної інтеграції до глобальної економіки та підвищення міжнародної конкурентоспроможності держави в цілому (рис. 2).

Галузева структура економіки країни складається з сукупності галузей єдиного народногосподарського комплексу з урахуванням визначених пропорцій у їх внеску до загального економічного результату. При цьому галузі економіки знаходяться у тісному взаємозв' язку між собою, що обумовлено об'єктивними процесами перерозподілу внутрішніх ресурсів та факторів виробництва та спеціалізацією.

А можливості галузей господарського комплексу брати участь у міжнародних інтеграційних процесах визначені з урахуванням рівня розвитку технологій, використання ринкових механізмів господарювання, рівня попиту і пропозиції на міжнародних ринках, міжнародного розподілу праці, рівня внутрішньогалузевої та міжгалузевої міжнародної співпраці, повноти галузевої структури економіки.

Рис. 2. Структура системи інтеграції національних економік до світового господарства

При цьому, у галузевій структурі економіки можна виділити як сферу матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво, зв'язок, оптова та роздрібна торгівля, матеріально-технічне постачання та збут), так і сферунематеріального (житлово-комунальне господарство, сфера послуг населенню, освіта, культура, охорона здоров'я, наука, фінансові та кредитні послуги, управління та оборона).

У науковій літературі розглядаються різні аспекти функціонування та розвитку галузевих господарських комплексів, e тому числі і через налагодження міжнародних господарських зв'язків між галузями економіки різних країн, що є необхідною умовою для інтенсифікації міжнародних інтеграційних процесів та розвитку його компонентів, в тому числі і підвищення конкурентоспроможності. Однак, галузевий аспект вивчення умов підвищення конкурентоспроможності та участі національних економік у розвитку світових інтеграційних процесів є другорядним по відношенню до територіального.

Територіальна структура розуміється з точки зору розподілу системи народного господарства за територіальними утвореннями (регіонами), які у свою чергу теж є системами ще більш низького порядку та у свою чергу (крім світу у цілому), є елементами ієрархічної системи регіонів. І, якщо російські наукові школи розуміють регіональну ієрархічність світу через призму федерального устрою (первинний регіон, адміністративний район, суб'єкт федерації, економічний район, макроекономічна зона, федерація, Євразія та економічні союзи), то у зв'язку з унітарністю України світова регіональна структура буде мати такий вигляд:

первинний регіон (територія у складі адміністративного регіону),

адміністративний район (село, місто, селище міського типу, агломеративне утворення); територіальний регіон (історична адміністративно-територіальна область держави);

економічний район (об' єднання однакових за економічним розвитком адміністративних територій не обов' язково у межах одного територіального регіону);

макроекономічний регіон (об' єднання регіонів у межах територіальних кордонів за принципом схожості спеціалізації та єдності інфраструктури);

держава (об'єднання всіх територіальних регіонів); євразійські економічні регіони (ЄС, СНД, та ін.);

євразійські макрорегіони (держави на території євразійського континенту);

світові мегаекономічні регіони (територіально об' єднані однакові за економічним розвитком макротериторії різних континентів (поки що не створені);

світові мегарегіони (світові політико-економічні міжконтинентальні об'єднання (поки-що не створені)); світова геосистема (результат глобалізаційного розвитку у економічній і політичній сферах).

Особливу увагу до регіонального розподілу приділяють і європейські вчені. Так, цей процес можна відстежити на прикладі того ж ЄС де проблемам розвитку регіональних утворень приділяється значна увага. У ЄС бюро обробки і інтерпретації інформації Євростат використовує у своїй роботі систему багаторівневого аналізу NUTS (Nomenclature of Territorial Units for Statistics) за територіальним та економічним принципами розподілу всіх членів союзу. Згідно цієї системи обробки інформації базою для аналізу слугує територіальна одиниця NUTS, яка дозволяє сегментувати NUTS-території виходячи з їх географічних, економічних, соціальних, культурних особливостей. За допомогою NUTS-системи виділяють три групи територіальних утворень:

регіони першого рангу, до складу яких входять держави-суб' єкти ЄС, територіальні утворення зі статусом автономії, великі економічні регіони, тощо;

регіони другого рангу (департаменти, провінції, тощо);

регіони третього рангу (графства, префектури, тощо).

Така уніфікація стала можливою у результаті загального розвитку ЄС як складної структури та однієї з підсистем світового господарства, яка у своєму становленні пройшла через створення різних логічних форм інтеграційних об' єднань, які є результатом еволюції всієї системи світогосподарських зв' язків.

При цьому саме поняття регіон трактується або як «територія, яка виділена за сукупністю будь-яких її складових та взаємопов'язаних чинників чи явищ»], або як «територія, у межах якої злиття природних і економічних факторів створило однорідність економічної та соціальної структури» з виділенням окремих складових (район, зони пріоритетного розвитку, промислові центри (вузли), області, депресивні території, тощо).

Важливою особливістю територіальної структури є і те, що динаміка її зміни (перерайонування) досить повільна і можлива або у випадку форс-мажорних обставин (війна, геокатастрофи, інше), або у випадку зовнішнього адміністративного впливу (проведення адміністративної реформи, укрупнення та злиття окремих частин структури, тощо). А це створює умови для реалізації на основі територіальних одиниць довготривалих як міжнародних так і внутрішньодержавних економічних проектів, які можуть мати спрямованість на підвищення ефективності функціонування окремих територій і галузей промисловості, що у межах всієї держави може створити передпосилки для загального розвитку всіх соціально-економічних компонент економіки. Крім того регіональна одиниця може розглядатись і з точки зору своєрідної регіональної ринкової цілісності, що означає можливість саморозвитку у межах держави через:

підписання на регіональному рівні міжнародних договорів з економічного та культурного співробітництва з іншими регіонами

світу;

залучення на основі угод про культурний і технічний розвиток іноземних спеціалістів-консультантів, реалізацію спільних економічних проектів у третіх країнах, тощо.

Таким чином, можемо розглядати регіональний господарський комплекс, який розміщений у межах окремої держави, як територіальну підсистему, яка створює можливості з міжнародної інтеграції для всієї держави через свою внутрішню та зовнішню спеціалізацію, розподіл праці, та інфраструктурну достатність. А сама регіональна міжнародна конкурентоспроможність може бути визначена через здатність економічної системи регіону успішно конкурувати на національному та міжнаціональному рівнях з урахуванням кон' юнктурних тенденцій розвитку локальних та глобальних ринків.

Крім того, територіальна структура побудови загальнонаціонального господарчого комплексу є більш привабливим об' єктом для аналізу можливостей інтеграції держави до світового господарства через наявність визначеної її незмінності у часі та територіальної стабільності її економічного, політичного та соціального розвитку. Саме на рівні окремих регіонів функціонують суб' єкти мікрорівня міжнародних економічних відносин у вигляді юридичних осіб, які своєю діяльністю створюють умови для інтеграції національної економіки у світову систему господарювання. Підприємства і організації національного господарчого комплексу приймають безпосередню участь у міжнародному інтеграційному співробітництві через здійснення експортно-імпортних операцій з товарів і послуг, залучення іноземних інвестиційних ресурсів під реалізацію інвестиційних проектів та закордонного технологічного компоненту, тощо. Це створює додаткові можливості щодо отримання більших зисків від участі у міжнародних інтеграційних процесах на засадах використання ринкових конкурентних механізмів. Значення підприємств і організацій у інтенсифікації процесів з міжнародної інтеграції очевидні і пояснюються тим, що вони мають зацікавленість у досягненні найкращих результатів своєї господарчої діяльності через використання різних механізмів співпраці з кінцевим споживачем на внутрішньому і зовнішньому ринках. До таких механізмів слід віднести:

по-перше, використання суб' єктами господарювання загального ринкового механізму конкуренції для отримання можливостей щодо розширення як внутрішніх, так і зовнішніх ринків збуту;

по-друге, застосування у своїй комерційній практиці механізмів маркетингу і менеджменту, що сприяє реорганізації управлінської та збутової компоненти і знижує собівартість.

Таким чином, сучасна наукова думка, щодо підвищення міжнародної конкурентоспроможності держави та інтеграційної участі локальних соціально-економічних систем у світову систему господарювання, дозволяє виділити наступні еволюційні етапи інтеграції, які протікають на макрорівні інтеграційної взаємодії: підписання преференційних торгових угод, створення зон вільної торгівлі, створеннямитних союзів, організація загального ринку, формування економіко-політичного союзу. Ці етапи діалектично взаємопов'язані і створюють єдину комплексну систему переходу від закритого політико-економічного суспільства до відкритого, що сприяє розвитку соціально-економічних систем у напрямку глобалізації світогосподарських зв'язків та стосунків. При цьому підвищується роль саме регіональних господарських комплексів на мезорівні, як основної територіально-економічної ланки, яка у остаточному вимірі формує загальний потенціал конкурентоспроможності національної економіки у її інтерналізаційному вступі до світової системи господарства з огляду на загальнодержавну політику і стратегію. А для підприємств і організацій мікрорівня інтеграційної взаємодії важливим є використання сучасних ринкових механізмів у формуванні міжнародних конкурентних переваг.

Mіжнаpодна економічна інтеграція як процес і поняття об'єктивно тісно пов'язана з такими поняттями і процесами, як науково-технічна революція, міжнародний розподіл праці, інтернаціоналізація, спеціалізація, глобалізація, що спираючись на принцип економічної демократії дає можливість нерозвинутим, або слаборозвинутим державам, використовуючи паритетні засади економічної конкуренції приєднатися до кола заможних країн і отримати свою частку загальносвітового добробуту. Еволюційні етапи інтеграції на макрорівні інтеграційної взаємодії (підписання преференційних торгових угод, створення зон вільної торгівлі, створення митних союзів, організація загального ринку, формування економіко-політичного союзу) діалектично взаємопов'язані і створюють єдину комплексну систему переходу від закритого політико-економічного суспільства до відкритого та сприяють підвищенню міжнародної конкурентоспроможності держави в цілому. При цьому підвищується роль саме регіональних господарських комплексів на мезорівні, як основної територіально-економічної ланки, яка в остаточному вимірі формує загальний потенціал конкурентоспроможності національної економіки у її інтерналізаційному вступі до світової системи господарства з огляду на загальнодержавну політику і стратегію.

РЕЗЮМЕ

В статье рассмотрены взаимосвязь понятий и эволюционных процессов в системе мирового хозяйства, системы интеграции национальных экономик в мировое хозяйство, роль и значение региональных хозяйственных комплексов в повышении международной конкурентоспособности государства.

Ключевые слова: международная конкурентоспособность государства, региональный хозяйственный комплекс, система мирового хозяйства, интеграция национальных экономик.

РЕЗЮМЕ

У статті розглянуті взаємозв'язок понять та еволюційних процесів у системі світового господарства, системи інтеграції національних економік у світове господарство, роль та значення регіональних господарських комплексів у підвищенні міжнародної конкурентоспроможності держави.

Ключові слова: міжнародна конкурентоспроможність держави, регіональній господарський комплекс, система світового господарства, інтеграція державних економік.

SUMMARY

The article deals with the relationship of concepts and evolutionary processes in the world economy, the system integration of national economies into the global economy, the role and importance of regional economic complexes in enhancing the international competitiveness of the state. Keywords: international competitiveness of the state, regional economic complex, world economy, integration of national economies.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Антонюк Л.Л. Шляхи інтеграції України в глобальну інноваційну систему / Д.Г. Лук'яненко, В.І. Чужиков, Л.Л. Антонюк та ін. / Спільний європейський економічний простір: гармонізація мегарегіональних суперечностей: (монографія). - Київ, 2007. - 544с.

2. Вітер 1.1. Підвищення конкурентоспроможності продукції як передумова інтеграції України у світовий економічний простір // Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект: Зб. наук. праць. Ч.2. - Донецьк: ДонHУ,

2004. - С. 468-470.

3. Губський Б. Конкурентоспроможність української економіки: орієнтири макрополітики в кризових умовах // Економіка України. - 1999. - № 4. - С. 4-14.

4. Кредисов А., Дерев'янко О. Конкурентоспроможність країни та стратегія просування її експорту на світовому ринку // Економіка України. - 1997. - № 5. - С.54-61.

5. Mакогон Ю.В. Участие Украины в различных интеграционных объединениях: совместное состояние и перспективы // Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект: Зб. наук. праць. Ч.1. - Донецьк: ДонHУ, 2004. - С.14-27.

6. Шктна MX. Світове господарство і міжнародні економічні відносини: просторові аспекти розвитку: Швч.посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 192 с.

7. Павленко Ф., Якубовський M. Підвищення конкурентоспроможності виробництва в країнах з перехідною економікою // Економіка України. - 1998. - № 11. - С.42-51.

8. Портер M. Meждyнаpодная конкуренция: конкурентные преимущества стран. - M.: Дело, 1994. - 786 с.

9. Усенко E. T. Интеграция как всемирно-исторический процесс и международное право // Mосковский журнал международного права. -1992. - № 1. - С. 25-49.

УДК 65.012.4

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Посторонко В.М., здобувач кафедри маркетингу Хмельницького національного університету '

Постановка проблеми. Функціонування багатьох українських підприємств легкої промисловості на вітчизняних та світових ринках є малоефективним та неконкурентним.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах