О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства - страница 59

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

Враховуючи, що в реальних умовах може мати місце так зване транспортне запізнення між моментом появи збурення і результатом його впливу на об' єкт (відхилення доходу) то важливою позитивною ознакою методу є те, що завдяки транспортному запізненню є можливим реагувати на ці збурення ще до появи відхилень результату діяльності (доходу)і тим самим компенсувати збурення впливом на інші чинники економічної діяльності. Наприклад таке збурення як зниження наявності замовлень (попиту) на товар можна частково або повністю компенсувати зміною цінової політики, або розширенням асортименту чи якості і т.і.

На практиці реалізація даної технології потребує значних зусиль щодо оцінювання всіх можливих збурень. При значній кількості факторів збурення вона може стати трудомісткою, залишаючись вкрай необхідною, що і спонукає формування засад контролінгу.

Якщо розглядати збурюючи фактори як проблеми окремої інфраструктурної складової логістичної системи, то одним із інструментів управлінської діяльності в них може стати експрес діагностика проблем. За даними [2]. Експрес діагностика дозволяє виявити спектр проблем підприємства з достатнім ступенем їх повноти з врахуванням життєвого циклу ринкової ніші. За цими даними експрес діагностика дозволяє: отримати аналіз реального положення підприємства у його ринковій ніші, регіоні, країні; встановити конкурентні переваги та слабкі сторони; визначити основні проблеми підприємства і встановити їх ранг; встановити узгодженість позицій працівників підприємства в оцінюванні його проблем; визначити ефективність використання всіх видів ресурсів в т.ч. і фінансових; встановити відповідність управлінського персоналу його стратегічним завданням; оцінити ризики підприємства; сформувати рекомендації для вирішення проблем.

Аналізуючи даний метод слід віднести до неформалізованих методів, адже ґрунтується він на даних анкетування що вносить значну суб' єктивність в результати. Реалізація наведених вище механізмів, компенсації збурень потребує аналізу природи самих збурюючи факторів у відповідності до конкретних інфраструктурних складових логістичних систем.

Природу збурюючи факторів будемо визначати у відповідності логістичних функцій.

У придбанні матеріальних ресурсів, збурення будуть виникати:

- при встановленні та зміні об' ємів потрібних матеріалів та фінансових ресурсів;

- невідповідність об' ємів матеріальних ресурсів потребам у певному інтервалі часу;

- зміна або невідповідність якості постачальників відповідно до об' ємів та часових ознак;

- зміни, що виникають у розрахунках з постачальниками;

- зміни можливостей приймання вантажів як за об' ємами та за кількістю номенклатурних одиниць;

- зміна кількості номенклатурних одиниць. У транспортуванні:

- зміни у відстанях та об' ємах вантажів, що транспортуються;

- зміна витрат на ремонт та обслуговування транспорту;

- втрати від псування при транспортуванні;

- витрати щодо охорони вантажів;

- зміна митних зборів та платежів;

- зміна умов страхування вантажів та транспортних засобів. В управлінні запасами:

- зміна термінів зберігання та необхідних площ;

- втрати від псування цінностей при зберіганні та їх недостачі;

- витрати з виявлення браку та необхідністю його усунення;

- зміна витрат на податкові платежі;

- зміна витрат на страхування;

- зміна відсотків на капітал, що вкладений в запаси. В управлінні замовленнями:

- зміна умов і витрат на оформлення замовлень;

- зміна кількості замовлень для окремого періоду часу;

- зміни у вантажопереробці через зміну об' ємів та номенклатур;

- зміни витрат на пакування;

- зміна витрат на інформаційне забезпечення як то зв' язок та отримання управлінської інформації;

- зміни у розміщенні замовлень серед споживачів;

- зміни у розрахунках із споживачами. У складуванні:

- зміна витрат на утримання складів;

- зміна витрат на оренду складських приміщень;

- обслуговування складського обладнання;

- витрати від псування та недостачі цінностей;

- зміна витрат на страхування складських запасів;

- зміна втрат на вантажопереробку. Інші загальні витрати;

- знос та списання логістичного обладнання;

- зміна витрат на персонал, що входить у функціональний склад логістики;

- зміна адміністративних витрат;

- зміна витрат на природоохоронні заходи;

- зміни у списанні дебіторської заборгованості як постачальників так і покупців. Висновки та пропозиції

Як бачимо, з наведеного, спектр збурюючи факторів для логістичних систем є досить широким, а необхідність їх оцінювання та згладжування впливу стає вкрай актуальною задачею на вирішення якої і направлено управління логістичиними системами.

Узагальнюючі фактори збурень, їх слід розділяти на збурення, що породжується природою функціонування логістичної складової, змінами ринкового середовища або ніші де функціонує логістична складова, та змінами внутрішнього середовища такої складової через зміни фінансових економічних та інвестиційних складових.

Більш широкі можливості можуть забезпечити технології що ґрунтуються на засадах оптимізації в управлінні і адаптації до умов середовища. Сутність яких буде розкрита в подальшому.

РЕЗЮМЕ

У статті дослідженні збурення що впливають на учасників інвестиційної діяльності при створенні і розвитку логістичних систем. З метою розширення використання класичного поняття контролінгу до умов управління інвестиційною діяльністю об' єктами логістики запропоновано поняття контролінгу за збуреннями.

Ключові слова. Контролінг, збурення, інвестування, логістична система.

В статье исследовании возмущающие факторы, которые влияют на учасников инвестирования при создании и развитии логистических систем. С целью расширения использования классического понятия контролинга при управлении инвестированием обектов логистики предложено понятик контролигна за возмущениями.

Ключевые слова. Контролинг, возмущения, инвестирование, логистическая система.

SUMMARY

In article research revolting factors which influence participants of investment at creation and development of logistic systems. For the purpose of expansion of use of classical concept of controlling at management of investment logistics systems it is offered controlling behind indignations. Keywords. Kontroling, indignations, investment, logistic system. СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Meтодичeскиe рекомендации по оценке эффективности инвестиционных проектов. Информэлектро, 1994; M.: Экономика,2000

2. Екатеринославский Ю.Ю., Meдвeдeна A.M., Щенкова С. А. Риски бизнеса (диагностика, профилактика, управление) - M.:Aнкил, 2010.

- 280с. с. 84

3. Mанн Р. Mайep 3. Контроллинг для начинающих / Пер. с нем. Ю.Т. Жукова. — 2-е изд., перераб. и доп. M.: Финансы и статистика, 1995. — 304 с.

4. Крикавський Є.В., Чорнописька НВ. Логістичні Системи: Швчальний посібник. - Львів: Видавництво Ш^он^ьного університету „Львівська політехніка", 2009. - 264 с.

5. Петренко C.H. Контролинг: Учебное пособие.- К.: ^ка-Центр, Эльга, 2004.- 328 с.

УДК 330.341.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА ЯК ФАКТОРУ ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ

Савчук О.О., асистент кафедри менеджменту Hаціональній технічний університет Україні «КПІ», м. Київ ' Постановка проблеми.

Сучасний стан соціально-трудових відносин актуалізував потребу у гармонізації інтересів найманих працівників і роботодавців, а також виявив викривлені людські цінності, високий рівень конфліктності у суспільстві як наслідок недосконалої державної політики. Від стабільності стану соціально-трудових відносин в трудових колективах безпосередньо залежить економічний розвиток як самого підприємства, так і певної галузі і регіону в цілому. Приоритетним напрямом діяльності суб'єктів соціально-трудових відносин є налагодження взаємодії між ними. Певні прорахунки ринкових реформ, орієнтованих суто на економічні досягнення, без урахування соціальних цінностей, стали перешкодою на шляху зростання продуктивності праці людських ресурсів, подальших економічних перетворень в Україні та інноваційного розвитку держави. З огляду на це необхідність дослідження соціально-трудових відносин в колективі та підвищення ефективності соціального партнерства є актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Проблеми соціального партнерства викликають інтерес науковців. Ці питання вичалися, зокрема, такими вченими, як Берлин Є., Грішнова О. А., Сияєв В., Семигин Г., Скіпальський А. та ін. Важливим елементом соціального партнерства більшість авторів визначають укладання колективних договорів і угод [1; 2; 3; 4; 5]. Разом з тим, соціальне партнерство не зводиться лише до цього. Воно, поряд з іншим, є ідеологією відносин працедавців та робітників.

Деякі російські автори називають соціальне партнерство механізмом цивілізованого вирішення соціально-трудових конфліктів та усунення суперечностей між інтересами працівників і власників,суспільним договором між ними на основі реалізації прав та інтересів сторін [6, с. 208]. Однак з поля зору дослідників випало поняття і роль соціального партнерства в розвитку підприємництва та перспектив його удосконалення. Усе це свідчить про актуальність теми, а відтак зумовило вибір напряму дослідження в науковому і практичному аспектах.

Мета статті.

Висвітлити основні аспекти реалізації соціального партнерства у сучасній світовій практиці та можливості його практичного адаптування в Україні.

Виклад основного матеріалу.

Основні принципи соціальної організації раціонального ринкового суспільства були закладені на початку XX століття. Так, M.Вебер розглядав фундаментальне протиріччя між двома класами - підприємців і найманих працівників як фактор його еволюційного розвитку. Два класи, що є головними діючими акторами соціально-трудових відносин, не лише безпосередньо залежать, а й не можуть існувати один без одного [7, с. 3].

Розв'язання конфлікту інтересів роботодавців і найманих працівників, який може виникати у взаємовідносинах і приймати різні форми, є можливим лише у процесі узгодження інтересів основних сторін соціально-трудових відносин. Важливішу роль у цьому процесі відіграє третя сторона - держава.

Узгодження соціально-економічних інтересів між ринковими суб'єктами та державою утворює цілу систему суспільних відносин, які у країнах з розвинутою ринковою економікою називають інститутом соціального партнерства, що охоплює соціально-трудові та економічні відносини від конкретного підприємства (роботодавця) до національного рівня.

Соціальне партнерство - це механізм функціонування розвинутого суспільства. Він успішно реалізується в умовах стабільної економіки і злагодженості суспільства. Hаслідyючи приклад розвинених країн, Україна приступила до розбудови системи соціального партнерства, що було започатковано Указом Президента України "Про створення Hаціональної ради соціального партнерства" від 27 квітня 1993 р. Двадцять третього грудня 2010 за участі роботодавців був прийнятий Закон України "Про соціальний діалог в Україні". Другого квітня 2011 Указом Президента України на виконання вимог зазначеного закону була створена Hаціональна тристороння соціально-економічна рада.

Як вже було зазначено раніше, партнерство між владою, роботодавцями і робітниками є запорукою соціально-економічної стабільності країни. Для його ефективного функціонування необхідна сформованість сторін партнерських відносин. Держава в цьому процесі представлена Кабінетом Mіністpів України, як інституціональною структурою в системі соціально-трудових відносин. Щодо інших сторін соціального партнерства, то вони ще знаходяться у стадії формування та трансформації, незважаючи на створення вже згаданої Hаціональної тристоронньої соціально-економічної ради.

Ще однією з сторін соціального партнерства в Україні виступає Федерація професійних спілок України (ФПУ), яка є найбільш чисельним профспілковим об'єднанням в Україні, нараховує понад 10 млн. членів профспілок. MeTOio діяльності ФПУ є вираження, представлення інтересів і захист прав організацій - членів ФПУ, координація їхніх колективних дій, представництво і захист трудових,

© Савчук О.О., 2012соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у стосунках з роботодавцями, їх організаціями і об'єднаннями, а також з іншими об'єднаннями громадян.

Держава в соціальному партнерстві відіграє кілька ролей: власника, роботодавця, законодавця, арбітра (посередника), координатора. Щодо державних підприємств, органи державної влади виступають як роботодавці і, відповідно, виконують притаманні роботодавцям функції. Інші основні функції держави в системі соціального партнерства видаються такими:: законодавча, право- і нормотворча, прогностична, організаторська, контрольна й арбітражна. Hайбільш інституційно структурованою ланкою соціального партнерства в Україні є профспілки. Згідно з Законом України "Про профспілки," профспілки здійснюють представництво від імені працівників на колективних переговорах, при укладанні угод на державному, галузевому, регіональному та виробничому рівнях.

Сутність і практична реалізація соціального партнерства в Україні дотепер різниться від того, що існує в розвинених країнах світу. Українські роботодавці розуміють свої завдання щодо реалізації принципів соціального партнерства досить спрощено і формально.

Досвід багатьох країн світу свідчить, що утвердження демократичних стандартів життя щільно пов'язане з рівнем розвиненості системи соціального діалогу. яка забезпечує безпосереднє залучення працівників не лише до процесу управління підприємством, але й до процесів державотворення.

Сучасна світова практика дозволяє виділити дві моделі реалізації принципів соціального партнерства. В таких країнах як США, Канада, Велика Британія соціальне партнерство передбачає незначну роль держави в регулюванні соціально-трудових відносин і практикується двостороння співпраця між об'єднаннями роботодавців і об'єднаннями найманих працівників. Роль держави зводиться до виконання функцій арбітра (посередника) при виникненні соціальних конфліктів Основним недоліком цієї моделі є те, що держава, традиційно здійснюючи мінімальне регулювання економіки, втручається тоді, коли конфлікт між роботодавцями і найманими працівниками є вже в наявності й може вилитися в дії, що підривають стабільність суспільства.

Такий небажаний розвиток подій намагаються попередити в країнах континентальної Європи. Їхня модель дій держави щодо "трудового конфлікту" передбачає більш рішучий вплив на роботодавців, на стадії виникнення конфліктної ситуації. Крім того, в європейській практиці розвинена система соціального партнерства трипартизму (участь трьох сторін). Так, у Швеції, Шмеччині, Австрії соціальне партнерство охоплює найманих працівників, об'єднання роботодавців та державу як сторін, що беруть однаково важливу участь у врегулюванні соціально-трудових відносин.

Ш наш погляд, намагання держави запобігти несприятливим подіям і заздалегідь домогтися такої угоди між сторонами, яка б дозволила забезпечити соціальний мир, принаймні, на період дії угоди, є визначальною перевагою цієї моделі соціального партнерства.

Hайпослідовнішe принцип трипартизму діє в Голландії, де державні органи, які є відповідальними за сферу праці й соціальних відносин, включають до свого складу представників профспілок і роботодавців або створюють за їхньою участю дорадчі органи [8].

Тристоронні органи соціального партнерства створено в Чехії, Словаччині, Угорщині, Болгарії, Польщі; вони на постійній основі обговорюють проекти трудового законодавства й соціальної політики, розглядають колективні суперечки, питання боротьби з безробіттям тощо.

Особливості соціального партнерства в Європі лише цим не обмежуються. Зокрема, в Європейському Союзі поширено положення, згідно з яким соціальний діалог можливий на усіх рівнях, тобто будь-які зустрічі соціальних партнерів з метою досягнення порозуміння та підписання угоди, проведення консультацій або обміну інформацією розглядаються як прояви соціального діалогу. Форми діалогу сильно відрізняються залежно від ступеня інституціоналізації та від того, на якому рівні вони проводяться.

Щодо органів державного управління, то вони можуть відігравати різні ролі в соціальному діалозі і зобов'язані виконувати офіційні домовленості соціальних партнерів та рішення органу з питань соціального партнерства, впроваджуючи заходи з метою їх виконання, в тому числі законодавчого й регуляторного характеру. Більше того, в деяких випадках угоди у сфері соціального партнерства набувають сили нормативно-правових актів і виконуються в обов'язковому порядку на рівні з рішеннями органів влади.

Таким чином за кордоном соціальне партнерство, хоча й повільно, але перетворюється на реальний механізм розв' язання суспільних проблем. У переважній більшості цих країн, активне впровадження принципів соціального партнерства в складних сучасних умовах свідчить про прояв тенденцій соціалізації та гуманізації як ознак демократизації влади на рівні підприємств, що забезпечують формування економіки нового типу, одночасно змінюючи і соціально-трудові відносини між роботодавцями і найманими працівниками, адаптуючи їх до нових умов господарювання.

Світова економічна криза спонукала суспільство щодорозробки механізмів досягнення соціального балансу між власниками бізнесу та державою. Узгодження соціально-економічних інтересів можливе лише за умови впровадження інституту соціального партнерства як на рівні окремогосуб"єкта господарювання так і на рівні держави.

Mexанізми роботи інституту соціального партнерства залежать від особистостей економічних умов, які створені в державі.

Соціальне партнерство може бути забезпечене завдяки залучення працівників до процесу управління організацією, участі у розподілі прибутку, вирішенні трудових спорів, укладанні колективних договорів. Важливим аспектом досягнення соціального партнерства можно вважати забезпечення умов праці, техніки безпеки, охорони здоров"я працівників. Соціальне партнерство не може бути досягнуто при невдоволенні працівника системою оплати праці, яка не відповідає сучасним стандартам якості життя.

Висновки.

Враховуючи вище зазначене, зростає роль держави у запобіганні несприятливим подіям на підприємствах і забезпечення партнерства між суб'єктами соціально-трудових відносин. Досвід функціонування інституту соціального партнерства засвідчує, що лише за умови співробітництва та взаєморозуміння між персоналом та роботодавцем можливе зменшення соціальної напруги, задіяння сучасних можливостей їх механізмів що забезпечить високі економічні результати. Для забезпечення умов данного співробітництва необхідне подальше вдосконалення нормативно-законодавчої бази та сприяння держави в розвитку цього процесу.

H. ^жник, С. Дубенко, Л.Пашко у статті „Соціальне партнерство як виклик сьогодення" зазначають, і ми з цим погоджуємось, що проблема налагодження ефективного соціального партнерства органів державної влади і громадянського суспільства набувають першорядного значення для успішного функціонування державного апарату в умовах модернізації. Суспільний розвиток сучасності характеризується переосмисленням, трансформацією відносин особистості і суспільства.[9]

РЕЗЮМЕ

В статье раскрыты основные аспекты и проблемы реализации социального партнерства в современной мировой практике. Проанализированы возможности адаптации социального партнерства в Украине.

Ключевые слова: социально-трудовые отношения, социальное партнерство, трипартизм, конфликт согласования интересов, рыночные реформы.

РЕЗЮМЕ

У статті висвітлитлено основні аспекти та проблеми реалізації соціального партнерства у сучасній світовій практиці. Проаналізовано можливості адаптування соціального партнерства в Україні.

Ключові слова: соціально-трудові відносини; соціальне партнерство; трипартизм; конфлікт узгодження інтересів; ринкові реформи.

SUMMARY

In the article the main aspects and problems of the social partnership in the modern world practice have been researched. The possibilities of adaptation of social partnership in Ukraine have been described.

Keywords: social and labor relations, social partnership, tripartism, a conflict of interest agreement, market reforms.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини : підручник. / О.А. Грішнова. - К. : Знання, 2004. - 535 с.

2. Берлин Э. Основные типы структурирования бизнес-пространства и их принципиальная готовность к социально-экономическому партнерству / Эдуард Берлин // Предпринимательство. - 2005. - №2. - С. 22-28

3. Берлин Э. Экономическое партнерство в контексте взаимодействия свободы и социальной ответственности бизнеса / Эдуард Берлин // Предпринимательство. - 2005. - №1. - С. 76-82.

4. Сияев В. Стоит ли работать у предпринимателя? / В. Сияев // Экономика и жизнь. - 2005. - №7.- С. 31.

5. Скіпальський А. Соціальне підприємництво в умовах України: перспективи розвитку / А. Скіпальський // Матеріали міжнародної конференції "Соціальне підприємництво: можливості та перспективи". - Львів. - 2006, - 12 травня.

6. Семигин Г. Социальное партнерство в современном мире / Г. Семигин.: Мысль,

- 1996. - 346 с.

7. Соціальний діалог на ринку праці України: питання теорії та практики: Збір.наук.праць / Упорядники: Гнибіденко І.Ф., Жуков В.І., Лукашевич М.П., Маршавін Ю.М., Туленков М.В. - К.: ІПК ДСЗУ, 2007. - 128 с.

8. Жадан О.В. Світові тенденції розвитку державного регулювання соціально-трудових відносин / О.В. Жадан . - [електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.Ua/e-book/tpdu/2011-2/doc/5/02.pdf.

9. Н.Нижник, С.Дубенко, Л.Пашко. "Соціальне партнерство як виклик сьогодення".// Політичний менеджмент. - 2005. - №2 (11). - с. 46 -

54.

10. Грішнова О.А. Корпоративна культура та стратегія підприємства: взаємозв'язок та взаємообумовленість /О.А. Грішнова, О.СМ. Голяка // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Спец.вип. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. - Т.2.Ч.І. -К.: КНЕУ, 2007. С.176-186.

11. Гостенина В. И. Социальное партнерство в формирующейся рыночной экономике России: социально-управленческий аспект [Текст]: автореф. дис. доктор социологических наук: 22.00.08 / Гостенина, Валентина Ивановна. - Москва. - 2004. - 40 ст.

УДК 338.1

ПРИМЕНЕНИЕ МОДЕЛИ ОПТИМАЛЬНОГО РАЗМЕРА ЗАКАЗА В СОВРЕМЕННЫХ ЦЕПЯХ ПОСТАВОК

Салманов Т.Э., аспирант кафедры логистики и организации перевозок Санкт-петербургский государственный инженерно-экономический университет'

В связи с завершением всех юридических процедур, связанных со вступлением Российской Федерации во Всемирную торговую организацию (ВТО) в июле 2012, в отечественной экономике происходят тенденции интеграции экономических процессов в мировую хозяйственную систему. В современных международных экономических отношениях просматриваются тенденции роста производства и международного товарного обмена. При этом постоянно увеличиваются затраты на логистику, которые исчисляются миллиардами долларов США. Европейские страны ежегодно расходуют на логистику порядка 1100 млрд. долларов США, в странах Тихоокеанского региона структура затрат на логистику составляет около 1800 млрд. долларов США при среднегодовых темпах роста около логистических издержках в мире на уровне 25%.[10].

На наш взгляд, с целью уменьшения логистических издержек в цепях поставок применять современные методы теории логистики на практике.

В данной статье пойдет речь о применении модели оптимального размера заказа в современных цепях поставок. Основное уравнение общих затрат имеет следующий вид [3]:

С ^   = С k+ Со + С х + Сд +Сл^тіп (1)

где Ск - затраты на закупку (приобретение) товара Со - затраты на выполнение заказа Сх - затраты на хранение запаса

Сд - затраты связанные с упущенной прибылью из-за дефицита продукции

Сл - прочие скрытие затраты (латентные) затраты. Данные затраты могут быть, однако, не учитываются. Основные параметры модели приведены в таблице 1

Таблица 1

Параметры модели оптимальной партии заказа

Параметр

Описание

Модель оптимального размера заказа (ЕОСс)

Сопт = ^ ,

Сюпт - оптимальный размер поставки

А - потребность в товаре в заданный промежуток времени

Со - затраты на выполнение заказа

Модель оптимального размера заказа (ЕОСс)

Сп - стоимость единицы продукции

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах