О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства - страница 65

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

Саме через це у економіці нового типу людина стає реальною центральною фігурою усіх без винятку ринкових процесів. Йдеться, зокрема, про принцип «навчання протягом усього життя» з метою подальшого підвищення якості життя суспільства у цілому. Нова економіка зростає на людських професійних якостях та опосередковано спрямована на людське самовдосконалення, що необхідно як самій людини, так і самій економіці [2]. Однак для існування людині необхідний доступ до певних товарів і послуг, які задовольняють її потреби і забезпечують досягнення певної мети. І усе більш вагомою останнім часом виступає потреба в інформації, що виникає як у окремих індивідів, так і у організацій.

Виходячи із загальнофілософської точки зору, інформація - це усе те, що міститься у певній формі. Причому будь-яка з таких форм являє собою певний предмет, що існує у часі та просторі, зі своїми конкретними властивостями, а тому будь-який реальний об' єкт має свій власний інформаційний прояв. Таким чином носії інформації, на відміну від самої інформації, реальні та існують у часі і просторі, натомість. інформація абстрактна, оскільки вона існує в часі, але не у просторі. Спираючись на таке твердження, наведемо кілька суттєвих характеристик інформації:

1 Інформації властиво повторюватися, копіюватися (принцип одного інформаційного джерела та багатьох її приймачів).

2 Інформації властиве накопичення, проте знищити її у принципі неможливо (можливе лише знищення її носія). Тому з просторової точки зору розміри масиву інформації завжди дорівнюють нулю.

3 У випадку передачі інформації відповідний інформаційний масив збільшується завдяки передачі інформації від одного суб'єкта до кількох чи багатьох інших. Як наслідок, схильність інформації до накопичення і редуплікації визначає процес розвитку живої матерії і економічних явищ, що оточують нас [3].

У інших визначеннях інформації наголошується на її ключовому значенні у процесах прийняття рішень: «Інформація - це інформування; знання; новини», підкреслюючи [4, с. 21]. Окрім цього, інформація носить свій глибокий зміст як системне явище, здійснюючи великий вплив на властивості систем, змінюючи їх стан. Таким чином інформація являє собою особливий вид існування матерії, який характеризується її здатністю зменшити міру невизначеності досліджуваного явища, події чи об' єкта і може бути представленим у вигляді певної системи знань про них. Як наслідок, цінність інформації, з одного боку, визначається її здатністю точно описати досліджувані явища, а з іншого - можливістю адекватної її інтерпретації дослідником.

Досвід розвитку інформаційних галузей економіки, серед яких, з позицій маркетингу, особливу цікавість становлять дослідницький, консалтинговий, рекламний бізнес переконливо засвідчує, що інформація є економічним благом і приймає участь у відповідних економічних відносинах і як ресурс (наприклад, як засіб обгрунтування конкретного управлінського рішення компанії-замовника маркетингового дослідження), і як товар, що вироблений дослідниками для продажу на відповідному ринку (наприклад, стандартизовані чи специфіковані дослідницькі продукти, звіти, омнібуси, споживчі панелі та ін.).

Слід також окремо наголосити на тому, що інформація в різних своїх формах і в різний час виступає в ринковому середовищі і як суспільне, і як приватне благо. Загалом інформація, незалежно від форми її існування, задовольняє певним потребам суб' єктів ринку і забезпечує досягнення ними конкретних цілей, що обумовлює наявність у інформаційних товарів споживної вартості. Причому розмаїття інформаційних потреб окремих суб' єктів ринку здатне істотно варіюватися залежно від конкретної ситуації на ринку, власних ресурсних обмежень, рівня нагальності прийняття конкретного управлінського рішення, планомірності ведення роботи із накопичення і належної підтримки корпоративних баз даних, регулярності проведення маркетингових досліджень, ефективності побудови каналів комунікацій із контрагентами, тощо. Цей перелік може суттєво розширюватися, але ми можемо зробити висновок про те, що цінність конкретного інформаційного товару формується значною мірою під впливом оціночних характеристик окремих суб' єктів ринку, на яких вливають неконтрольовані чинники зовнішнього ринкового середовища. Тому принципово важливою особливістю інформації як товару є механізм формування ціни на нього. Це, зокрема, пов' язано із необхідністю виконання низки відповідних бізнес-процесів, у результаті яких інформація збирається, накопичується, опрацьовується, інтерпретується, тощо. Кожна із цих операцій потребує відповідних витрат, які, у термінах проведення маркетингового дослідження типу «ad-hoc», також здатні істотно варіюватися залежно від кількості дослідницьких гіпотез, обсягу анкети, розмірів вибірки, її дизайну, тощо.

Тому для товарів у їх матеріальному втіленні і деяких послуг існує можливість визначення ціни з позиції витрат на їх виробництво (надання). Натомість для інформаційних продуктів ціна встановлюється не тільки з урахуванням їх собівартості (наприклад, необхідності покриття відповідних витрат дослідницької компанії), але і з урахуванням рівня суб' єктивного усвідомлюваного замовником цього товару рівня його корисності. Останній, своєю чергою, визначається, як правило, через очікуваний або заснований на попередньому досвідівикористання аналогічних інформаційних продуктів ефект, якого можна досягти при подальшому використанні таких товарів. Природно, що рівень довіри замовника інформаційного продукту до компанії, яка його пропонує на ринку, її діловий імідж, досвід роботи, наявність власного кваліфікованого персоналу, рівень реакції на індивідуалізовані інформаційні запити замовника та багато інших суб' єктивних оціночних параметрів також безпосередньо впливатимуть на вартість конкретного інформаційного продукту, пропонованого конкретною компанією. Наприклад, залежно від наведених параметрів на вітчизняному ринку маркетингових досліджень істотно варіюється вартість навіть стандартизованих інформаційних продуктів.

З точки зору покупця корисність інформації залежить від рівня корисності рішень, що отримуються за допомогою накопичення, інтерпретації та практичного застосування відповідних знань. Причому рівень його інформаційних витрат безпосередньо залежить від рівня нагальності ухвалення конкретного рішення про купівлю. І чим вищим буде ступінь залученості споживача у даний процес (наприклад, у випадку усвідомлюваного споживачем високого ризику можливих втрат внаслідок прийняття неправильного рішення про купівлю - так званий розширений варіант вирішення проблеми купівлі, притаманний дорогим чи престижним товарам, торговим маркам), тим вищим буде рівень потенційної готовності споживача до здійснення більшого обсягу необхідних витрат. Адже у такому випадку вони розцінюються у якості засобу зниження невизначеності і пов' язаного із цим ризику купівлі.

Таким чином інформація, незалежно від форм її існування і галузевих особливостей використання в економічній діяльності (наприклад, на ринках В2В чи В2С), докорінно відрізняється від інших використовуваних у процесах суспільного виробництва ресурсів. Як наслідок, стосовно інформаційних потоків особливого значення набуває питання про швидкість і якість їх обробки в умовах конкретного ринкового середовища, що безпосередньо впливає на можливість встановлення траєкторії розвитку головних його параметрів і характеристик. Внаслідок цього інформація має свою цінність не лише у просторових, але і у часових рамках.

Як ми показали, інформація має свою відмітну особливість у тому, що вона в принципі не зникає, але втрачає свою цінність внаслідок зниження її актуальності (має тенденцію до старіння) або неможливості її застосування на практиці (адекватного відтворення оточуючої дійсності, можливості встановлення причинно-наслідкових зв' язків між досліджуваними параметрами ринкового середовища, та ін.). Тому інформація зберігає свою цінність, зумовлену її актуальністю і своєчасністю у термінах прийняття відповідних управлінських рішень, заснованих на її використанні. Це повною мірою стосується і маркетингової інформації: це продукт не тільки цінний, але і вартісний, оскільки вимагає значних витрат на її збір, аналіз, інтерпретацію, збереження, захист, тощо. Такі витрати можуть істотним чином зрости у випадку використання неякісної інформації і, відповідно, прийняття неправильних рішень. Тому зібрані масиви даних повинні відповідати наступним головним вимогам [5, с. 29]:

1 значимість: змістовність, відповідність інформаційним потребам підприємства щодо вирішення конкретних маркетингових проблем;

2 актуальність: сучасність, відповідність діючому стану речей, можливість використання для вирішення існуючих маркетингових проблем, планування діяльності на майбутнє;

3 адаптованість: пристосованість до моделей і методів, які можуть бути використані для прийняття відповідних маркетингових рішень, засобів передачі, накопичення і збереження;

4 об'єктивність: вірогідність, однозначність, відповідність реальній сутності подій, що відбуваються у навколишньому бізнес-середовищі та внутрішньому середовищі підприємства, відсутності суб' єктивних впливів на формування та інтерпретацію інформації;

5 конфіденційність: захищеність, відсутність можливостей несанкціонованого доступу та використання;

6 економічність: перевищення значення результатів від використання інформації над витратами з її збирання та обробки.

Слід також пам' ятати, що кінцевим результатом проведення маркетингового дослідження не можуть вважатися сирі факти. Тому інформацією слід вважати такі дані, що певним чином організовані з метою їх представлення для вирішення конкретної проблеми. У подальшому інформація трансформується у певні знання завдяки процесам її обробки, інтерпретації та використання, виходячи із попередньо накопиченого досвіду та практичних навичок. Через це ми визначаємо маркетингову інформацію як особливий різновид економічної інформації: «Маркетингова інформація - це структуровані дані, зібрані для вирішення конкретних проблем, що сприятиме досягненню маркетингових цілей підприємства» [5, с. 28]. Г.Л. Багієв під маркетинговою інформацією розуміє інформацію, що отримується у ході пізнання, дослідження процесу обміну результатами суспільно корисної діяльності та взаємодії з приводу такого обміну усіх суб' єктів ринкової системи, яка використовується в усіх сферах (рівнях) підприємництва, включаючи і маркетингову діяльність [6, с. 79]. Ми також переконані у тім, що будь-яка інформація, яка сприятиме вирішенню конкретної маркетингової проблеми, може вважатися маркетинговою. Залежно від об' єкта, тематики конкретного маркетингового дослідження та використовуваних при цьому методик дослідники матимуть справу із абсолютно різноплановою інформацією, що спричиняє необхідність переведення відповідних бізнес-процесів її збирання, обробки та інтерпретації у розряд стратегічно важливих. Тому головна роль маркетингової інформації полягає у тім, що вона:

• посилює потенціал підприємства, підвищує рівень його розвитку;

• звертає увагу підприємства на існуючі ринкові характеристики, чим створює чітку систему координат його діяльності;

• попереджає про зміни у навколишньому бізнес-середовищі, що дозволяє зменшити міру невизначеності та ризику;

• доводить до підприємства параметри потреб і поведінки споживачів, чим сприяє формуванню маркетингових стратегій і тактик, комплексів;

• створює передумови формування і використання конкурентних переваг підприємства, підвищення його іміджу та популярності;

• дає можливість аналізувати діяльність підприємства з метою підвищення ефективності його маркетингових факторів [5, с. 29]. Саме тому головною інформаційною базою прийняття маркетингових та більшості загальноуправлінських рішень в умовах

невизначеності ринкового середовища виступають систематичні маркетингові дослідження. Їх загальну мету визначають як по-можливості повне виключення із маркетингової діяльності неточних оцінок, зменшення міри невизначеності та, як наслідок, ризикованості прийняття управлінських рішень, які здатні істотним чином вплинути на нераціональне використання наявних на підприємстві ресурсів. Вони виконують, передусім, дорадчу функцію і використовуються задля вироблення рекомендацій з приводу того, як саме потрібно вирішувати певні маркетингові проблеми. Маркетингові дослідження також подекуди розглядають у якості «...набору формалізованих засобів (або інструментів) отримання інформації, необхідної для використання у процесах прийняття маркетингових рішень» [7, с. 5; 8, с. 23]. Тому ми пропонуємо наступний загальний алгоритм прийняття управлінських рішень (рис. 1) і можемо зробити висновки щодо ролі і значення маркетингових досліджень у контексті збору різнопланової інформації, потрібної для прийняття широкого кола управлінських рішень у галузі маркетингу:

По-перше, мета маркетингового дослідження - збирання інформації про шляхи вирішення конкретної проблеми управлінського змісту чи про напрямки перспективного розвитку бізнесу з метою забезпечення стабільності конкурентних переваг у мінливих ринкових умовах. По-друге, для визначення споживчих потреб та розробки відповідних маркетингових стратегій і програм, націлених на їх задоволення, потрібна різнопланова інформація, яку класифікують за багатьма критеріями. По-третє, завдання маркетингового дослідження полягає у пошуку, зборі, аналізі, інтерпретації та представленні точної, своєчасної та релевантної інформації як підґрунтя для прийняття потенційно найефективніших управлінських рішень завдяки зменшенню міри невизначеності ринкового середовища. По-четверте, різноплановість потрібної менеджменту у кожен окремий період часу інформації диктує необхідність комбінування традиційних методів та підходів до збирання як первинної, так і вторинної інформації при здійсненні дослідницької діяльності. По-п' яте, постійне ускладненняуправлінських бізнес-процесів, посилення позицій маркетингу як філософії бізнесу сприяють усе більшому проникненню маркетингових досліджень на рівень загального корпоративного управління і ухвалення стратегічно важливих для підприємства рішень.

Постановка управлінських цілей та завдань

Ідентифікація проблеми

Визначення критично важливих для досягнення цілей обмежень

Формулювання проблеми, що потребує вирішення

Конкретизація проблеми

Збір та оцінка релевантної інформації

Побудова набору альтернатив для прийняття управлінського рішення

Визначення очікуваних результатів прийняття окремих альтернатив

Вирішення проблеми

Прийняття конкретного управлінського рішення

Оцінка результатів управлінського рішення

Рисунок 1. Узагальнений алгоритм прийняття управлінських рішень з урахуванням результатів маркетингових досліджень

На думку представників Американської ради дослідницьких організацій CASRO (англ. - Council of American Survey Research Organizations), маркетингові дослідження усе частіше використовуються у процесах збору не лише традиційної маркетингової інформації, що міститься у відповідних типах даних. Маркетологи-дослідники усе більше збирають та використовують інформацію із багатьох інших сфер управління у процесах підтримки прийняття різноманітних, а не лише суто маркетингових, рішень. Це, зокрема, вимагає від них опанування нових навичок задля забезпечення можливості надання повного комплексу інформаційно-аналітичних послуг (а не лише послуг зі збирання інформації), які, за рахунок цього, усе більше набуватимуть рис консалтингових. У даному зв' язку особливої актуальності набувають знання та навички у таких відносно нових для маркетингу сферах, як фінанси, управління змінами, промислова психологія та ін.

Неоднорідність і багатоаспектність отримуваної інформації, розмаїття її видів і форм спричиняють велику кількість проблем, пов' язаних із її використанням в економічній системі. Тому у завершальній частині роботи зосередимо увагу на питанні нерівномірного розподілу інформації в економіці, що, на нашу думку, становитиме перспективний напрямок для подальших пошуків у царині теорії і практики сучасного маркетингу.

Загалом нерівномірність розподілу інформації обумовлює неповну інформованість економічних суб' єктів (причому як виробників, так і споживачів) щодо ринкової ситуації і тенденцій її розвитку. Ця проблема в економічній науці отримала назву «інформаційна асиметрія» - ринкова ситуація, при якій суб'єкти економічних відносин інформовані по-різному. Загалом це цілком закономірне явище, що у певній мірі властиве всім ринкам. Проте останнім часом, з підвищенням значущості інформації для ефективної економічної діяльності, інформаційна асиметрія стала однією з ключових концепцій, що пояснюють механізм функціонування сучасних ринків. Це, зокрема, зумовлює і наш інтерес до даної тематики.

З позицій маркетингу особливу цікавість становить нерівномірність розподілу інформації між продавцями і покупцями, а також між учасниками однієї економічної організації. Першій проблемі було присвячено багато уваги в роботах нобелевського лауреата Дж. Акерлофа на прикладі ринку вживаних автомобілів. Він дійшов висновку, що в ціні автомобіля в даному випадку переважає не об' єктивна інформація про його якість, а суб' єктивні припущення покупця щодо його недоліків. Тому інформаційна асиметрія обумовлює появу різних інститутів, здатних знижувати негативні наслідки нерівномірного розподілу інформації. Наприклад, система франчайзингу здатна знижувати ризики покупців, оскільки в умовах браку інформації імідж виробника і його бренди здатні знижувати негативні наслідки інформаційної асиметрії. Іншим вирішенням цієї проблеми може бути розвиток різноманітних систем гарантії [9].

Аналіз характеру розподілення інформації між учасниками ринку також проводився в роботах іншого американського економіста -Дж. Стігліца - з погляду поведінки менш інформованих учасників на ринку страхових послуг [10].

Висновки та пропозиції. Таким чином, інформацію необхідно вважати суб' єктивним ресурсом, можливість і ефективність використання якого значною мірою залежать від індивідуальних характеристик економічних суб' єктів: у певному вигляді, кожна людина займається аналізом і інтерпретацією інформації, а також створенням інформаційних продуктів; має свою індивідуальну здатність до збирання, узагальнення, засвоєння інформації. Причому характер здатності окремих індивідів до збирання та опрацювання інформації (у т. ч. і маркетингової) може істотно варіюватися як залежно від індивідуальних особливостей (наприклад, від рівня освіти, попереднього досвіду опрацювання аналогічної інформації, тощо), так і від низки об' єктивних чинників (наприклад, різна працездатність людини протягом робочого дня чи доби). Внаслідок цього навіть однакова інформація, що поступає до різних економічних суб' єктів або в різній послідовності, може привести до різних результатів її збирання, обробки, інтерпретації. З точки зору маркетингу ця теза має особливе значення, адже таким чином ми можемо стверджувати про поступове посилення його ролі в управлінні економічними суб' єктами: оскількикожен із них не може бути абсолютно раціональним, навіть маючи доступ до абсолютно повної ринкової інформації, сама економічна система не може вважатися раціонально побудованою. Як наслідок, в основі рішень економічних суб'єктів переважають індивідуалізовані (тобто суб'єктивні) оціночні судження. Це, безумовно, потребує перегляду традиційної економічної парадигми дослідження ринкових процесів, яка довгі роки ґрунтувалася на теорії повної раціональності та інших класичних постулатах, які сьогодні не здатні передбачити траєкторію розвитку реальних ринкових процесів, центральною фігурою яки виступає споживач як головна маркетингова цінність.

РЕЗЮМЕ

Досліджено питання сутності маркетингової інформації як засобу зменшення ринкової невизначеності при прийнятті економічними суб'єктами управлінських рішень. Визначено особливості врахування асиметрії інформаційних потоків.

Ключові слова: економіка знань, інформація, маркетингова інформація, маркетингові дослідження, асиметрія інформаційних потоків.

РЕЗЮМЕ

Исследованы вопросы сущности маркетинговой информации как средства уменьшения рыночной неопределенности при принятии экономическими субъектами управленческих решений. Определены особенности учета асимметрии информационных потоков. Ключевые   слова:   экономика   знаний,   информация,   маркетинговая   информация,   маркетинговые   исследования, асимметрия информационных потоков.

SUMMARY

Questions of marketing information essence as a mean of market uncertainty decreasing within a process of economic subjects' managerial decisions making are investigated. The features of account of information flows asymmetry are determined.

Keywords: economy of knowledges, information, marketing information, marketings research, asymmetry of information flows. СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Друкер, Питер, Ф. Эпоха разрыва: ориентиры для нашего меняющегося общества [Текст] / П.Ф. Друкер: Пер. с англ. - M.: ООО «Изд. дом «Вільямс», 2007. - 336 с.

2. Ковалевський В.О. Теоретико-методологічні засади інформаційного суспільства. 2.3. Інформаціональна економіка [Електронний ресурс]. - 2003-2008. - Режим доступу: http://kovalevsky.webs.com.ua/theory/theory.htm#_Toc34297640. - Hазва з екрана.

3. Ковалевский В.О. Философские основы информационного общества. Информация и информационное общество с точки зрения философии и аксиологии. 1.1. Сущность и ценность информации [Электронный ресурс]. - 2003-2008. - Режим доступа: http://kovalevsky.webs.com.ua/phil/phil1.htm. - Hазваниe с экрана.

4. Берн Р.Д. Эффективное использование результатов маркетинговых исследований: как принимать и осуществлять на практике наиболее оптимальные решения: Пер. с англ. [Текст] / Р.Д. Берн. - Д.: Баланс Бізнес Букс, 2005. - 272 с.

5. Войчак А.В. Mаpкeтингові дослідження [Текст] / А.В. Войчак, А.В. Федорченко - К.: ЮЇЕУ, 2007. - 408 с.

6. Багиев Г.Л. Mаpкeтинг: Учебник для вузов [Текст] / Г.Л. Багиев, В^. Тарасевич, X. Анн; Под общ. ред. Г.Л. Багиева. - M.: ОАО «Издательство «Экономика», 2001. - 703 с.

7. Tull, Donald S. Marketing Research. Measurement and Method: A Text with Cases, 3-rd edition [Text] / D.S. Tull. - New York: MacMillan,

1984. - 794 p.

8. Скибінський С.В. Mаpкeтинг: Швч. посібник у схемах і таблицях [Текст] / С.В. Скибінський, В.П. Штуль. - К.: ЮЇЕУ, 2007. - 224 с.

9. Акерлоф Дж. Spiritus Animalis, или как человеческая психология управляет экономикой и почему это важно для мирового капитализма. [Текст] / Дж. Акерлоф, Р. Шиллер; Пер. с англ., 2-е изд. - M.: ООО «Юнайтед Пресс», 2011. - 273 с.

10. Стиглиц, Дж.Е. Крутое пике: Америка и новый экономический порядок после глобального кризиса [Текст] / Дж.Е. Стиглиц. - M.: Эксмо,2011. - 512 с.

УДК: 334.72

СУБ'ЄКТИ КОРПОРАТИВНИХ ВІДНОСИН: ІНТЕРЕСИ, ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКИ, ПРОТИРІЧЧЯ

Хімченко А.М., доцент кафедри економічної теорії Донецького національного університету '

Постанова проблеми. Hайбільш розповсюдженою формою організації великого підприємництва на даному етапі розвитку економіки України є корпорація. Даний вид організації корпоративного капіталу може виникати у формі акціонерних товариств (публічні та приватні), товариств із обмеженою відповідальністю, товариств із додатковою відповідальністю, повного товариства, командитного товариства, саме асоціації, саме корпорації, консорціуму та концерну [4, с. 57]. За даними державного комітету статистики України кількість корпорацій із урахуванням форм їх існування в Україні на 1.04.2012 року складає 533284 одиниці, що складає 40,13% загальної кількості господарюючих суб'єктів [5].

З іншого боку корпорація представляє собою сукупність осіб, що взаємодіють для досягнення загальних цілей, здійснення спільної діяльності і утворюють юридичну особу. Корпорації сприяють концентрації інвестиційного капіталу, забезпечують науково-технічний розвиток і безпосередньо впливають на розвиток виробництва, підвищення технічного рівня продукції та забезпечення конкурентоспроможності, отримують прискорений розвиток у тих галузях, де відбувається освоєння виробництва нових поколінь виробів. Господарська діяльність корпорацій впливає на соціально-економічне становище країни, її регіонів та окремих виробників, громадян та залежить від рішень, прийнятих керівництвом та іншими суб'єктами корпоративних відносин, тому питання визначення складу, інтересів, взаємозв'язків та протиріч суб'єктів корпоративних відносин є одним з найактуальніших питань в діяльності сучасних корпорацій.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемам корпоративного управління та регулювання корпоративних відносин просвічено праці багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, серед яких: M. Азоян, В. Андрієнко, Б. Андрушків, Т. Белікова, А. Берле, О. Борік, П. Буряк О. Вільямс, Дж. Гілберт, В. Гриньова, Т. Дяченко, Д. Задихайло, Р. Каплан, О. Кібенко, M. Колесник,

A. Кушнерук, Ю. Лисенко, M. Луцький, В. Mокpяк, Г. Hазаpова, Л. Пащенко, О. Поважний, О. Сафронова, Л. Чуніхіна, Е. Шкарпова та ін. Питанням визначення суб'єктів корпоративних відносин, їх інтересів та взаємозв'язків присвячені роботи     І. Барбашина,

B. Бєлова, І. Бєляєвої, С. Буко, В. Васильєвої, О. Вінник, Л. Вітковської, H. Глусь, В. Головньова, К. Девіса, С. Івченко, П. Калити, О. Кліменко, В. Кононова,    В. Кравчука, О. Лазаренко, Дж. Поста, С. Туркіна, В. Фредеріка та інших.

Невирішена частина проблеми. Серед питань, досліджених сучасними вченими, щодо суб'єктів корпоративних відношень немає остаточною точки зору щодо переліку основних суб'єктів корпоративних відносин та їх інтересів. He розглянуто питання взаємозв'язків та протиріч між суб'єктами корпоративних відносин, що виникають в процесі функціонування сучасної корпорації.

Мета дослідження. Визначення складу та інтересів суб'єктів корпоративних відносин із встановленням взаємозв'язків та протиріч між ними в умовах функціонування сучасної корпорації є метою даного дослідження.

© Хімченко А.М., 2012

Викладення матеріалу дослідження.       Суб'єктів   корпоративних   відносин   поділяють   на   внутрішньокорпоративні та зовнішньокорпоративні, за критерієм основного та додаткового суб'єктного складу таких відносин [6, с. 826-827] (табл. 1).

Таблиця 1

Склад суб'єктів корпоративних відносин (розроблено автором з урахуванням джерела 7)

Суб'єкти корпоративних відносин

Держава       |                               Юридичні особи                               |                              Фізичні особи

Суб' єкти основного та додаткового складу

Суб' єкти основного складу

Суб'єкти складу

Суб' єкти основного складу

Суб' єкти додаткового складу

в особі уповноважених органів, установ

господарські товариства або їх об' єднання як власників корпоративних прав

уповноваженого з питань управління

корпоративними правами держави — юридичну особу

учасників господарських організацій фізичних осіб (засновників, акціонерів, вкладників), в тому числі і таких, що вибули

уповноваженого з питань управління корпоративними правами   держави — фізичну особу

 

господарські організації, у майні яких визначається частка інших осіб

державну комісію з цінних паперів та фондового ринку

інших фізичних осіб, корпоративні права яких порушено або не визнано

 

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах