О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства - страница 67

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

Таким чином, дослідивши існуючи підходи до визначення поняття «потенціал», рекомендовано розглядати потенціал не тільки з точки зору наявних ресурсів для досягнення мети, а як різницю між внутрішніми резервами до реалізації визначеної мети та ступенем затребуваності отриманих результатів зовнішнім середовищем.

Під інноваційно-технологічним потенціалом промислового підприємства (ІТП) пропонується розуміти систему взаємодіючих та взаємозв' язаних ресурсів підприємства, необхідних в процесі здійснення інноваційних заходів, що забезпечують досягнення стратегічних цілей розвитку підприємства.

Рис.1 Ресурсно-орієнтована модель структури інноваційно-технологічного потенціалу промислового підприємства З точки зору формування ІТП вважаємо за необхідне виокремити наступні складові елементи:

1. Інформаційне забезпечення - сукупність інформаційних ресурсів, що дозволяє відображати досвід досліджень та розробок, існуючий науково-технічний заділ, а також ступінь інформації про існуючи в даних областях розробки.

2. Фінансове забезпечення - сукупність фінансових ресурсів, що забезпечують умови реалізації всіх інших елементів ІТП.

3. Матеріально-технічне забезпечення. Цей елемент є речовою основою, що визначає техніко-технологічну базу ІТП та має вплив на масштаби та темпи реалізації інноваційних заходів підприємства.

4.Організаційне забезпечення - сукупність методів та засобів, що регламентують по місцю, часу і меті сумісне функціонування окремих виконавців, колективів і технічних засобів, що приймають участь в виконанні стратегічних заходів розвитку ІТП.

На рис.1 представлено ресурсно-орієнтовану модель структури інноваційно-технологічного потенціалу промислового підприємства.

Визначено, що до низько рангових структурних компонент інноваційно-технологічного потенціалу належать малоефективні, незадіяні в виробництві ресурси:

13 виробниче обладнання з високим рівнем фізичного та морального зносу;

14 працівники з низьким рівнем кваліфікації;

15 низькопродуктивні дослідно-конструкторські та інженерно-технічні служби підприємства та ін. Як правило, кількість низько рангових компонент складає більше 50% від загальної.

Субдомінантні структурні компоненти інноваційно-технологічного потенціалу підприємства складаються з ресурсів, що за своїм призначенням виконують сполучені функції між стадіями технологічного процесу виготовлення продукції та домінантними структурними компонентами (сукупність матеріально-технічних та кадрових ресурсів, що виконують основні та допоміжні операції, забезпечуючи роботу високотехнологічного виробничого обладнання).

Домінантні структурні компоненти інноваційно-технологічного потенціалу підприємства - це інноваційні, високотехнологічні виробничі потужності підприємства, виробництво яких забезпечує досягнення високого науково-технічного рівня виробів та мають визначальний вплив на рівень розвитку інноваційно-технологічного потенціалу підприємства.

Розвиток інноваційно-технологічного потенціалу промислового підприємства вимагає удосконалення стратегічного управління та активного регулювання процесів формування структурних компонент, що формують потенціал. Найбільш істотними проблемами вдосконалення технології управління в умовах нестабільного зовнішнього середовища є забезпечення оперативності та достовірності інформації та прийнятих рішень, побудови методів, орієнтованих на якість та швидкість інноваційного розвитку промислового підприємства.

Критеріями ефективності формування стратегії розвитку інноваційно-технологічного потенціалу виступає наявність інструментів, здатних до «швидкого реагування» та оперативного управління, що спираються на метод прогнозування в процесі інноваційного розвитку підприємства.

Така постановка викликає необхідність поєднання різних підходів, використання сучасних методів управління та інструментів моделювання для формування та підтримки управлінських рішень, в тому числі використання методу прогнозування розвитку інноваційно-технологічного потенціалу підприємства.

З функціональної точки зору прогнози можна класифікувати наступним чином:

1 пошукові прогнози, що мають на меті визначення можливих станів об'єкту прогнозування в майбутньому;

2 нормативні прогнози, що визначають шляхи і терміни досягнення можливих станів об'єкта прогнозування в майбутньому, які приймаються в якості цілей.

3 точки зору аналізу засобів прогнозування найбільш істотними етапами є вибір методу прогнозування та організації процесу розробки прогнозу. Методи прогнозування можна поділяти на класи за цілим рядом ознак, що відносяться до особливостей мети прогнозування, досліджуваного процесу і використовуваного інструментарію [10].

Вибір методу прогнозування багато в чому визначає достовірність одержуваних у результаті прогнозування даних і, отже, є досить важливим етапом. Процедура вибору методу прогнозування передбачає проведення декількох етапів досліджень:

2 аналіз завдання на прогноз;

3 аналіз об'єкта прогнозування;

4 визначення виду прогнозу і періоду попередження;

5 аналіз вихідної інформації про об'єкт прогнозу;

6 вибір методу [10].

Методологія прогнозування базується на різних за рівнем, масштабами та наукової обґрунтованості методах, прийомах і методики прогнозування. На рис.2 представлено класифікацію методів прогнозування.

Під методом прогнозування необхідно розуміти «сукупність прийомів і способів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних даних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) зв'язків об'єкта прогнозування, а також їх вимірювань в межах розглянутого явища або процесу вивести судження про ймовірність його (об'єкта) майбутнього розвитку

Розробка прогнозу, включаючи і постановку мети, є невід'ємною передумовою розробки плану інноваційного розвитку підприємства. У цьому сенсі план можна розглядати як засіб досягнення поставленої мети. Прогнози завжди мають характер рекомендаційний для прийняття рішень.

Прогноз - це наукове передбачення напрямів та основних тенденцій розвитку тих чи інших явищ, які в даних конкретних умовах не піддаються безпосередньому регулювання за допомогою плану. На стадії прогнозування розвитку інноваційно-технологічного потенціалу необхідно розробляти різні варіанти, як етапів його розвитку, так і наслідків. Мова йде не про довільне тлумачення можливостей розвитку науки, а про різні варіанти задоволення потреб з урахуванням первинних витрат і одержуваного ефекту. [12].

Практично всі методи прогнозування засновані на визнанні факту існування певної залежності (функції або константи) відбуваються змін показників фінансово-господарської діяльності від одного звітного періоду до іншого. Але насправді, подібні припущення про те, що умови, що породили отримані дані, не відрізняються від умов майбутнього, не виконуються повною мірою. Тому, тільки поєднуючи формалізовані і неформалізовані методи прогнозування і планування, можна складати більш точні, своєчасні і зрозумілі прогнози, що сприймаються як інструмент, який використовується для прийняття рішення [13].

На сьогоднішній день сучасна наука досить далеко просунулася в розробці технологій прогнозування. Найбільш відомими є методи лінійного програмування, лінійної регресії, модель експоненціального згладжування та інші.

Таким чином, можна зробити висновок про різноманіття методів прогнозування, але з них необхідно вибрати такий метод, який би найбільшою мірою відповідав принципам прогнозування даного явища (об'єкта).

Розвиток інноваційно-технологічного потенціалу - це одночасний розвиток всіх складаючих його ресурсів. Задача прогнозування розвитку інноваційно-технологічного потенціалу промислового підприємства зводиться до отримання інформації якими саме ресурсами та в якому обсязі буде матиме потенціал в різні моменти часу. Розробка прогнозу зводиться до наступного.

Система рівнянь, що характеризує кількісну та якісну зміну ресурсних складових інноваційно-технологічного потенціалу буде мати

вид:

' P(t) = V (0 + £ ^) + R (t)

М(0 = Б(0 - C(t) +7(t) + (2(0

' і? = ш (t) - V (t) + е (t) + х -1 + а I ^) = Б(ґ) + к{ + кй ($) + лг (t) + о($) + и (t)

P (і )

V (і)

підприємства;

* (і) _

R (t) м (t) в (t)

С (і) ¥ (і )

- кадрове забезпечення інноваційно-технологічного потенціалу;

- питома вага персоналу, що задіяний в інноваційних проектах, в загальній кількості промислово-виробничого персоналу

питома вага спеціалістів, що задіяні в інноваційних проектах в загальній кількості спеціалістів на підприємстві;

- кваліфікаційний рівень спеціалістів, що зайняті в інноваційних проектах;

- матеріально-технічне забезпечення інноваційно-технологічного потенціалу; питома вага нового обладнання;

питома вага морально застарілого обладнання; рівень використання встановленого парка обладнання;

- рівень оснащеності одного робочого місця інструментами, обладнанням, технічною документацією в порівнянні з рівнем, який передбачено в технологічному процесі;

Р (і) - фінансове забезпечення інноваційно-технологічного потенціалу;

Ж (і) - величина витрат на підготовку та освоєння виробництва інноваційної продукції; V )

4 ' - обсяг витрат на НДДКР та маркетинг; Е (і) - економія за рахунок впровадження нового або ліквідованого застарілого обладнання;

- розмір інвестицій в матеріально-технічне забезпечення НДДКР та конструкторських підрозділів підприємства;

2 (і) .........

- величина витрат на одну гривню інноваційної продукції;

0 (0 . . ...... .

- величина охо у ві інноваційної іяльності;

1 (і) - інноваційне забезпечення інноваційно-технологічного потенціалу;

О(і) .    . й

- частина впроваджених раціоналізаторських пропозицій;

кг (і)

-1       - кількість зовнішніх НДДКР підприємства;

К )

- кількість внутрішніх НДДКР підприємства; ^(і) - кількість напрямків за якими здійснюються НДДКР; 0 (і) - обсяг патентного фонду промислового підприємства;

и(і)...... . . .

4 ' - кількість інноваційних заходів, проведених на підприємстві за одиницю часу.

В       ■ ■ * (t), в (t ),Ж (t), О (і) . .

В    якості    керуючих    змінних    використовується        ч'     ч'      ч' ,    в    якості    залежних    змінних -

Р(t) М (t) і (t) І(t) t є [0,12]

ч/5     ч/5    ч/5ч /. в якості горизонту прогнозування (часового інтервалу) обрано один рік (12 місяців): л. Обмеження по залежним змінним мають вид:

0 < V ) < * ), 0 < С(і) < В(і), 0 < Ж ) < X ), 0 < N ) < О(і),

* ) + В ) + Ж ) + О ) < О ),

Р (і), М ( і), і (і), І (і) > 0. (2)

В якості граничних обмежень на залежні змінні використовуються дані закладені в план інноваційного розвитку промислового підприємства:

Р(і0) = Р,,Р(іт) = Рт,М(^) = М0,М(іт) = Мт,і(іо) =     і(іт) = І,І(Л) = І0,І(іт) = Іт (3)

Функція має наступний вид:

12

і(*, В, Ж, О) = ]" [к1 х *0) - к2 х В( і) - к3 х Ж( і) - к4 х О(       -> тах

0 *,B,Ж,О (4)

1 - коефіцієнт матеріального заохочування спеціалістів;

2 - коефіцієнт простою обладнання;

кз

к

3

- процент за кредит;

4 - коефіцієнт економічної ефективності від впровадження. Для визначення максимального рівня розвитку інноваційно-технологічного потенціалу промислового підприємства необхідно сформулювати задачу наступним чином.

В        б       {її},г =1, п ї = 1 т     ї ф -

Визначити набір значень , що є максимумом цільової функції:

ІТП = Z (рг - сг -   ) х ду х хг -> max

X, і = 1, п     .       ^    ^ ^      ф ..... ^ ^ ^

- відома іль ість ресурсів, що формують рівень інноваційно-технологічного потенціалу підприємства;

- ціна одиниці -го виду ресурсу інноваційно-технологічного потенціалу;

- вартість одини і -го виду ресурсу іннова ійно-технологічного потен іалу;

- сукупні витрати на під отовку - о виду ресурсу інноваційно-техноло ічно о потенціалу до впровадження;

1 ' - частина г-го виду ресурсу на формування ^ -ї групи ресурсів інноваційно-технологічного потенціалу. Введемо наступні обмеження для цільової функції:

(5)

(Р1 - С1 - )Х Чи Х Х1 + ■■■(р- сп - 'n1 )Х q„1 Х Xn ^ n ^/^1 - С1 - *12 )Х Ч12 Х Х1 + -(pn - С - t„2 )Х Ч„2 Х Xn ^ „2

(Р1 - С1 - t1m )Х q1m Х Х1 + -(Pn - Cn - 'nm )Х 4nm Х Xn ^ „m

j=1

(6)

(7)

Знаходження max рівня розвитку інноваційно-технологічного потенціалу промислового підприємства згідно (2.18 - 2.20) має місце в випадку, якщо керівництву підприємства відомі величини кожного виду ресурсу, що формують рівень розвитку інноваційно-технологічного потенціалу. В протилежному випадку, визначення максимально можливого рівня розвитку інноваційно-технологічного потенціалу підприємства зводиться до виконання наступних кроків.

Ввести додаткові величини:

аГ    ■■ б ..... .

'     - мінімальна необхідна величина і-го виду ресурсу для розвитку інноваційно-технологічного потенціалу;

- максимально можлива кількість -го виду ресурсу для розвитку інноваційно-технологічного потенціалу;

С

- загальна сума витрат, необхідна для отримання всіх видів ресурсів для розвитку інноваційно-технологічно

1. Ввести обмеження на величину -го виду ресурсу:

атт < хг < атах,/ = 1

С

2. Ввести обмеження для : (8)

Ес. х х. < С

г=1 (9)

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах