О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства - страница 72

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

2. Привлечение научно-исследовательских организаций, с целью научно-технического сопровождения развития и модернизации предприятий, к экспертизе технологий и оборудования.

Вторая проблема - не разрабатываются стратегии выхода металлургических предприятий на рынки других стран с помощью использования различных маркетинговых методов. Так, например, в Украине, имеет место продажа металла по договорам, тогда как неразвита система сбыта товаров с помощью дилерских и собственных розничных сетей, зарубежных представительств, филиалов и отделений за рубежом. В коммуникационной политике проблемой, ограничивающей повышение конкурентоспособности, выступает незначительное использование методов продвижения товаров таких как, реклама, постоянное обновление интернет сайта предприятия (каталоги продукции, цены и т.д.), а так же предоставление различного рода скидок для установления, поддержания и развития связей с клиентами.

Одним из решений вышеизложенных проблем является разработка стратегии выхода украинских металлургических предприятий на рынок стран Ближнего Востока. Исходя из того, что страны Ближнего Востока имеют различный уровень социально-экономического развития, то целесообразно разбить страны по типу развития, в соответствии с которым предложить для каждого типа стран свою стратегию. В основу типизации положены следующие критерии: уровень ВВП на душу населения, уровень образованности и регулирование инвестиционной деятельности.

ВВП на душу населения отражает рыночную стоимость всех конечных товаров и услуг, произведённых за год во всех отраслях экономики на территории государства для потребления, экспорта и накопления вне зависимости от национальной принадлежности использованных факторов производства.

Уровень образованности взят потому, что от него зависит благосостояние всей страны, а также дальнейшая востребованность полученных знаний в конкретных условиях и местах их применения для достижения заданных целей и повышения качества жизни. Под уровнем образованности на Ближнем Востоке подразумевается умение читать и писать. Во многих странах Востока количество неграмотных людей очень велико. Так, число неграмотных женщин превосходит число неграмотных мужчин почти в два раза - 46,5% против 25,1%. Показатели неграмотности, намного выше в арабских странах с большой численностью населения и относительно высоким уровнем бедности, например, в Египте, Алжире, Марокко, Судане и Йемене. Наиболее высокий уровень грамотности среди населения арабских странах (90%) был зафиксирован в Иордании [11].

Показатель регулирования инвестиционной деятельности взят по причине того, что в большинстве стран Ближнего Востока экономическое развитие нестабильно, сопровождается спадом производства, высокой инфляцией, низким обменным курсом национальной валюты, значительной внешней задолженностью, а также коррумпированностью экономической среды. Таким образом, определяемая государственным регулированием возможность привлекать инвестиционные ресурсы для стабилизации экономической ситуации является очень важным параметром.

На основе данных критериев были выделены 3 группы стран: с высоким, средним и низким уровнем развития.

К странам с высоким уровнем развития относятся: Саудовская Аравия, Кувейт, ОАЭ, Катар, Оман, Бахрейн. В которых уровень ВВП на душу населения выше 10,0 тыс. дол. США, уровень образованности населения 20 - 35 %, инвестиционная деятельность регулируется указаниями правительства.

К странам со средним уровнем развития относятся: Египет, Иордания, Ливан. В которых уровень ВВП на душу населения от 2,0 до 10,0 тыс. дол. США, уровень образованности населения выше 35 %, инвестиционная деятельность регулируется законодательным органом.

К странам с низким уровнем развития относятся: Ирак, Йемен, Палестина, Сирия. В которых уровень ВВП на душу населения менее 2,0 тыс. дол. США, уровень образованности населения менее 20 %, регулирование инвестиционной деятельности отсутствует по причине нестабильности (рис.2).

Исходя из того, что каждая из групп стран имеет свой уровень развития, целесообразно разработать маркетинговую стратегию выхода металлургических предприятий Украины на рынки стран Ближнего Востока, учитывая их специфику.

Маркетинговая стратегия предприятия является составным элементом общей стратегии, определяющим основные направления деятельности на рынке в отношении потребителей и конкурентов с помощью использования различных маркетинговых мероприятий длядостижения поставленных целей. Исходя из этого, маркетинговая стратегия выхода на зарубежные рынки определяется как общая для всего предприятия, состоящая из различных стратегий, учитывающих специфику рынка каждой из стран.

 

 

Типы

стран

 

 

 

 

 

Низкий

таовень развития

 

" (

Сги»інітп \тіпирнь> птшттия     1 Высокий \-ровенъ рлівптпя

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пока за тел і

і развития

уровень ВВП на душу населения менее 2,0 тыс. дол. США. -уровень образованноста населения менее 20 %, -регулирование ннессгнцножнон деятельности отс]ПСТЕуеТ по

- уровень ВВП на душу населення от 2,0 до 10,0 тыс. дол. США.

- уровень образованности населения выше 35 %, -инвестиционная деятельность регулируется законодательным органом

і_

-уровень ВВП на душу населения более 10„О тыс. дол США, -уровень образованности населення 20 - 35 %, -инвестиционная деятельность регулируется указаниями

Ирак

 

Египет

Саудовская Аравия

Йемен

 

Иордания

Кувейт

Палестина

 

Ливан

ОАЭ

Снрня

 

Катар

 

 

Оман

 

1

Бахрейн

Рис.2 - Классификация стран Ближнего Востока по уровню социально - экономического развития.

В состав маркетинговой стратегии выхода на рынок стран Ближнего Востока должна входить товарная, коммуникационная и стратегия продвижения товара (рис 3). Каждую из стратегий возможно использовать либо самостоятельно, либо совместно в зависимости от обстоятельств. При разработке стратегии необходимо учитывать каждый из типов стран. Остановимся на каждой стратегии более подробно.

Товарная стр атегия

Стратегия продвиже­ния товара

Коммуника­ционная стратегия

продуктовое расширение

І.Для стран среднего уровня развития

щяинвт

глобального сегмента

1. Для стран высокого уровня развития

2. Для стран среднего уровня развития

предъявляемые к продукции промышленного назначения на Ближнем Востоке

Повьпнение в данном регионе общих требований к продукции промьжшенного назначения

Совместная

инвестиционно

производственная деятельность

косвенный ■экспорт

1. Первоначальное освоение предприятиями отрасли данных ;тран

2. Снижение затрат, связанных ; выходом на рынок 3. Контроль за поставкой продукции через использование собственных сбытовых

І.Для стран среднего уровня развития

1. Увеличение уровня присутствия на рынке стран 2. Более полное удовлетворение потребностей б продукции промышленного назначения

І.Для стран низкого уровня развития

Умеренные затраты на реализацию

Частичная адаптация

Стандартизация рекламных мероприятия

Полная адаптация

іня^^

V

•V

дня у

V

І.Для стран высокого уровня развития

І.Для стран среднего уровня развития

Отличительные особенности эффективности различных средств

I. Возможность разработки единого комплекса рекламных

мероприятий 2. Осуществление продукцией одних и тех же функций в странах данного региона

1 .Для стран низкого уровня развития

Различное отношение к продукции в зависимости от особенностей страны

Маркетинговая стратегия выхода металлургического предприятия Украины на рынок стран Ближнего Востока

Рис 3. Систематизация элементов стратегии выхода на рынок стран Ближнего Востока для промышленных предприятий Украины

Товарная стратегия - это разработка направлений оптимизации номенклатуры и ассортимента товаров, что позволяет обновлять предложения с целью обеспечения эффективной внешнеэкономической деятельности предприятия. Отсутствие данной стратегии приводит к неустойчивости структуры предложения из-за воздействия случайных факторов, потере контроля над конкурентоспособностью и коммерческой эффективностью товаров. Данная стратегия подходит для стран с высокими показателями развития, где наблюдается высокий уровень платежеспособности населения, поэтому требования, предъявляемые к товару более высокие, то есть. требуется высокое качество, широкий ассортимент и номенклатура, тогда как несущественное влияние на покупку товара оказывает цена.

Стратегия продвижения товара - это комплекс рекламных мероприятий, направленных на создание устойчиво высокого спроса на товар и совершенствование системы интегрированных маркетинговых коммуникаций. Данная стратегия подходит для всех типов стран, поскольку вне зависимости от качества и цены, товары нуждаются в продвижении, при этом, маркетинговые мероприятия целесообразно использовать свойственные каждому товару и типу страны.

Коммуникационная стратегия - это комплексное воздействие предприятия на внутреннюю и внешнюю среду с целью создания благоприятных условий для стабильной прибыльной деятельности на рынке. Представляет собой долгосрочную и крупномасштабную стратегию, имеющей целью решение маркетинговых задач средствами коммуникаций с представителями целевых аудиторий, для обеспечения информационной поддержки стратегии развития предприятия. Данная стратегия подходит для всех типов стран, однако имеет свою специфику для каждой из них, исходя из развития рекламного рынка, отношения общества к маркетинговым мероприятиям и уровня дохода населения.

Выводы. На основе проведенного анализа выявлены проблемы, препятствующие выходу металлургических предприятий Украины на зарубежные рынки такие как: качество, высокий уровень цен и недостаточное использование маркетинговых методов для продвижения продукции.

Первые две проблемы целесообразно решить с помощью внедрения новых технологий, что положительно отразится на уровне качества продукции и приведет к снижению цен. Для решения третьей проблемы рекомендовано разработать маркетинговую стратегию металлургических предприятий Украины, которая будет учитывающей специфику стран Ближнего Востока и состоять из товарной, коммуникационной стратегий и стратегии продвижения. Для дальнейшей разработки данной стратегии необходимо тщательное изучение потенциальных потребителей, емкости рынков каждой из групп стран с дальнейшим прогнозом тенденций их развития.

РЕЗЮМЕ

В статье проведен анализ рынка металлургической отрасли Украины, выявлены проблемы, препятствующие выходу металлургических предприятий Украины на зарубежные рынки и разработана маркетинговая стратегия, учитывающая специфику стран Ближнего Востока. Ключевые слова: металлургическая отрасль, маркетинговая стратегия, конкурентоспособность, зарубежные рынки, товарная стратегия, стратегия продвижения товара, коммуникационная стратегия, экспорт, импорт.

РЕЗЮМЕ

У статті проведений аналіз ринку металургійної галузі України, виявлено проблеми, що перешкоджають виходу металургійних підприємств України на зарубіжні ринки і розроблена маркетингова стратегія, що враховує специфіку країн Близького Сходу.

Ключові слова: металургійна галузь, маркетингова стратегія, конкурентоспроможність, зарубіжні ринки, товарна стратегія, стратегія просування товару, комунікаційна стратегія, експорт, імпорт.

SUMMARY

The article analyzed the market of metallurgical industry in Ukraine. Problems which prevent the emergence of Ukrainian metallurgical enterprises on overseas markets were identified and marketing strategy that takes into account the specificity of the Middle East was developed. Keywords: metallurgical industry, marketing strategy, competitiveness, foreign markets, commodity strategy, product promotion, communication strategy, export, import.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

I. Экономический журнал Экономиками!.™ / Промышленность. [Электронный ресурс] // Режим доступа: http://economika.com.ua/promyshlennost/

2. Никифорова В. А. Особенности активного сценария развития металлургической промышленности Украины // Механізм регулювання економіки.- 2010.- №1.- С. 182-183.

3. Солнцев С.А. Формирование маркетинговой стратегии выхода украинских предприятий на рынок стран Ближнего Востока / Экономика Крыма № 3(32), 2011. - С.23-34.

4. Касич А.О. Международный маркетинг как фактор активизации инновационно - инвестиционной деятельности металлургических предприятий // Вестник. Львов, 2007. - № 580. - С. 245-251.

6. Ткаченко А.В. Розробка й ресурсне обґрунтування стратегій міжнародного маркетинг-міксу // Коммунальное хозяйство городов. - К., 2009. - Вып. 54: Сер.: Экономические науки. - С. 2б1 - 2б8.

5. Прогноз-2013 Рынки арматуры и стального лома. Рынок плоского проката. [Электронный ресурс] // Режим доступа: http://prognoz.rusmet. ru/

б.В. Мазур. Металлургия Украины: состояние, конкурентоспособность, перспективы. //Зеркало недели, №8, 27 февраля - 5 марта 2010

7. УкрРудПром - новости Украины/АНАЛИТИКА/[Электронный ресурс] // Режим доступа: http://www.ukrrudprom.ua/analytics/Prosvet   v tumane.html

8. Канищенко О.Л. Субъекты международного маркетинга: особенности управленческих функцій в условиях глобализации // Формирование рыночных отношений в Украине. - К., 2009. - Вин. 2(57). - С.1б-19.

9. Питер Дж., Дрент Д. Современные тенденции европейской научной политики / Наука та наукознавство. - 2007. - №1. - С.28-39.

10. Державна програма розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу України до 2011 р. (Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 № 9б7).

II. Ближний Восток перед лицом проблемы неграмотности, П.Н. Мамедзаде / [Электронный ресурс] // Режим достуна:http://www.iimes.ru/rus/stat/2005/11-04-05.htm

УДК 005:591.6: [338.45:66]

РИНКОВИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХІМІЧНОЇ ГАЛУЗІ ТА ЙОГО

ОПТИМІЗАЦІЯ

Шубін О.О., доктор економічних наук, професор, академік АЕН, Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, професор '

Махноносов Д.В., кандидат економічних наук Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського , доцент

Постановка проблеми. Ефективність і стійкість діяльності сучасного хімічного підприємства багато в чому визначається її ринковим потенціалом, оцінивши який, можна розробити напрями стратегічного розвитку відповідно до наявних можливостей.

В економічній конкуренції виграють ті підприємства, які забезпечують сприятливі умови для інноваційної діяльності, пов'язаної з розробкою, впровадженням і використанням науково-технічних і техніко-технологічних нововведень. Тому система забезпечення конкурентоспроможності підприємств повинна включати необхідні дії, конкретні організаційні, економічні і техніко-технологічні заходи в їх взаємозв'язку для досягнення інноваційного розвитку підприємств. Це, в першу чергу, впровадження науково-технічних розробок, освоєння більш продуктивної техніки і технології, розширення й оновлення номенклатури виробництва, залучення у виробництво нових ресурсів, поліпшення умов життєдіяльності та якості життя працівників. Отже, науково-технічний прогрес, стрижнем якого є інноваційний розвиток, перетворюється на вирішальний фактор забезпечення конкурентоспроможності підприємств хімічної галузі та характеризується провідною роллю у вирішенні економічних, екологічних, соціальних і культурних завдань.

Вивчення галузевих особливостей господарювання підприємств хімічної промисловості (на прикладі азотної підгалузі) дозволило виокремити специфічні характеристики їх інноваційної діяльності, які обов'язково мають бути враховані в розробці методики стратегічної оцінки РІП (ринковий інноваційний потенціал).

Огляд останніх публікацій. Формуючи методичні основи стратегічної оцінки РІП хімічної промисловості, треба детально проаналізувати суть і можливості застосування методичних рекомендацій вітчизняних і зарубіжних вчених щодо визначення рівня РІП у хімічній галузі. На думку П. Харіва, показниками, які характеризують РІП, можуть бути коефіцієнт наукоємного виробництва та коефіцієнт оновлення продукції [5]. Аналізуючи суть показників, запропонованих ученим для оцінки РІП, необхідно відзначити, що коефіцієнт наукоємного виробництва відповідає витратному, а коефіцієнт оновлення продукції - результатному підходу до оцінки РІП. Отже, переваги від одночасного використання коефіцієнтів наукоємного виробництва й оновлення продукції для визначення стану РІП полягають у поєднанні переваг витратного і результатного методичних підходів. У той же час рекомендовані показники більшою мірою орієнтовані на оцінку витрат і результатів продуктових інновацій, які переважають в інноваційній діяльності підприємств [5]. Так, якщо коефіцієнт наукоємного виробництва може використовуватися для оцінки інноваційного потенціалу підприємств, інноваційна діяльність яких спрямована на здійснення не тільки продуктових, але і процесних інновацій, то коефіцієнт оновлення продукції не враховує (або враховує неповною мірою) результати впровадження процесних інновацій, які не пов'язані безпосередньо з кінцевою продукцією підприємства. Як свідчать дослідження специфіки сучасної інноваційної діяльності підприємств хімічної галузі, основним її напрямом є розробка та впровадження саме процесних інновацій. У зв'язку з цим методика оцінки РІП, яка рекомендуватиметься П. Харівим, має обмежене застосування в управлінській діяльності підприємств хімічної промисловості.

Під оцінкою РІП як деякої критичної маси ресурсів підприємства, необхідної та достатньої для його розвитку на основі постійного пошуку та використання нових сфер і способів реалізації ринкових можливостей [4] С. Ільяшенко розуміє оцінку достатності РІП для реалізації проектів інноваційного розвитку підприємства.

У складі РІП передбачається виокремлення ринкового, інтелектуального, кадрового, технологічного, інформаційного, інтерфейсного, науково-дослідного потенціалів. Визначаючи суть і основні характеристики складових, С. Ільяшенко рекомендує таку послідовність оцінки РІП:

1. Розрахунок показників для кожної складової РІП.

2. Отримання інтегральних оцінок складових РІП.

3. Аналіз достатності окремих складових РІП (на підставі аналізу ступеня відхилення фактичних значень від середнього значення інтегрального показника для галузі (ринку) або конкретного підприємства за декілька попередніх років).

4. Переклад інтегральних оцінок складових РІП у відносні оцінки.

5. Визначення ваги кожної складової РІП (експертно).

6. Розрахунок інтегральної оцінки РІП (як середньозважена з оцінок складових).

Безперечно, що запропонована С.Н. Ільяшенко методика має безліч переваг, серед яких необхідно відзначити відповідність отримуваної оцінки РІП термінологічної суті категорії «потенціал», комплексність, цілісність, гнучкість, об'єктивність, простоту в реалізації процедури оцінювання та ін.

Крім того, виокремлення ринкової складової РІП дозволяє враховувати не тільки показники внутрішнього середовища підприємства, але й можливості розвитку, надані ринком, що відповідає сучасній концепції управління підприємством як відкритою системою. Проте слід зазначити, що отримана на основі досліджуваної методики оцінка достатності РІП не є остаточною (єдино можливою) навіть у певний момент часу, оскільки рівні ринкової, інформаційної і інтерфейсної складових РІП визначаються на основі ситуативного підходу та залежать від характеристик конкретного розглянутого варіанта (проекту) інноваційного розвитку підприємства. Важливо також звернути увагу й на те, що рівні оцінок інших складових РІП є відносними та, як наслідок, обумовлюються складом сукупності порівнюваних підприємств (або результатами розвитку підприємства в минулому). Більше того, перетворення дискретних значень рівня кожної складової РІП у відносні оцінки, які відповідають інтервалам дискретних, може знижувати точність висновків про достатність РІП для реалізації інноваційного проекту.

Для оцінки рівня РІП колектив учених [3] пропонує використовувати систему показників, яка відображає зміст десяти його складових. У зв'язку з тим, що не всі складові РІП можна виразити кількісно, автори поділяють їх на дві групи: до якісних відносять інформаційну, правову, організаційну та підприємницьку складові, а до кількісних - техніко-технологічну, інтелектуальну, просторову, виробничу, комерційну, фінансову складові. Досліджувана методика передбачає отримання інтегральної оцінки РІП за допомогою середньої арифметичної з часткових оцінок окремих його складових, зважених за коефіцієнтами значущості, які визначені за допомогою експертного методу.

Висловлена точка зору підтримується в роботі [1], в якій на основі симбіозу математико-статистичних і евристичних методів вивчені сили парних взаємозв'язків (синергізм) між динамікою оцінки РІП і рівнів виробничого, фінансового, маркетингового, управлінського, комунікаційного, трудового потенціалів промислового підприємства. Так, за даними досліджень А. Воронкової, сила впливу на РІП складала:

1 фінансового потенціалу - 0,87;

© Шубін О.О., Махноносов Д.В., 2012

2 комунікаційного - 0,85;

3 мотиваційного - 0,76;

4 виробничого - 0,60;

5 управлінського - 0,56;

6 маркетингового - 0,50.

На думку автора цієї методики, РІП можна охарактеризувати такими показниками: збільшення обсягів продажу, поліпшення споживчих властивостей продукції, питома вага інноваційних перетворень, економічність норм і нормативів [1]. Оцінка РІП, відповідно до зазначеного методичного підходу, визначається співвідношенням фактичного і прогнозованого обсягів продажу підприємства (після освоєння інноваційної розробки).

Важливою перевагою методики діагностики РІП (у складі конкурентоспроможного потенціалу), яка розроблена А. Воронковою, є можливість підготовки якісних стратегічних управлінських рішень не тільки на основі кількісної оцінки РІП, але й з урахуванням його взаємозв'язків з іншими видами потенціалів підприємства. Після порівняння результатів статистичного і експертних досліджень синергії автором зроблений висновок, що в стратегічному управлінні необхідно обов'язково враховувати залежність РІП від фінансового та виробничого потенціалів, бажано - від управлінського потенціалу підприємства.

Підсумовуючи викладене, доцільно відзначити, що кожна з наведених методичних рекомендацій має свої переваги і недоліки та лише на основі комплексного використання напрацьованого досвіду оцінки можна досягти найбільш довершеного (реального) визначення рівня РІП.

Виклад основного матеріалу. Узагальнення наукових праць з проблеми визначення рівня РІП [1; 3; 4; 5 та ін.] дозволило класифікувати основні методичні підходи до його оцінки залежно від:

1 глибини оцінки: детальний, діагностичний.

2 базового критерію оцінки й урахування фактора часу: витратний (ресурсний), результатний (цільовий, прибутковий), витратно-результатний.

3 вимірника оцінки: у натуральному, умовно-натуральному, умовному (баловому), вартісному виразі.

4 способу отримання оцінки: об'єктний, порівняльний (динамічний, ринковий), суб'єктивно-об'єктивізований (експертний).

5 принципу формування оцінки: у формі узагальнювального (глобального, інтегрального, синтетичного) показника, системи показників.

Так, діагностичний підхід передбачає оцінку рівня РІП за станом якого-небудь одного його параметра. В умовах відсутності знань про взаємозв'язки діагностичних параметрів і практичного досвіду виконання діагностики РІП у керівників вітчизняних хімічних підприємств у процесі стратегічного управління РІП рекомендується використовувати деталізований підхід до оцінки.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах