О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства - страница 74

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

Развитие одной или нескольких обеспечивающих связей существенно усложняет схему взаимодействия основных партнеров в операциях товарного обмена, приводит к построению логистических цепей и требует межорганизационной координации. Логистическая координация реализуется как комплексная функция в процедурах управления, аккумулирующая в себе элементы планирования, организации, контроля, анализа, регулирования действий участников операций и варьируется содержательно в зависимости от постановки координационных задач [2, с. 10]. Возможность координации сопряжена с делегированием управленческих полномочий фокусным компаниям, осуществляющим формирование и обеспечивающим функционирование логистических цепей, а также выступающим системными интеграторами взаимодействующих сторон в интересах достижения устойчивости хозяйственных связей [3]. При этом содержание и структура хозяйственных связей определяют звенность логистических цепей, а их размерность (состав субъектов-участников) и способ конфигурирования (виды договоров и сроки поддержания договорных отношений) формируют предпосылки для развития интеграционных процессов в сфере товарного обмена с созданием сетевых структур, в том числе в сфере лизинга.

Лизинговые отношения имеют сложную правовую природу; последнее в значительной степени обусловливается тем, что лизинг объективно находится в пограничной области смежных, состоящих в различных комбинациях отношений аренды, купли-продажи, товарного кредитования, поручения и других хозяйственных связей. Договорное оформление лизинговых отношений означает, что логистика лизинговых операций изначально носит характер контрактной логистики. Роль договоров (контрактов) в логистике лизинговых операций соотносится с тем, что они формируют правовую основу для построения производственно-распределительных цепей и создают предпосылки к использованию инструментария межорганизационной координации циркулирующих в них потоков. При этом производственно-распределительная цепь интерпретируется в исследовании как способ конфигурирования хозяйственных связей - звеньев логистической цепи, адекватный реализуемой лизинговой схеме. Цепь предполагает наличие в своем составе ограниченного числа участников, системно организованных деятельностью фокусной компании, и функционирует как мезологистическая структура.

Фокусной компанией, призванной осуществлять изначально системоорганизующую роль в цепи, по логике должна стать лизинговая компания. Наделенная полномочиями, делегированными ей участниками производственно-распределительной цепи,, по замыслу, она обретает статус саморегулируемой организации в том смысле, что отвечает за разработку и применение регламентов управления логистикой, при этом диверсифицированные, в том числе вследствие горизонтальной интеграции, посредники принимают на себя функции логистических операторов цепи с перспективой трансформации в операторов 3РЬ, 4РЬ и последующих типов.

Управленческие приоритеты межорганизационной логистической координации в производственно-распределительных цепях как комплексной функции фокусной компании, связываются с достижением синхронизации - в этом состоит одна из прогрессивных идей теории управления цепями поставок, которая в силу ее потенциальной действенности в реализации правил логистики должна получить развитие при построении сетевой парадигмы формирования цепей поставок по лизингу.

При обосновании парадигмы воплощаются следующие ключевые идеи.

Сложный характер лизинговых операций, совершаемых в порядке реализации лизинговых схем на основе заключения и исполнения как трех-, так и многосторонних сделок, позволяет соотносить их с понятием проекта и, соответственно, ставить вопрос об управлении лизинговыми проектами с применением инструментария проектной логистики. Особенности проектной логистики лизинга обусловливаются стадийностью работ лизингового проекта (таблица):

(1) - подготовительная (предынвестиционная) стадия - стороны осуществляют подготовительную работу, предшествующую заключению договоров: изучается рынок, условия сделки, оформляются заявки, готовятся сведения о платежеспособности клиентов, определяется экономическая эффективность проекта и т. д.;

(2) - организационная (инвестиционная) стадия - заключаются договоры, объект лизинга поставляется пользователю;

(3) - эксплуатационная стадия - объект лизинга пребывает в пользовании, выплачиваются лизинговые платежи вплоть до закрытия сделки с выкупом или возвратом имущества лизингополучателем.

Конкретным проявлением особенностей проектной логистики лизинга становится сочетание составляющих логистики, в том числе ресурсных (финансовая, материальная, информационная, сервисная) и функциональных (закупочная, производственная, распределительная, реверсивная), вместе определяющих содержание и структуру логистических потоков (финансовые, инвестиционные, материальные, сервисные, информационные, инициируемые и/или сопровождаемые движением прав и передачей рисков) (рис.). При этом в рамках лизинговой схемы на базе финансового потока формируется интегрированный поток в составе инвестиционного, материального исервисного потоков, движение и внутреннюю синхронность которого обеспечивает информационный поток.

Таблица

_Стадии лизингового проекта_

Стадия

Характеристика стадии

Документы и исполнители

1

Обоснование лизинговой сделки, подготовительная работа по заключению лизингового договора

1. Заявка на предоставление имущества в лизинг

2. Заключение о платежеспособности лизингополучателя и эффективности лизингового проекта

3. Заказ-наряд

4. Кредитный договор о предоставлении ссуды (при необходимости привлечения заемных средств для финансирования приобретения имущества)

Лизингополучатель -

лизингодателю

Лизингодатель

Лизингодатель -поставщику Лизингодатель + финансирующая организация

2

Юридическое оформление лизинговой сделки

1. Договор купли-продажи объекта лизинга

2. Акт приемки объекта лизинга в эксплуатацию

3. Договор лизинга

4. Договор на техническое обслуживание объекта лизинга

5. Договор страхования

Лизингодатель + поставщик Лизингополучатель + лизингодатель Лизингополучатель + лизингодатель Лизингополучатель + лизингодатель Страховая компания + лизингодатель или лизингополучатель

3

Отражение лизинговых операций в бухгалтерской отчетности, выплата лизинговых платежей, офор­мление отношений по дальнейшему использованию имущества

1. Акт сдачи-приемки объекта лизинга

2. Договор продления финансовой аренды или договор купли-продажи (если это предусмотрено договором лизинга)

Лизингодатель + лизингополучатель Лизингодатель + лизингополучатель

Содержание проектной логистики устанавливается с учетом отличительных характеристик операций финансового и оперативного лизинга. При этом инвариантно определяется интегрирующая роль финансового потока в логистике. Интерпретируя ее как инициирующую (в рамках бизнес-процессов финансового заимствования) и поддерживающую (в рамках бизнес-процессов инвестирования) движение материальных потоков инвестиционных товаров и сопутствующих им услуг технического характера, синхронизацию логистических потоков предлагается осуществлять через управление движением финансовых ресурсов и распределение лизинговых платежей во времени.

Финансирующая организация

5

12

Лизингодатель

7

ік

і

к і

к і

к і

к ік

2

6

7

8

10

11

Лизингополучатель

Условные обозначения: 1 - поступление заявки от лизингополучателя; 2 - подготовка заключения о платежеспособности лизингополучателя и целесообразности проведения лизинговой операции; 3 - направление поставщику заказ-наряда; 4 - получение кредита для проведения лизинговой операции; 5 и 5а - заключение договора купли-продажи объекта лизинга и его приемка по качеству и комплектности; 6 - заключение лизингового соглашения; 7 - подписание акта приема-передачи и запуск объекта в эксплуатацию; 8 -заключение договора о техническом обслуживании предаваемого в лизинг имущества; 9 - заключение договора о страховании объекта лизинга; 10 - выплата лизинговых платежей; 11 - решение об объекте лизинга (возврат или приобретение); 12 - возврат кредита и выплата процентов.

Рис. 1. Принципиальная схема многосторонней лизинговой операции Тиражирование проектов в практике работы лизинговых компаний, предполагающее подвижность состава участников, открывает перспективы для обоснования инновационных решений - сетевой организации управления логистикой лизинговых операций. Сеть описывает более сложную, чем логистическая цепь, структуру, участники которой могут иметь перекрестные связи, и между ними установлена взаимосвязь. Управление сетью подразумевает управление взаимоотношениями предприятий, которые оказываются во многом

4

3

1

ависимыми друг от друга. Эффективные сети управляются путем поиска взаимовыгодных решений, основанных на доверии и сотрудничестве. При этом участие в сетевых отношениях приносит одновременно и индивидуальные выгоды для каждого участника сетевого взаимодействия, и коллективные, обеспечиваемые совместным участием всех партнеров по сети.

По общим правилам сеть предполагает наличие в своем составе основных и вспомогательных участников - их разграничение считается целесообразным в интересах обеспечения управляемости производственно-распределительных цепей со стороны фокусной компании и сетевой структуры в целом. С позиции оценки степени участия в лизинговых операциях и распределения функциональных компетенций основными участниками лизинга должны рассматриваться:

- лизингодатель - за счет привлеченных илиІи собственных денежных средств приобретает в собственность имущество для предоставления его в качестве объекта лизинга лизингополучателю;

- лизингополучатель - получает имущество во временное владение иІили пользование за плату по договору лизинга для осуществления предпринимательской деятельности;

- поставщик (продавец) - в соответствии с договором купли-продажи продает лизингодателю в обусловленный срок имущество, являющееся объектом лизинга. В роли поставщика может выступать производственное предприятие, которое работает под заказ лизингодателя или лизингополучателя.

Задача идентификации основных участников сети упрощается, благодаря тому, что их состав в явном виде определяется действующим в РФ законодательством о лизинге. Вместе с тем в многостороннем лизинге предполагается наличие вспомогательных участников, обслуживающих лизинговые отношения: банк, кредитующий приобретение объектов лизинга лизингодателем и обслуживающий лизинговую операцию; страховая компания, страхующая арендуемое имущество; внешние инвесторы, финансирующие лизинг; посредники (в том числе и финансовые), предоставляющие дополнительные услуги в подготовке и проведении лизинговой операции и др.

Заинтересованность к участию в лизинговых операциях многих сторон на основе установления долгосрочных отношений открывает перспективы для развития интеграции в сетевых структурах и легализации этих процессов путем организации коалиций -стратегических партнерств (в границах производственно-распределительных цепей) и стратегических альянсов (в границах сетей) [4].

Теоретическая и практическая значимость выполненного авторами исследования обусловливается общей направленностью концептуальных, методологических разработок и научно-методических рекомендаций на развитие лизингового бизнеса посредством сетевой организации управления логистикой лизинговых операций при реализации функции логистической координации лизинговыми компаниями, обретающими статус сетевого интегратора реальных и потенциальных участников рынка лизинговых услуг. Дальнейшим развитием предложенных идей обосновывается ряд решений, которые обладают признаками дополнительности относительно системной организации логистики лизинга в форме партнерств и альянсов:

- формирование франчайзинговых сетей лизингодателей,

- развитие корпоративной филиальной сети лизинговой компании в регионах,

- активизация посредничества в лизинговых сделках с использованием потенциала дилеров и дистрибьюторов,

- «лизинг персонала».

РЕЗЮМЕ

Идеи авторов статьи служат развитию методологии логистики в управлении сложными товарообменными операциями при сетевой организации бизнеса.

Авторами выработано научное представление о сетевой организации лизинга путем горизонтальной   интеграции субъектов рынка лизинговых услуг с перспективой территориальной дислокации представительств интегрированных структур в регионах. Ключевые  слова:   производственно-распределительная  цепь,  сетевая  интеграция,  контрактная логистика,   проектная логистика, межорганизационная координация логистики лизинговых операций, синхронизация логистических потоков.

SUMMARY

Ideas of authors of article serve development of methodology of logistics in management of difficult goods exchange operations at the network organization of business.

Authors developed scientific idea of the network organization of leasing by horizontal integration of subjects of the market of leasing services with prospect of a territorial dislocation of representations of the integrated structures in regions.

Keywords: production and distributive chain, network integration, contract logistics, design logistics, interorganizational coordination of logistics of leasing operations, synchronization of logistic streams.

РЕЗЮМЕ

Ідеї авторів статті служать розвитку методології логістики в управлінні складними товарообмінними операціями при мережевій організації бізнесу. Авторами вироблено наукове уявлення про мережеву організацію лізингу пу-тім горизонтальній інтеграції суб'єктів ринку лізингових послуг з перспективою територіальної дислокації представництв інтегрованих структур в регіонах.

Ключові слова: виробничо-розподільчий ланцюг, мережева інтеграція, контрактна логистіка, проектна логістика, міжорганізаційна координація логістики лізингових операцій, синхронізація логістичних потоків.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Щербаков В.В. Хозяйственные связи в процессе материально-технического обеспечения. - СПб.: Изд-во СПбУЭФ, 1991. - 11б с.

2. Иванов Д. А., Иванова М. А. Координация в цепях поставок ІІ Логистика и управление цепями поставок. - 2007. - № б. - С. 9 - 19.

3. Клебанова Т.С., Молдавская Е.В., Чанг Хонг Вен. Модели и методы координации в крупномасштабных экономических системах. -Харьков: Бизнес Информ, 2002. - 148 с.

4. Гарретт Б., Дюссож П. Стратегические альянсы: Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 2002. - ЗЗ2 с.

27б

УДК 330

КОНЦЕПЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ СТРАТИФІКАЦІЇ: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД

Ярим-Агаєв О.М., к.е.н, доцент кафедри економіки і маркетингу ДонНТУ, Танасічук В.С., аспірант, асистент кафедри економіки і маркетингу ДонНТУ '

Соціально-економічна, політична, духовна реформи, що проводяться багато в чому теоретично і практично за однаковим сценарієм в Україні, Росії інших країнах СНД, висунула на передній план чимало серйозних проблем, які не були актуальними для колишніх союзних радянських республік. Зокрема, це такі питання як, приватизація, затяжна економічна криза, спад і, навіть, зупинка виробництва, інтенсивне і екстенсивне зростання безробіття, значне поглиблення майнової диференціації, перерозподіл доходів між різними групами населення, поляризація інтересів в результаті посилення соціальної нерівності, поява численних політичних партій і рухів, їх нових і старих лідерів, стрибок релігійності, спад морально-етичних засад і установок і таке далі. Усе це є зовнішніми проявами глибинних соціальних процесів, а саме: змінюються принципи розшарування суспільства, воно структурується за новими, не знайомими раніше радянській соціологічній і економічній науці підставами. Тому ці проблеми підлягають науковому аналізу.

Трансформації, що відбуваються у соціально-економічній структурі сучасного суспільства, знайшли своє відображення у наукових працях і дослідженнях. Так, Т.Парсонс аналізує системи сучасних суспільств [1], А.Редкліфф-Браун досліджує структуру і функції різних складових суспільства [2], П.Сорокін визначає особливості стратифікації залежно від етапів цивілізації і критеріїв соціальної структури [3], Л. Уорнер надає оцінку соціальних класів і соціальної структури [4]. Однак, незважаючи на різноманітність теоретико-методологічних засад відносно проблеми, науковий аналіз якої здійснено в статті, відчувається певна нестача системного підходу до класифікації існуючих концепцій соціально-економічної стратифікації.

Багатоплановість і різноманітність наукових досліджень, теоретичних концепцій і течій, які спостерігаються у сучасній теоретико-методологічній літературі, потребують певної класифікації або хоча б систематизації, що може у подальшому полегшити визначення критеріїв стратифікації сучасного суспільства. Таким чином, пропонована стаття має за мету аналіз провідних існуючих теоретичних концепцій соціальної стратифікації. Це у свою чергу потребує вирішення головної задачі статті, яка полягає у систематизації за базовими тезами основних теоретичних концепцій соціально-економічної стратифікації суспільства

Перехід, що відбувається в країнах СНД, від економіки, яка раніше примусово і планово спрямовувалася, до сучасних виробничих відносин, побудованих на ринкових принципах господарювання, відображає глобальну зміну нееквівалентного, владного перерозподілу громадського багатства еквівалентним обміном результатами діяльності "горизонтально" між юридично незалежними суб'єктами власності і видами підприємницької діяльності. При цьому у якості об'єкта власності виступають робоча сила, капітал, інформація, матеріальні ресурси, підприємницькі здібності і так далі. На зміну практично повністю одержавленій приходить багатосекторна економіка, яка включає широкий спектр форм: від державної до приватної, іноземної з множиною змішаних перехідних видів. Одночасно з трансформацією економічного базису суспільства відбуваються істотні зміни в системі владних стосунків і відносин власності. Правлячий десятиліттями елітарний номенклатурний прошарок пристосовується, активно бере участь в перерозподілі державної власності, займаючи у багатьох сферах діяльності, включаючи бізнес, ключові позиції. Нові соціальні групи, що формуються, великих і середніх, і дрібних власників, утворюються, як правило, на підґрунті роздержавлення власності внаслідок близькості деяких з їх представників до владних органів. В результаті цих складних, і вибухонебезпечних процесів, соціальна структура перехідного суспільства трансформується з багато в чому станової (псевдорадянської) системи в класову (капіталістичну). Разом з подібною трансформацією змінюється загальна композиція соціальних стосунків в соціумі, співвідношення соціальних шарів і груп, їх рольовий статус, функції і громадська і індивідуалізована психологія потреб, мотивів і спрямованості поведінки індивідів, груп індивідів, прошарків, мас, суспільства в цілому. Різноманітність стосунків, ролей, позицій призводять до відмінностей між людьми на кожному конкретному етапі еволюції суспільства. Проблема, багато в чому, зводиться до пошуку шляхів упорядкування цих стосунків між категоріями або стратами громадян, що розрізняються по багатьох аспектах, індикаторах, критеріях, показниках і так далі

У зв'язку з цим доцільно звернути особливу увагу на загальну теорію стратифікації суспільства. Слово "страта" в перекладі з латинського (stratum) означає "шар", "пласт", тобто групу людей, об'єднаних загальною соціальною ознакою: майновою, професійною, рівнем освіти і так далі, друга ж частина терміну: (tacio) "роблю" [5]. Таким чином, вже в етимології терміну закладено завдання не просто виявлення групового різноманіття громадської структуризації, але і визначення можливих, наприклад, вертикальних послідовностей стану соціальних прошарків, страт (пластів, рівнів) в суспільстві, їх можливу соціальну ієрархію. Найважливішою основою стратифікаційної структури є природна і соціальна нерівність людей.

Соціальний устрій суспільства, існування в ньому окремих прошарків, класів, груп, страт здавна було предметом вивчення учених різних сфер і областей науки. Так, ще Платон у своїй типології форм суспільно-політичного устрою (тимократия, тиранія, олігархія, демократія) показав, що руйнівна діалектика, що перетворює кожну суспільно-політичну форму на протилежність, здійснюється не завжди тільки в силу "об'єктивної необхідності". Кожного разу ця необхідність співпадала з діяльністю певних соціальних груп, які і здійснювали руйнівну активність в суспільстві. З часів олігархічного правління, що втілює політичну владу багатства, такою руйнівною силою був, за Платоном, "клас дозвільних і марнотратних людей, з яких одні, мужні, йдуть попереду, а інші, слабкі, йдуть за ними" [6, с.327]. Ця теза Платона, яка була висунута в рамках філософії, набула подальшого розвитку в соціальній, економічній і політичній науках.

Проте, в завдання нашого дослідження не входить детальне вивчення генезису історичних концепцій передумов сучасного соціологічно-економічного знання відносно теорії і практики аналізу розвитку соціальної структури суспільства і її динаміки. Тому особливу увагу приділимо розгляду теоретичної спадщини і сучасного стану стратифікаційних і мобільносних теорій, оскільки вони забезпечують загальне уявлення про структуру, принципи і механізми становлення, функціонування, розвитку і кризи будь-якої соціальної системи, особливо суспільства транзитивного типу, яким і досі є українське суспільство.

Соціальне розшарування суспільства може виступати в одновимірному стратифікаційному режимі, коли розділення відбувається за допомогою виділення груп, спільностей людей за однією соціальною ознакою. Так, К. Маркс [7], наприклад, ввів єдину основу вертикального розшарування суспільства - відносини власності. Тому його стратифікаційна структура фактично зводилася до двох рівнів: клас власників (рабовласники, феодали і буржуазія) і клас, позбавлений власності на засоби виробництва (раби, пролетарії) або групи, що мають дуже обмежені права на власність (селяни). Спроби представити інтелігенцію, а також деякі інші соціальні об'єднання і групи в якості проміжних прошарків між основними класами були концептуально завданням "підгонки" системи соціальної диференціації під загальну ідею, що надало подібній моделі надмірної формалізованості і вузості.

Існує варіант і багатовимірної стратифікації, що дозволяє виділити стійкі групи, спільності людей, що мають цілий набір загальних ознак. Жорсткий схематизм марксистського підходу став відзначатися і критикуватися вже наприкінці ХІХ століття. У зв'язку з цим відомий німецький соціолог М. Вебер вже тоді розширив низку критеріїв, що визначають приналежність до тієї або іншої соціальної страти [8]. Окрім економічного (відносини власності і рівень доходів), він вводить такі критерії як соціальний престиж і приналежність до певних політичних кіл (партій). Під престижем розумілося надбання індивідом від народження або завдяки особистим якостям такого соціального

© Ярим-Агаєв О.М., Танасічук В.С., 2O12статусу, який дозволяв йому зайняти певне місце в соціальній ієрархії. Роль статусу в ієрархічній структурі суспільства визначається такою важливою особливістю соціального життя як її нормативно-ціннісне регулювання. Завдяки останньому, на верхні поверхи соціальних сходів завжди піднімалися лише ті, чий статус відповідав укоріненим в масовій свідомості уявленням про значущість його титулу, професії, а також нормам, що функціонують в суспільстві, і законами.

Отже, вже можна дістати висновку про те, що стратифікаційний підхід, на відміну від класового, не виділяє тільки економічні, виробничі відносини у якості головної і єдиної передумови соціальної диференціації. У цій моделі суспільства важливим елементом виступають статусні групи і їх певні параметри, тобто тип професій, рівень доходу та ін.. Також в рамках цього підходу передбачається, що певні соціальні відмінності між людьми набувають характеру ієрархічного ранжирування. Акцентування Вебером уваги на політичних аспектах життєдіяльності представників соціальних груп також було неповним.

Свою оригінальну ідею багатокритеріальної стратифікації і соціальної мобільності надав видатний російсько-американський соціолог П. Сорокін, який вказав на те, що соціальна стратифікація є диференціацією деякої сукупності людей (населення) на класи в ієрархічному ранзі [3]. Вона знаходить відображення в існуванні вищих і нижчих прошарків. Її основа і суть полягає в нерівномірному розподілі прав і привілеїв, відповідальності і обов'язку, наявності або відсутності соціальних цінностей, влади і впливу серед членів цього або іншого співтовариства. Це є прикладом спроби теоретичного поєднання одновимірного і багатовимірного способів стратифікації. Сорокін однозначно вказував також на неможливість надати єдину сукупність критеріїв висунення вище за всіх будь-якої страти і вважав, що у соціокультурному світі існує безліч організованих груп і соціальних систем, починаючи з організованої взаємодії таких мікрогруп, від таких як діади і тріади, і до масових соціальних систем, як багатомільйонні імперії і держави, всесвітні релігійні об'єднання. Цю безліч соціальних систем залежно від мети можна класифікувати по-різному. Соціологів цікавлять, передусім, найбільш важливі соціальні групи, що повторюються в соціальному часі і просторі і суттєво впливають на величезну кількість індивідів, на інші соціальні групи, на хід історичного розвитку. Таким чином, М. Вебер розглядав соціальну структуру суспільства як багатовимірну систему, в якій разом з класами і стосунками власності, що породжують їх, важливе місце належить статусу і владі.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах