О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства - страница 86

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 

Під гармонізацією пріоритетів сталого розвитку розуміємо відповідним чином узгоджену та упорядковану сукупність елементів та процесів, що утворюють оптимальне співвідношення соціальної, екологічної, економічної сфер діяльності суб' єктів господарювання під час формування системи сталого розвитку як єдиного цілого. Якщо розглянути проблему вирішення протиріч сталого розвитку у площині забезпечення узгодженості інтересів різних суб' єктів у процесі їхньої взаємодії, то цілком ймовірним стає твердження, що узгодження інтересів призводить до гармонії інтересів. У цьому зв' язку доцільно звернутися до класика стратегічного менеджменту Р. Акоффа, який визнавав ідею гармонізації ключовою, здатною звести всі ідеї до докорінної згоди [14].

Розвиваючи ідеї гармонізації у контексті парадигми сталого розвитку зазначимо, що становлення останньої супроводжується формуванням нової системи цінностей у суспільстві. Відповідно до пріоритетів державної політики та системи цінностей, визначених програмою Президента України та підтриманих суспільством у 2012 році, висуваються нові вимоги до процесу узгодження цілей підприємств та інтересів суб' єктів внутрішнього та зовнішнього середовища. Принциповою ідеєю забезпечення сталого розвитку суб' єктів господарювання є досягнення гармонізації цілей їхньої діяльності з інтересами ключових стейкхолдерів - персоналу, власників, конкурентів, бізнес-партнерів, держави.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Наше общее будущее: Доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию ^MDCP) І Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1989. - 376 с.

2. Еколого-економічні збитки: кількісна оцінка І В.Г. Сліпченко, Є.В. Бридун, В.В. Дергачова та ін.; За ред. ЕВ. Недіна. - К.: ЮЦ "Видавництво «Політехніка»", 2001. - 216 с.

3. Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере. - Успехи современной биологии. - 1944. - № 18, вып. 2. - с. 113-120.

4. Попов  О.Л.   Що  таке  сталий розвиток І  О.Л.   Попов,  С.Г.   Краснокутський,  С.В.   Артюх   [Електронний  ресурс] ІІ http:ІІngo.donetsk.uaІuploadsІfilesІtext16_1.pdf.

5. Schumpeter J.A. Theory of Economic Development. Cambridge, MA: Harvard University Press, 1951.

6. Rostow W.W. The stage of economic growth. A non-communist manifesto. Camb., 1960.

7. Дейлі Г. Поза зростанням. Економічна теорія сталого розвитку І Г. Дейлі; пер. з англ. Ы-т сталого розвитку. - К.: Ытелсфера, 2002. - 312 с.

8. United Nations Conference on Sustainable Development, Rio+20. - 20 Jun 2012 - 22 Jun 2012. - Rio de Janeiro, Brazil І [Електронний ресурс]. - Peжим доступу: http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки.

9. The    Rio    Declaration    on    Environment    and    Development    (1992)   І    [Електронний   ресурс].    -   Peжим доступу: http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки.

10. Earthsummit 2012: Vision, Cooperation, Transformation І [Електронний ресурс]. - Peжим доступу: http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки.

11. Экономическая теория І Под ред. А.И. Добрынина, Л.С. Тарасевича, 3-е изд. - СПб.: Изд. СПбГУЭФ; Питер, 2006. - 544 с.

12. Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення І О.М. Алімов, АЛ. Даниленко, В.М. Трегобчук та ін. - К. : Об' єднаний ін-т економіки НАН України , 2005. - 540 с.

13. Згуровский М.З. Глобальное моделирование процессов устойчивого развития в контексте качества и безопасности жизни людей І 2005-2007І2008 гг.) І М.З. Згуровский, А.Д. Гвишиани. - К.: НТУУ «КПИ», 2008. - 140 с.

14. Акофф P^. Планирование в больших экономических системах І P.Л. Акофф - М.: Сов. Paдио, 1972. - 300 с.

РЕЗЮМЕ

У статті розглядаються концептуальні положення генези парадигми сталого розвитку.  Проаналізовано провідні підходи до розуміння категорії сталого розвитку з урахуванням загострення соціально-економічних протиріч розвитку суспільства. Ключові слова: сталий розвиток, парадигма сталого розвитку, соціально-еколого-економічні пріоритети.

РЕЗЮМЕ

В статье рассматриваются концептуальные положения генезиса парадигмы устойчивого развития. Проанализированы ведущие подходы к пониманию категории устойчивого развития с учетом обострения социально-экономических противоречий развития общества. Ключевые слова: устойчивое развитие, парадигма устойчивого развития, социально-эколого-экономические приоритеты.

SUMMARY

The article discusses the conceptual basis of sustainable development aradigm. The leading approaches to understanding the category of sustainable development due to the the aggravation of social and economic contradictions of society are analyzed by author. Keywords: sustainable development, the paradigm of sustainable development, socio-ecological and economic priorities.

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ТА ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ ТА ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ

ДЕРЖАВИ

Смірнова О.М., к.е.н., доцент кафедри податків та оподаткування Національного університету державної податкової служби України, м. Ірпінь

Стефінін В.В., к.е.н., доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ '

Постановка проблеми. Загальновідомо, що справжній розвиток держави визначається в першу чергу розвитком її територіальних одиниць - регіонів. Але навіть не занурюючись у об' єктивно існуючу проблематику організаційно-управлінських аспектів адміністративно-територіального устрою країни, такі чинники, як специфіка кожного регіону, його природна, соціальна та історико-культурна унікальність тощо, свідчать про необхідність особливого підходу до регіонального розвитку як предмету державного регулювання.

Це в повній мірі стосується і податкової політики держави, оскільки саме податкові надходження складають до 85% доходів місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів). В цих умовах проведення обҐрунтованої та виваженої регіональної податкової політики виступає запорукою успішного розвитку країни в цілому.

Аналіз останніх наукових досліджень та публікацій. Саме тому останнім часом зросла увага до проблем, пов'язаних із податковою політикою, формуванням податкової бази, економічним розвитком регіонів, визначенням їх податкового потенціалу тощо. Слід відзначити праці таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як: В. Андрущенко, О. Василика, В. Вишневського, В. Геєця, І. Горського, А.

© Смірнова О.М., Стефінін В.В., 2Ol2

Даниленко, Ю. Іванова, Н. Кашиної, А. Криосоватого, І. Луніної, І. Лютого, П. Мельника, С. Онишко, А. Солколовської, Л. Тарангул, В. Федосова тощо. Однак недостатньо уваги приділяється регіональному зрізу податкової політики держави.

Метою роботи є обґрунтування прикладних аспектів проблеми взаємозв'язку та взаємозалежності економічного розвитку регіонів та податкової політики держави.

Виклад основного матеріалу дослідження. На думку відомої української дослідниці Л. Тарангул, регіональна податкова політика - це система заходів державних і місцевих органів влади у податковій сфері, спрямованих на вдосконалення оподаткування та забезпечення інтересів держави стосовно регіонів і внутрішніх інтересів самих регіонів. Регіональна податкова політика об' єднує як загальнодержавні важелі обґрунтованого територіально-диференційованого оподаткування регіонів, так і діяльність органів місцевого самоврядування щодо встановлення і стягнення податків з метою забезпечення конкурентоспроможності економіки регіону на засадах його соціально-економічного зростання. Така політика включає діяльність місцевих органів влади у сфері оподаткування шляхом встановлення місцевих податків і зборів, обліку їх платників, об' єктів, пільг, термінів сплати і механізму оподаткування, а також контроль за своєчасністю перерахування коштів у державний та місцевий бюджети з урахуванням інтересів самих регіонів. Вона, як і всі інші аспекти податкової політики, повинна виходити із загальнодержавних інтересів і враховувати природні, економічні, соціальні та екологічні особливості розвитку регіонів. Саме таким чином регіональна податкова політика сприяє комплексному підходу до розв' язання соціально-економічних проблем країни в цілому і, разом з тим, доповнює, конкретизує державну політику регіонального розвитку у розрізі територіально-адміністративних одиниць.

Спробуємо проаналізувати сучасний стан регіональної податкової політики в Україні на основі наявних даних про стан виконання бюджету за січень-вересень 2011 р. у порівнянні з попередніми періодами, оскільки саме з 01.01.2011 р. в дію вступили новації Податкового кодексу України (далі - ПКУ). Аналіз норм ПКУ дає змогу виділити наступні структурні зміни, що стосуються місцевих податків і зборів:

1. Два збори замінили чинні до 01.01.2011р.: замість збору за припаркування автотранспорту - збір за місця для паркування транспортних засобів; замість курортного збору - туристичний збір.

2. Три податки перенесено із загальнодержавних до місцевих податків та зборів: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; єдиний податок.

3. Дванадцять податків скасовано: 1) податок з реклами; 2) комунальний податок; 3) ринковий збір; 4) збір за видачу ордера на квартиру; 5) збір за участь у бігах на іподромі; 6) збір за виграш на бігах на іподромі; 7) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; 8) збір за право використання місцевої символіки; 9) збір за право проведення кіно- і телезйомок; 10) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; 11) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; 12) збір з власників собак.

Отже, нормами Податкового кодексу України зменшено кількість місцевих податків та зборів з чотирнадцяти до п' яти. А тому питання щодо забезпечення виконання місцевих бюджетів за доходами набуває особливої актуальності. Особливо в умовах, що поки що спостерігається невиконання запланованих Міністерством фінансів України та місцевими радами надходжень (табл. 1).

Таблиця 1

Надходження доходів до місцевих бюджетів (без урахування трансфертів) за січень-вересень 2009-2011 рр., млн. грн.

 

 

 

 

 

 

 

Виконання

 

 

Факт 2010

План

Затверджено

Факт 2011

Виконання

планів,

Доходи

Факт 2009

 

МФУ на

місцевими радами

 

показників

затверджених

 

 

 

2011

на 2011 р.

 

МФУ, %

місцевими радами, %

Доходи, млн. грн., у т. ч.:

51277

57313

81044

85627

62110

76,6

72,5

Загальний фонд

43240

48322

69757

72473

51501

73,8

71,1

Спеціальний фонд

8037

8991

11287

13154

10609

94,0

80,7

За даними табл. 1 видно, що до загального та спеціального фондів місцевих бюджетів без урахування міжбюджетних трансфертів надійшло 62,1 млрд. грн., що на 8,4% більше, ніж за 9 місяців 2010 р. Рівень виконання річного плану доходів, затвердженого місцевими радами, становив 72,5% проти 68,1% за даними січня-вересня 2010 р. Рівень виконання річного розрахункового показника Міністерства фінансів на 2011 р. склав 76,6% (у січні - вересні 2010 р. - 77,0%). Але це ми можемо пояснити тим, що для співставлення використано дані щодо надходжень за ІІІ квартали 2011 р., які порівнюються з річними розрахунковими показниками, а, отже, є всі підстави вести мову про виконання запланованих показників за підсумками року.

Якщо проаналізувати структуру надходжень в розрізі за регіонами, то найбільше доходів (без урахування міжбюджетних трансфертів) надійшло до бюджетів м. Києва (понад 7,7 млрд. грн., або 12,4% усіх доходів місцевих бюджетів), Донецької (7,3 млрд. грн., або 11,7%), Дніпропетровської {6.1млрд. грн., або 9,9%) та Харківської (3,8 млрд. грн. або 6,1 %) областей.

Найменше доходів надійшло до бюджетів м. Севастополя (689,4 млн. грн., або 1,1% усіх доходів місцевих бюджетів), Чернівецької (752,0 млн. грн., або 1,2%) та Тернопільської (764,3 млн. грн., або 1,2 %) областей._

3,2 ' і 3,4 і 3,6 і і 3,4 і ' 3,0

с Неподаткові

96,8 96,6 96,4 96,6 97,0 96,5 надходження

Податкові і іа д код жег п ія

О

о

5?

Рис. 1 Структура доходів загального фонду місцевих бюджетів за січень-вересень 2006-2011 рр.

Очевидно, що найбільші надходження спостерігаються у найбільш економічно розвинених областях та містах. Отже й ефективність структурних перетворень та загальний стан розвитку на місцях багато залежить від того, які бюджетні ресурси отримають у своє розпорядження місцеві органи влади. Поки що реальна картина свідчить про те, що лідерами за надходженнями є промислові райони України та м. Київ, тоді як переважна більшість областей України залишаються дотаційними. У зв' язку з цим, пошук форм і методів зміцнення фінансів місцевих органів влади в Україні є актуальним завданням.

Це підтверджує і аналіз обсягів доходів в розрахунку на одну особу у розрізі регіонів України. Найбільші показники спостерігаються у м. Києві (2755,0 грн. на одного мешканця), у Дніпропетровській області (1841,7 грн.) та у м. Севастополі (1809,9 грн.). Найменші показники - у Закарпатській (695,7 грн.), Тернопільській (705,7 грн.) та Волинській (818,5 грн.) областях, що навіть є меншим за прожитковий мінімум. Однак у середньому по Україні обсяг доходів місцевих бюджетів склав 1238,7 грн. на одну особу, що на 10,8% більше, ніж за аналогічний період 2010 р.

Якщо проаналізувати структуру доходів загального фонду порівняно з попередніми роками можна відмітити певне зменшення частки податкових надходжень з одночасним зростанням неподаткових надходжень (рис. 1).

З рис. 1 видно, що податкові надходження складають 96,5% загального фонду місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів). Їх обсяг становить 49,7 млрд. грн., що на 6,0% більше, ніж аналогічний показник 2010 р. Отже, саме податкові надходження є основним джерелом доходів місцевих бюджетів, а тому підвищення ролі місцевих податків і збільшення частини доходу за їх рахунок є головним напрямком зміцнення місцевих бюджетів, розширення їх фінансової автономії. А ефективне використання інституту місцевих податків і зборів є важливим інструментом зміцнення всієї фінансової системи України.

Основним бюджетоутворюючим податком в структурі податкових надходжень загального фонду місцевих бюджетів продовжує займати позиції лідера податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО), тоді як інші податки грають порівняно з ним незначну роль (рис. 2).

100 90 80 70 60 50 40 зо 20 10 0 5,8 15Л 4.4 16Л

77.2

78.2

І Інші на дх о дж ення

і Місцеві податки і збори

Плата за землю

І Податокна прибуток підпр иємств

ІПДФО

Січень-вересень 2010

Січень-вересень 2011

Рис. 2 Структура податкових надходжень до загального фонду місцевих бюджетів за січень-вересень 2010-2011 рр.

З рис. 2 видно, що у структурі податкових надходжень порівняно з даними за 9 місяців 2010 р. відмічається зростання частки ПДФО та плати за землю. Частка інших податкових надходжень до загального фонду скоротилася на 1,4%, що пов'язано із зарахуванням, відповідно до нової редакції Бюджетного кодексу України, єдиного податку до доходів бюджету розвитку. Динаміка надходжень з ПДФО є наступною (рис. 3).

4-'""> 40000 35000 30000 25000 -20000 15000 10000 5000 0

77,60

76

7*а«

о*

60Ч

 

 

 

 

 

 

.60

•ґі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СІ

 

 

с>

 

с>

74, (>

-5,50

78.00 77.00 76.00 75.00 74,00 73.00 7 2,00

З Надх одж ення ПДФО

-Частка ПДФО у доходах загального фонду місцевих бюджетів. Ч

О

5 -о ва

О

&

ва

о

о

00

о

о

£ %

о

5 о о

ва

Рис. 3 Динаміка надходжень ПДФО за січень-вересень 2006-2011 рр., млн. грн. та %.

З рис. 3 можна зробити висновок, що частка ПДФО у доходах загального фонду місцевих бюджетів є майже незмінною і складає приблизно 75%, тоді як надходження з податку у січні-вересні 2011 р. у порівнянні з аналогічним періодом 2006 р. зросли більше, ніж у 2 рази. Якщо проаналізувати в розрізі регіонів, то на відміну від минулих періодів, найбільший обсяг надходжень ПДФО спостерігався у Донецькій області - 12,9% від загального обсягу надходжень цього податку. Місцевий бюджет м. Києва втратив позиції лідера за цим показником (11,4%), що відбулося через зарахування 50% податку до Державного бюджету України згідно із змінами до Бюджетного кодексу.

Другим за обсягом надходжень доходів місцевих бюджетів традиційно є плата за землю (рис. 4).

у 18.00

 

- 16.00

 

 

і-1 Надх одж ення

-- 14.00

плати за

-- 12.00

землю, млн.

 

грн.

-- 10.00

 

-- 8.00

 

-- 6.00

♦   Частка плати 'за

 

'землю у

-- 4.00

доходах

 

■загального

■- 2.00

фонд}' місцевих

■- 0,00

бюджетів. %

Рис. 4 Динаміка надходжень плати за землю за січень-вересень 2006-2011 рр.

З даних рис. 4 видно, що за 9 місяців 2011 р. надійшло майже 8,0 млрд. грн., що на 13,1% більше за відповідний показник минулого року. Однак це майже в 4 рази більше, ніж надійшло за січень-вересень 2006 р.. Це пов'язане з тим, що орендна плата за землю сьогодні значно вище, ніж п'ять-сім років тому. Збільшився законодавчо встановлений мінімальний розмір орендної плати, проведена нормативна грошова оцінка землі, ставки орендної плати істотно зросли. Орендна плата за договорами, укладеними раніше, може бути в рази менше, ніж за договорами, що укладаються у 2011 р. В сукупності це все і призводить до зростання надходжень з податку, а отже його потенціал в найближчий перспективі є досить значним.

Щодо надходжень до загального фонду місцевих бюджетів від місцевих податків і зборів, то тут спостерігається тенденція до зменшення їх частки (рис. 5).

700

2.0

1.5

- 1,0

-- 0.5

0.0

■А

Рис. 5. Динаміка надходжень місцевих податків і зборів за січень-вересень 2006-2011 рр.

□ Надходж ення місцевих податків і зборів, млн. грн.

-Частка

місцевих податків і зборів у доходах 'загального фонд;' місцевих бюджетів. %

З рис. 5 видно, що у січні-вересні 2011 р. від місцевих податків і зборів отримано лише 398,8 млн. грн., що на 35% менше аналогічного показника попереднього року. Ще раз зазначимо, що таке падіння зумовлено змінами у зв'язку з прийняттям ПКУ, внаслідок чого відбулося скорочення кількості місцевих податків і зборів з 14-ти до 5-ти. Також це пояснюється тим, що відповідно до нової редакції Бюджетного кодексу України, частина місцевих податків і зборів зараховується до спеціального фонду місцевих бюджетів, а саме: єдиний податок та збір за провадження торгівельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях.

Щодо спеціального фонду місцевих бюджетів, то тут спостерігається досить оптимістична картина, оскільки надійшло 10,6 млрд. грн., що на 18% більше, ніж за 9 місяців 2010 р. Виконання плану, затвердженого місцевими радами на 2011 р., склало 80,7%, а розрахункового показника МФУ 94,0%. А отже, є всі підстави вести мову про можливість перевиконання розрахункових показників за підсумками року.

Це підтверджує позитивний результат від новацій ПКУ в частині доходів місцевих бюджетів. Зокрема, відмічається суттєве зменшення частки податків на власність та цільових фондів, створених місцевими органами влади. Водночас відбулося зростання питомої ваги інших надходжень та зарахування до спеціального фонду нових доходів - екологічного податку та місцевих податків і зборів (рис. 6).

17,0

30,6

35.4

14,5

2,і

19,3

35,5

31.9

11,3

2.0

14,4

34,0

33.4

12,3

2.9

13,6

22,9

48."

12,7

1,3

12,5 20,6

49,6

16,0

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах