учений-нафтовик - Георгій бойко - страница 1

Страницы:
1 

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ

Серія геологічна. 2003. Вип. 17. С. 165-169

VISNYK LVIVUNIV. Ser.Geol. 2003. N. 17. P. 165-169

УДК 55

ГЕОРГІЙ БОЙКО - УЧЕНИЙ-НАФТОВИК

П.М. Білоніжка, Р.Й.Лещух, В.О.Федишин*

Львівський національний університет імені Івана Франка 79005 м. Львів, вул. Грушевського, 4 ^Львівське відділення Українського державного геологорозвідувального інституту

79000 м. Львів, пл. Міцкевича, 8 e-mail: geomin@geof.franko. lviv.ua

Проаналізовано наукову діяльність відомого українського вченого в галузі нафтогазової геології і геохімії, а також мінералогії органічних речовин, до­слідника історії геологічної науки в Галичині Георгія Бойка.

Ключові слова: Георгій Бойко, мінералогія озокериту, нафтогазова геоло­гія, походження нафти, історія науки.

Десятого березня 2003 р. минуло 70 років від дня народження невтомного до­слідника мінералогії органічних ут­ворень, геології нафтогазових родовищ, закономірностей їхнього просторового розміщення та фізико-хімічних умов утво­рення, історії розвитку геологічної науки та нафтодобувної промисловості в Галичині, доктора геолого-мінерало-гічних наук, академіка Української нафтогазової академії Георгія Бойка.

Георгій Юхимович Бойко народився 10 березня 1933 р. в м. Бориславі на Львівщині в родині нафтовиків. Батько Юхим, родом із Могилева-Подільського на Вінничині, брав активну участь у національно-визвольних змаганнях на Лівобережній Україні 1918-1920 рр. Після поразки Української Народної Республіки був змушений емігрувати; прибув у Галичину, оселився в Бориславі й одружився зі Стефанією Осецькою, яка

Георгій Бойко біля скелі пісковиків походила із заможної селянської родини.       с. Урич на місці руїн фортеці Тустань (Х-

Після так званого визволення західних хііі) ст.).

областей України Червоною Армією 1939

р. за Юхимом Бойком був запроваджений пильний нагляд. У червні 1941 р. під час воєнних подій його схопили енкаведисти і замордували. Георгій Бойко дуже боляче переживав трагічну смерть батька; вона глибоко поранила душу восьмирічного

© Білоніжка П.М., Лещух Р.Й., Федишин В.О., 2003сина. Ще в ранньому віці Г. Бойко почав цікавитися історією національно-визвольних змагань в Україні, долею багатьох репресованих земляків і українських учених Галичини. Тому не дивно, що після здобуття Україною незалежності він з великим ентузіазмом узявся за дослідження історії геологічної науки й творчої спа­дщини провідних українських учених, імена яких за часів тоталітарного режиму були заборонені.

У 1955 р. Г.Ю. Бойко закінчив геологорозвідувальний факультет Львівського політехнічного інституту й одержав диплом гірничого інженера-геолога та скеру­вання на роботу в Башкирію, де працював на розробці Шпаковського нафтового родовища. Через рік покинув роботу і без належного дозволу повернувся з дружи­ною і маленькою донечкою в рідний Борислав. Тут працював спочатку гірничим майстром, а потім головним геологом Бориславського озокеритового рудника.

Під час геологічної екскурсії учасників наукової конференції на Бориславський нафтопромисел і озокеритовий рудник Г.Ю. Бойко познайомився з проф. Є.К. Ла-заренком, який запропонував йому вступити в аспірантуру на кафедру мінералогії Львівського університету. Того ж року Г. Ю. Бойко став аспірантом проф. Є.К. Лазаренка і почав працювати над темою "Мінералогія озокериту".

Незважаючи на те, що озокеритове родовище Борислава розробляють уже май­же 140 років, і за запасами та цінними властивостями воно унікальне в світі, його мінеральний склад у той час був практично не вивчений. І це не дивно, оскільки озокерит (гірський віск) - дуже складна порода, представлена сумішшю багатьох високомолекулярних вуглеводнів, генетично споріднених із нафтою. Тому дослі­дження його мінерального складу пов'язане зі значними труднощами.

Лабораторні роботи Г. Ю. Бойко виконував за методикою, запровадженою в УкрНДГРІ для вивчення складу нафти. Знпачну допомогу в цьому йому надав стар­ший науковий співробітник М.П. Габінет. Ця методика полягала в розділенні озо­кериту спочатку за допомогою ступеневої обробки карбамідом на окремі класи сполук, а потім - у їхньому дуже дрібному фракціюванні за молекулярною масою.

Завдяки цим роботам Г.Ю. Бойко виділив із озокериту нормальні парафіни, ізо-парафіни, нафтени й ароматичні вуглеводні; вивчив їхній вміст, асоціації, особли­вості морфології і кристалічної структури, елементний склад, твердість, показники заломлення, температуру плавлення, молекулярну масу тощо. Всі експерименталь­ні роботи, опрацювання одержаних матеріалів та їхній аналіз Г. Ю. Бойко виконав на високому науковому рівні.

Результати досліджень опубліковано у таких статтях: "К минералогии озокери­та Бориславского месторождения" (Минерал. сб. 1961. № 15), "Минералогия и гео­химия карпатских озокеритов" (Материалы Комиссии минералог. и геохимии КБГА. Львов, 1961), "К минералогии озокерита Дзвинячского и Старуньского мес­торождений" (Минерал. сб. 1962. № 16) та ін. У 1964 р. Г. Бойко блискуче захистив кандидатську дисертацію "Минералогия органических образований Прикарпатья", що є важливим внеском у вивчення мінералогії озокериту.

Проф. Є.К. Лазаренко хотів, щоб Г.Ю. Бойко й надалі працював у Проблемній геохімічній лабораторії та вивчав мінералогію органічних утворень Карпатського регіону. Проте внаслідок усунення Є.К. Лазаренка з посади ректора Львівського університету умови праці для його учнів на геологічному факультеті стали неспри­ятливими. Через це Г.Ю. Бойко перейшов на роботу в Інститут геології і геохімії горючих копалин АН УРСР. Оскільки директор цього інституту академік Г.Н. До­ленко та інші співробітники були прихильниками неорганічного походження наф­ти, то поступово вони схилили на цю позицію тоді ще молодого вченого Г.Ю. Бой­ка і доручили йому займатися проблемою геохімії неорганічного походження наф­ти.

В ІГГГК АН УРСР Г. Ю. Бойко почав активно займатися новою проблемою. З друку щораз частіше виходили його статті: "Первые опыты по высокотемператур­ному синтезу углеводородных систем" (співавт. Е.Б. Чикалюк та ін.), "Проблемы геологии и техники сверхглубокого бурения на нефть в УРСР" (К., 1969), "Генети­ческие особенности углеводородов вулканических газов и нефти" (Происхождение нефти и газа и формирование их промышленных залежей. К., 1971), "Вуглеводні вулканічних газів" (Геологія і геохімія горючих копалин. 1972. Вип. 29), "До пи­тання про гази верхньої мантії Землі" (Геологія і геохімія горючих копалин. 1973. Вип. 34), "Углеводороды в астеносфере верхней мантии Земли" (Геологія і геохімія горючих копалин. 1974. Вип. 38), "Закономерности размещения месторождений нефти и газа с позиций глубинного происхождения" (Теоретических вопросы неф­тегазовой геологии. К., 1980) та інші, а також монографії "Перетворення глибинної нафти в умовах земної кори" (К., 1968), "Зональность в нефтегазонакоплении" (К., 1976), "Прогнозирование нефтегазоносности по генетическим показателям" (К., 1982), "Тектогенез и нефтегазоносность осадочных бассейнов" (К., 1989). Уже на­зви цих праць свідчать про те, що Г. Ю. Бойко повністю перейшов на позицію неор­ганічного походження нафти.

Спочатку в ІГГГК АН УРСР Г.Ю. Бойко працював на посадах старшого, прові­дного та головного наукового співробітника у відділі проблем глибинних флюїдів, а потім у відділі геології нафти і газу.

У 1986 р. він подав до захисту докторську дисертацію в Інституті геології і роз­робки горючих копалин (Москва), проте не захистив. Головна причина полягала в тому, що найважливіші положення його дисертації ґрунтувалися на ідеї неорганіч­ного походження нафти, якої дотримувалися тільки окремі вчені. Г.Ю. Бойко дуже боляче пережив цю невдачу. Ми, його друзі, з якими він працював у Проблемній геохімічній лабораторії університету, порадили йому дещо переробити дисертацію й узагальнити всі відомі матеріали стосовно глибинного походження газів, у тому числі метану, і не так рішуче заперечувати теорію органічного походження нафти, що є загальноприйнятою.

Завдяки цьому докторську дисертацію "О глубинном строении литосферы и нефтегазоносности осадочных бассейнов мира" 1989 р. він захистив успішно на Спеціалізованій раді цього ж Московського інституту.

У зазначеній праці Г. Бойко висвітлив особливості розташування нафтових і га­зових родовищ у нафтогазовидобувних країнах; дійшов висновку, що нафтогазові поклади пов' язані з осадовими товщами геоблоків, для яких характерні регіональні гравітаційні мінімуми. Головну роль у формуванні нафтогазоносності надавав риф-тогенам.

Учений також брав активну участь у створенні геолого-геофізичних і геохіміч­них моделей формування Карпатської нафтогазоносної провінції. В її межах від­крив жильну форму покладів нафти і газу, що відома в багатьох регіонах світу. У подальшому працював над удосконаленням методів розшуку нафтових і газових родовищ, над проблемою відкриття нових нафтогазових покладів в Україні, зокре­ма в Передкарпатті, а також у Чернігівській, Полтавській, Сумській, Харківській і

Луганській областях та в акваторії Чорного моря. Обґрунтував великі перспективи відкриття в Передкарпатті нафтових покладів на глибинах 5-8 км, розкритих тільки поодинокими свердловинами. Доводив необхідність видобутку нафти на родови­щах, які за часів радянської влади внаслідок низьких цін на нафту і газ вважали економічно нерентабельними. Займався також проблемою розробки та впрова­дження у практику науково обґрунтованих норм захисту надр і довкілля під час нафтогазорозшукових і нафтогазовидобувних робіт, проблемою модернізації наф­топереробних заводів України з метою збільшення ступеня переробки сировини, що значно збільшило б вихід бензину і дизпального.

Г. Ю. Бойко широко відомий в Україні і як дослідник історії розвитку гірничої промисловості та геологічної науки в Галичині. Особливу увагу він приділив істо­рії розвитку рідного Борислава, що є одним із найдавніших у світі центрів видобу­вання та переробки нафти й озокериту. Його науково-популярні праці "Борислав нафтовий", "Бориславський озокерит", "До історії міста Борислава", "Львів - бать­ківщина нафтової освітлювальної лампи" (співавтор Лев Мончак), "Перші галицькі науковці-нафтовики", опубліковані в часописі "Галицька брама", мають важливе науково-пізнавальне значення.

Велика заслуга Г. Ю. Бойка у відновленні імен талановитих українських учених Галичини, яких за часів Польщі і радянської влади замовчували або зачислювали до зарубіжних учених з огляду на те, що вони писали наукові праці польською чи німецькою мовами. Серед них професори Львівської політехнічної школи Роман Залозецький, який опрацював теоретичні підстави нафтопереробки й основи геохі­мії нафти, а також Юліан Медвецький - один з основоположників геології Галичи­ни. Про їхні творчі здобутки з великою любов' ю та натхненням Г.Ю. Бойко писав у статтях "Дослідник галицької нафти" (Галицька брама. 1997. № 1), "Юліан Медве-цький - основоположник геології Галичини і фундатор Львівської Політехніки" (Світ. 1999. № 5).

Упродовж багатьох років Г.Ю. Бойко був членом Спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій, членом редколегії збірника, а з 1992 р. журналу "Геологія і геохімія горючих копалин", головою Державної екза­менаційної комісії із захисту студентами дипломних робіт на геологічному факуль­теті Львівського національного університету імені Івана Франка, керівником бага­тьох аспірантів, які успішно захистили кандидатські дисертації, членом товариства "Просвіта", членом Наукового товариства імені Шевченка. У 1993 р. обраний чле-ном-кореспондентом, а 1997 р. - академіком та віце-президентом Української наф­тогазової академії.

Помер Г.Ю. Бойко 19 липня 2002 р. на 70-му році життя у розквіті творчих сил, залишивши після себе глибокий слід в історії розвитку геологічної науки. Він був високоосвіченою, скромною, інтелігентною і доброзичливою людиною. Любив свій край, радів, коли Україна здобула незалежність, невтомно працював на благо українського народу.

Добрі спогади про Георгія Бойка назавжди залишаться в пам' яті тих, хто знав його, працював з ним.

GEORGIJ BOJKO - THE SCIENTIST-OILMAN

P.M. Biloni/hka, R.J. Leshchukh, V.O. Fedyshyn

Ivan Franko National University of Lviv, Hrushevskyi St. 4, UA - 79005 Lviv e-mail: geomin@franko.lviv.ua

Scientific activity of the wellknown Ukrainian scientist in the field of Oil-and-Gas Geology and Geochemistry, Mineralogy of organic substances and the researcher of history of geological science in Galitsia Georgij Bojko is analysed.

Key words: Georgij Bojko, Mineralogy of ozokerite, Oil-and-Gas Geology, origin of petroleum, history of science.

Стаття надійшла до редколегії 24.06. 2003 Прийнята до друку 23.09. 2003

Страницы:
1 


Похожие статьи

учений-нафтовик - Георгій бойко