Г І Гоцанюк - Біостратиграфічне розчленування юрських відкладів центральної частини переддобруджського прогину - страница 1

Страницы:
1  2 

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV.

Серія геологічна. 2004. Вип. 18. С. 200-208     Ser.Geol. 2004. N. 18. P. 200-208

УДК 551.762 (477.71)

БІОСТРАТИГРАФІЧНЕ РОЗЧЛЕНУВАННЯ ЮРСЬКИХ ВІДКЛАДІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ ПЕРЕДДОБРУДЖСЬКОГО ПРОГИНУ (свердловини Оріхівська-1 і Городненська-1)

Г.І. Гоцанюк, Р.Й. Лещух, Б.М. Полухтович[1], Р.Б. Спільник

Львівський національний університет імені Івана Франка 79005 м. Львів, вул. Грушевського, 4 E-mail: geomin@franko.lviv.ua 1 Львівське відділення УкрДГРІ, 79000 м. Львів, вул. Міцкевича, 8.

Завдяки палеонтологічним дослідженням органічних решток з керну, добутого з юрських відкладів, розкритих свердловинами Оріхівська-1 і Го­родненська-1 у центральній частині Переддобруджського прогину, отри­мано нові дані щодо надійно обґрунтованого стратиграфічного розчлену­вання і кореляції розрізів юри найопущеніших ділянок регіону, а також її загальної фауністичної характеристики. Палеонтологічно обґрунтовано на­явність у розрізі Переддобруджського прогину верхньобайоських-нижньобатських, батських, келовейських, оксфорд-ських, кімериджських і титонських відкладів.

Ключові слова: юрські відклади, молюски, біостратиграфія, кореляція, Західне Причорномор'я, Переддобруджський прогин.

У Західному Причорноморї (Переддобруджі) юрські утворення значно по­ширені, однак залягають тут достатньо глибоко, і тому їхнє детальне вивчення і, передусім, стратифікація та кореляція складених ними розрізів, утруднені вна­слідок порівняно невеликої кількості фактичного матеріалу, його розпороше­ності, а також значної фаціальної мінливості відкладів і нерівномірного розподі­лу в них палеобіологічних решток.

Весь фактичний матеріал по юрських утвореннях Переддобруджського про­гину отримано винятково зі свердловин. Тому і не дивно, що не завжди добре обґрунтована стратиграфія відкладів регіону зумовлює жваві дискусії щодо його геологічної будови, історії розвитку, кореляції юрських товщ, повноти складено­го ними розрізу тощо.

У результаті розшуково-розвідувальних робіт у Переддобруджському про­гині юрські відклади були останнім часом пройдені на декількох структурах. Найповніший і найпотужніший (3 234 м) розріз розкритий у центральній час­тині прогину св. 2 на площі Червоноармійська [2]. Палеонтологічну характе­ристику юрських відкладів, розкритих цією свердловиною, ми навели в працях

[2, 3].

На структурах, розташованих на північний схід від цієї свердловини, товщи­на юрських утворень поступово зменшується і вже на Оріхівській площі, що за

© Гоцанюк Г.І., Лещух Р.Й., Полухтович Б.М., Спільник Р.Б., 2004

2 337 м.

З метою якнайширшого використання наявних фактичних матеріалів для подальших комплексних досліджень у Західному Причорномор'ї пропонуємо матеріали щодо палеонтологічного обґрунтування стратиграфічного розчле-ну-вання розрізів юри, розкритих свердловинами Оріхівська-1 і Городненсь-ка-1.

Результати, отримані в процесі вивчення решток палеоорганізмів із керну цих свердловин, послугували основою для стратифікації юрської товщі у найо-пущеніших і найменше вивчених донедавна частинах прогину - центральній і південній, а також дали змогу доповнити в загальному палеонтологічну характе­ристику юрських відкладів цього району. Перша зі свердловин пробурена в око­лицях с. Оріхівки Болградського району Одеської області.

Свердловина Оріхівська-1 розкрила один із найповніших розрізів юрської системи (3 099 м) в центральній, найопущенішій частині Переддобрудж-ського прогину. Юрський розріз складений тут середнім і верхнім відділами (рис. 1).

Відклади догеру розкриті в інтервалі 1 922-3 408 м і представлені утворен­нями верхньобайоського під' ярусу, батського і келовейського ярусів.

Розріз верхньобайоського під' ярусу (інт. 2 527-3 408 м) поділяють на дві то­вщі - верхню і нижню.

Нижня товща (інт. 3 277,5-3 408 м) складена алевролітами і пісковиками. Алевроліти базальних верств сірі, піщанисті, глинисті, з домішкою вулканоген­но-теригенного матеріалу, масивні.

Пісковики темно-сірі, олігоміктові, дрібнозернисті, щільні, нерівномірно-глинисті з домішками вулканокластичного матеріалу.

Верхня товща (інт. 2 527-3 277,5 м) представлена чорними, темно-сірими, нерівномірнопіщанистими, міцними, масивними аргілітами.

Алевроліт темно-сірий, слюдистий, зі слюдисто-глинистим цементом та з рі­дкісними включеннями мікро- і макропалеонтологічних решток.

Пісковик темно-сірий, дрібно- і середньозернистий, з дрібним органогенним детритом, представленим переважно (до 1,5-2,0 мм) рештками голкошкірих, криноідей, моховаток, водоростей тощо.

У керні, відібраному з верхньої товщі, на різних рівнях її розрізу виявлено рештки двостулкових молюсків - Phaenodesmia arzisiensis Roman. і Anisocardia cf. minima (Sow.) (інт. 2 722-2 734 м), а також Lima (Limea) cf. duplicata (M й ns.) (інт. 2 879-2 885 м), які, на нашу думку, свідчать про належність утво­рень, що їх вміщують, до верхнього байосу-нижнього бату.

З цієї ж частини розрізу В.Г. Дулуб вивчала форамініфери, які можуть бути ознакою середньоюрського часу формування верхньої товщі.

Батський ярус (інт. 2 097-2 527 м) складений однорідною товщею аргілітів, перешарованих поодинокими малопотужними (до 1 см) прошарками алевролітів і пісковиків.

Г.I. Гоцанюк, Р.Й. Лещух, Б.М. Полухтович, Р.Б. Спільник

 

І

I

j

Літологічна колонка

Літологічна характерист ика

Фауніс ти чн а характеристика

ЮРСЬКА

ВЕРХНіЙ

Тигонський

309 669

= — =

Чергування пісковиків червону­вато-бурих, зеленкувато-сірих, грубо-, середньо- та дрібнозер­нистих, строкатих глин, алевро­літів

 

 

 

 

1057

v v v

v       v v

v v v

1 п

v       у v

■   ...   г ^__х_^

Чергування ангідритів голубу­вато-сірих, гіпсів, аргілітів, до­ломітів. Глини та аргіліти чер­вонувато-коричневі слабовап-нисті, з прошарками пісковиків. Вапняки жовтувато-сірі, оолі­тові, органогенні з прошарками аргілітів

 

 

 

Оксфордський

1770 1922

—-^=

Аргіліти темно-коричневі, зелен­кувато-сірі, невапнисті, ділян­ками слюдисті з прошарками вапняків. Наявні поодинокі пр о-шарки доломітів, дрібнозернис­тих пісковиків, рідше трапля­ються прошарки доломітів, пісковиків дрібнозернистих, кварцових

 

 

 

 

 

—1—і-1---f[2]Вапняки ясно-сірі, органогенно­- —ч-.----детритові  у верхній частині з

■    '         ■       прошарками аргілітів і мергелів

 

 

СЕРЕДНіЙ

1

2097

—І-[3]-1[4]-Чергування    вапняків глинистих

—   1   —   і —  органогенно-петритових   з сірими. "     f  lL_  і  щільними   масивними мергелями. У  ,    /  .    / Пісковики     олігоміктові, кварц­- у -•• Y - - - Jf  польовошпатові дрібнозернисті

Nucula simmetrica Boriss., Posidonia buchi (Ro em .), Camptonectes lens (Sow.), Astarte cf. ovata Smith.

 

 

J

2527

\     X -X.

Аргіліти темно-сірі до чорних нерівномірно-піщанисті, карбо-натизовані з поодинокими про­шарками пісковиків, алевролітів

Nucula sp. (? N. cf. subovalis (Sow.), N. sp. (? N. simmetrica (Boriss.), Leda mucronata (S ow.), L. sp., Cuculaea cucullata (Goldf.), Limatula gibbosa (S o w.), Astarte minima Phill., Posidonia buchi Roem.

 

 

J

д

3518

 

Аргіліти чорні нерівномірно-алевритові, з прошарками та лінзоподібними включеннями пісковиків, алевролітів

Чергування алевролітів та піс­ковиків дрібнозернистих оліго-міктових

Phaenodesmia arzisiensis Roman., Lima (Limea) cf. duplicata (Munster), Anisocardia cf. minima (S ow.)

Умовні позначення:

 

/

 

 

/

 

V

 

Аргіліти темно-сірі до чорних, алевритисті, слюдисті, невапнисті або сла-бовапнисті, міцні, із включеннями звугленого рослинного детриту. Тут же також трапляються тонесенькі (2-4 мм) лінзоподібні прошарки алевритового матеріалу та дрібнесенькі, погано збережені фрагментарні залишки черепашок молюсків.

Алевроліти зеленкувато-сірі, олігоміктового складу з хлоритово-гідрослюдис-тим цементом.

Пісковики сірі, щільні, міцні, середньо-дрібнозернисті, олігоміктові, з глини­сто-карбонатним цементом.

Крім погано збережених решток форамініфер, яких досліджувала В.Г. Дулуб і які, на її думку, свідчать про середньоюрський вік відкладів, що їх уміщують, тут також виявлені фрагментарні залишки двостулкових молюсків, серед яких вдалося визначити Nucula sp. (? N. cf. subovalis (Sow.), N. sp. (? N. simmetrica (Boriss.), Leda mucronata (Sow.), L. sp., Cuculaea cucullata (Goldf.), Limatula gibbosa (Sow.), Astarte minima Phill., Posidonia buchi Roem.

Зазначимо, що виконане нами виділення батського ярусу в розрізі св. Оріхів-ська-1 є дещо умовним, оскільки більшість знайдених тут палеобіологіч-них решток нерідко трапляється також у верхньобайоських відкладах.

Келовейський ярус (інт. 1 922-2 097 м) до глибини 2 055 м представлений чер­гуванням глинистих і органогенно-детритових вапняків з сірими, темно-сірими, масивними щільними мергелями, а в інтервалі 2 055-2 097 м - пісковиками оліго-міктовими, польовошпатово-кварцовими, дрібно- і середньо-зернистими з карбо­натним цементом. У цій частині розрізу нам вдалося виявити декілька палеонтоло­гічних решток, серед яких визначені Nucula simmetrica Boriss., Posidonia buchi (Roem.), Camptonectes lens (Sow.), Astarte cf. ovata Smith.

Оксфордський ярус (інт. 1 057-1 922 м) за літологічними ознаками розділено на нижній і верхній під'яруси.

Нижній під'ярус (інт. 1 770-1 922 м) складений ясно-сірими, сірими, органо-генно-детритовими, нерівномірноглинистими вапняками з прошарками аргілітів у верхній частині розрізу і мергелів - у нижній.

Верхній під' ярус (інт. 1 057-1 770 м) - це потужна товща темно-коричневих, зе­ленкувато-сірих, невапнистих, місцями слюдистих, скісно-, тонкошаруватих, міс­цями алевритистих аргілітів. У нижній частині верхнього під' ярусу серед аргілітів наявні окремі прошарки доломітів і вапняків, а у найнижчій частині цієї товщі пере­важають масивні вапняки з прошарками тонкошаруватих пісковиків.

У св. Оріхівська-1 ця частина розрізу фауністично майже не схарактери­зована, до оксфордського ярусу її зачислено на підставі зіставлення зі свердло­винами, пробуреними на суміжних територіях.

Кімериджський ярус (інт. 669-1 057 м) за літологічними ознаками добре роз­поділений на три пачки - нижню, середню, верхню.

Рис. 1. Розріз св. Оріхівська-1.

1 - пісковики, 2 - алевроліти; 3 - аргіліти; 4 - вапняки; 5 - мергелі; 6 - вапняки орга-ноген-но-детритові; 7 - доломіти; 8 - вапняки глинисті; 9 - ангідрит; 10 - гіпс.

Нижня - карбонатно-глиниста пачка (інт. 1 000-1 057 м) - складена вапняка­ми, що перешаровують малопотужні прошарки аргілітів і рідше - пісковиків та алевролітів.

Середня глиниста пачка (інт. 900-1 000 м) - аргіліти й аргілітоподібні гли­ни, червонувато-коричневі, темно-бурі з голубуватими і зеленкуватими пля­мами.

Верхня теригенно-сульфатна пачка (інт. 669-900 м) зверху складена червоно-бурими, зеленкувато-сірими, бурувато-червоними, коричневими різно-зернис­тими, мезоміктовими пісковиками, які чергуються з глинами та барвистими але­вролітами, а також з прошарками і лінзами гіпсів.

Нижня частина цієї пачки - перешаровані ангідрити, гіпси і доломі-тизовані вапняки. Фауністично не схарактеризована.

Титонський ярус (інт. 309-669 м) - одноманітне перешарування строка­тих глин, алевролітів, різнозернистих пісковиків. У Західному Причорно-мор' ї в цих відкладах палеонтологічні рештки взагалі трапляються дуже зрід­ка. В описаній свердловині, крім дуже погано збережених решток, що за об­рисами нагадували остракод, більше нічого виявити не вдалося. До титонсь-кого ярусу ці відклади зачислені за їхньою аналогією з утвореннями, що роз­криті на інших площах і де вони, хоч і слабко, проте палеонтологічно схарак­теризовані.

Свердловина Городненська-1 пробурена недалеко від с. Городнього Болград-ського району Одеської області, за 20 км на північний схід від описаної вище св. Оріхівська-1. Юрський розріз у ній дещо скорочений (2 337 м), оскільки вона розташована вже на певній відстані від осьової, найопущенішої частини Пере-ддобруджського прогину (рис. 2).

Розріз юри в ній формують утворення догеру (байоський, батський і келовей-ський яруси) і мальму (оксфордський і кімериджський яруси).

В основі юрського розрізу в цій свердловині залягають базальні верстви (інт. 2 862-2 827 м), які не схарактеризовані керном. За геофізичними даними вони складені переважно пісковиками з малопотужними прошарками аргілітів і алевролітів. Над базальними верствами (інт. 2 827-1 963 м) залягають умов­но розчленовані (гл. 2 210 м) байос-батські відклади. В низах розрізу вони пред-ставлені перешарованими аргілітами і пісковиками, а у верхній - чергу­ванням аргілітів і вапняків. По всьому розрізу домінують аргіліти темно-сірі, слабослюдисті з прошарками і лінзами (до 10 см) сірого з коричневим відтін­ком сидериту.

Алевроліти і пісковики ясно-сірі, дуже міцні, з тонесенькими прошарками вуглистої речовини.

Вапняки сірі з зеленкуватим відтінком, окремими прошарками темно-сірих, різнозернисті, піщано-глинисті, органогенно-детритові. Усі рештки давніх орга­нізмів, що трапляються в цих вапняках, перекристалізовані і представлені пере­важно брахіоподами, двостулковими молюсками, скелетами моховаток тощо.


1

1

 

Глибина

Літологічна колонка

Літологічна характеристика

Фауністична характеристи ка

о S

ВЕРХНІЙ

 

-V   -          ¥ Т

_V _¥_

v    [5] V

V v ¥ if

Чергування строкатих глин, алевро­літів   та  пісковиків червонувато-бурих, зеленкувато-сірих, різнозер-нистих

Глини    червонувато-коричневі з тоненькими прошарками кварцових пісковиків

Чергування ангідритів голубувато-сірих, гіпсів, доломітів

 

 

 

Оксфордський

1626 1775

__Вапняки сірі, ясно-сірі, органоген­—'—J-'-[-'но-детритові, псевдооолітові, дріб­— нозернисті, тріщинні (тріщини за­'   -    "    -          повнені органічною речовиною)

- 1 ---                1 -                Гтттттттт г-ірі ^ттг,рттх-іттрг,ґчттг,ттттґ~хг-г,

_1_ складу, піщано-алевритові

1         1 1

Cyclolites sp., Monlivaltia sp. Camptonectes (C.) cf. lens (Sow.) Radulopecten sp.

 

 

 

 

-jВапняки ясно-сірі, органогенно-

L         11  петритові. грудкуваті, ділянками -г—'—т—'—г псевдооолітові, доломітизовані

1     1 1

 

 

 

І 1

1963

'   1   ■   ! ' у-Хyу *

Чергування вапняків глинистих з мергелями сірими, темно-сірими, масивними, щільними. Пісковики бурувато-сірі, олітомік-тові, грубозернисті, пористі. Вап­няки темно-сірі, щільні з включен­нями піриту

 

 

СЕРЕДНІЙ

 

2210

XV ... у

Y     • Y v

Аргіліти    темно-сірі, алевритисті хлорито-гідрослюдистого складу з прошарками     пісковиків, глин, вапняків

Posidonia buchi Roemer, Eurystomiceras cf. polychelictum (Boch), Phaenodesmia arzisiensis Roman., Entolium demissum (Phillips), Corbula involuta Goldfus, Parallelodon balcanensis P с el., Camp-tonectes (C.) laminatus Sow., Modiolus gibbosa (S o w. ), Lenticulina perlucea Blank, Garantella asteriginoides Kapt.

 

 

=^ LQ

2862

*          Y -v

Глини сірі, нерівномірно-піщанисті з прошарками, лінзами пісковику олігоміктового, дрібнозернистого

Аргіліти сірі, темно-сірі, щільні, не-рівномірно-піщано-алевритові з прошарками пісковиків, алевролітів

Алевроліти   сірі,   темно-сірі, не­рівномірно-піщанисті,   щільні, ді­лянками піритизовані, тріщинні

Phaenodesmia arzisiensis Roman., Parall-elodon balkanensis P с el., Camptonectes (Camptonectes) laminatus S ow., Modiolus gibbosa (Sow.), Posidonia buchi Roem., Entolium demissum (Phill.), Corbula involuta Goldf., Eurystomiceras cf. polychelictum (Bockh), Phaenodesmia sobetski Roman., P. arzisiensis Roman., Posidonia buchi Roem., Entolium cf. demissum (Phill.), Astarte cf. munsteri Koch et Dunk.

Рис. 2. Розріз св. Городненська - 1. Позначення ті ж, що й на рис. 1.

desmia arzisiensis Roman., Parallelodon balkanensis Peel., Camptonectes (Camptone­ctes) laminatus Sow., Modiolus gibbosa (Sow.), Posidonia buchi Roem., Entolium demissum (Phill.), Corbula involuta Goldf., Eurystomiceras cf. polychelictum (Bockh) (інт. 2 156-2 163 м) і Phaenodesmia sobetski Roman., P. arzisiensis Roman., Posido­nia buchi Roem., Entolium cf. demissum (Phill.), Astarte cf. munsteri Koch et Dunk. (інт. 2 437-2 449 м). На підставі цих досліджень і було визначено байос-батський вік порід, що їх уміщують.

Байос-батські відклади перекрито утвореннями келовейського ярусу (інт. 1 963-1 775 м). У цій свердловині вони добре розчленовані на дві товщі - ниж­ню і верхню (можливо, на середній і верхній під'яруси).

Нижня товща (інт. 1 963-1 927 м) в низах розрізу складена темно-сірими вапняками і мергелями, які до верху змінені переважно теригенною товщею (інт. 1 927-1 876 м), що представлена середньо- і грубозернистими олі-гоміктовими пісковиками з малопотужними прошарками ясно-сірих, невап-нистих алевролітів і сірих, голубувато-сірих, невапнистих і вапнистих аргілі­тів.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Г І Гоцанюк - Біостратиграфічне розчленування юрських відкладів центральної частини переддобруджського прогину