Н В Гавриш - В gimeu готовності go шкіпьного навчання в інтегрованому просторі дошкіпьного закпаду - страница 1

Страницы:
1 

в gimeu готовності go шкіпьного навчання в інтегрованому просторі дошкіпьного закпаду

Гавриш Н. В.

УДК 373.2.091

ЗАВДАННЯ якісної перебудови освітнього процесу у зв'язку зі зменшенням віку початку навчання потребують особливої уваги до на­вчання шестирічних першокласників. Запорукою успішності в майбутньому навчанні психологи визначають на­явність соціально-педагогічних та пси-хо-фізіологічних передумов формуван­ня навчальної діяльності. Відтак, є не­обхідність коротко розглянути, як на формування тих чи тих надбань осо­бистості шестирічного учня вплива­ють різні види діяльності, актуальні для дошкільного періоду його життя. Упевнені, що це дасть можливість гар­монізувати процес переходу дітей до шкільного середовища, а також змен­шити проблемність адаптаційного пе-

ріоду, оптимізувати навчальний про­цес у першому класі.

Розвиток дитини відбувається не лише шляхом накопичення знань, що були отримані внаслідок спостере­жень і бесід, а передусім шляхом ово­лодіння різними видами людської діяльності. Адже діяльність визнача­ють науковці як активну взаємодію з навколишньою дійсністю, унаслідок чого суб'єкт цілеспрямовано впли­ває на об' єкт для задоволення своїх потреб. У процесі діяльності вдоско­налюються психічні процеси, пізнан­ня дійсності, засвоєння досвіду, на­копиченого суспільством. Оволодін­ня дітьми дошкільного віку різними видами діяльності, як свідчать дослі­дження науковців, поступово приво­дить до їхньої готовності самостійно визначати цілі своїх дій і виконувати окреслені дії (Л. Божович, О. Конон-ко, В. Котирло, Я. Неверович); свідо­мо дотримуватися правил та ін-

струкцій (Р. Буре, Г. Годіна, В. Кузьменко, В. Нечаєва); заздалегідь планувати свої дії (Л. Венгер, Д. Ельконін, О. Запорожець, С. Ку-лачківська, Г. Люблинська та ін.).

Згідно з віковою періодизацією, провідною діяльністю дошкільника є гра, а в молодшому шкільному віці - навчання. Водночас, з огля­ду на синкретизм розвитку дошкільника, який зберігається й у молодшому шкільному віці, науковці зазначають, що будь-який вид діяль­ності містить як підпорядковані елементи інші види діяльності (малюванню підпорядковані ігрові, комунікативні компоненти; у процесі гри водночас відбувається пізнання, спілку­вання, рухлива діяльність, конструювання ігрових атрибутів тощо). І це є природнім для дітей.

Вивчення теорії та практики організації освітнього процесу в старшому дошкільному віці, який є надзвичайно важливим у плані спадкування ключових надбань у подальшо­му молодшому шкільному віці, доводить, що для традиційного навчання в умовах дошкіль­ного навчального закладу характерною є «роз-предмеченість» за шкільним типом, тобто на­вчально-пізнавальна діяльність є традиційно односпрямованою за змістом: математична, образотворча, навчально-мовленнєва, фізич­на, конструктивна тощо. Науковці вказують на те, що така односпрямованість не є природ­ною для дошкільника й це залишається акту­альним для шестирічних першокласників. Саме в інтегрованому поєднанні різних видів діяльності дитина найкращим чином, най­повніше може реалізувати себе. Збагачені умо­ви макродіяльності найкраще сприяють наси­ченню мотиваційно-потребнісної та емоцій­ної сфер. Можливо, саме тому активного по­питу та широкого впровадження набуває про­ектувальна діяльність як один з найяскравіших прикладів макродіяльності, що передбачає за­лучення дітей до різних за змістом, характе­ром, часовими та просторовими характерис­тиками проектів. Справедливим є тверджен­ня, що становленню й розвитку особистості майбутнього школяра сприяють змінні умови дошкільних видів діяльності, їх розмаїття та насиченість. Адже за висновками науковців, кожен з цих видів - гра, пізнання, праця, по­шуково-експериментальна діяльність та ху­дожньо-продуктивні її види - закладає міцний фундамент особистісних рис, якостей, потреб тощо (Л. Венгер, О. Дяченко, О. Запорожець, О. Кононко, В. Кузьменко, С. Ладивір та ін.).

На кожному з етапів дошкільного дитин­ства змінюється, збагачується змістова напов­неність кожного з названих видів діяльностей. Різні дошкільні види діяльності роблять свій внесок у розвиток цього виду діяльності на наступному етапі. Двомірність, двоспрямо-ваність цього процесу розвитку й збагачення змісту та характеру діяльностей також очевид­на: у діяльності розвивається особистість, а завдяки особистісним надбанням удоскона­люється також діяльність дитини. Охаракте­ризуємо найбільш значущі види діяльності дошкільника, які є основою формування на­вчальної діяльності в молодшому шкільному віці, детальніше саме в контексті їх значення для шкільного навчання.

Провідною діяльністю дошкільників, за традиційним баченням учених (Г. Антонова, Д. Ельконін, О. Запорожець, В. Котирло, С. Ладивір, Г. Люблінська, Н. Михайленко та ін.), є гра з огляду на особливу змістову, фор­мальну, соціально-комунікативну її динаміку. На різних вікових етапах дітям притаманні різні види ігор, оскільки гра розвивається па­ралельно з розвитком самої дитини й прохо­дить шлях від елементарного маніпулювання предметами в ранньому віці через розвиток різноманітних предметних дій у процесі кон­структивних ігор в молодшому дошкільному віці до опанування соціальних ролей у сюжет­них іграх у середньому та старшому дошкіль­ному віці. До того ж, якщо на початку вико­нувану роль підказує дитині предмет, пізніше навпаки - предмет стає знаряддям у сплано­ваному сюжеті гри. Поступово гра починає відокремлюватися від практичної діяльності й переходить певною мірою на віртуальний рівень уявної гри. І хоча сюжети переважно досить примітивні, а задуми не завжди дово­дяться до логічного кінця, проте вже чітко простежується їх сюжетний зміст. Важливою характеристикою ігор в дошкільному ди­тинстві є аспект комунікативної взаємодії учасників, яка протягом перших шести років життя істотно змінюється від самотньої гри в ранньому віці та гри поряд в молодшому,через прагнення в 4-5-річному віці дотриму­ватися правил смислового задуму й узгоджен­ня дій - до гри разом і командної гри в стар­шому дошкільному та молодшому шкільному віці. Так, у шестирічних дітей уже спостері­гаємо тривалі змістовні ігри з визначеним сюжетом і закріпленими ігровими ролями, що пояснюється насамперед особливостями ро­зумового розвитку, здатністю утримувати ува­гу, дотримуватися правил. Якщо в дошкіль­ному дитинстві учасники гри орієнтовані пе­реважно на сам ігровий процес, то в кінці дошкільного на початку молодшого шкільно­го віку суттєвим для них стає передусім ре­зультат гри.

Отже, розвиток гри в дошкільному віці проходить стадії від маніпулювання предме­тами (виконання предметних дій), предмет­но-рольової дії (прийняття на себе ролі) до сюжетно-рольової (участь у командній грі).

Науковці підкреслюють надзвичайне зна­чення гри не лише в дошкільному дитинстві, а й усьому подальшому житті. В ігровій діяль­ності знаходять свій вихід усі основні потре­би дитини: у спілкуванні, рухливих діях, са­моствердженні, у задоволенні своїх інтересів і потреб. Гра сприяє появі новоутворень у психіці дитини. Граючись, діти оперують на­бутими знаннями, через гру ці знання пос­тійно збагачуються, уточнюються, набувають розвитку уява, пізнавальні можливості, творчі здібності. У спільних колективних іграх діти опановують норми поведінки, спілкування. В ігровій ситуації дитина нерідко опиняється перед необхідністю вибору, тобто вона повин­на діяти так, як від неї вимагають правила гри, яких дитина цілком свідомо й добровільно дотримується. «Гра містить правила, органі­зує емоції й волю дитини, тренує розум і роз­виває її як особистість», - зазначає В. Мухіна [4, с. 71].

Д. Ельконін підкреслює особливе значен­ня гри для формування мотивів, адже в грі виникає нова психологічна форма мотивів від несвідомих до усвідомленого бажання, чіткого наміру та свідомого спрямування власних дій, розширення спектру мотивів (пізнавальні, соціальні, у визнанні, само­ствердженні тощо) [6].

Зміст ігор сучасних дошкільників і молод­ших школярів є предметом численних науко­вих досліджень, автори яких розглядають гру як засіб навчання, виховання, розвитку дітей у різних аспектах, висловлюють занепокоєн­ня значним збідненням змісту, сюжетів ігор, відносин, які виникають у процесі ігрової взає­модії, а в окремих умовах зникнення гри як специфічного виду діяльності, заміну її елект­ронними забавами або бездумною біганиною, борюканням, штовханиною тощо. Про це йдеться в дослідженнях Ю. Богинської, Л. Ва­ряниці, О. Малахової та ін. На необхідність збагачувати розгорнуті форми ігрової діяль­ності на етапі дошкільного дитинства вказує Базовий компонент дошкільної освіти [2]. Науковці О. Смирнова та О. Гундарева, які досліджували особливості ігрової діяльності дітей, попереджають: «Редукція гри в дош­кільному віці може мати невтішні наслідки для особистісного розвитку молодого покоління на подальших етапах» [5, с. 86]. Наведені ав­торами експериментальні відомості перекон­ливо доводять, що мінімізація або нівелюван­ня місця й ролі гри в дошкільному дитинстві та на початку шкільного навчання призводять до того, що в молодших школярів відзначаєть­ся зниження довільної поведінки, самоконт­ролю та управління своєю поведінкою. Таким чином, зазначають дослідники, «...провідна діяльність не встигає «довести» дитину до адекватних вікових новоутворень» [5, с. 86].

Отже, резюмуючи сказане, підкреслимо, що у процесі гри відбувається формування особистих якостей, загальних умінь та нави­чок, без яких неможливе успішне навчання, оскільки саме в грі діти мають змогу виявля­ти бажання брати участь у спільній діяльності (прийняття певних умов, загальної мети), дот­римуватися правил, установлених для спільної діяльності, добирати засоби для до­сягнення визначеної мети самостійно чи че­рез домовленість з однолітками (рухливі дії, мовні засоби, швидкість виконання, вольові зусилля тощо), виявляти здатність виконува­ти ігрові дії, уміти об'єктивно оцінювати свої результати та досягнення товаришів. У грі зак­ладаються важливі передумови навчальної діяльності, зокрема формування навчальних мотивів, адже розвиток мотиваційної сфери, зокрема й засобами ігрової діяльності, спри­чинює їх поступове підпорядкування.

Крім ігрової діяльності, на розвиток дити­ни відчутно впливають й інші види діяльності. Великого значення науковці надають праці й трудовому вихованню. Специфіка праці дош­кільника полягає в тому, що вона тісно пов' я-зана з грою, оскільки трудова та ігрова діяль­ності мають спільне походження - діяльнісне прагнення дитини до самостійності та відтво­рення життя дорослих. Однак, на відміну від гри, яка здебільшого має стихійний характер, трудова діяльність потребує цілеспрямова­ності та відповідальності, докладання вольо­вих зусиль для подолання перешкод, власних «не можу» й «не хочу». На жаль, у сучасній дошкільній освіті трудове виховання обмеже­не в основному організацією різних видів і форм дитячої праці, пов' язаної з набуттям еле­ментарних умінь із самообслуговування та по­бутового обслуговування й ознайомлення дітей з працею дорослих.

Протягом дошкільного дитинства зміст і характер трудової діяльності суттєво змінюєть­ся. Якщо для молодшого дошкільного віку ха­рактерна невідповідність між прагненням відносної самостійності («Я сам»), з одного боку, та несформованістю необхідних умінь і навичок, знання щодо послідовності виконан­ня дій - з іншого, то в середньому дошкільно­му віці поступово розвиваються й удоскона­люються навички самообслуговування, фор­мується готовність до суспільно корисної праці, тобто праці для інших. Усвідомлення необхідності праці для інших розвиває осо­бисті якості дитини, насамперед виховує в дітей почуття відповідальності й самостійності, викликає відчуття своєї користі, привчає бе­режно ставитися до праці інших тощо.

Спираючись на набуті вміння та навички, шестирічна дитина вже може виконувати по­сильну роботу або доручення дорослих. Ди­тина працює вже не лише для того, щоб ро­бити, як дорослі, імітуючи дії, але й заради отримання результату. Її приваблює відчуття радості від власноруч виконаної роботи та спільної роботи в колективі. Колективна пра­ця є дуже корисною для виховання мораль­них якостей, дає змогу дитині відчути себе частиною колективу, забезпечує готовність діяти в системі «дитина-діти». Водночас, сус­пільна праця є більш складною формою організації праці порівняно з працею поруч, тому що її результатом є досягнення не однієї дитини, а колективу учасників загальної спра­ви. І від того, наскільки якісно буде виконана робота кожного учасника трудового процесу, залежатиме кінцевий результат. Саме в таких видах трудової діяльності, на думку науковців, створюються позитивні умови для вихован­ня в дітей таких рис, як відповідальність, умі­ння ставити інтереси колективу вище за свої власні, взаємодіяти з іншими [1; 3]. Отже, зна­чення трудової діяльності передусім для осо-бистісного розвитку майбутнього першоклас­ника надзвичайно важливе.

Вивчення цього питання в теорії та прак­тиці дошкільної та початкової освіти дає змо­гу зробити висновок про існування протирі­ччя між теоретичними розробками щодо різних аспектів трудового виховання дітей, з одного боку, та невідповідної цим науковим розробкам практичної організації трудового виховання в родинах та закладах освіти - з іншого. Так, науковці наголошують на необхі­дності залучення дітей до трудової діяльності, надзвичайно корисної для гармонійного роз­витку особистості, певного джерела новоут­ворень, які неможливо сформувати в інших видах діяльності (вольові дії, спрямовані на от­римання результату, мобілізація внутрішніх резервів, концентрація уваги, прагнення до спільної діяльності, колективізм, повага до своєї праці й праці інших, уміння доводити справу до кінця тощо). Головним, на думку дослідників, є те, що в трудовій діяльності на­явний кінцевий результат, який бачить сама дитина і який може бути гідно оцінений до­рослими й однолітками. Також у трудовій діяльності закладений значний потенціал для розвитку фізичних і розумових здібностей дитини, розкриваються перспективи форму­вання уяви та мислення, моральних якостей. Саме в праці виникають необхідні передумо­ви для формування в дитини позитивного ставлення до навчання як праці - через го­товність докладати зусилля, долати труднощі, власну лінь. На жаль, не лише в молодшому віці, а й протягом усього дошкільного дитин­ства сучасні батьки також ігнорують спроби дитини зробити щось самостійно, не врахо­вують неперевершеного значення праці вбудь-якій формі для психічного розвитку дітей, для формування в них вольових якостей, кон­центрації уваги, мобілізації внутрішніх сил, що є умовою успішного становлення навчальної діяльності в школі (Р. Буре, О. Кононко, та Г. Кравцови, В. Кузьменко).

За своєю природою трудова діяльність дуже схожа з ігровою, бо обидві мають спільне джерело - відображення світу дорослих, іміта­ція дій дорослих, бажання виконувати ці дії самостійно , власноруч , - тому трудова діяльність нерідко обігрується дітьми або навіть переходить у гру. Водночас не можна ототожнювати гру та працю, оскільки став­лення до трудової діяльності як до гри галь­мує формування в дитини уявлень про пра­цю як необхідну й обов'язкову діяльність, що вимагає докладання зусиль, вольових дій, от­римання кінцевого результату тощо.

Пізнавальна діяльність, мета якої, на дум­ку В. Давидова, виявляється у формуванні ге­нетичних передумов навчальної діяльності, у дошкільному дитинстві складається поступо­во та відбувається в двох напрямках: стихій­но (у різних формах життєдіяльності вона складає основний її зміст) та цілеспрямовано (у процесі спеціально організованого навчан­ня). Цілеспрямоване навчання дошкільників проходить кілька стадій становлення від пізна­вально-ігрового ® пізнавально-ігрового з еле­ментами навчання ® до пізнавально-на­вчального.

Поступовість становлення навчання в дошкільному віці зумовлена загальним роз­витком особистості дитини та розвитком і ус­кладненням інших видів діяльності. Так, по­чинаючи з раннього віку, набуття пізнаваль­ного досвіду відбувається шляхом експери­ментування, зіставлення, порівняння, співвіднесення елементів спостережень, на­магання їх інтерпретувати. Поступовий роз­виток мовленнєвої діяльності не лише збага­чує процес спілкування, а дає дитині мож­ливість вербалізувати власні пізнавальні дії, що дозволяє діяти цілеспрямовано й організова­но. Крім того, питання, що виникають у про­цесі виконання завдань, дозволяють робити висновок про наявність у дитини допитли­вості, цікавості (О. Дусавицький, О. Ліннік,

В. Лозова, Г. Тарасенко та ін. ). Розвиток інте­лектуальних механізмів сприяє формуванню уявлень про зв' язки між предметами і явища­ми та надає пізнавальній діяльності дитини цілеспрямованості. До кінця дошкільного на­вчання відбувається формування в дитини які­сно нового мислення, що насамперед пов' я-зане з освоєнням розумових операцій, умін­ням заздалегідь планувати свої дії. Здатність до розмірковування сприяє встановленню причинно-наслідкових зв' язків, визначенню послідовності виконання операцій (Н. Бібік, Н. Харченко, Л. Пореченко, С. Дем'яненко).

Завдяки розвитку свідомості формуються функції планування й рефлексії. У молодшо­му дошкільному віці дитина переважно діє за схемою «намір-дія». Це означає, що внутрішній і зовнішній світ дитини є одним цілим. Поведінка ж старших дошкільників до­повнена фазою інтелектуального міркування. Намір проходить через «внутрішній фільтр», у якому відбувається розмірковування, зістав­лення, прогнозування. Таким чином, схема розширена: «намір - усвідомлення - дія».

Завдяки цілеспрямованому навчанню роз­ширюється коло можливостей дитини, відбу­вається привласнення досвіду людства. Че­рез діяльність діти набувають відповідних умінь та навичок, які необхідні їм для подаль­шого навчання.

Таким чином, становлення різних видів діяльності протягом дошкільного дитинства зумовлює розвиток особистісних якостей, які, своєю чергою, сприяють розвитку й збагачен­ню змісту, форм, характеру діяльності. Так, со­ціально-психологічний розвиток дитини не­розривно пов' язаний з розвитком різних видів діяльності. За допомогою гри та праці через власні спостереження й відчуття діти засво­юють уявлення про навколишній світ, нако­пичують соціальний досвід. Спочатку це відбувається в імітаційно-наслідувальній формі, а потім шляхом засвоєння та свідомого привласнення, опанування. Дитина підсвідо­мо відтворює, копіює, наслідує, усвідомлює різноманітну інформацію, унаслідок чого знайомиться з властивостями та якостями предметів і об'єктів навколишньої дійсності. Через засвоєння змісту соціальних ролейвідбувається усвідомлення необхідності дот­римання норм і правил поведінки, прийня­тих в суспільстві, під впливом чого формують­ся соціальні емоції (Ю. Богинська, О. Конон-ко, С. Курінна, О. Міхєєва). Опанування сут­ності відносин приводить до прийняття й дотримання дитиною соціально значущих ви­мог і правил (Л. Варяниця, О. Малахова).

Отже, виявляється, що кожний вид діяль­ності робить свій внесок у загальний розви­ток особистості дитини, поглиблює знання та вдосконалює навички, набуті дитиною від інших видів діяльності. Такий взаємозбагачу-вальний зв' язок, на нашу думку, і є запорукою всебічного й гармонійного розвитку дитини. Таким чином, усі дошкільні види діяльності покликані стати своєрідним підґрунтям, що живить і надихає навчальну діяльність. Успіх у навчальній діяльності в початковій школі -це накопичений результат, який отримала ди­тина в процесі загального розвитку та в по­передніх видах діяльності, те позитивне, що вона знайшла і прийняла для себе.

Література

1. Буре Р. С. Учите детей трудиться / Р. С. Буре, Г. Н. Година. - М. : Просвещение, 1983. - 144 с.

2. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти України : наук.-метод. посіб. / наук. ред. О. Л. Кононко. - К. : Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2003. - 243 с.

3. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Г. С. Костюк / під ред. Л. Н. Проколієнко. - К. : Рад. шк., 1989. - 608 с.

4. Мухина В. С. Шестилетний ребенок в школе : книга для учителя начальных клас­сов / В. С. Мухина. - М. : Просвещение, 1986.

- 143 с.

5. Обучение и воспитание детей шести­летнего возраста : межведомств. сб. науч. тр.

- М., 1985. - 158 с.

6. Эльконин Д. Б. Психологические воп­росы формирования учебной деятельности в младшем школьном возрасте / Д. Б. Эль-конин // Вопросы обучения и воспитания / под ред. Г. С. Костюка. - М. : Наука, 1972. -

342 с.

* * *

Гавриш Н. В. Формування в дітей го­товності до шкільного навчання в інтег­рованому просторі дошкільного закладу

Стаття присвячена визначенню особли­востей особистісного розвитку майбутніх школярів, характеристиці способів викорис­тання розвивального потенціалу інтегрова­ного простору дошкільного закладу. Кожен з видів діяльності на етапі дошкільного дитин­ства має стати підґрунтям тих чи тих на­вчальних дій.

Ключові слова: старший дошкільний вік, молодші школярі, особистісне зростання, інтеграція видів діяльності, інтегрований простір дошкільного закладу.

Гаврыш Н. В. Формирование у детей готовности к обучению в школе в интег­рированном пространстве дошкольного учреждения

Статья посвящена определению особен­ностей личностного развития будущих школьников, характеристике способов ис­пользования развивающего потенциала ин­тегрированного пространства дошкольного учреждения. Каждый из видов деятельнос­ти на этапе дошкольного детства должен за­ложить основы тех или иных учебных дей­ствий.

Ключевые слова: старший дошкольный возраст, младшие школьники, интеграция видов деятельности, интегрированное про­странство дошкольного учреждения.

Gavrysh N. V. Formation of School Readiness in the Integrated Space of Preschool Institution

The article reviews the peculiarities of the prospective schoolchildren personality development, as well as the means of enhancing this development in the integrated space of a preschool institution. Each kind of activity at preschool stage is to become an original base for leaning.

Key words: elder preschool age, elementary school children, personal development, integration of the kinds of activity, integrated space of a preschool institution.

Стаття надійшла до редакції 09.11.2011 р.

Прийнято до друку 27.01.2012р.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Н В Гавриш - В gimeu готовності go шкіпьного навчання в інтегрованому просторі дошкіпьного закпаду