P O Євгененко - Вдосконалення системи заощадження і споживання в україні - страница 1

Страницы:
1 

Випуск 5.

105

Євгененко P.O., Недзведовська О.Є.,

Національний університет "Острозька академія "

ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЗАОЩАДЖЕННЯ І СПОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

У роботі висвітлено основні пріоритетні напрямки удосконалення споживання і заощадження на основі тео­ретичних аспектів дослідження даної теми, а також про­аналізовано доходи, витрати та заощадження населення України за 2002-2006 роки.

Категорії споживання і заощадження виступають одними із визначальних факторів для кожного споживача. Саме тому об­рана тема наукового дослідження є досить актуальною. Кожен із нас розраховує норми споживання і вирішує, що заощаджу­вати, купуючи той чи інший товар, оскільки більшість людей прагнуть підтримувати одинаковий рівень споживання у про­довж всього життя, враховуючи свій поточний дохід, дохід отриманий в майбутньому і, звичайно, споживчі видатки.

Метою роботи є визначення напрямів вдосконалення спожи­вання і заощадження на основі теоретичних основ дослідження теми та оцінки споживання і заощадження населення України.

Основи функціонування заощадження та споживання зна­йшли відображення в наукових працях видатних зарубіжних і вітчизняних вчених: М. Фільштейн, Ч. Харіок, С. Полякова, М. Сайкевич, Б. Тимченко, Н. Холода, В. Жіребіна, Г. Колодка, І. Радіонова та інші.

Споживання і заощадження відіграють визначальну роль в економіці будь-якої країни. Держави, які інвестують значний від­соток своїх доходів і споживають відносно менший, досягають високих темпів зростання національної економіки і продуктив­ності праці. І навпаки, ті країни, що споживають вищий відсоток своїх доходів та інвестують менший, розвиваються повільніше.

Більшість людей прагнуть підтримувати однаковий рівень споживання упродовж усього свого життя. Доходи ж зменшу­ються із виходом на пенсію, тому споживачі, як правило, за­© Євгененко P.O., Недзведовська О.Є., 2008

106

Студентські наукові записки

ощаджують у молодому віці, щоб забезпечити нормальний обсяг споживання у майбутньому. Завдяки заощадженням ра­ціональні споживачі нагромаджують майно або багатство, що дає змогу вирівнювати споживання протягом життя. Заоща­джуючи, особа резервує свій поточний дохід для споживання у майбутньому.

Пріоритети у споживанні - різні, але можливо виділити най­більш спільні групи витрат в залежності від їх бажаності для сім'ї: харчування, одяг, житло, освіта, медичне обслуговуван­ня, транспорт. При цьому треба враховувати, що багато зале­жить від доходів сім'ї, платоспроможності та безплатності тих або інших послуг.

Статистика свідчить, що існують передбачувані закономір­ності, за якими домашні господарства розподіляють свої дохіди за статтями споживання. Так, бідні сім'ї в основному витрача­ють свої доходи на товари першої необхідності - поточне спо­живання та житло. Із зростанням доходу збільшуються витрати на більш якісне харчування. Проте існує межа для тих додат­кових грошей, що витрачаються на харчування. Із подальшим зростанням доходу питома вага споживчих витрат на харчуван­ня зменшується.

Споживчі витрати на одяг, товари тривалого користування, відпочинок зростають швидше, ніж доход. І, нарешті, дослі­дження показують, що за умов платності таких послуг, як освіта і охорона здоров'я, розмір сектора послуг займає дедалі більшу питому вагу (50 - 55%) у загальній сумі споживчих витрат.

Заощадження - це та частка особистого безподаткового до­ходу, яка не споживається.

Крім доходу на величину споживання і заощадження впли­вають також недоходні фактори. До них відносяться: багатство, податки, рівень цін, відрахування на соціальне страхування, споживча заборгованість, відсоткова ставка та інші.

Споживання і заощадження є визначальними в економіці будь-якої країни. У сучасному суспільстві існує ряд чинників, які заохочують домогосподарства споживати менше або більше за кожного можливого використовуваного доходу, який і є най­важливішим визначником змін у споживанні.

Економічне зростання створило об'єктивні передумови для підвищення реальних доходів населення, передусім заробіт­ної плати, збільшення її частки у сукупних доходах населення.

107

Проте загальний рівень доходів у країні залишається низьким, насамперед через недосконалі стандарти оплати праці.

В цілому структура доходів, споживання та заощаджень на­селення України за 2004 - 2007 pp. характеризуються такими даними:

- Номінальні доходи населення за січень-грудень 2004р. по­рівняно з аналогічним періодом 2003р. збільшились на 22,5%. Наявні доходи, які можуть бути використані населенням на придбання товарів та послуг, збільшились на 27,4%, а реальні наявні, визначені з урахуванням цінового фактора, - на 16,8%.

У грудні порівняно з листопадом поточного року номінальні доходи населення збільшились на 12,9%, а наявні та реальні на­явні - відповідно на 5,4% та 2,9%. Наявні доходи у розрахунку на одну особу за грудень 2004р. становили 482 грн. проти 457 грн. за листопад. Витрати населення у січні-грудні поточно­го року порівняно з аналогічним періодом попереднього року збільшились на 24,1%, приріст заощаджень становив 15494 млн. грн., а у загальних витратах 5,9%.

Якщо порівняти частку заощаджень у 2004 р. порівняно з 2003 р., то спостерігається її збільшення на 3480 млн. грн. Такі зміни відбулися за рахунок зростання доходу на 52460 млн. грн. і спо­живання (витрат) на 48980 млн. грн. Темп росту доходів населен­ня України становить 24,8 %, що свідчить про позитивне явище, оскільки частка заощаджень зросла на 24,5 % (див. табл. 1).

Таблиця 1.

Динаміка доходів, витрат і заощаджень населення України

за 2002 - 2006pp.

Д, млн. грн.

о о

<Ч І

ТГ

о о о о

<Ч і

Ті

о о

О

о

<Ч і

чо о о

о о

<Ч і

Г­о о

Темп росту, %

о о

<Ч І

ТГ

о о о о

<Ч і

Ті

о о

Доходи

00

Витрати

Заощадження

00

108

Студентські наукові записки

- Номінальні доходи населення за січень-грудень 2005р. по­рівняно з аналогічним періодом 2004р. збільшились на 38,4%. Наявні доходи, які можуть бути використані населенням на придбання товарів та послуг, збільшились на 36,4%, а реальні наявні, визначені з урахуванням цінового фактора, - на 20,1%.

У грудні поточного року порівняно з листопадом номінальні доходи населення збільшились на 24,5%, а наявні та реальні на­явні - відповідно на 18,4% та 17,3%.

Наявні дохіди у розрахунку на одну особу за грудень 2005р. становили 662грн. проти 558,9 грн. за листопад. Витрати на­селення у січні-грудні поточного року порівняно з аналогічним періодом попереднього року збільшились на 33,8%, приріст за­ощаджень становив 32956 млн. грн..

У 2005 р. порівняно з 2004 р. заощадження населення Укра­їни збільшилися на 17462 млн. грн. Це призвело до зростання його частки у загальних витратах на 9 %. Цьому сприяло збіль­шення дохідів на 365623 млн. грн. Темп приросту доходів насе­лення становить 38,3 %, а споживання - 33,7 % (див. табл. 1).

- У січні-грудні 2006 року порівняно з відповідним періодом попереднього року номінальні доходи населення зросли на 28,2%. Наявний доход, який може бути використаний населенням на придбання товарів та послуг, збільшився на 26,6%, а реальний на­явний, визначений з урахуванням цінового фактору, - на 16,1%.

У грудні порівняно з листопадом поточного року номінальні доходи населення збільшились на 22,5%, а наявний та реальний наявний доходи — відповідно на 15,8% та 14,7%.

Наявний дохід у розрахунку на одну особу за грудень 2006 року становив 852,3 грн. проти 735,7 грн. за листопад. Витрати населення у січні—грудні поточного року порівняно з аналогіч­ним періодом попереднього року збільшились на 31,3%. При­ріст заощаджень склав 50527 млн. гривень.

У 2006 р. заощадження населення України порівняно з 2005 р. збільшилися на 17571 млн. грн.., що призвело до зростання його частки у загальних витратах на 12%. Такі зміни відбулися за рахунок збільшення доходів на 109577 млн. грн. Темпи при­росту доходу населення становить 30 %, що свідчить про пози­тивне явище, оскільки частка заощаджень збільшилася на 53,3 %, а споживання -на 27,7% (див. табл. 1).

- У 2007 р. порівняно з 2006 р. заощадження населення України збільшилися на 7323 млн.грн., що призвело до зрос­

109

тання його частки в загальних витратах на 10 %. Цьому спри­яло збільшення доходів на 150668 млн. грн. Темпи приросту доходу населення становить 30 %, що свідчить про позитивне явище, оскільки частка заощаджень збільшилася на 53,3 %, а споживання - на 27,7% (див. табл. 1).

Отже, можна зробити висновок, що за період 2004 - 2007 pp. показники поживання, витрат, а відповідно і заощадження населення України з кожним роком зростали, що свідчить про позитивне явище в економіці країни, оскільки спостерігається стрімке зростання доходів населення.

Рівень якості життя людини вимірюється кількістю і якістю благ, які вона може придбати за свої доходи. Мова йде, у першу чергу, про найнеобхідніші соціальні блага, які внесено до так званого мінімального споживчого кошика.

Кінцевою метою державної політики є поліпшення якості життя широких верств населення, забезпечення єдиних соці­альних стандартів на всій території України. При цьому якість життя є результатом дії цілої низки об'єктивних та суб'єктивних чинників, які мають як загальнонаціональний, так і регіональ­ний характер.

Таким чином, основними негативними тенденціями та ключо­вими проблемами політики доходів та споживання населення є:

- загальний низький рівень доходів населення;

- зменшення ролі заробітної плати у формуванні доходів на­селення;

- зростання частки "інших надходжень" у грошових дохо­дах населення (значна частина цієї статті відображає "тіньові" доходи населення);

- значна міжгалузева та міжпосадова диференціація заробіт­ної плати;

- суттєва диференціація між регіонами України за показни­ком доходу у розрахунку на одну особу;

- зростання частки неврахованих доходів населення, які по­тенційно можуть розглядатись як інвестиційні ресурси;

- велика частка споживчих витрат у загальній структурі ви­трат і низький рівень участі населення в інвестиційному процесі;

- зміщення споживчого попиту у напрямі споживання ім­портної продукції.

Ключовою проблемою політики доходів залишається досяг­нення суспільно прийнятних рівня, структури, диференціаціїпо

Студентські наукові записки

доходів від трудової діяльності, передусім заробітної плати. Низький рівень трудових доходів та їх невиправдана диферен­ціація неминуче призводять до кризи мотивації трудової діяль­ності, наслідком якої стає низька трудова активність, неповне використання трудового потенціалу, зниження ролі праці та її часткове виключення з числа основних життєвих цінностей.

Саме тому, пріоритетними напрямами удосконалення полі­тики доходів, витрат і заощаджень населення мають стати:

1. Формування і зміцнення середнього класу. Процес станов­лення середнього класу в Україні не відбувся внаслідок того, що середньозабезпечені громадяни і в першу чергу інтелігенція, як найширший представник середнього прошарку, не застраховані від ризику збідніти, не володіють власністю і заощадженнями, не здатні повною мірою вписатися у ринкове середовище, що забезпечувало б їм самоідентифікацію, зростаючий соціальний статус за рівнем доходів, достатнє споживання, різноманітні форми соціальної участі в суспільстві.

Формування середнього класу в Україні залежить від: удо­сконалення структури доходів (отримання в доходах підвище­ної частки від оплати праці, дивідендів, процентів на вклади, від володіння власністю), розвитку споживчого ринку, змен­шення соціальних зобов'язань держави перед громадянами, становлення та розвитку нового способу життя.

2. Зменшення диференціації населення за рівнем доходу. Це пов'язано з підвищенням оплати праці та її ролі в суспільному розвитку і у бюджеті сім'ї, удосконаленням системи соціаль­ного захисту (та з орієнтацією соціальних пенсій на прожит­ковий мінімум, наданням адресної допомоги, пільг, субсидій лише малозабезпеченим громадянам), посиленням особистої зацікавленості та відповідальності працюючих у забезпеченні своїх матеріальних, соціальних потреб, а також у налагоджено­му контролі у державі за отримуваними доходами.

3. Поліпшення становища на споживчому ринку. Це вимагає створення системи сприяння підвищенню платоспроможного попиту всім верствам населення (бідним, середньозабезпєчє-ним, багатим), сегментації для цих прошарків населення спо­живчих ринків, що можливо тільки при стабільному розвитку економіки (низьких темпах інфляції, стабільному курсі націо­нальної валюти тощо), високій відповідальності політиків та апарату управління за реалізацію соціальних пріоритетів, ста­

Ill

новлення та удосконалення соціально-трудових відносин.

4. Легалізація прихованої частини доходів населення в ре­зультаті впровадження системи пенсійного забезпечення на заощаджувальних засадах і страховій основі, удосконалення механізму залучення працюючих до участі в прибутках підпри­ємств і організацій, що має стати стимулом для зростання опла­ти праці в структурі грошових доходів.

5. Зменшення бюджетних соціальних витрат внаслідок за­провадження адресної соціальної допомоги малозабезпеченим і бідним домогосподарствам (сім'ям) з урахуванням як поточ­них сукупних доходів, так і вартості накопиченого майна, по­ступової ліквідації пільг для працездатних і відшкодування їх у процесі реформування системи оплати праці.

Механізм удосконалення політики формування доходів на­селення повинен передбачити:

-уточнення прожиткового мінімуму для основних соціально-демографічних груп населення з урахуванням регіональної ди­ференціації та забезпечення його функціонування як державно­го соціального стандарту;

-удосконалення оплати праці працівників бюджетної сфери, розроблення механізму регулювання міжгалузевих, міжпрофе-сійних (міжпосадових) співвідношень заробітної плати праців­ників бюджетної сфери на єдиній основі;

- удосконалення механізму договірного регулювання соці­ально-трудових відносин шляхом поліпшення і конкретизації змісту угод і договорів, що укладаються на державному, галу­зевому, регіональному і виробничому рівнях;

- запровадження накопичувальних персональних рахунків у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страху­вання;

- організацію громадських робіт з метою залучення до них безробітних;

- прискорення формування повноцінної та стабільної право­вої бази для легальної та ефективної діяльності всіх підприєм­ницьких структур, а також посилення боротьби із злочинністю і корупцією;

- сприяння поверненню в Україну експортованих капіталів некримінального походження та створення умов для їх інвесту­вання в національну економіку з гарантіями недоторканності;

- створення умов для легалізації через оподаткування тіньо­

112

Студентські наукові записки

вих доходів окремих категорій працюючих у сфері побутових послуг, послуг охорони здоров'я, освіти, транспорту тощо;

- запровадження механізму підтвердження законності дохо­дів громадян у разі купівлі дорогих товарів (квартир, будинків, автомобілів), а також акцій, інших цінних паперів на велику суму, внесення (переведення) на банківські рахунки значних сум вкладів тощо;

- посилення фінансової, адміністративної та кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.

Як показують прогнозні розрахунки, суттєві зрушення в рів­ні життя і структурі доходів населення можна очікувати при темпах росту ВВП вищих за 4-5%, при чому при збереженні цієї тенденції вони матимуть місце тривалий час. При нижчих темпах росту ВВП (до 2-3,5%) і середніх індексах спожив­чих цін на рівні 15-20%, буде мати місце незначне зростання і навіть спад основних макропоказників споживання: кінцевих споживчих витрат домашніх господарств, реальних грошових доходів, середньомісячної заробітної плати та пенсії. При по­стійно зростаючих темпах ВВП і значеннях індексу споживчих цін менших ніж 10%, структура грошових доходів і витрат буде поліпшуватися, причому вища частка кінцевих споживчих ви­трат домашніх господарств значною мірою формуватиметься за рахунок грошових доходів населення, що дасть йому змогу частково сплачувати послуги в галузі охорони здоров'я, освіти, а також дозволить забезпечити соціальний захист працездатно­го населення на засадах страхування.

Невисокі темпи ВВП (особливо при високих темпах інфля­ції, без суттєвих змін на ринку праці) у найближчі роки не при­зведуть до значного зростання середньомісячної заробітної плати та пенсії. Джерелами підвищення оплати праці повинні стати неінфляційні засоби: збільшення прибутків у реально­му секторі економіки та у сфері послуг за рахунок зростання продуктивності праці на основі сучасних технологій та ефек­тивної організації управління; зменшення частки матеріальних та інших витрат у собівартості продукції: зниження податків і застосування раціональних шкал оподаткування з метою сти­мулювання широких верств населення до сплати податків як із офіційних, так і з поки що недекларованих доходів.

Реалізація ефективної політики доходів населення потребує прийняття нових та удосконалення системи чинних нормативно­

113

правових актів, які стосуються. Оплати праці, державних соці­альних стандартів, прожиткового мінімуму; державної соціаль­ної допомоги; загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття; недержавних пенсійних фондів; подат­кової системи України.

Важливе значення для макроекономіки має вирішення питан­ня щодо того, як домогосподарства розподіляють, яку частину доходу спожити сьогодні, а яку заощадити на майбутнє, оскіль­ки їх рішення щодо споживання впливають на стан національної економіки у довгостроковому та короткостроковому періодах.

Споживання є головним компонентом сукупних витрат. Іс­нує багато факторів, які впливають на рівень споживчих ви­трат. Проте основним і найважливішим фактором, який формує рівень споживчих витрат є особистий дохід, зокрема дохід піс­ля сплати податків, оскільки споживча поведінка орієнтована на можливість споживати, враховуючи довгостроковий період, тобто на постійний доход. Заощадження є тією частиною до­ходу, що не витрачена, тому дохід є також основним фактором, що визначає особисті заощадження.

Споживання і заощадження є частиною доходу, яка витра­чається на купівлю товарів та послуг і залишається після задо­волення споживчих потреб і спрямовується на споживання у майбутньому.

Важливим і особливо актуальним завданням в умовах рин­кової трансформації економіки України є вивчення дії визна­чників особистих заощаджень, оскільки за низького рівня іноземних інвестицій саме заощадження вітчизняних домогос-подарств є сьогодні основним джерелом позикових коштів на фінансовому ринку країни.

Визначальною метою державної політики є поліпшення якості життя широких верств населення, забезпечення єдиних соціальних стандартів на всій території України. Ключовою проблемою політики доходів залишається досягнення суспіль­но прийнятних рівня, структури, диференціації доходів від тру­дової діяльності, передусім заробітної плати.

Пріоритетними напрямки ефективної політики доходів на­селення України повинно бути прийняття нових та удоскона­лення системи чинних нормативно-правових актів, які повинні стосуватися, зокрема: оплати праці, прожиткового мінімуму,

114

Студентські наукові записки

державної соціальної допомоги, загальнообов'язкового дер­жавного пенсійного страхування та страхування на випадок безробіття, податкової системи України.

Список використаних джерел:

1. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Навчаль­ний посібник. - К.: Атіка, 2002. - 368 с.

2. Баланда А. Доходи населення в контексті безпечного роз­витку особи і суспільства // Україна: аспекти праці. - 2006. - №5. - С. 3-7.

3. Кулішов В. В. макроекономіка: основи теорії і практикум: Навчальний посібник. - Львів: "Магнолія плюс", 2004. - 256 с.

4. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроеконо­міка: Підручник. - К.: Либідь,1996. - 288 с.

5. Самуельсон Пол. А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка / Пер. з англ. - К.: "Основи", 1995. - 544 с.

6. www.ukrstat. gov.ua

7. http://www.refine.org.ua/

Страницы:
1 


Похожие статьи

P O Євгененко - Вдосконалення системи заощадження і споживання в україні