К О Рибальченко - Вдосконалення механізмів співпраці україни із світовим банком - страница 1

Страницы:
1 

УДК 339.732.4

К. О. Рибальченко,

аспірант,

Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України

ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ СПІВПРАЦІ УКРАЇНИ ІЗ СВІТОВИМ БАНКОМ

У даній статі запропоновано шляхи вдосконалення алгоритмів, форм та механізмів співробітництва України зі Світовим банком з метою підвищення його ефективності, результативності та впливу на подаль­ший соціально-економічний розвиток нашої країни.

Ключові слова: Світовий банк, міжнародні фінансові організації, по­зика, економіка України

В данной статье предлагаются пути совершенствования алгоритмов, форм и механизмов сотрудничества Украины со Всемирным банком с целью повышения его эффективности, результативности и влияния на дальнейшее социально-экономическое развитие нашей страны.

Ключевые слова: Всемирный банк, международные финансовые организации, заем, экономика Украины

The article suggests the ways of improvement of algorithms, forms and mechanisms of the cooperation between Ukraine and the World Bank in order to enhance its effectiveness, efficiency and impact on the further socio-economic development of our country.

Keywords: World Bank, international financial organizations, loan, Ukraine's еconomy

Світовий банк є одним з найважливіших джерел фінансової та технічної допомоги, яка надається країнам, що розвиваються. Україна співпрацює з цією міжнародною фінансовою організацією майже з початку здобуття незалежності, а саме з 1992 р. Надавши понад 6,0 млрд дол. США з початку співробітництва, Світовий банк є чинником, який суттєво впливає на розвиток економіки України та реалізацію державних програм та стратегій, спрямованих на ринко­ве реформування, підвищення конкурентоспроможності та структур­ну перебудову національного господарства. Світовий банк також сприяє інтеграції України у світову спільноту та отримання доступу до найкращого міжнародного досвіду та сучасних технологій.

Разом з тим, дослідження свідчать, що співпраця України зі Світовим банком упродовж всього періоду виявилась малоефек­тивною. Стратегії, які використовувалися Банком в Україні, не

© К. О. Рибальченко, 2010

91принесли належного позитивного результату, а більшість проектів, що реалізовувалися, не були успішними. Серед відомих учених, які зробили вклад у дослідження питання співпраці України зі Сві­товим банком, слід відмітити роботи С. Биконя, П. Іжика, Дж. Стігліца, Г. Климко, В. Колосової, Ю. Пахомова, О. Плотні-кова, Л. Саакадзе, В. Хорошковського, А. Філіпенка та ін.

Низька ефективність допомоги Світового банку у реформу­ванні економіки України змушує замислитися над наявними проб­лемами такої співпраці та скоригувати стратегію і тактику спів­робітництва з цією міжнародною установою.

Метою даної статті є надання пропозицій та рекомендації що­до вдосконалення алгоритмів, форм та механізмів співпраці України зі Світовим банком з метою підвищення її ефективності, результативності та впливу на подальший соціально-економічний розвиток нашої країни

На наш погляд, основою побудови взаємовідносин мають бути національні інтереси та стратегічні пріоритети України. Подальша робота у цьому напрямі має передбачати, по-перше, визна­чення оптимального алгоритму взаємовідносин на основі враху­вання обопільних інтересів та специфіку соціально-економічного розвитку нашої країни [1] і, по-друге, вдосконалення форм та ме­ханізмів співпраці. Оптимізація алгоритму співпраці із Світовим банком має здійснюватися в напрямі підвищення її ефективності. При цьому співробітництво слід розглядати як інструмент збалан­сованого ресурсного забезпечення потреб економічного зростан­ня. Форми та механізми співпраці повинні унеможливити зви­чайне «проїдання» запозичених коштів і бути націлені на досяг­нення конкретних результатів на шляху подальшого соціально-економічного розвитку нашої країни.

Україна зможе отримати максимальний соціально-економіч­ний ефект за умови побудови співпраці з цією установою на та­ких засадах:

1) основним принципом співробітництва має стати максимальна відповідність форм та способів надання допомоги Банку потре­бам економічного та соціального розвитку України;

2) співпраця має бути зорієнтована на створення потужної у політичному, економічному та фінансовому плані держави. Тоб­то, вона повинна забезпечувати економічне зростання, що під­тверджуватиметься якісними змінами важливих соціально-еконо­мічних показників;

3) рішення про залучення позичкових коштів Світового банку слід приймати на основі ретельного аналізу порівняльних перевагзапозичення у Банку щодо фінансування з інших джерел на осно­ві чітко встановлених критеріїв і тільки за умови неможливості виділення коштів з державного бюджету, комерційного кредиту­вання або надання приватних гарантій;

4) залучення коштів Світового банку може здійснюватися тільки за умови забезпечення їх ефективного і повного викорис­тання та отримання відповідних вигод, які будуть реальними джерелами погашення боргів;

5) диверсифікація механізмів співпраці зі Світовим банком як один з ключових принципів передбачає необхідність урізно­манітнення тих механізмів і використання в кожному конкрет­ному випадку найбільш оптимального з них, що дозволить з найбільшою віддачею використовувати існуючі можливості співпраці;

6) характер, обсяги і форми співпраці не повинні негативно впливати на національну економічну безпеку, а тому рівень забор­гованості має бути лімітованим з метою недопущення боргової залежності нашої країни [2].

На думку автора, першим кроком до підвищення ефективно­сті залучення та використання позичкових ресурсів Банку, особ­ливо в умовах економічної кризи, має стати розробка та впрова­дження дієвої системи підготовки та управління запозиченнями. Основою такої стратегії повинні стати середньо- та довго­строкові державні програми соціально-економічного розвитку України. У стратегії слід обґрунтовувати критерії залучення зов­нішніх ресурсів на основі пріоритетів розвитку держави, визна­чених у державних, галузевих та регіональних програмах. Стра­тегія повинна містити основні параметри залучення та викорис­тання позичкових коштів, а саме: цілі, завдання, галузі, часові рамки, регіони, об'єм фінансування, види проектів та критерії оцінки їх ефективності. Така стратегія має бути затверджена урядом України і слугувати основою для розробки програм співпраці України із Світовим банком на наступні роки та ви­значення кредитного портфеля проектів Банку. Варто зазначити, що ця стратегія повинна бути гнучкою та час від часу перегля­датися.

Подальший розвиток співробітництва зі Світовим банком має ґрунтуватися на посиленні ролі та відповідальності української сторони. Вона повинна брати активнішу участь в ініціюванні проектів, а не чекати на пропозиції, що надійдуть від Світового банку. Не фахівці Світовий банку, а саме українські державні ор­гани та національні незалежні експерти повинні визначати, чи єзаходи, що заплановані та впроваджуються в рамках проектів, є ефективними та дієвими для досягнення поставлених цілей та чи відповідають вони інтересам національного розвитку.

Залучення позичкових коштів Банку має відбуватися лише в тих сферах, де таке співробітництво дозволить якнайповніше ви­користати міжнародний досвід і забезпечити максимальний сис­темний ефект не тільки від реалізації проектів, але й від аналітич­ної роботи. Для цього необхідно застосовувати чітку систему критеріїв відбору проектів, що має ґрунтуватися на комплексно­му аналізі порівняльних переваг та недоліків Світового банку.

Для прийняття рішення про включення проекту до кредитного портфеля Банку має бути проведена так звана передпроектна ро­бота, що включає підготовку відповідної концепції проекту. Така робота необхідна для того, щоб переконатися, що проект відпові­дає національним, регіональним та галузевим програмам соці­ально-економічного розвитку, а також щоб визначити технічні та інституційні можливості його реалізації у майбутньому. Для цьо­го необхідно створити належну систему державної експертизи проектів на базі відомчих чи позавідомчих установ та забезпечи­ти фінансування передпроектних досліджень й експертизи проек­тів. Залучення незалежних експертів з різних галузей уможли­вить проведення усесторонньої та неупередженої експертизи проектів.

Після затвердження концепції Кабінетом Міністрів необхідно розпочати підготовку відповідного техніко-економічного обґрун­тування проекту. Цей документ повинен дати відповіді на всі пи­тання, пов'язані з економічними, соціальними та фінансовими результатами та ефектами (як позитивними, так і негативними) проекту для України, а також визначати, як буде забезпечена ре­алізація проекту та хто буде відповідати за управління ним. Так само, як і концепція проекту, його техніко-економічне обґрунту­вання повинно пройти незалежну державну експертизу.

Важливим питанням залишається чіткий розподіл функцій між державними структурами — Міністерством фінансів, Мініс­терством економіки, Національним банком та іншими державни­ми установами (міністерствами та відомствами). Державні орга­ни, залучені до роботи з підготовки та впровадження проектів Світового банку, повинні діяти за чітким алгоритмом, що, у свою чергу, потребує постійної координації згідно з визначеними дер­жавними стратегічними пріоритетами.

Однією з основних проблем підготовки та реалізації проектів залишається система управління проектами. Для покращання їїефективності, необхідно підвищити й чітко закріпити відповідаль­ність міністерств та інших державних органів, на які покла­даються функції з підготовки та реалізації проекту. Якщо про­ект має секторальне значення (тобто передбачає суттєву рефор­му в окремому секторі), необхідно призначити державного слу­жбовця на рівні заступника голови державного органу та покласти на нього всі функції та відповідальність за впрова­дження проекту. Міністерства та інші державні органи повинні відповідати за повний об' єм діяльності, пов' язаної із підготов­кою та реалізацією проектів, що включає підготовку та вико­нання всіх заходів проекту, здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, ведення фінансового обліку, координацію дій за пев­ним проектом з заходами інших проектів міжнародних органі­зацій у цій галузі, підготовку регулярних звітів тощо. Якщо мі­ністерства та інші органи влади не мають у своїх структурах відповідних спеціалістів, то доцільно розробити механізм залу­чення зовнішніх експертів і консультантів до виконання чітко визначених завдань. Хоча запропонована структура управління проектами Банку не є зручною з погляду її організації, але саме їй потрібно надавати перевагу, оскільки, у такий спосіб, не тіль­ки буде виконано заходи та досягнено мету проекту, але й поси­лено відчуття відповідальності міністерства та іншого держав­ного органу за реалізацію проекту.

Іншими завданнями у сфері підвищення ефективності спів­робітництва зі Світовим банком має стати оптимізація процедур проектного циклу та гармонізація їх з процедурами Світового банку. Гармонізація проектних циклів Уряду України та Світо­вого банку потребує перегляду Порядку підготовки та впрова­дження проектів в Україні, переліку документів та вимог до них, що надасть можливість синхронізувати етапи і процедури, ідентифікувати документи та забезпечити проекти організацій­ними, фінансовими та кадровими ресурсами протягом всього проектного циклу.

Також, на наш погляд, необхідним є створення автоматизова­ної бази даних, що забезпечить інформаційне та аналітичне су­проводження проектів Світового банку на всіх стадіях їх підготов­ки та реалізації та сприятиме проведенню постійного моніто­рингу виконання проектів і виявленню можливих ризиків [3]. Ця база даних має містити систему фінансового менеджменту, яка б дозволила державним структурам оперативно отримувати інфор­мацію про стан реалізації проекту і контролювати витрачання коштів позик.

Іншим важливим кроком до підвищенні ефективності спів­праці має стати проведення всеохоплюючої оцінки ефективності проектів до початку їх реалізації та під час його впровадження, а також забезпечення регулярного моніторингу перебігу процесу реалізації проектів. Оцінка ефективності має формуватися з трьох складових, що відображають фінансову (фінансові наслідки реа­лізації проекту для його учасників), бюджетну (фінансові наслід­ки реалізації проекту для національного та регіональних бюдже­тів), а також економічну ефективність проекту (що характеризує узагальнюючі соціально-економічні результати вигоди та втрати, що отримує країна у зв' язку з реалізацією проекту, вклю­чаючи оцінку додаткових вигод та суспільних благ). Оцінка має здійснюватися на основі розробленої під конкретний проект сис­теми якісних та кількісних показників результативності, що на­дасть інформацію про вихідні витрати, процеси, продукти, ре­зультати та ефекти проекту. Також необхідно ретельно стежити за якістю системи управління проектами. Для цього слід посили­ти системи контролю та моніторингу використання фінансових ресурсів Світового банку. Для деяких проектів можливо буде не­обхідним проведення формальних досліджень, які уможливлю­ють збір стандартизованої інформації від ретельно відібраної групи населення, або використання швидких методів оцінки, що забезпечать отримання думок та коментарів бенефіціарів та ін­ших зацікавлених осіб про проект та його результати. Для всіх проектів, вважаємо за необхідне проведення оцінки ефектів, що забезпечить систематичне визначення впливу проекту (позитив­ного та негативного, безпосереднього або опосередкованого) на окремі родини, організації та оточуюче середовище [4].

Стратегічний підхід Світового банку до співпраці з Україною має бути більш вибірковим, тобто Банку варто обмежитися кіль­кома тематичними сферами, проекти за якими мають узгоджу­ватися з довгостроковими перспективами національного розви­тку [5]. Програма співпраці, що має вибірковий характер і ви­значені пріоритети, допоможе зосередити ресурси Банку та країни на досягненні суттєвих результатів і уникнути розпоро­шення коштів. При цьому, з огляду на особливість умов України Банку слід поєднувати операції у сферах, що мають значний по­тенціал виконання програм та проектів, з окресленням присут­ності у ключових стратегічних галузях, які, однак, відстають за темпами розвитку.

Для встановлення реалістичних цілей розвитку необхідна глибока та всеохоплююча діагностика, що базується на високо­якісній аналітичній роботі щодо економічних питань у цілому та питань окремих секторів. Підбір інструментів для її виконан­ня повинен відображати не тільки цілі конкретної операції, а та­кож і попередні результати, що були досягнуті в країні в цілому або в окремому секторі. Послідовність та взаємне доповнення під час використання окремих інструментів підвищуватиме якість результатів. Прості структурою проекти або серія прос­тих заходів принесуть якісніші результати, ніж складні, багато-аспектні проекти.

Подальше співробітництво зі Світовим банком має базуватися на стратегічних пріоритетах економічного і соціального розвитку України. При цьому в основу взаємовідносин у короткостроковій перспективі має бути покладено сприяння подоланню негативних кризових явищ, а у середньостроковій перспективі прискорен­ня ринкової трансформації та інтегрування України в Європейсь­кий Союз. З урахуванням першочергових завдань української економіки основна увага Банку має зосереджуватися на таких трьох пріоритетних напрямах допомоги, при цьому фінансові ре­сурси, консультативна і технічна допомога Світового банку по­винні доповнювати внутрішні ресурси держави, сприяючи запро­вадженню інновацій та найкращих світових практик.

1) Удосконалення державного управління. За відсутності ефек­тивної системи державного управління та без реформи судової системи результати проведення важливих структурних та інсти-туційних реформ будуть значно обмежені. Як відомо, Світовий банк має значний досвід у цій сфері, зокрема з питань покращан­ня управління державними фінансами на національному та регіо­нальному рівнях, упровадження сучасних інформаційних техно­логій у систему державного управління, підвищення якості державних послуг, що має вирішальне значення для поліпшення інвестиційного клімату та забезпечення довгострокового еконо­мічного зростання. Основною метою діяльності за цим напрямом має бути розвиток механізмів формування звітності та забезпе­чення інформаційних потоків між різними рівнями влади, що є необхідними передумовами послідовної реалізації реформ та скорочення корупції, вдосконалення управління державними фі­нансами, включаючи підвищення інституційного потенціалу Державного казначейства, підвищення якості державних послуг та проведення судової реформи. Пріоритетними мають стати проекти, в результаті яких збільшуються доходи до бюджету або створюються умови для ефективного використання бюджетних ресурсів. Зокрема, можуть бути корисними аналітичні послуги,що включатимуть аналіз державних витрат та інвестицій, оцінку ситуації у сфері управління закупівлями та державними фінанса­ми, дослідження правового та інституційного характеру.

2) Покращання умов підприємництва та розвитку конкурен­ції. Розвиток підприємництва, середнього та малого бізнесу є не­обхідною умовою стійкого економічного зростання, тому цей на­прям українських реформ є ключовим не тільки на середньостро-кову, а й на довгострокову перспективу. Крім того, міжнародний досвід показує, що бар' єри, які заважають створенню та функці­онуванню малих підприємств, впливають у першу чергу на насе­лення з низьким рівнем доходів. Основними завданнями розвитку за цим напрямом на найближчий період є: створення умов для диверсифікації економіки, модернізація інфраструктури, рефор­мування природних монополій; забезпечення рівних умов для всіх підприємств за рахунок укріплення й розвитку прав власнос­ті та стимулювання конкуренції (шляхом зменшення адміністра­тивних бар' єрів і пільгових режимів, реформування дозвільної системи, упорядкування контролюючих функцій органів держав­ної влади у сфері підприємництва); розвиток ефективного фінан­сового посередництва та розширення можливостей виходу на ри­нок нових підприємств; удосконалення системи освіти та підго­товки кадрів, інформатизація економіки та ефективне викорис­тання технологій; сприяння технологічній модернізації й онов­ленню засобів виробництва, розвитку наукоємних виробництв. Крім того, важливими напрямами співпраці між Україною та Бан­ком можуть стати підтримка прозорих процесів приватизації, включаючи приватизацію державних банків, і підтримка розвит­ку національної конкурентоспроможності та диверсифікації тор­гівлі. В енергетичній сфері Банк має спрямовувати ресурси на за­безпечення фінансової стабільності та підвищення ефективності використання енергії, активізацію приватизаційних програм елек­троенергетиці та оновлення інфраструктури.

3) Зменшення соціальних та екологічних ризиків. Важливим до­сягнення Світового банку на глобальному рівні є вміння швидко й ефективно сприяти вирішенню гострих соціальних та екологічних проблем. Оскільки під час здійснення економічних реформ, а та­кож в умовах економічної кризи сьогодення ризики виникнення такого роду проблем у будь-якій країні знаходяться на значно ви­щому рівні, ніж у період стабільного розвитку, цю сферу необхід­но вважати за пріоритетну для співробітництва України зі Світо­вим банком. Основними цілями розвитку за цим напрямом є: зниження рівня бідності та пом' якшення наслідків втрати гаранто­ваних доходів; підвищення якості охорони здоров'я та освіти; по­кращання структури, підвищення адресності та розширення мож­ливостей фінансування програм соціального захисту; поліпшення умов життя громадян, зокрема тих, що проживають переважно у сільській місцевості, шляхом підвищення якості надання соціаль­них послуг та спрощення доступу до них; вирішення екологічних проблем та покращання управління навколишнім середовищем. Крім цього, на наш погляд, Банку слід приділяти більшу увагу кризі пенсійної системи, а також сприяти регіональному розвитку та вирішенню проблем регіональної нерівності.

Беручи до уваги можливості Світового банку щодо сприяння реалізації програм соціально-економічних трансформацій у на­шій країні, вважаємо, що Україна не повинна повністю відмовля­тися від позик Банку у найближчій перспективі, особливо в умо­вах економічної кризи. Разом з тим, на перший план у співпраці з цією установою мають виходять такі переваги співробітництва, як можливості реалізації проектного підходу та використання міжнародного досвіду при підготовці та реалізації стратегічно важливих програм реформ.

Література

1. Філіпенко А. С. Парадигмальна основа співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями / А. С. Філіпенко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: [зб. наук. праць]; Київський національ­ний університет імені Тараса Шевченка; Інститут міжнародних відно­син. — 2004. — Вип. 46. — Ч. І. — С. 3—7.

2. Плотніков О. В. Проблеми оптимізації взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями / О. В. Плотніков // Актуаль­ні проблеми міжнародних відносин: [зб. наук. праць]; Київський націо­нальний університет імені Тараса Шевченка; Інститут міжнародних відносин. — 2004. — Вип. 46. — Ч. І. — С. 21—25.

3. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо забезпечення ефективного залучення та використання коштів міжнарод­них фінансових організацій» від 08.02.2006 р. № 62-р [Електронний ре­сурс]. — Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=62-2006-%F0

4. Monitoring and Evaluation: Some Tools, Methods & Approaches; The World Bank. Washington: The World Bank, 2004. — 25 p.

5. International Bank for Reconstruction and Development and the International Finance Corporation Country Partnership Strategy for the period FY08-FY11 / Report 40716-UA (Nov. 8, 2007); The World Bank. Washington: The World Bank, 2007. —178 p.

Стаття надійшла до редакції 12.05.2010 р.

Страницы:
1 


Похожие статьи

К О Рибальченко - Вдосконалення механізмів співпраці україни із світовим банком