Автор неизвестен - Анатолій якович циганенкодо 75-річчя від дня народження - страница 1

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

АНАТОЛІЙ ЯКОВИЧ ЦИГАНЕНКО

До 75-річчя від дня народження

25 червня 2004 року виповнюється 75 років від дня народження і 50 років наукової та педагогічної діяльності ректора Харківського державного медичного університету, завідуючого кафедрою мікробіології, вірусології та імунології, академіка, доктора медичних наук, професо­ра Анатолія Яковича Циганенка.

Анатолій Якович Циганенко народився 25 червня 1929 року в селі Кочубеївка Чутівського району Полтавської області.

У 1948 році після закінчення Миргородської середньої школи № 3 Анатолій Якович посту­пив на перший курс санітарно-гігієнічного факультету Харківського медичного інституту, з яким у подальшому зв'язано його становлення як людини, педагога, вченого та керівника найстарішого медичного ВНЗ України. З 1954 по 1956 рік навчався в аспірантурі на кафедрі мікробіології цього ж інституту. З 1956 року він асистент, з 1959 — доцент, з 1971 і до сьогод­ні — завідуючий кафедрою мікробіології, вірусології та імунології.

Великий організаторський талант і прогресивні ідеї щодо подальшого розвитку навчально­го процесу дозволили Анатолію Яковичу протягом багатьох років плідно працювати на найви­щих посадах. З 1964 по 1986 рік він був проректором з навчальної роботи, а з 1986 року по теперішній час — ректор Харківського державного медичного університету.

Ідейним вчителем Анатолія Яковича був член-кореспондент АМН СРСР, доктор медичних на­ук, професор Василь Степанович Деркач, під керівництвом якого А.Я. Циганенко розпочав вив­чати комбіновану дію антибіотиків на різні властивості мікроорганізмів. У подальшому він пер­шим з вітчизняних мікробіологів розкрив глибокі біохімічні механізми впливу антибіотиків на фагоцити. Висловив важливу думку про прямий зв'язок між зміною активності ферментів лейкоцитів і зміною проникаючої здатності мембран лізосом під впливом антибіотиків.

Тема «Антибіотики та інші біологічно активні речовини природного походження» є акту­альною в наукових дослідженнях очолюваної професором А.Я. Циганенком кафедри. Під керівництвом А.Я. Циганенка співробітниками кафедри виконана серія наукових робіт з вив­чення комбінованої дії антибіотиків і біостимуляторів при гнійних інфекціях. Експериментально обґрунтовані нові комбінації сучасних антибіотиків і біостимуляторів. Результати цих досліджень знайшли практичне застосування у хірургічних відділеннях лікарень України.

А.Я. Циганенко є провідним фахівцем у галузі створення лікарських препаратів на основі штучних ліпідних везикул — ліпосом. Під його керівництвом вперше одержано ліпосомальні форми антибіотиків — рифампіцину, гентаміцину, тетрацикліну, віброміцину, а також синьо-гнійного анатоксину. Розроблено оригінальні методи кріоконсервації ліпосом та їх тривалого зберігання.

Анатолієм Яковичем вперше було доведено високу терапевтичну ефективність ліпосомальних антибіотиків як в експерименті, так і в клінічних умовах, встановлено виражену радіопротек-тивну та радіотерапевтичну властивість інтактних фосфатидилетаноламінових ліпосом і вира­жену захисну дію ліпосомальної форми синьогнійного анатоксину.

Останні 15 років під керівництвом академіка А.Я. Циганенка науковцями кафедр мікро­біології та дитячої хірургії проводяться комплексні дослідження, спрямовані на мікробіологічне обґрунтування використання ліпіну (ліпосом) і антибіотиків з впровадженням їх в клініці при лікуванні гнійно-деструктивних пневмоній у дітей та експериментально-клінічне обґрунтування застосування внутрішньоорганного діадинамофорезу антибіотиків при лікуванні гідронефрозів та інших патологій у дітей.

Разом з кафедрою дитячої хірургії проведено експериментальне обґрунтування та практич­не впровадження в роботу органів охорони здоров'я методів застосування озону і плазмоекст-ракцій для лікування гнійно-септичних ускладнень у дітей.

Під керівництвом Анатолія Яковича Циганенка проводяться дослідження з вивчення інтим­них механізмів імунного захисту організму людини, а саме ролі медіаторів імунної відповіді та імунних комплексів при інфекційних процесах.

Анатолій Якович чуйно реагує на сучасні тенденції розвитку мікробіологічної науки, володіє відчуттям нового, прогресивного. Так, він один із перших в Україні розпочав наукові дослідження у сфері розшифрування молекулярно-генетичних механізмів колективної поведінки бактерій, які лежать в основі утворення бактеріальних общин, що відіграють важливу роль в інфекційній патології; з розробки універсальних підходів щодо створення хімічних сполук, які є інгібіторами автоіндукторів колективної поведінки бактерій; створення лабораторних моделей, які дозволя­ють вивчати роль бактеріальних біоплівок в інфекційній патології; вивчення ролі біоплівок у формуванні стійких джерел внутрішньолікарняних інфекцій.

А.Я. Циганенко бере активну участь у створенні антибактеріальних препаратів. Під його керівництвом проведено мікробіологічне обґрунтування застосування таких препаратів, як мазь

1 аерозоль з мірамістином, гіпозоль-АН, офлоксацин, норфлоксацин, ципрофлоксацин, флуко-назол, кетоконазол, еконазол, біфонал-гель та ін. Усі ці препарати рішенням Фармакологічного центру МОЗ України дозволені для медичного застосування, і їх виробляє вітчизняна фарма­цевтична промисловість.

Анатолій Якович створив свою школу мікробіологів. Під його керівництвом виконано

2 докторські і 21 кандидатська дисертації.

На рахунку А.Я. Циганенка 425 наукових робіт, 29 монографій, 23 авторських свідоцтва на винаходи і патенти, 24 методичні рекомендації. Результати досліджень були оприлюднені і одер­жали позитивну оцінку на 98 міжнародних і вітчизняних конгресах, з'їздах, симпозіумах і конференціях.

А.Я. Циганенко є автором 19 підручників і навчальних посібників. За останні 10 років за його редакцією вийшли навчальний посібник і керівництво до практичних занять для студентів ме­дичних і фармацевтичних вузів «Мікробіологія, вірусологія та імунологія»; навчальні посібники «Загальна мікробіологія» та «Мікробіологія інфекційних захворювань» українською та російською мовами для студентів медичних і фармацевтичних навчальних закладів ІІ-ІУ рівнів акредитації; «Сучасні методи лабораторної діагностики інфекційних хвороб»; «Клінічна фармакологія» (нав­чальний посібник у 2-х томах), одним із авторів якого є Анатолій Якович.

Дослідження і наукові праці професора А.Я. Циганенка мають велике науково-практичне значення, відзначаються глибиною наукових розробок, широко впроваджені в практичну меди­цину не лише в Україні, але й в країнах ближнього і далекого зарубіжжя. Анатолій Якович об­раний дійсним членом Академії наук вищої школи України, Української академії наук (1993), Міжнародної академії комп'ютерних наук і систем (1993), Нью-Йоркської академії наук (1996), почесним членом Польської академії медицини (1998), академіком Всесвітньої академії меди­цини ім. Альберта Швейцера (1999). Він є також почесним академіком Української медичної стоматологічної академії (1995).

Професор А.Я. Циганенко зробив видатний внесок у розвиток медичної науки і підготовки кадрів вищої кваліфікації. За роки його керівництва Харківським державним медичним уні­верситетом було відкрито 4 спеціалізовані ради по захисту докторських дисертацій з 9 спеціаль­ностей, значно зміцнена матеріальна база наукових досліджень, відкриті нові для ВНЗ форми навчання: магістратура та докторантура, зміцнені міжнародні зв'язки та міжнародний автори­тет університету.

Анатолій Якович весь свій досвід віддає справі удосконалення навчального процесу, підготов­ці висококваліфікованих кадрів. За весь період існування інституту було підготовлено понад 53500 вітчизняних і 2817 зарубіжних лікарів, у тому числі за роки незалежності України — 8433 і 1278 фахівців відповідно. За період 1964-2003 рр. було підготовлено 24316 вітчизняних і 2478 зарубіжних спеціалістів, що становить більше 45 і 88 % лікарів відповідно для України і зарубіжних країн від загальної кількості спеціалістів, які були випущені за весь час існування

ВНЗ.

З діяльністю ректора ХДМУ проф. А.Я. Циганенка пов'язані використання прогресивних технологій навчання, впровадження комп'ютерної техніки в навчальний процес і науково-дослідну роботу, модернізація аудиторного фонду, обладнання його сучасною відео- і аудіоапаратурою, а також значне розширення матеріальної бази за рахунок капітального будівництва. В останні роки було збудовано два гуртожитки для студентів, у 1994 р. введено в дію навчально-лабораторний корпус, який дозволив значно збільшити учбові площі, закінчуєть­ся будівництво стоматологічної поліклініки.

Немало зусиль доклав А.Я. Циганенко, щоб реорганізувати Харківський медичний інсти­тут у Харківський державний медичний університет. Відповідно до постанови Кабінету Мініст­рів України від 22 квітня 1994 р. ХДМУ за результатами акредитації Міністерства освіти Украї­ни отримав вищий IV рівень акредитації.

Академік А.Я. Циганенко проводить велику громадську роботу на посадах члена Національ­ного комітету боротьби із захворюванням на СНІД при Президентові України, члена Президії Харківського медичного товариства, члена Президії Харківського обласного медичного товари­ства мікробіологів і епідеміологів, товариства імунологів, члена редакційної ради «Мікро­біологічного журналу», головного редактора журналів «Експериментальна і клінічна медицина», «Медицина сьогодні і завтра», радника комісії з радіаційного захисту населення України Верховної Ради України.

Батьківщина високо оцінила заслуги академіка А.Я. Циганенка. За видатні досягнення у розвитку вищої медичної освіти у 1979 р. йому присвоєно почесне звання Заслуженого праців­ника вищої школи України, нагороджено орденом «Знак пошани», Почесною відзнакою Прези­дента України — орденами «За заслуги» ІІІ (1996) та ІІ ступеня (1999), знаком «Відмінник освіти України», Почесною грамотою Президії Верховної Ради України, орденами «За розвиток науки і освіти», «За трудові досягнення ІУ ступеня», Великою Золотою командорською медаллю ім. А. Швейцера, золотою медаллю «10 років незалежності України» та шістьма медалями.

Науково-експертна рада Східноукраїнського біографічного інституту визнала Анатолія Яко­вича Харків'янином ХХ століття та Харків'янином 2002 року.

Харківський державний медичний університет, який багато років очолює академік А.Я. Цига-ненко, був нагороджений орденом Пошани Міжнародної кадрової академії, срібним Дипломом VII Міжнародного відкритого рейтингу «Золота фортуна» у номінації «Якість ІІІ тисячоліття» та увійшов до складу десяти кращих медичних закладів освіти України в 2000 році.

«Навчитися лікувати — ще не все. Головне — навчитися любити людину» — цей вислів нале­жить А.Я. Циганенку, і особистим прикладом цю тезу він проводить у життя. Він відкритий і доступний для студентів, викладачів, академіків і професорів, усього обслуговуючого персоналу. Саме до нього люди йдуть зі своїми проблемами, радістю і горем. Анатолій Якович кожному зара­дить, тому й називають його в університеті «батьком».

Колектив кафедри мікробіології, вірусології та імунології від щирого серця вітає Анатолія Яковича з ювілеєм, бажає міцного здоров'я, щастя та нових наукових і трудових досягнень на благо народу України.

Кафедра мікробіології, вірусології та імунології Харківського державного медичного університету

ДОСЯГНЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АНТИБІОТИКОТЕРАПІЇ ГНІЙНО-СЕПТИЧНИХ ІНФЕКЦІЙ

А.Я. Циганенко

Харківський державний медичний університет

Висвітлена проблема антибіотикотерапії гнійно-септичних інфекцій, вказані напрями підвищення її ефективності та шляхи подолання антибактеріальної резистентності збудників нозокоміальних інфекцій. Підбиті підсумки наукових досліджень кафедри мікробіології та показані практичні результати зі створення нових вітчизняних анти­бактеріальних препаратів.

Ключові слова: збудники інфекцій, антибактеріальна терапія, антибактеріальні пре­парати.

Організація профілактики і лікування гнійно-септичних інфекцій (ГСІ) є актуаль­ною проблемою медичної науки і практичної охорони здоров'я. Хірургічні гнійно-септичні післяопераційні ускладнення входять у гру­пу нозокоміальньїх інфекцій і складають 14­16 % випадків внутрішньолікарняної інфек­ції. У більшості країн понад 40 % випадків післяопераційної летальності зумовлені ГСІ. У стаціонарах США в 1998 р. ГСІ розвилися у 2 млн пацієнтів. У Росії після хірургічних ут­ручань ГСІ щорічно розвиваються в 2,5 млн хворих [1, 2].

Згідно з даними системи NNIS (National Nosocomial Infections Surveillance), США, структура збудників ГСІ в хірургічних стаціо­нарах за останні десятиліття істотно не зміни­лася. В етіологічній структурі ГСІ провідну і все зростаючу роль відіграють S. aureus, коа-гулазонегативні стафілококи та Enterococcus spp. З інших етіологічних агентів необхідно відзначити роль грамнегативних бактерій E. coli, P. aeruginosa, Klebsiella spp., Proteus spp., на частку яких приходиться понад 90 % усіх виділених штамів грамнегативних збуд­ників ГСІ. Збільшується частота ГСІ, викли­каних полірезистентними до антимікробних препаратів бактеріями [1].

У зв'язку з цим для подальшої оптиміза-ції і підвищення ефективності антибакте­ріальної терапії ГСІ доцільно:

• продовжити дослідження, спрямовані на розробку методів експрес-детекції збудників ГСІ та визначення генів, відповідальних за ви­роблення антибіотикорезистентності;

• проводити постійний моніторинг цирку­ляції в хірургічних стаціонарах збудників ГСІ та їх чутливості до антибіотиків;

• здійснювати моно- і комбіновану анти-біотикотерапію ГСІ з урахуванням визначен­ня чутливості збудників до антибіотиків;

• створювати у вогнищі запалення макси­мально можливу концентрацію антибакте­ріальних препаратів;

• забезпечити стаціонари доступними су­часними антибактеріальними препаратами, насамперед вітчизняного виробництва.

Відповідно до представлених напрямів бо­ротьби з ГСІ для прискорення діагностики на кафедрі мікробіології ХДМУ вперше був роз­роблений оригінальний метод детекції Pro­teus spp. за допомогою ПЛР.

Етіологічна структура ГСІ та чутливість ос­новних збудників до антибіотиків була вивчена в багатопрофільному хірургічному стаціонарі обласної клінічної лікарні м. Харкова (далі — ОКЛ). Усього було обстежено 187 хворих з гній­ними післяопераційними ускладненнями. Вия­вилося, що в 57,8 % випадків етіологічним фак­тором були грампозитивні бактерії, насамперед S. аш-е^ і коагулазонегативні стафілококи, а в 42,2 % випадків — грамнегативні — E. coli (29,1 %), Proteus spp. (30,3 %), Klebsiella spp. (10,1 %), Providensia spp. (8,9 %) та ін.

Як вже відзначалося, при аналізі літера­тури і за даними наших досліджень актуаль­ність інфекцій, викликаних грампозитивни-ми мікроорганізмами, особливо стафілокока­ми, зростає. Особливу увагу привертає поши­рення стафілококів, резистентних до метици-ліну (чи оксациліну), і стафілококів зі зниже­ною чутливістю до ванкоміцину [3].

Аналіз епідеміологічних даних вказує на те, що штами стафілококів зі зниженою чут­ливістю до метициліну (оксациліну) виявля­ються зі зростаючою частотою. Крім того, ви­являється ріст резистентності стафілококів до напівсинтетичних пеніцилінів. Резистентні до оксациліну стафілококи, крім стійкості до бета-лактамних антибіотиків, можуть бути резистентними до фторхінолонів, аміноглі-козидів і рифампіцину [3].

Ці особливості стафілококів є причиною істотного обмеження вибору антибактеріаль­них препаратів для лікування ГСІ, виклика­них такими штамами мікроорганізмів.

Грамнегативні бактерії, поряд з S. aureus, займають провідне місце в структурі частоти збудників нозокоміальних інфекцій у стаціо­нарах більшості країн світу [4].

Вивчення чутливості до антибіотиків госпітальних штамів різних видів Proteus, що циркулюють в хірургічному стаціонарі ОКЛ, показало, що всередині видів роду Proteus чутливість варіює, більше резистентних шта­мів характерно для P. vulgaris і менше — для P. penneri.

Було встановлено, що всі штами стійкі до ампіциліну і доксицикліну, 60 % штамів P. vulgaris і 75 % P. mirabilis — до гентаміци-ну. Висока чутливість збереглася до ципро-флоксацину і цефотаксиму.

Вивчення етіологічної структури і чутли­вості збудників in vitro до антибіотиків стало підставою проведення широких клінічних іспитів різних комбінацій антимікробних препаратів при лікуванні ГСІ. Так, клінічна ефективність лікування інтраабдомінальних інфекцій при призначенні комбінацій анти­біотиків у пацієнтів, що одержували гентамі-цин і кліндаміцин, склала в середньому 80 %, тобраміцин і кліндаміцин — 83 %, азтреонам і кліндаміцин — 89 %, цефотаксим і метроні-

дазол — 87 % [5].

У пацієнтів, що одержували монотера-пію, зареєстрована наступна частота позитив­них результатів: меропенем — 89 %, іміпе-нем — 85 %, цефокситин — 88 %, цефоте-тан — 92 %, моксалактам — 82 %, ампіци-лін/сульбактам — 87 %, піперацилін/тазо-бактам — близько 90 % [5].

Таким чином, для лікування інтраабдомі-нальних ГСІ та сепсису, за сучасними уявлен­нями і рекомендаціями, варто віддавати пе­ревагу комбінованим схемам:

• цефалоспорини III-IV поколінь — анти-анаеробний препарат (метронідазол чи клінда-міцин);

• ципрофлоксацин (чи інший фторхінолон);

• кліндаміцин і аміноглікозиди II-III по­коління;

• тикарцилін/клавуланат чи піперацилін/ тазобактам і аміноглікозиди II-III покоління.

Іміпенеми, як і карбапенеми, взагалі є унікальним класом антибіотиків з «надширо-ким» спектром антибактеріальної активності [6]. Два десятиліття їхнього клінічного вико­ристання не привели до скільки-небудь зна­чущого росту до них резистентності клінічно значущих мікроорганізмів, за винятком P. aeruginosa. За своєю ефективностю при інфекціях різної локалізації карбапенеми не поступаються, а нерідко перевершують препа­рати інших груп, які використовуються як у монотерапії, так і в комбінаціях [6].

Однак необхідно відзначити, що терапев­тична ефективність багатьох антибіотиків істотно знижується в тих випадках, коли потрібна висока проникна здатність антибіо­тика, наприклад, при лікуванні інфекцій центральної нервової системи, остеомієліту, ендокардиту, при різних інфекціях, що супро­воджуються утворенням біоплівок. Варто під­креслити, що утворення біоплівки є однією з основних умов виживання бактерій у навко­лишньому середовищі. За даними Національ­ного інституту здоров'я, США, понад 60 % усіх мікробних інфекцій людини викликані біоплівками [7]. Біоплівки продукують екзо-полімер, що фізично захищає бактеріальні клітини від бактеріофагів, антитіл, фагоци­тів, затримує і сповільнює проникнення анти­біотиків. Причому додавання до біоплівок аміноглікозидів (у випадку P. aeruginosa), амоксициліну і кліндаміцину (для Lactobacil­lus acidophilus), ципрофлоксацину або метро-нідазолу (для E. coli), еритроміцину або мет-ронідазолу (для Gardnerella vaginalis) у кон­центраціях, що можуть бути створені, приво­дить до того, що спочатку більшість бакте­ріальних клітин гине, однак надалі, щоб вик­ликати загибель тих клітин, які вижили, кон­центрацію відповідного антибіотика необхід­но підвищити в 100-1000 разів, що в клініч­них умовах неможливо. Тому немає нічого дивного в тому, що антибіотикотерапія часом безсила перед такими інфекціями.

З метою створення у вогнищі запалення високих концентрацій антибактеріальних препаратів при лікуванні ГСІ на кафедрі мік­робіології разом з кафедрою дитячої хірургії були експериментально обґрунтовані і впро­ваджені в практику методи спрямованого транспорту лікарських засобів, що включають використання штучних фосфоліпідних вези­кул — ліпосом і електрофоретичне введення лікарських засобів.

Із літератури відомо, що існує можливість використання ліпосом як носіїв антигенів і ад'ювантів. Внесення імунопрепаратів до скла­ду ліпосом дозволяє підняти напруження іму­нітету, а також знизити токсичність і алерген-ність названих препаратів [8]. На кафедрі мікробіології експериментально обґрунтувано використання ліпосомальної форми анатокси­ну синьогнійної палички для профілактики опікової Pseudomonas-інфекції. Застосування фосфатидилетаноламінових ліпосом і ліпосо-мальної форми синьогнійного анатоксину зменшує пригнічуючу дію термічної травми на імунну систему, що виражається в більш швид­кій нормалізації досліджуваних імунологіч­них показників у піддослідних мишей у порів­нянні з контрольними цифрами. Введення ліпосомальної форми синьогнійного анатокси­ну в дозах: анатоксину — 15 мкг/мишу, фос-фатидилетаноаламінових ліпосом — 0,75 мг/ мишу, стимулювало інтенсивну продукцію ан­титоксичних антитіл, не викликаючи при цьо­му дистрофічних і деструктивних змін в іму-нокомпетентних органах експериментальних тварин.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа