Автор неизвестен - Анатолій якович циганенкодо 75-річчя від дня народження - страница 24

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

N.A. Klimenko, A.N. Shevchenko

The development of infectious inflammation in rats is accompanied by increase of G-CSF and GM-CSF contents in peripheral blood. At the same time considerable increase of G-CSF is observed from 7th to 21st day with maximum from 7th to 14th day. Increase of GM-CSF content is observed from 7th to 14th day with peak on 14th day. The contents of G-CSF and GM-CSF returned to initial values on 28th day, that is probably connect­ed with inflammation completion and normalization of CSF production and consumption.

Key words: inflammation, haemopoiesis, colony-stimulating factors.

ПОДГОТОВКА КАДРОВ И ПРОБЛЕМА БОРЬБЫ С ВНУТРИБОЛЬНИЧНЫМИ ИНФЕКЦИЯМИ

Н.С. Морозова, Г.И. Карманова

Харьковская медицинская академия последипломного образования

Обсуждается вопрос о необходимости выделения в современных условиях отдельной спе­циальности врача по профилактике внутрибольничных инфекций.

Ключевые слова: дипломная и последипломная подготовка, внутрибольничные инфекции.

Возникновение внутрибольничных инфек­ций (ВБИ) у пациентов и медперсонала являет­ся серьезной медицинской, социальной, эконо­мической и правовой проблемой здравоохране­ния. Обсуждается эта проблема с эпидемиоло­гических, микробиологических, дезинфектоло-гических и других позиций. Вместе с тем нель­зя исключить, что высокий уровень заболевае­мости, летальности и больших социально-эко­номических потерь общества от ВБИ определя­ется недостаточным уровнем знаний и навыков медработников всех рангов в этой области [1].

Причины слабой компетентности медицин­ского персонала в области ВБИ разноплановые. Но главные из них — неудовлетворительная ди­пломная и последипломная подготовка врачей и медицинских сестер. Виной тому, по всей ви­димости, является консервативность сущест­вующей системы высшего и среднего образова­ния в условиях быстрого развития и усложне­ния медицинских лечебных и диагностических манипуляций, увеличения оперативности и аг­рессивности медицинских вмешательств, оби­лия новых антибактериальных препаратов, в том числе дезинфектантов и антисептиков [2, 3].

В учебных программах и учебниках, имею­щих отношение к данной проблеме, вопросы ВБИ, как правило, рассматриваются фрагмен­тарно, а нередко и с устаревших позиций. Та­кое же положение и в системе переподготовки врачей и средних медицинских работников.

Обычный путь совершенствования — за­имствование знаний, умений и навыков мо­лодыми специалистами от опытных — здесь не срабатывает, поскольку опытные врачи в силу сложившейся системы столь же мало компетентны в вопросах борьбы с ВБИ.

Однако эту проблему еще с древних времен ставили на первое место, выделив специальную группу болезней, связанных с врачебными вме­шательствами, — ятрогений. В отчете Совеща­ния Европейского бюро ВОЗ (Женева, 1984) указывалось, что «внутрибольничные инфек­ции имеют большое значение, но врачи и дру­гой больничный персонал редко получают пол­ноценную подготовку по этому предмету».

Авторы «Руководства по профилактике внутрибольничных инфекций» подчеркива­ют, что средства, потраченные на все формы подготовки медицинского персонала по про­блеме ВБИ на всех этапах его работы, это эф­фективно потраченные деньги [4].

Следовательно, логичен вывод, что одной из главных мер снижения ВБИ является повы­шение уровня компетентности по данной про­блеме медицинских работников всех уровней.

Система больниц в настоящее время пред­ставляет собой пример уникальной социальной среды, где на относительно небольшой терри­тории в течение продолжительного времени живет миллионный, ослабленный контингент, имеющий разнообразную соматическую и ин­фекционную патологию с острым и хрониче­ским течением. К тому же на этой ограничен­ной территории работает значительное число медицинских работников. Среди этих постоян­ных и временных контингентов ЛПУ имеется большое количество источников инфекции. Поэтому при современной системе мер борьбы с ВБИ имеются все предпосылки для сохране­ния и накопления в стационаре госпитальных возбудителей и высок уровень вероятности за­селения ими госпитализированных континген-тов и медицинского персонала.

В процессе развития научных представле­ний о больничных стационарах, позволивших вскрыть новые закономерности относительно проблемы ВБИ, произошел объективный про­цесс выделения новых разделов медицинских наук: госпитальная эпидемиология, клиниче­ская микробиология, иммунология.

Госпитальная эпидемиология как направ­ление медицинской науки и отрасль практи­ческого здравоохранения призвана изучать причины возникновения и особенности рас­пространения ВБИ, характер и формы их про­явлений, формировать основные принципы профилактических мероприятий. На совре­менном этапе уже достаточно хорошо извест­но, что эпидемиологические закономерности ВБИ, обусловленные характером и свойства­ми возбудителей, многообразием путей и фак­торов передачи инфекционного агента, осо­бенностью поражаемых контингентов, суще­ственно отличаются от таковых у «классиче­ских» инфекционных заболеваний [5].

Ведущими вопросами клинической микро­биологии являются этиология и мониторинг за возбудителями ВБИ. Необходимые микробио­логические данные касаются вида и свойств возбудителей, их персистенции во внешней среде в различных условиях и по отношению к различным антибактериальным препаратам. В этой ситуации существенное место отводится неспецифической профилактике, эффектив­ность которой не может быть обеспечена без ра­ционального использования методов и средств дезинфекции и стерилизации. Как показыва­ет повседневная практика, воздействие на вто­рое звено классической триады эпидпроцесса стало ведущим в проблеме борьбы с ВБИ, осо­бенно в период активации артифициального механизма передачи инфекции [6, 7].

Дезинфектологические технологии в этих условиях должны иметь четкое обоснование характера, объемов и режимов проведения на основе эпидемиологических и микробиологи­ческих данных. Иными словами, для каждо­го стационара должна разрабатываться мето­дика формирования профилактических и про­тивоэпидемических мероприятий: своя поли­тика применения антибиотиков, антисепти­ков и дезинфектантов, а также эпидемиоло­гически безопасные диагностические и лечеб­ные алгоритмы и др. Все это под силу только профессионалу — врачу-специалисту по профи­лактике ВБИ, который должен обладать орга­низационными навыками, глубокими знания­ми эпидемиологии госпитальных и классиче­ских инфекций, владеть современными дезин-

Список литературы

1. Акимкин В.Г., Черкасский Б.Л., Семина Н.А. и др. Проблемы специализации и сертификации госпитальных эпидемиологов. Тез. докладов II Рос. науч.-практ. конф. М., 1999: 16-17.

2. Зуева Л.П., КолосовскаяЕ.Н. Стратегия организации борьбы с внутрибольничными инфекция­ми в современных условиях. Журн. «РЭТ-инфо» 2003; 2: 18-19.

3. Красильников А.П. Подготовка медицинских кадров. Профилактика внутрибольничных ин­фекций: Руководство для врачей. М., 1993: 142-149.

4. CastleM.,AjemianE.Hospital Infection Control. Principles and Practice. Jahn Wiley Si Sons, USA,

1987. 326 p.

5. Покровский В.И., Семина Н.А., Ковалева Е.П., Галкин В.В. Актуальные вопросы внутрибольнич-ных инфекций. Тез. докл. II Рос. науч.-практ. конф. с междунар. участием. М., 1999: 190-191.

6. Пантелеева Л.Г. Современные дезинфицирующие средства для профилактики внутрибольничных инфекций. Мат. VIII Всерос. об-ва эпидемиологов, микробиологов и паразитологов. М., 2002: 45-46.

7. Соколова Н.Ф. Актуальные задачи дезинфекции в целях профилактики внутрибольничных ин­фекций: Актуальные вопросы совершенствования дезинфекционных и стерилизационных мероприя­тий. М., 1990: 105-109.

ПІДГОТОВКА КАДРІВ І ПРОБЛЕМА БОРОТЬБИ З ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНИМИ ІНФЕКЦІЯМИ Н.С. Морозова, Г.І. Карманова

Обговорюється питання про необхідність виділення в сучасних умовах окремої спеціальності лікаря з профілактики внутрішньолікарняних інфекцій.

Ключові слова: дипломна та післядипломна підготовка, внутрішньолікарняні інфекції.

STAFF EDUCATION IN PROBLEM OF STRUGGLE AGAINST INTRAHOSPITAL INFECTIONS N.S. Morozova, G.I. Karmanova

The question on necessity of allocation in modern conditions of a separate speciality of the doctor on preventive maintenance of intrahospital infections are discussed.

Key words: degree and postgraduate education, intrahospital infections.

фектологическими технологиями и методами их адекватной реализации, основательно знать методы микробиологической и иммунологиче­ской диагностики, основы коммунальной гигие­ны в условиях ЛПУ и др. То есть подготовка вра­ча-специалиста по профилактике ВБИ должна носить интегральный характер и базироваться на многопрофильности знаний, умений и навы­ков по названным дисциплинам. Отсутствие от­дельной специальности врача по профилакти­ке ВБИ не позволяет решать эти вопросы на уровне дипломной и последипломной подготов­ки специалистов данного профиля. Большая от­ветственность, объем проблем, принимаемых решений требуют придания этой штатной кате­гории специалистов официального статуса с первичной подготовкой (специализацией) по профилактике ВБИ. Введение в настоящее вре­мя в штаты ЛПУ должностей «госпитальный эпидемиолог» не позволяет с высокой эффек­тивностью решать вопросы профилактики ВБИ, поскольку данные специалисты прошли подго­товку по общей эпидемиологии и особенностям ее при «классических» инфекциях.

По мнению авторов [1], характер и специ­фика профессиональной деятельности врача-специалиста по профилактике ВБИ настоятель­но требует выделения данной дисциплины в от­дельную специальность врача-профилактика.

Такой подход к решению проблемы безус­ловно оправдан, поскольку данные специали­сты должны иметь специализированную под­готовку как в вузе, так и на уровне последип­ломного обучения и сертификации.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ТА ГІГІЄНА

ЗМІНИ НАПРУЖЕНОСТІ ІМУНІТЕТУ ПРОТИ КОРУ У ДІТЕЙ З ВІРУСНИМ ГЕПАТИТОМ А

Т.О. Чумаченко, О.М. Карабан, В.І. Макарова

Харківський державний медичний університет

Вивчався активний штучний протикоровий імунітет у дітей, хворих і перехворілих на вірусний гепатит А, в динаміці інфекційного процесу. Показано, що під впливом інфек­ційного процесу, зумовленого вірусним гепатитом А, знижуються титри протикорових антитіл у сироватках крові раніше щеплених дітей. Через 6-12 місяців після перенесено­го вірусного гепатиту А рівень напруженості протикорового імунітету відновлюється. Про­тягом року після перенесеного гепатиту А діти можуть бути залучені до епідемічного про­цесу кору, протягом цього терміну їх не можна включати в контингенти, що підлягають плановому серологічному обстеженню при вивченні популяційного імунітету проти кору. Ключові слова: поствакцинальний коровий імунітет, імунологічний моніторинг, гру­па ризику.

Широке застосування живої корової вакци­ни в практиці охорони здоров'я привело до суттєвого зниження захворюваності на кір. У 1998 р. Європейське регіональне бюро ВООЗ ви­значило мету — до 2007 р. або раніше ліквіду­вати кір в регіоні, до 2010 р. ліквідація цієї інфекції повинна бути сертифікована в кожній країні [1]. Вакцинація приведе до зниження ча­стки сприйнятливих до кору осіб, створить пев­ний імунний прошарок, що, у свою чергу, буде сприяти припиненню циркуляції збудника в по­пуляції. Але на сьогодні все частіше реєструють­ся випадки захворювання серед раніше щепле­них дітей [2, 3], що вимагає вивчення причин втрати штучного імунітету проти вірусу кору.

Для контролю за станом протикорового по­пуляційного імунітету необхідно здійснювати імунологічний моніторинг у межах епідеміо­логічного нагляду за коровою інфекцією. Особ­ливу увагу слід зосередити на вивченні умов, які сприяють формуванню та збереженню раніше набутого активного штучного імуніте­ту, а також факторів, які негативно впливають на імуногенез. Однією з причин, що пригні­чують активний імунітет, є хвороби як інфек­ційної, так і неінфекційної природи [3, 4].

В інфекційній патології людини одне з про­відних місць зараз займає вірусний гепатит А (ВГА). За даними ВООЗ, щорічно у світі інфі­кується та хворіє на гепатит А понад 1,5 млн осіб. Пік захворюваності припадає на ранній дитячий та дошкільний вік, тобто на той вік, коли дітям проводять щеплення проти кору [5­7]. Тому вивчення стану протикорового після-вакцинального імунітету у дітей, хворих і пе­рехворілих на ВГА, є доцільним і необхідним.

Метою даного дослідження було вивчення змін напруженості штучного специфічного імунітету проти вірусу кору у дітей, хворих і перехворілих на ВГА, в динаміці інфекційно­го процесу.

Матеріал і методи. Стан штучного проти­корового імунітету визначали за допомогою ре­акції пасивної гемаглютинації (РПГА) з ко­мерційним еритроцитарним діагностикумом. Всього досліджено 1042 сироватки крові: 142 — отримані від здорових дітей (контрольна група), 901 — отримана в динаміці інфекційного про­цесу від дітей, хворих і перехворілих на ВГА (групи спостережень). Усі діти, які підлягали обстеженню, раніше були щеплені живою коро­вою вакциною згідно з календарем щеплень.

Під час прийому до стаціонара специфічні антитіла проти кору досліджені у 389 хворих, при виписуванні — у 204, через 1,0-1,5 міс — у 197, через 6 міс — у 60, через 12 міс — у 51 ди­тини. За віком діти були розподілені на три гру­пи: 1-ша— 111 дітей віком 3-6 років, 2-га — 127 дітей віком 7-10 років, 3-тя — 151 дитина віком 11-14 років. Оцінювали також титри антитіл у залежності від терміну госпіталіза­ції: у 253 дітей, які поступили до стаціонара на 1-му тижні, і у 136 дітей, які поступили на 2-му тижні захворювання.

Для оцінки напруженості специфічного імунітету проти вірусу кору у хворих з різним ступенем тяжкості перебігу ВГА були дослід­жені сироватки крові 254 дітей з легкою фор­мою інфекції, 68 — з ВГА середньої тяжкості та 2 дітей з тяжкою формою ВГА.

Результати та їх обговорення. Результати вивчення стану протикорового штучного іму-нітету у здорових, хворих і перехворілих на ВГА дітей у динаміці інфекційного процесу наведено на рис. 1.

0      < 1:10     01:10    1:20-    1:80-    > 1:320 Титри 1:40     1:160 антитіл

Рис. 1. Стан протикорового імунітету у здоро­вих, хворих і перехворілих на ВГА дітей: 1 — на початку хвороби; 2 — період ви­дужання; 3 — через 1,0-1,5 міс після ви­дужання; 4 — здорові діти

Аналіз стану протикорового імунітету здо­рових дітей виявив, що питома вага сприйнят­ливих до кору дітей коливалась від 8,09 % се­ред 3-6-річних до 2,17 % серед 7-10-річних, загалом частка незахищених 3-14 років скла­дала 5,63 %.

При вивченні напруженості протикорово-го імунітету у дітей, хворих на ВГА, встанов­лено, що під час прийому до стаціонара в 1-й групі хворих виявлено 18 серонегативних осіб (16,22 % ), у 93 дітей (83,78 %) титри антитіл дорівнювали 1:10 і більше. В 2-й групі вияв­лено 12 серонегативних дітей (9,45 %), у 115 (90,55 %) титри антитіл перевищували 1:10. У 3-й групі було 17 серонегативних дітей (11,2 %), а у 134 (88,80 %) — протикорові антитіла визначались у титрах 1:10 і вище.

Аналіз результатів вивчення стану проти-корового імунітету в залежності від терміну госпіталізації від початку захворювання пока­зав, що антитіла проти вірусу кору не виявля­лись у 28 (5,46 %) дітей, що поступили до стаціонару на 1-му, і у 19 (8,1 %) осіб, що по­ступили до стаціонара на 2-му тижні захворю­вання. Отримані дані свідчать, що вже на по­чатку хвороби спостерігається пригнічуюча дія збудника ВГА на стан протикорового імуні­тету, з прогресуванням вірусного гепатиту А штучний імунітет проти кору знижується.

При виписуванні із стаціонару в 1-й групі дітей виявлено 13 (28,9 %) серонегативних осіб, у 10 реконвалесцентів (22,2 %) титри ан­титіл проти вірусу кору складали 1:10, у 22 ді­тей (48,87 %) протикорові антитіла визнача­лись у титрах 1:20 і вище. Отже, імунний за­хист проти кору в період одужання відзначе­ний у 71,1 % дітей 3-6 років.

У 2-й групі кількість дітей, які не мали се-роконверсії до вірусу кору, склала 22 (32,4 %); дітей, у яких визначались антитіла в титрах 1:10 — 18 (26,5 %), 1:20 і вище — 28 дітей (41,2 %). Таким чином, серед дітей 7-10 років імунний захист проти кору виявлений в 67,7 % випадків.

У 3-й групі кількість серонегативних про­ти кору дітей досягла 30 (32,9 %); дітей, у яких визначались антитіла в титрах 1:10, бу­ло 23 (25,3%), 1:20 і вище — 38 (42 %), тобто імунний захист проти кору відзначений в 67,3 % випадків. Розбіжності титрів антитіл між групами спостережень і контрольною бу­ли вірогідними (р<0,05). Результати дослід­жень вказують, що порушення гомеостазу організму при тривалому інфекційному про­цесі, спричиненому ВГА, та зміни в імуноло­гічній реактивності під впливом, з одного бо­ку, інфекції, з другого — лікування приво­дять до зниження протикорового активного штучного імунітету аж до його повної втрати.

Спостереження за хворими на ВГА пока­зало, що через 1,0-1,5 міс після виписування зі стаціонара в 1-й групі було 14 серонегатив­них осіб (26,4 %), у 12 дітей (22,6 %) рівні про-тикорових антитіл визначались у титрах 1:10, у 27 дітей — у титрах 1:20 і вище (50,9 %).

У 2-й групі кількість дітей з негативною сероконверсією склала 21 (29,6 %), антитіла проти кору в титрах 1:10 виявлено в сироват­ках крови 23 осіб (32,4 %), а в титрах 1:20 і вище — у 25 (35,2 %).

У 3-й групі антитіла проти кору не були виявлені у 24 дітей (29,3 %), у 21 дитини відзначались антитіла в титрах 1:10 (25,6 %), у 37 осіб — в титрах 1:20 і вище (45,12 %). Розбіжності титрів антитіл у групах спостере­жень і контрольній вірогідні (р<0,05).

У середньому через 1,0-1,5 міс після пе­ренесеного ВГА кількість серонегативних осіб досягала 28,6 % проти 12,9 % сприйнятливих серед дітей, хворих на ВГА, які поступали до стаціонара на початку хвороби.

Таким чином, наведені результати свід­чать про те, що через 1,0-1,5 міс після пере­несеного ВГА імунітет повністю не відновлю­ється і титри антитіл у реконвалесцентів за­лишаються у 4-5 разів нижчими, ніж у здо­рових дітей.

Через 6 міс після виписування з інфекцій­ного стаціонара з 62 обстежених дітей 12 (19,4 %) визнано серонегативними до корово­го вірусу, а через 12 міс титри антитіл не до­сягали захисного рівня лише у 9,8 % з 51 об­стеженої дитини, тобто поствакцинальний імунітет у більшості перехворілих може від­новлюватись до захисного рівня без специфіч­ної імунної корекції.

Проведено аналіз напруженості імунітету проти кору в залежності від ступеня тяжкості вірусного гепатиту (рис. 2). Оскільки кіль­кість дітей з тяжкою формою ВГА була не-

Рис. 2. Стан протикорового імунітету у дітей ВГА легкого ступеня тяжкості (а), середнього (б) і всього (в): 1 — <1:10; 2 — >1:10

Висновки

1. Порушення гомеостазу організму під впливом вірусного гепатиту А змінює функ­ціонування імунної системи у раніше щепле­них дітей, що виявляється у зниженні титрів специфічних протикорових антитіл у різні пе­ріоди після перенесеної хвороби.

2. У дітей, які перехворіли на вірусний ге­патит А, через 6-12 міс після одужання тит­ри антитіл проти кору повільно відновлю­ються. Тому протягом 6-12 міс після хвороби ці діти у випадках зустрічі з джерелом інфек­ції можуть залучатися до епідемічного проце­су кору.

3. Під час вивчення популяційного імуні­тету проти кору в планові дослідження не слід включати дітей, які перехворіли на вірусний гепатит А, протягом року.

значною (2 дитини), результати досліджень сироваток крові цих дітей в аналіз не включа­лись. Виявлено збільшення кількості сероне-гативних осіб серед хворих з ВГА середньої тяжкості захворювання. Розбіжності з кон­трольною групою були вірогідні (р<0,01).

Слід підкреслити, що при комплексному вивченні стану напруженості протикорового імунітету у дітей, хворих і перехворілих на ВГА, у динаміці інфекційного процесу з ура­хуванням ступеня тяжкості хвороби та термі­нів госпіталізації від початку хвороби отрима­ні дані, які свідчать про пригнічення проти-корового імунітету під впливом вірусу гепа­титу В, що необхідно мати на увазі при прове­денні імунопрофілактики кору та при здій­сненні епідеміологічного нагляду за цією ін­фекцією.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа