Автор неизвестен - Анатолій якович циганенкодо 75-річчя від дня народження - страница 25

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Список літератури

1. Таточенко В.К. Цели Всемирной организации здравоохранения по вакцинопрофилактике ко­ри и краснухи. Журн. микробиол. 2000; 3: 51-54.

2. Чистенко Г.Н., Бандацкая М.И. Корь: прошлое, настоящее, перспективы глобальной ликви­дации. Белорус. мед. журн. 2002; 1: .

3. Доан С.І., Дербак МА, Омельченко Л.І. та ін. Стан імунітету проти поліомієліту і кору в осіб з хронічними гепатитами. Дитячі інфекції 2000; 27: 157-161.

4. Карабан О.М. Стан штучного імунітету до кору і правця у дітей під впливом перенесених хво­роб та його епідеміологічне значення. Автореф. дис. ... докт. мед. наук. К., 1994. 24 с.

5. Солоніна О.М. Характеристика епідемічного процесу гепатиту А серед дітей різного віку у Львівській області. Дитячі інфекції 2000; 27: 162-168.

6. Учайкин В.Ф. Вирусные гепатиты у детей: этиологическая структура, особенности течения и лечение. Эпидемиол. и инфекц. болезни 1998; 2: 4-8.

7. Шаханина И.Л., Осипова ЛА Экономический ущерб от гепатита А в Российской Федерации. Эпидемиол. и инфекц. болезни 1999; 4: 22-24.

ИЗМЕНЕНИЯ НАПРЯЖЕННОСТИ ИММУНИТЕТА К КОРИ У ДЕТЕЙ С ВИРУСНЫМ ГЕПАТИТОМ А Т.А. Чумаченко, О.М. Карабан, В.И. Макарова

Изучался активный искусственный противокоревой иммунитет у детей, больных и переболев­ших вирусным гепатитом А, в динамике инфекционного процесса. Показано, что под влиянием ин­фекционного процесса, обусловленного вирусным гепатитом А, снижаются титры противокоревых антител в сыворотках крови ранее привитых детей. Через 6-12 месяцев после перенесенного вирус­ного гепатита А уровень напряженности противокоревого иммунитета восстанавливается. В течение года после перенесенного гепатита А дети могут вовлекаться в эпидемический процесс кори, в тече­ние этого срока их нельзя включать в контингенты, подлежащие плановому серологическому обсле­дованию при изучении популяционного иммунитета к кори.

Ключевые слова: поствакцинальный коревой иммунитет, иммунологический мониторинг, груп­па риска.

CHANGES OF MEASLES IMMUNITY LEVEL IN CHILDREN WITH HEPATITIS A Т.А. Chumachenko, O.M. Karaban, V.I. Makarova

The measly immunity in children with hepatitis A in dynamics are presented. The titers of measles antibodies in blood serums of vaccinated children were decreased as a result of hepatitis A influencing. In 6-12 months after the case of hepatitis A the level of measly immunity was restored. During the year after the case of hepatitis A the children can be involved to the measles epidemic process, during this term they cannot be examined serologically for study the population measles immunity.

Key words: vaccinated measly immunity, immunological monitoring, group of risk.

б

a

в

ОЦІНКА ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВІРУСОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СТІЧНОЇ ВОДИ

СІ. Доан

Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського

АМН України, м. Київ

Представлені дані про забруднення ентеровірусами стічних вод. Існуючі вірусологічні методи недостатньо ефективні щодо виявлення ентеровірусної контамінації об'єктів нав­колишнього середовища. Необхідна розробка нових методів індикації ентеровірусів. Ключові слова: ентеровірус, стічна вода, «підчищаюча» імунізація, сезонність.

У сучасний період людство все гостріше відчуває наслідки недбалого ставлення до нав­колишнього середовища. Природні ресурси, у тому числі й водні, виснажені. Збереження чи­стоти гідросфери є пріоритетною задачею гло­бального характеру. При здійсненні водогос­подарської політики в нашій країні протягом багатьох десятиліть воду поверхневих водой­мищ використовували як господарський ре­сурс для промислового і сільськогосподарсь­кого виробництва, отримання електроенергії, а також скидання забруднюючих речовин стічних вод різного виду, що і зумовило швид­ке (особливо протягом останніх 20 років) ви­черпання екологічного потенціалу природних вод. Тому діяльність багатьох організацій спрямована на відновлення природно-еколо­гічної рівноваги у поверхневих водоймах [1]. Однією із найважливіших проблем у цьому напрямку є постійний моніторинг стічної побутової води щодо мікробного забруднення, у тому числі кишковими вірусами.

Метою роботи було визначення інтенсив­ності ентеровірусної контамінації стічних вод та її значення для оцінки епідемічної ситуації з ентеровірусних інфекцій (ЕВІ).

Матеріал і методи. Проведено аналіз ре­зультатів досліджень практичних вірусологіч­них лабораторій на ентеровіруси 14089 проб стічної води, відібраних у 27 регіонах України в 1998-2002 рр. Проби відбирали згідно з мето­дичними рекомендаціями [2]. Визначення ентеровірусів проводили на перещеплюваних лініях клітин НЕр-2 за загальновживаною ме­тодикою [3]. Надано порівняльну характеристи­ку активності циркуляції різних груп ентеро-вірусів в областях, де здійснювали «підчищаю­чу» імунізацію (територія А), та областях, де за­значених заходів не проводили (територія Б).

«Підчищаюча» імунізація проводилася в Україні у 1998 р. у 8 адміністративних регіо­нах, під час якої всі діти перших двох років життя незалежно від планової ревакцинації от­римали дві додаткові дози оральної поліоміє­літної вакцини з інтервалом в один місяць

(1037942 щеплень).

Результати. Встановлено, що частота виді­лення ентеровірусів із стічної води за період 1998-2002 рр. становила 5,9 %. Найвищі зна­чення цей показник мав у 1998 р. (8,7 %), у 1999 знизився (6 %), найнижчі були у 2000 (3,8 %), а у 2001 та 2002 рр. його значення підвищилось до 5,0 та 5,1 % відповідно. Середньорічна час­тота ізоляції ентеровірусів у залежності від ре­гіону коливалася у межах 0-27,0 %. Відсут­ність виділення ентеровірусів за аналізований період доводить недостатню ефективність віру­сологічних досліджень у регіоні.

Загалом за вказаний період серед виділе­них вірусних агентів переважали віруси Кок-сакі В та ЕСНО, питома вага яких становила відповідно 41,6 та 23,5 %, віруси груп Коксакі А та ентеровіруси типів 68-71 ізолювали в по­одиноких випадках (відповідно 1,5 та 2,4 %).

У 1998 р. серед ізольованих ентеровірусів переважали віруси групи ЕСНО, питома вага яких дорівнювала 45,0 %. У наступні роки частота визначення вказаних вірусів зменши­лась у 4-8 разів поряд з суттєвим зростанням ізоляції вірусів групи Коксакі В. Спостері­гається заміна епідемічно-актуальної групи вірусів ЕСНО у 1998 р. на віруси Коксакі В, питома вага яких в останні роки переважає над іншими групами вірусів (рис. 1).

У 2002 р. виділені ентеровіруси були пред­ставлені поліовірусами, питома вага яких ста­новила 24,9 %, вірусами Коксакі В — 44,3 %, ЕВ типу 68-71 — 17,8 % та цитопатогенних агентів (ЦПА) — 13,0 %. Вузький серопейзаж циркулюючих ентеровірусів та суттєва перева­га одних над іншими, за даними [4], може свід­чити про погіршення епідемічної ситуації з ЕВІ.

Несприятливою ознакою є тенденція до зростання частоти виявлення ЦПА, які не вда­лося типувати стандартними сироватками, що може свідчити про появу ентеровірусів із змі­неними антигенними властивостями, до яких у населення відсутній імунітет.

%

60 50 40 ЗО 20 10

Ш

п W

1998

1999

2000

2001

2002

Рис. 1. Динаміка питомої ваги різних груп енте-ровірусів, ізольованих із стічної води в Україні у 1998-2002 рр.

Контамінація стічної води ентеровірусами може опосередковано відображати активність епідемічного процесу ЕВІ у тому чи іншому ре­гіоні. У більшості областей має місце одночас­на циркуляція ентеровірусів різних груп про­тягом усього періоду спостереження.

Установлено виражену сезонність цирку­ляції ентеровірусів (рис. 2).

Рис. 2. Сезонність виділення ентеровірусів із стіч­ної води в Україні у 1998-2002 рр.

Загалом найбільша частота виявлення ентеровірусів спостерігалась протягом липня-жовтня зі значним піком у вересні. Крім того, деяке зростання зазначеного показника мало місце в березні, що, на нашу думку, зумовлене відновленням проведення планових щеплень оральною поліомієлітною вакциною після се­зонного підйому захворюваності на грип і гострі респіраторні інфекції. Це підтверд­жується найбільшою частотою виділення вак­цинних поліовірусів у зазначений період.

У результаті вивчення помісячної ізоляції ентеровірусів по окремих роках виявлено відсутність сезонності їх виділення лише у 1998 р. Частота їх виявлення у згаданому році була високою (від 9 по 12 %) протягом люто-го-жовтня. Найбільш вираженою сезонність

була в 1999 та 2000 р.

Щодо різних груп вірусів, то найбільш ха­рактерною сезонність є для вірусів Коксакі В і ЦПА. Ізоляція вірусів ЕСНО та ЕВ типів 68­71 відбувалась з однаковою частотою протя­гом року. На підставі цих даних можна при­пустити, що частина нетипованих вірусів на­лежить до групи Коксакі В.

У 1998 р. у 8 регіонах України в доповнен­ня до Днів імунізації 1996 р. здійснювали «підчищаючу» імунізацію проти поліомієлі­ту. Зазначені заходи приводять до додаткової контамінації вакцинними поліовірусами стіч­них вод води відкритих водоймищ. «Підчи­щаюча» імунізація повинна була забезпечити, поряд із зростанням рівня популяційного іму­нітету щодо поліомієліту, елімінацію «ди­ких» поліовірусів і сприяти зменшенню цир­куляції інших ентеровірусів внаслідок їх ви­тиснення вакцинними поліовірусами. З ме­тою визначення впливу такого заходу на три­валість циркуляції вакцинних поліовірусів і розповсюдження інших ентеровірусів прове­дено порівняльний аналіз ізоляції вказаних вірусів із стічної води в областях, де здійснено «підчищаючу» імунізацію (територія А), та областях, де такі заходи не проводились (те­риторія Б). Виявлено, що частота ізоляції ен-теровірусів на території Б була у 2-4 рази (в залежності від року) вищою порівняно з такою на території А. Останній зазначений показник мав близькі значення (найнижчий показник у 2000 р. — 2,7 %, найвищий у 1999 р. — 3,8 %). На території Б частота ізоляції ентеро-вірусів коливалася в широких межах: від 4,3 % у 2000 р. до 12,2 % у 1998 р. (рис. 3).

Саме у 1998 р. на вказаних територіях спо­стерігалася найбільша розбіжність зазначеного показника (майже 4-кратна). На перший по­гляд, отримані результати співпадають з дани­ми літератури про швидке припинення цирку­ляції вакцинних поліовірусів (2-3 місяці) піс­ля масової імунізації та про витиснення із цир­куляції інших ентеровірусів [5-8], що підтвер-

1998 1999 2000 2001 2002 Рис. 3. Порівняльна характеристика частоти ізоляції ентеровірусів в облaстях, де здійсню­вали «підчищаючу» імунізацію (територія А), та областях, де її не проводили (територія Б). — середня частота ізоляції ентеровірусівджується більш низькою частотою ізоляції ві­русів Коксакі А, Коксакі В, ЕСНО та ентерові-русів типів 68-71 на території А. Однак насто­рожує те, що навіть у травні (час проведення «підчищаючої» імунізації) та наступні 3 місяці поліовіруси із стічної води на території А не ви­діляли або виділяли з низькою частотою. Вра­ховуючи сказане, можна говорити про недостат­ню ефективність ентеровірусних досліджень стічних вод, що здійснюються в окремих регіо­нах у системі епіднагляду за цією інфекцією. Особливо це важливо з позиції визначення по-ліовірусів у постерадикаційний період. На сьо­годні залишаються актуальними питання удо­сконалення і розробки більш чутливих і в той же час доступних для застосування в практич­ній службі методів визначення ентеровірусів. З кожним роком все більше країн відмічають значну перевагу молекулярно-генетичних мето­дів досліджень щодо виявлення ентеровірусної контамінації об'єктів довкілля [9, 10]. На нашу думку, в Україні назріла необхідність широко­го впровадження цих методів, перегляду об'єму досліджень, тобто зменшення кількості дослід­жених проб, підвищення якості дослідження.

5. Відсутність виділення ентеровірусів у деяких регіонах протягом 1998-2002 рр. при значній кількості досліджень свідчить про не­достатню ефективність вірусологічних дослід­жень у регіоні і потребує нових підходів до здійснення моніторингу щодо ентеровірусно-го забруднення стічної води.

1. Виявлено, що забрудненість стічної во­ди ентеровірусами за період 1998-2002 рр. становила 3,8-8,7 %.

2. Середньорічна частота ізоляції ентеро-вірусів у залежності від регіону коливається у межах 0-27,0 %.

3. Зменшення серопейзажу ізольованих ентеровірусів із значною перевагою вірусів гру­пи Коксакі В (44,3 %) та зростання кількості ци-топатогенних агентів, що не вдалося типувати діагностичними сироватками, у 2002 р. опосе­редковано свідчать про погіршення епідемічної ситуації з ентеровірусних інфекцій.

4. Установлено виражену сезонність цир­куляції ентеровірусів, що підтверджується найвищими показниками їх ізоляції у липні-жовтні з вираженим піком у вересні.

Висновки

Список літератури

1. Bosch A. Human enteric viruses in the water environment: a minireview. Int. Microbiol. 1998; 1

(3): 191-196.

2. Ворошилова М.К., Жевандрова В.И., Балаян М.С. Методы лабораторной диагностики энтеро-вирусных инфекций. М.: Медицина, 1964. 152 с.

3. Руководство по вирусологическим исследованиям полиомиелита: Глобальная программа по вак­цинации и иммунизации. РПИ. ВОЗ. Женева-Москва, 1998. 45 с.

4. Спыну К.И. Энтеровирусы в окружающей среде и их эпидемическая значимость. Кишинев: Штиинца, 1991. 253 с.

5. Копаниця Л.В., Задорожна В.І., Ліпатнікова К.І. та ін. Циркуляція ентеровірусів на території України за умов масової імунізації оральною поліомієлітною вакциною. Актуальні питання медичної мікробіології та вірусології. До 100-річчя від дня народження С.С. Дяченка. К., 1998: 103-106.

6. Задорожная В.И., Бондаренко В.И., Синяк Л.И. Энтеровирусы в бытовых сточных водах Ук­раины. Химия и технология 1997; 4: 436-440.

7. Глобальная ликвидация полиомиелита. Отчет о третьем совещании Глобальной технической консультативной группы (ТГК), 7-8 июля 1998 г. РПИ. ВОЗ. Женева, 1998: 48.

8. Fine P.E., Carneiro I.A. Transmissibility and persistence of oral polio vaccine viruses: implications for the global poliomyelitis eradication initiative. Am. J. Epidemiol. 1999; 233: 1001-1021.

9. Дьяконова О.В., Поклонская Н.В., Амвросьева Т.В. Новый методологический подход в оценке эпидемиологической безопасности воды в отношении энтеровирусов. Мед. новости 2001; 1: 41-42.

10. Li J.W., Wang X.W., Yuan C.Q., Zheng J.L., Jin M, Song N., Shi X.Q., Chao F.H. Detection of en­teroviruses and hepatitis A virus in water by consensus primer multiplex RT-PCR. World. J. Gastroen-

terol. 2002; 8 (4): 699-702.

ОЦЕНКА ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКОЙ ЭФФЕКТИВНОСТИ ВИРУСОЛОГИЧЕСКОГО ИССЛЕДОВАНИЯ СТОЧНОЙ ВОДЫ С.И. Доан

Представлены данные о загрязнении энтеровирусами сточных вод. Существующие вирусологи­ческие методы исследований недостаточно эффективны в отношении энтеровирусного загрязнения. Необходима разработка новых методов индикации указанных возбудителей.

Ключевые слова: энтеровирус, сточная вода, «подчищающая» иммунизация, сезонность.

EPIDEMIOLOGICAL EFFICIENCY ESTIMATION OF VIROLOGICAL RESEARCHES OF SEWAGE

S.I. Doan

The data on contamination enteroviruses of sewage are submitted. The existing virological methods researches are insufficiently effective in the relation of enteroviruses pollution sewage. The development of new methods of indication of pathogenic organisms is necessary.

Key words: enteroviruses, sewage, supplementary immunization, season.

РЕЗУЛЬТАТИ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ ЗА ПАРОТИТНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ НА ОРГАНІЗМЕНОМУ РІВНІ

І.П. Колеснікова, М.А. Колодій, Л.Я. Манжела

Харківський державний медичний університет Харківська обласна клінічна інфекційна лікарня Харківська обласна дитяча клінічна інфекційна лікарня

Проаналізовано діючу систему епідеміологічного нагляду за паротитною інфекцією на організменому рівні. Вивчено захворюваність на епідемічний паротит з урахуванням статі, віку, груп ризику. Проаналізовано клінічні особливості перебігу епідемічного па­ротиту у 350 осіб, госпіталізованих в інфекційні стаціонари м. Харкова у 1999-2003 рр. Відмічено переважання легких і середньотяжких форм паротитної інфекції. Усклад­нення розвинулися у 40,86 % захворілих і проявлялися найчастіше у вигляді серозного менінгіту, панкреатиту, а у чоловіків — ще й орхіту.

Ключові слова: епідемічний паротит, клінічний перебіг, діти, підлітки, дорослі.

Однією з двох ключових стратегій, які ВООЗ рекомендує для країн Європейського ре­гіону для досягнення ефективного контролю захворюваності на епідемічний паротит, є удо­сконалення системи епідеміологічного нагля­ду за паротитною інфекцією [1]. Ефективність епідеміологічного нагляду оцінюється за сту­пенем впливу на рівень, структуру та динамі­ку захворюваності населення у співставленні з тими можливостями, які визначаються нау­ковими рекомендаціями [2].

Для правильного планування та проведен­ня протиепідемічної роботи при здійсненні епі­деміологічного нагляду слід враховувати рівні його проведення. Епідеміологічний нагляд на організменому рівні дозволяє встановити пере­важання клінічних форм захворювання, оціни­ти ступінь їхньої епідеміологічної небезпеки для оточуючих, якість клінічної та лаборатор­ної діагностики, дотримання правил виписуван­ня реконвалесцентів, оцінити захворюваність з урахуванням статі, віку, груп ризику та ін. То­му метою роботи було дослідження клінічних особливостей перебігу епідемічного паротиту в сучасних умовах на організменому рівні.

Матеріал і методи. Проведено вивчення історій хвороб 350 хворих на паротитну інфек­цію дітей та дорослих, які лікувалися у 1999­2003 рр. в харківських обласній дитячій та клінічній інфекційних лікарнях. При вико­нанні дослідження застосовано широковжи­вані клініко-статистичні методи: анамнестич­ний кількісний аналіз та імовірнісний розпо­діл клінічних ознак з оцінкою вірогідності одержаних результатів.

Результати. Аналіз історій хвороб свід­чить, що серед госпіталізованих захворілих пе­реважали особи чоловічої статі (70,0 %). Це пояснюється більш тяжким перебігом хворо­би у чоловіків, що сприяє кращій діагностиці. Вікова структура захворілих на епідемічний паротит дітей, які знаходилися на стаціонар­ному лікуванні, була наступною: 7,35 % — ві­ком 3-6 років; 22,06 % — віком 7-10 років і 70,59 % — віком 11-14 років. Серед госпіталі­зованих хворих на епідемічний паротит стар­шого віку питома вага підлітків 15-17 та 18­19 років складала відповідно 39,72 та 29,79 %, а питома вага дорослих віком 20-30 та 31-45 років дорівнювала 27,30 та 3,19 % відповідно.

Перебіг паротитної інфекції був у типовій формі, переважно залозистій (91,14 %). Се-редньотяжку форму перебігу епідемічного па­ротиту зареєстровано у 41,14 % захворілих, тяжку — у 4,29 %. У більшості госпіталізова­них (54,57 %) зареєстровано легкий перебіг паротитної інфекції. Слід зазначити, що всі ді­ти були госпіталізовані за клінічними пока­заннями; 95,59 % з них спілкувалися з дже­релом інфекції в організованих колективах. Переважна більшість госпіталізованих підліт­ків і дорослих, навпаки, надходила до стаціо-нара за епідеміологічними показаннями: 34,75 % з них мешкали у казармах Військово­го університету, Академії пожежної безпеки та Університету внутрішніх справ, а ще 42,19 % — у гуртожитках ПТУ та ВНЗ.

При початковому обстеженні скаржилися на набряк і болючість привушних слинних за­лоз 96,97 % хворих, а слинних залоз іншої ло­калізації — 3,03 % захворілих. У багатьох хворих відмічався позитивний симптом Мур-су. Питома вага хворих з право- та лівобічним ураженням привушних слинних залоз скла­дала 18,86 та 26,86 % відповідно і вірогідно не різнилася (р>0,05). У 54,28 % захворілих на епідемічний паротит мало місце двобічне ураження привушних слинних залоз.

У всіх хворих мали місце ознаки загальної інтоксикації. Субфебрильна температура тіла реєструвалася у 41,14 % захворілих на епіде­мічний паротит осіб, а фебрильна — у 43,14 %. У решти хворих температура тіла не підвищу­валася. Ускладнення розвинулися у 40,86 % хворих на паротитну інфекцію. Питома вага хворих на ускладнену форму епідемічного па­ротиту осіб різної статі вірогідно не різнилася: ускладнення реєструвалися у 37,14 % захво­рілих жінок і у 42,45 % захворілих чоловіків (р>0,05). Треба зазначити, що хворі, у яких відбулося ускладнення перебігу паротитної ін­фекції, звернулися по медичну допомогу на 3­7-й день від початку захворювання.

У 14,0 % захворілих на епідемічний паро­тит реєструвалися ознаки субмаксиліту, у по­ловини з них — з обох боків. Питома вага осіб з право- та лівобічним субмаксилітом була од­наковою. Симптоми субмаксиліту з'являлися в перші 4 дні захворювання, причому три чверті осіб з даним ускладненням скаржили­ся на ознаки запалення піднижньощелепової залози вже на 1-2-й день хвороби.

Ураження нервової системи у вигляді сероз­ного менінгіту проявлялися у 8,86 % госпіта­лізованих. Тільки у 1,71 % осіб ознаки менін­гіту з'явилися вже в 1-й день хвороби. Розви­ток менінгіту відбувався переважно на 3-й або на 6-й день захворювання і супроводжувався но­вим підвищенням температури тіла, головним болем, нудотою, повторним блюванням, ригід­ністю потиличних м'язів, наявністю симптомів Керніга, Брудзинського, помірним збільшен­ням клітин у лікворі з переважанням лімфо­цитів, незначним підвищенням вмісту білка.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа