Автор неизвестен - Анатолій якович циганенкодо 75-річчя від дня народження - страница 26

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Симптоми панкреатиту відмічалися у 8,86 % осіб і виникали майже завжди на 3-й чи на 6-й день від початку захворювання. Ли­ше у 3 хворих (0,86 %) панкреатит розпочав­ся наприкінці 2-го тижня захворювання. У 12 хворих (3,43 %) симптоми панкреатиту по­єднувалися з ураженням нервової системи у вигляді менінгіту. А у двох хворих (0,57 %) перебіг паротиту ускладнився менінгітом, панкреатитом і субмаксилітом.

У 24,9 % хворих на паротит осіб чоловічої статі виявлялися симптоми орхіту, причому з однаковою частотою як у хлопчиків, так і в до­рослих чоловіків. Двобічне ураження яєчок спо­стерігалося у 4,9 % захворілих. Питома вага хворих з право- та лівобічним орхітом вірогідно не різнилася і дорівнювала 11,02 та 8,98 % (р>0,05). За даними наших спостережень, орхі-ти найчастіше виникали на 2-5-й день від по­чатку захворювання, і лише в одного хлопчика та чотирьох чоловіків симптоми орхіту з'явили­ся на 2-3-му тижні захворювання. У 5,71 % хво­рих на паротит чоловіків ураження яєчок по­єднувалося з іншими ускладненнями: субмак­силіт і орхіт реєструвалися у 5 осіб (2,04 %), панкреатит і орхіт — у 3 (1,22 %), епідидиміт і орхіт — ще у 3 осіб (1,22 %), панкреатит, суб-максиліт і орхіт — в одного чоловіка (0,41 %), менінгіт, субмаксиліт і орхіт — також в одного (0,41 %), субмаксиліт, епідидиміт і орхіт — ще в одного чоловіка (0,41 %).

У дорослих, порівняно з дітьми, частіше реєструвалося декілька ускладнень епідеміч­ного паротиту (р<0,05).

Хворі отримували загальноприйняте па­тогенетичне лікування (полоскання рота, інгі­бітори протеолітичних ферментів, дезінтокси-каційну терапію, фізіотерапевтичні процеду­ри). Частині пацієнтів призначали антибакте-рійну терапію та гормональні препарати. Ви­писували перехворілих після зникнення клі­нічної симптоматики з рекомендаціями по­дальшого спостереження.

Обговорення результатів. У вітчизняній науковій літературі в 70-90-х рр. минулого століття публікувалося досить багато резуль­татів клінічних досліджень перебігу паротит-ної інфекції [3-8]. А от в сучасних українських наукових виданнях зустрічаються лише окре­мі повідомлення про вивчення клініки епіде­мічного паротиту [9-12]. Отже, можна конста­тувати, що епідеміологічний нагляд на орга-нізменому рівні в Україні проводиться вибір­ково, не в усіх регіонах та не в повному обсязі.

Автори поодиноких досліджень клінічно­го перебігу епідемічного паротиту, проведених останнім часом, відзначають, що епідемічний паротит залишається масовою інфекцією, яка уражає не тільки дітей, але й доросле населен­ня. Так, за даними військових медиків [11], що вивчали особливості епідемічного паротиту у 474 осіб віком 18-25 років, у молодих осіб реєструються переважно середньотяжкі та тяжкі форми паротитної інфекції (76,0 %), ускладнені орхітами (52,8 %), менінгітами (4,7 %), ураженням підшлункової залози (18,6 %), міокардитами (11,9 %).

Висновки

1. Епідеміологічний нагляд за паротит-ною інфекцією на організменому рівні пови­нен проводитися з урахуванням поліморфізму перебігу клінічних форм захворювання в су­часних умовах.

2. При здійсненні епідеміологічного на­гляду за паротитною інфекцією на організме-ному рівні необхідно використовувати сучасні методи лабораторного підтвердження діагно­зу. В подальшому, по мірі зниження захворю­ваності на епідемічний паротит до спорадич­них випадків, необхідно буде проводити епі­деміологічний нагляд на субклітинному рівні, що сприятиме розшифровуванню епідеміоло­гічних зв'язків у пошуках джерела інфекції.

3. В умовах сьогодення найбільш ураже­ними віковими групами щодо захворювання на епідемічний паротит стали діти 10-14 ро­ків та підлітки 15-19 років переважно з так званих «закритих» колективів.

ускладнення клінічного перебігу паротитної інфекції у 40,86 % захворілих свідчить про недостатню ефективність одноразової вакци­нації і підтверджує доцільність введення ві­кових ревакцинацій проти епідемічного па­ротиту в 6 років (усім дітям) та в 15 років (юнакам).

4. Зміщення захворюваності на епідеміч­ний паротит на більш старші вікові групи,

Список літератури

1. Здоровье-21: Политика достижения здоровья для всех в Европейском регионе ВОЗ — 21 задача на 21-е столетие. EUR/RC48/Conf. Doc./6. Копенгаген, 1998. 231 с.

2. Беляков В.Д. Эпидемиологический надзор — основа современной организации противоэпиде­мической работы. Журн. микробиол. 1985; 5: 53-58.

3. Богачик Л.И., Лопата С.И. Особенности течения эпидемического паротита у детей. Дитячі інфекції: Укр. міжвід. зб. К., 1972; 2: 147-148.

4. Грешило М.С., Тимофеев Г.П. Клиника и диагностика эпидемического паротита. Дитячі інфекції: Укр. міжвід. зб. К., 1973; 3: 158-163.

5. Ростапшов М.Ф., Грищенко В.И., Ушенина Н.С. Сравнительная оценка клинического течения эпидемического паротита у детей и взрослых. Дитячі інфекції: Укр. міжвід. зб. К., 1980; 10: 61-65.

6. Верещагин ИА., Иванова С.С., Бухтеева Э.Р. и др. Клинические особенности эпидемического паротита. Дитячі інфекції: Укр. міжвід. зб. К., 1980; 10: 65-70.

7. Михайлова А.М., Кочеткова О.М., Титаренко Л.А. Особенности течения и специфическая про­филактика эпидемического паротита у детей. Дитячі інфекції: Укр. міжвід. зб. К., 1985; 15: 64-67.

8. Маринская Н.И., Нагорная С.П., Муквич Е.Н. Нервно-железистые формы эпидемического па­ротита у детей. Дитячі інфекції: Укр. міжвід. зб. К., 1989; 19: 51-53.

9. Чернишова Л.І., Волоха А.П., Костюк О.П. Епідемічний паротит на сучасному етапі. Актуальні питання клінічної інфектології: Мат. V з'їзду інфекціоністів України. Тернопіль, 1998: 348-450.

10. Бобровицька А.І., Швецова Н.В., Бобровицька О.І. Клініко-патогенетичні особливості уражен­ня нервової системи при епідемічному паротиті у дітей. Дитячі інфекції: Укр. міжвід. зб. К., 1999; 25:

123-128.

11. Городецкий М.М., Трихлеб В.И. Эпидемический паротит у лиц молодого возраста. Сучасні

інфекції 1999; 3: 55-59.

12. Чемич М.Д., Набхан О.В., Надточій В.О., Газій В.В. Клініко-епідеміологічні особливості паротитної інфекції в сучасних умовах. Сучасні інфекції 1999; 2: 32-35.

РЕЗУЛЬТАТЫ ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКОГО НАДЗОРА ЗА ПАРОТИТНОЙ ИНФЕКЦИЕЙ НА ОРГАНИЗ-

МЕННОМ УРОВНЕ

И.П. Колесникова, М.А. Колодий, Л.Я. Манжела

Проведен анализ действующей системы эпидемиологического надзора за паротитной инфекцией на организменном уровне. Изучена заболеваемость эпидемическим паротитом с учетом пола, возраста, групп риска. Проанализированы клинические особенности течения эпидемического паротита у 350 человек, госпитализированных в инфекционные стационары г. Харькова в 1999-2003 гг. Отмечается преоблада­ние легких и среднетяжелых форм паротитной инфекции. Осложнения развивались у 40,86 % больных и проявлялись чаще всего в виде серозного менингита, панкреатита, а у мужчин — еще и орхита.

Ключевые слова: эпидемический паротит, клиническое течение, дети, подростки, взрослые.

FINDINGS OF EPIDEMIOLOGICAL SURVEILLANCE OF PAROTITIS INFECTION ON THE ORGANISM LEVEL

I.P. Kolesnikova, M.A. Kolodyi, L.Ya. Manzhela

The author analyzes the system of epidemiological surveillance of parotitis infection on the organism level. The incidence of epidemic parotitis with the consideration of the gender, age, risk groups was stu­died. Clinical characteristics of epidemic parotitis course in 350 persons hospitalized to infection in-pa­tient departments in 1999-2003 were analyzed. Prevail of light and moderate forms of parotitis was no­ted. Complications developed in 40,86 % of persons and manifested by serous meningitis, pancreatitis and orchitis in children.

Key words: epidemic parotitis, clinical course, children, teenagers, adults.

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПАЛАХУ РОТАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ В м. КИЄВІ А.В. Кракович

Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського

АМН України, м. Київ Київська міська санітарно-епідеміологічна станція

Вперше в Україні описано харчовий спалах ротавірусної інфекції серед дітей перших двох років життя. Спалах пов'язаний з вживанням дитячого харчування, виготовленого на молочній кухні. Джерелом інфекції став персонал, який брав участь у технологічному процесі приготування їжі. Етіологічну роль ротавірусу було підтверджено лабораторно. Ключові слова: ротавірус, джерело інфекції, фактор передачі, збудник, вірусологічна діагностика, протиепідемічні заходи.

Актуальність проблеми гострих кишко­вих інфекцій вірусної етіології визначається їх широкою розповсюдженістю, труднощами етіологічного розшифрування, особливостя­ми епідеміологічного процесу, які до цього ча­су ще недостатньо вивчені, можливостями за­стосування етіопатогенетичної терапії.

У зв'язку з поступовим поліпшенням ла­бораторної діагностики питома вага вірусних гастроентероколітів у всьому світі, у тому чис­лі і в Україні, щороку зростає, і майже поло­вина з них викликана ротавірусами.

Оскільки захворюваність, у першу чергу дітей раннього віку, є високою, існує думка про можливість персистенції вірусу та зв'язок ротавірусної інфекції з лактазною недостат­ністю у дітей першого року життя, про мож­ливу етіологічну роль ротавірусів у розвитку хронічних захворювань шлунка.

Для ротавірусної інфекції характерна ло­калізація збудника в тонкому відділі травно­го каналу. Виділяється вірус з екскремента­ми людини, і тому домінуючим є фекально-оральний механізм передачі збудника, який реалізується водним, харчовим і контактно-побутовим шляхами [1].

Спостерігаються спорадичні випадки, які реєструються протягом усього року, з вираже­ною зимовою сезонністю, локальні групові за­хворювання і масові спалахи з охопленням різних груп населення на значних територіях.

Так, наприклад, у 1984 р. у Китаї ротаві-руси викликали важкі епідемії серед дорослих з охопленням від 12 до 20 тис. осіб. У 1980-х роках спалахи ротавірусного гастроентериту були відмічені також серед населення Фінлян­дії, Швеції, Канади. У Бангладеш під час спа­лаху з харчовим шляхом передачі у 1991 р. по­страждала 3301 особа, у тому числі 929 дітей (10 померло). В Англії у 1992-1994 рр. було зареєстровано 282 спалахи, з яких 95 % мали місце у будинках для осіб похилого віку, з кількістю хворих 11275 осіб. Ускладнення епідситуації відмічалось і в інших країнах сві­ту [2-6].

В Україні та країнах найближчого зару­біжжя періодично теж реєструються спалахи ротавірусного гастроентериту. Вірусологічні та санітарно-вірусологічні дослідження, про­ведені нещодавно на різних територіях Росії та Білорусі, свідчать про забруднення природ­них вод, а також питної води у водопровідній мережі ротавірусами, що є однією з провідних причин підвищення показників захворюва­ності населення на гострі кишкові інфекції та виникнення водних спалахів ротавірусної ін­фекції із залученням до епідемічного процесу великої кількості людей [1, 2, 7, 8]. У 1998 р. у м. Красноярську (Росія) було зареєстровано водний спалах ротавірусної інфекції з числом

постраждалих 113 [9]. У 2000-2001 рр. в

Одеській області спостерігався великий спа­лах ротавірусної інфекції з кількістю хворих понад 1300 осіб, з яких 33 % складали дорос­лі. Головним фактором передачі збудника ста­ла забруднена питна вода, що було підтверд­жено результатами вірусологічних дослід­жень [2]. В останні роки в Росії досліджено внутрішньолікарняні, контактно-побутові та харчові спалахи в лікувальних і дитячих до­шкільних закладах [1]. В Україні аналогічні дослідження майже не проводились.

Метою даної роботи є узагальнення мате­ріалів епідеміологічного розслідування спала­ху ротавірусної інфекції, який було зареєстро­вано в м. Києві в січні 2003 р.

20, 21 та 22 січня 2003 р. до районної сан-епідстанції міста надійшло відповідно 3, 6 та

6 термінових повідомлень про захворювання і госпіталізацію дітей.

Всього з 20.01 до 24.01.03 р. було зареєст­ровано 29 випадків захворювання гострими кишковими інфекціями дітей перших років життя, що мешкають у цьому районі міста, з яких 24 було госпіталізовано.

У всіх постраждалих відмічалась однотип­на клінічна картина: початок захворювання характеризувався катаральними явищами з боку верхніх дихальних шляхів, підвищен­ням температури тіла від 37,3 до 39,5 °С в за­лежності від важкості перебігу, блювотою від 3 до 4 разів. Переважно на наступний день від­мічався пронос від 3 до 6 разів. У дітей з лег­ким перебігом захворювання спостерігалась одно- або двократна блювота та пронос 1-2 ра­зи. При аналізі клінічного перебігу захворю­вання встановлено, що всі діти мали симпто­ми гострої респіраторної вірусної інфекції. Враховуючи ранній вік дітей та їх загальний стан, більшість дітей госпіталізували до ін­фекційних лікарень міста. Щодо важкості пе­ребігу захворювання, то на момент госпіталі­зації у однієї дитини відмічався важкий стан, у 22 — середнього ступеня важкості, у 6 — легкий стан, з них 5 не були госпіталізовані через відмову батьків.

Розподіл захворілих за віком показав, що дітей до 3 місяців серед хворих не зареєстро­вано, від 3 до 6 місяців — 4, 6-12 місяців — 10, від 1 до 2 років — 15.

Хворі проживали на різних вулицях райо­ну, у будинках з централізованим водопоста­чанням, аварій та ремонтних робіт на водопро­відній мережі у вказаний та попередній період не відбувалось.

У ході епідрозслідування, розпочатого піс­ля отримання перших термінових повідом­лень, встановлено, що всі захворілі діти не відвідували дитячих дошкільних закладів, переважно знаходились на змішаному або штучному вигодовуванні та отримували про­дукти харчування з дитячої молочної кухні, яка готує сир, ацидофільне молоко, біфівіт, кефір, каші для дітей району віком до двох ро­ків, за призначенням педіатрів.

Видача продукції проводилась щоденно вранці на 8 роздавальних пунктах. Продукція фасувалась на молочній кухні, на роздаваль­них пунктах проводилась лише її видача. За­галом цю продукцію отримували 429 дітей ра­йону, що обслуговувались поліклінічними відділеннями № 1 — 44 дитини; № 2 — 77 ді­тей; № 3 — 33 дитини; № 4 — 275 дітей.

З метою активного виявлення хворих ді­тей фахівцями педіатричної мережі починаю­чи з 22.01.03 проводився щоденний патронаж усіх 429 дітей, які вживали продукцію молоч­ної кухні.

Діти, у яких виявлялися будь-які вади здоров'я (ознаки гострих респіраторних за­хворювань, розлади з боку шлунково-кишко­вого тракту тощо), направлялись на вірусоло­гічне обстеження. За період активного нагля­ду за дітьми, що отримували харчування з мо­лочної кухні, виявлено 4 дитини з незначною дисфункцією з боку кишкового тракту, тобто з легким перебігом захворювання, батьки яких відмовились від госпіталізації.

Проведені бактеріологічні обстеження хво­рих дітей в умовах стаціонарів і на дільничній мережі (з 20.01 до 24.01.03 р.) дали негативні результати. Враховуючи клінічні прояви за­хворювання, вік дітей, зимовий період року, матеріал від усіх хворих і підозрілих було на­правлено до вірусологічної лабораторії міської санепідстанції. Проведено вірусологічне до­слідження фекалій з використанням латексно­го аглютинаційного тесту VIROTЕCT-ROTA (OMEGA diagnostics, виробництва Шотландії). У 22 осіб виявлено антиген ротавірусу.

Аналіз вживання продукції дитячої мо­лочної кухні показав, що з 29 захворілих дітей кефір вживали 7 осіб, ацидофільне молоко — 1 дитина, сир — усі 29 дітей, біфівіт — 22 ди­тини. Серед продуктів асортименту дитячої молочної кухні спільним для всіх захворілих був сир. У процесі розслідування причин ви­никнення даного епідемічного спалаху вивче­ні усі можливі фактори та шляхи передачі збудника, проведено дослідження 10 проб хар­чових продуктів, 14 змивів — результати від'ємні, 1 проба питної води — відповідає ви­могам держстандарту. Комплексна перевірка виявила ряд порушень щодо дотримання санітарно-гігієнічного режиму з боку праців­ників закладу.

Враховуючи підозру на задіяність продук­ції дитячої молочної кухні як причини захво­рювання дітей, з 21.01.03 р. її роботу було припинено та заборонено реалізацію вже ви­готовленої продукції.

З метою встановлення джерела інфекції проведено бактеріологічне обстеження 23 пра­цівників молочної кухні та роздавальних пунктів на наявність збудників групи кишко­вих інфекцій та на патогенний стафілокок (ре­зультати негативні). Було проведено дослід­ження фекалій цих працівників за допомогою латекс-тесту, у двох осіб (санітарка та дієт­сестра ) виявлено ротавірусний антиген. Після консультації інфекціоніста їм встановлено діагноз: стерта форма ротавірусної інфекції.

«Гніздове» забруднення продукції, можли­во, відбулося через недодержання правил осо­бистої гігієни на кінцевому етапі приготуван­ня сиру інфікованими працівниками, оскіль­ки вони приймали участь у цьому процесі. Са­ме «незначне» забруднення призвело до того,що захворіло тільки 29 дітей із 429, які вико­ристовували продукти молочної кухні.

Даний спалах ще раз підкреслив актуаль­ність проблеми ротавірусної інфекції, пока­зав, яку значну роль відіграє доросле населен­ня в її епідемічному процесі, висвітлив про­блеми, які постають перед медичними праців­никами щодо діагностики вірусних кишкових інфекцій. У повсякденній роботі лікарям бра­кує чутливих і дешевих методик для виявлен­ня ротавірусу у хворих, контактних осіб, за­безпечення моніторингу за циркуляцією ро-тавірусу в об'єктах довкілля, на підставі яких можна об'єктивно оцінити епідемічну ситуа­цію та забезпечити відповідні протиепідемічні та профілактичні заходи.

Висновки

У зв'язку з відсутністю відповідних діаг-ностикумів дослідження проб харчових про­дуктів, що готувались на молочній кухні, на наявність ротавірусного антигену проведено з використанням латекс-тесту, який розрахо­ваний на діагностику ротавірусної інфекції у хворих в гострому періоді захворювання. По­зитивних знахідок не виявлено.

Своєчасне проведення протиепідемічних заходів дозволило локалізувати спалах у ме­жах інкубаційного періоду та попередити роз­повсюдження збудника інфекції у домашніх осередках.

Список літератури

1. Васильев Б.Я., Васильева Р.И., Лобзин Ю.В. Острые кишечные заболевания: Ротавирусы и ро-тавирусная инфекция. СПб.: Лань, 2000. 268 с.

2. Булавка Л.В., Бондаренко В.І., Задорожна В.І. та ін. Роль об'єктів довкілля у розповсюдженні ротавірусної інфекції. Довкілля та здоров'я 2002; червень: 35-38.

3. Васильев Б.Я., Москвин А.А., Семенов Н.В. и др. Молекулярная эпидемиология ротавирусов, циркулировавших среди населения Санкт-Петербурга в период с 1986 по1991 г. Вопросы вирусологии

1995; 3: 126-129.

4. Asmah R.H., Green J., Armah G.E. et al. Rotavirus G and P genotypes in rural Ghina. J. Clin. Micro-

biol. 2001; 5: 1981-1984.

5. Chan P.K., Tam J.S., Nelson EA. et al. Rotavirus infection in Hong Kong: epidemiology and esti­mates of disease burden. Epidemiol. Infect. 1998; 6: 321.

6. Kelkar S.D., Purohit S.G., Simha K.V. Prevalence of rotavirus diarrhoea among hospitalized chil­dren in Pune, India. J. Med. Res. 1999; Apr.: 131-135.

7. Новикова Н.А., Епифанова Н.В., Макеева Л.В., Кашников А.Ю. Многолетние наблюдения за циркуляцией ротавирусов в Н. Новгороде с использованием молекулярно-генетических методов. Журн. микробиол., эпидемиол. и иммунобиол. 1998; 3: 21-23.

8. Черкасский Б.Л. Современные особенности эпидемиологии кишечных инфекций в Российской Федерации. Эпидемиол. и инфекц. болезни 1997; 5: 12-15.

9. Дмитриева Г.М., Тутынин В.Д., Тутынина Л.В. и др. Эпидемиологическая характеристика вспышки острых кишечных инфекций ротавирусной этиологии в г. Красноярске. Мат. VIII съезда Всероссийск. общества эпидемиологов, микробиологов и паразитологов (26-28 марта 2002 г., г. Моск­ва). М., 2002: 33-34.

ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ВСПЫШКИ РОТАВИРУСНОЙ ИНФЕКЦИИ В г. КИЕВЕ А.В. Кракович

Впервые в Украине описана пищевая вспышка ротавирусной инфекции среди детей первых двух лет жизни. Вспышка связана с употреблением детского питания, приготовленного на молочной кух­не. Источником инфекции послужил персонал, который участвовал в технологическом процессе при­готовления пищи. Этиологическая роль ротавируса была подтверждена лабораторно.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа