Автор неизвестен - Анатолій якович циганенкодо 75-річчя від дня народження - страница 28

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Выводы

1. Основное значение в эпидемическом процессе холеры на Украине имеет вспышеч-ная заболеваемость.

2. Вспышки холеры в Керчи и в Симферо­поле имеют общие закономерности и отличи­тельные особенности эпидемического процесса.

3. Относительно большое количество виб-риононосителей во время вспышки в Керчи может свидетельствовать о циркуляции сла­бо- или авирулентных штаммов, которые ут­ратили токсигенные свойства в условиях вод­ных объектов Украины.

4. Сезонная обусловленность возникнове­ния вспышек холеры в Украине, несмотря на возможные круглогодичные завозы, предпо­лагает формирование в водных экосистемах определенных благоприятных условий для реализации механизма «запуска» эпидемиче­ского процесса путем активации и накопле­ния возбудителя.

вибрионов из объектов окружающей среды; преобладанием легких и среднетяжелых кли­нических форм, при этом удельный вес тяже­лых форм составлял около 20 %; для обеих вспышек начальным фактором передачи ин­фекции послужила вода, затем были реализо­ваны контактно-бытовой и пищевой пути пе­редачи.

Керченская вспышка обусловлена водо­пользованием, Симферопольская — водопо-треблением; в социально-профессиональном составе больных холерой в Керчи преобладали школьники и работающее население, в Симфе­рополе — неработающие и бомжи; в Симферо­поле имели место внутрибольничные вспыш­ки с заболеваниями среди медицинских работ­ников и пациентов психбольницы. Во время вспышки в Керчи отмечалось большее количе­ство вибриононосителей по отношению к боль­ным; от больных и носителей было выделено 9 % (12) культур холерных вибрионов серо-группы Инаба, в Симферополе — 0,5 % (1).

Таким образом, в результате проведенно­го сравнительного эпидемиологического ана­лиза выявлены как общие закономерности

Список литературы

1. Москвитина ЭА., Ломов Ю.М., Беспалов А.И. и др. Седьмая пандемия холеры: характеристика современного период: Холера. Ростов-на-Дону, 2003: 24-31.

2. Хайтович А.Б., Дорофеев ЮА Холера в Крыму. Симферополь, 1996: 28.

3. Лукашевич Н.В., Могилевский Л.Я. Мировое распространение холеры и ее эпидемиологические особенности в Украине: Епідеміологічний нагляд за карантинними i паразитарними захворюваннями та їх профілактика в Україні. Одесса-АстроПринт, 2000: 105-109.

4. Могилевский Л.Я., Дронова И.Ю., Лукашевич Н.В. и др. Влияние санитарно-коммунального бла­гоустройства городов на распространение холеры в Украине: Холера. Ростов-на-Дону, 2003: 85-87.

5. Морозов В.В. Организация и проведение противохолерных мероприятий во время вспышки хо­леры в Казани в 2001 году: Холера. Ростов-на-Дону, 2003: 79-83.

6. Москвитина ЭА., Ломов Ю.М., Голубев Б.П. и др. Вспышка холеры в г. Вилково Одесской об­ласти в 1991 году: Холера. Ростов-на-Дону, 1992: 44-47.

7. Беляков В.Д., Яфаев Р.Х. Эпидемиология. М.: Медицина, 1989. 407 с.

8. Лакин Г.Ф. Биометрия. М.: Высшая школа, 1980. 291 с.

9. Короленко Е.С., Хайтович А.Б., Леженцев Б.Н. и др. Эпидемиологическая характеристика вспышки холеры в Крыму. Журн. микробиологии. М., 1996; 4: 115-118.

ЕКОЛОГО-ЕШДЕМЮЛОПЧШ ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ СПАЛАХІВ ХОЛЕРИ НА УКРАЇНІ Л.С. Кїр'якова

Виконано порівняльний аналіз двох спалахів холери, які виникли в близьких природних умо­вах, але у різні періоди часу (на прикладі спалахів у Криму у 1970 та у 1994 рр.).Визначено, що спа­лахи мають закономірності — літньо-осінню сезонність, водний фактор передачі, зв'язані із завозом холери з інших країн, а також відмінності — по характеру реалізації шляхів передачі, протягу спа­лахів, групам ризику. Встановлений вплив на особливості епідемічного процесу холери соціально-економічних умов.

Ключові слова: холера, захворюваність, спалах.

ECOLOGICAL AND EPIDEMIOLOGICAL FEATURES OF CHOLERAS OUTBREAKS IN UKRAINE

L.S. Kiriyakova

The analysis of two outbreaks of cholera is spent which have arisen in similar natural conditions, but in the various periods of time (on an example of flares in Crimea in 1970 and 1994) — was carried. Is revealed, that the outbreaks have laws — summer-autumn seasonal prevalence, water factor of transfer, are connected to delivery of a cholera from other countries; the differences — on character of realization way of transfer, current of outbreaks, groups of risk. The influence on feature of epidemic process of a cholera socially-economic conditions is established.

Key words: cholera, morbidity, outbreak.

ГІГІЄНІЧНА ДІАГНОСТИКА СТАНУ ЗДОРОВ'Я ТА ПСИХОСОМАТИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ СОЦІАЛЬНО ДЕЗАДАПТОВАНОЇ МОЛОДІ

В.О. Коробчанський, С.В. Вітріщак

Харківський державний медичний університет Луганський державний медичний університет

В аналітичному огляді розглядається вельми актуальна для України проблема психо­фізіологічної та психогігієнічної реабілітації дітей та підлітків, які належать до соціаль­но незахищених груп населення. Обґрунтовується, що основним напрямом вирішення проблеми є гігієнічні заходи з первинної профілактики психосоматичних донозологіч-них розладів на основі їхньої гігієнічної діагностики. Ключові слова: донозологія, здоров'я дітей та підлітків, реабілітація.

Однією з провідних соціально зумовлених проблем сьогодення є формування здорової, дієздатної молоді. Ініціативна здорова особис­тість, орієнтована на отримання позитивного морального та матеріального результату влас­ної праці, є суб'єктом прогресивних соціаль­них переутворень. Людина хвора, соціально дезадаптована — не тільки тягар для еконо­міки держави, але й приклад недосконалої си­стеми виховання, освіти, охорони здоров'я та правопорядку.

У зв'язку з цим міжгалузевою комплекс­ною програмою «Здоров'я нації» передба­чається наукове обґрунтування та розробка сучасних заходів медичної психофізіологічної та психогігієнічної реабілітації дітей, підліт­ків та молоді які належать до соціально неза-хищених верств населення [1]. Це діти та під­літки із неблагополучних сімей і неповних ро­дин, діти-сироти і діти, що залишилися без батьківського опікування, які мешкають в со­ціально несприятливих родинах, у дитячих будинках, школах-інтернатах, притулках для неповнолітніх, або ведуть безпритульний спо­сіб життя.

Останнім часом в Україні значно збільши­лась частота захворювань серед дитячого на­селення. Причиною цього є суттєве погіршен­ня соціально-економічних умов життя та еко­логічної ситуації. Зв'язок стану здоров'я дітей та підлітків із ступенем їхньої соціальної адаптації або дезадаптації безпосередній. За даними статистики, показники здоров'я дітей із соціально неблагополучних сімей значно поступаються показникам їхніх однолітків, які проживають в нормальних умовах [2, 3].

На сьогоднішній день можна впевнено стверджувати, що існує декілька чинників, які зумовлюють погіршення стану здоров'я соціально дезадаптованої молоді.

За даними МВС і Центру профілактики та боротьби зі СНІДом і наркоманією, в Україні постійно зростає кількість неповнолітніх спо­живачів алкогольних напоїв і наркотичних засобів, а також безпосередньо зв'язана із ци­ми шкідливими звичками кількість ВІЛ-інфі-кованих неповнолітніх громадян [4-7].

До ряду соціальних явищ, які сприяють погіршенню морально-психічного стану та фі­зичного здоров'я підростаючого покоління на­лежать економічна нестабільність у суспільст­ві, відсутність діючих законів і нормативних документів з питань прав і обов'язків дітей та підлітків, психологічна неготовність багатьох прошарків населення до сприйняття ринко­вих відносин і, як наслідок, стимуляція пере­живань молоддю власної невизначеності у суспільстві, невпевненість у майбутньому.

Наведені соціальні негаразди та їхні нега­тивні індивідуальні та популяційні наслідки найбільш гостро відбиваються на стані соціаль­но незахищених прошарків молоді, соціальна дезадаптація якої є підставою для загострен­ня криміногенної ситуації в країні [8-11].

Інша розповсюджена причина соціальної дезадаптації молоді і як наслідок такого яви­ща, як безпритульність, — криза сім'ї. На думку ряду авторів, це явище є наслідком ін­формаційного глобалізму, воно охоплює близько 57 % обстежених дітей і пояснюється такими факторами, як фінансовий дефіцит і матеріальні нестатки, відсутність власного житла, батьківські негаразди та конфлікти, непідготовленість молодих людей до сімейно­го життя та виховання дітей [12, 13].

Таким чином, у суспільстві, яке сьогодні відрізняється конфліктністю міжособистіс-них і міжгрупових стосунків, загостренням суперечностей, підліток легко потрапляє в си­туацію соціальної та психічної дезадаптації.

Діти, які живуть у бідності та соціально незахищені, відстають у розвитку, пізніше на­бувають шкільної зрілості, ряд із них відріз­няється вираженою перинатальною патоло­гією, підвищеною частотою малих аномалій розвитку, уродженими вадами розвитку, со­матичною патологією [14].

Соціальні негаразди останнього часу сприя­ли певним змінам у структурі захворювань ді­тей. Помітно збільшилась кількість нервово-психічних розладів серед них. Вказана група за­хворювань, яка раніше в структурі хвороб зай­мала 7-9 місце, в останні роки перемістилась на 4 місце — через збільшення частоти неврозів і неврозоподібних станів [4]. Це пов'язано з ві­домим фактом, що у дітей, які проживають у складних і надзвичайних умовах, значно зміню­ються нервово-психічний стан і поведінка [15, 16], формується специфічний комплекс реакцій донозологічного характеру.

Зниження рівня стійкості організму до факторів ризику веде до появи такої специфіч­ної форми реагування організму, як медико-соціальний стрес з вірогідним розвитком донозологічних станів захворювань [17, 18].

За сучасними уявленнями, розвитку сома­тичної патології серед неповнолітніх передує так званий трофологічний синдром, коли дис­гармонійний фізичний розвиток сприяє зни­женню функціональних резервів організму

[19-22].

Соматологічна захворюваність є однією з маніфестних ознак загальної захворюваності. Це ствердження базується на поліетіологічнос-ті стоматологічної патології та широкому спектрі її ускладнень, до яких відносяться рев­матизм, хвороби нирок, очей, опорно-рухово­го апарату та ін. У виникненні стоматологіч­ної патології у дітей, зокрема найбільш по­ширеної хвороби — карієсу зубів, суттєву роль відіграють несприятливі фактори антенаталь­ного періоду, насамперед матеріально-побутові умови мешкання та родинний стан [23].

Як відомо, найважливішим критерієм стану здоров'я дитячого населення є фізичний розвиток, який характеризує процеси зро­стання і становлення організму дитини. Важ­ливість даної проблеми пояснюється необхід­ністю прогнозування здоров'я популяції, від якої в майбутньому залежатимуть трудовий, інтелектуальний, оборонний потенціали, а та­кож відтворення та здоров'я майбутніх поко­лінь [24, 25].

За даними [26], у середньому діти з небла-гополучних сімей відстають у фізичному роз­витку приблизно на 1,3 роки. При цьому зі збільшенням віку відставання зростає. Так, на 8-му році життя у хлопчиків розвиток відпові­дає 19,2 міс, у дівчаток — 15,0 міс. Автори [26] припускають, що фізичний розвиток ді­тей із соціально-неблагополучних сімей зале­жить не стільки від екологічних особливостей місця мешкання, скільки від впливу негатив­них факторів нездорового способу життя, се­ред яких провідна роль належить асоціальним формам поведінки батьків дитини. Соціальна і психологічна дезадаптація дітей виявляєть­ся у відсутності їхньої самостійності, нездат­ності приймати відповідальні рішення, схиль­ності до навколишнього негативного впливу, асоціального поводження, розмитості уявлень щодо свого майбутнього, відсутності навичок повсякденного життя, слабкій професійній орієнтації та схильності до безпритульності.

Отже, як свідчать дані літератури, соціаль­но дезадаптовані і, насамперед, безпритульні діти характеризуються рядом специфічних не­гативних рис, що потребують психогігієнічної та суто медичної корекції. Вони відстають від однолітків не тільки у фізичному, а й у пси­хоемоційному розвитку, у них частіше фор­мується хронічна патологія [27, 28]. Адапта­ційні можливості цих дітей знижені. В процесі навчання у них виникають труднощі щодо за­своєння знань, вмінь і формування навичок. Відмічаються порушення мислення.

Як свідчить науковий досвід, ці діти, на жаль, належать до поширеної групи населен­ня, що перебуває в преморбідному стані, який відзначається високим ступенем ризику що­до розвитку стійких патологічних проявів психічного та соматичного характеру.

Виділяють два види преморбідних станів: 1) справжні, коли людина практично здоро­ва, а діагноз випереджає захворювання (доклі-нічний атеросклероз, переддіабет і ін.); 2) ко­ли є істотні розлади з боку суб'єктивних і об'єктивних даних, а констатація стану пре-морбідності базується на накопиченні протя­гом багатьох років досвіду клінічних спосте­режень, клініко-анатомічних зіставлень, що підтверджує, що розлади є провісниками більш серйозної і самостійної в нозологічному відношенні патології. Тому значення пробле­ми саногенезу для дослідження станів перед-хвороби, ранньої діагностики, лікування і по­передження хвороб велике.

Сутність передхвороби полягає в зниженні активності тих або інших саногенетичних меха­нізмів і розладі координації їхніх комплексів.

Ряд авторів вважає, що до числа чинників ризику розвитку преморбідних станів можна віднести комплекс показників, які характери­зують медико-генетичний статус батьків (вік матері під час народження дитини, стан здо­ров'я батьків, родинний анамнез і ін.), а також екологічні і соціальні чинники (несприятливі житлово-побутові умови, соціальний статус батьків, вік надходження дитини в дитячий дошкільний заклад і школу та ін.) [29].

Одним з провідних напрямків поперед­ження захворювань серед дітей та підлітків є первинна профілактика патологічних станів, засоби якої вже в дитинстві дозволяють попе­редити ті захворювання, які можуть розвива­тися в підлітковому та зрілому віці [30].

Первинна профілактика повинна будува­тися на даних, одержаних під час донозологіч-ної діагностики стану здоров'я, яка полягає у визначенні порушення функцій на етапі перед-хвороби [31]. При цьому метою донозологічної діагностики є своєчасна корекція та відповідна компенсація порушеної функції, що здатна по­передити або зупинити генералізацію пато­логічних процесів, обмежити їх локальними адаптаційно-компенсаторними явищами, зве­сти до мінімуму «ціну» адаптації.

Корекція донозологічних станів у залеж­ності від ступеня їхнього прояву проводиться за допомогою здоров'язберігаючих заходів по­переджувального, коректуючого або віднов-лювального характеру [32].

Усі три типи профілактичних заходів мо­жуть бути застосовані під час гігієнічної ко­рекції функціонального стану організму. У зв'язку з цим можна окремо визначити захо­ди, спрямовані на корекцію психічного та со­матичного станів організму.

У першому випадку комплекс заходів по­винен орієнтувати особистість на позитивне ставлення до суспільства, родини, навчання, праці, здорового способу життя та негативне до факторів ризику. Для корекції соматично­го стану слід оптимізувати фізіологічні функ­ції дезадаптованих дітей та підлітків, норма­лізувати процеси обміну. Засобами вирішення цієї проблеми є організація імунопрофілак­тики серед молоді груп ризику, нормалізація раціону харчування та дотримання його режи­му. Важливим інтегральним компонентом нормалізації стану здоров'я є регулярна учбо­ва та трудова діяльність, орієнтована на отри­мання позитивного результату.

Таким чином, використання оздоровчих режимно-організаційних чинників у дитячих домах і притулках для неповнолітніх в поєд­нанні з імунопрофілактикою та психопрофі­лактичними заходами є основою гігієнічної корекції та психосоматичного стану соціально дезадаптованої молоді.

Список літератури

1. Міжгалузева комплексна програма «Здоров'я нації» на 2002-2011 рр. К., 2002. 88 с.

2. Медведев В.П., Анисимова С.М., Куликов А.М. и др. Вопросы подростковой патологии: Уч. посо­бие. Л., 1990. 70 с.

3. Выхристюк О.Ф., Самсыгина ГА Охрана здоровья детей из социально неблагополучных се­мей. Рос. мед. журн. 2000; 2: 10-14.

4. НедількоВ.П.,БарилякІ.Р., СкибанГ.В., ТураєваН.М., БичковаГ.М.,ШеметунО.В. Генетичні, соціально-гігієнічні особливості та стан здоров'я дітей, схильних до соціально-негативної поведінки. Перинатол. та педіатр. 2001; 3: 3-7.

5. Арбузова В.Н., Проскурина Т.Ю. Клинико-психологические особенности школьной дезадапта­ции у старшеклассников. Охрана здоровья детей и подростков. К., 1992; 23: 110-113.

6. Lloyd I., Iellinek M.S. Screening for psychosocial dysfunction in pediatric patients. Clin. Pediatr. 1995;

1: 18-24.

7. Королев В.В. Психические отклонения у подростков-правонарушителей. М.: Медицина, 1992.

206 с.

8. Eisenberry L. The psychosocial health of child, a global view. Int. Child Health. 1996; 7: 78.

9. Арбузова В.М. Медичні та соціально-психологічні аспекти формування поведінки у дітей та підлітків. Охрана здоровья детей и подростков: Респ. межвед. сб. 1996; 25: 68-70.

10. Северный А., Брутман В. Психосоциальная инвалидизация детей и подростков. Врач 1994; 3:

53-54.

11. Сміян І.С., Ліщенко Н.О., Левенець С.С. Особливості поширеності тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотики серед підлітків. Педіатр., акуш. та гінекол. 2002; 1: 40-41.

12. Вітріщак С.В. Проблеми формування контингенту «дітей вулиці». Укр. мед. альманах 2003;

2: 12-13.

13. Подростковая медицина: Руководство для врачей. Под ред. Л.И. Левиной. СПб.: Спец. литера­тура, 1999. 731 с.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа