Автор неизвестен - Анатолій якович циганенкодо 75-річчя від дня народження - страница 30

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Проведенные исследования и обнаружен­ные нами особенности реакции школьников на различные ФВО дали возможность обосно­вать их гигиенические принципы регламента­ции, к числу которых относятся:

учет возрастных анатомо-физиологиче-ских особенностей детского организма и, пре­жде всего, уровня развития зрительной систе­мы, изменений психофизиологического со­стояния и т. п., введение возрастной предна­значенности данной продукции;

• приоритет обеспечения минимального напряжения органов и систем детского орга­низма в процессе пользования ФВО;

• установление оптимальных параметров оформления ФВО, предназначенных для де­тей и обеспечивающих их максимальную ви­зуальную безопасность;

• интегральный и комплексный характер оценки ФВО, сочетающий использование эрго­номических, психологических и других подхо­дов для обоснования гигиенического заключе­ния о характере воздействия на организм;

• использование в случае необходимости непосредственной апробации ФВО в виде на­турного эксперимента;

• использование методик исследователь­ского и нормативного прогнозирования для оценки характера последствий влияния ФВО на детей.

Данные принципы носят общий характер и могут быть использованы, при соответствую­щей интерполяции, как основа для развития методологических подходов к регламентации отдельных визуально действующих факторов.

Так, результатом практической реализа­ции предлагаемых принципов стал ДСанПіН «Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей», разработанный по заданию МЗ Украи­ны [10]. В нем был применен принцип возрас­тной градации данного вида продукции для де­тей (выделено 4 возрастные группы). При этом впервые специально установлена группа лите­ратуры для детей дошкольного возраста, нор­мативы для которой характеризуются наи­большей жесткостью, основная цель кото­рой — профилактика зрительного переутомле­ния в процессе чтения. Основой профилакти­ки визуально-агрессивного влияния издатель­ской продукции является использование с за­щитной целью гигиенически обоснованных элементов оформления текста. Впервые введен комплексный подход к оценке издания, не ог­раничивающийся экспертизой издательского оформления, а дополняющийся натурной ап­робацией книги с применением комплекса раз­личных методик. Это позволяет объективизи­ровать получаемую информацию, более четко оценивать систему «читатель-книга». Исходя из этого, окончательный вывод о возможном влиянии визуального издательского фактора на ребенка делается в виде прогноза удобочи­таемости, основанного на комплексной оцен­ке и балансе позитивных и негативных факто­ров. Такой подход, соответствующий требова­ниям к нормативному прогнозированию, по­зволяет перейти к более гибким схемам оцен­ки, использовать предлагаемые принципы в случае появления новых, оригинальных видов изделий для детей.

В развитие предложенных гигиенических принципов была разработана схема прогности­ческой оценки электронных игровых уст­ройств, позволяющая быстро и объективно дать им комплексную оценку, определить ха­рактер влияния на организм пользователей [11]. Предлагаемая схема основана на методи­ке альтернативной экспертной оценки, предпо­лагающей качественную характеристику оце­ниваемых признаков, с последующим расче­том интегрального критерия — «индекса безо­пасности». Достоинство такого подхода заклю­чается в том, что он позволяет использовать в анализе качественные и количественные пока­затели, формулировать вопросы по принципу «наличие — отсутствие», «соблюдение — несо­блюдение». Это позволяет достаточно широко оценивать игровые средства отображения ин­формации, вводить в экспертную систему не только стандартные нормативные показатели,но и результаты апробационных исследований, эргономические параметры и т. п. В результа­те мы получаем интегральный критерий, ко­торый может быть сравним с критерием удо­бочитаемости, используемым при оценке пе­чатной продукции для детей.

ских принципов профилактики воздействия визуальной агрессии на школьников, а их практическая реализация с использованием методик нормативного прогнозирования дала возможность разработать документы, позво­ляющие не только оценивать возможное аг­рессивное воздействие, но и проводить необ­ходимые профилактические мероприятия.

Таким образом, наши исследования яви­лись физиологической основой гигиениче­

Список литературы

1. Богатырева Р.В., Горбань Е.И., Гойда Н.Г. и др. Состояние и перспективы развития научных исследований по охране здоровья детей школьного возраста и подростков. Актуальні проблеми охоро­ни здоров'я дітей шкільного віку і підлітків: Мат. конф. Харків, 1997: 10-12.

2. Кривоносов М.В., Подригало Л.В., Чеховская И.Н., Тютюнник И.В. Особенности визуального окружения современных школьников. Эксперим. и клин. медицина 2002; 4: 123-126.

3. Кривоносов М.В., Подригало Л.В. Гигиеническая оценка взаимосвязи состояния зрительной сис­темы и визуального окружения. Медицина сегодня и завтра 2003; 2: 136-139.

4. Подригало Л.В. Взаимосвязь факторов визуального окружения и особенностей здоровья совре­менных школьников. Гигиена населенных мест. К., 2001; 38, 2: 357-361.

5. Кочина МЛ,, Подригало Л.В., ЯворскийА.В., Синайко В.М. Особенности реакции школьников при чтении текстов с различными показателями оформления. Укр. вісник психоневр. 1999; 7, 4 (22): 55-57.

6. Давыдова Л.Е. Компьютерные игры: психологический анализ. Вісник Харківськ. ун-ту. Серія «Психологія», 2001; 517: 35-38.

7. Кривоносов М.В., Подригало Л.В., Чеховська І.М. та ін. Ігрові засоби відображення інформації та деякі показники гомеостазу організму школярів. Експерим. та клін. фізіологія і біохімія 2002; 4

(20): 82-84.

8. Подригало Л.В. Комплексная оценка влияния компьютерной игры типа Doom 2 на организм школьников. Гигиена населенных мест. К., 2000; 37: 486-489.

9. Подригало Л.В., Чеховская И.Н., Мителева Т.Ю. и др. Гигиеническая оценка контрастного зре­ния школьников в условиях действия различных электронных развлечений. Медицина сегодня и зав­тра 2003; 3: 85-88.

10. Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей. ДСанПіН 5.5.6.084-02. К., 2002. 22 с.

11. Оцінка та прогнозування впливу ігрових засобів відображення інформації на стан здоров'я шко­лярів. Методичні рекомендації. Укладачі: О.А. Бесєдіна, Г.М. Даниленко, М.В. Кривоносов, Л.В. Под-рігало. Харків, 2003. 20 с.

ГІГІЄНІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРИНЦИПІВ ПРОФІЛАКТИКИ НЕСПРИЯТЛИВОЇ ДІЇ СУЧАСНИХ ФАКТОРІВ ВІЗУАЛЬНОГО ОТОЧЕННЯ ШКОЛЯРІВ М.В. Кривоносов, Л.В. Подрігало

Вивчено вплив факторів візуального оточення на здоров'я школярів, підтверджено агресивний вплив, що сприяє напрузі і зриву адаптації, формуванню донозології. Обґрунтовані гігієнічні принципи профі­лактики, на підставі яких розроблені вимоги до оцінки і прогнозування впливу оцінених факторів на здоров'я школярів.

Ключові слова: здоров'я школярів, візуальне навантаження, профілактика.

HYGIENIC SUBSTANTIATION OF PRINCIPLES OF THE MODERN FACTORS OF SCHOOLCHILDREN'S VISUAL ENVIRONMENT UNFAVORABLE EFFECT PROPHYLAXIS M.V. Krivonosov, L.V. Podrigalo

The influence of the factors of a visual environment on schoolchildren's health is investigated, the aggressive effect promoting exertion and frustration of adaptation, shaping prenosology is confirmed. The conducted researches have enabled to substantiate hygienic principles of prophylaxis, based on the requests to the evaluation and forecasting of influence of the appreciated factors for the schoolchildren's health are developed.

Key words: health schoolchildren, visual load, prophylaxis.

ВНЕСОК ВЧЕНИХ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

УНІВЕРСИТЕТУ СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА

У РОЗВИТОК ЕПІДЕМІОЛОГІЇ В УКРАЇНІ

Ю.Д. Гоц, М.М. Колесников, І.В. Радул

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ

Дан історіографічний опис робіт вчених медичного факультету Київського університету. Науково-експериментальні дослідження цих вчених з мікробіології, загальної патології, патологічної анатомії, гігієни заклали основи для розвитку теоретичної і практичної протиепідемічної роботи. Вчені зробили величезний внесок у боротьбу з такими інфекційними хворобами, як холера, чума, малярія, сибірка, паразитарні тифи тощо. Ключові слова: інфекційні хвороби, вчені, протиепідемічні заходи.

Розвиток епідеміології в Україні сповне­ний драматизму, самопожертви та мужності, високого гуманізму вчених, які присвятили своє життя боротьбі з епідеміями інфекційних захворювань. Жили вони в різний час, працю­вали в різних галузях медицини, але спільним у них була любов до свого народу, відданість медицині, бажання захистити людей від спус­тошливих епідемій.

У Київському університеті посаду першо­го керівника кафедри державного лікарезнав-ства (1842-1853) займав проф. І.Ф. Леонов (1809-1854), якого у 1830 р. було відзначено «за старанність» у боротьбі з холерою в Харко­ві та Кременчузі діамантовим перснем. Нев­довзі після призначення на цю посаду проф. І.Ф. Леонов з власної ініціативи під час кані­кул об'їхав Волинську губернію з метою вив­чення сибірки, яка була на той час широко розповсюджена [1, 2].

Проф. Х.Я. Гюббенет (1822-1873), ад'юнкт кафедри державного лікарезнавства [1, 2] Ки­ївського університету, приймав активну участь у боротьбі з холерою [3] і сифілісом [4] у Києві в 1814 р., описав холерну епідемію того часу [5]. Ця робота була надрукована російською і ні­мецькою мовами і отримала позитивну оцінку.

Водночас з розгортанням у Києві тимча­сових інфекційних лікарень було створено Вчений комітет із професорів відкритого в жовтні 1841 р. медичного факультету Київсь­кого університету. Перед Вченим комітетом, як свідчать архівні матеріали, було поставле­но таке завдання: «лечение больных и объек­тивное изучение болезни». Наслідком прове­деної роботи стала колективна праця «Меди­цинский отчет о холерной эпидемии в Киеве в

1847 г.» [6].

Авторитетний на той час петербурзький літопис «Отечественные записки» у 1848 р. писав: «Отчет, составленный из работ этих ученых, не ставя окончательного решения ис­следованных ими вопросов, по богатству и точности собранных в нем фактов представля­ет собой один из важнейших документов для последующих обобщений проблемы, которая приобрела такое огромное значение для всей Европы» [1, 6].

Проф. В.Т. Покровський (1838-1877), за­відувач кафедри спеціальної патології і тера­пії з госпітальною клінікою (1866-1877) Ки­ївського університету [1, 7, 8], проводив ак­тивну боротьбу з епідеміями тифу. Він пер­шим встановив, що поворотний тиф є само­стійним захворюванням, а не різновидом ви­сипного та черевного. У 1877 р. проф. В.Т. По-кровський, очолюючи боротьбу з тифозною епідемією в Києві, заразився на висипний тиф і помер на 39-му році життя [9].

Проф. Г.М. Мінх (1835-1896) займав по­саду завідувача кафедри патологічної анато­мії Київського університету в 1876-1895 рр. [1, 10]. Він відомий як автор класичних робіт про проказу, яку він досліджував, приймаю­чи участь у спеціальних експедиціях до Хер­сонської та Таврійської губерній і Туркеста­ну (1880-1885), а також Єгипту та Палести­ни (1890) [11]. У 1879 р. він вивчав епідемію чуми в с. Ветлянці Астраханської губернії [12], обстежував прикордонні райони Персії і Кавказу з метою пошуку причин поширення епідемії. Він перший визначив важливий для епідеміології факт, що кишкова і легенева форми сибірки мають єдине походження.

Г.М. Мінх з великою небезпекою для жит­тя вводив собі кров хворих на поворотний тиф, щоб довести її інфікованість. Йому і О.О. Мо-чутківському належить пріоритет у встанов­ленні заразності хворих на паразитарні тифи. Своїми самовідданими дослідами Г.М. Мінх зробив внесок до вивчення механізму передачі паразитарних тифів, що дало можливість роз­гадати їх епідеміологічну сутність ще в сере­дині 70-х рр. XIX ст.

Проф. В.А. Суботін (1844-1898) заснував першу в Україні кафедру гігієни, медичної по­ліції, медичної географії і статистики Київсь­кого університету і обіймав цю посаду протя­гом 1871-1893 рр. [1, 2]. У наукових роботах проф. В.А. Суботіна висвітлені розділи фізіо­логії, комунальної гігієни, гігієни харчуван­ня, епідеміології, організації санітарного на­гляду, дезінфекції, а також методика викла­дання гігієни [2]. Вчений був автором «Крат­кого курса гигиены» (1882 р.) — одного з пер­ших оригінальних посібників для студентів [13], а також «Записок по гигиене» (1884 р.).

Проф. М.А. Хржонщевський (1836-1906) працював завідувачем кафедри загальної пато­логії Київського університету у 1869-1887 рр. [1, 2]. У 1886 р. він організував і очолив «Ко­миссию народных медицинских чтений при Обществе киевских врачей», яка поклала по­чаток організаційним формам санітарної освіти населення нашої країни, відомий як ав­тор і редактор серії популярних брошур з пи­тань холери, чуми, туберкульозу.

Проф. В.В. Підвисоцький (1857-1913) очолював кафедру загальної патології Київсь­кого університету у 1887-1900 рр. [1]. Здобув світову славу як автор керівництва «Основы об­щей и экспериментальной патологии: Руково­дство к изучению физиологии больного чело­века». Книга витримала більше 20 видань і пе­рекладена на 17 іноземних мов. У лабораторії В.В. Підвисоцького вивчалися проблеми іму­нітету з позицій фагоцитарної теорії І.І. Меч­никова, проводилися пошуки та вивчення збудників інфекційних хвороб. Проф. В.В. Під-висоцький приймав активну участь в органі­зації боротьби з епідемією холери у Києві у 1892 р. і епідемією чуми в Одесі в 1910 р. Ши­роке визнання отримав його труд «К вопросу о морфологии холерного вибриона» [14].

Проф. В.В. Підвисоцький створив науко­ву школу патологів, мікробіологів і епіде­міологів, до якої увійшли О.О. Богомолець, Д.К. Заболотний, І.Г. Савченко, Л.А. Тарасе-вич, В.І. Таранухін та ін. [1].

Д.К. Заболотний (1866-1922), який почав свій науковий шлях у лабораторії В.В. Підви-соцького, зробив вагомий внесок до вчення про холеру, епідемії якої на той час палахкотіли у Росії. Він встановив високу чутливість ховра­ха до холерного вібріону і можливість імуніза­ції цієї тварини ентеральним шляхом [15]. Зго­дом, для визначення можливості застосуван­ня цього методу для людини, Д.К. Заболотний, на той час студент 4-го курсу Київського уні­верситету, провів дослід на собі і найближчих своїх однодумцях. В лабораторії В.В. Підви-соцького в Києві він вивчав ефективність вак­цинації через рот. Він імунізував вбитою нагріванням при 56 °С холерною культурою се­бе, І.Г. Савченко (пізніше відомого мікробіоло­га) і студентів Статкевича та О.В. Леонтовича (пізніше фізіолог, академік). Дослід було про­ведено зі всією суворістю і бездоганною точніс­тю. Про його результати самі автори розповіли так: «1 травня 1893 р. в 11.30 ранку після ней­тралізації шлункового соку 100 см3 1 % розчи­ну соди ми в присутності професорів і Ф.А. Ле­ша та інших співробітників лабораторії випи­ли по 0,1 см3 однодобової бульйонної культу­ри холерного вібріону. Щоб не було сумнівів у відношенні вірулентності вібріону, культура з цієї ж пробірки була введена двом кролям (од­ному 0,5 см3, іншому — 1 см3). Один з кролів загинув до вечора того ж дня, інший — вночі. Наше самопочуття протягом всього експери­менту було цілком задовільним» [15].

Цей експеримент довів, що за допомогою вакцинації через рот вбитою культурою мож­на попередити розвиток холери у людини, оскільки внаслідок вакцинації розвивається імунітет. Було також доведено наявність віб-ріоносійства у здоровому, імунному до холе­ри організмі.

Таким чином, було закладено основи вчен­ня, яке пізніше було підтверджене О.М. Без­редкою і отримало назву місцевого імунітету.

Проф. В.К. Високович (1854-1912) завіду­вав кафедрою патологічної анатомії Київсько­го університету в 1895-1912 рр. [1]. Свою нау­кову діяльність проводив головним чином в Україні. Він був керівником російської експе­диції з вивчення і боротьби з чумою в Індії. Не­одноразово очолював боротьбу з епідеміями чуми (Одеса, 1902;1910) і холери (Харків та інші міста України) [16-17].

У роботах, присвячених чумі і холері, В.К. Високович вирішував нові питання, які стосувались етіології, патології і епідеміології цих хвороб [15, 16]. Відомими є його роботи з вивчення теорії і практики вакцинації проти сибірки, черевного тифу тощо. В.К. Високо-вич розкрив природу хвороби, що називалась «золотухою», і довів її туберкульозну етіоло­гію (1890), відкрив збудника цереброспіналь-ного менінгіту.

В.К. Високович був одним із засновників Київського бактеріологічного інституту. До викладання патологічної анатомії він вклю­чив курс бактеріології, був засновником хар­ківської і київської школи мікробіологів.

Колеги по роботі характеризували його як видатного вченого, прекрасного педагога і про­гресивного громадського діяча. Ім'я В.К. Ви-соковича було відоме не лише в Росії та Украї­ні, але й за кордоном.

Проф. О.Д. Павловський (1857-1944) за­відував кафедрою хірургічної патології та те­рапії Київського університету протягом 1889­1912 рр. [1]. З його ініціативи у 1894 р. було організовано «Общество для борьбы с зараз­ными болезнями», створено одну з перших в країні пастерівських станцій, яку він і очо­лив. У 1896 р. він організував бактеріологіч­ний інститут, першим директором якого він був і до 1909 р. керував відділом сироваток.

Проф. О.Д. Павловський — автор більше 100 наукових робіт, присвячених вивченню вмісту в повітрі мікроорганізмів, механізму зараження на туберкульоз, риносклерому, па­тогенезу хірургічних інфекцій, вдосконален­ню методів виготовлення протидифтерійної сироватки і отриманню нових сироваток про­ти стрептококової інфекції, правця тощо.

Проф. В.Д. Орлов (1856-1919) завідував кафедрою гігієни Київського університету у 1893-1914 рр. [1, 2]. На кафедрі гігієни він організував у 1903 р. приват-доцентські кур­си з епідеміології, медичної статистики і со­ціальної медицини. Наукові роботи в почат­ковий період діяльності В.Д. Орлова присвя­чені дослідженню нічних притулків для бід­них людей у м. Казані, заразних хвороб у них, «голодного хлібу» тощо.

Проф. Ф.Г. Яновський (1850-1928), був одним із засновників київської терапевтичної школи [1]. У 1890 р. він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора меди­цини за темою «К биологии тифозных ба­цилл». З 1891 р. був приват-доцентом медич­ного факультету Київського університету з курсу клінічної мікроскопії та бактеріології. Він написав перший посібник з туберкульозу легень [18].

Проф. І.П. Скворцов (1847-1921) відомий як заслужений ординарний професор, приват-доцент кафедри гігієни з курсом епідеміології і санітарної поліції (1906-1917) Київського університету [1]. Читав приват-доцентський курс з епідеміології на кафедрі гігієни (1906­1917). Випустив ряд підручників з гігієни з епідеміологією [19, 20], книгу «К вопросу о борьбе с холерой» [21].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа