Автор неизвестен - Анатолій якович циганенкодо 75-річчя від дня народження - страница 31

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Академік А.В. Корчак-Чепурківський (1857-1947) завідував кафедрою загальної і соціальної гігієни Київського медичного інституту у 1918-1923 рр. [1, 22].

А.В. Корчак-Чепурківському належать роботи з історії земської медицини, епідеміо­логії і профілактики інфекційних хвороб, санітарної статистики. Він уклав першу но­менклатуру причин хвороб і смерті українсь­кою мовою [23] і таблиці смертності і трива­лості життя населення УРСР [24]. Він був ак­тивним учасником будівництва вищої медич­ної школи в Україні в 1918-1928 рр. [24]. Праці вченого з епідеміології дифтерії широ­ко відомі в Росії і в Україні. Він встановив пе­ріодичність епідемій дифтерії та їх антагонізм з епідеміями інших інфекційних хвороб.

Таким чином, вчені медичного факультету університету Святого Володимира внесли неоці­ненний вклад в розвиток епідеміології, зібрали багато фактів для розуміння причин виникнен­ня інфекційних хвороб, для наступних узагаль­нень проблем інфекційної патології та розроб­ки заходів щодо їх запобігання. Мужність, цілеспрямованість, наполегливість вчених-ме-диків є прикладом для сучасних лікарів, студен­тів, аспірантів, магістрів різного фаху.

Список літератури

1. Макаренко І.М., Полякова І.М. Біографічний словник завідувачів кафедр та професорів Націо­нального медичного університету (1841-2001). К.: Століття, 2001. 208 с.

2. Гончарук Є.Г. Становлення та розвиток кафедр медико-профілактичного профілю в Національ­ному медичному університеті (До 125-річчя заснування кафедри гігієни і 65-річчя заснування са­нітарно-гігієнічного факультету у Києві). Довкілля та здоров'я 1997; 3: 6-12.

3. Жуковський Л.З. Історії епідемії холери в Києві 1847 року. Agapit 2001; 4: 1-12.

4. ГюббенетХ.Я. Наблюдения над сифилитической болезнью. Военно-медицинский журнал, 1860;

2: 12-17.

5. ГюббенетХ.Я.Наблюдения над холерной эпидемией в Киевском военном госпитале. СПб., 1850.

154 с.

6. Вальтер А.П., Цыцурин Ф.С., Козлов Н.И. Медицинский отчет о холерной эпидемии в Киеве 1847 года. К., 1848. 203 с.

7. Бенюмов Ф.Я., КефелиЕ.И.,Макаренко И.Н. Выдающийся русский терапевт В.Т. Покровский.

Врач. дело 1952; 12: 1129-1132.

8. ЖуковскийЛ.И.В.Т. Покровский (1838-1877). Видатний вчений клініцист. К.: Здоров'я, 1974. 62 с.

9. Покровский В.Т. Эпидемия тифозных больных в Киеве. Университетские известия 1868; 6: 5-7.

10. Даль М.К. Григорій Миколаєвич Мінх (1835-1896). К.: Держмедвидав, 1956. 141 с.

11. МинхГ.Н. Проказа (Lepra Arabim) на юге России. Т. 1. К., 1890. 189 с.

12. Минх Г.Н. Чума в России. К., 1898. 193 с.

13. Субботин В.А. Краткий курс гигиены; Вып. 1. К.: Тип. К.Н. Милевского, 1882. 632 с.

14. Подвысоцкий В.В. К вопросу о морфологии холерного вибриона. Врач 1893; 23-24.

15. Дяченко С.С. Академик Д.К. Заболотный. Врач. дело 1950; 1: 4-8.

16. Высокович В.К. Чума. К., 1901. 314 с.

17. Высокович В.К. О причинах возникновения и развития холерной эпидемии в Киеве в 1907 г. Тр. Общества киевских врачей за 1906-1908 гг. Т. 9, 2: 27-31.

18. Яновский Ф.Г. Туберкулез легких. Москва-Петроград, 1923: М.-Л., 1931. 433 с.

19. Скворцов И.П. Гигиена с включением анатомии и физиологии человеческого тела. Харьков: Типография И.М. Варшавчика, 1887. 430 с.

20. Скворцов И.П. Основы гигиологии и гигиены: Краткий курс для студентов и врачей. М., 1900.

509 с.

21. Скворцов И.П. К вопросу о борьбе с холерой. К., 1907. 218 с.

22. Каган С.С. Видатний санітарний діяч України — академік АН УРСР О.В. Корчак-Чепурківсь-кий. (1857-1947). К.: Здоров'я, 1965. 78 с.

23. Корчак-Чепурківський О.В. Номенклатура хвороб. К., 1927. 496 с.

24. Корчак-Чепурківський О.В. Основні етапи будування і розвитку вищої медичної школи в Києві за перше десятиліття існування радянської влади на Україні. Укр. мед. вісті 1928; 9/10: 23-28.

ВКЛАД УЧЕНЫХ МЕДИЦИНСКОГО ФАКУЛЬТЕТА УНИВЕРСИТЕТА СВЯТОГО ВЛАДИМИРА В РАЗВИТИЕ ЭПИДЕМИОЛОГИИ В УКРАИНЕ Ю.Д. Гоц, М.М. Колесников, И.В. Радул

Дано историографическое описание работ ученых медицинского факультета Киевского универ­ситета. Научно-экспериментальные исследования этих ученых по микробиологии, общей патологии, патологической анатомии, гигиене заложили основы для развития теоретической и практической противоэпидемической работы. Ученые внесли огромный вклад в борьбу с такими инфекционными болезнями, как холера, чума, малярия, сибирская язва, паразитарные тифы и др.

Ключевые слова: инфекционные болезни, ученые, противоэпидемические мероприятия.

SCIENTIFICS OF MEDICAL FACULTY OF ST. VLADIMIR UNIVERSITY CONTRIBUTION IN UKRAINE

EPIDEMIOLOGY DEVELOPMENT

Yu.D. Gots, M.M. Kolesnikov, I.V. Radyl

The historiographic description of scientists works of the medical faculty by Kiev University their huge contribution to struggle against such infectious diseases as a cholera, a plague, a malaria, an antrax, parasitic typhusis so on enables to estimate. Scientific-experimental researches of these scientists on mi­crobiology, the general pathology, pathological anatomy, hygiene have put in main bases for development by the further theoretical and practical antiepidemical works.

Key words: infectious diseases, scientist, antiepidemiological actions

ІМУНОЛОГІЯ І АЛЕРГОЛОГІЯ

ДИНАМІКА ФОРМУВАННЯ ГУМОРАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ ПРИ ПЕРОРАЛЬНОМУ ВВЕДЕННІ ЛІПОСОМАЛЬНИХ

І МОДИФІКОВАНИХ ФОРМ СОМАТИЧНИХ АНТИГЕНІВ

ЗБУДНИКІВ ДИФТЕРІЇ ТА КАШЛЮКА

Є.М. Бабич, В.І. Білозерський, Ю.М. Краснопольський,

О.Б. Колоколова, А.В. Мартинов, Л.Г.Верезуб, В.М. Щетиніна,

Г.С. Чайка, Л.А. Ждамарова, Н.І. Скляр,

С.В. Калініченко, С.А. Мішукова

Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України, м. Харків

Показано, що пероральні ліпосомальні форми кашлюкових антигенів проявляють висо­ку ревакцинуючу активність після одноразового парентерального введення АКДП-пре-парату. Модифіковані соматичні антигени C. diphtheriae при пероральному прийомі за­безпечують створення грундімунітету, рівень якого у 32-64 рази перевищує захисні тит­ри протидифтерійних антитіл.

Ключові слова: збудники дифтерії та кашлюка, ревакцинація, грундімунізація, доза антигену, схеми щеплення, гуморальний імунітет, антитіла.

Актуальною задачею сучасної вакциноло-гії залишається створення ефективних профі­лактичних засобів проти найбільш поширених інфекційних захворювань. Одним із перспек­тивних напрямків цієї роботи є розробка непа-рентеральних вакцин, що задекларовано у прийнятій у 1990 р. програмі ВООЗ щодо ство­рення профілактичних препаратів. Непарен-теральні вакцини мають ряд переваг, як-то: низька токсичність, відсутність алергенних властивостей, формування імунітету в більш короткі строки, що дає можливість проведен­ня вакцинації в екстремальних умовах [1].

Метою даної роботи було вивчення імуно­генних властивостей ліпосомальних форм дифтерійного та кашлюкового антигенів, а та­кож модифікованих клітинних комплексів при різних схемах вакцинації.

Матеріал і методи. В роботі використані протидифтерійні препарати: дифтерійна фло-кулююча сироватка (240 АЕ); три зразки дифтерійної мікробної маси штаму Вейсензеє, стандартні дифтерійні (сер. 75 з титром 1 : 3200) та кашлюковий (з титром 1 : 6400) ді-агностикуми; вісім серій соматичних дифте­рійних антигенів, одержаних методами екст­ракції фізіологічним розчином (3 серії), ети-лендіамінтетраацетатом натрію (ЕДТА-№2, 4 серії), одна серія кашлюкового антигену; одержано три серії ліпосомальних форм диф­терійного соматичного препарату, одна серія ліпосомальної форми кашлюкової вакцини і одна серія із комерційної АКДП-вакцини.

Дослідження проведені на 25 кролях по­роди шиншила масою 3,0-3,5 кг, з них 10 тва­ринам вводили кашлюковий антиген, 15 — дифтерійний.

Соматичні антигени виділяли згідно з роз­робленою оригінальною схемою, що включає одержання цитоплазматичної субстанції з на­ступним проведенням екстракції за допомо­гою фізіологічного розчину та ЕДТА-№2 [2].

Концентрацію білка в соматичних антиге­нах визначали за методом Лоурі, вуглево­дів — Дюбуа, ліпідів — Свана в модифікації Баумана [2].

Ліпосомальні форми готували з вихідних антигенів і хімічно модифікованих варіантів (авторська розробка [3]). Для цього застосову­вали фосфоліпіди, виготовлені на харківсько­му підприємстві «Біолек».

Ефективність пероральної імунізації оці­нювали шляхом визначення титру протидиф­терійних антитіл в реакції пасивної гемаглю­тинації (РПГА), титру протикашлюкових антитіл в реакції аглютинації (РА).

У попередніх дослідах було показано, що проведення первинного щеплення за допомо­гою перорального введення вбитих кашлюко­вих клітин не приводить до формування дос­татньо вираженого гуморального імунітету [4]. Тому первинну вакцинацію проводили шляхом одноразового введення АКДП-препа-рату (1 мл підшкірно, доза 20 млрд мікробних клітин). Через 1 міс подальшу імунізацію про­водили ліпосомальною формою кашлюкового антигену, який вводили перорально трикрат­но з інтервалом 1 день. Сумарна доза введено­го білка становила 85 мг.

Результати. Дослідження сироваток після парентеральної грундімунізації АКДП-вакци-ною свідчать, що значний рівень аглютинінів відмічався починаючи з 7-го дня і залишався високим протягом усього періоду спостере­жень (1 : 320-1 : 640) — 1 міс (табл. 1).

Встановлено, що використання ліпосо-мальних композицій дало позитивні сероло­гічні результати. Проте гуморальний імунітет характеризувався невисокими показниками титрів антитіл — не вище 1 : 80.

При розробці ліпосомальних форм імуно-біологічних препаратів завжди необхідно при­діляти особливу увагу питанням стійкості лі-посом під час зберігання, оскільки у противно­му разі препарати можуть витікати і ліпіди де­градувати. Для стабілізації комплексу ліпід-антиген отримані емульсії розливали в ампу­ли по 2 мл і зберігали при температурі +4...6 °С.

Порівняльне вивчення показників гумо­рального імунітету, який розвивався на вве-

Таблиця 1. Титри протикашлюкових антитіл у сироватках крові кролів (n=5) після ін'єкційного та перорального введення ліпосомальної форми соматичного антигену

Препарат,

Дні

Розподіл тварин по титрах протикашлюкових антитіл

спосіб введення

обстеження

1:80

1: 160

1:320

1:640

1:1280

1: 2560

1: 5120

 

7-й

2

3

-

-

-

-

-

АКДП-вакцина,

14-й

1

1

2

1

-

-

-

під шкіру

21-й

-

-

4

1

-

-

-

 

28-й

-

-

3

2

-

-

-

 

7-й

-

-

-

-

4

1

-

 

14-й

-

-

-

-

2

3

-

 

21-й

-

-

-

-

3

1

-

Ліпосомальна

28-й

_

_

_

_

_

2

3

форма антигену,

 

 

 

 

 

 

 

 

перорально

42-й

 

 

 

 

3

2

 

 

60-й

-

-

-

1

4

-

-

 

90-й

-

-

2

3

-

-

-

 

120-й

-

1

4

-

-

-

-

При вивченні ефективності пероральної ревакцинації встановлено, що вже через ти­ждень після закінчення введення кашлюко­вого антигену титри аглютинінів збільшились у 3 рази і залишились на високому рівні (1 : 1280-1 : 5120) протягом 60 днів. Знижен­ня показників гуморального імунітету спосте­рігалось лише через 3-4 місяці до титрів анти­тіл, які перевищували захисні показники в 2­4 рази.

Щеплення кролів ліпосомальними форма­ми соматичних антигенів C. diphtheriae про­водили за схемою, яка складалась з двох цик­лів. Перший цикл включав триденний з добо­вим інтервалом прийом кандидата-препарату по 15 мг білка через 6 годин 2 рази на день. Другий цикл проводили через тиждень після завершення першого за вказаною схемою з тією різницею, що ліпосомальну форму анти­гену вводили тричі на день. Вивчення гумо­рального імунітету проводили через 7, 14 та 21 день після закінчення щеплення.

дення пероральним шляхом антигенних композицій одразу після їх приготування та після піврічного зберігання, показало, що імунобіологічні властивості навантажених ліпосом зберігались протягом всього терміну їх зберігання.

Наступна серія дослідів мала визначити перспективність введення у структуру сома­тичного антигену окремих молекул з тим, щоб при розщепленні комплексу на складові зберігалися його вихідні антигенні властивос­ті. Хімічну модифікацію проводили в умовах різної концентрації модифікацій. Контролем служили ліпосомальні форми природних клітинних комплексів C. diphtheriae.

Для створення грундімунітету тварини одержували в 3 рази меншу дозу антигену (5,0 мг/л) порівняно з попередніми експери­ментами. Кандидати-препарати перорально вводили за скороченою схемою: одноразово протягом трьох днів з добовим інтервалом. Обидві групи піддослідних кролів перораль­но одержували модифіковані антигени, кон­трольна група ліпосомальну форму вихід­ного соматичного комплексу.

Серологічне обстеження виконували через 7, 14 та 21 день після останнього щеплення (табл. 2).

Обговорення результатів. Розробка перо-ральних вакцин може вирішити проблему без­перервного антигенного стимулу, що є обо­в'язковою умовою підтримання на високому рівні імунітету при інфекціях, керованих за­собами специфічної профілактики.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа