Автор неизвестен - Анатолій якович циганенкодо 75-річчя від дня народження - страница 32

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

Таблиця 2. Титри протидифтерійних антитіл у сироватках крові тварин (n=5) після щеплення їх модифікованими антигенами

Антиген

Дні обстеження

Розподіл тварин по титрах протидифтерійних антитіл

 

 

1:10-1:40

1:80-1:160

1:320-1:640

1:1128-1:5120

 

7-й

0

0

1

4

Модифікований № 1

14-й

0

0

3

2

 

21-й

0

1

4

0

 

7-й

1

4

0

0

Модифікований № 2

14-й

5

0

0

0

 

21-й

3

0

0

0

 

7-й

0

0

0

0

Вихідний (ліпосомальна

14-й

0

0

0

0

форма)

 

 

 

 

 

 

21-й

0

0

0

0

Одержані результати свідчать про те, що заміна окремих атомів у природних антигенах привела до суттєвого підвищення імуноген­них властивостей соматичних комплексів. За­стосування їх для щеплення сприяло в умовах скороченої схеми і триразового зниження до­зи кандидата-вакцини формуванню більш на­пруженого гуморального імунітету у тварин порівняно з результатами попередніх дослі­дів. При цьому модифіковані антигени мали різну здатність викликати відповідні специ­фічні реакції у вакцинованих. Найбільш ефективним було введення соматичних ком­плексів № 1. Щеплення ними привело до поя­ви протидифтерійних антитіл у титрах, що пе­ревищують захисні показники в 32-64 рази.

Модифіковані антигени № 2 виявились менш інтенсивними подразниками імунної системи. Проте застосування їх виявилось більш ефективним для формування грундіму-нітету, порівняно з ліпосомальними формами немодифікованих антигенів. Введення остан­ніх за вказаною скороченою схемою лабора­торним тваринам дало негативні результати в усіх дослідах.

Під впливом модифікованих антигенів протидифтерійні антитіла в сироватках крові тварин з'являються протягом семи днів і до­сягають максимальних показників у кінці тижня (табл. 2). Починаючи з 14-го дня дина­міка формування гуморального імунітету на­буває тенденцію до зменшення кількісної ха­рактеристики специфічного захисту, що підтверджується даними серологічного обсте­ження тварин на 21-й день після щеплення.

Аналіз одержаних даних і результати попе­редніх досліджень показують, що ліпосомаль-ні форми кашлюкового та дифтерійного антиге­нів малоефективні при пероральному введенні їх для створення грундімунітету. Застосування їх перспективно у разі комбінованої схеми вак­цинації, коли вони вводяться після щеплення парентеральним шляхом. Ревакцинація перо-ральними формами соматичних антигенів за­безпечує швидке формування напруженого імунітету, що має велике значення в протиепіде­мічній практиці парентеральної імунізації.

Незважаючи на те, що пероральні вакци­ни мають суттєві переваги (низька реактоген-ність, відсутність алергічних реакцій, фізіоло­гічний простий спосіб введення та ін.) перед па­рентеральними, застосування їх обмежується через необхідність введення високих доз для забезпечення достатнього антигенного стиму­лу. Тому подальші шляхи у розробці таких пре­паратів пов'язані з підвищенням імуногенних властивостей пероральних вакцин. Одним із них є модифікація антигенів, яка направлена на збереження специфічності клітинних ком­плексів при ферментативному розщепленні вказаних соматичних сполук на складові.

Результати вивчення імунологічної ефек­тивності модифікованих соматичних субстан­цій свідчать про перспективність таких до­сліджень. Пероральне введення хімічно змі­нених антигенів C. diphtheriae при значно менших дозах (в 3 рази) та скороченій схемі вакцинації, порівняно із застосуванням лі-посомальних форм антигену, дозволяє досяг­ти формування грундімунітету до рівня, що пе­

1. Показано, що ліпосомальні форми сома­тичних антигенів B. pertusis і C. diphtheriae, які були одержані за допомогою екстракції фізіологічним розчином та ЕДТА-№2, визива-ли при пероральному їх введенні (в умовах су­марної ревакцинуючої дози кашлюкового ком­понента 85,0 мг та первинного антигенного на­вантаження дифтерійного комплексу 225,0 мг) формування специфічного імунітету.

ревищує значення мінімального захисного тит­ру протидифтерійних антитіл у 32-64 рази.

Висновки

парентеральної імунізації АКДП-препаратом (доза 1 мл) та подальшим пероральним введен­ням ліпосомальних форм кашлюкового анти­гену забезпечило вже на 7-й день після закін­чення ревакцинації збільшення в 3 рази тит­рів антитіл порівняно з показниками грунд-імунітету і зумовило високий рівень специ­фічного захисту впродовж 4-х місяців.

2. Встановлено, що комбіноване щеплен­ня з першочерговим проведенням одноразової

3. Розроблена технологія хімічної модифі­кації соматичних антигенів C. diphtheriae до­зволяє підвищити імуногенні властивості мік­робних комплексів, при введенні яких у ла­бораторних тварин формувався імунітет з ви­сокими титрами антитіл — до 1 : 5120.

Список літератури

1. Воробьев АА Непарентеральные вакцины: принципы конструирования и эффективность. Журн.

микробиол. 1998; 1: 97-100.

2. Щетиніна В.М., Маніна Ж.М., Колоколова О.Б., ВерезубЛ.Г. Характеристика антигенного скла­ду клітин та біологічних властивостей циркулюючих штамів Corynebacterium diphtheriae. Дитячі

інфекції 2000; 27: 24-33.

3. Пат. Украины 6700. Способ получения липосомальной формы противоопухолевого цитостати­ка (антистатика). А.С. Дудниченко, В.Н. Швец, Ю.П. Тимиров, Ю.М. Краснопольский Бюл. 1996.

Заявл. 03.08.1995 г.

4. Єлісеєва І.В., Бабич Є.М., Краснопольський Ю.М. та ін. Імунологічна активність дифтерійного анатоксину та кашлюкового мікробного антигену при пероральному введенні їх лабораторним твари­нам. Дитячі інфекції 2001; 28: 45-51.

ДИНАМИКА ФОРМИРОВАНИЯ ГУМОРАЛЬНОГО ИММУНИТЕТА ПРИ ПЕРОРАЛЬНОМ ВВЕДЕНИИ ЛИПОСОМАЛЬНЫХ И МОДИФИЦИРОВАННЫХ ФОРМ СОМАТИЧЕСКИХ АНТИГЕНОВ

ВОЗБУДИТЕЛЕЙ ДИФТЕРИИ И КОКЛЮША

Е. М. Бабич, В.И. Белозерский, Ю.М. Краснопольский, О.Б. Колоколова, А.В. Мартынов, Л.Г.Ве-резуб, В.М. Щетинина, Г.С. Чайка, Л.А. Ждамарова, Н.И. Скляр, С.В. Калиниченко, С.А. Мишу-кова

Показано, что пероральные липосомальные формы коклюшных антигенов проявляют высокую ревакцинирующую активность после однократного парентерального введения АКДП-препарата. Мо­дифицированные соматические антигены C. diphtheriae при пероральном приеме обеспечивают фор­мирование грундиммунитета, уровень которого в 32-64 раза превышал защитные титры противо­дифтерийных антител.

Ключевые слова: возбудители дифтерии и коклюша,ревакцинация, грундиммунизация, доза ан­тигена, схемы вакцинации, гуморальный иммунитет, антитела.

DYNAMICS OF HUMORAL IMMUNITY'S FORMATION UNDER PERORAL INTRODUCTION OF LIPOSOMAL AND MODIFICATED FORMS OF SOMATIC ANTIGENS OF CAUSATIVE AGENTS OF DIPHTHERIA AND WHOOPING COUGH

Ye.M. Babich, V.I. Belozersky, Yu.M. Krasnopolsky, O.B. Kolokolova, A.V. Martynov, L.G. Verezub, V.M. Schetinina, G.S. Tchaika, L.A. Jdamarova, N.I. Skliar, S.V. Kalinichenko, S.A. Mishukova

It is shown that peroral liposomal forms of whooping cough antigens after sole parenteral introduc­tion of APOD-preparation manifest high revaccinating activity. Modificated somatic antigens of C. diph-theriae under peroral introduction form the level of ground-immunity, which exceeds protective titers of antidiphtheric antibodies at 32-64 times.

Key words: causative agents of whooping cough and diphtheria, revaccination, ground-immunity, hu­moral immunity, antibodies.

ВПЛИВ ОРГАНОСПЕЦИФІЧНИХ РЕГУЛЯТОРНИХ ПЕПТИДІВ

НА ІМУНІТЕТ ТВАРИН

О.В. Ганчо, Г.А. Лобань, В.П. Міщенко, О.І. Цебржинський

Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава

Наведені дані про вплив вітчизняних пептидних препаратів, отриманих з різних органів і тканин, на імунітет тварин. Показано, що багато пептидних речовин тваринного по­ходження крім органоспецифічної терапевтичної дії мають суттєві імуномодулюючі властивості. Подібні препарати після проходження клінічних випробовувань можуть стати гідними конкурентами закордонних лікарських засобів, які заполонили вітчизня­ний ринок.

Ключові слова: пептидні препарати, імунітет, імуномодулююча дія.

В останнє десятиріччя з'явилось багато по­відомлень про одержання та застосування пре­паратів пептидної природи тваринного поход­ження, які виявляють імуномодулюючу дію [1-3]. Прототипом добування цих пептидних комплексів став метод, розроблений В.Г. Мо­розовим та В.Н. Хавінсоном у Військово-ме­дичній академії м. Ленінграда у 80-х рр. ХХ ст. [4]. Ці автори з тимусу створили офіційно прийнятий фармакомітетами СРСР, РФ, Ук­раїни препарат Тималін — пептидний ком­плекс з тимусу з імуностимулюючими власти­востями. Ними разом з В.Н. Анісімовим ство­рено та впроваджено епіталамін — пептидний комплекс з епіфізу, що гальмує старіння [5]. Слід нагадати, що великий французький фізіо­лог ХІХ ст. Клод Бернар проводив аналогічні досліди по вивченню впливу на організм ви­тяжки з сім'яників тварин.

Перші пептидні препарати були отримані з органів імунної системи і здійснювали без­посередній імунотропний вплив при екзо­генному введенні. У подальшому ця тенденція розвивалась: були отримані різноманітні фракції поліпептидів тимусу [6], фракції пеп­тидів з червоного кісткового мозку [7], пепти­ди з сумки Фабриціуса [8]. Крім того, була до­ведена важлива роль імунотропних пептидів в регуляції гемостазу і фібринолізу [9], про­цесів апоптозу клітин [10]. У той же час по­ширилась тенденція отримання пептидних екстрактів найрізноманітніших органів і тка­нин представників тваринного світу з метою їх використання для корекції процесів ме­таболізму у відповідному органі чи тканині

[11, 12].

Цікавість до проблеми пептидних регуля­торів різних функцій організму на сьогодні ду­же велика, оскільки пептиди приймають участь у регуляції практично всіх фізіологіч­них функцій організму — від імпульсної активності нейрона до поведінкових реакцій, крім того, знання пептидної регуляції змушує переглянути значну кількість ключових принципів регуляції функції на всіх рівнях інтеграції — від мембрани до цілісного орга­нізму [13].

Особливу увагу привертають імунотропні пептиди, які впливають на імунотропні сис­теми, органи і тканини. Автори [14] дію таких препаратів називають екстраімунною. На від­міну від власно імунотерапії застосовується комплекс препаратів, які поліпшують загаль­ний стан організму, підвищують його неспе­цифічну резистентність та які відтворюють різноспрямовану дію на імунну систему в за­лежності від її вихідного стану [15]. При цьо­му мається на увазі, що такий препарат під­вищує знижені та знижує підвищені показни­ки імунного статусу. Таким чином, за ефек­том дії на імунітет імунотропні лікарські за­соби можна розділити на імуносупресори, іму-ностимулятори та імуномодулятори [16].

Нові речовини поліпептидної природи з сировини тваринного походження, які відтво­рюють імунотропну дію на організм експери­ментальних тварин і здійснюють специфічний терапевтичний ефект [1-4, 11, 12], після про­ходження клінічних випробовувань можуть стати гідними конкурентами закордонних лі­карських засобів, що заполонили вітчизняний ринок.

Одним з найбільш добре вивчених органо-специфічних препаратів є комплекс поліпеп­тидів, виділений методом кислотної екстрак­ції з судин теляти — вазонін [17]. Введення вазоніну в дозі 0,5 мг протягом 5 днів збільшує у тимусі морських свинок число В-лімфоци-тів. У щурів, які отримували протягом 5 днів вазонін на фоні імунізації еритроцитами ба­рана, у селезінці зростає кількість каріоцитів і антитілоутворюючих клітин. Одночасно в крові збільшується титр гемолізинів і гема­глютинінів, а також підвищується бактери­цидна активність сироватки крові і майже в 4 рази зменшується швидкість міграції лейко­цитів [17].

Імуномодулюючий ефект вазоніну про­явився при таких експериментальних патоло­гічних станах, як гнійні стафілококові рани, експериментальний панкреатит, мієлоток-сична анемія [17]. Після використання вазоні-ну в дослідних тварин також відмічалось за­гальне поліпшення стану та прискорення тер­мінів видужування порівняно з контрольни­ми [17].

Комплекс пептидів, отриманий з нирок ве­ликої рогатої худоби, — ренілін, крім органо-специфічної дії при різних захворюваннях ни­рок, також справляв деякий вплив на імунну систему організму, переважно активуючи Т-ланку імунітету. Після його використання збільшувалась кількість Т-лімфоцитів у кро­ві, а також зростала їх активність [18].

Поліпептиди, які виділені з тромбоцитів, здатні прискорювати процес диференціюван­ня Т- і В-лімфоцитів і зменшувати до норми зростаючу при деяких захворюваннях кіль­кість нульових клітин в крові. Однак при цьо­му вони відтворюють імуносупресивну дію по відношенню до природних цитотоксичних клітин, а також гальмують реакцію бласт-трансформації у змішаній культурі лімфоци­тів [19].

Поліпептиди печінки нормалізують по­казники імунітету і неспецифічного захисту організму, які значно порушені при вірусних гепатитах [20].

Значною мірою впливає на імунну систе­му поліпептидний гормон, який секретується епітеліальними клітинами слизових антраль-ного відділу шлунка та дванадцятипалої киш­ки, — гастрин [21]. Крім посилення антитіло-утворення та збільшення титрів гемаглюти­нінів, він справляє дозозалежний мітогенний ефект на Т- і В-лімфоцити. Встановлено, що імуномодулюючий вплив гастрину пов'яза­ний з Fc-рецепторами лімфоцитів [21]. Ціка­во, що амінокислотна послідовність гастрину має багато спільного з будовою нейропептиду, який виділений з молюсків, — FMRF-аміду, а також головного активатора гідри [22].

Нейропептиди значно впливають на імун­ну систему, що підтверджується наявністю відповідних рецепторів до них на Т- і В-лім-фоцитах. Однак їхня дія може бути зовсім різ­ною. Так, ендорфін здійснює імуносупресив-ний ефект на формування гуморальної відпо­віді у мишей, викликаючи зниження кількос­ті антитілоутворюючих клітин у селезінці у відповідь на введення еритроцитів барана, у той час як нейропептид дельта-сну сприяє збільшенню антитілоутворюючих клітин піс­ля імунізації еритроцитами барана майже у 2 рази. При цьому енкефаліни і Р-ендорфіни відомі як препарати, що стимулюють цито­токсичні функції природних килерів і збіль­шують вміст Т-хелперів при вторинних імуно-дефіцитних станах. Встановлений різноманіт­ний вплив мет-енкефаліну на бласттрансфор-мацію спленоцитів мишей в залежності від ви­користаного мітогену. На КонА-індуковану проліферацію спленоцитів мет-енкефалін має супресивний вплив, а при бласттрансфор-мації, яка індукована стафілококовим ентеро-токсином А, — активуючий [23].

Доведено, що поліпептидний гормон гіпо­фізу соматотропін відіграє важливу роль у розвитку і функціонуванні імунної системи [24]. Лімфоцити людини мають рецептори до цього гормону. Встановлено також, що сома-тотропін людини підвищує ФГА-стимульова-ну проліферацію Т-клітин in vitro. Додаван­ня соматотропіну до змішаної культури лім­фоцитів також може підвищувати проліфера-тивну відповідь Т-клітин. Встановлені дозоза-лежні зміни під впливом цього поліпептиду в експресії рецепторів ICAM-I разом з підвище­ною експресією HLA- і DR-рецепторів на мо-нонуклеарних клітинах [24]. Також встанов­лено, що соматотропін при Т-клітинному іму­нодефіциті стимулює проліферацію і дифе­ренціювання Т-ефекторів, а також посилює регенерацію цитотоксичних Т-лімфоцитів.

У роботі [25], присвяченій проблемі взає­модії імунної та нервової систем, містяться дані, які свідчать про продукцію нейроактив-них речовин, у тому числі поліпептидів, іму-нокомпетентними клітинами, з одного боку, та продукцію інтерлейкінів і цитокінів кліти­нами нервової тканини — з другого. Питання взаємодії імунної та нервової систем продов­жують бути актуальними і зараз і привер­тають увагу дослідників [26].

Цікавою є робота [27] по вивченню впли­ву на імунітет поліпептидного препарату, що був отриманий В.Г. Морозовим і В.Х. Хавінсо-ном за оригінальною методикою з кори голов­ного мозку великої рогатої худоби, — кортек-сину. Цей препарат справляв імуномодулю-ючий ефект у тимектомованих мишей, анало­гічний тималіну. Його введення приводило не лише до повного відновлення Т-клітинної популяції в селезінці тимектомованих ми­шей, але й давало значний приріст кількості Т-клітин, порівняно з контрольними тварина­ми. Відновлення Т-клітинної популяції селе­зінки під впливом кортексину в тимектомо-ваних мишей сприяло не лише відновленню, але й значній стимуляції імунної відповіді уцих тварин: число антитілоутворюючих клі­тин збільшувалось у 1,5 раза, а титр гемаглю­тинінів — у 2 рази [27].

Значний вплив на імунну систему експе­риментальних тварин має комплекс пептидів, отриманий оригінальним методом з тканин пародонта свині — пародонтилін [28]. Цей препарат не має ніякої дії на імунітет інтакт­них тварин, при цьому стимулює експресію рецепторів на Т- і В-лімфоцитах і збільшує їхню кількість, яка знижена у тварин з опіка­ми [28]. В експериментальних тварин, яким моделювались такі патологічні стани, як інтоксикація фтором, гострий і хронічний емоційно-больовий стрес, спонтанний та ад'ювантний пародонтит, спостерігалась нор­малізація вмісту Т- і В-лімфоцитів, IgG, цир­кулюючих імунних комплексів, титру аутоан-титіл до тканин пародонта і фагоцитарної активності нейтрофілів після внутрішньом'я-зового введення пародонтиліну в дозі 1 мл/кг протягом 7 діб порівняно з контрольними тва­ринами, у котрих всі показники імунітету та неспецифічної резистентності у різному ступе­ні відхилялися від норми [28].

Суттєву імуномоделюючу дію за умов різ­них експериментальних патологічних станів виявив комплекс пептидів Вермілат. Він був отриманий зі шкірно-м'язового мішка оліго-хети Eisenia foetid [2]. За фармакологічними критеріями препарат характеризується як ко­ректор метаболізму сполучної тканини, який має колагенопротекторну та протизапальну дію. При цьому встановлено, що вермілат здатний збільшувати проліферативну актив­ність фібробластів, знижувати колагенолітич-ну активність і сповільняти деструкцію гліко-протеїдної матриці сполучної тканини у здо­рових тварин. В умовах сполучнотканинної патології, яка не регулюється проліферацією фібробластів, дезорганізації синтезу колаге­нових волокон препарат здатний викликати швидке оновлення колагену, структурування знову синтезованої сполучної тканини [29].

Автором [30] були виявлені суттєві імуно-модулюючі властивості даного препарату. За умов моделювання експериментальних паро-донтиту й артеріїту у щурів введення ком­плексу пептидів Вермілат у різних дозах ліквідувало зсуви, які стосувалися клітинної ланки імунітету: здатність лімфоцитів відпо­відати на КонА, яка була пригнічена внаслі­док функціонального розладу, відновилася після застосування вермілату, а киснеакти-вуюча активність фагоцитів зростала до її зна­чень у інтактних тварин.

Введення вермілату на фоні гнійного за­палення, яке було викликане внесенням ста­філокока в різану рану, ліквідувало значні зсуви імунологічного стану тварин: у дослід­них щурів відновлювалась кількість лей­коцитів, вміст і фагоцитуюча активність ней­трофілів, кіснеактивуюча здатність фагоцитів у НСТ-тесті, концентрація комплементу, гемаглютинінів, циркулюючих імунних ком­плексів (ЦІК), кількість лімфоцитів та їхня здатність відповідати на КонА в реакції бласт-трансформації [30].

Комплекс пептидів Нефролат був отрима­ний з нирок великої рогатої худоби [2], вия­вив виражену протекторну дію при імунних, токсичних, стресових ураженнях нирок ек­спериментальних тварин; регенераторний компенсуючий ефект при унілатеральній неф­ректомії з алостатичною трансплантацією нирки у щурів обумовив нормалізацію показ­ників гемостазу і перекисного окиснення лі­підів при експериментальному нефриті, фто­ристій інтоксикації та гострому емоційно-бо­льовому стресі [31]. Встановлена виражена імунорегуляторна дія пептидного екстракту нирок при вивченні його впливу на активність лімфоцитів донорської крові та лімфоцитів щурів з експериментальним нефритом [32]. При вивченні впливу окремих пептидних фракцій, виділених з коркової речовини ни­рок, на проліферативну активність лейкоци­тів був встановлений їх неоднаковий імуноре-гуляторний вплив на організм [31].

Пептидний комплекс Панкреолат, отри­маний з підшлункової залози свині [4], відпо­відно з принципом органоспецифічності вия­вив виражену терапевтичну дію на острівце-вий апарат підшлункової залози при різнома­нітних експериментальних патологічних ста­нах — цукровому діабеті, гострому і хронічно­му панкреатиті, резекції 1/2 острівцевої час­тини підшлункової залози [33]. Панкреолат не має імунотоксичного ефекту, але при експе­риментальному алоксановому діабеті відтво­рює імуномодулюючу дію. Введення панкрео-лату в дозі 0,1 мг/кг протягом 10 діб на цьому фоні частково або повністю відновлює показ­ники неспецифічного захисту організму тва­рин до величин, характерних для інтактних мишей. Введення панкреолату в дозі 1 мг/кг повністю ліквідує значні зсуви, які відбувають­ся у мишей після введення алоксану.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа